ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тамара Ганенко
2025.08.10 07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Малєєва (1981) / Публіцистика

 Людино, про що ти думаєш?

Цікаво, чи думаєш ти взагалі про щось?

О. Малєєва

Людино, про що ти думаєш?
Цікаво, чи думаєш ти взагалі про щось?
Он та гарна дівчина в коротенькій спідниці, з наманікюреними пальчиками, про що вона взагалі може думати, окрім довжини своєї спідниці або кольору лаку для нігтів? Які думки мчать в її голові червоною стрічкою від вуха до вуха – от би прочитати!
Я не питаю, про що думає перекачаний в спортзалі дядька на лексусі. Бо мені взагалі то здається, що стереотип про тупість качків не більше, ніж міф. Якби дядька на лексусі не міг думати ні про що, він і на лексусі б не їздив. Принаймні він думає про дві речі – про своє тіло і про свою машину. А це вже немало.
Голова бухгалтера заповнена цифрами і звітами, а голова юриста – нормативними актами. Голова препода напхана лекціями, а в автослюсаря замість думок – схема карбюратора. Вочевидь, що повар думає про смаки… художник про кольори… дальнобійник про дорогу…
Наречена думає про весілля, студент про сесію, вагітна про пологи, призовник про армію.
Буває й інакше: препод не думає про лекції, вагітна про пологи, а дівчина з наманікюреними пальцями фарбує їх стійким лаком, аби хоч тиждень про нігті не думати. Не думати про нігті… А тоді про що?
Коли ти чистиш зуби, ти думаєш, чи достатньо свіжа твоя щітка, чи сягає вона «вісімок» і чи гарно їх вичищає… Або не думаєш про це. А тоді: про що?
Коли ти снідаєш, то думаєш, що млинці на сніданок - непогано і смачно, і як гарно, що є кому встати раніше за тебе і приготувати тобі млинці. А завтра можна яєчню засмажити… Або не думаєш про це. А тоді: про що?
Коли ти відводиш дитину до школи, то думаєш, як гарно, що зараз ще не зима і він трохи швидше збирається. Думаєш, що треба здати гроші в фонд класу, а коли здаєш, і тобі говорять, що збирають ще на систему відеоспостереження, ти думаєш: о, знов щось вигадали… Або не думаєш, а просто дістаєш з гаманця ще гроші.
Коли ти їдеш дорогою на роботу, то думаєш: о, тут знов затори, треба завтра іншою дорогою… А класно, що тут висадили ці троянди, вони так прикрасили проспект… А потім ще думаєш, як жаль, що скінчилися вихідні і треба переключатися на роботу… І що там в нас на сьогодні заплановано… Я забув в п’ятницю Петрову зателефонувати і з’ясувати всі важливі моменти… Або не думаєш про це, а про щось інше, але в тому ж дусі.
І так цілий день… В твою голову напхано усього: ти думаєш про погоду, про одяг, про транспорт, про родину, про їжу, про якісь події, текучі справи, оточуючих людей, якісь плітки…
Але ти навіть і не підозрюєш, що коли ти про все це думаєш, то насправді голова твоя порожня.
Але ж ти про щось думаєш, окрім буденного, окрім повсякденного… Тоді про що?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-06-28 23:07:01
Переглядів сторінки твору 912
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.874 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.719 / 5.34)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.10 23:03
Автор у цю хвилину відсутній