
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.16
16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
2025.09.16
14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
2025.09.16
07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
2025.09.15
10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
2025.09.15
09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
17:17
Почуття, що приходить тихо, наче тінь. Воно не гримить громом, не кричить, не з'являється з-за рогу зненацька, а просто підповзає і щось шепоче, змушуючи нас опустити очі. Воно важким каменем лягає на серце, навіть якщо ніхто, крім тебе, про нього не зна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Дівчинка з ліхтариком (1995) /
Рецензії
Географія щастя
Головна ідея кінострічки здавалося б проста як світ – він, вона і життя навколо. Але ні, усе набагато глибше. Тому, мабуть, головною ідеєю все ж є намагання віднайти і зберегти своє щастя. Крізь фільм проходить єдина для усіх героїв сюжетна лінія, котра ґрунтується на простій істині – що маємо, не бережемо… І географ, розуміючи це, вирішує, що краще не мати зовсім, але берегти і ніколи не втрачати. Режисер Олександр Велединський вміло підкреслює цю ідею візуальним епіграфом до фільму. У першому ж кадрі на транспаранті ми бачимо напис «Счастье не за горами». До того ж частку «не» перегороджує вантажівка, котра згодом від’їжджає і дає героєві певну надію. Також варто відзначити, що є ще й музикальний епіграф. У тих же перших кадрах ми чуємо пісню групи Арія «Я свободен» у виконанні бродячого музиканта. Співає він недолуго і ніби виступає символом скалічених людей з покоління перебудови. Створюється враження, що ця пісня звучить всередині героя у фоновому режимі на протязі фільму.
Роль географа професійно виконує Костянтин Хабенський. Актор дуже тонко і точно передає емоції свого героя. Він разом з ним сміється, сумує, страждає і кохає. Також дуже важливий образ Максима Будкіна, котрого грає Олександр Робак. Він неначе відтіняє Служкіна, але в порівнянні з ним виступає «гарним хлопцем», котрий і при квартирі, і при машині та загалом успішний. Не можна також не згадати про окремий жіночий образ школярки Маші Большакової. Молода актриса Анфіса Черних з усіх сих намагається показати чуттєвість своєї героїні. Відчувається, що Черних місцями переграє. Але не зважаючи на деякі незрозумілі деталі її акторської гри, можна позитивно оцінити її роботу у стрічці.
Як відомо, фільм був знятий по однойменній книзі Олексія Іванова. А у цьому випадку головним завданням режисера було не зіпсувати зміст. Відверто кажучи, на початку все ж здавалося, що кінострічка не дістає до книжкової глибини. Але з розвитком сюжету враження змінилося. Ідею змогли розкрити так щоб донести до глядача її суть. Загалом, художність стрічки на високому рівні. Відчувається намагання передати справжність життя. Звичайно, вражають зйомки у тайзі. Особливо емоційною є сцена, коли учні географа на човні долають смертельно небезпечні пороги на річці. Задоволення від того, що ти не потонув максимально приближає до відчуття щастя.
Кінострічка «Географ глобус пропил» достатньо неоднозначна. Кожен, хто її перегляне, побачить те, що ближче саме йому. Тут не має чітко визначених кордонів, бо для кожного існує своя географія щастя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Географія щастя
Щастя не за горами.
Сьомого листопада у кінотеатрах відбулася довгоочікувана прем’єра фільму Олександра Велединського «Географ глобус пропив». Ще до появи серед широкого загалу, кінострічка встигла наробити галасу і навіть отримати гран-прі на початку відкриття російського фестивалю «Кінотавр», а згодом і на Одеському МКФ. Фільм розповідає про людину, що опинилася не на своєму місці. Це вчитель біології, котрий по волі випадку стає викладачем географії. Він намагається пристосуватися до життєвих проблем, не втратити себе і свої моральні та духовні цінності. Насправді одна з головних думок стрічки заключається у тому, що ніякого «свого місця» ні у кого не буває. Тобто не існує ні глобуса, ні карти за якими можна вивчити географію особистості і визначити її найкомфортніші координати. Єдине, що може зробити людина, - це намагатися бути щасливою, як радить нам головний герой. Він прагне святості тому не хоче бути запорукою щастя для когось і не мати того, хто буде для нього запорукою щастя. Але так званий «святий» географ топить гіркоту життя у горілці, що типово для простої людини. З першого погляду Віктор Служкін дуже нагадує звичайного блазня, але з розвитком сюжету можна побачити, що його образ набагато глибший і драматичніший.
Головна ідея кінострічки здавалося б проста як світ – він, вона і життя навколо. Але ні, усе набагато глибше. Тому, мабуть, головною ідеєю все ж є намагання віднайти і зберегти своє щастя. Крізь фільм проходить єдина для усіх героїв сюжетна лінія, котра ґрунтується на простій істині – що маємо, не бережемо… І географ, розуміючи це, вирішує, що краще не мати зовсім, але берегти і ніколи не втрачати. Режисер Олександр Велединський вміло підкреслює цю ідею візуальним епіграфом до фільму. У першому ж кадрі на транспаранті ми бачимо напис «Счастье не за горами». До того ж частку «не» перегороджує вантажівка, котра згодом від’їжджає і дає героєві певну надію. Також варто відзначити, що є ще й музикальний епіграф. У тих же перших кадрах ми чуємо пісню групи Арія «Я свободен» у виконанні бродячого музиканта. Співає він недолуго і ніби виступає символом скалічених людей з покоління перебудови. Створюється враження, що ця пісня звучить всередині героя у фоновому режимі на протязі фільму.
Роль географа професійно виконує Костянтин Хабенський. Актор дуже тонко і точно передає емоції свого героя. Він разом з ним сміється, сумує, страждає і кохає. Також дуже важливий образ Максима Будкіна, котрого грає Олександр Робак. Він неначе відтіняє Служкіна, але в порівнянні з ним виступає «гарним хлопцем», котрий і при квартирі, і при машині та загалом успішний. Не можна також не згадати про окремий жіночий образ школярки Маші Большакової. Молода актриса Анфіса Черних з усіх сих намагається показати чуттєвість своєї героїні. Відчувається, що Черних місцями переграє. Але не зважаючи на деякі незрозумілі деталі її акторської гри, можна позитивно оцінити її роботу у стрічці.
Як відомо, фільм був знятий по однойменній книзі Олексія Іванова. А у цьому випадку головним завданням режисера було не зіпсувати зміст. Відверто кажучи, на початку все ж здавалося, що кінострічка не дістає до книжкової глибини. Але з розвитком сюжету враження змінилося. Ідею змогли розкрити так щоб донести до глядача її суть. Загалом, художність стрічки на високому рівні. Відчувається намагання передати справжність життя. Звичайно, вражають зйомки у тайзі. Особливо емоційною є сцена, коли учні географа на човні долають смертельно небезпечні пороги на річці. Задоволення від того, що ти не потонув максимально приближає до відчуття щастя.
Кінострічка «Географ глобус пропил» достатньо неоднозначна. Кожен, хто її перегляне, побачить те, що ближче саме йому. Тут не має чітко визначених кордонів, бо для кожного існує своя географія щастя.
Рецензія на фільм «Географ глобус пропил»
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію