Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.10
23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
2026.11.10
23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
2026.11.10
21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря.
Пацієнт - чоловік років 45-50.
Підозра на рак легень.
- Палите?
- Палю.
- Як довго?
- З 4го класу. Може з 5го.
- З якого конкретно року?
- Я не помню.
- В школу ви в якому році пішли?
- (кашляє) Точно не п
2026.11.10
21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
2026.11.10
20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
2026.11.10
20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
2026.11.10
18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
2026.11.10
12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
2026.11.10
07:14
Радію вранішньому світлу,
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.
2026.11.09
23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих
2026.11.09
16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
2026.11.09
15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
2026.11.09
14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
2026.11.09
12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.11.09
11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
2026.11.09
09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 54. Підтекст - Мирохович . Листопадовий Чин… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 54. Підтекст - Мирохович . Листопадовий Чин… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Підтекст – внутрішній, прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання…
… так каже “Великий тлумачний словник сучасної української мови” про це слово. Отже підтекст складова “якого-небудь тексту”. ..
Беру перший-ліпший текст Поетичних Майстерень та буду шукати його підтекст. Ось:
Мирохович Андрій (1978)
Листопадовий Чин. комунікація
он бачиш ті шпилі Ельжбетки власне там
по всяких закапелках яких ніколи не бракувало
у культових спорудах тим паче римокатолицьких
(єзуїти розуміються на таємницях та педофілії
власне кажучи вони розуміються на всьому
ті чорні лицарі) ну от саме там вони і ховали
поміж ряс та квітів свої рушниці
револьвери гранати ну і звісно що ножі.
після уроків туди сходились школярі
вчились курити пити пиво червоне вино
і любити свою польщу так само пристрасно як
терезку із сусідського будинку чи пані малгожату
з великими білими грудьми та пишними ласкавими стегнами
(а груди і стегна терезки могли тільки уявити
і уявляли по декілька разів денно та неодмінно перед сном).
а потім вони галасливою юрбою пішли у двірець
повісили свій прапор і час від час пострілювали
по бічних вуличках та осіньому небу
адже найважливіше це спілкування
того й приділяли стільки уваги тим двом рейкам
і старим паровозам які сумно гули розуміючи
щось закінчилось щось инше не розпочалось
діалог культур час до часу кулеметно цокотів з цитаделі
пані малгожата зітхала споглядаючи тих донкіхотів
що розрізнялись лише нашивками на вилогах та рукавах
бідолашні хлопчики ніяк не затямлять що
щедрот її тіла місця на цій землі вистачить на всіх
кому воно направду є потрібним
В підтексті першою “прочиталася” (іронічно) відома фраза Чарльза Дарвіна про “…конкуренцію за територію, харчові ресурси, самку…” * - Лаконічно та зрозуміло – перше, друге, третє, - Мирохович взяв друге (“вчились курити пити пиво червоне вино”) та третє у основу тексту - “…пані малгожата зітхала… “ - не о самиці йшлося…
Далі у підтексті я “читаю”, а тим часом польська частка моєї сутності винувато опустила долу очі, добре розуміючи, що в “Листопадовому Чині” (А. Мирохович) ** зайшло про територію чужу – українську… Польський гонор та захланність призвела до засліплення політичної еліти, і та не побачила історичної перспективи (австрійська влада теж виявилась недалекоглядною) - повернути молодий український національний дух до боротьби за Східну Україну проти комуністичного режиму, долучивши світову антикомуністичну спільноту і таким чином спробувати повернути хід світової історії…
Але закономірно сталося… безглуздо та програшно для обох сторін – прийшов третій - забрав і “територію і самку” (Ч. Дарвін)…
А історія, як відомо, має звичку повторюватись…
* Основні положення еволюційної теорії. Боротьба за існування.Ч. Дарвін
**У жовтні 1918 р. імператор Австро-Угорської імперії Карл І оголосив про перетворення дуалістичної монархії у федерацію народів, внаслідок чого на Галичині помітно активізувався український національний рух. 18-19 жовтня 1918 р. у Народному домі у Львові відбулося засідання українських послів до парламенту та крайових сеймів Галичини й Буковини, греко-католицького єпископату та представників основних українських політичних партій. Під час засідання було утворено Українську Національну Раду (УНРада), яку очолив Євген Петрушевич. Завданням Ради стало національне самовизначення українців в імперії Габсбургів.
Водночас польські військово-політичні кола, намагаючись на момент розпаду Австро-Угорщини встановити контроль над Галичиною, створили 28 жовтня у Кракові Польську Ліквідаційну Комісію. Комісія мала організувати у Львові в ніч з 2 на 3 листопада збройний виступ для встановлення польської влади, про що був повідомлений австрійський уряд. Приїзд Комісії був запланований на 1 листопада.
Австрійський намісник Галичини Карл фон Гуйн відмовився передати владу в руки українців, після чого останні почали готувати збройне повстання з метою захоплення влади у Львові. Повстання українців очолив cотник УСС Дмитро Вітовський. Опираючись на підрозділи полку УСС, 1 листопада о 4-й годині ранку українські війська захопили ратушу, намісництво, радіо, телеграф та вокзали. Вже на ранок у місті замайоріли синьо-жовті прапори. Цього ж дня підрозділи УСС зайняли Станіслав, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші міста і містечка Галичини. Відбулася подія, що стала відомою в історії як Листопадовий зрив (чин) або Листопадова революція. Саме Листопадовий зрив спричинив проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та ознаменував початок українсько-польської війни за контроль над західноукраїнськими землями.
Інтернет: http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=257
… так каже “Великий тлумачний словник сучасної української мови” про це слово. Отже підтекст складова “якого-небудь тексту”. ..
Беру перший-ліпший текст Поетичних Майстерень та буду шукати його підтекст. Ось:
Мирохович Андрій (1978)
Листопадовий Чин. комунікація
он бачиш ті шпилі Ельжбетки власне там
по всяких закапелках яких ніколи не бракувало
у культових спорудах тим паче римокатолицьких
(єзуїти розуміються на таємницях та педофілії
власне кажучи вони розуміються на всьому
ті чорні лицарі) ну от саме там вони і ховали
поміж ряс та квітів свої рушниці
револьвери гранати ну і звісно що ножі.
після уроків туди сходились школярі
вчились курити пити пиво червоне вино
і любити свою польщу так само пристрасно як
терезку із сусідського будинку чи пані малгожату
з великими білими грудьми та пишними ласкавими стегнами
(а груди і стегна терезки могли тільки уявити
і уявляли по декілька разів денно та неодмінно перед сном).
а потім вони галасливою юрбою пішли у двірець
повісили свій прапор і час від час пострілювали
по бічних вуличках та осіньому небу
адже найважливіше це спілкування
того й приділяли стільки уваги тим двом рейкам
і старим паровозам які сумно гули розуміючи
щось закінчилось щось инше не розпочалось
діалог культур час до часу кулеметно цокотів з цитаделі
пані малгожата зітхала споглядаючи тих донкіхотів
що розрізнялись лише нашивками на вилогах та рукавах
бідолашні хлопчики ніяк не затямлять що
щедрот її тіла місця на цій землі вистачить на всіх
кому воно направду є потрібним
В підтексті першою “прочиталася” (іронічно) відома фраза Чарльза Дарвіна про “…конкуренцію за територію, харчові ресурси, самку…” * - Лаконічно та зрозуміло – перше, друге, третє, - Мирохович взяв друге (“вчились курити пити пиво червоне вино”) та третє у основу тексту - “…пані малгожата зітхала… “ - не о самиці йшлося…
Далі у підтексті я “читаю”, а тим часом польська частка моєї сутності винувато опустила долу очі, добре розуміючи, що в “Листопадовому Чині” (А. Мирохович) ** зайшло про територію чужу – українську… Польський гонор та захланність призвела до засліплення політичної еліти, і та не побачила історичної перспективи (австрійська влада теж виявилась недалекоглядною) - повернути молодий український національний дух до боротьби за Східну Україну проти комуністичного режиму, долучивши світову антикомуністичну спільноту і таким чином спробувати повернути хід світової історії…
Але закономірно сталося… безглуздо та програшно для обох сторін – прийшов третій - забрав і “територію і самку” (Ч. Дарвін)…
А історія, як відомо, має звичку повторюватись…
* Основні положення еволюційної теорії. Боротьба за існування.Ч. Дарвін
**У жовтні 1918 р. імператор Австро-Угорської імперії Карл І оголосив про перетворення дуалістичної монархії у федерацію народів, внаслідок чого на Галичині помітно активізувався український національний рух. 18-19 жовтня 1918 р. у Народному домі у Львові відбулося засідання українських послів до парламенту та крайових сеймів Галичини й Буковини, греко-католицького єпископату та представників основних українських політичних партій. Під час засідання було утворено Українську Національну Раду (УНРада), яку очолив Євген Петрушевич. Завданням Ради стало національне самовизначення українців в імперії Габсбургів.
Водночас польські військово-політичні кола, намагаючись на момент розпаду Австро-Угорщини встановити контроль над Галичиною, створили 28 жовтня у Кракові Польську Ліквідаційну Комісію. Комісія мала організувати у Львові в ніч з 2 на 3 листопада збройний виступ для встановлення польської влади, про що був повідомлений австрійський уряд. Приїзд Комісії був запланований на 1 листопада.
Австрійський намісник Галичини Карл фон Гуйн відмовився передати владу в руки українців, після чого останні почали готувати збройне повстання з метою захоплення влади у Львові. Повстання українців очолив cотник УСС Дмитро Вітовський. Опираючись на підрозділи полку УСС, 1 листопада о 4-й годині ранку українські війська захопили ратушу, намісництво, радіо, телеграф та вокзали. Вже на ранок у місті замайоріли синьо-жовті прапори. Цього ж дня підрозділи УСС зайняли Станіслав, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші міста і містечка Галичини. Відбулася подія, що стала відомою в історії як Листопадовий зрив (чин) або Листопадова революція. Саме Листопадовий зрив спричинив проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та ознаменував початок українсько-польської війни за контроль над західноукраїнськими землями.
Інтернет: http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=257
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
