ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр очного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна

Ігор Шоха
2026.10.22 15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.

ІІ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. М Менянин - [ 2025.11.28 21:13 ]
    Грув* і грім
    Кровний брате мій, повір,
    хоч терпіли до цих пір –
    не залишить сам нас звір,
    буде нищити без мір.

    + Царице Небесна, в цей час
    + Покровом Своїм храни нас. +

    Як Дніпра глибокий вир,
    і як грім між ясних зір,
    довбуш** з степу, а чи з гір
    тулумбасить*** наш ефір.

    Кров гуде і в жилах стине:
    лісом грув і степом лине,
    довбуш б’є, бо ми єдине –
    від тризуба ворог згине!

    + Наш Отче Небесний, в цей час
    + Ви з Сином живі серед нас. +

    * грув (англ. Groove) — ритмічні та імпульсивні відчуття в музиці («гойдалки»), що створюється грою музичних інструментів (гітари, барабанів та інших). Це потік, стан, де домінують єдність, радість, високий дух…
    ** довбуш (довбиш) – так у Війську Запорозькому Низовому (друга половина XVI – кінець XVIII ст.) називалася посада козака, який грав на тулумбасах і опікувався цим інструментом. Тулумбаси є одним із запорозьких клейнодів разом із перначем, булавою та бунчуком. «Клейнод» походить від німецького «Kleinod» – слова, котре можна перекласти як «маленька цінна річ».
    *** тулумбас — це давній козацький литавр, великий мідний або дерев'яний барабан куполоподібної форми. Він використовувався на Січі для подачі бойових сигналів, скликання козацької ради та підняття бойового духу. Його могутній звук символізував силу війська та єдність громади.

    28.11.2025р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. В Горова Леся - [ 2025.11.26 16:28 ]
    Туман уранішній осів...
    Туман уранішній осів
    На листя пріле,
    І відбивається в росі
    Недощеміле.

    І розчиняється в імлі
    Передзимове,
    Де пруг, який не доболів
    Заниє знову.

    Щоб у найдовшу із ночей
    Зніміти шрамом,
    Котрим життя іще тече
    У шпáру зламу.

    Туди, де жеребом бескéт -
    Клубú туману,
    В нім скільки доль буття жаске
    Переламало.

    Жах, Боже, пережити дай,
    Перетерпіти.
    І колос випустять жита
    В інакше літо.

    Де гнізда бавлять лелечат,
    Де вишні спілі
    Червоним нібито гірчать,
    Переболілим.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  3. Ольга Олеандра - [ 2025.11.25 10:33 ]
    Вчергове
    Вчергове. І наче вперше.
    Звикнути неможливо.
    А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
    І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
    І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

    Вчергове. І не востаннє.
    Надію давно убито.
    Валяється, пошматована, посеред зчорнілих руїн.
    Примарою теліпається між сірих завіс світання,
    сахаючись, наче пошесті, зустрічних прогірклих новин.

    Незмінність душевної хворості
    у черзі злоякісних дій
    з задушеним голосом совісті
    в короні двоглаво-гидкій.
    Вчергове всі норми відкинуто.
    Вчергове мерзенність без дна.
    За довгими чергами вибухів
    безумству кується ціна.

    19.11.25


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  4. Галина Максимів - [ 2025.11.23 22:17 ]
    Щаслива жінка
    Коли починається тривога і виють сирени,
    Вона стає біля дзеркала і малює губи,
    І одягає сережки з медичного золота,
    Боїться, що… загубить.
    І одягає найкращу сукню,
    Таку барвисту, у мальви й ружі…
    І сідає біля стола,
    А стіл — біля вікна,
    І вікно — навстіж.
    Курить байдуже.
    А ракети летять…
    А ракети шиплять…
    А стіни тремтять…
    А ті що на небі
    шепочуть: «молода ще. Рано ще. Облиш…»
    А її долю на війні
    Рік тому смертельно ранило…
    Принесли звістку галасливі круки…
    А сусіди їй вслід:
    «Бач, як не поталанило.
    Краще б прийшов хоч безногий-безрукий».
    Їй тепер нема з ким вінчатися,
    І нема кому присягати…
    Нема кого в саду стрічати,
    І нема кого під зорями цілувати…
    То й сидить вона край столу
    В бордових туфельках,
    І чекає не дванадцятої години:
    «Ото як раптом що…
    якби недоля тоту залізяку принесла…
    Щоб я красива до нього прийшла…»
    17.03.2023




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. В Горова Леся - [ 2025.11.22 14:27 ]
    Голос міста
    Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
    То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
    А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
    А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.

    Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
    То не вихор, то дроблений в порох вчорашній фасад.
    Я щодня і щоночі в тривозі, та глянь, не висять
    На мені такі звичні для тебе віхті триколорні.

    Ніби хвилі під вітром: знамена, знамена, знамена:
    Я тобі покажу мій залитий сльозами окіл.
    Там зібрались нащадки незламних дідів-козаків.
    Мені кожен із рівних рядів іх болить поіменно.

    Ти ж ховаєшся лячно за стіни мої захололі.
    Важиш, міряєш поки - для мене готують кинджал.
    Він коли долетить, я укотре здригнуся, на жаль...
    А в цю мить над тобою здригнеться лелека у болі.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  6. Сергій СергійКо - [ 2025.11.16 14:37 ]
    Пам'ятай
    Хмари, хмари примарні, зловісні,
    Небосхилу розхитують ребра,
    Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
    Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
    З оксамиту підступного неба,
    З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

    Стіни, стіни зпадають, як шкіра
    Зі скелетів роздертих будівель,
    Під собою ховаючи, купи колишніх речей.
    І заснулим залізобетонна сокира,
    Розтинаючи простір, загибель
    Передчасно несе, та заплющує сотні очей.

    Пам’ять, пам’ять – запам’ятовуй!
    Ціх зірок, зокривавлений колір,
    У зіницях звірячих рашистських істот.
    На віки, на віки у душі жагу помсти вгамовуй!
    Смерть рашистам – як праведний докір,
    Як розплата за жах, ними скоєних звірств і скорбот!

    15.09.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  7. Юрій Гундарів - [ 2025.11.03 09:02 ]
    Гекзаметр гніву
    Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається,
    Згубний гнів на ворога, що лиха багато накоїв.
    Душі славетних героїв навіки злітають у небо,
    світять вони нам, як яснії зорі, звідти щоденно…

    Люті потвори хай швидше ідуть назавжди на поталу
    Псам і птахам. Воля Божа такою буде над ними.
    Приготували ми спільною працею щит - міцний і великий.
    Меч додамо ще до нього - довгий і гострий, мов лезо.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  8. В Горова Леся - [ 2025.10.29 13:09 ]
    Негода
    А для мене негода - вона у замащених берцях
    Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
    То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
    Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.

    Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
    Де гарячого чаю ковток від окопної свічки.
    Де в сухому кутку заспокоїться пес підопічний
    Дотиканням руки, що збабіла давно від вологи.

    І хіба то негода - за шибкою вулиця кисне.
    Боже, дай хоч молитвою хлопця промоклого вкрити!
    На врожай посилаєш Ти осінь таку дощовиту,
    А багно із тягучої глини Ти шлеш ненавмисне.



    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  9. Борис Костиря - [ 2025.10.28 22:00 ]
    Вогненні мечі
    Вогненні мечі - це основа закону.
    Ми перед мечами присягу даєм.
    Вогненні мечі, як таємні ікони,
    Які кровоточать у полі знамен.

    Вогненні мечі у танку хаотичнім,
    У щільному колі хоругв і списів.
    Вогненні мечі в нетривалім затишші,
    Тотем, що боронить в облозі вогнів.

    Вогненні мечі прорубають дорогу
    Крізь хащі фальшивих, облудних понять,
    Відкривши єдину стежину до Бога
    І вже відбиваючи жерла проклять.

    Вогненні мечі кличуть ангелів помсти.
    Вогненні мечі рвуть на шмаття пітьму.
    Вони прокладають без пафосу й помпи
    Шляхи на галявину світлу й німу.

    11 серпня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)


  10. Сергій СергійКо - [ 2025.10.26 16:30 ]
    Не відчув
    Не відчув він тепла середземних країн,
    Незнайомі Берлін, Люксембург.
    Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
    Не блукав, та й ніколи не був!
    Засмагав він під сонцем донецьких степів,
    Соледар у підвалах вивчав.
    Хоч за віком було йому 20 років –
    Ще кохання палкого не знав.
    Не кросівки, а берці, не кепка – шолом,
    Не футболка, а броник на нім.
    І будинком – окоп, де стояв він щитом
    Поміж пеклом і світом усім!
    Недостатньо снарядів, нема прикриття,
    І ворожих потвор суне тьма!
    В арсеналі ж бійця – коротеньке життя,
    А надії вціліти – нема!
    Уявити Європа не має ще сил,
    Як здригатися можуть міста!
    І як дивиться монстр крізь холодний приціл
    На бійця, в кого чиста мета!
    Не відчув він тепла середземних країн,
    Милуватись Парижем не встиг.
    Знов у рідне село повертається він –
    Пам’ять вічну про себе зберіг!

    5.07.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  11. Сергій СергійКо - [ 2025.10.25 22:54 ]
    «Звіри»
    (Про бійку між Гітлером і Сталіним)

    “Друга світова спецоперація” –
    Так назвали б ту війну сьогодні.
    Дві країни – звіра два, дві нації
    – Прагнули кінця цивілізації
    І на компроміс були не згодні.
    Кігті один в одного встромляли,
    Гризли один одного кликами,
    Мертвих і живих не розрізняли,
    На шматки планету розтинали –
    Та не тільки в той раз, а віками.
    З них один одержав перемогу,
    Кров ковтав на заздрість всім вампірам,
    Слав подяки і собі, і богу,
    Збільшив на кістках свою барлогу,
    Залишившись ще страшнішим звіром!

    23.08.2025 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  12. Олена Побийголод - [ 2025.10.21 21:23 ]
    Пустомедія
    Сценка із життя

    (Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
    Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
    З лівої куліси виходить Верховний Вождь Гола Борода. Він неголений, у берцях, штанах з камуфляжем та піджаку на голе тіло.)

    Верховний Вождь Гола Борода.
    От, я прийшов до білого вождя,
    шо проживає в Білому вігвамі,
    шоб срочно получити ці потужні...
    ну, як їх... бумеранги?..
    Тьфу ти, блять!
    Та я хотів сказати – томагавки!

    Великий Американський Президент.
    Мій хлопчику, підходь поближче, welcome!
    Що ти мугикаєш, ти що, із мугикан?..
    Тобі сказати маю по секрету:
    якби тоді я був би президентом,
    оця дурна Війна за незалежність –
    вона б не почалася взагалі...
    Мені тут розповів мій друг Владімір:
    у вас же вождь був спільний, mister Рюрік,
    тому́ усі ви маєте негайно
    на чисто русском, ёпта, говорить!
    Тобі ж – пора на вибори... До речі,
    чому ти звешся Гола Борода?

    Вождь Гола Борода.
    Коли я народився, то батьки
    помітили, що геть я безбородий,
    і так назвали... Тільки, підождітє,
    а шо нащот обіцяного масла?..
    Ось мапа, все оце я відвоюю,
    бо згоден на припинення вогню;
    вам особисто забронюю ложу
    на нашому концерті у Криму!

    Американський Президент.
    Ти репліки не плутай! Ач, артист!..
    Well, твій піджак, до речі, – дуже стильний.
    Подумай про білизну відтепер...
    І з теми не зіскакуй! Вам потрібно
    обрати вже новенького когось!

    Гола Борода.
    Мені по Конституції - два стро́ки
    положено. Я вмію рахувать!
    Оскільки перший – сім тягнувся ро́ків,
    то й другий має бути теж такий.
    Так каже Конституція, кажись...

    Президент.
    Мій милий, Конституція – то наше!
    Я сам пишаюсь «Біллем про права́»!
    Не мацай Конституцію руками!
    Що за діла́? Ти що, із ділаварів?..
    Ану, стривай! Подумай поки трішки, –
    у мене в Кабінетному Овалі
    висить мій друг Владімір на зв’язку...

    (Виходить у праву кулісу.
    За хвилину звідти вискакує м’ячик для гольфу.
    Гола Борода чухає бороду і голі груди.
    Президент повертається.)

    Oh fucking shit! У нас, диви, проблема:
    він каже, Конституція – то їхнє,
    він виправив її голосуванням...
    Я ж – тільки п’ятий рік у президентах,
    ти – тільки сьомий; а зате Владімір –
    вже чверть століття. Отже, він мудріший,
    давай коритись рішенням його:
    ти будеш вождь Одеського улусу.
    Біжи, собі це місце забронюй!

    Г.Б.
    А шо Єрмак?

    П.
                          One moment, please... (Озирається на кулісу.) Тут кажуть,
    що Єрмака чекає знов Сибір.

    (Народ безмолствует.
                                          Й чомусь здається,
    що він це робить на російській мові.)


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.56) | "Майстерень" 5.75 (5.6)
    Коментарі: (2)


  13. Ірина Білінська - [ 2025.10.17 13:17 ]
    І велелюдно...
    І велелюдно,
    і пустельно -
    у плетиві людських орбіт.

    Шматує сни
    гудок пекельний,
    мов апокаліптичний біт, -
    ламається у хату, душу:
    от-от розтане грань тонка…

    Рубає незачату грушу
    чужа напаслива рука.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  14. Юрій Гундарів - [ 2025.09.29 09:55 ]
    Колона на Бабин Яр
    29 вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
    де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

    Це мій друг Фіма,
    літні сандалі…
    Зустрілись очима,
    проходить далі.

    Ось іде Софа —
    дівчина з бантом,
    я був закоханий…
    Тепер — панна.

    Це мій вчитель музики —
    комірець зім‘ятий,
    відірвані гудзики…
    Стакато… сто катів…

    Наче нерв голий,
    точить сум-пам‘ять
    про людські долі,
    що розіп‘яли…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  15. Сергій СергійКо - [ 2025.09.25 14:54 ]
    Намалюй мені...
    Аркуш тіла свого підставляю під сонячний промінь.
    Хай на білому щось намалює в рожевих тонах.
    Нас багато у черзі до сонця, здіймаючих гомін,
    На піщаних, річок, і озер, і морів берегах.
    Намалюй мені ранок без плачу чиєгось і горя.
    Без розривів, без диму, без крові, без болю і втрат.
    Хай не сльози, а змиє вода річки, озера, моря,
    Геть із пляжів Вкраїни усіх іноземних солдат!
    Намалюй мені день, де панує жадана свобода,
    Де кохання природно, як подих, як вітру ковток,
    Не вимога Вітчизні служити де, а нагорода,
    Де завжди буде чистим і затишним пляжів пісок.

    06.07.2025р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  16. Сергій СергійКо - [ 2025.09.22 19:35 ]
    Чи потрібна осінь?
    (Сонет)

    Четвертий рік вона приходить поспіль.
    Колись весела,
    А тепер сумна.
    Розгублена нерозумінням Осінь.
    Чом йде війна?

    Чом на її теренах жах цей стався?
    Чи фарб колись жаліла золотих?
    Як відбулось, що тих хто милувався,
    Нема в живих?

    Чому мільйони кинули домівки,
    А ті хто залишилися – тремтять?
    І у полях не квіти, а кінцівки!
    Міста горять!

    Земля знівечена, в скорботі небеса!
    Кому потрібна осені краса?


    6.09.2025р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  17. Володимир Ляшкевич - [ 2025.09.20 17:23 ]
    Заводься!
    1
    Гей, там, в тилу,
    в квартирі, чи в своєму домі,
    ти депресуєш у страху.
    чи сохнеш у якійсь утомі!
    Лишай те все, - на передку,
    в бронежилеті, у шоломі,
    ти на покликанні шляху,
    а не в переляку полоні!

    Гей, там!
    Заводься надуху!
    Гей, там!
    У самоті земній!

    2
    І що тепер оті дрібні -
    минулого життя напруги?!
    Межи тутешньої рідні,
    між побратимів - не до туги!
    І на війні, як на війні, -
    ти обираєш тільки рухи,
    і тягнеш руки й уві сні -
    щоб друга витягти з непрухи!

    Гей, там!
    Заводься надуху!
    Гей, там!
    У самоті земній!

    2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (9)


  18. Володимир Мацуцький - [ 2025.09.14 12:16 ]
    Вмирає хата без батьків
    Вмирає хата без батьків,
    батьки давно вже в домовині.
    Ніхто не йде до хати нині:
    вже і сусіди не такі.
    «Часи змінились»… не часи,
    а ми змінились… чи на краще?
    Війна нас ділить звідусіль
    на роботяще і ледаще,
    оте ледаще з ворогів —
    з обох Дніпровських берегів…
    Вмирає хата без синів,
    обидва полягли на фронті,
    коли ще горизонт синів
    недоозброєній піхоті.
    Коли лякали нас кінцем
    Вкраїни, та міцнів наш спротив,
    коли, оточені кільцем,
    загинуло пів роти…
    Могили ще не поросли,
    багато їх убитих нині.
    Брати у Бога — як посли
    народу вільної країни.

    Вересень, 2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Прокоментувати:


  19. Юрій Гундарів - [ 2025.09.12 08:04 ]
    Василь Федоренко, священник із Терпіння
    Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
    14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

    Капелан із Терпіння
    не з книжок знає, що таке зло,
    відчувши на власній спині
    хрест терновий - російський полон.

    Капелан із Терпіння
    бачив хижий оскал звіра,
    але крокував невпинно
    до світла - із свічкою віри…

    2025 рік






    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Коментарі: (6)


  20. Володимир Ляшкевич - [ 2025.09.05 11:23 ]
    Ця ніч - зла ніч. В рок виконанні
    1
    Ця ніч,
    зла ніч -
    зліт Зла!

    І чорнота
    із-зусебіч
    наповза!

    Але якщо,
    доля моя
    в вишині -

    ті, що вгорі,
    зір зупиніть
    на мені.

    Приспів:
    Але якщо
    Доля моя в вишині -
    ті, що Вгорі
    зір зупиніть
    на мені!

    2
    А клята ніч
    усе ніяк
    не мина!

    Одна вгорі,
    і унизу -
    пелена!

    Поміж димів
    і марних слів
    голова!

    І навкруги
    лише війни
    трясина́.

    Приспів:
    То як були
    потрібні б ми
    вишині -
    чи небеса
    чорніли би
    в далині?!

    3
    І вже нехай
    ми тут усі,
    які є!

    Та в мряці злій
    достоту сил
    не стає!

    То хай вгорі
    займаються
    ліхтарі!

    Бо довга ніч!
    Не дотягти
    до Зорі!

    Приспів:
    Мій Ангеле,
    лети сюди -
    у вогні.
    Перекажи
    від Бога щось
    і мені!

    2025


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (7)


  21. Володимир Мацуцький - [ 2025.09.01 14:25 ]
    Людство стомленого дому
    Село накрила чорна ніч,
    сховала в темряві
    від дронів.
    І тільки сиві мої скроні
    світили в сорок вольт і сорок свіч
    в моїй без електроструму хаті…

    Бомблять нас вороги пихаті.
    Бомблять і ті,
    що за Росію
    в Європі, Штатах,
    чи будь де,
    що бачать в Сатані
    Месію,
    який на всіх оте кладе,
    які ще прагнуть
    зиску мати
    з того, що загребе пихатий…

    Я ж ціллю в темряві лежу
    і чую:
    смерть літає поруч,
    і бачу:
    ворог заорав межу
    у танку,
    не за плугом – Орач.
    Межу святої України,
    святого раю на Землі,
    де Землю
    поглядом дитини
    дорослі бачать
    і малі…

    О, людство стомленого дому,
    не дім літає,
    домовина:
    Земля помстилася
    за втому,
    і в тому ти,
    людина,
    винна.

    30.08.2025


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Ляшкевич - [ 2025.08.23 20:58 ]
    Виживеш ти!
    Друже і брате,
    тут все, як завжди -
    бруд і вогонь,
    сплати без решти,
    тижні без дати,
    видзвони скронь!

    Боже боронь
    щось загадати -
    тільки й мети :
    що першим ворог
    подохне,
    а нині виживеш ти!

    Приспів:
    Бо нині виживеш ти!
    Далі житимеш ти!

    2
    Нас небагато
    у цих окопах -
    межи світів,
    сину своєму
    схожої долі
    я б не хотів.
    Хай чорноту
    усю у безодню
    і не змести,
    та зупиню я
    її сьогодні -
    житимеш ти!

    Приспів:
    Бо нині виживеш ти!
    Далі житимеш ти!


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (11)


  23. М Менянин - [ 2025.08.21 14:25 ]
    ну-ну…

    З орлами гаранти-країни*
    як здобич вже ділять Вкраїну
    і навіть прем’єр з Будапешту
    бажає отримати решту….

    21.08.2025р. UA

    * йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  24. В Горова Леся - [ 2025.08.15 13:07 ]
    Сполох
    Сполох мій перед ранком,
    Запеленався в сон ще.
    Тільки-но роси впали,
    Вітер себе зморив.
    Ще не торка фіранки
    Краєм рожевим сонце,
    В шибі блідий черпалок
    Носиком догори.

    Літню коротку темінь
    Хутко розтягне осінь,
    Серпня зелену тогу
    Вимочить у руде,
    І на дощі щоденні
    Місяць нахилить носа.
    Поміж ночей предовгих
    Що обіцяє день?

    Поки ще літо гріє,
    Ранок не забариться.
    Тільки тривожить сполох -
    Рваного сну місклік:
    Як ти, моя надіє,
    Воїне світлолиций?
    Знову літала в поле,
    Там, де ти спать приліг.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  25. В Горова Леся - [ 2025.08.13 19:40 ]
    Перепочинок. Серпень.
    Серпня шовковий дотик,
    Літа дарунок теплий
    Пахне посохлим зіллям.
    В обрію теракотах
    Зрілі пониклі стебла
    Вправно насіння сіють:

    Степу руда лямівка
    Прагне сховати рани,
    Щоб заросли ковИлом.
    Вітрові за сопілку
    Гільза на прузі рванім
    Поруч у свіжій вирві.

    Котиться жовтим степом,
    Лащиться на прощання
    Затишок ненадійний:
    Літа дарунок теплий
    В щебеті ластівчанім.
    В маминих рук обійми

    Думка, як хмарка, лине.
    Бризками на цикорій
    Неба упали квіти.
    ...
    Плечі в окопній глині
    Гладить дубок безкорий -
    Просить їх
    не боліти...


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  26. Олена Побийголод - [ 2025.07.30 17:52 ]
    Вимовляння скорочень
    Я стрів Зеленського в степу́
    (ми йшли тоді в Європу).
    – А ти куди?
    – Біжу в ОПУ́ *!
    ...А може, краще – в О́ПУ?



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (2)


  27. Юрій Гундарів - [ 2025.07.29 09:55 ]
    Еріх Марія Ремарк

    Майбутній автор легендарного роману «На Західному фронті без змін» уже у 18 років пізнав, що таке війна,
    отримавши численні поранення…

    На західному фронті без змін:
    людство не вчить уроків…
    Знову земля у шрамах мін -
    не зробиш зайвого кроку.

    Пане Еріхе, спускайтеся з хмар,
    вже досить небесного сну…
    Візьміть у руки перо-автомат
    і прокляту вбийте війну!

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  28. Борис Костиря - [ 2025.07.27 21:45 ]
    * * *
    Упав із яблуні пізнання плід.
    Немов снаряд, упав об невідомість.
    Ніщо не похитне його політ,
    Що в'язне у незнану невагомість.

    Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
    Вже ядерна зима над нами висне.
    І встромить спис у землю сам Плутон.
    Небесний меч, як невблаганний вирок.

    Цей плід червивий, немічний, гнилий.
    У нього знвйдеш вхід, але не вихід.
    Ти у садку, знесилений, сумний,
    Ідеш в єдиний нездоланний вимір.

    24 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  29. Борис Костиря - [ 2025.07.24 21:11 ]
    * * *
    У полі, в лісі чи в саду
    Не клич біду, не клич біду.

    У самоті чи на виду
    Не клич біду, не клич біду.

    Не клич біду на свій поріг,
    Пізнавши таємний гріх.

    Жени її подалі геть.
    Вона підступна, ніби смерть.

    Немов змія, повзе в траві.
    Її бенкет лиш на крові.

    Вона сама прийде, як тать,
    Калічити і убивать.

    Її обличчя у рубцях.
    Там промінь істини зачах.

    11 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  30. Ірина Вовк - [ 2025.07.23 09:38 ]
    Епітафія: Убієнним жінкам молодим і їх ненародженим дітям…
    Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
    Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
    У терновім вінку прихиляється Бог
    К убієнним жінкам молодим
    і їх ненародженим дітям.

    Ген, у райськім саду під дощем золотим
    Розів’ється той дим лиць рясним дивоцвіттям.
    Божі ангели тут щасні долі прядуть
    Убієнним жінкам молодим
    і їх ненародженим дітям.

    На хмаринах легких під Покровом святим
    Розростеться той дим страдних душ довголіттям…

    …А на рідній землі зронять пух журавлі
    Убієнним жінкам молодим
    і їх ненародженим дітям…

    20 липня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  31. Юрій Гундарів - [ 2025.07.21 09:17 ]
    Ернест Хемінгуей
    21 липня народився видатний американський письменник.
    Для нього не було чужого болю, а тому він завжди опинявся в найгарячіших точках…

    На другий план відступили б красуні,
    вино, корида з биками…
    Жодних немає сумнівів:
    сьогодні він був би з нами!

    Сьогодні він у руках з автоматом,
    а в серці - з благою надією
    боронив би проти лютого ката
    кожен сантиметр Авдіївки…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  32. Борис Костиря - [ 2025.07.17 21:32 ]
    Місто-привид
    Місто-привид, в якому втонули серця,
    Місто-привид, в якому втонули надії.
    Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
    Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

    Місто-привид здіймається, ніби скелет,
    І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
    І даремно шукать рятівний амулет,
    Аби вийти із нього в погожу долину.

    Місто-привид як наслідок лютих боїв,
    Де зійшлись дві армади, страшні і нещадні.
    А тепер тут панує лиш сон кураїв,
    Лиш руїни споруд у молитві нещасній.

    5 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  33. Єлизавета Катрич - [ 2025.07.13 13:54 ]
    Три роки не вдома
    Три роки не торкатися дзеркал,
    З балкону не дивитися у двір,
    Не змінювати з ліжок покривал,
    Забути, навіть, де лежить папір.

    Три роки не збивати подушок,
    Борщ не варити на своїй печі,
    З сусідами не вести балачок,
    Зіржавіти подарені мечі.

    Три роки не переривати сум
    За власним душем, шафою, стільцем...
    І відчувати усім тілом струм,
    Наткнувшись у кишені із ключем.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Юрій Гундарів - [ 2025.07.12 09:15 ]
    Костянтин та Ірина
    22-річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
    Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
    Миру і любові молодому подружжю!

    Війна - це свіжі хрести,
    це сльози, біль і руїни…
    Ірина і Костянтин,
    Костянтин та Ірина.

    Війна - це червоні бинти,
    подушка мокра від крику…
    Ірина і Костянтин,
    Костянтин та Ірина.

    Кохання - це разом іти
    крізь вир хуртовини…
    Ірина і Костянтин,
    Костянтин та Ірина.

    Кохання - це я і ти.
    Це вільна навік Україна!
    Ірина і Костянтин,
    Костянтин та Ірина.

    2025 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  35. В Горова Леся - [ 2025.06.07 07:15 ]
    Поете-воїне
    Поете-друже, воїне і брате!
    Твої вірші - моїх думок луна.
    Засіяв слово, звагу пожинав,
    Коли ув очі глянула війна.
    А скільки ти ще міг би написати!

    Поете-воїне, ти знав багно окопу,
    І був бліндаж холодним і сирим,
    Коли окріп із друзями ділив.
    Чи був у тебе лист і час для рим,
    До миті, поки серце лист окропить?

    Поете-брате! Однієї вдачі
    З тобою ми. І крапає в слова
    Мій біль, моя тривога. Я жива,
    Бо ти мене собою закривав.
    Пробач мені, що знову й знову плачу.

    Історія створення вірша:

    Поету-воїну Максиму Сальві, який загинув, захищаючи
    Україну, присвячую.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  36. В Горова Леся - [ 2025.05.28 20:20 ]
    Як замовкнуть гармати
    Ще воювати, і дихати, глибоко дихати.
    З подихом кожним вміщати раніш невмістиме.
    А при нагоді всебІч рознестися за криком тим,
    Що іззиватиме всіх, хто свободу нестиме.

    Він серед них. Та не знає своїх ще обов'язків.
    Може, іще не відчує ні сил ні наснаги.
    Скільки провалених місій побачивши, боязко
    Знов переплутать свої із народними блага.

    Тож набиратися розуму нам, і не схибити
    В тому моменті, що стане на часі доконче.
    Ріжеться плід помилОк здоровенними скибами.
    Хтось і не думав їх брати, волає: "Не хочу!"

    Може, і взяв би, та має талант ухилятися.
    Скибу ж лихого усім доведеться прийняти.
    Тільки б не втратити мрії козацькій крилатості!
    Дасться нам слово у час, як замовкнуть гармати.

    Тільки б не схибити більше заради прийдешнього,
    Не повестися на гори пустої облуди!
    Давши велику ціну, не продатися дешево,
    І розпізнати, кому характерником бути.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Буй - [ 2025.05.26 22:26 ]
    Гіркий травень
    Із передсма́ком ядерного вибуху
    Весня́ний ранок нову днину видихнув –
    Запахло горе яблуневим квітом...
    «Ніко́ли знову!» ширилось парадами.
    Та нас у змову затягли порадами –
    Дамоклів меч навис над білим світом...

    Порушивши канони і традиції,
    Ми навмання у сіре небо тицяєм –
    Чекаємо звідті́ль святої манни.
    Але не можна так: удень молитися,
    А уночі украденим давитися,
    Уводячи Всевишнього в оману.

    Приниженням, погрозами і жартами
    Труїли люд подвійними стандартами –
    Не знав ніхто, як діяти належить.
    У камуфльованій брехні і соромі
    Топили нашу матінку-історію,
    А згодом – ґвалтували Незалежність.

    Ми у бою зітнулися з агресором,
    Але проспали «тихого-тверезого», –
    Попереджав іще Кобзар про нього, –
    Того́, хто вдень доводить нас до то́ропу,
    А уночі – цілується із ворогом
    І по́тай чорта іменує богом.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  38. Олена Побийголод - [ 2025.05.18 10:58 ]
    Чи хочемо, друзі, в історію?
    Сенат Карфагену, на мир налаштований,
    всю зброю здав Риму негайно;
    відтак Карфаген, певна річ, був зруйнований,
    а мешканці – вбиті, звичайно.

    А потім – весь світ зачитався паперами,
    що́ склали Катони речисті:
    мовляв, карфагенці були людожерами!
    Такі собі укрофашисти...

    (Травень 2025)
    ая


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  39. Валерія Коновал - [ 2025.05.06 13:38 ]
    По відчуттю
    По відчуттю - мені зв’язали руки й ноги,
    Мене кинули в прірву перед цим,
    Навчивши дихати під водою.
    Мене не залоскоче русалка,
    В мене не проріжуться зябра.
    Не потрібно було мені бути такою зухвалою.

    По відчуттях я у підвалі,
    Ззовні все руйнується, гримить,
    Наче знову двадцять друге,
    Наче я і є минуле.

    По відчуттю краще мене б поховали,
    А я ховаю свої думки й далі.

    12.03.2025 03:17


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  40. Валерія Коновал - [ 2025.05.06 13:08 ]
    Три тіні, три шрами, три світи
    Заздрість. Жалість. Страх.
    Три тіні, що дихають в спину.
    Жага. Спокій. Жах.
    Місяць змінює шкіру.

    Надія. Війна. Дорослість.
    Три шрами на картах років.
    Пізнання. Зізнання. Жорсткість.
    Дух перехоплює спокій.

    Дружба. Любов. Віра. Натхнення.
    Світло, що рветься з пітьми.
    Помилки. Біль. Ніж у спинах.
    Біг від себе крізь сни.

    02.04.2025 23:12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  41. Ольга Олеандра - [ 2025.05.04 10:50 ]
    Ніч вила
    Ніч вила перекличкою сирен.
    Ніч плакала вогненними сльозами.
    Із списку в вічності вкарбованих імен
    хтось поясність, чому це здійснюється з нами.

    Хтось розкажіть, для чого цей кошмар.
    Окрім біди, у нім нема нічого.
    Для купки нелюдей «величчя і навар».
    Скороминучі, ниці, дріб’язкові.

    Тоді навіщо? В чому сенс і суть?
    Який урок ми маємо спізнати?
    Мільйони кроків з нерозумності ведуть,
    а люди все іще примати.

    24.04.25


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (13)


  42. Світлана Пирогова - [ 2025.04.24 20:45 ]
    Що для мене сьогодні весна
    Що для мене сьогодні весна
    в час воєнний, тривожний до болю.
    Серце гупає: зламані долі
    українців, що вбила війна.
    Ніби ціле - весна і печаль.
    Ні зітерти, ні змити повіки.
    З нами Бог і підтримує віра,
    хоч несеться загарбницький шквал.
    Наші хлопці - титани стоять
    проти підлої нечисті стійко,
    І я вірю: завершать цю бійню,
    і повернеться кожний вояк.
    Що для мене сьогодні весна?
    Це надія на мирне майбутнє,
    бо життя тільки в ньому по суті
    вільно дихає, а не у снах.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  43. В Горова Леся - [ 2025.04.11 15:24 ]
    Весно моя безсиренна
    Весно, весно моя безсиренна, якими шляхами ти
    Пробираєшся вперто глибокими вирвами-ранами?
    Чорний крук не дає тобі крила лелечі розпрямити.
    Та щодня виглядаю тебе я годинами ранніми.

    І як сонце увись підіймає свій обвід золОчений,
    Виглядаю тебе, весно мирна, й при місяці срІбленім,
    Придивляюся в ночі морозні - чи йдеш по обочині,
    Чи ведеш із собою додому солдатика рідного?

    Соколятку-синочку, натомлений, щоки обвітрені...
    Пробирає весна безсиренна стежину до хати нам.
    Молитвами своїми я шлях її довгий помітила,
    Ніби стьожками серця гарячого. Ними ступатиме.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  44. Ольга Олеандра - [ 2025.04.06 11:12 ]
    Кожного дня...
    Кожного дня в якомусь нашому місті траур.
    Й загальний траур по всіх українських містах.
    Світе, ти маєш на нього управу?
    Світе, ти знайдеш на нього управу?
    Бо якщо ні, він тебе перетворить на прах.

    Світе, ти можеш його і усіх його служок прибрати?
    Чи їх таких навіть пекло не хоче прийнять?
    Там же на тому майданчику гралися діти.
    Ще 5 хвилин тому гралися діти.
    Чи ти оглух від усіх цих ридань та проклять?

    Як же, скажи, ми усі дожили до такого?
    Тисячоліття прогресу й такий результат.
    Ми – надто хибний продукт для твоєї будови?
    Ми – матеріал непридатний для світобудови?
    Світе, для чого тобі знадобився іще один кат?

    04.04.25


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  45. Світлана Пирогова - [ 2025.03.22 15:11 ]
    Нелегко
    Туман ранковий лився із словес вчорашніх,
    сплітав стежки в торішнім тьмянім листі.
    Весна у сподіваннях брунькувала краще,
    але лукавість завдавала свисту.
    Навколо пульсували скроні, сиві тіні.
    Псалми в думках, і погляди у небо.
    Бронежилети приросли якось... чи втішно,
    не розтріпати б всі жалі і нерви.
    Життя нове і смерть стара - уперемішку,
    де правда та брехня течуть рікою,
    а душам мокро - сліз стійких потоки містять.
    Нелегко віднайти в тумані роки.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Білінська - [ 2025.03.07 13:41 ]
    ФЕНІКСИ
    Фенікси відроджуються з попелу,
    а людина — з болю і сльози.
    Білий ангел рани позаштопує,
    чорний — кине страх на терези.

    Доки світ, керований безликими,
    потопає стрімко у крові -
    безневинні падають Великими
    і навік лишаються живі.

    Поки небо і гуде, і хмуриться,
    точаться за спинами ножі —
    замовкають гомінливі вулиці,
    близяться вогневі рубежі...

    Але, навіть з паленими крилами,
    із золи піднявшись вище хмар,
    фенікси — розжареними стрілами
    упадуть суворішою з кар.


    07.03.2025


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2025.03.06 02:08 ]
    Знову у бій
    Коли вся здохне орківська сволота?
    Боги, немає краю цій війні.
    Без пафосу, я знаю, це робота
    Бойчині, України патріота,
    Пошматувати пута Сатані.

    Я виховав тебе такою, доню,
    Й ніколи не казав: "Туди не йди!"
    Там пекло, бач: снаряди, міни, дрони...
    Чигає смерть на воїв молодих.

    Казав, що треба навпаки, до скону
    Стояти, попри весь вогненний шквал.
    Тримати агресивно оборону
    І наступати, бити наповал.

    Та коли вже із фронту повернулась,
    З онуцею прийшла до мене ти --
    Розм'якло серце, затремтіло чуле,
    Струмками розтеклося доброти.

    Така красива, сильна і вродлива,
    Немов Богиня із високих сфер --
    Бойчиня, поетеса, справжнє диво,
    Моя опора в старості тепер.

    Ой, не хотів, щоб знов ішла під кулі,
    Бо щастя хміль родинного тепла
    Мене аж до глибин усіх розчулив,
    Бо ти ж таки загинути могла.

    І що я сам, старіючий і сивий?
    Навіщо це життя мені тоді?
    Коли не буду батьком я щасливим --
    Непотріб у жахній своїй біді.

    ...Та губи закусивши аж до крові,
    Притис кровиноньку до голови --
    Йде за Вкраїну з вищої любові
    У бій вона... Обняв. Благословив!

    5 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  48. В Горова Леся - [ 2025.03.02 12:50 ]
    Прощенням невідболілого
    Вуха закрию - не слухати.
    Очі заплющу - не бачити.
    Серце - напруженим стукотом.
    Пам'ять - пливучою качею.

    Пальці зніміють до білого,
    П'ястком уперто затиснуті
    Прощенням невідболілого
    У відчуванні приблизності

    Там, де не слухати чуючи,
    Не роздивляючись бачити.
    Світ божевільний врятує чи
    Вже нереальне пробачення.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (9)


  49. В Горова Леся - [ 2025.02.28 12:15 ]
    Війна
    Розіп'яла війна блискавицею навпіл
    Ще добу. А у ній
    Все життя, до самОго до краю,
    До застиглої точки на порваній мапі,
    Де у миті одній
    Майбуття у вогні вигорає.

    Неминучості тіні зашморгують сонце.
    А домова брудна
    Силу грошей ідеями плодить.
    Боже, дай же проснутись! Ненависний сон цей,
    Де потвора-війна,
    Та в наснагу їй - хвора svолота.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  50. Світлана Пирогова - [ 2025.02.27 09:07 ]
    Віра тримає
    Ні краплі радості, і серце - неспокійне,
    Коли новини ріжуть душу лезом.
    Бо знищити нечистих неможливо києм,
    Без зброї, - й ти сприймаєш це тверезо.

    За кожного загиблого сльозиться серце.
    Що міг зробити голими руками?
    І ангелом тому злітав в небесній тверді,
    А свідком був лиш придорожній камінь.

    То ж серце не на місці, б'ється неймовірно,
    Пронизують його лихі тривоги.
    Війни нутро важке і вбивче. І лиш віра
    Тримає дух людський, що разом з Богом.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   25