
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.20
21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
2025.08.20
10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
2025.08.20
09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
2025.08.20
05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
2025.08.20
05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
2025.08.19
22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
2025.08.19
21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
2025.08.19
14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
2025.08.19
13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ассоль
М
Ассоль
М
2025.08.19
13:10
Із Бориса Заходера
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
2025.08.19
13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
2025.08.19
12:36
Стерня навколо їжачиться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
2025.08.19
09:23
Сьогодні легендарний вокаліст культового гурту «Deep Purple», перший виконавець партії Ісуса Христа в рок-опері «Ісус Христос - суперзірка» зустрічає поважний ювілей.
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!
2025.08.19
07:25
Жив без жінки у холодних снах,
Радості лишалося на денці.
Ну, а нині на душі весна,
Овид у шафрановій веселці.
Казку вимальовує стилО
І дарує вірш гарячий Єві.
О, дружино! Світла джерело!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Радості лишалося на денці.
Ну, а нині на душі весна,
Овид у шафрановій веселці.
Казку вимальовує стилО
І дарує вірш гарячий Єві.
О, дружино! Світла джерело!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлія Гросу (1980) /
Публіцистика
Натисни "клас"...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Натисни "клас"...
Чи може безсилля бути зворотнім боком байдужості? Все частіше ставлю собі таке питання. А чи, може, воно риторичне?
Кожний день, відкриваючи соціальні сіті, я є свідком людського співчуття. Але? Але! Саме такими двома однаковими і все ж таки різними словами хочу перейти до продовження.
Отже, серед веселих і життєрадісних статусів однокласників в «Однокласниках» («В контакті» тощо) зустрічається й те, що примушує сжатися серце від болю. Як християнка, не можу не співчувати чужому горю. Проте у мене не підіймається рука приєднатися до багатьох і поставити «клас» чи «лайк» під повідомленнями та фото хворих діточок. (Вибачте мені, люди! Сподіваюсь, що адмінстрація). Я знаю напевне, що не одна така – є багато тих, хто не може переступити через себе, але це зовсім не означає байдужість. Співчувати можна по-різному: можна кричати на увесь світ, можна переживати в глибині душі, а чи-то просто допомагати…
Ось у мене і виникає багато питань. По-перше, чому ніхто не запропонує поставити свій «класс» або «лайк», наприклад, під пропозицією безкоштовного лікування для таких випадків. І це ж не єдиний вихід. Як сумлінна громадянка, я особисто сплачую налоги, і була б безкінечно рада, якби вони були використані не на черговий святковий фейєрверк, а на те, щоб урятивати життя хоча б однієї хворої дитини. Мій низький уклін учням тієї харківської школи, які вирішили відмовитися від випускного вечора, що буває один-єдиний раз у житті, а заощаджені гроші передати місцевому кардіоцентру.
У житті є місце для подвигу і це не завжди означає прикрити грудями амбразуру. На жаль, у дійсності такі подвиги вкупі з людськими нещастями є благодатним ґрунтом для шахрайства. Тож виникають наступні питання. Чому у країні, де робиться усе, щоб підняти народжуваність, з такою швидкістю піднімається і рівень дитячої (це слово хочеться підкреслити тричі) смертності. Статистика мені не відома. Нехай про статистику думає та влада, яка здатна це допустити. І це такий у нас рівень життя!? Чи чого?
Тепер приклади. В одній із соціальних сітей виникло повідомлення про допомогу маленькому хлопчикові з довгою і складною назвою невиліковної хвороби вже через деякий час після смерті дитинки. Про цей випадок розповіла знайома батьків. Ридала.
Кілька днів назад біля входу у метро бачила молодого чоловіка з понуреною головою. В руках велике фото дівчинки і розкритий пакет. Люди проходили повз, навіть не звертаючи уваги на сиротливу фігуру… Дивувалась, як це так, де співчуття… Наступного дня він стояв на тому ж місті. Та сама скорбота і та сама байдужість перехожих. Дивуватись перестала тільки тоді, коли через триста метрів побачила ще одного хлопця. Фото було інше …. А люди мовчки проходили мимо.
Не намагаюсь судити, бо розумію розпач і біль тих, хто зі своєю справжньою бідою опинився в цьому конвейєрі. І я безсила перед ними. А вони беззахисні перед світом…
Та попри це все хочеться вірити, що ті люди, які натиснули "клас" від щирого серця, зробили бодай крок для порятунку життя маленької людини.
27 листопада, 2013
Кожний день, відкриваючи соціальні сіті, я є свідком людського співчуття. Але? Але! Саме такими двома однаковими і все ж таки різними словами хочу перейти до продовження.
Отже, серед веселих і життєрадісних статусів однокласників в «Однокласниках» («В контакті» тощо) зустрічається й те, що примушує сжатися серце від болю. Як християнка, не можу не співчувати чужому горю. Проте у мене не підіймається рука приєднатися до багатьох і поставити «клас» чи «лайк» під повідомленнями та фото хворих діточок. (Вибачте мені, люди! Сподіваюсь, що адмінстрація). Я знаю напевне, що не одна така – є багато тих, хто не може переступити через себе, але це зовсім не означає байдужість. Співчувати можна по-різному: можна кричати на увесь світ, можна переживати в глибині душі, а чи-то просто допомагати…
Ось у мене і виникає багато питань. По-перше, чому ніхто не запропонує поставити свій «класс» або «лайк», наприклад, під пропозицією безкоштовного лікування для таких випадків. І це ж не єдиний вихід. Як сумлінна громадянка, я особисто сплачую налоги, і була б безкінечно рада, якби вони були використані не на черговий святковий фейєрверк, а на те, щоб урятивати життя хоча б однієї хворої дитини. Мій низький уклін учням тієї харківської школи, які вирішили відмовитися від випускного вечора, що буває один-єдиний раз у житті, а заощаджені гроші передати місцевому кардіоцентру.
У житті є місце для подвигу і це не завжди означає прикрити грудями амбразуру. На жаль, у дійсності такі подвиги вкупі з людськими нещастями є благодатним ґрунтом для шахрайства. Тож виникають наступні питання. Чому у країні, де робиться усе, щоб підняти народжуваність, з такою швидкістю піднімається і рівень дитячої (це слово хочеться підкреслити тричі) смертності. Статистика мені не відома. Нехай про статистику думає та влада, яка здатна це допустити. І це такий у нас рівень життя!? Чи чого?
Тепер приклади. В одній із соціальних сітей виникло повідомлення про допомогу маленькому хлопчикові з довгою і складною назвою невиліковної хвороби вже через деякий час після смерті дитинки. Про цей випадок розповіла знайома батьків. Ридала.
Кілька днів назад біля входу у метро бачила молодого чоловіка з понуреною головою. В руках велике фото дівчинки і розкритий пакет. Люди проходили повз, навіть не звертаючи уваги на сиротливу фігуру… Дивувалась, як це так, де співчуття… Наступного дня він стояв на тому ж місті. Та сама скорбота і та сама байдужість перехожих. Дивуватись перестала тільки тоді, коли через триста метрів побачила ще одного хлопця. Фото було інше …. А люди мовчки проходили мимо.
Не намагаюсь судити, бо розумію розпач і біль тих, хто зі своєю справжньою бідою опинився в цьому конвейєрі. І я безсила перед ними. А вони беззахисні перед світом…
Та попри це все хочеться вірити, що ті люди, які натиснули "клас" від щирого серця, зробили бодай крок для порятунку життя маленької людини.
27 листопада, 2013
Цей матеріал - моя, можливо не зовсім вдала, спроба висловитися про те, про що не можу мовчати.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію