ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2024.02.26 10:51
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.

Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –

Юрій Гундарєв
2024.02.26 10:32
Сніг, ніби срібне рядно.
Один. Самота.
Біле, як ватман, вікно.
Один. Саме ти.

Весь світ замело…
Навіщо ж сюди прийшов?
Щоби нести тепло.

Володимир Каразуб
2024.02.26 09:56
А справа в тім,
Що я і не приховував
Ні власний подив, ні холодних слів,
Ні пристрасті, що сходилась з іронією,
Ні те, що світ – один великий міф
З його бажанням діяти, як бачиш
Настільки хутко, щоб ніхто не зміг
Затямити його поточні риси,

Світлана Пирогова
2024.02.26 09:20
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,

А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.

Леся Горова
2024.02.26 08:50
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скл

Микола Соболь
2024.02.26 06:42
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».

Віктор Кучерук
2024.02.26 05:28
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Мов істоти глухі й без’язикі
Навмання поглядають сліпма.
Мов попереду зводяться тіні
Від нестерпно скрипучих стільців, –
Збайдужіло нове покоління
До творінь усіляких митців.

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на

Євген Федчук
2024.02.25 16:32
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Розімлілі чумаки не поганяли ними.
Знайомий добре шлях, вже в котрий раз ішли.
Вже недалеко їм лишалося й додому.
Ідуть понад Дніпром, вже й Хортицю видать.
Спинилися на

Іван Потьомкін
2024.02.25 14:19
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Світлана Пирогова
2024.02.25 14:11
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.

Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,

Іван Низовий
2024.02.25 12:55
Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,
Я розкажу тобі,
Чому
Я назвав тебе іменем Леся?

На Поліссі,
В дрімучому лісі,

Леся Горова
2024.02.25 09:26
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

Володимир Бойко
2024.02.25 08:54
Краще незадоволений геній, ніж задоволений ідіот. Російськими цінностями вимощена дорога до пекла. Колись противника обкладали матом, нині – компроматом. Вираз «Можем повторить» - відлуння московитських запойних традицій. Диванні стратеги укр

Віктор Кучерук
2024.02.25 06:52
За вікнами сходить світання
І спішно яскравим стає,
А в дзеркалі видно згасання
Нестримно печальне моє.
За вікнами далеч безкрая
І ранку упевнений крок,
А в дзеркалі сутінню зяє
Близький і глибокий куток.

Микола Соболь
2024.02.25 05:50
Що ти плачеш? На тобі перо,
паперовий лист, чорнила трохи…
Опиши, як заревів Дніпро.
Чи, то ковбик так після гороху?
Читачу подобається драйв,
трохи сексу, бо без нього пісно,
він шепне на вушко: «It's My Life»,
і вона віддасться йому, звісно.

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось

Леся Горова
2024.02.23 09:08
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
Сковзує со

Світлана Пирогова
2024.02.23 08:53
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.

Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в пр

Віктор Кучерук
2024.02.23 05:22
Врізалася клином
Зграя журавлина
В почорніле скупчення хмарин, -
Розчахнула сміло
Нерозривно ціле,
Ні на мить не стишуючи плин.
Подалася далі
Над моїм причалом

Сергій П'ятаченко
2024.02.22 22:08
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги

у першої голос журливий він душу до денця

Євген Федчук
2024.02.22 20:01
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
В ній, кажуть, Феодора царювала.
Хоча пройшли віки уже з тих пір
Та й досі люди згадують про то,
Яка була красива й справедлива.
Як люди почувалися щасливо
В її правління. Не жалівсь ні

Ігор Деркач
2024.02.22 17:44
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.

***
А на війні до перемоги

Олена Побийголод
2024.02.22 15:52
Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,

Ярослав Чорногуз
2024.02.22 12:38
Німіють щастя висі неозорі,
Ніяких поміж них нема розмов.
Неначе звуки із консерваторій,
Вібрують тонкострунно, бо любов

Як дама у кокетливім капорі* --
Тремтлива, ніжна, витончена мов --
Нечутний навіть стук її підборів -

Леся Горова
2024.02.22 11:28
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом - чутно пісню солов'я.

Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине

Тетяна Левицька
2024.02.22 09:38
Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
те, що небо в дари нам послало.
Бо закохана жінка — душі берегиня,
а бездушна — загострене жало.

Спрагле серце болінням виснажують думи,
і нема їм кінця, а ні краю.
Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,

Світлана Пирогова
2024.02.22 08:57
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.

Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,

Віктор Кучерук
2024.02.22 05:33
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Якщо можливість є поспати
Цієї тужної пори.
Блукає тиша по кімнаті
І морок хату затопив, –
Немає більше що казати,
Крім побажання: Мирно спи!..

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Пирогова - [ 2024.02.20 08:23 ]
    України земля
    України моєї стражденна земля
    У сльозах захлиналась до болю.
    Охопила й сучасна без тями імла,
    Посягає на воленьку-волю.

    Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
    Стогін чути від рук недбайливих.
    Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
    Кров гаряча тече, ніби злива.

    А байдужість, байдужість точе іржею.
    До прозріння тягнися, до світла.
    Захищай! Дорожи, народе, землею -
    Це душа українська довічна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  2. Марія Дем'янюк - [ 2024.02.12 10:34 ]
    Гірка доба

    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітали матуся і тато,
    Привітайте його з Днем народження,
    Вже немає кому вітати.
    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітала раніше дівчИна,
    Як отримав важке поранення,
    Стала іншому гарна дружина.
    Привітайте його з Днем народження,
    Як вітали колеги і друзі...
    Забарилися, підзабули:
    Україна в журбі та тузі...
    Побратимів слова підбадьорливі,
    Наказове хірурга: "Живи!",
    Капелановий погляд проникливий,
    Хрест в долоні ... Терпи і неси...
    Все згадалось у День народження,
    Кому вірив, кого любив...
    "Привітайте мене з Днем народження,
    Я ...ніколи ще так не просив...."


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Пирогова - [ 2024.01.23 09:17 ]
    У злуці не завадить жодна перепона


    Не приховати факти, знаєм ми.
    Не стерлись з пам*яті ГУЛАГ і божевільні,
    Концтабори, наповнені людьми, -
    Там українців убивали у катівнях.

    В коловороті час вперед летів.
    Відродження національне наше сталось.
    Добра і світла нам маяк світив.
    У дев*яностих ланцюгом всі об*єднались.

    Сучасність...і пролита знову кров.
    Небесну Сотню на Майдані підло вбито.
    Війна іде... До миру чути зов.
    Вже стільки, Україно рідна, пережито!

    І ось у День Соборності флешмоб.
    Почавсь ланцюг єднання на мосту Патона.
    І у серцях вже тисячі жалоб.
    У злуці не завадить жодна перепона.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (1)


  4. В Дольний Віктор Дольний - [ 2024.01.10 23:39 ]
    Ні! Ми не однакові
    Усе життя ти жив у злі,
    Ростили тебе в вакуумі,
    Продався ти ненависті й брехні
    І кажеш ми однакові!!!???

    Ти повен гнилі й гіркоти,
    Насиллям, до розливу гною,
    Маєш розвагу- смерть нести
    І кажеш ми брати з тобою!!!???

    Ні! Ми не брати! Я не такий як ти!
    Любов в мені плекали батько й мати,
    Добро і милосердя в світ нести,
    Моральних цінностей в житті триматись.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  5. Іван Низовий - [ 2024.01.04 19:53 ]
    * * *
    Як же це страшно, коли у народу
    Мову віднято!
    Це означає: віднято свободу,
    Руки відтято,
    Вкрадено землю, отруєно воду,
    Хліб і повітря,
    Підлого списа
    в серце народу
    Встромлено вістря!
    Вдвічі ж страшніше, коли у народу
    Вирвано згоду
    На самоїдство, на знищення роду,
    На несвободу!





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  6. Ірина Вовк - [ 2024.01.01 19:08 ]
    Кажімо більше ніжних слів
    Кажімо більше ніжних слів
    Знайомим, друзям і коханим.
    Нехай комусь тепліше стане
    Від зливи наших почуттів.

    Нехай тих слів солодкий мед
    Чиюсь гірку загоїть рану.
    Чи перший біль, чи то останній,
    Коли б то знати наперед.

    Кажімо більше ніжних слів,
    Комусь всміхаймось ненароком.
    То не життя людське жорстоке,
    Жорстокі в нас слова черстві.

    Кажімо більше ніжних слів.

    З раннього. Увійшов до першої поетичної збірки «Дзеркала». – Львів: Каменяр, 1991.



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати: | "Кажімо більше ніжних слів"


  7. Тата Рівна - [ 2024.01.01 17:15 ]
    моя колядка на 2023 Різдво
    у ранах і гематомах — час звузився до хвилин
    тривога відміна удома не вдома — твої?
    в окопах чи в покривалі блискучому наче лати
    ми знову воюєм
    Боже —
    ми вмієм в ці ігри грати
    своєї чужої волі навʼязані схеми патерни
    ми
    сука
    кіногерої примати і діти Праматері

    дзвіночки дитячих голівоньок тремтять ніби тнуть мелодію
    і кача пливе понад вічністю
    над кожним Сашком та Володьою
    Сірожкою Анькою — нашими
    голодними та холодними
    колишніми одноклашками
    смішними колись і модними
    над рідними над нерідними — старими чи зовсім ніжними
    це
    Боже
    погана історія —
    нам
    Боже
    давно не смішно вже

    навіщо ти катакомбами
    крізь море крові та пороху
    ведеш нас до свого берега
    або до нового мороку
    до чого ведеш?
    признаєшся?
    вкладаєш детальки в пазики?
    доводиш?
    виводиш?
    граєшся? —
    складаєш якісь там пазлики

    ми — дивний народ в оточенні
    зневірені знеохочені
    у темних водах історії оплутані та обточені
    усе хазяйнуєм клопочемось —
    усе бʼємось як заведені
    сусіди ж облизують збочено
    немовби намазано медом їм

    сусіди навколо — зрадники
    а — наші двори —
    бойовища
    вже третя війна вигарцьовує —
    комусь —
    видовища —
    а нам — підземелля сховища непевні часи та згарища
    навчилися бути у пеклі й гасити пожарища
    і все безкінечно боремось з ріднею фальшивою й дикою
    столикою бездуховною двоязикою

    так тяжко ходити в темряві
    у мороку невідомості
    де свічкою править тонесенька нитка свідомості
    горить і тікає в безвісти
    ледь жевріє тихо міниться
    століттями ми виживаємо —
    коли це нарешті зміниться

    чи на світовім полóтнищі
    в твоїм казані бездонному
    народ наш дарами жертовними
    священною гекатомбою
    щоразу тобі приноситься
    кладеться офірою щедрою
    а світ закриває очі та
    виспівує нашого «Щедрика»

    і ти приймаєш —
    Божечко —
    і ти всім киваєш —
    божечки
    і мило їм усміхаєшся
    прислужникам-сороконожечкам
    береш наші діти вбитими
    береш наші землі вмитими
    священною кровʼю нашою
    слізьми матерів підлитими

    ще скільки триватиме
    Божечко
    ця дивна любов з гематомами
    коли наш нарід приноситимуть
    у жертву тобі гекатомбами
    до ста вівтарів — ще трошечки —
    міста наші й села димляться

    куди твої янголи
    Божечко
    Юрко та Михасик дивляться?

    зроби вже нарешті паузу
    на років хоча б що триста
    дай нам прорости і вирости
    і трон свій посісти —

    щокожній ясній родинонці
    у домі своєму чистому
    дай смертю своєю скінчитися
    і знов прорости та вирости

    у ранах страхах прокльонах —
    час звузився до хвилин

    ти хочеш щоб з українців
    лишився лиш ти один?

    (С) Тата Рівна / Tata Rivna, 2023


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  8. Іван Низовий - [ 2024.01.01 10:53 ]
    * * *
    В болоті буднів борсаюсь надсилу,
    стрибаю з купини на купину,
    аби не затягло в трясовину
    суцільного занепаду, в могилу
    національно-братську.
    Хлюпотить
    багнюка піді мною й наді мною…
    Не хочу складовою перегною,
    хоч це й почесно вельми, послужить,
    бо хочу ще пожити! Як не як,
    я заслужив поваги й рівноваги
    душевної – за всі боріння й змаги, –
    почесних удостоївся відзнак
    на маргінесах: націоналіст,
    петлюрівець заклятий, самостійник…
    Розхитую радянський наш відстійник,
    і в цім свого життя вбачаю зміст!
    І поживу! Всім недругам на зло,
    вилазить буду з тихого болота
    в урочний час, – така моя робота, –
    щоб недругам незатишно було!



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  9. Світлана Пирогова - [ 2024.01.01 09:57 ]
    А українцi - найвродливiший народ

    А українці - найвродливіший народ
    Душею доброю, широкою, як поле,
    В якому цінності людські і волі код,
    Любов до матері-землі, до барвів слова.
    А скільки лихоліть душа пройшла оця,
    Свавілля царське і Гулаг, голодомори.
    Виборювала правду, щастя від Творця,
    Хоч пролилось немало з неї крові.
    За Незалежність досі йде страшна війна
    За рідний дім, за батька, сина, доньку, матір,
    Бо Україна в кожного бійця одна.
    Розірве, вірмо, ЗСУ лихий, ворожий ятір.
    То ж українці - найвродливіший народ,
    Що прагне миру, праці і навік свободи.
    У єдності вся нація проти заброд,
    Бо українець - справжній на землі господар.


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  10. Світлана Пирогова - [ 2023.12.25 16:03 ]
    Зимове теплослів*я


    Читаю книгу білої зими.
    На сторінках кристали чисті льоду,
    Сніжинки стелять з блиском килими,
    Чекаю новорічну насолоду.

    І хвойно-мандариновий коктейль
    Струнких ялинок і гілчастих сосен.
    І забринить в душі віолончель
    Святково-ніжним духом стоголосся.

    Блаженство шоколадне і зефір,
    Зимові чудеса і подарунки.
    І фейєрверки вирвуться в ефір,
    Сюрпризи щастя від зими-чаклунки.

    І перша зірка - благовіст Різдва
    Засяє діамантом в небі миру,
    Теплом зігріють дії і слова,
    Життю я заспіваю оду щиру.

    Читаю книгу білої зими,
    На сторінках в красі моя країна.
    Любові застелю я килими -
    Зимове теплослів*я Україні.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  11. Галина Шибко - [ 2023.11.29 11:15 ]
    Хоч і манлива

    Хоч і манлива воля чужини,
    а все ж неволя - без батьківщини.

    без україночки - тополі
    краї далекі - мов пущі голі.

    Я полюблю вас, Риме й Париже,
    а снитись буде село споришне,

    присняться коні посеред поля,
    зелене жито, селянська доля.

    Хоч як пригріє чужа країна -
    прийду вмирати я в Україну.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Лимар - [ 2023.11.23 20:15 ]
    Збережімо дивну казку
    Падолист, мов хитрий лис,
    на підході до оселі.
    Знає, як на повний зріст
    позмагатися в дуелі
    з вітром! Демонструє хист,
    швидкісні накрутить хвилі.
    Покружляє жовтий лист…
    Втомлений, впаде безсило.

    Сквер Бабаєва принишк,
    бо в картинній галереї
    вікна вщент, здригались стелі.
    Жоден не вцілів карниз.
    В «Роксолані» також скло
    вибите… летіло всюди.
    Під загрозою споруди.
    Людям – втрати, горе, зло.

    Крюківський хвилює міст…
    Чи заміниться колись?
    Він старенький та проблемний.
    Мрії поки що даремні.
    Двірнику, як завжди, клопіт
    від невдячної роботи.
    Загрібати треба листя.
    Все, що впало – враз принишкло.
    ***
    …Тільки й вабить жовте ложе…
    Протримáтись скільки зможе?
    Збережімо диво-казку???!!!
    …Пензель, слово й Божа ласка.

    02.10.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  13. Сергій Губерначук - [ 2023.11.23 10:44 ]
    Небо України
    Власне, лічені хвилини –
    до відльоту, до прощання.
    Той, хто родом з України,
    знає: пісня – то кохання!

    Я кохаю, бо співаю –
    як життя любити треба…
    І в польоті обіймаю
    українське синє небо….
    У польоті обіймаю
    українське синє небо.

    Приспів:

    Небо. Небо. Небо України!
    Знову чути вечір солов’їний.
    Попрощаюсь – а сльоза не тане…
    Україно, серденько кохане.

    Синє небо глибше океану!
    Люба земле, я для тебе стану
    піснею, яка зорею лине
    у натхненне небо України.

    Я земель багато бачу –
    є людей по світу різних.
    Їхні зви́чаї ніза́що
    не замінять нам Вітчизни.

    Зустрічання і прощання
    я лишатиму для себе.
    Сяє в снах мого кохання
    українське синє небо…
    Бо в очах мого кохання
    українське синє небо!

    Приспів.

    Небо. Небо. Небо України!..


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 5"


  14. Світлана Пирогова - [ 2023.11.13 09:24 ]
    Символ незламності
    Крізь віки любов до вишиванки
    Українці пронесли і зберегли.
    Ромби, кола, лінії, меандри...-
    Візерунків тисячі на різнім тлі.

    Часто вишивали мак, калину.
    Щоб було багатство, щастя і краса.
    Процвітання роду й України,
    Чистота духовна, вічності роса.

    Дуб могутній, соняшник квітучий...
    Оберіг від лиха, горя і біди.
    Щоб не сунулись на долі тучі.
    Навесні, щоб квітли рясно, мов сади.

    Символом незламності вважають
    Вишиванку у воєнний нині час.
    Дух непереможний в ній вражає,
    Прагнення до волі, сила, єдність мас.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  15. Світлана Пирогова - [ 2023.11.06 20:23 ]
    Єдина
    Не зламали заборони і тенета,
    Не зазнала від репресій руйнування.
    Мова - дивосвіт, духовності планета.
    Зберегла традиції і сподівання.

    Упродовж віків творили мову нашу.
    В ній є таємнича сила і безсмертя.
    Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
    З досвіду, культури й слави в ній осердя.

    Найкоштовніше надбання - рідна мова,
    Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
    Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
    Для народу українського - єдина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.9)
    Коментарі: (2)


  16. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.13 11:49 ]
    Коли вмирають нації
    Від хамства вмирають нації,
    а не від інфаркту -
    це констатація
    факту.

    Нації вбиває брехня,
    а не інфаркти -
    оця цинічна війна
    фактів.

    Коли замість мови колодязної
    нам суржик обскубаний впарюють
    і, ніби тупим бульдозером,
    розчавлюють творчі паростки,

    коли гаснуть ліхтарики,
    коли не відчуваєш мить як блаженство,
    коли натовп Шарикових
    розпинає Преображенських,

    коли кращих забирає від нас
    час - холоднокровний вбивця
    і йдуть в небуття Тарас,
    Леся, Іван, Коцюбинський…

    Але приходять Прохасько, Жадан,
    Славко, генерал Залужний,
    Ребров, Циганков, Бущан,
    Онука, Сильвестров, Забужко…

    Коли самовіддано цілододобово
    виконують хлопці й дівчата
    місію, покладену самим Богом, -
    нас захищати.

    Ні, нашій сильній нації
    не впасти після інфаркту -
    це констатація
    факту.

    Ні, нашій гідній нації
    не страшні ніякі віруси…
    І ми знаємо це.
    Віримо!..

    Від хамства вмирають нації,
    а не від інфаркту -
    це констатація
    факту.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  17. Мирослав Манюк - [ 2023.10.09 21:11 ]
    ГОЛОСИ ПОЕТІВ


    Як добре, що у ці часи
    Чути поетів голоси,
    Як добре, що у них є дар
    Покласти слово на вівтар.

    На жаль словом не змінити
    Нам державного діяча,
    Римою не зупинити
    Загарбника та палача.

    Тож не потрібно мовчати –
    Свою правду кажіть всюди,
    Щоб цю правду могли знати
    На всім світі наші люди.

    Можливо, слово не спасе
    Від того, що непокоїть,
    Не передасть жахливе все,
    Але, може, заспокоїть?..

    Тому, поети, не мовчіть –
    Римуйте думи у слова,
    Про Україну розкажіть,
    Бо ще Поезія жива!

    09.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Марія Дем'янюк - [ 2023.10.04 16:27 ]
    Він мене обороняє
    Я нічого не боюся,
    Бо рука в руці татуся,
    Він мене обороняє -
    Україну захищає.

    Я нікого не боюся,
    Я до татечка горнуся
    І кажу йому тихенько:
    "Я доросла, не маленька,
    Ще чекатиму на тебе,
    Україні поміч треба.

    Так пишаюся тобою:
    За широкою спиною
    Наша люба і єдина
    Рідна Неня-Україна."

    Я ніколи не боюся,
    Лиш за татечка молюся...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  19. Мирослав Манюк - [ 2023.10.02 17:46 ]
    ЛІС

    Ліс густий, як чорна хмара,
    Тут є дерева та кущі,
    Тут роздолля для мольфара
    Буде більше ніж у селі.

    Сонце променями грає,
    Сонце в лісі мало сяє,
    Ліс шумить, як Чорне море, -
    Батько фауни і флори.

    Ще буває в лісі тиша,
    Що не чути навіть мишу,
    В лісі добре заспівати,
    Любу ноту можна взяти.

    В лісі можна відпочити,
    Погуляти, походити…
    І пірнути з головою,
    Милуватися красою.

    Ліс - це диво, наша краса
    І тут завжди є чудеса.
    Нема над лісом короля,
    Бо ліс – народна є земля.

    02.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олена Лоза - [ 2023.09.26 06:42 ]
    Осінь
    Чаєчки безголосі
    Вервицями на пляжі.
    Нишком підкралась осінь
    В берцях і камуфляжі.
    На деревце-сирітку
    Сіру, тонку ряднинку -
    Вдягнуто павутинку,
    Мов маскувальну сітку.
    Спалені городища
    Вітер баский розвіє.
    Тліють на попелищах
    Марні чиїсь надії.
    Десь, на крихкому денці
    Розпачу і скорботи
    Гріє змарніле серце
    Сонячна позолота.

    Вересень 2023 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  21. Ярослав К - [ 2023.09.22 14:43 ]
    Наші партизани
    Напнувши канатами нерви
    над лютою прірвою смерті,
    Ступають по них безперервно
    борці за свободу уперті.

    Хоч як в полонених просторах
    не тиснуть ворожі лещата,
    Серця відчайдушні не скорять,
    бо в кожнім є ціль заповзята.

    Усякий з них правді йме віру,
    що сяє з-за пругу звитяги,
    Й віддати щомить ладен щиро
    життя для потомного блага.

    Можливо поцілити в груди,
    вморити в тортурах сердитих –
    Ідея ж повік жити буде,
    вогонь боротьби не згасити!..

    22.09.2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Ярослав К - [ 2023.09.10 12:38 ]
    Моя Батьківщина
    Наліво – діброви бадьорі,
    Направо – квітучі рівнини...
    Узгір’я, буруни на морі –
    Усе це моя Батьківщина.

    Шумують під неба габою
    Жита і щасливо, і слізно –
    Незмірно чарує собою
    Моя ряснобарва Вітчизна.

    Безсилі супроти народу
    Напастей і недругів жорна –
    До волі завітної зроду
    Змагає мій край непоборний.

    Чорнозему рідного грудка –
    Найбільша святиня для мене.
    Повіки, мов цвіт незабудки,
    В душі будуть любі терени.

    Даремно подібну шукати –
    Вона, як і матір, єдина,
    Дорожча всесвітнього злата,
    Кохана моя Україна.

    08.09.2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Ярослав К - [ 2023.08.25 16:05 ]
    Україні
    Батьківщино моя неозора,
    Буде завжди у грудях моїх
    Шум ланів розбуялого моря
    І дібров життєрадісний сміх!..

    Буде серце повік пломеніти,
    Як дивлюся на діл чи укіс –
    Всі місця, млою згадок повиті,
    Де у згоді я радісно ріс.

    Несказанно люблю твої шири,
    Їхню світлу розкішну красу,
    Тож її гордовито і щиро
    У рядках поміж люди несу.

    Ти буваєш ласкава і грізна,
    Криєш тугу і щастя удвох, –
    О моя розмаїта Вітчизно,
    Мамо вічних розрад і тривог!..

    Скільки йшла ти разів за свободу
    На криваву, примушену прю!..
    Я за долю землі та народу
    І думками, й ділами горю.

    Хай біснуються бурі щосили,
    Хай лукавці вороже ревуть –
    Під твоїм нескоримим вітрилом
    Рине шлях у яскраву майбуть.

    Не потрібна мені ні чужина,
    Ні засіяний благами рай,
    Як у світі цвіте Україна –
    До сконання укоханий край!

    16.06.2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  24. Світлана Пирогова - [ 2023.08.16 08:36 ]
    В моєї мови сонячна оправа (акровірш)
    В-іками невмируща мова,

    М-оя вкраїнська серцем мовить.
    О-крилена і животворна.
    Є-лей тече у кожнім слові.
    Ї-ї душа глибинно-щедра

    М-ережить пісню, ніби щебет.
    О-здоблює та інкрустує.
    В-олодарка життя крокує.
    И(І) сонячне проміння диску

    С-ягає думкою і змістом,
    О-азисом квітчастим в полі.
    Н-езламна, бо дана їй воля.
    Я-скрава, милозвучна, мирна.
    Ч-асописів овид обширний.
    Н-ащадкам спадок, мудрість цінна,
    А-би лиш берегли цю силу.
    О-мріяну, живу, стокрилу.

    П-ривабливу і перспективну.
    Р-ясну врочисту, експресивну...
    А все це - сонячна оправа
    В-иблискує, іскрить, як ватра.
    А- журність мови вчити варто.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  25. Світлана Пирогова - [ 2023.08.14 09:11 ]
    України земля

    України моєї стражденна земля
    У сльозах захлиналась до болю.
    Охопила й сучасна без тями імла,
    Посягає на воленьку-волю.

    Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
    Стогін чути від рук недбайливих.
    Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
    Кров гаряча тече, ніби злива.

    А байдужість, байдужість точе іржею.
    До прозріння тягнися, до світла.
    Захищай! Дорожи, народе, землею -
    Це душа українська довічна.


    2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2023.08.12 21:24 ]
    Напередодні
    Невловимо проминає час,
    безупинно тіні наші довші
    і тому, що дні усе коротші
    і, що осінь доганяє нас.
    А пора би кулею летіти,
    поки не очухався ізгой,
    поки захищає наше літо
    український воїн і герой,
    поки є надія і на Бога,
    і на остаточну перемогу,
    поки не настали холоди,
    і немає іншої дороги
    до кінця агонії орди,
    поки є коріння мого роду,
    поки не прийме моя земля
    іродове плем’я москаля,
    поки зазіхає на свободу
    мого волелюбного народу
    всюдисуща гадина кремля.

    08.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  27. Світлана Пирогова - [ 2023.08.12 10:38 ]
    Рідна мова - наш скарб (акровірш)
    Р-ідну мову передай нащадкам
    І цінуй цю роду Берегиню.
    Д-обре слово - через річку кладка
    Н-аша сила, талісман людині.
    А забути її - грішна доля.

    М-ова рідна українська - втішить,
    О-криляє і веде до волі.
    В-чить єднанню. З нею - щасливіший.
    А любов до неї - то молитва.

    Н-айщиріша, що іде із серця,
    А душа її здобута в битвах.
    Ш-лях до неї з рідного джерельця.

    С-карб безцінний: дума, пісня линуть.
    К-ращої немає в світі мови,
    А яка ж вона барвиста нині -
    Р-айдугою сяє кожне слово.
    Б-ережи її - наш скарб пречистий.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (4)


  28. Світлана Пирогова - [ 2023.08.09 08:19 ]
    Гуляю, мов в садах Семіраміди

    Гуляю, мов в садах Семіраміди,
    Бо ж навкруги серпнева благодать:
    Чарівність сонця із відтінком міді,
    Червоні в глянці яблука горять.

    Гуляю, мов в садах Семіраміди...
    У захваті від літньої пори.
    Хмарки у небі - білії лебідки
    Несуть на крилах Божії дари.

    Гуляю, мов в садах Семіраміди...
    Душі і серцю любий рідний край.
    Як хочеться, щоб відступили біди,
    І вічно був цей український рай.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.9)
    Коментарі: (6)


  29. Сергій Губерначук - [ 2023.08.04 14:39 ]
    Богдани́*
    Крŏзь душі, крŏзь віру, крŏзь правду святу**
    колишуться мрії, як ліс на вітру!
    З нас предки глядять на сучасне село
    і думають нами, щоб щастя жило!

    Цим Світом дани –
    і Миром дани –
    Господом Богом дани Богдани!
    Цим Світом дани –
    і Миром дани –
    і Господом Богом дани Богдани!

    З прадавніх часів – од Ритні́в до Грині́в –
    освячено шлях золотих Богдані́в!
    Йшло вірне козацтво з Русі – в Білорусь,
    боронячи правду дідів і матусь!

    Ми, діти твої, богдану́вські струмки!
    Нас хвилі несуть у Дніпро надстрімкий!
    Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час –
    Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас!

    Цим Світом дани –
    і Миром дани –
    Господом Богом дани Богдани!
    Цим Світом дани –
    і Миром дани –
    і Господом Богом дани Богдани!

    16 травня 2013 р., Київ

    ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
    * https://uk.wikipedia.org/wiki/Богдани_(Вишгородський_район)
    ** Літерами ŏ та ÿ представлено місцевий діалект


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 10"


  30. Світлана Пирогова - [ 2023.08.04 08:45 ]
    Бринить джерельно мова
    Бринить джерельною водою мова,
    Бо чисті животворні слів краплини.
    Не зраджуйте духовній цій основі,
    Вона бере початок із родини.

    З дитячої колиски, з пісні мами,
    Із батьківської мудрої науки.
    В ній волелюбного народу тяма,
    І гідність, що пройшла крізь лихо й муки.

    У душу нації хай ллється мова -
    Велична, неповторна, серцю рідна.
    То ж бережіть те джерело з любов'ю,
    Єднайтесь словом українським плідно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.9)
    Коментарі: (6)


  31. Світлана Пирогова - [ 2023.07.30 08:49 ]
    На вірність присягнути Україні
    На вірність присягнути Україні -
    Потреба сьогодення повсякчас.
    Рентгеном, що просвічує людину
    Є совісті й сумління чистий глас.

    На вірність присягнути Україні,
    Щоби зміцнити український дух,
    Щоб зберегти вкраїнськую родину
    І нації вогонь, щоб не потух.

    На вірність присягнути Україні,
    Стражденній мові, пісні бойовій,
    Небесній сотні і героям нині,
    Що захищають честь від ворогів.

    На вірність присягнути Україні
    Спроможний у бутті лиш той народ,
    В якого в серці є любов нетлінна
    До Батьківщини й пресвятих свобод.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (7)


  32. Світлана Пирогова - [ 2023.07.28 08:42 ]
    Тобою горджусь ( до Дня Української Державності)
    Ти з козацького мудрого роду,
    Твій початок - це Київська Русь.
    Понад тисяча років народу.
    Україно, тобою горджусь.

    Кров тече патріотів у жилах.
    Не погасне незламності дух.
    З діда-прадіда в кожного сила,
    Не страшна нам ворожість задух.

    Визнання світової спільноти
    Окриляє нашу Державність.
    Єдність нам допоможе збороти
    Агресивність і безпідставність.

    Московитські поляжуть нездари.
    Сенсу в їхній немає брехні.
    Не одержать землі ні гектара,
    Переможе Вкраїна в борні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (6)


  33. Юрій Гундарєв - [ 2023.06.28 11:24 ]
    Фортеця
    У Кам‘янці-Подільському є фортеця,
    що належить до семи чудес України.
    Саме тут був заточений український Робін Гуд -
    легендарний Устим Кармалюк…


    Кожен шукає під небом
    місце, до Бога найближче,
    там, де кричати не треба -
    не личить…

    Пагорб фортеці поруч.
    Дух Кармалюків там…
    Праворуч - хрест, а ліворуч -
    Святого Георгія храм.

    Ось тут синьооким ранком
    молитву мою Він почув,
    загоїв безболісно рани
    і запалив свічу.

    Вогонь закриваю руками -
    може, зігрію ще когось -
    стійко, як Муракамі,
    подібний до йога.

    Кожен шукає для себе
    місце, до Бога найближче…
    Там відзеркалює небо
    в світлих сльозах обличчя.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  34. Світлана Пирогова - [ 2023.06.26 08:07 ]
    Українська щедрість


    Жовтії голівки тягнуться до сонця,
    В зеленавім листі соняшнику цвіт.
    Вітер пустотливий розпустив долоньці,
    З неба поглядає промінців софіт.

    Золото пелюсток - українська щедрість
    Тепла і привітна - отаку приймай.
    Додає співучість їй пташиний щебет,
    Працьовиті люди і природа-маг.

    Хоч дощі буяють, благодатне сонце.
    Символ Батьківщини із міцним стеблом.
    Під покровом неба дозріває сонях.
    Геліант-Кліпія з українським тлом.

    2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Пирогова - [ 2023.06.17 08:41 ]
    Люблю душею (алфавітний вірш)
    А я обожнюю красу небесну,
    Б-лакитні кольори і білі хмари.
    В-еселку, дощ, його вологі фрески.
    Г-абу зими, долини у туманах.
    Ґ-аздиню осінь, у багрянці листя.
    Д-ари землі - пшеницю й стигле жито.
    Е-дем лісів, калинове намисто
    Є-лей пахучий, груші соковиті.
    Ж-агу в гаях пісенну солов*їну.
    З-орю ранкову, зорепад серпневий.
    Й -(І) вечір тихий, крила лебедині.
    І сонця кулю в небі перкалевім.
    Ї-жаченят у травах; смак зернини.
    Й-мовірність урожаю у майбутнім.
    К-расу лугів, шовкові пасовища.
    Л-аванди море, зелень м*яти-рути.
    М-агічну ночі загадковість, вітру свищик.
    Н-ад плесом річки журавлину пісню.
    О-рнаменти садів, кущі порічок.
    П-речисті роси, гори живописні.
    Р-івнини, схили, верб зелених стрічки.
    С-вітанки з першим сяйвом променистим,
    Т-анок бджолиних крилець і гудіння.
    У-щелини, метеликів барвистість.
    Ф-асет ставків, тополі шелестіння.
    Х-вилястий Дніпр могутній, Чорне море.
    Ц-икади спів дзвінкий, хрущів вишневих.
    Ч-агарники тернові і простори.
    Ш-ипи троянд, конвалії травневі.
    Щ-едроти осені. Іти стернею.
    Ь -
    Ю-рбу зірок вночі золотоперих -
    Я Україну всю люблю душею.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (6)


  36. Петро РУДЬ - [ 2023.06.12 21:08 ]
    Віра в нашу Перемогу
    Ой співають козаченьки
    Пісню невеселу.
    Наповзла короста чорна
    В міста наші й села.

    Нашу землю всю нівечать
    Мерзеннії свині.
    Тож скоріше вже прогнати
    Ми їх всих повинні.

    Що б ота геть вся вражина
    П'яти накивала,
    Візьмем в руки міцну зброю,
    Що нам ненька да'ла.

    Згуртувались миттю хлопці
    Вищого г'атунку.
    Щоб країну вборонити,
    Дати порятунку.

    Вірим, як один всі дружно
    В нашу перемогу.
    Допоможем козаченькам,
    Моємо ж бо змогу.

    09.05.2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Петро РУДЬ - [ 2023.06.10 19:19 ]
    Така народу сила
    Дощ іде так рясно, рясно
    Другий день підряд.
    Весь час моли'мося богу,
    Що б не влетів снаряд.

    І що б наші козеченькі
    Здоровенькі всі були.
    Розгромивши ж ворогів,
    Перемогу й здобули.

    Ми їм всі тут допоможем,
    Бо без того аж ніяк.
    Не цураймося усьо'го,
    Що б не вийшло аби як.

    Без народної підтримки
    Важко буде війську,
    Поваливши розтоптати
    Навалу ту російську.

    То ж бо всі і де, хто може
    Взя'лися до діла.
    Як би в ці часи нелегкі
    Доля нас не била.

    Як така народу сила
    Війську допоможе,
    То ніяка вже зараза
    Нас не переможе!

    26.03.2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Петро РУДЬ - [ 2023.06.09 20:23 ]
    Ідемо до війська
    Кида'ймо всю роботу
    І йдемо' до ві'йська.
    Щоб зари'ти у болоті
    Ту свиню не свійську.

    Бо як тільки її раним,
    Вона й заволає.
    І не буде нам спок'ою
    Вже у ріднім краї.

    Хай вона уся там згине,
    Смердіть уже не буде.
    І тоді у мирі вільно
    Дихать зможуть люди.

    16.03.2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Петро РУДЬ - [ 2023.06.07 13:35 ]
    Я йду Вітчизну захищать
    І ми давно уже не ті
    Й струя уже ніяка.
    Стою я тихо в самоті.
    Десь гавкає собака.

    Кидаю, ма'буть я вже пить
    Триклятий самогон.
    І дістаю із шафи вмить
    Гвинтівку та патрон.

    Піду Вітчизну захищать
    Від руської навали.
    Ой буду я у них стрілять.
    Вже суки ті дістали.

    Хоч руки трішечки тримтять,
    Гвинтівку ж заряджаю.
    То не стакан пустий тримать.
    Курок я натискаю.

    І полетіли кулі вмить
    Назустріч сраним мокшам.
    Повинен був це я зробить
    За Україну. Ось вам!

    30.06.2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Петро РУДЬ - [ 2023.06.05 18:20 ]
    Про лиху годину
    Де води потік стрімкий,
    Верби під горою
    Стояв козак молодий
    З дівчиной стрункою.

    Пригорнув її до себе,
    Птаха спів там лине.
    Не хотів казать, а треба
    Про лиху годину.

    Вже набігли хмари в небі,
    Вітер теж підійнявся.
    Як же так сказать далебі,
    Плач, щоб не здійнявся.

    А вона ж моя миленька,
    Сердцем відчуває.
    Що дорога далеченька
    Десь мене чекає.

    Та я все таки наважусь,
    Серце стисло миттю.
    Закололо, не поскаржусь.
    Бо ще треба жити.

    То ж рішуче я сказав
    Вже своїй миленькій:
    Йду долати ворогів,
    Ти чекай серденько!

    Ідемо' боротись браття,
    Воювать з Пітьмою.
    І нема назад вороття
    Діставаймо зброю!

    Підкую свого коня,
    Та й зберу лаштунки.
    Є кольчуга - то броня
    Мо'го порятунку.

    Візьму шаблю, що давно
    Вже мене чекає.
    Загартую. Тут горно
    Полум'ям все сяє.

    Не забуду взять пістоля,
    Порох, з пів - горщечка
    Ой не легка в мене доля.
    В полі пріє гречка.

    Нема часу покосити.
    Дозріває й жито.
    Треба Темряву здолати,
    Силу, волю вжити.

    Та й удача необхідна.
    Куди нам без неї,
    Козаків загони здібних,
    З рідної оселі.

    Порятунку ж потребу'є
    Вся наша вкраїна.
    Усе всередині вирує,
    Хай Пітьма та згине!!!

    03.07.2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Петро РУДЬ - [ 2023.06.03 18:33 ]
    Частівки воєнної пори
    Піймали орків в лісі,
    Дали всим нагаїв.
    Не будуть вже лякати
    Співучих солов'їв.

    Палає руський в танку,
    Отримав джавелін.
    Та не побачить мамку,
    Бо вже у пеклі він.

    У полі, в Чорнобаївці
    Згорів гелікопте'р.
    Ой долітались суки ці,
    Нема їх відтепер.

    Із острова, де змії скрізь
    Давно колись плодилися.
    Послали корабе'ль кудись,
    І він дійшов. Здійснилося!

    Вночі військові пташечки
    Теж політали там.
    Земля горить не трішечки,
    Дісталось ворогам!

    Погнали вже з Херсону
    Рашисткую навалу.
    Й не буде бракувати
    Всім нашого запалу.

    Вже долетітили дрони
    До самого Джанкою.
    Горять у них вагони
    Не з білою мукою.

    І вірю я не в самоті,
    Що мокшам всім капець.
    Бо є у моєму' житті
    Народ наш - молодець!

    Куди б ота московщина
    До нас не влізла рилом.
    Отримає і по зубам вона
    Та вилетить із пилом.

    Ще не одну сторінку
    Тут хочу написать,
    Маленькими куплетами
    Вам настрій підіймать...

    10.05.2022 - 21.03.2023 р.р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Петро РУДЬ - [ 2023.06.01 22:26 ]
    Не тиха українська ніч…
    Десь тиха українська ніч,
    У нас нема такої.
    Снаряд влетів у хату, в піч,
    Хоч живимо ми в полі.

    Летів-свистів він, та й гуло
    І по ланах, по житу.
    Аби всередині були,
    Вважай усих вже б вбито.

    Та богу дякувати, ми
    Були всі у стодолі.
    Я разом з жінкою, й дітьми,
    Батьки допомагали кволі.

    Снопи приве'зли з поля й вмить,
    Зібрались їх під стріху
    До купи там усі вмостить.
    Хоч ніч вже, - нам на втіху.

    Та не судилось те зробить.
    Бо хата он палає.
    Було усе, й пропало геть.
    Все полум'я з'їдає.

    Короста би його взяла,
    Що орками керує.
    Як носить ще його земля?
    В душі усе верує…

    О боже, милостивий наш
    Допоможи, дай Україні силу.
    Бо у такий нелегкий час
    Ще рано нам лягать в могилу.

    Ще треба змі'єві війни
    Всі голови повідривати.
    Зберемось з силами і він
    Не зможе п'ятами понакивати.

    І вийде сонце із пітьми,
    Калина зацвіте біля ново'ї хати!
    І Україно, будеш ти
    Повітря перемоги вже вдихати!

    20.06.2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  43. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.30 18:41 ]
    Небо над Киевом
    Опубликовано в интернет-журнале «Чайка» (США)
    30 мая 2023 года


    1.

    Мой город опять бомбили всю ночь,
    взрывы ухали в Дарнице и Святошино…
    Крестами на окнах вспыхивал скотч,
    по небу метались огненные горошины…

    По сердцу будто кованой плетью -
    такое и в страшном сне не приснится…
    Вдумайтесь только: это в двадцать первом столетии
    матерь городов русских - в кровавых зарницах!

    Но мой город велик и вечен.
    Его никому не превратить в руины…
    Горят над городом звёзды-свечи.
    Многоголосие за окном: «Украина!».


    2.

    ЗавждИ у темряві біси точать роги -
    всі темні справи коять саме вночі.
    Оскільки Бог спить і не чує нічого,
    а тому допоки, напевно, мовчить…

    І хтось запускає крилату ракету:
    -Та що ж ти робиш?
    -Наказ виконую!
    Летять на місто пекельні комети,
    тремтять від вибухів шибки віконні.

    Не спить півночі руденький хлопчина,
    він кличе маму, а краще - тата…
    А вранці з заплющеними очима
    до дитсадка за руку на самокаті.

    Та Бог вже не спить - вкрай безсоння мучить,
    він бачить очі без вини закатованих,
    Ірпінь, Маріуполь, Бахмут і Бучу,
    страждання і кров - знову і знову…

    Ні, Бог не спить - він все чує і бачить,
    в його очах - відчайдушний щем…
    Він знає твердо - ніяких пробачень!
    Катам ніколи - жодних прощень!


    3.

    Сирена…
                        Спускайся до сховища!
    На кухні - термос із кавою,
    візьми для душі Андруховича
    чи, може, Акутагаву…

    А я нагорі залишусь
    закрити молитвою небо,
    щоб нам повернути тишу…
    Щоб бути знов біля тебе.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  44. Сергій Губерначук - [ 2023.05.30 14:17 ]
    Твердо спати…
    Твердо спати. У го́ловах – книги.
    Тяжко знати. Думки, мов кормиги!

    Вивчив історію роду свойого,
    мов проваливсь серед льоду тонкого!

    Очі чатують. Читаю в каплиці.
    Може почують майбутнього вбивці?

    Звідки спливають сьогоднішні чвари? –
    Звідки хозари й монголо-татари!

    Я ж нагострив у минуле мешти,
    у сльози архівні – доноси й арешти.

    Чому Україна так сіяла й жала!
    що зараз, по всьому, злиденною стала?!

    Напевне, пане! тому ми бідні,
    що гарні плани в Москві та Відні?

    Ми своєрідні! Цуралися роду,
    щоб зараз повсюдно зробить загороду?

    Нам розуму мало в державних мужів –
    вони відштовхнулись од книг до ножів…

    Європа чекає. Свобода – це шанс!
    Народ вірно робить, що ходить без вас.

    Лиш вільні у всьому ми будем багаті
    у кожній конкретно збудованій хаті!

    І кожний історик спокійно засне,
    в книжка́х про прийдешнє, врожаєм рясне.

    23 грудня 1994 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2) | ""Перґаменти", стор. 21"


  45. Петро РУДЬ - [ 2023.05.29 11:26 ]
    Сьогодення й натхнення
    Таке сьогодення,
    Немає натхнення
    Щось справжнє,
    Красиве зробить.

    Таке сьогодення,
    Немає натхнення
    Дівчину вродливу
    Любить.

    Таке сьогодення,
    Немає натхнення
    Горілку холодну
    Десь пить.

    Таке сьогодення,
    Що маю натхнення
    Країну свою
    Боронить.

    Таке сьогодення,
    Що маю натхнення
    Гвинтівку на плечі
    Звалить.

    Таке сьогодення,
    Що маю натхнення
    В гармату снаряд
    Зарядить.

    Таке сьогодення,
    Що маю натхнення
    Мерзоту рашиську
    Бомбить.

    Таке сьогодення,
    Що буду натхненно
    Перемогу у Бога
    Молить.

    І в це сьогодення
    Бажаю натхненно
    У мирній країні
    Нам жить!

    28.02.2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  46. Петро РУДЬ - [ 2023.05.28 22:56 ]
    Гуртом захищати Вітчизну
    Пташки пролітають і грізно
    Хмари над ними висять.
    Йдемо захищати Вітчизну,
    Нема вже куди відступать.

    Хто ж захисти'ть нашу неньку,
    Рідну землю, домівку, сім'ю?
    Збереже ту дитину маленьку,
    Пташку дзві'нку в зеленім гаю?

    Важка доля спіткала країну,
    Тож йдемо ми її боронить.
    Бити ворога будем без спину,
    І не треба на місці сидіть.

    Загартуємо шаблі козацькі
    Та дістанем провірену зброю.
    Наваляємо оркам ми хвацько
    За мир наш, за правду і волю!

    Тож єднаймось ріднесенькі нині,
    Захід, схід, гуртом, усі разом,
    Проженемо ми геть з України
    Ту мерзенну, ту руську заразу!
    26.03.2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  47. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.28 11:24 ]
    Война и мы
    Опубликовано в интернет-журнале «Чайка» (США)
    28 мая 2023 года


    1.

    Війна вбиває.
    Земля змучена стогне.
    Багряна трава.

    2.

    Как в самолёте, заложены уши
    горем вселенским,
                                    стою на коленях…
    Господи, прими убиенных
    невинные души!

    Пусть успокоятся в небесной пучине
    бабушки, девочки, девушки, женщины,
    мальчики, старцы, подростки, мужчины,
    бомбами подло со смертью повенчанные…

    3.

    Сидит старушка у окна,
    Заклеенного накрест скотчем.
    Был людный дом, теперь одна…
    А уезжать никак не хочет.

    Под свист снарядов родилась,
    Встречает смерть под свист снарядов.
    В душе - ни искры, лишь зола…
    И никого. Лишь кошка рядом.

    К стеклу прижала мёртвый лоб,
    А кошка что-то в такт бормочет…
    То тишина. То грохот бомб.
    Окно перечеркнули скотчем.

    4.

    Господи, может, кричу Тебе зря,
    но от ужаса просто кровь стынет:
    это мою жену
                          узкоглазый бурят
    насилует на глазах у сына,
    это курточку моей дочери
    гусеницами утюжит танк…

    От такой вселенской горечи
    вмиг каменеют уста.
    Но я умоляю Тебя, Всевышний,
    в этот тяжёлый, как крест, час:
    не оставляй нас одних, слышишь?!
    Не покидай нас…

    Девы святой искажён лик,
    в глазах - застывшая мУка…
    И тишину разрывает крик,
    сорвавшийся с холста Мунка.

    5.

    Війна вбиває.
    Сонце цілує землю.
    Життя триває.

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.27 13:52 ]
    Софийская площадь
    Тебя приветствует заснеженной булавой
    Богдан на площади январским вечером.
    Сияют золотом прямо над головой
    Софии куполов зажжённые свечи.

    Снежинок поцелуи ловишь губами.
    Ресницы бьются, как крыльями мотыльки.
    И легким дыханием прадревняя память
    касается озябшей до боли щеки.

    Ты — счастлив.
    Ты — вечен.
    Ты — светел, как снег.
    Мгновение останавливается, почти
                    как у Гёте.
    И снова время продолжает свой бег
    по писанным Богом нотам.


    Автор: Юрий Гундарев
    2018 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.15 20:27 ]
    Жмеринка
    «Последний настоящий город на земле - это Жмеринка.
    У нас тут, конечно, не Париж…» - кто не помнит эти крылатые
    слова Остапа Бендера? Сегодня памятник великому комбинатору
    по праву украшает привокзальную площадь маленького, но такого
    уютного города, где живут доброжелательные и трудолюбивые люди.
    Именно здесь родился знаменитый художник Анатолий Базилевич,
    который прославился своими уникальными иллюстрациями к «Энеиде»
    Ивана Котляревского.



    А кто же спорит, верно, не Париж, -
    ты прав на сто, великий комбинатор…
    Стоишь перед вокзалом и молчишь,
    лишь взглядом ловишь время, как локатор.

    Что настоящий - тоже не поспоришь.
    А, знаешь, настоящие здесь - люди:
    открытые - и в радости, и в горе,
    открытые - и в праздники, и в будни…

    Вот этот паренёк с карандашом,
    удобно положив альбом свой на колени,
    уже сейчас рисует хорошо…
    А может, это завтра - Базилевич?

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Губерначук - [ 2023.04.26 06:37 ]
    Полісся, що з тобою стало...
    Засмаглі сосни сохнуть, сохнуть.
    Від спеки вицвілий пісок.
    Їх обсипає сном глибоким
    і пропікає до кісток.

    Нестерпна спека, а над нею,
    мов божевільні чи святі,
    так легковажно над землею
    лежать розстріляні хмарки.

    Полісся, що з тобою стало?!
    Стара чорнобильська земля…
    Яка війна тобі здаля
    цей смертний вирок надіслала?
    Яка війна?.. Яка війна
    мене від тебе відірвала?

    Твої джерела і криниці
    від сонця й спраги не спасуть,
    бо не жива у них водиця, –
    позабували їхню суть…

    Там, де сумують хати білі,
    й сади бур’яном поросли –
    гуляють коні здичавілі,
    блукають злякані бусли…

    Полісся, що з тобою стало?!
    Стара чорнобильська земля…
    Яка війна тобі здаля
    цей смертний вирок надіслала?
    Яка війна?.. Яка війна
    мене від тебе одірвала?..

    31 жовтня 1988 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 38"



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   28