Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.28
06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
2025.11.28
03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
2025.11.26
16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
2025.11.26
15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
2025.11.26
13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
2025.11.26
12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
2025.11.26
11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2025.11.26
09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
КОГДА ПОИСК СТАНОВИТСЯ ВАЖНЕЕ САМОЙ ЖИЗНИ
Более прикладной смысл у моих фантазий стал вырисовываться после того, когда в руки попалась брошюрка с агитацией в какое-то христианское направление. После этого всё пошло по возрастающей! Мощнейшая установка родилась просто мгновенно: «Я должен во что бы то ни стало в течение этой жизни (желательно, в первой её половине) достичь Бога!»
Я вздохнул с облегчением – наконец-то появилось что-то, ради чего здесь находиться! Не было ни одного сомнения, что я сделаю это. Немало этому способствовали и постоянные разборки пьяных родителей. В 14 лет самым любимым и трепетным занятием было уединение с Библией. Я не читал её, я её смаковал, холил и лелеял...
В 18 лет последовал нырок в индийскую философию, практику от самых солидных гуру. И так далее, и в том же духе... Я становился «чёрной дырой», различные учения по порядку засасывались, пожирались и выплёвывались, когда выяснялось, что моего Бога у них нема... Меня опустошило постоянное разочарование, после каждой неудачной попытки следовало тотальное презрение – «не фиг разводить Реально ищущих».
несчастный сектант 2
Такое насыщение не могло пройти бесследно, и к концу второго десятка моей жизни меня всё-таки оторвало от этой жизни, в том числе и от социальной жизни в целом. Совмещать что-либо с поиском я уже не мог – в моей башке полностью растворилось понятие, как это делать, и, более того, не осталось ни одного желания в направлении этого. Работа – кому это надо? Семья – да не до вас уже, теперь без меня. Дайте мне ЕГО наконец! Предвкушение приближения к цели нарастало, внутри всё звенело, моё нутро вибрировало с бешеной скоростью.
О ТОМ, КАК СПАДАЕТ ПЕЛЕНА
До сих пор я поражаюсь, как быстро всё произошло. Форум по системно-векторной психологии Юрия Бурлана, одно эссе о звуковом векторе, второе, начало тренинга... После звукового занятия я помню только тихие слова Смерти в голове: «Ну что, дружок, приплыли?» В тот миг не осталось ни одной молекулы от моей многолетней цели, оказалось, что все мои внутренние тончайшие стремления – это заданное управление!.. Это была подстава вселенского масштаба!
Когда я впервые услышал про комплекс фанатика, первая мысль была: «Да это вообще даже близко не про меня, я ж не какой-нибудь террорист-смертник». Мысль вторая: «Что-то есть во мне из этого описания, но не много. Может, я попутал всё как всегда?». После «чего-то не того» ... БАБАХ!!! За микросекунду атомная вспышка объёмной картинки всего прошлого, настоящего и возможного будущего! «НЕ ВЕРЮ! Б****, этого просто не может быть!»
Хорошо! «Цель» после тренинга испарилась, но то, что двигало к ней, никуда не делось. Осознавать свой фанатизм очень неприятно. Это реальные муки! Я был готов принести в жертву свою жизнь, и мне неважно было, куда именно, – главными были ощущения, получаемые от самого поиска. Как только ум зацеплял на первый взгляд что-то стоящее, тут же за часы в голове раскручивался умопомрачительный план, как это реализовывать. Затем через короткий срок находилась уже другая грандиозная идея – всё по одному сценарию... Идея, взбудораженное состояние при её ментальном развороте, а при отсутствии малейшего движения в направлении реализации – новая идея...
несчастный сектант
В этом дуэте была полная идиллия – не успевая толком за что-то зацепиться, я тут же бешено подхватывал что-то другое дрожащими ручками и тряс, тряс, тряс, увеличивая скорость и степень... Есть такой термин – работа двигателя «на износ», когда при одном нажатии на педаль газа начинается неконтролируемый процесс увеличения оборотов, что в итоге приводит к разрушению двигателя. Именно так я себя чувствовал.
Состояние фанатизма не видно, пока в нем находишься. И я до сих пор не до конца могу понять, как это состояние обладает такой просто невероятной силой влияния на человека… Я всё понимаю про недоразвитую кожу и болезненней звук, но эта штука жила мною всю мою сознательную жизнь… То, как с помощью лекций Юрия Бурлана прозрение пробилось через чугунную шторку в моей башке, можно назвать настоящим чудом.
Проявления проходят постепенно, просто начинаешь что-то делать на автомате, по памяти, но сразу ловишь себя на этом. Сегодня видеть не трудно, трудно делать по-другому, потому что по-другому ещё никогда не было... Я просто не мешаю тому, что я получил на тренинге, работать, и всё как-то само начинает происходить иначе.
Не понятно, как вообще существует человечество!? Как можно жить без системного мышления? Разве можно жить без головы? Люди, проходите на тренинг – там всем «пришивают» голову!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОГДА ПОИСК СТАНОВИТСЯ ВАЖНЕЕ САМОЙ ЖИЗНИ
Бывает, что в сердце брешь, а все твои мысли - снег.
И жизнь проседает вновь сухой обветшалой кровлей.
Запомни: в любой мороз ты можешь прийти ко мне.
Я встречу тебя теплом и самой большой любовью.
И пусть наш суровый мир становится вдруг судьей.
Ты снова звонишь с утра, дела освещая вкратце.
Я каждое слово чту, я верю в тебя душой.
А вера такая, знай, не может не оправдаться.
Уже и не припомню, когда меня реально «накрыло» великим поиском... Знаю, что, как только смог хоть как-то соображать, мгновенно был увлечён темой про инопланетян и всем неизведанным, невиданным, мистическим. Отфильтровывалось и употреблялось всё, что подходило под категорию «фантастика». С самого раннего детства эта тема была для меня приоритетной, мне казалось, что где то «Там» мой настоящий дом и по-настоящему интересная Жизнь, а здесь… Здесь это временное недоразумение, чья-то большая ошибка при распределении душ... Пустая жизнь. В крайнем случае, я мог согласиться на уникальную миссию в это убогое местечко, однако такого предложения все не поступало...
Более прикладной смысл у моих фантазий стал вырисовываться после того, когда в руки попалась брошюрка с агитацией в какое-то христианское направление. После этого всё пошло по возрастающей! Мощнейшая установка родилась просто мгновенно: «Я должен во что бы то ни стало в течение этой жизни (желательно, в первой её половине) достичь Бога!»
Я вздохнул с облегчением – наконец-то появилось что-то, ради чего здесь находиться! Не было ни одного сомнения, что я сделаю это. Немало этому способствовали и постоянные разборки пьяных родителей. В 14 лет самым любимым и трепетным занятием было уединение с Библией. Я не читал её, я её смаковал, холил и лелеял...
В 18 лет последовал нырок в индийскую философию, практику от самых солидных гуру. И так далее, и в том же духе... Я становился «чёрной дырой», различные учения по порядку засасывались, пожирались и выплёвывались, когда выяснялось, что моего Бога у них нема... Меня опустошило постоянное разочарование, после каждой неудачной попытки следовало тотальное презрение – «не фиг разводить Реально ищущих».
несчастный сектант 2
Такое насыщение не могло пройти бесследно, и к концу второго десятка моей жизни меня всё-таки оторвало от этой жизни, в том числе и от социальной жизни в целом. Совмещать что-либо с поиском я уже не мог – в моей башке полностью растворилось понятие, как это делать, и, более того, не осталось ни одного желания в направлении этого. Работа – кому это надо? Семья – да не до вас уже, теперь без меня. Дайте мне ЕГО наконец! Предвкушение приближения к цели нарастало, внутри всё звенело, моё нутро вибрировало с бешеной скоростью.
О ТОМ, КАК СПАДАЕТ ПЕЛЕНА
До сих пор я поражаюсь, как быстро всё произошло. Форум по системно-векторной психологии Юрия Бурлана, одно эссе о звуковом векторе, второе, начало тренинга... После звукового занятия я помню только тихие слова Смерти в голове: «Ну что, дружок, приплыли?» В тот миг не осталось ни одной молекулы от моей многолетней цели, оказалось, что все мои внутренние тончайшие стремления – это заданное управление!.. Это была подстава вселенского масштаба!
Когда я впервые услышал про комплекс фанатика, первая мысль была: «Да это вообще даже близко не про меня, я ж не какой-нибудь террорист-смертник». Мысль вторая: «Что-то есть во мне из этого описания, но не много. Может, я попутал всё как всегда?». После «чего-то не того» ... БАБАХ!!! За микросекунду атомная вспышка объёмной картинки всего прошлого, настоящего и возможного будущего! «НЕ ВЕРЮ! Б****, этого просто не может быть!»
Хорошо! «Цель» после тренинга испарилась, но то, что двигало к ней, никуда не делось. Осознавать свой фанатизм очень неприятно. Это реальные муки! Я был готов принести в жертву свою жизнь, и мне неважно было, куда именно, – главными были ощущения, получаемые от самого поиска. Как только ум зацеплял на первый взгляд что-то стоящее, тут же за часы в голове раскручивался умопомрачительный план, как это реализовывать. Затем через короткий срок находилась уже другая грандиозная идея – всё по одному сценарию... Идея, взбудораженное состояние при её ментальном развороте, а при отсутствии малейшего движения в направлении реализации – новая идея...
несчастный сектант
В этом дуэте была полная идиллия – не успевая толком за что-то зацепиться, я тут же бешено подхватывал что-то другое дрожащими ручками и тряс, тряс, тряс, увеличивая скорость и степень... Есть такой термин – работа двигателя «на износ», когда при одном нажатии на педаль газа начинается неконтролируемый процесс увеличения оборотов, что в итоге приводит к разрушению двигателя. Именно так я себя чувствовал.
Состояние фанатизма не видно, пока в нем находишься. И я до сих пор не до конца могу понять, как это состояние обладает такой просто невероятной силой влияния на человека… Я всё понимаю про недоразвитую кожу и болезненней звук, но эта штука жила мною всю мою сознательную жизнь… То, как с помощью лекций Юрия Бурлана прозрение пробилось через чугунную шторку в моей башке, можно назвать настоящим чудом.
Проявления проходят постепенно, просто начинаешь что-то делать на автомате, по памяти, но сразу ловишь себя на этом. Сегодня видеть не трудно, трудно делать по-другому, потому что по-другому ещё никогда не было... Я просто не мешаю тому, что я получил на тренинге, работать, и всё как-то само начинает происходить иначе.
Не понятно, как вообще существует человечество!? Как можно жить без системного мышления? Разве можно жить без головы? Люди, проходите на тренинг – там всем «пришивают» голову!
Автор: Вадим ЧЕКСТЕР, SEO-специалист.
Статья написана по материалам тренингов по cистемно-векторной психологии Юрия Бурлана.
http://www.yburlan.ru/biblioteka/neschastniy-sektant
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
