Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
2026.11.12
06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
2026.11.11
23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
2026.11.11
13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
2026.11.11
10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
2026.11.11
10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Альфреда Хаусмана
Із Альфреда Хаусмана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Альфреда Хаусмана
* * *
Літня лінь снувала мливо
Й сонно жебонів струмок --
Барабанний дріб дражливо
Збурив раптом плин думок.
Ближче, дужче, голосніше:
По землі шляхах з імли --
М'ясом стать гарматним лише,
Тліном лиш -- солдати йшли.
В тих полях на схід і захід
Хлопців цих біліть костям.
Де знайти від кулі захист? --
Кожен з них загине там.
Сурми скрикнули заклично,
Флейти зойк їм відповів:
В пам'ять вам ввійти навічно;
З плоті й я -- я б це довів!
* * *
У Ледло на ярмарок сотнями хлопці ідуть;
З конюшень і з кузень, з кошар і з млинів є між ними;
Що прагнуть дівчат лиш і що тільки випивки ждуть;
І є також ті, що ніколи не стануть старими.
Тут є від прилавка й від воза, з містечка й сільця;
Статечних багато і мужніх немало б ви стріли;
Й багато з них щирі душею і гарні з лиця;
Й лиш кілька цю силу й красу донесуть до могили.
Хотів би, щоб стали за друзів і ви їх вважать,
Цих хлопців веселих, з якими б могли розминутись,
І, з ними прощаючись, щастя й удач побажать
Й дивитись, як в путь вирушають, щоб вже не вернутись.
Якщо ж не наваживсь, то просто на них ще раз глянь
І ліктем торкнись ненароком -- такі не обмануть:
Із них лиш монету найвищої проби чекань --
Що юними вмруть і старими ніколи не стануть!
* * *
Замри, душе, замри -- бо марні ці зусиля
Устої похитнуть небесні і земні;
Вже краще пригадай у відчаї безсилля
Спочинку дні, душе, спокою довгі дні.
Страждали ж і тоді й кляли свою недолю,
Та спав я у пітьмі й сльозами не давивсь;
Лилися піт і кров, та я не відав болю
У дні блаженні ті, як ще не народивсь.
І ось -- хотів би знать, та не знайду причину --
Ступаю по землі, і світло п'ю, й тепло.
Замри, замри, душе: це все лиш для зачину;
Й години не мине -- знов запанує зло.
Глянь: землю й небеса як полонить відраза;
Вже й в серці не знайти надію і любов --
Зевага, й страх, і гнів, й ненависть, і образа.
О, нащо пробудивсь? Коли засну я знов?
Літня лінь снувала мливо
Й сонно жебонів струмок --
Барабанний дріб дражливо
Збурив раптом плин думок.
Ближче, дужче, голосніше:
По землі шляхах з імли --
М'ясом стать гарматним лише,
Тліном лиш -- солдати йшли.
В тих полях на схід і захід
Хлопців цих біліть костям.
Де знайти від кулі захист? --
Кожен з них загине там.
Сурми скрикнули заклично,
Флейти зойк їм відповів:
В пам'ять вам ввійти навічно;
З плоті й я -- я б це довів!
* * *
У Ледло на ярмарок сотнями хлопці ідуть;
З конюшень і з кузень, з кошар і з млинів є між ними;
Що прагнуть дівчат лиш і що тільки випивки ждуть;
І є також ті, що ніколи не стануть старими.
Тут є від прилавка й від воза, з містечка й сільця;
Статечних багато і мужніх немало б ви стріли;
Й багато з них щирі душею і гарні з лиця;
Й лиш кілька цю силу й красу донесуть до могили.
Хотів би, щоб стали за друзів і ви їх вважать,
Цих хлопців веселих, з якими б могли розминутись,
І, з ними прощаючись, щастя й удач побажать
Й дивитись, як в путь вирушають, щоб вже не вернутись.
Якщо ж не наваживсь, то просто на них ще раз глянь
І ліктем торкнись ненароком -- такі не обмануть:
Із них лиш монету найвищої проби чекань --
Що юними вмруть і старими ніколи не стануть!
* * *
Замри, душе, замри -- бо марні ці зусиля
Устої похитнуть небесні і земні;
Вже краще пригадай у відчаї безсилля
Спочинку дні, душе, спокою довгі дні.
Страждали ж і тоді й кляли свою недолю,
Та спав я у пітьмі й сльозами не давивсь;
Лилися піт і кров, та я не відав болю
У дні блаженні ті, як ще не народивсь.
І ось -- хотів би знать, та не знайду причину --
Ступаю по землі, і світло п'ю, й тепло.
Замри, замри, душе: це все лиш для зачину;
Й години не мине -- знов запанує зло.
Глянь: землю й небеса як полонить відраза;
Вже й в серці не знайти надію і любов --
Зевага, й страх, і гнів, й ненависть, і образа.
О, нащо пробудивсь? Коли засну я знов?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
