У Лукоморья дуб зеленый…

У Межигір’ї ліс зелений,
а в ньому – хатка в стилі кітч.
«Проффесор», жирний кіт невчений,
там розкошує день і ніч.

«Наліво» він частенько ходить,
цей раб розваг і власник вілл.
Буває, Лещенко там бродить,
а то й Тетяна Чорновіл –

по тих доріжках нешироких
(хоч не один там пильний страж)…
Хатинка там стоїть нівроку,
а в тій хатинці – «повний фарш»:

кришталь і дуб, китайські вази
і золочені унітази
(про них вже знає цілий світ),
скрізь повно бархату й атласу
і – дар від жителів Донбасу –
в гламурних стразах … антрацит.

Коли йому набриднуть лазні
і скакуни в конюшні власній,
бере рушницю він до рук –
і тридцять єгерів, чи й більше,
женуть на пана кабанище,
а пан – лишень із будки «пук!..»

…Дружина у вигнанні тужить,
йому ж у ліжку інша служить…

А десь народ, мов після бою,
живе в руїні, сам собою;
десь уряд над бюджетом чахне…
Там «Русскій мір», там Руссю пахне…

Я там не був і з ним не пив,
та все ж повір мені, читачу!..
Одне питання: тую дачу –
за наші гроші він купив?

А «дачник» той, я точно знаю,
країну доведе до краю!

липень 2013