ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост

Артур Курдіновський
2025.11.23 20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.

Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ТВОЯ ЖИЗНЬ.

Поняв однажды, что ничто воспринимаемое или мыслимое не может быть вами, вы свободны от своих представлений. Видеть всё как воображаемое, порождённое желанием, необходимо для самореализации. Мы упускаем реальное из-за недостатка внимания
и создаём нереальное избытком воображения.

Нисаргадатта Махарадж.

В большинстве случаев принять то, что многим людям в принципе все равно, что с тобой происходит, сложно. Потому что подобное осознание толкает на встречу с одиночеством, с тем, что ты вдруг обнаруживаешь свою жизнь не совсем заполненной, когда остаешься наедине с собой. Другие, близкие, друзья, хорошие знакомые твою жизнь заполняли, ты где-то сам позволил им заполнять, расчистил для них место в своей жизни и предоставил право действовать, а сам словно бы удалился из собственного жизненного пространства, сел в сторонке и стал наблюдать за происходящим. Есть ли ты в том пространстве? Кто с кем в конечном итоге разговаривает? Ты себя показываешь, проявляешь?
Неудивительно, что остается так мало людей, которым тебе хочется позвонить, позвать в гости, отметить праздник, отослать приглашение на свадьбу, сообщить грустную весть о разводе, порадоваться рождению нового человека или услышать, когда им плохо и поддержать, сидя на твоей кухне и отпаивая их чаем или чем покрепче. Ты ведь продолжаешь сидеть в сторонке и от своей жизни, и от их.
Ты можешь говорить им про то, как они тебе дороги и прятать свои мечты подальше от них, ты можешь говорить, что у тебя все замечательно и рыдать в подушку, ты можешь найти миллион отговорок, когда они заведут речь про встретиться в парке, ты можешь верить их словам про то, что ты для них самый-самый близкий, почти как брат или сестра и некстати обнаружить, что они прячут от тебя свои мечты, они скажут тебе, что всегда поддержат и однажды ты поймешь, что им все равно как ты себя чувствуешь, они скажут тебе... они много чего тебе скажут и ты им тоже, и однажды обнаружишь... Нет, они неплохие, потому что ты хороший и они не хорошие, потому что ты плохой, они, как и ты, существуют, живут, ошибаются, принимают, отвергают, обижают, обижаются, предают, радуются, спасают, топчут, смеются, плачут, им, как и тебе, интересно, что ты про них думаешь, что ты говоришь, как относишься, как воспринимаешь и они также как ты верят в «Ты мне самый близкий», и точно также находят пустое эхо, когда их зовешь. У них миллион друзей в списках разных контактов и записных книжек, только ночью или ранним утром позвонить некому, вечером некому налить вторую чашку чая и отрезать кусочек кекса, почитать книгу и испачкаться красками при сотворении совместного рисунка; у них, как и у тебя, припасенный мешок с мечтами, что они спешат прятать подальше всякий раз, когда видят на горизонте силуэты. Люди умеют топать чужие мечты, и они это, как и ты, знают. Тебе, как и им кажется, что все покинули, ушли по своим делам, разбежались по своим родным компаниям. И только, когда ты наберешься смелости оглянуться, ты заметишь, что твоя жизнь сидит в разноцветном платочке, подобрав ноги под себя, сидит на полу, перебирая твои детские фотографии, отвлекая себя чтением сказок, неловко подсовывает тебе под бок пару новых мечтаний и понимает, что они не дойдут до адресата; она одна наливает себе чай вечером, неловко звеня крышкой от пузатого чайника в ромашках, и поздним вечером идет гулять в одинокий парк к уютным качелям со спинкой и будет сидеть на них, шаркая ножкой по песку.
Она будет верить в тебя и ждать, как никто другой, у нее в запасе целая вечность и вселенской силы вера; она усядется где-то в углу твоего подоконника, высматривая в окне через вечерние сумерки твой силуэт, заварит чабрецовый чай и напротив своей чашки поставит вторую, положив рядом шоколадный пряник на всякий случай. Ей абсолютно наплевать, какой ты: сонный, злой, бедный, богатый, умный, дурак ли, чувствительный или бездушный тип, щедрый, жадный, улыбчивый или хмурый ранним утром. И тем более ей уж точно безразлично, когда ты придешь, потому что она знает, что рано или поздно ты к ней придешь, как бы ты ни бегал от нее и как бы ни сопротивлялся ее компании.
Вот когда ты заметишь ее, пусть смешную, пусть несуразную, пусть неумелую в чем-то, неразговорчивую, когда хочется с кем-то пообщаться, или болтливую, когда хочется тишины, грустную, веселую, дерзкую, несмелую, спокойную, неуемную, в общем, разную, понимаешь, совершенно разную и бесценную, тогда она тебе тихонечко улыбнется, рисуя чудаковатый смайлик на песке или на дождливом окне, а ты почувствуешь слезы на щеках и дикое желание обнять свою жизнь, уткнуться ей в плечо и шепнуть: «Спасибо, что дождалась...».




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-07-30 21:13:00
Переглядів сторінки твору 853
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.11.13 16:08
Автор у цю хвилину відсутній