ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Олег Фірук - [ 2011.06.28 20:10 ]
    межі
    розумні межі
    стислих дій
    твої мережі
    крайність мрій

    крилата ласка
    сирий обман
    герой не з казки
    помре від ран

    наявність крові
    тебе не втішить
    а совість вона ж є
    гризтиме так не залишить


    Рейтинги: Народний -- (4.04) | "Майстерень" -- (3.85)
    Прокоментувати:


  2. Олег Фірук - [ 2011.06.28 20:30 ]
    Станцій життя
    Зранку під чай
    Вижав лимон
    Виблагав рай
    Ще в один сон

    Потяг життя
    Мчить нас під край
    Станцій злиття
    Не пропускай

    В вечір під сік
    Стомлений драйв
    Прожитий рік
    Все вибачав

    Свій інтерес
    Допитливих ран
    В Інтернеті адрес
    Зачитався Коран


    Рейтинги: Народний -- (4.04) | "Майстерень" -- (3.85)
    Прокоментувати:


  3. Олег Фірук - [ 2011.06.28 20:03 ]
    королева
    я боюсь
    мені не видно
    я голюся
    досить спритно

    ти привітна
    плавно- ніжна
    так тендітна
    хоч не сніжна

    я сміюсь
    тобі приємно
    я молюсь
    ти так взаємно

    ти на смак
    солодкі сльози
    пахнеш, як
    весна й мімози


    Рейтинги: Народний -- (4.04) | "Майстерень" -- (3.85)
    Прокоментувати:


  4. Роман Голіней - [ 2011.06.26 07:13 ]
    ***
    Потяг, мов течія,
    Яка несе:
    Кому дівчину, лелечиху,
    Кому хлопця, лелека,
    А мамі – серцебиття,
    І не важливо куди він їде
    Туди
    Чи звідтіля.


    Рейтинги: Народний 0 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Роман Голіней - [ 2011.06.25 20:57 ]
    ***
    Повітря пахне
    свіжим молоком…
    Коня хмар загнали.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  6. Роман Голіней - [ 2011.06.23 18:20 ]
    ***
    Зимно дихає вітер…
    Скло
    побачило.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (40)


  7. Роман Голіней - [ 2011.06.23 17:03 ]
    ***
    В голубому небі
    хмарина вежу будує…
    Білий кінь до принцеси скаче.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Роман Голіней - [ 2011.06.22 07:23 ]
    ***
    Зубами здираєш із губ
    Осіннє листя
    Забутого поцілунку…
    Серцю зимно стає.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  9. Роман Голіней - [ 2011.06.21 14:55 ]
    ***
    Трави до ранку
    танцювали…
    Спітніли.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  10. Роман Голіней - [ 2011.06.21 08:16 ]
    ***
    Літаки п’ють
    нектар сонця…
    Трутень заздрить.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  11. Роман Голіней - [ 2011.06.21 06:45 ]
    ***
    Хутірні блискітки
    небом розбіглися…
    Місяць колядує.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Роман Голіней - [ 2011.06.20 21:37 ]
    ***
    На вершині гори
    равлик місячним сяйвом
    бавиться…
    Дитина казку просить.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  13. Роман Голіней - [ 2011.06.16 06:49 ]
    ***
    Де край у полонини?
    Там, де вівці перелічені?
    Де край у полонини?
    Там, де небо хмари до смерек припинає?
    Де край у полонини?
    Там, де зорі росою вмиваються?
    Де край у полонини?
    Там, де вітер із бескиду вовком виє?
    Де край у полонини?
    Там, де сопілку гуцула чути!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  14. Володимир Сірий - [ 2011.05.20 21:03 ]
    Устави небес
    Голуба бляха неба
    Прибита цвяшками золотими
    До латин всесвіту

    Світла бляха удень
    Але цвяшки уздріти не вільно
    Впоперек уночі видко цвяшки
    А бляху вкриває пітьма

    Просто вдень ми зримо
    Нутряну оболонку покрівлі
    А вночі оглядаєм знадвору
    Бо комином дах
    Обернувся до нас

    Кажуть що із криниці удень
    Можна бачити злото й блакить

    О невже нам для того
    Щоб бачити вись у красі
    Необхідно спуститись
    На водну поверхню студену
    І на відстані глибу джерел
    Осягати устави небес

    20.05.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2011.04.09 00:57 ]
    * * *
    Усміхнулося сонце,
    Задзвеніла сяйвом берізка,
    Наче Богом цілована.*

    27.03. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  16. Марія Гончаренко - [ 2011.04.08 18:59 ]
    “Відображення”
    Птахи - це риби неба
    Риби – птахи моря
    вони пливуть навстріч
    І перевтілюються при зустрічі
    а тоді риби летять у небі
    птахи пливуть у морі
    і так до безкінечності
    аж поки не вигорить колір
    і не стане одне Сяєво безсмертне
    *

    За диптихом Павла Білика "Відображення", 50х100.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  17. Марія Гончаренко - [ 2011.04.04 19:24 ]
    світло із темряви
    ***

    “Світло в її руках”*
    таке тихе і крихке
    і вся її постать
    тільки світлом тим виникає
    вона схилилась над ним
    і так виходить
    що світло тче її з темряви
    тож
    якщо можна ткати таке світло із темряви
    то власне вони одне ціле
    і нема темряви без світла
    і світла без темряви
    вони творять одне одного
    і себе одне в одному

    * За картиною Івана Марчука "Світло в її руках", 91х91.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  18. Володимир Сірий - [ 2011.04.03 17:18 ]
    Березовий сік
    Березовий сік м’якенький,
    Мов личко немовляти.
    Шкода, у пластиковій тарі
    Він губить себе і когось.
    Довго ліфтами, лабіринтами
    Пробивався він до світла.
    Хотілось йому заглянути
    У вікна листочків,
    Як сонце пестить їх гай,
    Та хтось виламав двері
    І він опинився у пластиковому капшуку.
    Яка гидота - мутне хрустке чудовисько,
    Що любить шумовиння й мух!

    Колись, розказувала мати,
    А їй ще старіші,
    Ходили вони до сонця в гості
    І хоча дехто вилітав за пролом,
    То опинявся в дубовім добротнім збанку.
    Ще казала мати, що берізки
    Закохувались у дубків.

    Коли сік ще не народився,
    А був лише вологою землі,
    Насадили люди березовий гай,
    Бо полюбили пити його силу.
    А чому б і ні ?
    Сік м’який лагідний,
    Ще й до того трохи лікар.
    У співдружності із лимоном,
    Барбарисом, шипшиною, кмином
    Він - взагалі – супермен.
    Заради людини він не боїться
    Вилетіти за двері звичного ритму життя,
    Де пантрує пластикова епідемія,
    Випробування вогнем.

    Спроба урятувати бодай одного
    Від каменю в нирці,
    Піску в лабіринтах єства,
    Чи просто від спраги
    Вмираючу плоть,
    Може краща за вікна листків,
    Що показують світ безконечний
    Березовій гілці заплаканій соком…

    03.04.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  19. Марія Гончаренко - [ 2011.02.27 11:22 ]
    ”Благословіння” *
    щодня благословляється на світ
    це дар усім
    з отих аж позахмарних бескидів
    із Того Світу
    де моляться за нас за всіх

    легкі й незримі
    слова ці
    кожному приносить Вітер

    * За картиною в кераміці Галини Севрук


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  20. Марія Гончаренко - [ 2011.02.23 12:48 ]
    “Молитва” *
    ще здалеку
    від горизонту
    побачила дерево
    воно закривало півнеба
    й світилось незвично

    нарешті я підійшла

    й тож не дерева крона півнеба заступила
    то замислений Джура скам’янів наче брила
    навкруг нього молоді Вітри поставали
    що чули од діда-прадіда оповідали

    загули Пороги під водою Дніпра
    випросталась
    потягнулась угору принишкла Трава

    над Великим Лугом
    небо стало пругом
    зблиснула Кінська Вода
    повертається Пам’ять
    пробуджуюсь я


    * За картиною в кераміці Галини Севрук


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Латишев ДеТісЛ - [ 2011.02.18 03:31 ]
    гарнюня
    пригорни мене холодно
    до облізлої шкіри зацілуй
    вироди любов вистрадано
    я пеклом ладен заплатити ціну
    за-колихай
    музикою спорожнілих келихів
    твоєї крові отруйна ніжність
    солодка заборона усіх гріхів
    нехай горить у своїй вічності
    і все заради чого у ніч твоєї зради
    залиш мене у смутку
    шукатиму відради
    покличу смерть
    прийди...

    17.12.10.
    04:45


    Рейтинги: Народний -- (4.81) | "Майстерень" -- (4.72)
    Прокоментувати:


  22. Марія Гончаренко - [ 2011.02.16 17:22 ]
    срібною лукою
    ***
    Серед дня
    у перебігу
    клопітних і малих справ
    на мить
    торкнулася тебе
    і раптом
    відчула стан ріки
    яка нарешті
    знаходить своє русло

    Засинаючи
    опівночі
    моє тіло
    вигнулося срібною лукою
    на степовому просторі ліжка
    і потекло у ніч

    На світанні
    зникаюча ріка мого тіла
    виплеснула свою денну подобу
    Повільно
    проступав знайомий пейзаж
    моєї кімнати
    долинали осмислені звуки
    За хвилину
    місто прокинулось у мені
    і я відчула
    свою міцну тужаву плоть
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  23. Латишев ДеТісЛ - [ 2011.01.18 06:43 ]
    18+
    після полоскання мізків алкоголем
    схожий на еротику дорослої розваги
    чи ти не бачила мене ще голим
    то і не звертай уваги
    сміється тягнеться до шиї
    злизати все лукавство ночі
    на пам'ять шрами залиши
    про дикі ігрища - вовчі

    в моїй сорочці мовчки
    зробити кави з ромом покурити
    у нас єдине - схожі звички
    у що можу ще повірити...
    11.12.10.


    Рейтинги: Народний -- (4.81) | "Майстерень" -- (4.72)
    Прокоментувати:


  24. Королева Табуреток - [ 2010.12.26 20:29 ]
    Пальці руки волосся
    Тихо подихом від стелі до підлоги
    Не чіпай мою ковдру
    Очі цілують пальці руки волосся
    То моя совість
    Сонце стікає по вікні
    Пише мені поезію
    Завтра останній день перед дорогою
    А мені б в твої сни
    Лагідно-пастельні
    Чай занадто солодкий
    Він уже не лікує
    То моя криза
    Я шукаю в свідомому скоєний злочин
    Та ніяк не можу знайти
    Тільки сліди
    Сліди
    Сліди
    То моя кара


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  25. Королева Табуреток - [ 2010.12.26 20:54 ]
    крапки і коми
    Розпускаю волосся. Намагаюсь мислити крапка
    Змиваю з обличчя фарби. Наношу серйозність крапка
    Я шукаю сонце, а знаходяться тільки переповнені фрази, слова, літери, звуки крапка
    На березі ранку не знайти притулку бездомній крапка
    Ліктями упиратись
    Топитись в блакитному
    Закинути голову назад
    Пити стелю
    Спасибо тебе, благодарю тебя
    Шукати вічність між пальцями
    Бо першим завжди легше бути, жити, знати, дихати, чути, обіймати
    Потрібен час
    Кома



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Королева Табуреток - [ 2010.12.26 20:26 ]
    Хмарочоси
    обіймай мої квіти-плаття
    натхненно і жадібно
    як вранці чашку гарячого
    із щирим завзяттям
    незрячого
    бачити вітер у шторах
    ніби в заторах
    чи як сніг вибиває вікно


    позбирай хвилини з підлоги
    залишиться одна струна
    на якій ранок зіграв
    клич на допомогу
    обіймав
    подушки, що знають моє волосся
    і які ми будували хмарочоси
    з тендітного до крику почуття


    24.12.10


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  27. Марія Гончаренко - [ 2010.10.31 20:37 ]
    Благання
    (За картиною в кераміці “Благання” Галини Севрук)

    ось я
    перед Тобою
    тихіша трави
    яку Ти всюди розсіяв
    яку виполюють і витоптують
    а вона знов проростає
    як цей народ
    я частка його

    Перед Тобою я
    тиха трава
    та відчуваю в собі вже іншу
    тож якщо це можливо
    і не порушить задумів Твоїх
    покажи мені мене справжню
    якою повинна бути
    та
    що тихіша трави
    перед Тобою
    ось
    я

    2003 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  28. Марія Гончаренко - [ 2010.10.26 22:21 ]
    Тінь Пікассо у Харкові
    на п’ятнадцятому поверсі готелю “Харків”
    сиджу за столом заваленим паперами
    в позі „мандрівних гімнастів Пікассо”
    і
    з незбагненним почуттям
    що сповиває мене смутком
    дивлюсь у вікно
    де золота панорама міста
    обертається в часі так повільно
    що й Холодна Гора
    видається нерухомою
    відчуваю цей часовий потік
    включаюсь
    у щільність зв’язків між речами
    прозорію
    пронизую простір
    встигаю побачить
    як земний небокрай
    зірницею спалахнув
    минулим
    зниклим назавжди


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  29. Мара Ноемінь - [ 2010.10.23 12:46 ]
    Ноеминь
    Вифлеем Иудейский,
    Как мал ты в Иуде.
    Но сколько событий ты миру принес!
    С тобою прощалась семья Ноемини,
    Когда на Израиль Бог голод послал.
    Они уходили на поле Моава,
    Где хлеб колосился, журчала вода.
    Кусок на чужбине не так уж и сладок,
    Но была любима, любила сама.
    Тут вдруг овдовела…
    И солнце померкло.
    И мрак опустился на землю Моава.

    Но были для сердца отрадой два сына.
    Надежда теснилась – я внуков понянчу.
    Как дочери к ней две снохи прилепились,
    Любила всем сердцем, о доме, о Боге
    О крае Иуды, не раз говорила.

    Но кончилось счастье,
    Исчезла надежда.
    Два сына почили в земле той чужой.
    И сердце – как камень,
    И в жизни нет смысла.
    Нет сил оставаться у мертвых могил.

    Позвала невесток:
    - Решила вернуться
    Я к Богу живому,
    В ту землю пойду я,
    В тот край Вифлеемский,
    Где стены поддержат…
    К родному народу.
    Вы, дочери обе, совсем молодые,
    Найдется вам счастья
    В народе своем.

    И Орфа вернулась, хотя и слезами
    Свой путь поливала. А Руфь отказалась.
    - Слыхала не раз я, что Бог твой великий,
    Он странницу примет, тебя не оставлю,
    Гони, не гони, не могу я вернуться
    К оставленной жизни, с тобою пойду.

    И все, что от сердца – услышано Богом,
    И текст договора скреплен послушаньем.
    И горькую землю, сожженную болью,
    Господь оживил, Ноемини в награду.
    И внука Овида ей Руфь подарила,
    Который и стал праотцом для Христа.

    Ноябрь 2010 год.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  30. Любов Бенедишин - [ 2010.10.06 14:29 ]
    Яблуко
    1.
    Одержима мрією -
    стати корисною людям,
    зірвалась із неба зоря
    і жовтобоким яблуком
    глухо впала
    у високу траву
    під старою, як світ,
    яблунею.
    Та ніхто
    не звернув уваги
    на зяючу пустоту
    у нічному небі.
    ...І яблуко,
    на жаль,
    також ніхто
    не помітив.
    Коли я підняла його,
    було вже
    запізно...

    2.
    Ще вчора
    на найвищій гілці
    вже безлистої яблуні
    колихалось вітром
    останнє
    бурштинове яблуко.
    ...А назавтра
    сусідський хлопчик
    так і не знайшов його
    в пожухлій траві.
    Світ здвигав плечима.
    А в газеті
    з'явилась замітка,
    що українські астрономи
    відкрили нову зірку.
    ...Тепер,
    коли я дивлюсь
    у нічне небо,
    я знову бачу її,
    зорю,
    що мріяла стати
    корисною людям.

    2003


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  31. Любов Бенедишин - [ 2010.09.02 16:10 ]
    Осінній етюд
    Тихо і сумно...
    Невиплаканими жалями
    набрякло смальтове небо, -
    аж погляд у ньому в'язне.
    Ще донедавна сонячна
    вулиця -
    густо оповита
    сизими спогадами
    про втрачені перспективи літа.
    ...Тільки задивлені в себе
    жоржини
    загадково усміхаються
    під вікнами осель,
    де звично нудьгують будні.
    І їжачки-каштани,
    сторожко визираючи
    з трави на узбіччі,
    здивовано-карими очима
    проводжають
    поодиноких перехожих
    у самотність осені.

    2007


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  32. Микола Левандівський - [ 2010.07.16 18:26 ]
    Я і ТИ
    Я Я Я Я Я Я Я Я



    ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ,



    наче вища за мене, вища понад моє Я

    над мою заціловану осінь і

    кришиться листя на ТИ і Я, на ТИ і Я

    стукіт наших

    сердець

    не римується

    подих з подихом не зустрічається…

    а Я,

    НАЧЕ

    р е в о л ь в е р б і л я т в о є ї

    с к р о н і... готовий поділитися кулею



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)



  33. Сторінки: 1   2   3   4