ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.01.21 23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.

Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить

Олександр Буй
2026.01.21 21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...

Траплялося, жили розтягував,

Сергій Губерначук
2026.01.21 20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.

Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…

Олена Побийголод
2026.01.21 18:50
Із Леоніда Сергєєва

В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.

В зеніті буйствує загрозливе світило.

Ярослав Чорногуз
2026.01.21 18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.

Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --

Кока Черкаський
2026.01.21 14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.

Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,

Микола Дудар
2026.01.21 14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…

Федір Паламар
2026.01.21 11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.

Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку

Борис Костиря
2026.01.21 10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.

Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс

С М
2026.01.21 05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний

Ярослав Чорногуз
2026.01.20 12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.

Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті

Вероніка В
2026.01.20 10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Малєєва (1981) / Публіцистика

 Людино, про що ти думаєш?

Цікаво, чи думаєш ти взагалі про щось?

О. Малєєва

Людино, про що ти думаєш?
Цікаво, чи думаєш ти взагалі про щось?
Он та гарна дівчина в коротенькій спідниці, з наманікюреними пальчиками, про що вона взагалі може думати, окрім довжини своєї спідниці або кольору лаку для нігтів? Які думки мчать в її голові червоною стрічкою від вуха до вуха – от би прочитати!
Я не питаю, про що думає перекачаний в спортзалі дядька на лексусі. Бо мені взагалі то здається, що стереотип про тупість качків не більше, ніж міф. Якби дядька на лексусі не міг думати ні про що, він і на лексусі б не їздив. Принаймні він думає про дві речі – про своє тіло і про свою машину. А це вже немало.
Голова бухгалтера заповнена цифрами і звітами, а голова юриста – нормативними актами. Голова препода напхана лекціями, а в автослюсаря замість думок – схема карбюратора. Вочевидь, що повар думає про смаки… художник про кольори… дальнобійник про дорогу…
Наречена думає про весілля, студент про сесію, вагітна про пологи, призовник про армію.
Буває й інакше: препод не думає про лекції, вагітна про пологи, а дівчина з наманікюреними пальцями фарбує їх стійким лаком, аби хоч тиждень про нігті не думати. Не думати про нігті… А тоді про що?
Коли ти чистиш зуби, ти думаєш, чи достатньо свіжа твоя щітка, чи сягає вона «вісімок» і чи гарно їх вичищає… Або не думаєш про це. А тоді: про що?
Коли ти снідаєш, то думаєш, що млинці на сніданок - непогано і смачно, і як гарно, що є кому встати раніше за тебе і приготувати тобі млинці. А завтра можна яєчню засмажити… Або не думаєш про це. А тоді: про що?
Коли ти відводиш дитину до школи, то думаєш, як гарно, що зараз ще не зима і він трохи швидше збирається. Думаєш, що треба здати гроші в фонд класу, а коли здаєш, і тобі говорять, що збирають ще на систему відеоспостереження, ти думаєш: о, знов щось вигадали… Або не думаєш, а просто дістаєш з гаманця ще гроші.
Коли ти їдеш дорогою на роботу, то думаєш: о, тут знов затори, треба завтра іншою дорогою… А класно, що тут висадили ці троянди, вони так прикрасили проспект… А потім ще думаєш, як жаль, що скінчилися вихідні і треба переключатися на роботу… І що там в нас на сьогодні заплановано… Я забув в п’ятницю Петрову зателефонувати і з’ясувати всі важливі моменти… Або не думаєш про це, а про щось інше, але в тому ж дусі.
І так цілий день… В твою голову напхано усього: ти думаєш про погоду, про одяг, про транспорт, про родину, про їжу, про якісь події, текучі справи, оточуючих людей, якісь плітки…
Але ти навіть і не підозрюєш, що коли ти про все це думаєш, то насправді голова твоя порожня.
Але ж ти про щось думаєш, окрім буденного, окрім повсякденного… Тоді про що?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-06-28 23:07:01
Переглядів сторінки твору 945
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.874 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.719 / 5.34)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.10 23:03
Автор у цю хвилину відсутній