Це підтверджує церковна традиція, згідно з якою Ісус народився 25 грудня 1 р. до н.е. — за 6 днів до початку нової ери. Дослідники допускають, що зазначена дата має символічний сенс, адже саме в цей день «народжується Сонце». Це відбувається незабаром після зимового сонцестояння (22 грудня), коли світловий день поступово починає зростати і «світло перемагає темряву». З другого боку, Боже провидіння зазвичай здійснює глибоко символічні дії. Так, число 25 (2+5=7) символізує боголюдську реалізацію, здавна використовувалось в арійських релігійних обрядах, вважалось числом сили при приготуванні цілющих настойок. Православні святкують день народження Ісуса на два тижні пізніше — «за старим стилем», тобто за Юліанським календарем, який проте дає у 26 разів більшу похибку в порівнянні з Григоріанським.

Дата народження Ісуса в 1 році н. е. підтверджується й Туринською плащаницею. На ній зафіксовані зображення монет, покладених на повіки мертвого Ісуса у п’ятницю 23 березня 31 року. Однією з них є відома нумізматам «лепта Пилата» — найдрібніша бронзова монета, що карбувалася римським намісником Понтієм Пилатом і була в обігу на підвладній йому території Ідумеї, Іудеї та Самарії. На одній з монет вказано дату карбування — напис TIBEPIOU CAICAPOC LIS, що означає «Тиберій імператор, рік шістнадцятий». За юліанським календарем, яким користувалася римська влада, це відповідає проміжку від 1 січня 30-го до 31 грудня 30 року н. е. Зазначене на монеті датування стало головною причиною, чому на очі Ісуса поклали саме цю недавно викарбувану найдешевшу монету, а не монети зі срібла чи золота. Інформаційно лепта Пилата була найціннішою, адже вказувала на час події (не раніше 30 р. н. е.) і місце події — володіння Пилата, оскільки цю дрібну монету не було сенсу брати з собою за кордон (при подорожах до інших країн беруть золото та срібло).

Лепта Пилата

Згідно з розрахунками, що їх здійснив у Римі скіфський (український) чернець, папський архіваріус Діонісій Малий (475—550 рр.), воскресіння відбулося у недільний ранок 25 березня 31 року. Установлюючи зазначену дату, цей авторитетний вчений опирався на наявні в нього дані, а також на широко розповсюджений переказ, згідно з яким Хрестове воскресіння відбулося на 31 році його життя. Ця ж дата воскресіння — 25 березня 31 року — пропагувалася візантійською «Великодньою хронікою» VII ст. і рядом візантійських істориків церкви. Таким чином, і Євангеліє, і давня церковна традиція, і Плащаниця узгоджено вказують на те, що Ісус народився на початку першого року н. е.

У сучасній літературі нерідко наводяться інші дати народження Ісуса: від 7 до 4 року до н. е. Ця плутанина виникла після того, як стала відома дата смерті Ірода Великого. До речі, слово Ірод — це спотворене прочитання його справжнього імені — Герод, що означає «нащадок героя», «породжений героєм». Він помер у 4 році до н. е., тож виникло запитання, яким чином він міг після своєї смерті вчинити різанину дітей в околицях Вифлеєма? Для виправлення цієї суперечності й вирішили «пересунути» дату народження Ісуса, тож вийшла абсурдна ситуація, неначе Ісус народився за кілька років до Різдва.

Насправді ніякої суперечності немає, оскільки оповідання про вбивство дітей є фальшивою вставкою секти фарисеїв. Вони ненавиділи Герода Великого, тому й сфабрикували на нього цей «компромат» попри історичну неможливість такої події. Як пояснює католицький «Новий завіт з коментарем» (виданий за дозволом кардинала Мирослава Любачівського), «оповідання про вбивство дітей побудоване за зразком наказу єгипетського фараона, порівняйте з книгою "Вихід" 1.15-22». Тобто фальсифікатор не особливо напружував фантазію, а по-суті повторив те, що вичитав у своїй настільній книзі. Детальніше про цю та інші вставки в Євангеліє можна прочитати в праці «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень».

Отже, Ісус народився саме того року, від якого ми починаємо відлік нової ери. Наступне запитання — де? Воно не таке просте, як може здатися на перший погляд.

З дитинства нас навчали, що Ісус народився в маленькому поселенні Вифлеєм, що розташоване в десяти кілометрах південніше Єрусалима. Біблійний словник Брокгауза повідомляє, що «в документах архіву Телль-Амарни (XIV ст. до Р.Х.) це містечко називається Бет-Лахама — "дім (або храм) богині Лахами"», тобто поселення існувало ще до приходу євреїв у Палестину в XIII ст. до н. е. На івриті його назва звучить як Бет-Лехем, гелленською (давньогрецькою) — Бетлеем, у церковно-слов’янському прочитанні — Вифлеєм. Іудеї, згідно зі своєю «народною етимологією», розшифровують цю назву як «дім хліба», а араби — як «дім м’яса». Обидва пояснення далекі від істини, оскільки це незначне поселення не могло бути ні хліборобським, ні тваринницьким центром.

За свідченнями очевидців, місцевість навколо Вифлеєма сувора — напівстеп-напівпустеля, рослинність бідна й одноманітна. Як повідомляє 12-томна православна «Тлумачна Біблія» (під редакцією професора Олександра Лопухіна), «у Вифлеємі немає ні річок, ні струмків, тож воду беруть з цистерн, що наповнюються дощовою водою». Можливо, що ця величезна залежність місцевих жителів-ханаанців від дощів сприяла возвеличенню згаданої вище «богині Лахами», що належить до ханаансько-шумерських божеств водної стихії. Саме за її іменем і було названо це містечко. Згідно з шумерською міфологією, «лахама» — це також духи водної стихії, породжені богом прісних вод Енкі.

Згаданий Вифлєєм має ще одне ім’я — «Єфрата» або «Єфрат», що значить «плодоносний, щедрий, життєдайний». Очевидно, що цей епітет виник завдяки тому ж таки культу «богині Лахами», яка вважалася «плодоносною» через те, що посилала на поля життєдайні дощі. Назва «Єфрат» збігається з назвою річки Євфрат в Межиріччі, де вихідці з Північного Надчорномор’я створили квітучу цивілізацію самарів-сумерів-шумерів.

У біблійних текстах це містечко іноді згадувалося під подвійною назвою — «Вифлеєм іудейський» або «Вифлеєм Єфрата». Це робилося для того, щоб відрізнити його від іншого Вифлеєма — галілейського. Однакова назва вказує на поширеність хліборобського культу «богині Лахами». Цей другий Вифлеєм у давнину був важливим містом, адже в книзі Навина (19,15) він перелічений у списку найбільших міст Галілеї. Як повідомляє «Біблійний словник Брокгауза», він знаходиться в 11 км північно-західніше Назарета — батьківського міста Ісуса.

Вірогідно, що в Назареті був дім святого Йосипа, земного батька Ісуса. Згідно з церковним переданням, свята матір Ісуса — Марія — походила з міста Сепфоріс, яке до 25 року н. е. було столицею Галілеї (пізніше столиця була перенесена до Тиверіади). Сепфоріс знаходився на відстані 5 км від Назарета, то ж цілком природно, що Йосип одружився на дівчині з сусіднього поселення. Від Сепфоріса до Вифлеєма також приблизно 5 км.

Якщо Ісус справді народився у Вифлеємі, то в якому? В галілейському, що знаходився в двох годинах ходу від Назарета, чи в іудейському, до якого треба пройти майже дві сотні кілометрів гористою місцевістю?

Згідно з фарисейською вставкою до Євангелія від Луки, Йосип і Марія начебто пішли до іудейського Вифлеєма для перепису. Як стверджує згаданий вище «Новий завіт з коментарем», «Лука обгрунтовує факт, що Ісус з Назарета народився у Вифлеємі, тим, що цісар Август (31 пер. Хр. — 14 по Хр.) наказав провести в цілому царстві перепис населення для встановлення збирання податків. Квіриній фігурує як сирійський намісник. Той перепис припадає на 6/7 р. по Хр.» (с. 151). Як бачимо, повідомлення вставки прямо суперечить даті перепису, що відбувся через 6-7 років після народження Ісуса. Згідно зі свідченнями римських істориків, цей перепис здійснив легат Сирії (імператорський намісник) Сульпіцій Квіриній, що обійняв цю високу посаду в 6 р. н. е.

І це ще не все. На час народження Ісуса Іудея і Галілея були окремими державами, які перебували під владою Риму. Іудеєю з 4 р. до н. е. по 6 р. н. е. правив Архелай, а Галілеєю з 4 до н. е. до 39 р. н. е. — Герод Антипа (обидва були синами Герода Великого). Перепис здійснювався для упорядкування податків: кого записали в податкову книгу, той згідно з нею зобов’язаний був сплачувати податки в залежності від розміру свого майна. Якби Йосип, який мешкав у Назареті, записався в податкову книгу Вифлеєма, то йому щороку треба було б ходити в сусідню державу платити податки, що є абсурдом. Насправді перепис проводився за місцем проживання, тож не було жодного сенсу мешканцям Назарета йти для цього у Вифлеєм, тим більше, що переписувачів передусім цікавило оподатковуване майно.

Не менш абсурдним виглядає твердження автора вставки, що неначе Марія на дев’ятому місяці вагітності пішла особисто записатися в податкову книгу, хоча, як повідомляє «Тлумачна Біблія», «записати Марію в число платників податків, якщо б це було потрібно, Йосип міг і один». Тим більше що в Назареті та інших поселеннях Галілеї Марія мала багатьох родичів, які могли її доглянути на час відсутності Йосипа.

Таким чином, Ісус аж ніяк не міг народитися в Іудеї. Додаткова аргументація щодо цього наводиться у книзі Пшениця без куколю. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень. Якщо ж Ісус і народився у Вифлеємі, то лише в галілейському, хоча про це немає відомостей. Натомість євангелія однозначно повідомляють, що батьківським містом Ісуса був Назарет — тут був дім Йосипа і Марії, тут жили їхні родичі. Тож найвірогідніше, що Ісус народився в галілейському Назареті, тому його й називали Ісусом Галілеянином або Ісусом з Назарета.

Ще трохи, і правда про народження Сина Божого стане набутком не лише науковців, але й широкої громадськості. І тоді в українські колядки буде внесено уточнення, тож незабаром співатимемо: «У Назареті, у Назареті радісна новина. Пречиста Діва, пречиста Діва породила сина...». Хай Буде!

-----------------------
В тему:

25 грудня – день народження Ісуса Хреста і Різдво нового Сонця
Дивна давня легенда
Знайди хоч один доказ, що Ісус не був українцем
Ісус молився українською
Українська Галілея
Найбільший Українець
Дружина Понтія Пилата заступилася за Ісуса
Кумранські рукописи: Ісус не був єсеєм
Чому Іуда зрадив Ісуса?
День святого Понтія Пилата
Апостоли Ісуса: галілеяни чи юдеї?
Послання кризовому людству
Не бійтеся п’ятниці 13-го
Підстави оновлення Арійського календаря
Хай Буде! Ісус і Марія вітають нас арійським салютом
ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень
П’ятий елемент (про Туринську плащаницю)