Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.28
23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
2026.10.28
19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
2026.10.28
11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших.
Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ.
Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки.
Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями.
«Де
2026.10.28
11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
2026.10.28
07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий
Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
КОГДА ПОИСК СТАНОВИТСЯ ВАЖНЕЕ САМОЙ ЖИЗНИ
Более прикладной смысл у моих фантазий стал вырисовываться после того, когда в руки попалась брошюрка с агитацией в какое-то христианское направление. После этого всё пошло по возрастающей! Мощнейшая установка родилась просто мгновенно: «Я должен во что бы то ни стало в течение этой жизни (желательно, в первой её половине) достичь Бога!»
Я вздохнул с облегчением – наконец-то появилось что-то, ради чего здесь находиться! Не было ни одного сомнения, что я сделаю это. Немало этому способствовали и постоянные разборки пьяных родителей. В 14 лет самым любимым и трепетным занятием было уединение с Библией. Я не читал её, я её смаковал, холил и лелеял...
В 18 лет последовал нырок в индийскую философию, практику от самых солидных гуру. И так далее, и в том же духе... Я становился «чёрной дырой», различные учения по порядку засасывались, пожирались и выплёвывались, когда выяснялось, что моего Бога у них нема... Меня опустошило постоянное разочарование, после каждой неудачной попытки следовало тотальное презрение – «не фиг разводить Реально ищущих».
несчастный сектант 2
Такое насыщение не могло пройти бесследно, и к концу второго десятка моей жизни меня всё-таки оторвало от этой жизни, в том числе и от социальной жизни в целом. Совмещать что-либо с поиском я уже не мог – в моей башке полностью растворилось понятие, как это делать, и, более того, не осталось ни одного желания в направлении этого. Работа – кому это надо? Семья – да не до вас уже, теперь без меня. Дайте мне ЕГО наконец! Предвкушение приближения к цели нарастало, внутри всё звенело, моё нутро вибрировало с бешеной скоростью.
О ТОМ, КАК СПАДАЕТ ПЕЛЕНА
До сих пор я поражаюсь, как быстро всё произошло. Форум по системно-векторной психологии Юрия Бурлана, одно эссе о звуковом векторе, второе, начало тренинга... После звукового занятия я помню только тихие слова Смерти в голове: «Ну что, дружок, приплыли?» В тот миг не осталось ни одной молекулы от моей многолетней цели, оказалось, что все мои внутренние тончайшие стремления – это заданное управление!.. Это была подстава вселенского масштаба!
Когда я впервые услышал про комплекс фанатика, первая мысль была: «Да это вообще даже близко не про меня, я ж не какой-нибудь террорист-смертник». Мысль вторая: «Что-то есть во мне из этого описания, но не много. Может, я попутал всё как всегда?». После «чего-то не того» ... БАБАХ!!! За микросекунду атомная вспышка объёмной картинки всего прошлого, настоящего и возможного будущего! «НЕ ВЕРЮ! Б****, этого просто не может быть!»
Хорошо! «Цель» после тренинга испарилась, но то, что двигало к ней, никуда не делось. Осознавать свой фанатизм очень неприятно. Это реальные муки! Я был готов принести в жертву свою жизнь, и мне неважно было, куда именно, – главными были ощущения, получаемые от самого поиска. Как только ум зацеплял на первый взгляд что-то стоящее, тут же за часы в голове раскручивался умопомрачительный план, как это реализовывать. Затем через короткий срок находилась уже другая грандиозная идея – всё по одному сценарию... Идея, взбудораженное состояние при её ментальном развороте, а при отсутствии малейшего движения в направлении реализации – новая идея...
несчастный сектант
В этом дуэте была полная идиллия – не успевая толком за что-то зацепиться, я тут же бешено подхватывал что-то другое дрожащими ручками и тряс, тряс, тряс, увеличивая скорость и степень... Есть такой термин – работа двигателя «на износ», когда при одном нажатии на педаль газа начинается неконтролируемый процесс увеличения оборотов, что в итоге приводит к разрушению двигателя. Именно так я себя чувствовал.
Состояние фанатизма не видно, пока в нем находишься. И я до сих пор не до конца могу понять, как это состояние обладает такой просто невероятной силой влияния на человека… Я всё понимаю про недоразвитую кожу и болезненней звук, но эта штука жила мною всю мою сознательную жизнь… То, как с помощью лекций Юрия Бурлана прозрение пробилось через чугунную шторку в моей башке, можно назвать настоящим чудом.
Проявления проходят постепенно, просто начинаешь что-то делать на автомате, по памяти, но сразу ловишь себя на этом. Сегодня видеть не трудно, трудно делать по-другому, потому что по-другому ещё никогда не было... Я просто не мешаю тому, что я получил на тренинге, работать, и всё как-то само начинает происходить иначе.
Не понятно, как вообще существует человечество!? Как можно жить без системного мышления? Разве можно жить без головы? Люди, проходите на тренинг – там всем «пришивают» голову!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОГДА ПОИСК СТАНОВИТСЯ ВАЖНЕЕ САМОЙ ЖИЗНИ
Бывает, что в сердце брешь, а все твои мысли - снег.
И жизнь проседает вновь сухой обветшалой кровлей.
Запомни: в любой мороз ты можешь прийти ко мне.
Я встречу тебя теплом и самой большой любовью.
И пусть наш суровый мир становится вдруг судьей.
Ты снова звонишь с утра, дела освещая вкратце.
Я каждое слово чту, я верю в тебя душой.
А вера такая, знай, не может не оправдаться.
Уже и не припомню, когда меня реально «накрыло» великим поиском... Знаю, что, как только смог хоть как-то соображать, мгновенно был увлечён темой про инопланетян и всем неизведанным, невиданным, мистическим. Отфильтровывалось и употреблялось всё, что подходило под категорию «фантастика». С самого раннего детства эта тема была для меня приоритетной, мне казалось, что где то «Там» мой настоящий дом и по-настоящему интересная Жизнь, а здесь… Здесь это временное недоразумение, чья-то большая ошибка при распределении душ... Пустая жизнь. В крайнем случае, я мог согласиться на уникальную миссию в это убогое местечко, однако такого предложения все не поступало...
Более прикладной смысл у моих фантазий стал вырисовываться после того, когда в руки попалась брошюрка с агитацией в какое-то христианское направление. После этого всё пошло по возрастающей! Мощнейшая установка родилась просто мгновенно: «Я должен во что бы то ни стало в течение этой жизни (желательно, в первой её половине) достичь Бога!»
Я вздохнул с облегчением – наконец-то появилось что-то, ради чего здесь находиться! Не было ни одного сомнения, что я сделаю это. Немало этому способствовали и постоянные разборки пьяных родителей. В 14 лет самым любимым и трепетным занятием было уединение с Библией. Я не читал её, я её смаковал, холил и лелеял...
В 18 лет последовал нырок в индийскую философию, практику от самых солидных гуру. И так далее, и в том же духе... Я становился «чёрной дырой», различные учения по порядку засасывались, пожирались и выплёвывались, когда выяснялось, что моего Бога у них нема... Меня опустошило постоянное разочарование, после каждой неудачной попытки следовало тотальное презрение – «не фиг разводить Реально ищущих».
несчастный сектант 2
Такое насыщение не могло пройти бесследно, и к концу второго десятка моей жизни меня всё-таки оторвало от этой жизни, в том числе и от социальной жизни в целом. Совмещать что-либо с поиском я уже не мог – в моей башке полностью растворилось понятие, как это делать, и, более того, не осталось ни одного желания в направлении этого. Работа – кому это надо? Семья – да не до вас уже, теперь без меня. Дайте мне ЕГО наконец! Предвкушение приближения к цели нарастало, внутри всё звенело, моё нутро вибрировало с бешеной скоростью.
О ТОМ, КАК СПАДАЕТ ПЕЛЕНА
До сих пор я поражаюсь, как быстро всё произошло. Форум по системно-векторной психологии Юрия Бурлана, одно эссе о звуковом векторе, второе, начало тренинга... После звукового занятия я помню только тихие слова Смерти в голове: «Ну что, дружок, приплыли?» В тот миг не осталось ни одной молекулы от моей многолетней цели, оказалось, что все мои внутренние тончайшие стремления – это заданное управление!.. Это была подстава вселенского масштаба!
Когда я впервые услышал про комплекс фанатика, первая мысль была: «Да это вообще даже близко не про меня, я ж не какой-нибудь террорист-смертник». Мысль вторая: «Что-то есть во мне из этого описания, но не много. Может, я попутал всё как всегда?». После «чего-то не того» ... БАБАХ!!! За микросекунду атомная вспышка объёмной картинки всего прошлого, настоящего и возможного будущего! «НЕ ВЕРЮ! Б****, этого просто не может быть!»
Хорошо! «Цель» после тренинга испарилась, но то, что двигало к ней, никуда не делось. Осознавать свой фанатизм очень неприятно. Это реальные муки! Я был готов принести в жертву свою жизнь, и мне неважно было, куда именно, – главными были ощущения, получаемые от самого поиска. Как только ум зацеплял на первый взгляд что-то стоящее, тут же за часы в голове раскручивался умопомрачительный план, как это реализовывать. Затем через короткий срок находилась уже другая грандиозная идея – всё по одному сценарию... Идея, взбудораженное состояние при её ментальном развороте, а при отсутствии малейшего движения в направлении реализации – новая идея...
несчастный сектант
В этом дуэте была полная идиллия – не успевая толком за что-то зацепиться, я тут же бешено подхватывал что-то другое дрожащими ручками и тряс, тряс, тряс, увеличивая скорость и степень... Есть такой термин – работа двигателя «на износ», когда при одном нажатии на педаль газа начинается неконтролируемый процесс увеличения оборотов, что в итоге приводит к разрушению двигателя. Именно так я себя чувствовал.
Состояние фанатизма не видно, пока в нем находишься. И я до сих пор не до конца могу понять, как это состояние обладает такой просто невероятной силой влияния на человека… Я всё понимаю про недоразвитую кожу и болезненней звук, но эта штука жила мною всю мою сознательную жизнь… То, как с помощью лекций Юрия Бурлана прозрение пробилось через чугунную шторку в моей башке, можно назвать настоящим чудом.
Проявления проходят постепенно, просто начинаешь что-то делать на автомате, по памяти, но сразу ловишь себя на этом. Сегодня видеть не трудно, трудно делать по-другому, потому что по-другому ещё никогда не было... Я просто не мешаю тому, что я получил на тренинге, работать, и всё как-то само начинает происходить иначе.
Не понятно, как вообще существует человечество!? Как можно жить без системного мышления? Разве можно жить без головы? Люди, проходите на тренинг – там всем «пришивают» голову!
Автор: Вадим ЧЕКСТЕР, SEO-специалист.
Статья написана по материалам тренингов по cистемно-векторной психологии Юрия Бурлана.
http://www.yburlan.ru/biblioteka/neschastniy-sektant
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
