Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.28
17:32
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«
2026.05.28
16:30
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист
2026.05.28
16:25
Інтро *
(Сем Катлер):
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у
(Сем Катлер):
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у
2026.05.28
16:05
У СВІТІ ІЗ КРИГИ І КРИЦІ...
У літописах суворої Півночі та на пергаментах золотоверхого Києва залишилися слова, які досі пахнуть морською сіллю, річковою прохолодою та гарячою кров’ю. Це історія про Єлизавету, старшу доньку Ярослава Мудрого, яку сканд
2026.05.28
15:05
На морі, де тяжіють схили,
де ні примовок, ні пісень,
де вічні брили, як могили,
на хвильку ліг спочити день.
Поблякли барви полудневі,
зчорніли скелі кам’яні.
Лиш тьмяним видивом – у мреві
де ні примовок, ні пісень,
де вічні брили, як могили,
на хвильку ліг спочити день.
Поблякли барви полудневі,
зчорніли скелі кам’яні.
Лиш тьмяним видивом – у мреві
2026.05.28
12:32
Я ніби вижатий лимон,
В пустелі виснажений, схудлий,
Іду до неба у циклон,
Питаю зверху: "Хто ж ви, судді?"
Вернувся з тисячі доріг,
Немовби вигаслий паломник.
Який такий єдиноріг
Мене прохромить у полоні?
В пустелі виснажений, схудлий,
Іду до неба у циклон,
Питаю зверху: "Хто ж ви, судді?"
Вернувся з тисячі доріг,
Немовби вигаслий паломник.
Який такий єдиноріг
Мене прохромить у полоні?
2026.05.28
07:20
заспівай мені первісну пісню
в цьому світі дідів і жінок
обійди мене з мискою звісно
я не твій я не ваш я не ок
в мене є свої тригери дійсно
се не тяжба і не дуель
тривіальне життя неумисне
я би міг настрочити рондель
в цьому світі дідів і жінок
обійди мене з мискою звісно
я не твій я не ваш я не ок
в мене є свої тригери дійсно
се не тяжба і не дуель
тривіальне життя неумисне
я би міг настрочити рондель
2026.05.28
06:27
Над негаснучим вогнем
Сковорідка з салом
Жиром топленим мене
Зваблює помалу.
Смалець пахне й булькотить,
Як горілка з пляшки,
Що уже я ллю в цю мить
У щербату чашку.
Сковорідка з салом
Жиром топленим мене
Зваблює помалу.
Смалець пахне й булькотить,
Як горілка з пляшки,
Що уже я ллю в цю мить
У щербату чашку.
2026.05.27
20:56
Щасливі ті, хто перед сном моливсь
За день минулий і прийдешній Усевишньому.
Мене ж і у вісні тривожать думи навісні:
Не все так твориться, як Він замислив.
Він дав усе, щоб голоду не знали ми,
Опікувавсь не лиш юдеями,- Людьми,
Навчав, як праведним
За день минулий і прийдешній Усевишньому.
Мене ж і у вісні тривожать думи навісні:
Не все так твориться, як Він замислив.
Він дав усе, щоб голоду не знали ми,
Опікувавсь не лиш юдеями,- Людьми,
Навчав, як праведним
2026.05.27
15:40
У селі сталася новина. Про неї говорили всі – хто шепотів, хто голосно вигукував: Світозар живе з ведмежою. Ведмежами в селі називали лісових людей. Прозвали їх так, бо казали, що ті вважають ведмедя своїм предком, вклоняються йому як богу і приносять йом
2026.05.27
12:44
Я хочу прокинутись рано
І рушити в радісний парк,
Прикласти світанок до рани,
Немов осяйну Жанну д'Арк.
Я хочу спивати сніжинки
На статуях і на гілках,
Немовби космічні обжинки
І рушити в радісний парк,
Прикласти світанок до рани,
Немов осяйну Жанну д'Арк.
Я хочу спивати сніжинки
На статуях і на гілках,
Немовби космічні обжинки
2026.05.27
10:41
чи схожий ти на гусака?
чи ні? - бо типу самобутній -
ховай події в тінь у скруті,
коли тікаєш голяка
по вогкій кам’яній ріллі,
вночі карбуючи півкроки
в своїй дотичності широкій
чи ні? - бо типу самобутній -
ховай події в тінь у скруті,
коли тікаєш голяка
по вогкій кам’яній ріллі,
вночі карбуючи півкроки
в своїй дотичності широкій
2026.05.27
08:29
тупо мертвий
на самому дні
є причини
причини є завжди
в поетичному цьому кіні
із кінічним його
декупажем
натякають глузують іще
на самому дні
є причини
причини є завжди
в поетичному цьому кіні
із кінічним його
декупажем
натякають глузують іще
2026.05.27
07:36
Мов дощу рясного краплі,
Між собою схожі чаплі
Ті, що в пошуках поживи
У болото пруть сміливо,
Де покрякують так вабко,
Очі витріщивши, жабки...
27.05.26
Між собою схожі чаплі
Ті, що в пошуках поживи
У болото пруть сміливо,
Де покрякують так вабко,
Очі витріщивши, жабки...
27.05.26
2026.05.27
00:58
А новина у мене ось яка:
Я бачив сьогодні зяблика!
А зяблик - то ж вам не шпак,
Не стрінеш його просто так!
Значить, щось трапитись має!
Інакше ж воно не буває!
Точно! Трапиться щось, ну їй богу:
Я бачив сьогодні зяблика!
А зяблик - то ж вам не шпак,
Не стрінеш його просто так!
Значить, щось трапитись має!
Інакше ж воно не буває!
Точно! Трапиться щось, ну їй богу:
2026.05.26
21:30
чого ти брате галасуєш
буряковієш із чого
буття воно війна по суті
піт заливаючий чоло
атож-бо ревність і буремність
агресія відкритий код
нічліг неспокій кров даремно
усюдний набрід навіть зброд
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...буряковієш із чого
буття воно війна по суті
піт заливаючий чоло
атож-бо ревність і буремність
агресія відкритий код
нічліг неспокій кров даремно
усюдний набрід навіть зброд
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кисельов (1977) /
Публіцистика
„З роси й води, Вікторе
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
„З роси й води, Вікторе
Минулими вихідними в невеличкому, але знаковому історичному княжому місті Вишгород, що на північ від Києва, відбулася незвичайна за своїм характером літературно-мистецька подія: свою книгу віршів, видану до власного ювілею, презентував український поет, учасник численних літературних фестивалів (зокрема, він єдиний, хто був на всіх чотирьох „Уманьлітфестах”) Віктор Кучерук.
Особливістю цієї презентації було те, що на зустріч із поетом з’їхалися його друзі – поети, композитори, художники – чи не з усієї України: зі Львова й Луганська, Сум та Умані, Чернівців і Миколаєва, Хмельницького й Черкас. Такий непідробний інтерес викликала творчість автора книжки душевних і щирих поезій із промовистою назвою „Красива ти, моя любове…”.
Ювілейний творчий вечір, що проводився у приміщенні районної бібліотеки, складався з двох частин – офіційної, яку вели працівники книгозбірні на чолі із заступником її директора Галиною Дмитренко, та неформальної, ведучою якої була українська поетеса й майстриня „гендмейку” з Умані, авторка передмови до презентованої книги Софія Кримовська. Саме в цій частині свята виступали друзі Віктора, які найповніше представили не лише сторінки його життєпису й окреслили визначні риси його поезії, а й висвітили його прекрасні людські якості, розповіли про історію свого знайомства з автором, зрештою прочитали власні вірші, присвячені ювілярові. Справжньою окрасою святочної зустрічі стали дарунок Вікторові від молодої художниці Катрусі Матвійко – кумедна лялька з рисами обличчя, що нагадують постать поета, та пісні на слова Кучерука у власному виконанні композиторки з Чернівців, авторки музики на його твори Оксани Первової-Рошки.
Після урочистостей у бібліотеці на її учасників чекала екскурсія стародавнім містом, проведена істориком-краєзнавцем, Почесним громадянином міста Вишгород Анатолієм Черняхівським. Зокрема, друзі поета-ювіляра побували в місцевому музеї гончарства, де не лише оглянули різномантні цікаві експонати, а й самі мали можливість посидіти за гончарським кругом. Також усі гості побачили стародавню Церкву святих мучеників Бориса і Гліба (тепер це храм УГКЦ), пам’ятник цим русько-українським князям-страстотерпцям, а також монумент на честь героїв-чорнобильців та інші численні пам’ятки.
Заключним акордом ювілейного дня стала дружня вечеря, організована Віктором Кучеруком та всією його прекрасною родиною – мамою, дружиною, сином, донькою та зятем, кожному з яких поет присвятив свої вірші.
Наступного ранку всі запрошені на зустріч мали змогу побувати на ще одній екскурсії – цього разу околицями Вишгорода. Поети (і „співчуваючі” їм) відвідали Музей битви за Київ, село Нові Петрівці зі стародавньою церквою Межигірського Спаса (сьогодні належить УПЦ КП) та козацькою Дзвонковою криницею. Усі відчули неабияку духовну силу від цього освяченого й намоленого місця. Кожен покуштував води зі знаменитого джерела, усі охочі змогли власноруч побити в церковні дзвони.
Як настав час роз’їжджатися, поет-ювіляр нікого не залишав напризволяще: кожного гостя син поета Віктор Кучерук-молодший відвозив до найближчої станції столичного метро, звідки вже справою техніки було дістатися до залізничного вокзалу.
Усі без винятку учасники торжеств надзвичайно задоволені гостинним прийомом, майстерною поезією, що йшла від самого серця, та двома незабутніми днями загального творчого спілкування в тісному дружньому колі. Прощаючись із ювіляром, гості знову й знову вітали самобутнього поета з днем народження й першою книгою. „З роси й води, Вікторе”, – таким був лейтмотив чудового вишгородського свята.
09.08.2013
Особливістю цієї презентації було те, що на зустріч із поетом з’їхалися його друзі – поети, композитори, художники – чи не з усієї України: зі Львова й Луганська, Сум та Умані, Чернівців і Миколаєва, Хмельницького й Черкас. Такий непідробний інтерес викликала творчість автора книжки душевних і щирих поезій із промовистою назвою „Красива ти, моя любове…”.
Ювілейний творчий вечір, що проводився у приміщенні районної бібліотеки, складався з двох частин – офіційної, яку вели працівники книгозбірні на чолі із заступником її директора Галиною Дмитренко, та неформальної, ведучою якої була українська поетеса й майстриня „гендмейку” з Умані, авторка передмови до презентованої книги Софія Кримовська. Саме в цій частині свята виступали друзі Віктора, які найповніше представили не лише сторінки його життєпису й окреслили визначні риси його поезії, а й висвітили його прекрасні людські якості, розповіли про історію свого знайомства з автором, зрештою прочитали власні вірші, присвячені ювілярові. Справжньою окрасою святочної зустрічі стали дарунок Вікторові від молодої художниці Катрусі Матвійко – кумедна лялька з рисами обличчя, що нагадують постать поета, та пісні на слова Кучерука у власному виконанні композиторки з Чернівців, авторки музики на його твори Оксани Первової-Рошки.
Після урочистостей у бібліотеці на її учасників чекала екскурсія стародавнім містом, проведена істориком-краєзнавцем, Почесним громадянином міста Вишгород Анатолієм Черняхівським. Зокрема, друзі поета-ювіляра побували в місцевому музеї гончарства, де не лише оглянули різномантні цікаві експонати, а й самі мали можливість посидіти за гончарським кругом. Також усі гості побачили стародавню Церкву святих мучеників Бориса і Гліба (тепер це храм УГКЦ), пам’ятник цим русько-українським князям-страстотерпцям, а також монумент на честь героїв-чорнобильців та інші численні пам’ятки.
Заключним акордом ювілейного дня стала дружня вечеря, організована Віктором Кучеруком та всією його прекрасною родиною – мамою, дружиною, сином, донькою та зятем, кожному з яких поет присвятив свої вірші.
Наступного ранку всі запрошені на зустріч мали змогу побувати на ще одній екскурсії – цього разу околицями Вишгорода. Поети (і „співчуваючі” їм) відвідали Музей битви за Київ, село Нові Петрівці зі стародавньою церквою Межигірського Спаса (сьогодні належить УПЦ КП) та козацькою Дзвонковою криницею. Усі відчули неабияку духовну силу від цього освяченого й намоленого місця. Кожен покуштував води зі знаменитого джерела, усі охочі змогли власноруч побити в церковні дзвони.
Як настав час роз’їжджатися, поет-ювіляр нікого не залишав напризволяще: кожного гостя син поета Віктор Кучерук-молодший відвозив до найближчої станції столичного метро, звідки вже справою техніки було дістатися до залізничного вокзалу.
Усі без винятку учасники торжеств надзвичайно задоволені гостинним прийомом, майстерною поезією, що йшла від самого серця, та двома незабутніми днями загального творчого спілкування в тісному дружньому колі. Прощаючись із ювіляром, гості знову й знову вітали самобутнього поета з днем народження й першою книгою. „З роси й води, Вікторе”, – таким був лейтмотив чудового вишгородського свята.
09.08.2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
