ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ТВОЯ ЖИЗНЬ.

Поняв однажды, что ничто воспринимаемое или мыслимое не может быть вами, вы свободны от своих представлений. Видеть всё как воображаемое, порождённое желанием, необходимо для самореализации. Мы упускаем реальное из-за недостатка внимания
и создаём нереальное избытком воображения.

Нисаргадатта Махарадж.

В большинстве случаев принять то, что многим людям в принципе все равно, что с тобой происходит, сложно. Потому что подобное осознание толкает на встречу с одиночеством, с тем, что ты вдруг обнаруживаешь свою жизнь не совсем заполненной, когда остаешься наедине с собой. Другие, близкие, друзья, хорошие знакомые твою жизнь заполняли, ты где-то сам позволил им заполнять, расчистил для них место в своей жизни и предоставил право действовать, а сам словно бы удалился из собственного жизненного пространства, сел в сторонке и стал наблюдать за происходящим. Есть ли ты в том пространстве? Кто с кем в конечном итоге разговаривает? Ты себя показываешь, проявляешь?
Неудивительно, что остается так мало людей, которым тебе хочется позвонить, позвать в гости, отметить праздник, отослать приглашение на свадьбу, сообщить грустную весть о разводе, порадоваться рождению нового человека или услышать, когда им плохо и поддержать, сидя на твоей кухне и отпаивая их чаем или чем покрепче. Ты ведь продолжаешь сидеть в сторонке и от своей жизни, и от их.
Ты можешь говорить им про то, как они тебе дороги и прятать свои мечты подальше от них, ты можешь говорить, что у тебя все замечательно и рыдать в подушку, ты можешь найти миллион отговорок, когда они заведут речь про встретиться в парке, ты можешь верить их словам про то, что ты для них самый-самый близкий, почти как брат или сестра и некстати обнаружить, что они прячут от тебя свои мечты, они скажут тебе, что всегда поддержат и однажды ты поймешь, что им все равно как ты себя чувствуешь, они скажут тебе... они много чего тебе скажут и ты им тоже, и однажды обнаружишь... Нет, они неплохие, потому что ты хороший и они не хорошие, потому что ты плохой, они, как и ты, существуют, живут, ошибаются, принимают, отвергают, обижают, обижаются, предают, радуются, спасают, топчут, смеются, плачут, им, как и тебе, интересно, что ты про них думаешь, что ты говоришь, как относишься, как воспринимаешь и они также как ты верят в «Ты мне самый близкий», и точно также находят пустое эхо, когда их зовешь. У них миллион друзей в списках разных контактов и записных книжек, только ночью или ранним утром позвонить некому, вечером некому налить вторую чашку чая и отрезать кусочек кекса, почитать книгу и испачкаться красками при сотворении совместного рисунка; у них, как и у тебя, припасенный мешок с мечтами, что они спешат прятать подальше всякий раз, когда видят на горизонте силуэты. Люди умеют топать чужие мечты, и они это, как и ты, знают. Тебе, как и им кажется, что все покинули, ушли по своим делам, разбежались по своим родным компаниям. И только, когда ты наберешься смелости оглянуться, ты заметишь, что твоя жизнь сидит в разноцветном платочке, подобрав ноги под себя, сидит на полу, перебирая твои детские фотографии, отвлекая себя чтением сказок, неловко подсовывает тебе под бок пару новых мечтаний и понимает, что они не дойдут до адресата; она одна наливает себе чай вечером, неловко звеня крышкой от пузатого чайника в ромашках, и поздним вечером идет гулять в одинокий парк к уютным качелям со спинкой и будет сидеть на них, шаркая ножкой по песку.
Она будет верить в тебя и ждать, как никто другой, у нее в запасе целая вечность и вселенской силы вера; она усядется где-то в углу твоего подоконника, высматривая в окне через вечерние сумерки твой силуэт, заварит чабрецовый чай и напротив своей чашки поставит вторую, положив рядом шоколадный пряник на всякий случай. Ей абсолютно наплевать, какой ты: сонный, злой, бедный, богатый, умный, дурак ли, чувствительный или бездушный тип, щедрый, жадный, улыбчивый или хмурый ранним утром. И тем более ей уж точно безразлично, когда ты придешь, потому что она знает, что рано или поздно ты к ней придешь, как бы ты ни бегал от нее и как бы ни сопротивлялся ее компании.
Вот когда ты заметишь ее, пусть смешную, пусть несуразную, пусть неумелую в чем-то, неразговорчивую, когда хочется с кем-то пообщаться, или болтливую, когда хочется тишины, грустную, веселую, дерзкую, несмелую, спокойную, неуемную, в общем, разную, понимаешь, совершенно разную и бесценную, тогда она тебе тихонечко улыбнется, рисуя чудаковатый смайлик на песке или на дождливом окне, а ты почувствуешь слезы на щеках и дикое желание обнять свою жизнь, уткнуться ей в плечо и шепнуть: «Спасибо, что дождалась...».




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-07-30 21:13:00
Переглядів сторінки твору 806
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2024.11.17 08:05
Автор у цю хвилину відсутній