ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Обрій - [ 2014.02.21 19:43 ]
    Пси у погонах
    Чуєш, чи ні, чоловіче? -
    Ребра людські хрустять,
    Пси у погонах калічать
    Хлопців, старих, дівчат.
    Б'ють і вагітних, суки,
    Щедро, з ноги, в живіт.
    Ллється кийковий стукіт,
    Топить майдан в крові.
    Що ж ви, хорти державні,
    Геть озвіріли вкрай,
    Сильна для вас забава
    Душу кийком рубать?
    Ви упивались болем,
    Зойками мирних мас,
    Вами гарчали вголос -
    Демони і пітьма.
    Пащі вдоволені мали
    Цербери душ людських,
    Була в звірячих оскалах
    Втіха й тваринний сміх.
    Мо', хтось вночі буянив,
    Опір крізь сон чинив?
    Мо', це посвята в кияни,
    В якості новизни?
    Били слабких, беззбройних, -
    Звіра ж, що дав наказ,
    Мужнім бійцям в погонах
    Здати - слабка рука!
    Як би то там не було,
    Справу розсудить час -
    Він за слизьке минуле
    Вже не пробачить Вас.

    22.12.13


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  2. Максимишин Корабель Оксана - [ 2014.02.21 10:13 ]
    Світлій пам'яті загиблих присвячується
    Мамо, не плач.
    Я повернусь весною.
    Прийду на світанні в садок із росою.
    А, може, дощем на поріг упаду.
    Голубко, не плач.
    Так судилося, ненько.
    Вже слово, матусю, не буде моїм.
    Прийду і попрошуся в сон твій тихенько.
    Розкажу, як мається в домі новім.
    Мені колискову ангел співає.
    І рана смертельна уже не болить.
    Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває.
    Душа за тобою щемить.
    Мамочко, вибач, за чорну хустину.
    За те, що віднині будеш сама.
    Тебе я любив. І любив Україну.
    Вона, як і ти, була в мене одна.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (6)


  3. Владислав Лоза - [ 2014.02.20 21:14 ]
    Майдану
    Дивлюся - з екрану –
    Як вбивчі міни,
    Гранати під ноги –
    Враз!
    І на барикаді
    Відважний хлопчина
    На лоб
    Натягнув
    Протигаз…
    Дивлюся – і знову
    У ярому танці –
    Кийок та фанерний щит,
    А їм на підмогу –
    Нові вихованці
    Ціпків та бейсбольних бит.
    У лаві найпершій –
    Стоїть донеччанин,
    І львівський – опліч із ним.
    Там спалахи слабкости
    Й миті одчаю –
    До неба уносить дим.

    Ті скаляться:
    Ми у ведмежі жорна
    Вас кинемо й перетрем!
    Їм відповідь –
    Стяги червоно-чорні
    Над згарищем та вогнем…

    Вони – в белькотінні
    Тривожної ночі
    Пролляли червону цівку…
    Їм відповідь – лють,
    Закарбована в очі,
    І видрана з долу бруківка.

    То правда,
    Що скресла
    З тяжкої станації
    У битві супроти катюг,
    Нуртує у жилах
    Повсталої нації,
    Гартуючи меч і плуг.

    19.02.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  4. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.20 18:32 ]
    Оберіг
    В сорочку вишиту вдягла...
    Перехрестила...
    Проти моїх молінь - у зла
    Не стане сили.
    Серед усіх земних доріг,
    З вовками танців
    Моя любов - твій оберіг...
    Живим вертайся!!!

    20.02.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Обрій - [ 2014.02.19 18:34 ]
    Я - Україна
    Бід не боюсь, землетрусів і повені,
    Кризи, я вас не боюсь.
    Бути боюсь лиш у лоні Московії,
    Втрапити в Євросоюз.

    Я - Україна, земля з власним іменем,
    З мудрістю тисячоліть.
    Здавна зламати, скорити хотів мене
    Ласий на здобич сусід.

    Кров проливали за волю омріяну
    Віддані доньки й сини,
    Тіло моє розривали і міряли
    Орди врагів навісних.

    Стихли всі війни, і дихає волею
    Жовто-блакитно мій стяг,
    Пам'ять дітей лиш зробилася кволою, -
    Волю шукають в гостях.

    Зиркають нишком, як мавпи, на сторони,
    В хату сусідську, тихцем.
    Де ти, народе, живий і нескорений,
    Де твоє мужнє лице?

    Де твоя мудрість, роками гартована,
    Розум твердий, наче сталь?
    Бійся лише іноземної повені,
    Бійся стулити вуста.

    Тільки свій шлях торувати не бійся ти,
    Слів не стидайся палких,
    Ноги сусіду на того не звісити,
    Хто вже стоїть на своїх.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  6. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.19 14:08 ]
    Людиноподібнії звірі...
    Людиноподібнії звірі
    У серці любові не мають,
    Та всім воздається по вірі,
    Моліться за нелюдів навіть.
    Хай щирі молитви не стихнуть
    За псів у гуманній подобі,
    Щоб виникла в "лівері" їхнім
    Відраза до вбивчого хобі.
    Хай хижі тваринні оскали
    Навіки ці звірі сховають,
    Бо навіть вовки і шакали
    Подібних собі не вбивають...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Олехо - [ 2014.02.19 12:59 ]
    Прострелені груди...
    Спочатку побили – натхненно, уміло
    і душу надії, і змучене тіло.
    Лупили, бо знали, нічого не буде,
    а може і буде – медалька на груди.
    Кийком по макітрі, ногою по нирці.
    Якщо не скорився, то знову по пиці.
    А потім в додачу ще порцію «мата» –
    за пайку, за батю, нашивку і брата.
    Ну просто герої – на дошку пошани
    і зірочки срібні у повні стакани.
    А тих, кого били – за що і навіщо?
    Із вибитим оком - Бандера!? Так смішно…
    За те, що ходили, за вільне повітря.
    За те, що хотіли до правди, до світла.
    За те, що у стрічці означено вибір.
    За те, що сваволі не мовив: - Спасибі!
    За те, що людина – це гідно і гордо.
    За те, що обличчя – не пика, не морда.
    За те… можна довго, та все без причини.
    З пихатої висі – оскал мертвеччини.
    А потім до суду, побитих і крайніх,
    і всіх під копірку, і перших й останніх:
    як бидло до стайні – у камери тюрем
    і страшили лячно: - Надовго засудим!
    Так довго тягнули – і час, і волинку,
    і плакали слізно, згадавши ялинку.
    Тепер скаженіють і Бога не знають,
    в прямому етері стріляють, вбивають…
    Мільйон терористів – супроти закону?
    Одне лиш питання: закону якому?!
    Отому, щоб жити рабами смиренно,
    та силу зневаги терпіти щоденно?
    Не знаю, що стане – війна, перемир’я
    і плід перемоги чи знов межигір’я?
    Та знаю єдине: ніхто не забуде
    відірвані руки, прострелені груди.
    І прощення звіру ніколи не буде,
    бо нащо у хлопців… прострелені груди…

    19/02/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  8. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.18 20:42 ]
    Сергію Дідичу
    За правду революції
    Поклав і душу, й тіло.
    Сторінка у фейсбуці
    Як дім - осиротіла.
    "Живий!!!" - кричать світлини,
    "Помер..." - портрет на пОлиці...
    Душа до Бога лине...
    А на Майдані моляться...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6) | "Сергій Дідич"


  9. Олександр Олехо - [ 2014.02.18 11:10 ]
    Знову стріляють...
    Знову стріляють в прямому етері.
    Вибухи, гази, бруківка і біль
    стукають в серце, у душу, у двері
    в рану заюшену сипати сіль.
    А чи поступиться влада поганська?
    Стільки украли – куди їм іти?...
    Хвиля народна і повінь повстанська
    змиють в клоаку злочинні сліди!

    18.02.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  10. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.02.17 20:16 ]
    Україна на нерві
    усе на пси
    неси себе
    неси
    у жертву
    безголовому
    усюди
    бо він не
    спить
    бо він
    в думках
    тремтить
    не буду
    може буду
    знов не буду

    із тисячі
    один
    до діла каже
    та міцно
    безголів`я
    розум в`яже
    ховає
    в панихидному
    кліше -
    хіба
    невже
    не треба
    я не знаю...
    а ми вітаєм
    і ура лиш знаєм

    усе на пси
    котрі
    уже рази
    разить мене
    разить мене
    разить

    в якому році
    на яку таку
    п`яту
    я наступила
    і мою мету
    метуть
    сніги
    століттями
    метуть...

    і де ж та
    путь
    мій шлях
    без тихих
    пут

    і знов
    зіллють
    мій відчай і одвагу
    і без присяги
    на Біблію
    не дивлячись
    в престол

    ні
    ти хохол
    народе мій...
    хохол?

    25.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (16)


  11. Любов Долик - [ 2014.02.17 00:50 ]
    Любі Бенедишин - 1
    Любин голос -
    як оце чисте небо на Стрітення -
    дає силу дотягнутися
    до зимних пальців березня
    і таки дочекатися
    справжнього тепла.

    Любине слово -
    первоцвіт, щирий і безстрашний,
    бо тримає сонце
    у своїх зелених долоньках.

    Любин погляд -
    дотик весняного променя,
    від якого кожна брунька
    вибухає цвітом.

    А сама вона
    проростає зеленою травою
    крізь усі сніги і морози
    до сонця, до неба,
    у яке вірує
    усією своєю душею.

    15.02.2014 (дорогою до Сокаля)



    Любі Бенедишин - 2

    Сидить спокійна, навіть ледь сумна.
    І дивиться, і слухає уважно,
    як люди їй - про неї щось розкажуть.
    Неначе келих доброго вина
    на білому обрусі -
    тихий погляд.
    Не сколихнеться марнотою всує,
    йому задума й цей вогонь пасує,
    як свічці - полум'я,
    як небу - щире сонце,
    і як ріці - розкішний простір вод.
    Ця жінка не чекає славних од.
    Лише слова, що вистояні в болю,
    лише світи. які творили долю,
    несе у люди, в рідний свій народ!

    15.02.2014 -
    під час презентації збірки поезій "Нотабене" у м. Сокалі


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  12. Олександр Олехо - [ 2014.02.13 09:16 ]
    У колі недотичних величин
    У колі недотичних величин,
    попри усе, торкаюсь і не каюсь,
    поміж уявних і живих причин
    я у ярмо покори не впрягаюсь.
    Куди веде дорога без мети,
    уздовж якої – розкіш і нестатки,
    а ще олжі осяяні хрести
    і на життя уставлені податки?
    І час, як пес, винюхує сліди,
    наздоганяє і гарчить у спину -
    із пащі слина капає біди
    на золоту надійну середину.
    Не заховати віру в сіре тло,
    хіба що тлу молитися до скону.
    На роздоріжжі, де добро і зло,
    шикуються знедолені в колону.

    12.02.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (12)


  13. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.12 12:57 ]
    Не сниться Маріїнський парк...

    Не сниться Маріїнський парк...
    Та бачу, наче у жахіттях,
    Як хтось куща з корінням витяг,
    За 200 гривень - не за "так",
    Як місять сотні підошОв,
    Де "По газонах не ходити"...
    А тут колись гуляли діти,
    "Трамвайчик мрій" по колу йшов.
    Згадаю: серце заболить,
    Як доня листячко збирала,
    Як підганяв годинник.. мало!
    О неповторна кожна мить!
    Ви, крадії приємних снів
    І милих спогадів убивці!
    Зачинені в загоні вівці!
    Хто вас на білий світ пустив???
    І звідки ця чума взялась -
    Братків бездумнії васали?
    Хоч ви історію засрали,
    Та до майбутнього вам - зась!
    Змете майданівська мітла
    Усе сміття, що нищить хату,
    Пов'яже лапу волохату,
    Непотріб випалить дотла.
    І я, вітаючи весну,
    Посію квіти і травичку,
    Немов із вчинку - гарну звичку.
    І сни барвисті поверну...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  14. Олександр Олехо - [ 2014.02.12 09:12 ]
    Стихає і спалахує війна
    Стихає і спалахує війна,
    а мир стоїть на розі сподівання –
    впаде колосу глиняна стіна
    чи кров’ю захлинеться ніч повстання.

    Ми умістились в часі перемін –
    уся країна, сита і убога.
    Душа плекає і воліє змін,
    та десь блукає суща перемога.

    Дволика мрія розмиває путь.
    Бруківка у руці, як пошук Бога,
    і кожен вбитий молить: не забудь,
    ще не уся розібрана дорога…

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (17)


  15. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.02.11 21:49 ]
    Києву
    Не розчаруюся в тобі,
    Бо ти і є моя Європа,
    І хто мені тут скаже проти,
    Той не вслухався в жодну ноту,
    Яку Михайлівська дзвіниця
    Нам посилала...Ти - десниця!
    Ти відчай наш і наша віра,
    Натхнення, гордість і свобода!

    Тобі із нами теж роботи -
    Банкрутство так давно душі
    Народу рідного торкнулось,
    Що ледве вже і не забулось,
    Як ти ще сотню літ тому
    Збирав народ свій на майдані.

    Та ні! - традиції не давні! -
    Вони ж бо вічні там, де Кий
    На схилах долю сіяв щиро
    В братерстві й рівності уміло.

    І хто не знає, що жила
    Європа давня тут, у нас,
    Ії повернемо. Вже час
    Вольнолюбивому народу
    Свою приховану свободу
    Піднять над берегом Дніпра:
    Ти тут, Європо! Ти - жила
    У генах київського люду,
    А це і схочеш - не забудеш!..

    11/02/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (18)


  16. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.10 16:34 ]
    Колискова для прокурора
    У маленьких діточок горе -
    Хто заробить їм на харчі?
    Лейтенантику-прокуроре,
    Ти спокійно спиш уночі?

    І за що посадив їх тата,
    Записавшись у слуги зла?
    Де ті докази-компромати?
    В тебе совість колись була???

    Спи, прислужнику-сраколизе,
    В сновидіннях побачиш ти,
    Як у пеклі наклали хмизу
    Для твого казана чорти.

    Хай насниться тобі дружина
    Того хлопця, що посадив.
    А удосвіта - крах режиму
    І руїни старих судів.

    Спи спокійно, якщо удасться,
    І сумління хай не шкребе,
    Тільки знай: ти в глибокій пастці,
    І загнав туди сам себе...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  17. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.09 22:50 ]
    Роздуми над посадочною смугою...
    Ну що, Вітьок, злітав у Сочі?
    Крута тусовочка, еге ж?
    Та біля тебе щось не хоче
    Сидіти навіть Бангладеш...

    Цураються, немов прокази,
    Ніхто руки не подає.
    Володька холодністю вразив,
    В тарілці - тільки олів'є...

    Ні слова Вовка про кредити -
    Оце тобі і дружба вся!
    А раптом схоче хтось убити?
    Ет, охорони мало взяв!

    Для папараці - невидимка,
    Надумав прапором махнуть...
    Сидів би краще вдома взимку,
    Ох, здійнялася каламуть!

    Три кола над аеродромом -
    Сідати чи втікати геть?
    Але ж Межигірські хороми?
    Без них життя - неначе смерть.

    І що б тим клятим екстремістам
    Не розійтися по домах?
    Тепер з води не вийти чистим
    І не здолати дикий страх...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  18. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.09 11:59 ]
    ...Падали зорі у січні...
    А мир іще навіть не сниться,
    Напружені ночі і дні.
    Морозом обпечені лиця,
    Розплавлений страх у вогні.

    Та згодом загоїться рана,
    Очистяться сни від примар.
    І буде проспект Нігояна,
    Жизневського буде бульвар.

    Нові монументи столичні
    Розкажуть онукам колись,
    Як падали зорі у січні,
    Щоб наші бажання збулись...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  19. Владислав Лоза - [ 2014.02.08 18:02 ]
    Про спільне й відмінне
    Шону Маклеху



    Ірландці з українцями – окремо,
    І кожному близька своя блакить…
    Та арфою на прапорі зеленім*
    Червоно-чорний стяг мені дзвенить.

    Між нами – милі, милі, милі, милі…
    І різне все – шляхи, дерева, сни…
    Чого тоді тін-віслом** забриніла
    Мені сопілка рідна з далини?

    Живем – не на однім планетнім боці,
    Та знаю я – підвівши зір увись,
    Лягли у землю їхні юні хлопці,
    Так само, як і ми лягли колись.

    Інакше в них у небі сяють грози.
    Несхожі зовсім, начебто, краї…

    Неправда. Бо ми ллємо спільні сльози.
    А от кати у кожного – свої.

    08.01.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  20. Параска Коливашаласка - [ 2014.02.08 14:57 ]
    Самоінтеграція (пародія -переспів)
    ПАРОДІЯ
    Вже чкурнув наш Янович в Європу...
    Так спішив, неначе тут потоп...
    Не авіарейсом...автостопом...
    Літаком приватним, звісно...Щоб
    Не заніс у Тулу, до Казані
    Чи у вовче лігвище -Тамбов...
    Готувався Янович "заранє":
    Настругав "капусточки",знайшов
    Гарне місце десь аж там, у Відні
    (Вже й забув про геїв хіт-парад).
    Там синок з невісткою небідні -
    Не спішать вертатися назад...
    На прощання мовив до народу :
    "Пєрший тайм...но я нє проіграл.
    Я нє повєрнуся большє зроду -
    Напєрьод зєльонєнькіх набрал..."
    ...І народ йому повірить вперше
    (вже без побрехеньок і обмов)
    Янович - сміливець. Він не бреше.
    Він інтегруватися ГОТОВ.
    04.02.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  21. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.08 12:11 ]
    Слова-постріли
    До чого тут кілометри,
    Професія, вік чи стать?
    Є люди, готові вмерти,
    І люди, яким насрать...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (62)


  22. Мар'ян Радковський - [ 2014.02.07 20:48 ]
    Залишися для мене такою

    Залишися для мене такою, -
    Розкинутою попелом, вітром
    Розлитою в квітах журбою,
    Позбавлену болю водою...

    Скажи мені все, чим образив?
    Скажу тобі про все, шо забула!
    В очах твоїх зорі побачив, -
    Як шкода, що ти це почула...

    Між квітів ти губиш намисто,
    І ноги болять - їм би сісти...
    Та очі в сльозах - їм не видно,
    Куди ти біжиш, - лиш би бігти...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Валентина Попелюшка - [ 2014.02.07 17:26 ]
    Відкритий лист до однокурсника з Донбасу
    Привіт! Як справи, однокурснику з Донбасу?
    Згадався нині наш гірничий інститут.
    Багато з юної пори минуло часу...
    Так доля склалася. Тепер ти — там, я — тут.

    Хоч і з дипломом — шахтарюєш у забої,
    Не прогодує трійко діток інженер.
    А пам'ятаєш, як ми мріяли з тобою
    Про відкриття, далекі мандри... а тепер...

    А я, мій друже, третій місяць на майдані.
    Сім'я, робота... Маю діток, як і ти.
    Жирує влада... увірвавсь терпець останній -
    В судах свавілля, у міліції — кати.

    І хай тобі щодня тлумачать однобоко,
    В кривому дзеркалі ти бачиш наш протест,
    Знай: я стою не за Кличка чи Тягнибока,
    І навіть, віриш, я стою не за ЄС.

    Ти чув, що часом тут насмерть влучають кулі,
    Що на морозі роздягають догола.
    За що, спитаєш, так уперто ризикую?
    Щоб ти життя у ветхій шахті не поклав.

    Щоб діточок твоїх, моїх синів і доню
    Не запрягали у ярмо круті братки,
    І щоб між нами не проводили кордонів,
    Щоб Україну не ділили на шматки.

    Людей катують. У ночі горять машини —
    Це для бандитів різних рангів “звьоздний час”
    Хіба такої ми вартуємо країни?
    Хіба про це колись так мріяв кожен з нас?

    Хай почекають маму діти. І робота
    Нехай потерпить — надолужу залюбки!
    Я там, де справжні українські патріоти -
    З Одеси, Криму, і твої є земляки.

    Щодня героїв пригощаю пирогами,
    А знадобиться — то й життя за них віддам.
    Не вір байкам, які нас роблять ворогами,
    Бо це на руку нашим спільним ворогам.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  24. Владислав Лоза - [ 2014.02.07 15:58 ]
    Трагедія мови
    ТИ – мова
    Моєї
    Прадавньої
    Нації.
    Тобі вже
    Співали
    Багато.

    Он дехто
    Тобою
    Стриже
    Асиґнації,
    А дехто –
    Розламує
    Ґрати .

    Розводили
    Юди
    Пусті
    Баляндраси,
    На котрих
    І ницості
    Слизько…

    В тобі
    Гартувалося
    Слово
    Тараса
    І шабля
    Богдана
    Хмельницького.

    В тобі, моя мово,
    Задимлені
    Шанці,
    Шляхетна
    Статура
    Герба.
    В тобі – чорний прапор
    Махновських
    Повстанців
    І вічна
    Звитяга
    УПА.

    В тобі – материнська
    Знедолена лють,
    І батька
    Криваві
    Тортури,
    В тобі – тихий стогін зими
    Після Крут
    І горда
    Постава
    Петлюри.

    О мово! Очами
    Малого хлопчини
    Шукала ти
    Вірних
    Перлин…

    Та врізались в тебе
    Розгнуздані кпини,
    Коли тебе
    Зрадив
    Син.

    Той син є усюди:
    В душі крамаря,
    Що хтиво
    Видудлює
    Чарку,
    В душі науковця
    І плугатаря,
    І навіть
    Малого
    Школярика.

    Отак, моя мово.
    Допоки той син
    Твого укорочує віку,
    Не стане яса
    Українських
    Сивин
    З руїни
    Усяких
    “язиков”.

    03.01.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Олександр Олехо - [ 2014.02.01 10:40 ]
    Україна - не Руїна
    Україна – не Руїна. Україна – ненька.
    Має доню-берегиню, сина-козаченька.
    Не холопи-посіпаки – роботящі люди,
    тільки лихо, чорне лихо, розтинає груди.
    З того розтину кровиці витікає сила
    і чорніє на кургані Кобзаря могила.
    « Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…»,
    та приходять лицеміри, несуть мертві квіти.
    Посивіли, постаріли заповітні думи,
    зажурилися, затихли доленосні сурми.
    Зневажає сите панство сіру біомасу,
    тільки гонор їх і пиха до пори, до часу,
    бо «…не вмерла України ні слава, ні воля» –
    берегині й козаченьки дбають іншу долю:
    - Ні царі, ні царедворці, ані грязь підніжжя,
    не торкайте синє небо й позолоту збіжжя!
    Вам до слави як до неба, до святого Бога.
    Ваша воля – людські муки і крива дорога.

    Україна – не Руїна і народ – не бидло.
    Плюньте лиху межи очі, а йому не стидно…

    01.02.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  26. Олена Багрянцева - [ 2014.01.31 18:12 ]
    Зігріває кожух і світанки з малиновим смаком...
    Зігріває кожух і світанки з малиновим смаком.
    І бардове панно, що над містом зависло приречено.
    І порожні тролейбуси мляво виходять за графіком.
    Нам життя небезпечне надовго тепер забезпечене.

    Нам триматися так – галасливо і вперто – до відчаю.
    Вередливий вогонь хай клубочиться чорними круками.
    Ця тривожна зима на скрижалях душі вже засвідчена.
    І, можливо, колись захлинеться безсилою мукою.
    31.01.2014



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  27. Любов Долик - [ 2014.01.31 12:37 ]
    Оксані Шевців-Мазур
    ***
    Така зваблива - пречисто світла?
    І довгорука,і довгонога,
    чому, навіщо така вродилась
    о ти, приманко єдинорога?

    Зійшла до світу з нічного трону,
    росла билинка - і прагла неба...
    О, діво ніжна, чому Мадонна
    стискає руки в мольбі за тебе?

    ***
    ЇЇ слова... її слова – поезія!
    ЇЇ історія – це танго запальне,
    що рвучко палахкоче понад лезами:
    - Знайди мене!
    - Візьми...
    - ... пусти мене!!!


    ***
    Карнавальна Оксана
    вся – в легендах кохання,
    творить змії-картини
    і.. приховує рани.

    Серед вихору візій
    крізь осінні тумани,
    позолоту облізлу
    і невдач урагани –
    світлу -
    творить
    осанну,
    сходить сонцем –
    ОКСАНА!

    06.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  28. Валентина Попелюшка - [ 2014.01.30 14:24 ]
    З тобою і без тебе
    Ти добре знаєш: я в харчах — не привереда,
    А все немиле. Не було такого зроду ж.
    Без тебе й кава не смакує, хоч і з медом,
    Бо ти завжди її цілунками солодиш.

    З тобою й сало на Майдані — просто пісня,
    І дим буржуйок — не надихатись, як волі.
    Розмежував Майдан життя на “до” і “після”,
    І так, як “до”, тепер не буде вже ніколи...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  29. Олександр Олехо - [ 2014.01.30 10:07 ]
    День гніву
    День гніву росте щодня,
    харчується каплями крові.
    У завтрашній рік Коня –
    із тезою антилюбові.
    Ховали у очі зло,
    у посміх і рук вітання,
    ховали у сіре тло
    для хижого панування.

    Але дістали усіх,
    але згадали, що… люди.
    На білий невинний сніг –
    калинові грона всюди.
    А вічна жага життя
    дістала убивчу наснагу –
    дивитись у майбуття
    на мушці рушниць спецназу.

    День гніву росте щодня.
    На силу виходить сила.
    Сідлає герой коня,
    а то… ворона кобила.
    Вона цокотить по склу
    одвічного сподівання,
    героя несе в імлу
    на подвиги і страждання.

    30.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  30. Валентина Попелюшка - [ 2014.01.30 09:46 ]
    Жінкам революції
    Ще одягнемося в сукні, дівчата,
    Дочекаються високі підбори.
    Доведем до перемоги почате,
    З козаками разом лихо поборем.

    Не на часі нині запах парфумів,
    Дим буржуйок пробира до білизни.
    Певно, сам лихий братву надоумив
    Так знущатися з народу й Вітчизни.

    Ми за хлопців наших станем горою,
    Щоб гуртом здолати горе-тирана.
    Напечемо пиріжків для героїв,
    Злущим кригу, перев'яжемо рани,

    Та й закусимо обвітрені губи,
    Та й молитви-обереги - щитами.
    І не мрійте, упирі-душогуби,
    Що ТАКИЙ НАРОД навколішки стане!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (18)


  31. Олександр Олехо - [ 2014.01.29 09:43 ]
    Під Крутами...
    Під Крутами юга віє
    холодним, колючим снігом
    і кулі гарячі носить
    над чистим юнацьким віком.

    Зло бехкають пси-гармати...
    - Тримаймося, друже, брате!
    Щоб жила Україна-мати,
    потрібно нам тут стояти!

    Як легко героєм бути
    далеко від поля бою,
    як мало прийшло під Крути
    устати на бій з ордою.

    - Каму здєсь хахляндію нада?
    Криваво налиті очі.
    - Спасіть мене, мамо, тато,
    я жити, ще жити хочу.

    Під Крутами юга віє...
    Зів'яли принесені квіти.
    У пам'яті часу мерзнуть
    розстріляні в січні діти.

    Із архіву


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" 0 (5.61)
    Коментарі: (9)


  32. Владислав Лоза - [ 2014.01.28 21:02 ]
    Скелі Довбуша
    Село понад гаєм. Вологе горіння світанку.
    Ріка на пороги стікає. Бриніння роси.
    І хтось – молодий ще – закутий в свою вишиванку
    Виходить із хати – за тин, у пахучі ліси.

    На ґанку він слухав ранкове сумне голосіння
    І мріяв про волю невидимих буйних заплав…
    Із передпокою озвалась, як тихе сумління,
    І вибігла мати, вхопила його за рукав.

    Той хтось уже хтів посміхнутись і вирватись хутко…
    Без болю й зітхань, і без довгих важких перемов.
    А мати – нагострену бартку, загорнуту в хустку –
    Поклала в долоню зі схлипом – і в хату ізнов.

    І син той відправивсь…
    Неначе могутнє багаття,
    Вогнем благородним, що вихором в небо злетів,
    Палало-горіло у вирі борні Закарпаття,
    І ймення опришків наводило жах на катів.

    Криваві від помсти, дістали й начистили ґвери,
    В рясній полонині озброєні стали у рій
    Налякані зайди, магнати, сліпі ненажери –
    І тихо прокрались у табір на скелі крутій.

    Був бій. Була спека. У голови цілили кріси,
    І шанці наллялися трупом народних борців.
    А пні – ті зелені волхви предковічного лісу –
    Втирали коріннями сльози на древнім лиці.

    Надовго все змовкло. А потім, в осінню годину,
    До скелі прийшла… Чи не привид?.. Старенька прийшла…
    Дивились на неї ті скелі чолом її сина,
    Високі ті скелі… Узвишшя ясного чола.

    Навколо – змарніла пустеля. І в серці – як пустка.
    І ліс у такому мовчанні, немов задубів.
    Побачила раптом ту хустку, ту вишиту хустку
    У листячку жовтім… У листі опалих дубів.

    28.01.14





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  33. Світлана Костюк - [ 2014.01.28 21:06 ]
    майданні не-галюцинації
    І знову падав сніг. А ще мороз тріщав. І майоріли лозунги , знамена. І нахилився Ангел до плеча, зашепотів схвильовано до мене. Мовляв, якась чудна війна оця, всі небожителі уже у справжнім шоці...Летять гранати, падають до ніг. У когось справжнє місиво у оці...Студенти. Барикади. Чорний дим. Навпроти "беркут" і злостиві крики. Свій став чужим... Чужий не став своїм... Ніхто з великих ще не став великим...
    Несе бабуся теплі пиріжки...Водою патріота обливають...Майбутній архітектор - без руки...Побиті люди гордо Гімн співають...
    Не вмерла ще...не вмерла ще...не вме...Хіба та смерть - нав`язлива ідея?..А з півночі не вітром - матом дме...І я не знаю - хто я...як я...де я...
    Хтось каже : жий на західний манер. Витає привид - матінка-Європа...Народ надіється, що він іще не вмер...Політикам - своя важніша "...опа".
    Отак жиєм, воюєм день за днем...Найважче- це проти себе самої...
    Кров на снігу...
    Зруйнований едем...
    І прямо в душу вцілені набої...

    25.01 2014. Київ.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  34. Олександр Олехо - [ 2014.01.28 13:11 ]
    На часі час
    На часі час очиститись від бруду,
    від лихоліття в нашому житті,
    від сороміцтва, яничар і блуду
    та рідний дім тримати в чистоті.

    На часі час очиститись від скверни,
    від гонору всевладдя, від ганьби.
    Минулі помилки – колючі терни,
    що не дадуть приспати ці роки.

    На часі час відбутися народом
    і кожен день краплинами життя
    творити світ по імені „свобода”,
    щоб не пішла країна в забуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  35. Валентина Попелюшка - [ 2014.01.28 12:50 ]
    Так герої ідуть...
    Так герої ідуть.
    Так герої у вічність ідуть.
    Так по хвилі живій,
    Ніби човен, пливе домовина.
    Повноводна ріка
    проводжає у праведну путь
    У нерівнім бою
    за свободу полеглого сина.

    Він війни не хотів,
    Та від миру у клітці — втікав,
    Бо мовчали сябри,
    А один серед поля — не воїн.
    Чи достатньо напитись
    малого свободи ковтка,
    Чи віддати життя,
    щоб душа не попала в неволю?

    Та прийдешню весну
    Не зупинять колючі дроти.
    Буде пісня — не плач,
    І веселка — не дим понад світом.
    Заклинаю: живіть,
    вільні сестри і вільні брати,
    І прошу: розкажіть
    про героїв онукам і дітям.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  36. Володимир Маслов - [ 2014.01.26 12:37 ]
    ***
    пам’яті Сергія Нігояна

    Намети, барикади, дим ядучий,
    безжально снайпер вибирає ціль...
    По світу чути, як «реве ревучий»,
    і хвилею – народний гнів, і біль.

    «Борітеся – поборете!» – лунає,
    лунає постріл, і летить луна...
    До кожного це слово долинає,
    це слово – кожне серце протина!

    Воно повсюдно викрива облуду
    лукавих можновладців і катів
    і в судний день покличе всіх до суду,
    хто слово правди чути не схотів.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  37. Нінель Новікова - [ 2014.01.26 11:05 ]
    Рідна мова
    Пригорнуся душею
    Я до рідного слова –
    Те, що в’їлось іржею,
    Облетить, як полова.

    Заструмує джерельце
    Наймилішої мови.
    З нею входять у серце
    України основи.

    «Кобзаря» почитаю
    І, укотре, заплачу...
    Як умію і знаю,
    Поділюся, читачу:

    Наша мова чудова,
    Це – держави зіниця!
    А для лірика – слова
    Невичерпна криниця!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Павлюк - [ 2014.01.25 18:44 ]
    ***
    Кипить цей холодний, не ніжний до серця час.
    Божки не розп’яті по всіх континентах скачуть.
    Реальність сильніша за мрію.
    Ніщо не лякає нас.
    А те, що дивує,
    Нічого в житті не значить.

    І вітер так виє, мов смішно йому чомусь.
    А в ньому вчувається предків немита мова.
    З планетного серця, як нафта,
    Виблискує Київська Русь,
    Щоб стати по-людськи над "родіной" вашою знову.

    Над сірим безчассям, над скурвленим днем і дном,
    В смертельних забавах забувши про гріх і долар.
    Зосталося серце тим самим стареньким сліпим селом,
    Хоча звир'ювала і круто змінилась доля.

    Звикала до себе.
    Шукала себе у світах.
    Тим часом ньюйоркці уже купували Місяць.
    Як гнізда могильні, апостольський біль, свята,
    Чи глина, яку у всевишші для когось місять.

    А потім відкусять одну з пуповин – і все:
    Життя почалося...
    В крові золотіє осінь.
    Чим більше відкрито, тим менший у тому сенс.
    Чим більш не забуто, тим менше болить волосся.

    Князі і бояре, дружина, і смерд, і звір...
    На круги своя повертаються вічні кола.

    Від стукоту серця лавини злітають із гір
    Разом із орлами
    Й рекламою "Кока-кола"...

    2000 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  39. Кейт Ред - [ 2014.01.25 17:44 ]
    Україна в крові
    Палає полум’ям країна,
    ім’я їй славна Україна,
    жеруть її з усіх боків,
    в кайдани наших земляків,
    кують, безчестять, б’ють до крові,
    невже нам всім такої долі,
    пророчили Шевченко і Франко,
    це так давно уже було,
    події всіх років тих полум’яних,
    залишили відкриті рани,
    вже серця порвана струна,
    такою жорстокою ще влада не була,
    вставай люде, український до бою,
    відстоюй правду вірною стрілою,
    майбутнє наше вберегти,
    не має в світі вищої мети .


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Олехо - [ 2014.01.24 22:04 ]
    І немає таких віків
    І немає таких віків,
    де би зло не рожало опір.
    А згадайте старих богів,
    що за око займали очі.

    А тут стільки уже очей
    і ненависть у кожнім оці,
    а тут стільки сліпих ночей
    і стріляють на кожнім кроці.

    Поціляють і ярий біль
    проливає не кров, а зерна,
    із яких виростає хміль –
    напувати людей і терни.

    24/01/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  41. Сергей Цюрко - [ 2014.01.23 19:48 ]
    А Музыка нужна... - Богу и Майдану посвящается
    О чём ты думаешь, тем ты и становишься.

    Брюс Ли

    …если думать о… Войне –
    то Война будет в Сердце твоём и в Стране твоей!
    …если думать о… Разрушении –
    то и тебя и твою Страну накроет Разрушение!
    …если думать о Созидании –
    будет Созидание в тебе самом и в твоей Стране!
    …если думать о Любви –
    ты весь наполнишься Любовью
    и Мир вокруг тебя будет в Любви!

    Сергей Цюрко


    А Музыка нужна –
    Чтоб вынести всё ЭТО:
    Майдан… расстрел… война…
    Крах Жизни и… Крах Света!

    Политика…- урод:
    Любовь – вне Государства!
    Забит… забыт Народ,
    А кто-то – словно в Царстве!

    Но… Музыка нужна –
    Чтоб вынести всё ЭТО:
    Майдан… пожар… война…
    Крах Жизни и… Крах Света…

    Ты вспомни, кто ты есть?!...
    Не множь свой Путь смертями…
    Простое Слово «Честь»
    Совсем не значит… месть!
    С Душой твоей… что станет?..

    Да… Музыка нужна –
    Чтоб вынести всё ЭТО:
    Майдан… разгром… война…
    Крах Жизни и… Крах Света!..

    Ты помни – всем назло -
    Вбери в себя – навеки:
    Мы – с Богом заодно!
    Мы – Бого-Человеки!

    Майдан… в Сердцах - война…
    Крах Жизни и… Крах Света!
    Нам Музыка нужна –
    Чтоб вынести всё ЭТО!

    Так думай о… Любви –
    И становись… ЛЮБОВЬЮ!!!
    Иначе, весь в крови,
    Зальёшь Страну всю... КРОВЬЮ!..


    © Copyright: Сергей Цюрко, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""


  42. Владислав Лоза - [ 2014.01.22 19:03 ]
    Війна
    Заблискотіли без вагання
    Найперші кулі з пелени…
    Гучним призивом до повстання
    Озвуться предки з давнини.

    Розвівши мирні побрехеньки,
    Стріляли мирно в громадян…
    Рядками вічного Шевченка
    Озветься з неба Нігоян.

    На пасмах льоду білих-білих
    Рясніє цівка, наче кпин…
    Озветься рвучко й зрозуміло
    Жизневський, білоруський син.

    Озвуться гордо і крамольно
    Оті, що досі ще живі.
    Війна, кривава і визвольна –
    Останній козир в рукаві.

    22.01.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  43. Любов Долик - [ 2014.01.22 17:47 ]
    Вогонь
    22.01.14

    Урядовий квартал
    у обіймах чорного диму.
    У підніжжі - вогні,
    а над ними -
    димИ страшні.
    То згоряють
    останки надій,
    що були людьми
    ви -
    ті,
    що нині
    вбивали...

    Чорніють,
    чорніють дими!

    ***
    Це правда?
    Він - людина, що в державі
    вирішує: чи бути, чи не бути?
    Йому і Гамлет
    однозначно би позаздрив -
    ото король,
    йому, диви, як круто!

    Сьогодні -
    просто перекриє кисень
    усім,
    хто проти,
    хто інакше мислить.

    А завтра -
    є новий наказ начальника:
    розслідувати
    факти
    загибелі
    мітингувальників...

    ***
    Горить, горить, горить,
    пече в самому серці,
    і дим стоїть, неначе інквізитор.
    А що ж підпалено?
    І хто сьогодні жертва?
    Горить довіра до верховного правителя.
    Горять останки мрій чи сподівань,
    що той, хто вкрав і вибір, і свободу,
    не переступить цю, останню грань,
    і не вбиватиме свого ж таки народу!

    ***
    Горить, горить, горить...
    ГОРИТЬ! ГОРИТЬ!
    Пече у серці...
    І молились люди:
    небесні сили, нам допоможіть,
    врятуйте світ від крові і облуди!

    Але зламали заповідь "Не вбий!"
    кийками чорноБЕРКУТНОї зграї:
    підпалюють, ламають, убивають!

    І дим страшний,
    вогонь такий страшний!
    Горить і вибухає Україна,
    бо нині син іде вбивати сина!

    ***

    Врятуй же, Господи,
    своїх дітей з-під розстрілу,
    врятуй мою країну,
    дай нам світла!
    Вкажи нам шлях,
    бо скільки вже -
    без просвітку?
    Почуй же, Небо,
    щиру цю молитву!






    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  44. Владислав Лоза - [ 2014.01.22 15:35 ]
    Небо

    Межу олійники й колесніченки
    Упевнено-нахабно перейшли.

    …Забули, мо`, що Ліні й Симоненку
    Каски оті потрібні не були.

    І кинули комусь ганебну зіґу:
    “Автівок – ісключітєльно по пять!”

    …Оно Свобода йде автопробігом.
    У нім авто – мільйонів сорок п`ять.

    “Все здєлано на общіе патреби,
    Обдумано, ніяк не впопихах…”


    …Ісусу, що возносився до Неба,
    Завадою не став кривавий цвях.

    21.01.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  45. Валентина Попелюшка - [ 2014.01.22 15:56 ]
    Скорбота...
    Свідомий світ побачив і здригнувсь.
    Скорботи дим ховає сонце нині.
    Загинули вірмен і білорус
    В бою проти диктату в Україні...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  46. Олександр Олехо - [ 2014.01.22 07:13 ]
    Надію дістаю
    Надію дістаю з дірявої кишені,
    ховаю в тишу слів, нехай живе дитя,
    а сам у бій іду, наповнивши легені
    повітрям із димів засніженого дня.

    Бруківки вже нема – розібрана на зброю
    і барабанить час по вікнах і броні.
    Стомився Каменяр, стоїть перед стіною.
    Навколо суд очей і бісові вогні.

    Чекає ні мене, ні тисячі безсилих,
    ні маячню вимог, де кожен за своє –
    героїв сподівань, окрилено-сміливих,
    що переможуть зло, якщо воно десь є…

    21.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  47. Олександр Олехо - [ 2014.01.21 13:32 ]
    * * *
    Час Великої Смути настав.
    Я не відаю, як тебе звати –
    ти такої Вкраїни бажав,
    обивателю з крайньої хати?

    Своя хата – радіє душа.
    Своє щастя у ситій оселі.
    Та духовна могила чужа
    трохи вище від хатньої стелі.

    Остогидла система із лжи,
    із украдених пенсій, зарплати.
    Із довічного: буде все, жди,
    бідолахо із крайньої хати.

    Що зупинить стихію душі,
    цю анархію, мати порядку?
    Недолугі державні мужі,
    що жирують на святі достатку?

    Час Великої Смути настав…
    Чи ти зможеш на себе узяти
    оту кривду, якій присягав,
    винуватцю із крайньої хати?

    21.01.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  48. Олександр Олехо - [ 2014.01.21 12:18 ]
    Услід героям дивляться віки
    Услід героям дивляться віки.
    На білих простиралах – чорні тіні.
    То попелом усипані сніги,
    де гинули сміливці не уклінні.

    У вічності немає злих часів,
    є лиш байдужі та покірні люди.
    Заради них під гостроту ножів
    і під огонь ставали робінгуди.

    Коли ілюзій рушились мости,
    а волелюбству бракувало міцці,
    ішли на спротив гибельний вони,
    хто в зрілому, хто в молодому віці.

    Зриваючи окови та замки,
    поправши смертю „золоте” мовчання,
    несли вони свої й чужі хрести,
    приречені на муки і страждання.

    Услід героям дивляться віки...
    У пам'яті вселенської відваги
    є й України видатні сини
    найвищої жертовної наснаги.

    Із архіву


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (2)


  49. Владислав Лоза - [ 2014.01.20 22:38 ]
    Плуг
    Був меч
    І плуг.
    Століття – мов на крилах.
    Мінялися
    Одежі
    Й королі.
    Давав
    Мечеві плуг
    Цілющу силу,
    А меч йому –
    Лиш кров
    Плугатарів.

    А плуг і спроби
    Не робив
    Пручаться,
    Коли той меч
    Гарчав:
    “Твоє – моє!”
    І меч кричав йому
    Перекуваться, -
    За те, мабуть
    Що плуг
    Лише дає.

    Уже не так
    Виблискують
    Кокарди.
    По-іншому
    Вже дзвонять
    Дзвонарі.
    Та вічна правда,
    Історична правда
    Усі крапки
    Розставила
    Над “і”.

    Розносив меч
    Криваве
    Лихоліття.
    Робив усе осяяне –
    Чумним.
    Тепер –
    Лежить в землі
    Забутим сміттям,
    Іржавіє
    Непотребом
    Сумним.

    Як роси,
    Що народжуються
    Вранці,
    Як пам`ятник живий
    Плугатарю,
    Рясніє плуг
    У запашній
    Буханці,
    Вкарбований
    У Космос
    Та зорю.

    19.10.14



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (12)


  50. Марина Гвоздовська - [ 2014.01.20 19:51 ]
    Давайте?
    Давайте в постійному страсі жити!
    Давайте виконувати тупі закони!
    Бо ж влада знає, що, як робити!
    Вона ж про людей дбає! А хто ми?
    Хіба ж то ми люди? Як так, то які?
    Що терплять знущання, свавілля, погрози?!
    Бо на тих, що вгорі, що у золоті всі,
    Не діють закони, прохання і сльози.
    То ж їдьте звідси, людоньки. Не ждіть,
    Коли вас вб"ють або морально знищать.
    Вже так країну пообкрадали ті "вожді"...
    І ще крадуть... і іншим вже не лишать...

    18.01.2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   29