[НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
 
                     [ПЕРЕХОЖИЙ]
”Трійко дітей, уявіть собі“
”Як, на бога, такеє утнуть“
  Гарольд Барило до чаю пальці ніг нарізає, свої
”Не утече“, ”Не утече“
”Ніг теперки не має“
”Не утече“
 
                     [ОЧЕВИДЕЦЬ]
Стою на ринковій на площі
Дедалі дужчає натовп
Зі сотень городян розгніваних
 
                     [ЧЛЕН РАДИ]
”Це щось небачене
Збільшіти кількість поліційних сил“
 
                     [ОПОВІДАЧ]
За панорамою ратуша
Мер говоритиме
 
                     [ЛОРД-МЕР]
”Покидьку, марний спротив, англійська публіка із нами“
 
                     [ПУБЛІКА]
”Марний спротив“, ”Марний спротив“
”Хто би такому вірив, його брат не ліпший, нє“
”Марний спротив“
 
                     [ГАРОЛЬД]
Якби втекти за сотні миль
Я би морем у човні десь поплив
Та я на підвіконні оце
Світ усенький підо мною
 
                     [ОПОВІДАЧ]
Там у вікні він
Гляньте на вікна
 
                     [ДОБРОДІЙ ПЛОД]
”Ми хотіли би“
 
                     [ХОР]
”Помогти тобі“
 
                     [ДОБРОДІЙ ПЛОД]
”Ми друзі бо, йди сюди, поговоримо, Гаррі“
 
                     [ГАРОЛЬД]
Жартуйте далі
Скочу, хай би що
 
                     [ОПОВІДАЧ]
Дужчав людський натовп, а наш Гарольд
Усе слабкішав
Взад, уперед, із боку в інший бік
У страсі найгіршого
Матінку доставили сюди
 
                     [ОПОВІДАЧ]
Поруч на підвіконні
Ненька його врозумляє
 
                     [ПАНІ БАРИЛО, 67 РОКІВ]
”Ану не смій – батько жив би, спереживався би на грець
”Стій де стояв, о, стій де стояв
”Сорочка брудна, а тут є диктор із БіБіСі
”Стій де стояв“
 
                     [ДОБРОДІЙ ПЛОД]
”Ми хотіли би“
 
                     [ХОР]
”Помогти тобі“
 
                     [ДОБРОДІЙ ПЛОД]
”Ми друзі бо, йди сюди, поговоримо, Гаррі“
 
                     [ГАРОЛЬД]
Жартуйте далі
Скочу, хай би що
 
 
 
 
 
 
 
 

Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...

1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Я любив тебе за ноги,
та за дупу – більш.

Я любив тебе у "Волзі",
після п`янок, коли міг.
Люба ти мені у позі
сучкуватій і

Приспів:
Ого... йой-йой... Моя бамбіно
Ого... йой-йой... Ойойойойойой...
Мені так сумно у кабіні
шо без коняки за ковбой?

2.
Я любив тебе на сіні,
в клюбнім хламі-бардачку.
Люба ти мені бамбіна,
мов криницям Учкудук.

Я любив тебе, де злапав –
в стайни, гречці, де садив...
Люба ти мені, мов сапа,
бо засапний завжди.

Приспів.

3.
Але ти, моя халепо,
вийшла заміж за Петра.
Так ті й треба. Ну й дурепа,
у Петра нема "шо тра".

Приспів.

 
Якби міг я спростувати
Упертий двобій
Знову пробую втікати
Та смішно тобі
Бо колеса не ймуть доріг
І вантаж обіцянь пустих
Все лягає на плечі тягне вниз
 
Карти викладем на стіл
Звороти долонь
І мені цікаві звісно
Твої жиголо
Тьмяні спогади гублять ціль
Повертають на манівці
Плутанина тонів і день і ніч
 
Все довершено уранці
Сплю із твого краю
Заблукаю у піратський
Банановий рай
Її роль просить лімузин
Оживляє екран німий
І судомніший подих минулого
 
Я посібник необхідних
Вистав і картин
Вірую що ти майбутне
Життя й смерть і сни
Кавалерія відчаю
При волоссі величної
І було їй тоді шістнадцять літ
 
З тобою все життя мов
Книга блюзових субот
Чи я визначусь . . .
 
 
 
 
 
 
 
 

Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...

Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.

Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
гарячі, наче кава в філіжанці.

Воліла б знову в поглядах твоїх
вбачати сяєво люмінесценцій
і огортати у солодкий гріх
хмільним блаженством випещене серце.

Щоб за вікном хуртеча замела
шляхи, що нас роз'єднують даремно,
на органзовій плахті два крила
перепліталися благословенно.

Щоб доля поєднала на віки́,
наврочила нам чудеса чаклунка,
а ти торкався ніжної руки,
жадання розчинявши в поцілунках.

Ліричної мелодії струна
не обірвала звуки на півслові,
та пестила нас хвиля чарівна
у бірюзовім озері любові.

Вночі я марила твоїм ім'ям,
а ти спивав із губ моїх чар-зілля
і дякував Всевишнім небесам
за трепетне: «Люблю до божевілля!»

16.09.2026р

Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осінь. Війни буревій.
Тварини снують - розпущене стадо.
Бої не стихають. Бахкають гради.
У цій катастрофі мордують дітей.
Олешки голосять: не треба смертей.

 
шуз у тебе оксамитний
черевики знамениті
згляд немов наркотá
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
поможи, бо
не чужий, ні
поможи, бо
не чужий, ні
поможи, бо
не чужий, ні
стукаю, не чуєш? люд безвинно спить
стукаю, не чуєш? а скрізь ліхтарний світ
стукаю, не чуєш? кинь мені ключі
гаразд?
чуєш бій у мідні дзвони
чуєш поспів про любов &
я молюся, на межі
як прорватися? поможи
і скрадаюся, бо тебе узяти б
і гарчу, бо стопи все пласкіш
завиваю, біля тебе у провулку
вже отут я, у твому місті й сам