ГРЕНАДЕР

Королева веліла знайти
Мене й сержант не жалів легень:
"Чи не хочеш, хлопче, в солдати йти
За тринадцять пенсів у день?"

За тринадцять пенсів у день служу,
Змінивши піджак на мундир;
Марширував, а ось зараз лежу
Без сил і вже гасне мій зір.

Не втамувать нічим цю жагу
Й не потом вмиваюсь -- кров'ю лишень;
Та, вмерши зараз, не буду в боргу
За тринадцять пенсів у день.

А завтра піде за новим юнаком
Сержант, щоб був хтось мені взамін;
І тоді вже не я боржником
Буду в королеви, а він.

То ж, мабуть, прийдеться збавить ціну,
Як струхну в могилі, мов пень,
Бо те не варте, що ляже в труну,
І тринадцяти пенсів у день.

УЛАН

Я завербувався в улани:
З дівчат хто відмовить мені?
Тому й записавсь я в улани,
Щоб смерть -- й ту зустріть на коні.

Вони за моря нас послали
Відстоювать землі в борні,
Й відважні за друзів там стали,
І з мужніми спать вже мені.

Зі мною лежать не дівчата
А ті, хто навчить на війні,
Як жить і як смерть зустрічати:
З дівчат хто б відмовив мені?

Спитали сержант з капітаном,
Й сказав я: "Буть хочу уланом."
З дівчат хто б відмовив мені?

Останусь я з мужніми спати
В могилі тут в затінку крон,
Коли, всі оплакавши втрати,
Додому помчить ескадрон.

Плюмаж буде вітер гойдати,
Та вже не мене на коні
Дівчата ті будуть вітати,
З яких -- хто б відмовив мені?

Спитали сержант з капітаном,
Й сказав я: "Буть хочу уланом."
З дівчат хто б відмовив мені?

ЕПІТАФІЯ АРМІЇ НАЙМАНЦІВ

В той день, як неба купол хитнувся,
В час, як устої земні тряслись,
В них найманців поклик в крові проснувся:
Платню заслуживши, самі не спаслись.

На плечі свої все небо вмістили
Й знов непохитні устої земні;
Що Бог вже покинув, вони захистили,
Те врятувавши, що варте платні.