ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.05.25 09:22
сонцю – миті, утіхам - шеляг,
самоті довгий шлях до дна,
благодатна чи нищівна
в сенсі духу твоя оселя?

де ховає себе душа,
щоб цуратись думок недбалих -
самота без ремісій стало

Юрій Гундарів
2026.05.25 09:15
Оперна прима Людмила МОНАСТИРСЬКА виступає на найпрестижніших сценах: «Ла Скала» в Мілані, Королівському театрі Ковент-гарден у Лондоні, «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку.
«Дуже пишаюся тим, що я українка! - зізнається співачка.- Дякувати Богові, маю змог

Віктор Кучерук
2026.05.25 06:09
Свіжістю наповнюю легені
За селом на березі ріки,
Що неспинно плещеться повз мене,
Берегам лоскочучи боки.
Ген самотньо журиться на лузі
Щедрому травицею коза, -
Певно, зачекалась на бабусю
І тремтить в очікуванні вся.

хома дідим
2026.05.24 21:08
у травневій грозі
на тім березі
де живуть невідоме
життя
я все біг кудись
я сидів один
не вірив я
власним очам

Іван Потьомкін
2026.05.24 19:17
Як флажолету, здається,
Нема вже сил для лету
І, мов той жайвір,
Зависає він у високості,
І пада раптом грудкою од млості,
Знай: то Ніколо Паганіні творить диво,
Аби злетіть на височінь незвідану.
То холодом, то жаром серце обпече,

Євген Федчук
2026.05.24 12:54
Люди! Ратибор вернувся! – рознеслось по Родні. -
Буде свято і гостина у нього сьогодні.
Всіх, хто чує, батьки в гості на вечір скликають,
Вже готується гостина, столи накривають!
Син з походу повернувся, що вже й не чекали,
Думали, що дитя їхнє в чуж

Борис Костиря
2026.05.24 12:50
Я заснув майже тільки під ранок,
А всю ніч мене хтось катував.
І тривога тремтлива і рання
Так постала, як вічний Ваал.

Ти чекаєш сну, ніби оази
У пустелі нещадній, страшній.
Ти безсоння утомлений в'язень

Редакція Майстерень
2026.05.24 12:33
Поцікавився в інтернеті в гуглі в режимі ШІ Джеміні словом - "вірш",
і він раз у раз пише таке:

Джерело у слові

Коли весь світ затихне у тривозі,
І тінь лягає на розпутті доль,
Шукай розраду не в чужій дорозі,

Вячеслав Руденко
2026.05.24 09:52
Коли премудрість вщухне,
Дріматиме оплот,
З* льодяниками пачка
Зійде до нас на корт.
Під враженням постійним,
Що нам дають у борг,
Щоб стати самостійним
Із Гайдеґґером вдвох.

хома дідим
2026.05.23 20:32
якийсь бардак у голові
із перепадом тиску
я мав сказати щось тобі
тому що ти неблизько
люблю чекаю вірю це
ти знаєш і без мене
і мусиш пильнувати все
свої кордони ревно

Вячеслав Руденко
2026.05.23 19:42
Мабуть не пригадати
Сенсу віршів своїх -
Це як солодкий гріх,
Годі і починати

Думка як глупа ніч,
З вірою в нерозчуте,
Де надривають пути

Володимир Невесенко
2026.05.23 14:03
Тут, в Уричі*, спокій і тиша чіпка,
лиш річка в камінні дзюркоче в’юнка
та інколи дзвонів гучний передзвін
несеться дзюрчанню тому навздогін.

А там, де бескидів у брижах лоби,
тріпочуть лісів пелехатих чуби
і в просторі згуслім, немов у смолі,

С М
2026.05.23 13:04
дім меґі макґі на пагорбові
всю спадщину батько узяв і пропив їй
то вона пішла у тенжі таун
людям отут до уподоби життя

коли сумуєш чи все надарма
сходи й купи собі мештів пару
і йди до нас у наш тенжі таун

Володимир Мацуцький
2026.05.23 11:53
римоване есе)

Династією злодії назвались,
оті знаглілі, що країну обкрадають,
оті нащадки проросійських звалищ,
які свій досвіт від Росії мають.
З часів совдепії цей бруд ми спадкували,
позбутись толерантність заважає.

Борис Костиря
2026.05.23 11:31
Як добре, що не треба завтра бігти
У суєту і у нові пастки.
І загнаний, немов собака біглі,
Ти упадеш в обійми темноти.
Не треба гнатись навіжено, дико
За морквою, насправді - у обрив.
Так люди падають з надсадним риком
На землю, коли вигорів пори

Юрій Гундарів
2026.05.23 09:17
Талановитого актора-міма зі Сумщини знали як «живу скульптуру». Він популяризував цей вид мистецтва в Україні та за кордоном. Дарував те, що сьогодні всім нам так не вистачає, - посмішку.
Його життя обірвалося на 32-му році у бою під Куп‘янськом…
Він за

Охмуд Песецький
2026.05.23 08:15
Дитя, у якому вбачаю себе,
Моє відображення, внутрішнє его,
Подеколи тихе невтішне цабе.
Тому й закликаю – послухай, сердего,
На мене дивись, ти ж посутність моя,
І вириватись нікуди не треба,
Яка б не крутила тебе течія.
А знову не чуєш, а може, в

Артур Курдіновський
2026.05.23 01:00
Я більше не буду зручним.
Я більше не буду ручним.
Нікого давно не чекаю.
Пливу до останнього краю
Крізь дим.

Все! Досить! Ні слова про текст!
Чи вибух, чи знову протест,

хома дідим
2026.05.22 20:47
ковінька твоїй матері
і трясця теж авжеж
нам весело в цій матриці
веселощі без меж
у дишло пропаганду їх
слідкуймо за руками
бо мусора пов’язані
навіки з бандюками

Володимир Невесенко
2026.05.22 18:12
Самотній столик. З кавою горня.
Самотнє сонце смішно мружить око.
Милуюсь неба звітреним бароко,
де літака сріблястість, мов блешня,
у височіні блиска одиноко...

Здійнявся вітер, завихрив окіл,
зриває листя, віє в очі пилом.

Юрій Лазірко
2026.05.22 16:44
до чого йшлося
той іній
на моїм волоссі
і коло
обігу води
вона
оте
не приведи

Світлана Пирогова
2026.05.22 15:56
Півонії диво розквітло в саду,
Рожеве вмивається вранці в росі,
У ніжній, солодкій, пречистій красі,
Натхнення - душі, і гармонії - дух.

Відкинувши геть і тривогу й біду,
Я пещу пелюстки тендітні усі.
Півонії диво розквітло в саду,.

Борис Костиря
2026.05.22 12:13
Прийду востаннє я у рідний гай
Перед від'їздом у краї далекі.
І заспіває пісню водограй,
Тополь і осокорів звучний клекіт.

Прийду востаннє я на цей моріг,
Босоніж стану на зів'ялі трави,
Відчувши гостро, що таке поріг

Вячеслав Руденко
2026.05.22 10:14
Ми без успіху вилазим
На зелене на весні -
Наші крила, ніби клешні
Наше довге, наче сни!

Наші підсумки і поле
Надсилають смертним- Геть! -
Як розчинники для солі ,

Віктор Кучерук
2026.05.22 06:14
Шастає, як вітер,
Всюдисущий Вітя
Закутками рідного села, -
Начебто заблуда,
Нишпорить повсюди
І розповідає опісля:
Де чималі вишні,
А де нікудишні

Іван Потьомкін
2026.05.21 22:06
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.

хома дідим
2026.05.21 21:10
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier

Кока Черкаський
2026.05.21 20:19
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!

Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,

Костянтин Ватульов
2026.05.21 18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.

Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь

Євген Федчук
2026.05.21 18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:52 ]
    Наложница, разденься! (16+)
    Наложница, разденься! ( 16+ )

    В гиперфункции света
    Обнаженно дрожишь предо мной...
    В ожидании этом-
    Подойди. Свое тело открой!

    Сбрось одежды оковы.
    Вся нагая, ты так хороша!
    Мне отдаться готова,
    Ты в томленьи стоишь, чуть дыша...

    Подойди без смущенья,
    Не прикрыв свое лоно рукой.
    И в свободном движеньи
    Поколеблен постели покой...

    Сбрось сандалии долу,
    И, ладонью касаясь груди,
    Босоногостью пола
    Ты прохлады покой ощути.

    Упади на колени,
    Утопая в постели туман.
    Дал тебе повеленье
    Древний демон греха- Ахриман

    Распластать свое тело,
    Словно в жертву отдав, предо мной,
    И мучительно-смело
    Насладиться своей наготой.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489758
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 02.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:42 ]
    Купівля рабині. Спомин у метро. (16+)

    Купівля рабині. Спомин у метро. ( 16+ )

    Ти стоїш у метро за півметра.
    Погляд твій- мов ікона жива...
    Від здогадки стискається серце-
    Може я тебе вже... купував?

    Вже яке ми життя проживаєм?
    Пам"ять серця, хоч час уже сплив...
    Де ж я бачив тебе?.. На базарі,
    Де колись я тебе там купив...

    Дивний ринок прадавнього сходу...
    Ти соромишся серед дівчат...
    Покривало відтінює вроду...
    То за скільки ж тебе вторгувать?

    Ти стояла, оголеність тіла
    Продавець зі знанням вихваляв...
    І відчув я, як ти захотіла
    Щоб тебе саме я вторгував.

    Торгувались... Питав безсоромно,
    Що з тобою можливо робить.
    Не тебе. Продавця. Як невтомно
    Ти хазяїна зможеш любить.

    Твого лона торкався руками.
    Шал по тілу... І пружність грудей
    Відчував... Це не зовсім те саме,
    Як тримав би я вільну тебе...

    Хоч здригалась від сорому й хіті,
    Та відмовити ти не могла
    В відчутті доленосної миті.
    Врешті-решт ти рабиня була.

    Ціну збив. Розплатився. Так треба.
    Це базар, тут багато рабинь.
    І була ти на сьомому небі,
    Як тебе я за руку повів

    До своєї оселі, де мала
    Ти мені підкоритись уся.
    Ти чекала... Здригалась, бо знала-
    Насолоді не буде кінця...

    Відчиняються двері вагону...
    Я з тобою свій погляд схрестив...
    Я виходжу, відчувши навздОгін,
    Як ти хочеш... аби я... купив...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493691
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 20.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:51 ]
    Предательство
    Предательство

    Мы разошлись- нет, ты не умерла...
    Но ты свой выбор сделала умело.
    Костер погас, весь выгорев дотла...
    И вот мы врозь... Но нет, не в этом дело...

    Ты предала- да сложно ли продаться
    Когда сменила ты того, кто всех дороже,
    И неустроенность, и жизнь в движеньи танца
    На теплосладкое супружеское ложе.

    Да уходи- да мне уж нечего терять!..
    Остыло все, и стали дни короче...
    В покое пошлом будешь долго вспоминать
    Безумства страсти- наши огненные ночи...

    Так что ж теперь? Тебя уж больше нет.
    И на столе стоит с цикутой чаша...
    Она- как избавление от бед...
    Она- как продолженье жизни нашей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473527
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:21 ]
    Сімейка, та не Адамсів (дуже актуальна байка)
    Сімейка, та не Адамсів ( дуже актуальна байка )

    Дуже люблю я писати байки.
    Тільки скажіть- напишу залюбки.
    Хочете слухати? Ось вам одна
    Баєчка мила. Та дуже сумна...
    .......... .......... ............
    Ножиці хлопчик схопив серед ночі.
    Здуру в пітьмі собі виколов очі.
    Саме в цей час мати донечку мила.
    Кинула в ванній. Малого схопила.

    Бігає мати з дитям на руках.
    Доня в цей час утопилася. Жах!
    Мати побачила- плиг у вікно!
    Насмерть розбилась, вже їй все одно.

    Батько прийшов з чергування нічного.
    З горя застрелив малого сліпого.
    Випив горілки, дав волю сльозам,
    Потім пішов і застрелився сам.
    ........... ............ .............
    Що за дурниці, скажіть-но на милість?
    В хаті нікого живим не лишилось.
    Як не припиним бардак в Україні-
    Хто ж тоді жити лишиться в країні?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497771
    рубрика: Байка
    дата поступления 09.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:02 ]
    Ухожу...
    Ухожу…

    Да пошло все к чертям!
    Этот город чужой.
    Это лампы вольфрам-
    Солнца свет неживой.
    Город детства ушел
    Убываньем тепла...
    Как фантомная боль,
    Детства память ушла...
    Этот город исчез,
    Как скрипящий паркет
    Довоенных домов-
    Память прожитых лет.
    Из "стекляшек" пустых
    Мегатонных громад
    Лица "зайдов" чужих,
    Словно рыбы, глядят.
    Холодами сквозит
    С высоты эстакад...
    Прожит жизни кульбит.
    Цикл замкнулся. Назад
    Вход закрыт на запор.
    Это рана в судьбе-
    В детства радостный двор
    Не вернуться тебе.
    Да гори все огнем!
    Все равно, как уйти...
    Сумрак ночи и днем
    Сердце может нести...
    Кончен бал. Ухожу
    Мимо рыбовитрин
    В мира нового жуть,
    Безнадежно один...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:01 ]
    Больная птичка
    Больная птичка

    Птичка печальная у тротуара...
    Птичка больная... Здоровым не пара...
    Птичку несчастную детки согрели.
    Взяли на ручки, в шапчонку одели...
    Птичке все это помочь не могло...
    Смерти озноб, перебито крыло...
    Помним ли мы, как легко прерываем
    Шаткий мосток между Адом и Раем,
    Тот, что людьми называется "жизнь"?..
    Жизнь коротка. На добро не скупись.
    Птичка в шапчонке тихонько споет
    Песню последнюю и отойдет
    В край, где без боли и горя мир светел...
    Верьте в добро! Будьте добрыми, дети!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516234
    рубрика: Лирика
    дата поступления 08.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:57 ]
    Ночь любви в поле (16+)

    Ночь любви в поле ( 16+ )

    Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
    Несозревшая рожь шелестит у виска...
    Мы с тобою лежим да на грешной земле,
    И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...

    Было таинство дня, и вечерний закат...
    И безумство огня, словно пламенный ад...
    Охладила порыв вездесущая мгла....
    Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...

    Мы нагие лежим да на поле ржаном...
    Я в тебе недвижим... И движим... А потом
    За разрывом-травой потянулась рука,
    И дрожит свет ночной, словно жилка виска...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:45 ]
    Пізнання жінки. Наукове дослідження (16+)
    Пізнання жінки ( наукове дослідження 16+ )

    Жінко- що ти є? Серденько моє,
    Розкажи на запитання, що життя дає,
    Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
    Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...

    Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
    Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
    Це жіноче тіло без кінця грішило...
    Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.

    От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
    А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
    Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
    Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...

    Твій кохання шал- пара чи душа?
    Ти створіння ентропії- хаосу межа.
    У кохання ти наведеш мости,
    І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...

    Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
    Цю оголеність чутливу прикривають шати
    Правди і брехні... Розкажи мені
    Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:54 ]
    Забавы юности (16+)
    Забавы юности ( 16+ )

    Над землею солнышко ласково смеется.
    На поляне девушка парню отдается...
    Вся одежда сброшена, и в траве густой
    Озорные, голые, двое- мы с тобой.

    Неглубокой речки берег не изрыт...
    Позабыт навечно, котелок кипит...
    Слилось тело с телом, юности задор!
    Мы дровишки дружбы да в любви костер

    Все себе бросаем в упоеньи дня...
    -Ляг ко мне нагая! Поцелуй меня!
    -Дай, тебя за руку отведу к воде...
    Ты желанья муку ощути везде...

    Встали, искупались, в воду занырнув,
    И опять упали, в счастье утонув,
    В луговые травы берега реки...
    Юности забавы...Как же вы сладки!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478776
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 11.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:44 ]
    Рабиня (16+)
    Рабиня ( 16+ )

    У залі, де віск, мов сльоза, омиває свічки,
    Оголена вся, білотіла, цнотлива Рабиня,
    Присвяту Господарю, ніжний танок, залюбки
    Для мене ти з шалом коханки виконуєш нині.

    Тобі ці жорстокі світи непотрібні були,
    Навіщо холодна потреба буремної волі?
    Кайдани, тоненькі і ніжні, намистом лягли
    На шию, і тіло стікає бажаннями. Доля

    Твоя не у тому, щоб шмата черствого шукать,
    Втішаючись думкою, що от одірвешся, вскочиш,
    Та підеш від мене... Як гарно в таночку кружлять
    З таким відчуттям, що для мене ти створена. Ночі

    Наповнені трунком п"янким поцілунків. Грудей
    Тих подихів ніжних, і лона вологого шалу...
    В неволі солодкій щасливіша серед людей-
    Уява не висвітлить наших "Пирів Валтасара"...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:23 ]
    Ироничный вопрос (16+)
    Ироничный вопрос ( 16+ )

    Скажи, ну когда ты наелась любви?
    Ленивы и вялы движенья твои,
    Прохладного тела холодный ожог,
    И "вялотекущи" движения ног.

    Ленива прохлада твоих поцелуев,
    Живот не дрожит в предвкушении страсти...
    Под "телик" лежишь ты без жара в крови...
    Когда ты успела наесться любви?

    Так сельский, откормленный гостем котяра
    Всю ночь от еды не отходит угара.
    Он "Вискасом" пузо набьет до ушей,
    И ловит мышей... И не ловит мышей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468267
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:18 ]
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча

    В Прадавній Греції здавна
    Філософи писали притчі.
    Сподобалась мені одна...
    Оця... Жіночо-чоловіча...

    ...Струнка Овечка молода
    Раз Вовка хижого зустріла,
    І ну тікати, бо шкода,
    Як в пащі згине юне тіло.

    Та все кричала на ходу-
    Рятуйте! Ме... Рятуйте! Мамо!..
    І от, на щастя чи біду,
    Забігла в огорожу храму.

    Спинився Вовк. В святі місця
    Йому дорога перекрита.
    Промовив він- Моя Вівця!
    Одначе будеш ти убита.

    Якщо не з"їм, то жрець тебе
    Хоч як, та принесе у жертву!
    Відповіла Вівця на те-
    Усе одно мені, де вмерти!

    Їй Вовк- Який меркантилізм!
    Яка вузька в Вас точка зору!
    Вам все одно, та не мені-
    Я їсти хочу, як на горе!..





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497369
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:52 ]
    Агрессивная тупость
    Агрессивная тупость ( ликующим )

    Вы играли словами,
    Тупо веря в награду в Раю.
    Вы махали флажками,
    Агрессивно шагая в строю.

    Звездам верили глупо.
    Дождались. У дверей грянул гром.
    Агрессивная тупость,
    Как змея, заползает в ваш дом.

    Агрессивная тупость-
    Теперь вне тебя вам не жить.
    Агрессивная тупость-
    Что можешь ты им предложить?

    Черно-белости мира
    Своего в разноцветьи миров?
    Сожжены все клавиры-
    Пусть свирепствует скрип сапогов!

    Агрессивная тупость-
    Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
    Агрессивная тупость-
    Всем диктуешь ты волю свою,

    Эту волю неволи,
    Безголовой толпы сладкий грех,
    И бездарные роли,
    И одна ты решаешь за всех.

    Агрессивная тупость-
    И восстал Кривоногий Кумир.
    Агрессивная тупость-
    Что ты можешь подать в этот мир?

    Полусдавленный гений,
    В час, когда все решают скоты?
    И талантов, и мнений
    Молчаливо закрытые рты?

    Агрессивная тупость-
    Этот выбор для вас- приговор.
    Агрессивная тупость-
    И свободу похитил не вор.

    Это сами свободу
    Променяли себе без затей
    На бесправья породу,
    Обрекая проклятьем детей.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
    рубрика: Лирика
    дата поступления 31.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:43 ]
    Заздрісники. Така собі прадавня притча
    Заздрісники. Така собі прадавня притча

    Великий стародавній Бог
    Раз вирішив порозважатись.
    Заздрісників одразу двох
    Призвав, і став пропонувати-

    Просіть, що хочеться кому!
    Не забувайте лиш одного-
    Я рівно вдвічі дам тому
    Хто другим буде. Слово Бога

    Міцніше сталі. Тут-таки
    Заздрісники давай гадати,
    Що попросити, допоки
    Від заздрощів не постраждати.

    От каже зрештою один-
    Мій Боже! Вибий мені око!
    Замисливсь Бог... Питає він-
    Навіщо дурість ця жорстока?

    Ага- сміється заздрісник-
    Хоч від цього зазнаю болі,
    Та втішусь, іншому коли
    Повибиваєш ти обоє!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:14 ]
    Вуж та Чапель. Байка
    Вуж та Чапель (Байка. Таке ви ще не читали)

    Хитрющий- прехитрющий Вуж
    Схотів, пролізши крізь болото,
    Залізти в хату, та чимдуж
    Затято взятись до роботи-

    Перекусати хазяїв,
    Наїстись сала у коморі,
    Спалити наостанок хлів...
    Коротше, наробити горя.

    Та поки дурень радо ліз,
    Від щастя закотивши очі,
    Під"ївся Чапель- довгий ніс,
    Його сковтнувши серед ночі.

    Мабуть, прийшов мені гаплик-
    Подумав Вуж, та все ж поліз
    Поміж кишками до сідниць,
    Щоб вилізти, неначе Глист.

    Та файний Чапель- мудрагель
    (як довгий ніс, то й довгий розум!)
    Сідниці деревом підпер-
    А ну, вилазь, якщо ти в змозі!

    Так лазив Вуж, туди- сюди,
    Аж поки весь перетравився.
    І тільки бачили Глисти,
    Як Вуж дурний занапастився.
    ....... ....... ....... .......
    Побачить можем паралель-
    Коли в чужу залазять хату,
    То цих непроханих гостей
    Назад не можна випускати!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
    рубрика: Байка
    дата поступления 24.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:33 ]
    Минута встречи
    Минута встречи

    В эпоху, когда рушатся миры,
    И мера жизни слишком коротка,
    И на пороге чУмные пиры,
    Минута встречи- как же ты сладка!..

    И ожиданье встречи сквозь тебя
    Пройдет, как "дней связующая нить",
    И из последних сил крепишь себя
    Желанием единственным- дожить.

    Дожить, чтоб из протянутой руки
    Испить любви короткой звездопада.
    Мы наших тел сплетенные венки
    Наденем друг на друга, как награду

    За все, за все, что испытали мы
    Идя дорогою тернистой к этой цели.
    Она, как свет среди кромешной тьмы-
    Для этого мы только уцелели.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:48 ]
    Відьма. Спокута. Поміж часів
    Відьма. Спокута. Поміж часів.

    Ти ходила нічними ярами
    В Чарі Дійства прогоркло-солоній,
    І нічні наполохані трави
    Лоскотали оголене лоно...

    Ти літала нічними містами
    І кропила їх кров"ю сердець,
    Щоб в пожежних вогнях вихорАми
    Легковірність звести нанівець...

    І у шалі пізнань ексцентричних
    Ніч, торкнувши тебе, тріпотіла,
    Наче подруга зваб еротичних,
    Обійнявши оголене тіло...

    Ці знання, що від Темряви Ночі,
    Від закритої іншому Брами,
    Жаром вогнища жалять охоче...
    Закрутились на тілі цепами...

    Час не той... І не та нині Ера,
    Щоб у клубах гламурно "світитись"...
    Середвіччя примхлива Химера-
    Доведеться за все розплатитись...

    І "бомонду" образи відчуєш...
    І плебейське шипіння незгодних...
    І Епоха Майбутня парує.
    І "зіркове" те вогнище модне.

    Тільки раз. За долоню узявшись,
    Ту, що нею ти Коло обводиш,
    Мов на подіум стрімко піднявшись,
    Ти, як Зірка, на вогнище сходиш.

    Ти вся гола стоїш перед ними...
    Вже вогонь доторкнувся до тіла...
    Тільки раз у житті є хвилини...
    Це-твоє. Ти сама так схотіла.

    Лине крик твій останній, мов пісня...
    У Майбутнє Рука волохата
    Душу тягне, в Минулім завислу...
    Жменя попелу. Стомленість ката...





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525681
    рубрика: Лірика
    дата поступления 25.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:42 ]
    Ніч у готелі (16+)
    Ніч у готелі ( 16+ )

    Ми танемо в томному мороці.
    Ми злилися двоє в одне.
    В скуйовджених локонів порослі
    Обличчям покрила мене

    Ти, в вигині ніжного, спраглого,
    Чарівного тіла лежиш,
    І в місячну повінь одягнута,
    Уся від бажання тремтиш.

    Чарівно, і солодко, солодко
    Я тіло твоє обійму,
    І, в шалі від доторку голого,
    Беззахисно-палко візьму.

    Яка ж ти красива, коханочко!..
    Венерою на полотні
    Ти сяєш від ночі до раночку,
    Коли віддаєшся мені...

    На справі кохання ми знаємось,
    І в подиху коко шанель
    Так лагідно нам усміхається
    Старий таємничий готель...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485587
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:33 ]
    Мы не знакомы (16+)
    Мы не знакомы ( 16+ )

    Мы не знакомы. Я не помню
    Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
    Стриптиз передо мной исполнив,
    Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
    Мне не почувствовать, не видеть
    Прохладной тела белизны...
    Мне Вас изменой не обидеть
    В несмелом трепете весны.
    Я не познаю, как несмело,
    Остатки гордости храня,
    Мне подарив нагое тело,
    Вы вся, надевшись на меня
    В любовном сладостном дурмане,
    Себя пронзив стрелой любви,
    Мне отдадитесь. Сам я ранен
    Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
    Из непреложенных усилий,
    Фантазий, не осуществив
    Своих желаний, Вы незримы,
    Как домик карточный сложив,
    Своим мечтаньям потакая.
    Мы не знакомы. Я поник.
    Порыв желаний истекает,
    Как влагу поглотил родник.
    Вы не приложите усилий
    Ко встрече. Но порой ночной,
    Явившись в звезд небесной сини,
    Во снах Вы будете со мной,
    Пройдя прохладой темных комнат...
    И я готов Вам обещать-
    Я Вас не помня буду помнить...
    Не зная буду познавать...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Ще кохай
    Ще кохай!. .

    Ще кохай мене! Ще кохай,
    Поки небо розкидало зорі!
    Не віддай мене! Не віддай
    На самотністю перчене горе.

    Поки час іще, поки час
    Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
    Поміж нас уже, поміж нас
    Причаїлась розлуки рана...

    Забери мене, забери!..
    Зацілуй, закохай до ранку!
    До зорі кохай, до зорі,
    До світання, як до останку.

    Тож візьми мене, тож візьми,
    Закохай у шаленстві ночі!..
    Що в коханні не вічні ми-
    Серце вірити все не хоче...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Ночь любви в поле (16+)
    Ночь любви в поле ( 16+ )

    Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
    Несозревшая рожь шелестит у виска...
    Мы с тобою лежим да на грешной земле,
    И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...

    Было таинство дня, и вечерний закат...
    И безумство огня, словно пламенный ад...
    Охладила порыв вездесущая мгла....
    Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...

    Мы нагие лежим да на поле ржаном...
    Я в тебе недвижим... И движим... А потом
    За разрывом-травой потянулась рука,
    И дрожит свет ночной, словно жилка виска...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:02 ]
    Кохання в нічній хаті (16+)
    Кохання в нічній хаті ( 16+ )

    Дівчино моя, іди до мене!
    В напівтемній хаті нишкне хіть...
    Ти тремтиш, тендітна і шалена,
    Солодко п"ючи єднання мить...

    Я в тобі... Гладенько і чуттєво
    Випиваю всю тебе до дна.
    Ми одні у хаті... Наче Єва,
    В цілім світі ти моя одна...

    Місяць хату міря крізь фіранку...
    Таємниче сипле срібний пил...
    Ми кохатись будем до світанку...
    Тільки на зорі не стане сил,

    І тоді в ранковій прохолоді
    Ми, тілами сплетені, поснем...
    В місячного світла насолоді,
    Випещені зоряним дощем...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 12.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:12 ]
    Эксгибиционистка (16+)
    Эксгибиционистка ( 16+ )

    На камне девушка лежала
    Изящно спинку изогнув,
    Совсем нагая. Чуть дрожала
    Воды поверхность. Я, нырнув,

    И вынырнув чуть-чуть подале,
    Ей любовался из воды.
    Пришел ее любимый парень...
    Я, словно путая следы,

    На камень загорать соседний
    Неловко лег... Ну а она,
    Одетая лишь в ветер летний,
    Вдруг подошла. И на меня

    Глядела как-то странно очень...
    Затем вернулась к пареньку,
    И предо мною, днем, не ночью,
    Ему отдавшись, на боку

    В изгибе спинки, и со стоном
    Совокуплялась на виду,
    И все глядела, как с укором,
    Ну почему, мол, не иду

    Я третьим к ним... Оцепеневши,
    Смотрел я, затаивши дух...
    Все кончилось. Собрали вещи...
    Уходят... И услышал вдруг-

    Ты извини, конечно, парень-
    Сказала, платье теребя-
    Я виновата... Как в угаре...
    Вся возбудилась... От тебя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:14 ]
    Нічна дорога в нікуди
    Нічна дорога в нікуди

    В тумани сиві пірнають фари...
    За борт хапають нічні кошмари...
    Куди я їду? Куди мій шлях?
    Спитай у крука в нічних полях...

    Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
    На зов Мольфара нічне створіння?
    Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
    По-між світами ажурний міст...

    Що я покинув? Що я отримав?
    Де я щасливий- чи там, чи нині?
    Совиний стогін в питаннях цих
    На перехрестях нічних доріг...

    Чимало знаю. Чимало бачив.
    За шал кохання чим я віддячу?
    Куди прямує мій корабель?
    Пливу до неї... Можливо-в Хель...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 10.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:19 ]
    Страсти по Аэлите
    Страсти по Аэлите

    В железной скорлупе... Все ближе, ближе, ближе!..
    В иллюминатор красным глазом Марс блистал..
    Какие тайны, мятежи, события увижу,
    Рукою алчущей сквозь мрак тебя достав?

    Сквозь ночи мглу, дрожащий холодом забвенья,
    Тужуркой кожаной укутав свой озноб,
    Влекомый силой притяженья- вдохновенья,
    Тянусь рукой к тебе, земной озябший сноб,

    В твоих согреться зыбко- призрачных долинах,
    Познать хрустальный блеск твоих вершин,
    Припасть к немым сакральным тайнам властелинов
    Былых эпох, изведать мощь твоих машин...

    Кружиться в вихре перманентных революций,
    Пьянящий пить поток твоих кровавых вин,
    Проверить прочность неземных твоих конструкций
    Лечу... Во всей вселенной я один, совсем один...

    И будет встреча... Кем-то выписан мне литер
    Познаний таинства космической любви...
    Меня ты темным ангелом увидишь, Аэлита!..
    Встречай же падшего, и им одним живи...

    Испить мне дай эзотерических познаний,
    И в нежность женственности крови свежей влить
    На пике жажды эротических желаний,
    И дай Надежду революции вершить...

    На торможенье!.. Дрожью мелкой бьет ракету,
    Как от экстаза... Аэлита! За тобой
    Я прилетел! Аз есмь! О, где ты? Где ты? Где ты?
    Я приземлился!.. Где же ты, любовь?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 23.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Юрій Лазірко - [ 2014.10.21 06:07 ]
    Блискавицi серця LII, роздолена
    1.
    крутиться під ногами
    листя мов циганята
    струшує рухи гамір
    бемкнув годинник – п’ята

    кров бузини в етері
    вулиці – карти в покер
    бункерні люки – двері
    вікна – очиська хокку

    2.
    в коконі міста – сквері
    в шатах у колір мокко
    Джона малює Мері
    з пляшкою Джоні Вокер

    з ласкою попід груди
    лоскотом у штанині
    лялькою Мері-вуду
    голкою в серці синім

    3.
    як не щебече щебінь
    так не минає схожість
    мертвого гілля в небі
    з поглядом перехожих

    фарби бракує думці
    білої як сніжина
    зникла помада в сумці
    схожа на лиск рибини

    4.
    губи позбулись речень
    очі – вимовну дальність
    з видихом впали плечі
    ніби фата фатальна

    Мері о люба Мері
    виплач свою незвичність
    з кокона міста – скверу
    вилети з першим стрічним

    5.
    сяде – згорить в цигарці
    стане сплітати кроки
    йти мов по струнах пальці
    сіяти сіль і вроки

    з нею не Бог – убогість
    межистатевих воєн
    груди – її пороги
    де два світи надвоє

    6.
    Джон у кареті білій
    в дранті що Мері прала
    з байтів зганяє вирій
    інша весна настала

    плюск есемес в мобілці
    рибоньки золотої
    киш перехожі-вівці
    з кармою некрутою

    7.
    у сльозовім каналі
    неба що в дах прибилось
    янголи два конали
    з ринви стікали крила

    добре що налітались
    зле що проспали долю
    просто її не стало
    просто його не коле

    5 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  33. Юрій Лазірко - [ 2014.10.21 06:59 ]
    Блискавицi серця LI, пiдхребетна
    1.

    хребтом
    любили палицю
    до оніміння
    тіла
    руками
    розкидалися
    ногами
    тупотіли

    устами
    не кривилися
    ні скреготу
    ні рику
    і чухали потилиці
    коли троянський брикав

    2.

    а вуха
    чим набилися
    ці нерети
    без риби
    повилізали
    вилиці
    на бережину
    глиби

    а очі
    де дивилися
    навчилися
    минати
    країну
    що на милицях
    захмарні брами
    татя

    3.

    січе дорога
    ріже дим
    з півбогом
    і півматом
    у кожному
    подекуди
    гніздяться
    автомати

    у кожному
    перевертні
    тече не кров
    сивуха
    чола високого
    граніт
    вкриває лють
    і мухи

    4.

    не знати звідки
    зграя куль
    ворожа
    чи привітна
    складай кістки
    труну цинкуй
    хрести ліпи
    на вікна

    цей град
    паде
    на голови
    їм ніколи
    збагнути
    життя
    плакуче олово
    тіла і труни
    брутто

    5.

    литаврами
    тавтоване
    грудне
    моє терпіння
    я кулею
    гартований
    а на хресті
    сумлінний

    бо вірою
    виношую
    розпачливе
    кипіння
    воно мене
    уже не вб’є
    не кине
    на коліна

    6.

    як не приспить
    доріг зима
    і не присипле
    попіл
    а недовірливий Хома
    не доторкнеться
    плоті

    над небокраєм
    полечу
    багряний
    і плечистий
    я
    море щастя
    і плачу
    сумління
    небо чисте

    7.

    за полем
    ходить небокрай
    за тілом плаче куля
    як можеш
    Боже
    не карай
    очей моїх не стулюй

    і у пшеницю
    не клади
    твої палаци зріти
    як можеш
    Боже
    відведи
    малюй безхмарне літо

    8.

    біля дороги
    рів для трун
    попи димлять
    і піють
    я душу
    не одну потру
    хреста на ній посію

    це буде згадка
    про війну
    страшну й стодітну
    суку
    земля
    мов пір’я
    на труну
    опірено
    розлуку

    9.

    на думку вийшла
    голова
    немов на слід
    собака
    там недокурена
    трава
    там пиво вам
    і раки

    а манна
    сиплеться до ніг
    в дірявий мідний тазик
    а на війні
    як на війні
    життя
    розбитий пазл

    10.

    на кожне слово
    ставлю хрест
    наводжу з крапки
    жерло
    мій вірш
    мій постріл до небес
    і відпусти
    померлим

    то він
    вбиває голоси
    згорає сон і вата
    гудуть рядки
    душі баси
    зболілим
    гігаватом

    17 Липня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  34. Юрій Лазірко - [ 2014.10.21 06:07 ]
    з вином до вини
    як місячне сяйво
    стече по дахівці
    залиє вікно
    за словом за зайвим
    полізе по цівці
    дратливе вино

    в душі спорожнілій
    луною полине
    бездомна печаль
    та вирине з тіла
    впаде на коліна
    мов янгол з плеча

    куток до куточка
    складе пантоміми
    знетемнена ніч
    мов кульчик у мочку
    пройде через вимір
    освідчення свіч

    думкам би дозріти
    попасти на сяйво
    чи бал сатани
    на мітлах летіти
    за словом за зайвим
    з вином до вини

    а осінь звивати
    в листок тютюновий
    втягати цей сплін
    і тихо вмирати
    щоб дихати знову
    відсутністю стін

    хай Той хто дозволив
    торкнутися рани
    своєї Хомі
    це небо оголить
    від гніву над нами
    данини зимі

    8 Жовтня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.20 00:52 ]
    Беспилотник
    Беспилотник

    Беспилотник кружит, беспилотник...
    Взгляд суровый, как око грозы.
    Беспристрастный такой и холодный,
    Весь рельеф разложив на азы,

    Безучастный к страданью и боли,
    Как размеренный звездный предел,
    Выявляя падение воли,
    Все заметил. Учел. Улетел...

    Тихий связи канал. Стонет ветер...
    Вызвал бурю. И бурей накрыл.
    Или- не доложил. Не заметил...
    Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
    рубрика: Лирика
    дата поступления 15.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Серго Сокольник - [ 2014.10.19 04:40 ]
    Ракушке
    Ракушке

    У ног моих пенится Черное море.
    В краю, где не знаешь понятия "горе"
    Сижу в ресторане, пьянею туманно,
    И подали мне шашлыки из Рапаны...

    Красивая ракушка, в нежном покое
    Царевной морскою на дне ты жила,
    Покуда ныряльщика жадной рукою
    Из панциря вырвана с мясом была...

    Не видел никто, как ты млела от боли...
    Как раны твои замочили в рассоле...
    Убита. Насажена крепко на ось...
    Хотела ты жить, только жить не пришлось.

    Не съем я тебя, я к тебе не притронусь.
    Лишь выпью вина, расплачусь я и тронусь
    В дорогу. Свободой наполню карман.
    Гори он огнем, этот ваш ресторан!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472163
    рубрика: Лирика
    дата поступления 13.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.18 01:15 ]
    Боль разлуки
    Боль разлуки

    Отблеск свечи, отраженный в окне,
    Мечется серая тень по стене...
    В душу змеей заползает тоска-
    Ты от меня далека... Далека...

    В памяти ярче опять и сильней
    Солнце тобой очарованных дней.
    Неба разлуки холодный оскал...
    Что я сказал... И чего не сказал...

    В пропасть забвения годы летят,
    Рвется струна- кому рай, кому ад...
    Вспомню я, в бездну сходя с высоты
    Рай, что на миг подарила мне ты.

    Пламя в ночную тоску истечет.
    Ветер развеет и прочь унесет
    Пепел бессмысленно прожитых дней...
    Боже! Когда же мы будем умней?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467625
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 22.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.10.16 01:05 ]
    Одиночество (16+)
    Одиночество ( 16+ )

    В полночный час
    Танцуешь в комнате
    Во мраке ночи...

    Ты мне сейчас,
    как кукла голая,
    Отдаться хочешь.

    Обнажена,
    Движенья плавные,
    И ты одна...

    Ты влюблена...
    Мотив печальный...
    Бокал вина...

    Я далеко.
    Но расстояния
    Нам не преграда.

    Мне нелегко,
    Но ожидание-
    Моя отрада...

    И до тебя
    В своих мечтаниях
    Я дотянусь.

    Рукой тепла,
    Рукой желания,
    Тебя коснусь.

    Я дотянусь-
    И ты почувствуешь...
    И вздрогнет тело...

    Исчезнет грусть.
    В изгибе чувственном
    Ты вся несмело

    Сама возьмешь
    Себя изысканно...
    И при луне

    Оргазма стон,
    Живой и искренний,
    Подаришь мне.

    Умолкнет стон...
    Умолкнет музыка...
    Ты голышом

    Стихи любви
    Напишешь памяти
    Карандашом.

    И ляжешь спать.
    И в утомлении
    Окончишь вечер...

    Ты будешь ждать.
    И будешь верною.
    И будет встреча.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 30.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2014.10.14 02:09 ]
    Охота (16+)
    Охота ( 16+ )

    Как и я, ты охотиться любишь.
    Ты со мной, ты в меня влюблена...
    В эту ночь ты охотиться будешь
    На меня! На меня! На меня!

    Ружья наши стоят в турникете...
    Ты со мною- и это не сон!..
    Мы одни в эту ночь на планете
    Отворили охоты сезон...

    Огоньки по болотам блуждают...
    Тени тьмы паутину плетут...
    Мы с тобою в палатке и знаем-
    Силы зла нынче нас не найдут.

    Ты ко мне влажным телом прижалась,
    И в истоме любовной горя,
    Обреченно со мной целовалась
    До утра! До утра! До утра!

    Ветер кроны деревьев колышет...
    Догорает костер у реки...
    Мы единым желанием дышим,
    И желанье сжимает виски...

    Завтра мы этот остров покинем.
    Завтра нас разлучат города...
    Только в памяти сердца отныне
    Мы останемся здесь навсегда...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473957
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Світлана Костюк - [ 2014.10.13 01:39 ]
    ***
    ця каштанова стиглість осені
    гіркувато_солодка терпка
    ця чаїна печаль над долею
    ця застигла в повітрі рука
    передзвонами хризантемними
    відлітає душа чиясь
    а моя над шляхами богемними
    просто полум`ям зайнялась...
    невгасиме полинне полум`я
    світлі розсипи почуттів
    так жертовно згорає душа моя
    в шумовинні стражденних днів
    посилаючи в космос незвіданий
    заримовані коди мрій
    він такий незбагненний і відданий
    не чужий мені вже не чужий
    тихі сповіді вислуховує
    пеленає оголену суть
    в нас із космосом спільна мова є
    спільний обрій і біль як ртуть
    ця каштанова стиглість осені
    ця незрима доріг висота
    розсипаю в холодному просторі
    віру
    вірші
    свої літа...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  41. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 01:05 ]
    Молотовский коктейль любви (16+)
    Молотовский коктейль любви ( 16+ )

    Рушится прошлое на площадях.
    Рушится, рушится все в головах.
    Ночи пронизаны снежною мглою...
    Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
    Сладковозвышенно в мир влюблены,
    Видим вдвоем Революции сны.

    Здесь, в уголке потаенных желаний,
    Мы отогреемся в неге слияний.
    Родина время нам даст отдохнуть,
    Просто согреться любовью чуть-чуть...
    В жажде любовной измята постель...
    "Молотовский" изготовим "коктейль"...

    Этот рецепт в совершенстве познали.
    Кровь площадей в свое тело впитали.
    В жажде познанья вхожу я в тебя,
    В ушко желанья шепчу я, любя -
    Рушится прошлое на площадях,
    Кружится, кружится мед в головах...

    Родине нашей сейчас мы поможем.
    Ингредиенты смешаем, умножим
    Страсть первобытную с дрожью сольем,
    Трепетом наши тела обовьем,
    Девичью гордость сольем с униженьем
    Поз утонченных.. Глубоких вхождений...

    Этой энергии темная сила
    В сладкой истоме нас соединила...
    Мы отогреемся, мы отдохнем,
    И леденеющий мир подожжем!!!
    Рушится прошлое на площадях...
    Кружится счастье у нас в головах...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:01 ]
    Коричнева пляма (сюрреалістична байка)
    Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

    Якось сімейка одна дуже мила
    Дачку під ключ в передмісті купила.
    Батько в міськраді провадив афери...
    Гроші водились в корупціонера.

    От вся сімейка за стіл посідала...
    Дивляться- Боже! На стелі зростала
    З кожною миттю коричнева пляма...
    Від переляку скінчалася мама.

    Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
    Тільки за стіл опісля посідали-
    Пляма на стелі нова, як на грець!
    Батьку настав з переляку капець...

    Хлопчик- мажор залишився один.
    Як же то житиму?- думає він-
    З горя повішусь!- вірьовку узяв,
    Та й на горище поліз, бо ж як знав-

    Гак там на стелі міцнючий такий...
    З горя повіситись- шлях не важкий.
    Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
    Глянув- картину побачив таку-

    Он на підлозі сидить кошеня.
    Там воно... пісяє... кожного дня...
    ..... ..... ..... .....

    Знаєм "гаранта" одного тепер,
    Що від яйця якось мало не вмер.
    Зведений згодом народом на пси,
    Втік, загубивши червоні труси.

    А на трусах тих коричневі плями...
    Так і пішов... до чортячої мами...
    То ж перед тим, як добряче злякатись,
    Може, сходи з кошеням... прогулятись?


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
    рубрика: Байка
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Юрій Лазірко - [ 2014.10.03 06:40 ]
    течiя у колись
    що не день
    що не мить
    час паде
    і болить
    хто ти є
    придивись
    течіє
    у колись

    де твоє
    джерело
    в небо б’є
    де крило
    ріже даль
    в’яже синь
    і гойда
    голоси

    у душі
    висихай
    у вірші
    не втихай
    не німій
    від сльоти
    болю мій
    відійди

    світе мій
    розцвіти
    до-ре-мі
    розпусти
    відспівай
    ранній рай
    оспівай
    небокрай

    то моя
    течія
    що сія
    у боях
    і пече
    просто жах
    бо тече
    по ножах

    був туман
    і нема
    і війна
    мов зима
    обіма
    у димах
    відійма
    дух і страх

    небеса
    небеса
    ви краса
    і коса
    що не день
    що не мить
    час паде
    і болить

    25 Червня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  45. Юрій Лазірко - [ 2014.10.02 06:49 ]
    свiтла надихала любов
    світла надихала
    в серце любов
    кров’ю набігла
    грозою немов
    янголів сила
    ранок білила
    пісню звільнила
    з горла оков

    пісня окрилена
    вітром і днем
    в душу полинула
    вільним вогнем
    і пломеніє
    море надії
    долі намрію
    не промине

    вірити міряти
    щастя добром
    чутися птахою
    там під ребром
    бути собою
    моря прибоєм
    вітру напоєм
    пухом й пером


    4 Червня 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  46. Серго Сокольник - [ 2014.09.22 02:35 ]
    Байка про Гієну
    Одна Гієна- "Круть і верть",
    Підліш трусливого шакала,
    "Свята та божа", ніби смерть,
    Над тілом Лева завивала-

    О горе, горе! Як болить!-
    Не прислухАлись! Я ж казала-
    Не можна спротиву чинить-
    От бачите, що з Левом стало?

    Сидів би тихо у кущах-
    Не огризався на мисливців,
    Все б тамував у серці страх-
    Не згинув би. Живим лишився.

    У зоопарку б тихо жив,
    Поміж гієн й бридких шакалів.
    Всім посміховиськом служив,
    І пальці в нього всі б тикАли!..

    З бридкої пащі линув гній,
    Коли Гієна завивала.
    Заслухалась на власний вий...
    І тіло Лева розтерзала.
    ... ... ... ...
    Коли країна у вогні-
    Не слухай підлих "пацифістів".
    Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
    Не слухай іх продажну пісню.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
    рубрика: Байка
    дата поступления 13.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Владислав Лоза - [ 2014.05.12 22:53 ]
    Вікінг
    на фйорді тиша
    і брил безіменні лики
    холодними рунами дивляться в очі мені
    з-за скелі виходить неквапно
    самотній вікінг
    сідає до мене
    і руки трима на вогні

    він довго мовчить і очима
    плекає думу
    і щось на вустах його рветься в слова
    чимдуж
    я бачу в очах у вікінга
    трошки суму
    хоч ззовні начебто воїн
    похмурий муж

    і каже вікінг

    я тут вже затримався надто
    я мав би з богами пити духмяний хміль
    та довгі століття сиджу тут один
    при багатті
    до тої Вальгалли іти
    забагато миль

    а там за столом
    бенкетують
    мої побратими
    і Одін сміється із жартів
    братів бойових
    і пахне їм звідси
    запах жертовного диму
    що куриться смертними
    в честь та безсмертя їх

    там варять в печерах
    найкращу у світі брагу
    там стіни хоромів
    складені
    зі щитів
    а я наодинці
    і в тім
    не знайду переваги
    що вчасно прийти на відправлення
    так і не вспів

    та й так не попав би
    Вальгалла для тих що на роси
    розбризкали
    кров
    як раніш
    на долівку вино
    а я не з людиною
    з морем та льодом
    боровся
    вітрила напнувши
    пішов я
    отут
    на дно

    я відповідаю

    буває
    зловив ти ґаву
    отак безнадійно загруз тут
    наче й навік
    та я на табло вокзальному
    рейс на Вальгаллу
    здається бачив
    зі мною ходім
    чоловік

    дісталися мовчки
    удвох
    на таксі вокзалу
    і вкинув я
    до автомату
    декілька крон
    і вирвав квиток
    зі сталевих зубів терміналу
    і вийшов чекати із вікінгом
    на перон

    чекали недовго
    рік
    або може сотню
    і вікінг тримав мій квиток
    як безцінний дар
    і видався він мені

    уже менш самотнім

    аж ось
    із туману
    зринає
    потрібний дракар

    мій вікінг ступив на палубу
    човен рушив
    бортами гойдаючи
    мов дерев`яний кит

    сказав зі штурвалу вікінг

    спасибі, друже

    шолома стягнув
    і прощально всміхнувся

    услід

    09.05.14










    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2014.05.01 17:06 ]
    РОЗСИПАНИЙ БІСЕР
    Як сонце у ясній купелі
    у лоно чорної тарелі
    сідає купкою золи,
    і як захмарні акварелі
    кочуючої ковили
    летять палітрою пастелі
    у ніч за обрії імли, –
                   так і останні дні веселі
                   минають, наче й не були.

    Як у калейдоскопі скельця
    дорогоцінністю блищать,
    і як найвеселіше скерцо
    озвучує смичок маестро,
    і як тумани між латать
    очеретами шелестять,
    як житіє на лоні смерті, –
                   так і на рівні чаші серця
                   світи невидимі горять.

    Душа душі розповідає,
    як ріжуть серце без ножа,
    як сум за радістю минає
    і уривається яса.
    І як сіяє та краса,
    яка приписується раю.
    Душа дарує чудеса, –
                   коли свіча її згорає,
                   сильніше світять небеса.

                                  2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  49. Світлана Костюк - [ 2014.02.09 23:20 ]
    Монолог жінки (аудіопоезія)



    Ну що Ви побачили в ній, у цій жінці, що сонцем налита, що дихає світлом і гріється тінню жоржин?..Вона ж незнайомка, вона не для звичного світу…Та, зрештою, й він, тобто світ цей , для неї здається чужим…
    Вона свої мрії вплітала у роси і грози, піснями квітчала заплямлені сірістю дні…Могла запалити зорю у тріскучі морози, палила й себе у жертовному тому вогні…Між сонцем і прірвою щастя своє малювала, спиваючи серцем високу небесну блакить…Вона Вас, можливо, у іншому світі чекала…У тому, який не вбиває …і так... не болить…
    Забудьте цю жінку, вона принесе Вам неспокій, бо звикла по лезу ходити, немов по струні…Вона заблукала в орбіті своїй надвисокій…Вона себе вбити готова приреченим «ні».
    Забудьте її. Обійдіть. Так, мабуть, буде ліпше… Для жінки цієї чужим є все надто земне…Вона свої мрії кривавими віршами пише…Вона Вас, можливо, полюбить…та все ж …обмине…
    Нехай собі молиться…Спокій її сколихнути наважитись може хіба що безумець чи кат…Чи той, хто зуміє яскраві вітрила напнути над краєм безодні, над сотнями зречень і втрат…


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  50. Олександр Олехо - [ 2014.01.16 09:12 ]
    Повня або срібна маячня
    У час нічний я жду на срібну жінку,
    але приходить срібний чоловік.
    На стіл кладе осяяну горілку
    і пропонує випити за вік.

    Йому то що – з’являється у повні,
    де уперед так само, як назад,
    а я в літах і рухи маю сонні,
    ще пам'ятаю місто Сталінград.

    - А де та жінка? – хитро так питаю
    і роблю вигляд, наче п'ю до дна.
    - А що за пані? - Почекай, згадаю.
    - Білявка повна, нібито Луна.

    - Ось ти про що… – тут Місяць підхопився
    і тінь хмаринки витер із чола.
    Крок у вікно і небом покотився,
    забувши пляшку взяти зі стола.

    Я придивився – біла оковита.
    А може то сивушний самогон?
    Яка різниця, чарка вже налита,
    мені як ліки на глибокий сон.

    А за вікном небесною жагою
    він і вона з’єдналися в одне.
    Заколисали срібною ясою
    зимову ніч, а заодно й мене.

    16.01.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10