Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.24
13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
2026.02.24
12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
2026.02.24
12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
2026.02.24
11:28
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
2026.02.24
05:30
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
2026.02.23
23:31
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
2026.02.23
21:19
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
2026.02.23
17:04
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
2026.02.23
16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
2026.02.23
16:20
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
2026.02.23
15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
2026.02.23
13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
2026.02.23
12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
2026.02.23
11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки й страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки й страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
2026.02.23
10:16
І
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
2026.02.23
07:30
Не знаю я шипи взялись відкіль.
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Кожушко (1957) /
Іншомовна поезія
Переклад "Притчі про нерозум" Івана Франка
Parable about the Unwise
One day a hunter set a trap,
A bird was caught in snare,
He took it, but the birdie small
Had something to declare.
She said, “Oh noble marksman,
I offer you a deal,
You see, I’m just a handful,
I’ll make a poor meal.
But if you grant my freedom,
I’ll pay a better price:
My tiny brain can give you
Three pieces of advice.”
The hunter thought, “My goodness,
Oh, what a great surprise!
Maybe this dwarfish teacher
Will give me good advice?”
And says, “My tiny birdie,
If all you say is true,
I’ll set you free, believe me,
I promise that to you.”
And says the bird, “You shouldn’t
Regret, my hunter young,
Whatever that has happened
And cannot be undone.
And thought the hunter, “Really,
We shouldn’t, old and young,
Regret the things that happened
And cannot be undone!”
And says the bird, “My hunter,
Don’t rend your heart in vain,
What’s done – is done, you cannot
Return the past again.”
And says the bird, “Believe not
All wonders and sensation,
All rumors strange or any
Suspicious information.”
The hunter pondered…”Really,
The folks can talk a lot,
But aren’t these talks deceitful?
They are, on second thought!”
“Well, yours are sound ideas”,-
The hunter answered then,-
“So you can fly, but never
Get into traps again!”
The bird flashed as a lightning
When the shooter let her go,
And having sat in branches,
She told the hunter so:
“Wow! What a stupid hunter,
Good-bye, but you must know:
I have a pearl inside me
That’s bigger than a stone.
It’s just within my belly
And you could’ve had it, man…”
The hunter jumped to snatch her,
To catch the bird again,
But having failed, he begged her,
He used the sweetest words,
“Come back, I’ll be your daddy,
My little clever bird!
You’ll live as richest ladies,
You’ll eat from golden dish,
Return to me, my birdie,
I’ll give you what you wish!”
“I can’t believe that someone
Could be as dull as that;
Well, all my wise instruction
You managed to forget!
You did a worthy action
You set me free, indeed,
How could you in a minute
Regret your noble deed?
And then you wished by begging
To have me back again,
Your eloquence was perfect
But it was all in vain.
And why? Because you trusted
The things which couldn’t be:
That I’ve a pearl inside me
That’s twice as large as me!”
Переклад Галини Кожушко (Кошулап)
Контекст : Іван Франко, Мій Ізмарагд, Притча про нерозум
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Переклад "Притчі про нерозум" Івана Франка
І мовить птах: "Не рвися,
Завдавши серцю скрути,
Що зробиш - розробити,
Минуле знов вернути".
Іван Франко
2002Parable about the Unwise
One day a hunter set a trap,
A bird was caught in snare,
He took it, but the birdie small
Had something to declare.
She said, “Oh noble marksman,
I offer you a deal,
You see, I’m just a handful,
I’ll make a poor meal.
But if you grant my freedom,
I’ll pay a better price:
My tiny brain can give you
Three pieces of advice.”
The hunter thought, “My goodness,
Oh, what a great surprise!
Maybe this dwarfish teacher
Will give me good advice?”
And says, “My tiny birdie,
If all you say is true,
I’ll set you free, believe me,
I promise that to you.”
And says the bird, “You shouldn’t
Regret, my hunter young,
Whatever that has happened
And cannot be undone.
And thought the hunter, “Really,
We shouldn’t, old and young,
Regret the things that happened
And cannot be undone!”
And says the bird, “My hunter,
Don’t rend your heart in vain,
What’s done – is done, you cannot
Return the past again.”
And says the bird, “Believe not
All wonders and sensation,
All rumors strange or any
Suspicious information.”
The hunter pondered…”Really,
The folks can talk a lot,
But aren’t these talks deceitful?
They are, on second thought!”
“Well, yours are sound ideas”,-
The hunter answered then,-
“So you can fly, but never
Get into traps again!”
The bird flashed as a lightning
When the shooter let her go,
And having sat in branches,
She told the hunter so:
“Wow! What a stupid hunter,
Good-bye, but you must know:
I have a pearl inside me
That’s bigger than a stone.
It’s just within my belly
And you could’ve had it, man…”
The hunter jumped to snatch her,
To catch the bird again,
But having failed, he begged her,
He used the sweetest words,
“Come back, I’ll be your daddy,
My little clever bird!
You’ll live as richest ladies,
You’ll eat from golden dish,
Return to me, my birdie,
I’ll give you what you wish!”
“I can’t believe that someone
Could be as dull as that;
Well, all my wise instruction
You managed to forget!
You did a worthy action
You set me free, indeed,
How could you in a minute
Regret your noble deed?
And then you wished by begging
To have me back again,
Your eloquence was perfect
But it was all in vain.
And why? Because you trusted
The things which couldn’t be:
That I’ve a pearl inside me
That’s twice as large as me!”
Переклад Галини Кожушко (Кошулап)
Оскільки мені дуже подобаються притчі Івана Франка, одного дня захотілося перекласти його "Притчу про нерозум". Можливо ще тому, що цей рік був для мене переломним і знаковим, і я неначе хотіла цим сказати собі, що мені вдасться перегорнути нову сторінку життя, залишивши позаду якісь образи і негаразди. Треба жити теперішнім і майбутнім, не втрачаючи оптимізму!
Контекст : Іван Франко, Мій Ізмарагд, Притча про нерозум
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
