ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Асорті Пиріжкарня
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володя Криловець (2006) / Рецензії

 З висоти «Волошкового неба»
«Волошкове небо» - під такою назвою вийшла збірка Володимира Криловця у видавництві «Твердиня» (Волошкове небо: поезії / В.А. Криловець. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2013. – 124с.) До трьох розділів книги («Горить свіча», «Кіт Мартин і пес Кудлач», «Гарно пахнуть матіоли») увійшло 93 вірші.
Кожна людина може знайти в цій багатогранній, багаторівневій поезії щось для себе. Хтось побачить тут добрі дитячі віршики («Приснилась зайчику подушка…»(с.61), «Метелики білі…» (с.87), «Мій горобчику, привіт!..»(с.51), «Світанкове небо…» (с.73), «Сидить липень…» (с.71)); хтось знайде мудрість дорослого із «заквітчаними сріблечком скронями» («Тоді важко дістати зеніту, коли крила з корінням зрослися в землі» (с.32)); хтось отримає вправи для логопедичних занять («Жук до жаби поспішав…»(с.57), «Сумували сірі гуси…»(с.49), «Чемна чалапала чапля болотом…» (с.55)). Хтось усміхнеться тонкому гумору, замилується несподіваними сюжетами та образними порівняннями, хтось почує досконалу мелодику та ритміку, хтось збагне тотожність росинки з людською кров’ю («... Ненароком терня подере, як стерня, і проступить роса на долоні» (с.9)).
Кожен побачить те, що готовий побачити, але всі зможуть побачити, почути, відчути, зрозуміти красу та біль світу з висоти «волошкового неба». У поетичних картинах, писаних словом, оживають кольори, звуки, запахи, почуття ( «Волошкове небо…» (с.69), «Лесикові» (с.18), «Сніг – не гарячий…» (с.31), «Цвітом білим каштани цвітуть…» (с.106), «Свято Зелене…» (с.104), «Буйне літо...» (с.72), « Жовте сонце…» (с.67), «- Крап-крап! - розтає вчорашній сніг…» (с.99), «У повітрі вже пахне весною…»(с.97), «Навесні зажурилась берізка...»(с. 103)).
Аби зрозуміти ці вірші, не потрібен словник іншомовних слів – всі слова свої, рідні, прості. Нічого зайвого, нічого випадкового. Жодної критики, жодного гніву - лише мудрість, милосердя та терпіння високого неба («Часто сняться вночі журавлині плачі…» (с.13), «Повертайтесь, лелеки…»(с.101)).
Яким смішним видається пес, що «щулить вуха, весь тремтить», втікаючи від кота; яким безпомічним стає великий птах, коли переживає, що на нього образився равлик («Що за дивна сміхота?..» (с.44), «У жовтому житі журився Журавлик…» (с.56)); якими дріб’язковими видаються наші тривоги перед величними обріями, що сяють вдалині («Чи, бува, не наснилось мені? ... Я лечу на крилатім коні…» (с.10)).
...Навіть серед снігів здатна прорости прекрасна квітка, яка несе в собі щастя, знання і безстрашність вічного неба:

Такий маленький і тендітний,
Поміж снігів він ледь помітний.
Надворі холод мінус два,
А він всміхається – дива!
Сердитий вітер завиває,
Але сміливця не лякає,
Що першим устає зі сну,
Щоб привітать свою весну.

Поглянеш із висоти «волошкового неба» і побачиш, серед якого дивосвіту, серед якої казки живеш. То світять краплі роси, чи зорі? То квіти відображаються в чистому небі, чи то волошки та дитячі очі увібрали в себе колір неба?

Липень 2013 р.
Олена Коваль

Контекст : http://maysterni.com/publication.php?id=93218


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-07-17 10:39:40
Переглядів сторінки твору 1571
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.690 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.532 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.02.27 01:23
Автор у цю хвилину відсутній