ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Альфреда Хаусмана
Із Альфреда Хаусмана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Альфреда Хаусмана
* * *
Каштан скидає свічі, з глоду цвіт
Зриває вітер і жбурля на трави;
Дощ застить вікна, у сльозах весь світ;
Дай кухля, друже, ось мина вже й травень.
Іще одна весна, мов дим, розтане
Й поповнить лік змарнованим літам;
Такий чи інший, травень знов настане,
Але ж -- двадцять чотири буде нам.
Звичайно ж бо, не перші ми, що п'єм
В тавернах у той час, як шал вітрів
Надії наші губить, і клянем
Того, хто світ цей для скорбот створив.
Воістину не прав і вищий суд,
Що виманив із душ все, що любили,
Й брести покірно змусив, як весь люд,
Без радості й надій вже, до могили.
Несправедливо це -- все ж кухля дай,
Мій друже, ми народжені обоє
Не принцами; ми просто люди -- й хай
Вже нам не виграть з долею двобою.
Якщо сьогодні небо в хмар облозі,
То завтра сонцем осяйнеться даль;
І інша плоть вже обімре в знемозі,
І іншу душу заполонить жаль.
Навічно в нас гордині й злості прах,
Та не спинить життєву карусель
Й не скинуть ношу ту, що на плечах, --
Отож, наллєм, мій друже, й вип'єм ель.
* * *
Терн квітнув так пишно вранці,
Радів навіть в'яз весні --
Була це пора коханців,
Для нього пора й для брехні.
Колючка -- окраса єдина,
Що в іній вдягнулась назавжди, --
О, інша це вже година:
Для неї година й для правди.
* * *
Похмуро прогляне ранок
Й тужливо вже так смеркає;
В зажурі і ночі останок --
Ось так і весь рік збігає.
Удачі мені бракувало
І -- о! -- втіхи це замалі --
Дізнатись, що інших немало
Не мали її взагалі.
* * *
Півмісяць на заході низько, кохана,
І вітер хмари нагнав;
І прірва між нами, кохана,
І нас океан роз'єднав.
Не знаю, чи теж дощ іде, кохана,
В краю, де постіль твоя;
О, міцно так спиш ти, кохана,
Що знаєш не більш, ніж я.
* * *
Що в клятвах цих? -- Друзі покинуть:
Початок всьому є й кончина;
І правда, й брехня в серці згинуть,
Такі ж смертні, як і людина.
І тільки любов ця нещасна
Трива, як все інше втрачаєм.
Безсмертна вона і всечасна,
Щоб мучить нас вічним відчаєм.
* * *
Вітер цей вбивчий збудить в тобі,
Серце, знов спомини милі.
Що то в імлі голубій за горби?
Що то за ферми і шпилі?
Край той, якого уже нема,
Лиш спомин -- тужить чи радіти? --
Із тими стежками всіма,
Що ними вже більш не ходити.
Каштан скидає свічі, з глоду цвіт
Зриває вітер і жбурля на трави;
Дощ застить вікна, у сльозах весь світ;
Дай кухля, друже, ось мина вже й травень.
Іще одна весна, мов дим, розтане
Й поповнить лік змарнованим літам;
Такий чи інший, травень знов настане,
Але ж -- двадцять чотири буде нам.
Звичайно ж бо, не перші ми, що п'єм
В тавернах у той час, як шал вітрів
Надії наші губить, і клянем
Того, хто світ цей для скорбот створив.
Воістину не прав і вищий суд,
Що виманив із душ все, що любили,
Й брести покірно змусив, як весь люд,
Без радості й надій вже, до могили.
Несправедливо це -- все ж кухля дай,
Мій друже, ми народжені обоє
Не принцами; ми просто люди -- й хай
Вже нам не виграть з долею двобою.
Якщо сьогодні небо в хмар облозі,
То завтра сонцем осяйнеться даль;
І інша плоть вже обімре в знемозі,
І іншу душу заполонить жаль.
Навічно в нас гордині й злості прах,
Та не спинить життєву карусель
Й не скинуть ношу ту, що на плечах, --
Отож, наллєм, мій друже, й вип'єм ель.
* * *
Терн квітнув так пишно вранці,
Радів навіть в'яз весні --
Була це пора коханців,
Для нього пора й для брехні.
Колючка -- окраса єдина,
Що в іній вдягнулась назавжди, --
О, інша це вже година:
Для неї година й для правди.
* * *
Похмуро прогляне ранок
Й тужливо вже так смеркає;
В зажурі і ночі останок --
Ось так і весь рік збігає.
Удачі мені бракувало
І -- о! -- втіхи це замалі --
Дізнатись, що інших немало
Не мали її взагалі.
* * *
Півмісяць на заході низько, кохана,
І вітер хмари нагнав;
І прірва між нами, кохана,
І нас океан роз'єднав.
Не знаю, чи теж дощ іде, кохана,
В краю, де постіль твоя;
О, міцно так спиш ти, кохана,
Що знаєш не більш, ніж я.
* * *
Що в клятвах цих? -- Друзі покинуть:
Початок всьому є й кончина;
І правда, й брехня в серці згинуть,
Такі ж смертні, як і людина.
І тільки любов ця нещасна
Трива, як все інше втрачаєм.
Безсмертна вона і всечасна,
Щоб мучить нас вічним відчаєм.
* * *
Вітер цей вбивчий збудить в тобі,
Серце, знов спомини милі.
Що то в імлі голубій за горби?
Що то за ферми і шпилі?
Край той, якого уже нема,
Лиш спомин -- тужить чи радіти? --
Із тими стежками всіма,
Що ними вже більш не ходити.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію