Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ КОМФОРТ ОБЩЕНИЯ.
Почему с одними людьми нам спокойно, хорошо, уютно, хочется поскорее встретиться и как можно больше времени быть рядом, а с другими невозможно провести даже 5 минут?
Почему с одним можно общаться обо всем на свете, а с другим разговор заканчивается после дежурных фраз о погоде?
Вообще, психологический комфорт - это то что, очень трудно создать искусственно, или объяснить, почему он возникает. Он или есть или его нет. Нет, конечно, когда ты хочешь, чтобы человеку было с тобой комфортно и все для этого что-то делаешь, то это не может не приносить плодов. Так солярий никогда не заменит солнца - и будто загар появляется, и он ничем не отличается, и тепло чувствуешь, но это все-то не то, искусственное... Искусственное всегда проигрывало природному...
Для меня психологический уют - это когда я могу говорить обо всем и ни о чем, когда нет тем-табу, когда можно просто помолчать (речь не идет только о любимом человеке) и тебя без слов поймут, когда не думаешь, что можно говорить, а что - нет. Просто спокойствие. Просто уверенность. Просто...
К сожалению, может к счастью, но людей, с которыми по-настоящему уютно, не так уж много... Лично у меня, пальцев одной руки многовато будет. Поймите правильно, есть еще люди, с которыми хорошо говорить, интересно проводить время, но с ними не уютно.
Порой уют возникает в совершенно, казалось бы, неожиданных ситуациях - с незнакомыми людьми. Так называемый "эффект попутчика". Когда совсем чужой человек на несколько часов становится родным и близким. Почему так происходит? Ну конечно, в первую очередь такой человек должен быть хорошим слушателем и собеседником, но в данной ситуации не это является определяющим фактором. А то, что этого человека вы видите в первый и, скорее всего, в последний раз. Поэтому можно говорить все что угодно - это никогда не будет использовано против вас. Тогда как со знакомыми всегда есть возможность того, что то, что сказано где-то потом "всплывет". Поэтому и откровенные разговоры часто и легче происходят с незнакомыми людьми. И как следствие - часто с ними уютнее.
Но это только верхняя часть айсберга. То, что мы понимаем и можем проанализировать. Сознательное, так сказать. А есть еще бессознательное.
Некоторые ученые называют это флюидами, парапсихологи шестым чувством. Это когда ты понимаешь, что человеку можно доверять, тебе с ним легко и просто, хотя объяснить, почему это так ты толком и не можешь. Просто есть ощущение родства душ.
Некоторые составляющие шестого чувства: глаза, движения (закрытые или открытые руки, осанка, жестикуляция), мимика. Когда то, что человек говорит и то, что мы "читаем" по жестам, глазам, мимике совпадает, является для нас положительным и не вызывает внутреннего сопротивления, тогда и возникает это ощущение комфорта. Если же человек говорит даже вполне "правильные" слова, приемлемые для нас, но в это же время его движения свидетельствуют о другом - отвлекается внимание от самого языка. Ибо собеседник сосредоточивает внимание на "мельнице" перед своими глазами и т.д., тогда наш мозг на подсознательном уровне дает нам сигнал "не все в порядке". Хотя умом мы, возможно, еще и не успели этого понять.
Как создать уют? Несколько простых советов. Придерживаться культуры речи: не повышайте голос, внимательно слушайте собеседника - возможно именно сейчас ему нужно, не насмешка ли булавка, а просто ваши уши. Не лезьте с советами, если вас не просят, а если уже что-то говорите, или озвучиваете свое мнение, то делайте это в толерантной форме - если чье-то мнение есть отличное от вашего, это далеко не означает, что оно является априори неправильным.
Если не уют, то хотя бы приятное общение вы точно получите.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ КОМФОРТ ОБЩЕНИЯ.
Почему с одними людьми нам спокойно, хорошо, уютно, хочется поскорее встретиться и как можно больше времени быть рядом, а с другими невозможно провести даже 5 минут?
Почему с одним можно общаться обо всем на свете, а с другим разговор заканчивается после дежурных фраз о погоде?
Вообще, психологический комфорт - это то что, очень трудно создать искусственно, или объяснить, почему он возникает. Он или есть или его нет. Нет, конечно, когда ты хочешь, чтобы человеку было с тобой комфортно и все для этого что-то делаешь, то это не может не приносить плодов. Так солярий никогда не заменит солнца - и будто загар появляется, и он ничем не отличается, и тепло чувствуешь, но это все-то не то, искусственное... Искусственное всегда проигрывало природному...
Для меня психологический уют - это когда я могу говорить обо всем и ни о чем, когда нет тем-табу, когда можно просто помолчать (речь не идет только о любимом человеке) и тебя без слов поймут, когда не думаешь, что можно говорить, а что - нет. Просто спокойствие. Просто уверенность. Просто...
К сожалению, может к счастью, но людей, с которыми по-настоящему уютно, не так уж много... Лично у меня, пальцев одной руки многовато будет. Поймите правильно, есть еще люди, с которыми хорошо говорить, интересно проводить время, но с ними не уютно.
Порой уют возникает в совершенно, казалось бы, неожиданных ситуациях - с незнакомыми людьми. Так называемый "эффект попутчика". Когда совсем чужой человек на несколько часов становится родным и близким. Почему так происходит? Ну конечно, в первую очередь такой человек должен быть хорошим слушателем и собеседником, но в данной ситуации не это является определяющим фактором. А то, что этого человека вы видите в первый и, скорее всего, в последний раз. Поэтому можно говорить все что угодно - это никогда не будет использовано против вас. Тогда как со знакомыми всегда есть возможность того, что то, что сказано где-то потом "всплывет". Поэтому и откровенные разговоры часто и легче происходят с незнакомыми людьми. И как следствие - часто с ними уютнее.
Но это только верхняя часть айсберга. То, что мы понимаем и можем проанализировать. Сознательное, так сказать. А есть еще бессознательное.
Некоторые ученые называют это флюидами, парапсихологи шестым чувством. Это когда ты понимаешь, что человеку можно доверять, тебе с ним легко и просто, хотя объяснить, почему это так ты толком и не можешь. Просто есть ощущение родства душ.
Некоторые составляющие шестого чувства: глаза, движения (закрытые или открытые руки, осанка, жестикуляция), мимика. Когда то, что человек говорит и то, что мы "читаем" по жестам, глазам, мимике совпадает, является для нас положительным и не вызывает внутреннего сопротивления, тогда и возникает это ощущение комфорта. Если же человек говорит даже вполне "правильные" слова, приемлемые для нас, но в это же время его движения свидетельствуют о другом - отвлекается внимание от самого языка. Ибо собеседник сосредоточивает внимание на "мельнице" перед своими глазами и т.д., тогда наш мозг на подсознательном уровне дает нам сигнал "не все в порядке". Хотя умом мы, возможно, еще и не успели этого понять.
Как создать уют? Несколько простых советов. Придерживаться культуры речи: не повышайте голос, внимательно слушайте собеседника - возможно именно сейчас ему нужно, не насмешка ли булавка, а просто ваши уши. Не лезьте с советами, если вас не просят, а если уже что-то говорите, или озвучиваете свое мнение, то делайте это в толерантной форме - если чье-то мнение есть отличное от вашего, это далеко не означает, что оно является априори неправильным.
Если не уют, то хотя бы приятное общение вы точно получите.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
