ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр очного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна

Ігор Шоха
2026.10.22 15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.

ІІ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. В Горова Леся - [ 2025.02.26 13:11 ]
    Давай говорити
    Давай говорити про щастя, давай.
    Шукати загублений в темені промінь.
    Ти тільки ще трохи мене зачекай,
    Я сльози, що знову зібралися, зрОню.

    Давай говорити про весни, давай.
    Під зорями бажану пісню складати.
    Ти тільки ще трохи мене зачекай,
    Невдовзі зніміє тривога горлата.

    Давай намалюємо мрію, давай.
    Таку, як бувало, із райдуг і літа.
    Та тільки ще трохи мене зачекай,
    Дай руки мої у твоїх обігріти.

    Давай, обійнявшись, мовчати, давай.
    А спокій дарує хай тиша вечірня.
    Ти тільки усього, прошу, зачекай:
    Тріпочеться свічка під наспів моління.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  2. Олена Побийголод - [ 2025.02.23 15:37 ]
    Балада про кулю Трампа

    Летіла куля напрямком на схід
    і під собою поле оглядала;
    доволі поганенький краєвид,
    а до зупинки відстань ще чима́ла...

    Ой, поле, поле, хто ж оце тебе
    шматками тіл мільйонними засіяв?
    Якби хоча б Дамаск чи Душанбе...
    Ні, заськи, – Україна і Росія!

    Летіла куля... Рівне все навкруг.
    Лани, лани, ні муру, ні посадки...
    Чи дійсно президент – людині друг?
    Чи варто нам терпіти ці порядки?..

    І куля враз подумала: «Ага,
    потрібно, щоб зустрівсь якийсь паскудник,
    бо Дональд Трамп, кульбаба-дідуга,
    за мною пильно стежить крізь супутник!»

    «Політ нормальний!» А в очах – пітьма.
    Як зупинитись? Накриває одур...
    А ті́ла хоч якогось – геть нема,
    і куля має йти на другий оберт...

    (Лютий 2025)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  3. Григорій Скорко - [ 2025.02.20 22:30 ]
    Небесна сотня
    Чи ти крові пив замало
    Чи голодний на життя чужі
    Я повинен се вклонити?
    Впрягти ярма золоті?
    Пропонуєш нам свободу
    Зберегти свою соборність
    Та чому тебе боюся?
    І під страхом даю згоду?
    Ти ж дитину мою вбила
    А сьогодні їх вже сотня
    Та за що така умова?
    Хіба в чомусь я боржник?
    Десь країна завинила
    Що б і рід з землі наш зник?
    Покидавши ті окови
    Що на руки нам одяг
    Ти, паскуда, мене б'єш
    Заважа тобі мій стяг?
    Ні в житті чоло до долу
    Не вкладе жива душа
    Тільки з'єднані в негоду
    Волелюбнії серця
    Прямо в серці України
    Ти катівню нам зробив
    Це хіба ціна свободи
    І ти мир нам обіцяв?
    Сотня душ вже не згадає
    Як то неньку обійнять
    І жінки будуть плакать
    Як нестимуть тії труни
    Бо лежать у них герої
    Яких треба пам'ятать




    20.02.2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Володимир Бойко - [ 2025.02.19 23:53 ]
    Шалійте
    Хай шаліють грози-буревії,
    Та Вкраїна вистоїть в борні.
    Хай мовчать америки й росії –
    Гріш ціна мерзоті і брехні.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  5. Світлана Пирогова - [ 2025.02.16 12:06 ]
    Ти зміг

    Берці чужі,
    як ви прийшли?
    Вас не чекали.
    В'ються вужі,
    стертий ковил.
    Горя чимало.

    Стис у руках,
    вже без чеки.
    Вибух гранати.
    Зламаний цвях.
    Хтось без руки,
    в ямі - солдати.

    Тиші нема.
    Скрізь суєта.
    Гучно навколо.
    Попіл отам.
    Грішника стан.
    В полум'ї поле.

    Небо димить,
    сонце в пітьмі.
    Обрій невидно.
    Видиху мить,
    вцілив, ти зміг.
    Сиплеться з вирви.

    Рветься снаряд,
    поруч тіла.
    Пташка - на міні.
    Крики...Назад.
    Видихи зла.
    Зморені тіні.

    Берці чужі.
    Краще б не йшли.
    Поруч погибель.
    Дохлі вужі,
    (влазили в клин),
    одрізані скиби.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  6. В Горова Леся - [ 2025.02.14 12:53 ]
    Дорога
    Поміж нами дорога,
    Де вибоїна пхає вибоїну,
    А кущі сухорогі
    Рани шкрябають ще не загоєні.

    Я осилюю версти,
    Де жахають колючі обочини:
    Не заквітчують весни
    Вереміями віти покорчені.

    Та зоріє надія,
    Там, над розсипом гірко-калиновим.
    Темні хащі зрідіють,
    А себе я відчую лучиною,

    За потреби якою
    Спалахну біля тебе, мій воїне,
    Освічу й заспокою.
    Бо для того спішу по вибоїнах.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  7. В Горова Леся - [ 2025.02.13 11:34 ]
    Я варю тобі зілля
    Я варю тобі зілля, і пару по вітру розвію,
    Щоб вона долетіла в далекі твої болотА,
    Придавила тебе, утопила в твоїм божевіллі,
    І у горлі, як олово, стала каховська вода.

    Я - то мавка херсонського степу, я - ласка*,
    Для якої не лИшилось місця у плині доби.
    Я у варево те не забуду для тебе покласти
    ЖАхи кожної божої тварі, що ти утопив.

    Я - то парості лугу, то дерево доброго саду,
    То домівка із квітами - кращої годі знайти.
    Я варю тобі зілля, щоб стала мечем тобі знада,
    І від того меча, ти вражино, навіки затих.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  8. Володимир Ляшкевич - [ 2025.02.05 16:44 ]
    «Марш переможців», військовий марш
    Встали ми до сонця
    у вогні навали -
    вороги за смертні
    узялися справи!

    Зрадники впустили,
    Інші підсобили.
    Та народ не здався,
    І напружив сили!

    Слава не змалілим,
    Батьківщині вірним,
    Не гучним героям
    З духом непокірним!

    І не згасне в битві
    Доблесті заграва!
    Слава Україні!
    Героям слава!

    І палала битва
    Смертна не лукава
    І козацька в душах
    Визріла постава!

    І в бою не згасне
    Доблесті заграва!
    Слава Україні!
    Героям слава!

    І щодня із нами
    Йде до бою брава
    Воїнів небесних
    Переможна лава!

    І полеглим пам'ять -
    Сяйна, не сльотава!
    Слава Україні!
    Героям слава!



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (3)


  9. В Горова Леся - [ 2025.02.02 14:46 ]
    У приціл
    Коли плечі, давно стомлені,
    Знов аларму торкне полум'я,
    З однією на всіх долею
    РозігнУться хребти зболені.

    Там окопних ґрунтів місиво
    На руках, на щоках - міксами
    З поту, крові, та все - мізером,
    Очі пилом би не різало.

    І чіпким, у приціл, поглядом,
    І твердим, на курок, порухом,
    Щоб лягли на поля покотом
    На віки вороги прокляті.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  10. В Горова Леся - [ 2025.01.10 08:05 ]
    Третя зима
    Сонця яблуко підморожене
    З неба скочується так швидко,
    В хмарі тоне, лишивши схожу на
    Сподівання рожеву нитку.

    Нитка світиться в сірій тканці ледь,
    Хмара сонячний погляд хмурить,
    А він сяє на білім стакселі,
    Ніби вістка жадана в бурі.

    Море гнівається, розбурхане.
    Сіре небо і води чорні
    Напирають валів розпукою,
    І на скелі кидають човен.
    ...
    Вірмо - ночі пора обмежена,
    Й буря стишитись обіцяла.
    Промінь ранком сплете мереживо
    Поміж білими бурунцями.

    І поверне додому кожного
    Долі нап'ята парусина.
    Сонця яблуко підморожене
    Завтра зродиться в морі синім.


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  11. Назар Нечипельський - [ 2025.01.02 00:44 ]
    ***
    * * *

    Вчора був Він, сьогодні вже Вона…
    І кожен день Ми бачимо ці втрати.
    Того, кого забрала вже війна.
    Всі наслідки її та результати.

    Не бачити б усе це Нам усім,
    Тим паче, Діти й Онуки хай не бачать.
    Життя б цінити Нам передусім,
    Але, на жаль, всього не передбачить.

    Усі Полеглі спочивають хай,
    Їм Славу Ми співатимемо вічно.
    І пам’ятають всі Живі нехай
    Зв’язок із Тими, хто вже потойбічно.

    Чекаємо повернення додому
    Всіх зі щитом, боронить хто Країну.
    Літньому – шану, силу – молодому
    Ми зичимо та Славу Україні.

    Хай пам’ятають Ті, хто будуть після Нас,
    Продовжуватиме хто Наші Справи.
    Що зробите – те буде після Вас,
    На благо, нашим Пращурам на Славу…

    28.10.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Олег Завадський - [ 2024.12.29 15:19 ]
    * * *

    І знову ніч, на шмаття рвана,
    І жах, і біль несамовитий.
    Стражденних душ відкриті рани
    Ні сном, ні часом не зцілити.

    Розбитих мрій крихкі останки
    Збирати вже немає змоги…
    Та зійде сонце на світанку –
    І ми подякуємо Богу.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Пирогова - [ 2024.12.22 21:44 ]
    Живим повернися
    День прошмигнув, ніби миша прожогом.
    Ніч-одиначка - володарка світу.
    Сон десь блукає за хатнім порогом,
    Зорі на мапі небесній розквітли.

    Місячне сяйво на шибах, як фольга,
    Тиша з безсонням у парі зійшлися.
    Чом у думках несподівані вольти?
    Не вистачає його у світлиці.

    Осінь притихла в нічному полоні.
    Серце тріпоче листочком багряним.
    Вчора пішов у воєнній колоні,
    Туга скрегоче - роз'ятрена рана.

    Рідну Вкраїну йому захищати.
    Осінь шепоче: живим повернися.
    Тиша...Безсоння...Утомлена мати.
    Віра й надія в молитві злилися.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  14. Єлизавета Катрич - [ 2024.12.18 12:59 ]
    Коли я перестану
    Коли я перестану зустрічати кожен ранок, як подарунок долі,
    Коли не чекатиму на сирену кожну хвилину,
    Коли мені вистачатиме, без сліз, солі
    І я не хвилюватимусь за дитину -
    Я застрягатиму у друзів, не піклуючись про комендантську годину.
    І вірші будуть не про війну, а про природу.
    Відрефлексую вцілілого провину,
    Знов відчую свою жіночу вроду.
    Коли візьму кожного, з ким розлучила війна, за руку,
    Вклонюся могилам предків і вбитим війною.
    Коли перестану лякатися грому
    І стану для себе другою стіною.
    Чи донесу я сутність свою до цієї точки,
    Не розплескаю все що берегла та плекала?
    Чи всі на місця стануть куточки,
    Щоб я й надалі про всіх них дбала?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. В Горова Леся - [ 2024.12.16 21:54 ]
    Мати
    У розбитому домі зимно як.
    Холод сковує ланцюгами.
    Мати стерпить. А як же синові,
    Що тримає плечима браму?

    Ту важкезну, що розмежовує
    Волю мрій і кайдани скрепів,
    На мільйони розтиражованих
    Для совкового ширпотребу.

    Брама плечі згинає. Тяжко як!
    І чи встояти духом стане?
    Десь в холодному домі пташкою
    Мати щулиться, свічка тане.

    Та любові дива незвідані,
    Нездоланна у вірі сила,
    І немає між ними відстані -
    Мати плечі тримає сину.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  16. Галина Кучеренко - [ 2024.12.06 18:27 ]
    ****
    Війною й смертю пахне голуб миру.
    Напившись зранку крові немовлят,
    Він не ховає закривавлену сокиру -
    Це аргумент його, його штандарт,
    Убивча «мироносна» міра.

    Бравада неупинного терору,
    Щоб втриматись на панівних місцях,
    Дозволена радбезним договором
    Як краща міжнародна місія,
    Закріплена в ООН як «миротворча».

    Зворотній бік зґвалтованої віри -
    Потворність «таємничої душі»
    У замаху безжальної сокири.
    Схиляйтеся, блюзніри й прохачі!
    Цей голуб "плазунам" настачить "миру»…





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Пирогова - [ 2024.11.19 09:14 ]
    Тисячний день ( День жалоби на Одещині)
    Тисячний день...Одещина плаче.
    Ворог руйнує безкарно життя.
    Гинуть серця безвинні гарячі,
    Дійство криваве ввійшло у буття.

    Тисячний день...Подільщина в горі.
    Тут енергетиків вбила війна.
    Вже не побачать сонця, ні зо́рі.
    Їх не зустріне квітуча весна.

    Тисячний день...В жалобі Одеса.
    Кров і руїни. Пронизує біль.
    Як подолати чорнії стреси?
    Сумно й печально у кожній добі.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  18. Мірлан Байимбєков - [ 2024.11.17 03:03 ]
    Війна в Україні.
    Янголи й демони лиш посміхалися,
    Як рвалися бомби і сили втрачалися,
    Гинули воїни в українській землі,
    Тонули хоробро в гарячій крові.
    Горіли ліси, розривались касетами,
    Вбивали там ворога вогняними беретами.
    Діти вмирали і просто губилися
    На чужій території і просто втомилися.
    Вагітним жінкам зет вирізалося,
    Бог лиш дивився, а демони гралися.
    Трупи знаходили в траві і смітті
    До того байдужими були святі.
    Газом труєні вмираючі воїни,
    В будинках розквітли великі пробоїни.
    Весь Західний світ занепокоєний
    Та покарання досі не скоєно.
    Перемогти українці старалися,
    Та лиш в окопах просто стиралися…
    Бог був байдужим, а демони гралися…
    17.11.2024



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Пирогова - [ 2024.11.14 20:59 ]
    Просили допомоги
    Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
    Яке несамовито мчалось до когось.
    Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
    У полі голім, чи десь за сивим рогом.
    А часто летіло оскаженіло-бридко
    І падало, - розриваючи будинки.
    Лилися сльози дощами по мідних ринвах,
    Руїни...спаплюжені, зламані спини.
    Повітря чуттєво димилося, гірчило.
    Горіло полум'я у душах невинних,
    Пекло, ніби все вкрилось припудрене чилі.
    Найбільше лихо відчувала людина.
    Трясло харків'ян, мов у пропасниці. Лунко.
    В Запоріжжі рятувальників скосило.
    Пронизувало до болю страшне відлуння,
    Просили допомоги в Божої сили.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Пирогова - [ 2024.11.11 18:29 ]
    Зусюди
    Вимір у доларах, євро і гривнях.
    Що їм до того, у кого війна.
    Владу хапають сторуко за гриву,
    Котиться з неба сльозина дрібна.

    Осінь прадавня сиріткою плаче.
    Тягне знесилена хрест по стерні.
    Робить, що може, бо, мабуть, терпляча.
    Тягнуться ріки зусюди брехні.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  21. В Горова Леся - [ 2024.11.10 13:54 ]
    Вітре, як ти вієш дуже...
    Вітре, як ти вієш дуже!
    Хочеш, мабуть, розігнати
    Чорний сум, що містом тужить.
    Не старайся, вітре-брате.

    Молитов там шепотіння
    Поніміло, непочуте,
    Там кутками сірі тіні
    Не дадуть себе здмухнути.

    А сльозами повен келих
    У вигнанця на долоні.
    Божий млин повільно меле:
    Учорашнє - не сьогодні.

    Боже мливо ще у хмарах,
    Димом сірим оповите.
    Міста вбитого примару
    Не роздмухуй, брате-вітре.

    Бродить нею дух ворожий,
    Дотирає в порох камінь.
    Ти ж повієш, знайдеш може
    Поміж пилом фантик давній.

    Той малий, що з'їв цукерку,
    Десь далеко, він - вигнанець.
    Чужину смакує терпку,
    Полохущу і незнану,

    Поки мелють Божі жорна
    За його сльозу розплату.
    Не впаде безкарно жодна -
    Знайде кара винуватих.
    ...
    На руїнах з бур'янами
    Поросли кленки за літо,
    Ніби злодії у рами
    Простягають руки-віти.

    Стишся, вітре. Пізній промінь
    Тіш, а стане сонце низько,
    То заграва, ніби спомин,
    Фантиком у тінях блисне.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  22. Світлана Пирогова - [ 2024.10.31 11:08 ]
    Чи є закони у війни?
    Чи є закони у війни
    У двадцять першому столітті?
    Життю немає вже ціни,
    Ламають нелюди завіти,

    Що Богом дані для усіх.
    Росія знищує цивільних.
    Взяла на душу смертний гріх,
    Зробить рабами прагне вільних.

    Злочинні дії повсякчас:
    Стріляють підло в полонених,
    Тортури людям - це ж бо сказ.
    Не приховать руїн наземних.

    Гаага спить, ООН мовчить.
    Мабуть, прогнили всі манери.
    Агресорська ракета мчить -
    Закони тільки на папері.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  23. В Горова Леся - [ 2024.10.02 11:04 ]
    Шістнадцять...
    Шістнадцять голубів знялися в небо.
    Ще не до зір. Ще пурхають довкіл.
    Бо кожному із них додому треба,
    Зробити там останні сорок кіл.

    Пір'їна біла у долоню ляже.
    Вже рідне серце не переболить.
    Коли ж тобі таки воздасться, враже?
    Заллється в горло порція смоли?

    Із пекла чортове коли всміхнеться рило:
    Заходь, для тебе маю вічність мук!
    Котлів мільйони, щоб усім хватило -
    Багато ж вас, як на гноярці мух!

    Коли? Коли? Стискає серце відчай
    За тими, хто додому відлетів,
    Де сорок кіл, і зорями - у вічність...
    Коли ж ти, враже, щезнеш в темноті?


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  24. В Горова Леся - [ 2024.09.08 14:22 ]
    Земле-нене

    Знову осінь із сумом вінчана.
    Їй туманами - білий вельон.
    Засипаєш журбу із відчаєм
    Ти собою, о, земле-нене!

    І від того, що сиро кутаєш,
    Заливаєш себе печаллю.
    Паперовими квітнуть рутами
    Рівно виставлені причали.

    Не по синім Дністрі, а Летою
    Допливає вінок у вічне,
    Що дівчам на Купала плетений.
    Нене, плач, заспокоїть нічим.



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  25. Олег Герман - [ 2024.09.08 11:00 ]
    Ліхтарі
    Зійшлись докупи різні два світи:
    Яскравий глянець, поряд — смерть, руїни.
    Який з них твій? В якому зараз ти?
    І що в тобі лишилось від людини?

    Бокали повні, музика та сміх.
    До біса всіх, війну, каліцтва, втрати...
    Та тільки гаснуть в небі ліхтарі
    Однин за одним. Справді ти їх вартий?..


    08.09.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  26. Юрій Гундарів - [ 2024.09.07 11:44 ]
    Львівська жалоба
    4 вересня у Львові сталася страшна трагедія. Внаслідок чергової російської ракетної атаки загинула вся родина Ярослава Базилевича - 43-річна дружина Євгенія і три дочки: 21-річна Ярина, 18-річна Дарина та Емілія, якій було лише сім рочків… Батько чудом залишився живий - саме у цей момент пішов по воду.

    Пішов за водою -
    зустрівся з бідою…

    Євгенія, Ярина, Дарина, Емілія…
    Надіялись. Прагнули. Вчились. Любили.

    Пішов за водою -
    зустрівся з бідою…

    Євгенія, Ярина, Дарина, Емілія…
    Чому така широка могила?

    Пішов за водою -
    зустрівся з бідою…

    Євгенія, Ярина, Дарина, Емілія…
    Господи, спаси і помилуй!

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  27. Юрій Лазірко - [ 2024.09.07 05:36 ]
    де мені знати
    маєте рацію
    пане
    хто я такий
    не пророк
    місце нагрів
    у дивані
    вимазав кров'ю
    рядок

    де мені
    грішному
    знати
    холодно як
    бо лише
    свічка окопна солдату
    рай
    поміж куль
    і мишей

    де тій узятися
    люті
    силі
    увитій вогнем
    чи ці молитви
    почуті
    чи ми усі
    за одне

    плачуть сади
    білим цвітом
    спокій навіюють нам
    серцю
    ще довго боліти
    рідних забрала війна

    батька
    чи сина
    чи брата
    матір
    чи доньку
    сестру
    ніч не бомбили
    вже свято
    щось
    та й таки не зітруть

    щось
    та й таки
    не під корінь
    а розгалужено
    вглиб
    ми
    пізнаємося в горі
    в дзвоні
    розтрощених шиб

    ми
    неймовірно багаті
    душами
    що вже не тут
    ворогу
    бути проклятим
    маки
    нехай зацвітуть

    в ранах
    розстріляних вулиць
    в спаленім збіжжі з ланів
    Боженьку милий
    Ви чули
    де та заглада
    війні

    23 Січня, 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  28. Юрій Лазірко - [ 2024.09.05 05:22 ]
    ой болю спопелілого
    ой болю
    спопелілого
    насипала війна
    ні яблука поспілого
    ні істини
    з вина

    ні дзену
    в стінах пагоди
    чи мислості
    в душі
    цвіте собі
    нелагода
    як втома
    у іржі

    стригун
    стає кандибою
    вдовою
    теплота
    за вибитою шибою
    не тиша золота

    у сонці
    сон купається
    в легені
    лізе дим
    любов
    не відгукається
    з окопної гряди

    ті втрати
    неосмислені
    ці очі
    не зі шкла
    рядки
    що ненаписані
    уривком
    в горло вклав

    нехай
    сльоза ковтається
    стискається
    п'ястук
    надія
    залишається
    допоки в серці
    стук

    журба себе
    не виплаче
    дорога
    не піде
    насушний хліб
    не випечуть
    коли не буде
    де

    тому тебе
    тримаюся
    тобі
    моє плече
    за нами
    діти граються
    і час
    без нас тече

    хай долі
    край немислимий
    а мрії
    в пелюшках
    ліси
    дарують кисневі
    народження
    в листках

    морями
    заколисує
    всі суші кораблям
    отой
    хто править тишею
    нектаром для джмеля

    отой
    із кого світло б'є
    незайманим ключем
    воно
    невпинно
    просто ллє
    на радощі
    і щем

    31 Грудня, 2023


    Рейтинги: Народний 7 (5.68) | "Майстерень" 7 (5.76)
    Коментарі: (4)


  29. Юрій Гундарів - [ 2024.09.04 17:10 ]
    Безжально
    Не бійся ніколи крилатих ракет…
    Хай боїться той, хто віддає наказ!
    Подивіться уважніше на його портрет:
    руки тремтять, мов напав сказ,
    очі впали і покотилися по стОлу -
    довгому і мертвому, наче мінне поле,
    яким він відгородився від живого життя…
    Мабуть, сподівався дожити до ста,
    а ось чи встигне витратити свої мільярди,
    коли вже плачуть за ним гаазькі нари,
    а по ночах приходить вісімнадцятирічна Вероніка,
    харківська художниця - юна, але вже велика,
    яка малювала українських поетів
    і яку він безжально спалив ракетою?..

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  30. В Горова Леся - [ 2024.08.31 12:17 ]
    Ой, соколику...

    Ой, соколику, що ж там сталося?
    Не розправив чому ти крил?
    Чи не встиг в молодій зухвалості,
    Чи біль очі тобі закрив?

    В полі спалене лиш перо твоє.
    Що ж там сталось в останню мить?
    Місяць знає, про що німотствує.
    Вітер знає, про що шумить.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  31. Юрій Гундарів - [ 2024.08.31 09:59 ]
    Біси
    Агресор продовжує завдавати масованих ракетних ударів по українських містах.
    Страждають люди.
    ГИНУТЬ ДІТИ…


    Завжди у темряві біси точать роги -
    всі темні справи коять саме вночі.
    Оскільки Бог спить і не чує нічого,
    а тому допоки, напевно, мовчить…

    І хтось запускає крилату ракету:
    - Та що ж ти робиш?
    - Наказ виконую!
    Летять на місто пекельні комети,
    тремтять від вибухів шибки віконні.

    Не спить півночі руденький хлопчина,
    він кличе маму, а краще - тата…
    А ранком із заплющеними очима
    до дитсадка за руку на самокаті.

    Та Бог вже не спить - вкрай безсоння мучить,
    він бачить очі без вини закатованих,
    Ірпінь, Маріуполь, Бахмут і Бучу,
    страждання і кров - знову і знову…

    Ні, Бог не спить - він все чує і бачить,
    в його очах - відчайдушний щем…
    Він знає твердо - ніяких пробачень.
    Катам ніколи - жодних прощень!

    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  32. Світлана Пирогова - [ 2024.08.29 12:58 ]
    Жахіття Іловайська

    Жахіття Іловайська. Серпень, Спека.
    Тоді з'явилась армія рашистська,
    Створили нам котел чорно-пекельний,
    Бо розстріл був в упор бійців - фашистський.
    Ворожі батареї всюди " Градів",
    Могутня авіація і танки -
    Вони гатили цим смертельним градом,
    По двох колонах били спозаранку.
    Розбиті БМП, УАЗ, машини,
    Бійців загиблих полягло чимало.
    Поранені волали тої днини,
    Потвори убивали всіх зухвало.
    Навіки пам'ятатимем героїв,
    І той "зелений коридор" обману.
    І доки матимем сучасну зброю,
    Ми переможемо лихих тиранів.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  33. В Горова Леся - [ 2024.08.19 10:14 ]
    Стискаю руку...
    В моїй правиці - відголоски болю.
    Стискаю руку, і тримаю рв'яно.
    Тримаю міцно, щоб згоріле поле
    Не сіяти на весну кураями.

    Вміщаю в п'ясток окрики тривоги.
    Стискаю так, що побіліли пальці.
    Коли сушу від сліз, то ненадовго
    Розтягую на слово, як на п'яльця.

    Гаряче слово важкість непосильну
    Обвітрює пекучими рядками.
    І сталка у каштані дивно сива
    Мені щоденним сумом дорікає.

    А сум важкий. В долоні загрубілій
    Пульсує серцем, ранить більше, більше.
    Від того я , здається, заніміла.
    Аж ні. Червоним скрапую на вірші.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  34. В Горова Леся - [ 2024.08.15 11:03 ]
    Рідний хлопчику мій...
    У долоні твої пов'їдалося збройне мастило.
    І мозолі без ліку. Ну де так багато взялося?
    Чим зараджу сьогодні тобі, мій солдатику милий?
    Любий хлопчику мій, що недавно спішив у дорослість.

    Загрубіло лице у обрамці щетини м'якої.
    А засмага, як тільки но з літа, хоч пізня вже осінь.
    І від опіку слід. Чим сьогодні тебе заспокою?
    Ніжний хлопчику мій, що так сильно спішив у дорослість.

    Тільки очі такі ж. Бо ховаєш нове щось на денці,
    Показати боїшся, чого ще не бачила досі.
    Який болісний слід залишає тривога у серці,
    Рідний хлопчику мій, що нестримно спішив у дорослість.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  35. Тетяна Дігай - [ 2024.08.09 15:03 ]
    Ніколи
    Я вчора побачила смерть
    із писком, заповненим вщерть,
    тілами безвусих героїв,
    і стогін, що серце замлоїв,
    здійнявсь попід храмові хори,
    де їх ненароджені діти
    співають у янгольськім хорі.
    2024 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  36. Юлія Рябченко - [ 2024.08.06 08:12 ]
    Без тебе
    Виявляється, я можу без тебе жити,
    сміятися вголос, дивитись Сола,
    чарку текіли з кумою вжити,
    лизнувши з долоні дрібної солі...
    Виявляється, я можу без тебе спати
    під звуки сирен і собачий гавкіт,
    не чути шахеди, ракети, гармати,
    згвалтований схід і "стурбований" захід...
    І звичка не зникла усе рахувати -
    дерева, стовпи - лише сльози на "двісті",
    і світ не зникає нестерпно пихатий,
    це так мене бісить... це так мене бісить...


    2024-02-19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Юлія Рябченко - [ 2024.08.04 21:22 ]
    Будиночок біля якого цвіте мигдаль
    В будиночок, біля якого цвіте мигдаль,
    Де гноми садові вмикають під вечір ліхтар,
    Щастя приходить з роботи, читає книжку,
    Готує улюблений чай і годує кішку,
    Пече для гостей пиріг, поливає квіти,
    Щастя не стримує сміх і лоскоче діток,
    Щастя планує відпустку, чекає море,
    Купує бабусі хустку... А там десь... хворе –
    не бачить, не чує, не любить, йому не жаль
    стріляти в будиночок, біля якого цвіте мигдаль...


    2024-02-25


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. Марія Дем'янюк - [ 2024.08.02 21:40 ]
    Наші дітки
    Наші дітки граються в тривогу,
    Влад, Галинка, а також Максим.
    Ось сигнал. "Подалі від порогу", -
    То Максим наказує усім.

    І Галинка ляльку притуляє:
    "Ти не бійся. Буде все гаразд."
    Ці слова дівчатко пам'ятає,
    Бо від мами чула вже не раз.

    Дістає Влад для тривог валізу.
    Там вода, серветки та хлібці.
    Ще тепленьку ковдру для Галинки
    Він тримає міцно у руці.

    А Максим в діток за головного.
    Йод, зеленка,вата - це за ним.
    Він кмітливий, добрий і хоробрий,
    Тому завжди затишно із ним.

    Для дітей хатинка дерев'яна.
    Влад, Галинка і Максимко там.
    Наші діти граються в тривогу
    Під журливі погляди їх мам.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  39. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.18 14:19 ]
    Пісня «Звірі», Лицарська Сага, частина ІІ
    Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
    На вустах вороння і зневажливий сміх.
    Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
    та втомився мій кінь і мете зусібіч.

    - За притулок, господарю, дам дві ціни.
    А одежі брудні, бо вертаю з війни,
    де не те щоби виграв, але не програв...
    Дивні очі у тебе - з огнями заграв.

    - Ще вина! Й вороному досипте вівса...
    А обличчя навкруг, як нічні небеса.
    Навіть хміль не бере! Чи й видіння дурні,
    мила панно, ви начарували мені?

    Чи пояснення інші загадці простій -
    як любив я без відповіді, без надій?..
    А розмови навкруг про мороку з людьми,
    і зітхання липкі й ворушіння пітьми.

    І господар глядить, як рибак на улов,
    багрянить рукава винна пляма, чи кров.
    Задрімав я в теплі, у щемкій далині,
    та пробудження стало дарунком мені.

    Ніж так близько, і інші - у помах руки.
    Кінь іржав, попереджуючи, це вовки.
    Знову брате рятуєш! Напевно для краль!
    І в долоні заграла гартована сталь!

    І кричав я, рубаючи морди криві:
    - Мила панно, ви на-ча-ру-вали мені?!
    І хрипів, під тілами згинаючись, їй -
    що любив і без відповіді і надій...

    Не засуджую – не кохала і все,
    і до гриви схиляю, все нижче, лице.
    І пливу над снігами, і серцю не жаль
    в рідну твердь віддавати багряний кришталь.

    2004 - 2024

    Слова і музика В.Ляшкевича


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (3)


  40. Марія Дем'янюк - [ 2024.07.17 14:36 ]
    Перша тривога
    Я народився! Акушер...мамуся...
    Заплачу - голосом до них озвуся!

    І що це? Гучно звук тривоги лине.
    В очах дитяти подиву краплини.
    Та крик життя долає звук сорени,
    На цій землі вовік Благословенній.

    Матуся сина пригорнула, ще невміло:
    "Перша тривога...Чуєш, відгуділо..."


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  41. В Горова Леся - [ 2024.07.08 15:19 ]
    Зло, порождене злом
    Я б пішла- з автоматом, з гранатою, з тим,що було б.
    Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
    Ти пробач мені, Боже, з молитвою сплетене зло,
    Що породжене злом , від якого сховатись несила!

    З амазонкою зовсім не схожа- легка і м'яка ,
    З мене сльози горохом, як тільки втрачаю надію .
    Але навіть не знала, яка в мене сильна рука,
    Донедавна я думала, лиш обіймати умію.

    Та за муки безпомічних, за охололе маля,
    За синів, хто в багнюці в окопах, в бою і в полоні,
    Хто гарячою кров'ю оброшує рідні поля-
    Хватить духу зімкнути на шиї сталеві долоні.
    05.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  42. Світлана Пирогова - [ 2024.07.08 09:10 ]
    Мужніє сила
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
    Війни несамовите соло.
    Горланить гучно вороже воло.

    Хати-примари, вишень зойки.
    Димиться темінь, суцільна темінь.
    Хрипить самотня в смугах сойка.
    Стиснув вже душі печалі ремінь.

    Хронічна втома... Віра. Зранку
    Свинцеві оси, свинцеві крила.
    Крізь бинт тугий сочиться рана,
    Але мужніє, мужніє сила.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  43. В Горова Леся - [ 2024.07.07 13:17 ]
    Дорога у схід
    Штрих-код вузьких безлистих тополин,
    Дорога збита, небо олов'яне,
    Руду стерню обАбіч застелив
    Похмурий день приземистим туманом.

    Летять у схід кроваво вогняний
    Колони бойових зелених коней,
    І материнське "Боже, сохрани"
    Вплітається у гул їх монотонний.

    За склом оброшеним у молодих очах
    Іскриться сміх дорожніх перегуків.
    Дай , Боже, їх додому зустрічать
    Живих, здорових і незламних духом.
    01.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  44. Любов Інішева - [ 2024.07.05 12:54 ]
    В пам'ять героям
    Молилася вчора щиро я
    Всім на світі можливим Богам.
    Щоб врешті війна закінчилася
    Й повернулась в лице ворогам.
    Кату, щоб у серці дрімучому
    Відлунням пройшлася вина.
    І совість його щоб замучила,
    Від болю ламався сповна...

    Сьогодні я знову молитимусь
    Всім на світі можливим Богам.
    Щоб пеклу буття скінчилося
    І не лилася знову смола.
    Наші хлопці додому вернулися
    І матуся щаслива була.
    В Україні щоб так зажилося,
    Наче з пекла одразу в рай...

    Я завтра тихенько помолюся.
    Героям... титанам... Богам...
    Так низько і тихо поклонюся
    Життя і здоровя дарам.
    Ніколи вже це не повториться.
    Ви ревно свій хрест пронесли.
    За віру, свободу, мову ви
    В пекельних боях полягли...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (6)


  45. Любов Інішева - [ 2024.07.04 16:03 ]
    Сенс життя
    Ходила по світі білому
    Шукала я сенс життя…
    Шукала промінь у вірі я,
    У храмі мого буття.
    Читала я різних філософів
    І біблію зовсім до дир.
    Пускалася в різні сторони
    Історії сильний вир…
    Та мабуть було не даром все.
    Сьогодні його я знайшла!
    В любові він є до ближнього.
    Не правильно зовсім йшла…
    У сонця проміннях ранішніх,
    У посмішці просто так,
    В плечі допомоги вчасному,
    У цілях в твоїх руках,
    У діточок щирих посмішках,
    У квітів прекрасних садах,
    У кожному свіжому подиху!
    І мирний над нами дах!

    2024р


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Іван Низовий - [ 2024.06.24 13:28 ]
    * * *
    Виріс я у селі на Сулі,
    Де черемха і вишня цвіли.
    Крім села і моєї Сули,
    Більш нічого не знав на землі.
    Знав іще: в ясеновім гаю
    Є сунична галява одна –
    Там поховано матір мою
    В рік війни, восени, в ясенах.
    Я пішов по широких світах,
    Зустрічався зі злом і з добром,
    Подружився з величним Дніпром,
    Прописавсь у великих містах.
    Снилась часто в забутім гаю
    Та галява тіниста й сумна,
    Де поховано матір мою
    В рік війни, восени, в ясенах.
    За плечима роки і роки,
    Немалі й невеликі гріхи.
    Та постійно доводять шляхи
    До села, до моєї ріки.
    Я прижився в донецькім краю,
    Тільки ж спомин зрина і зрина:
    Десь поховано матір мою
    В рік війни, восени, в ясенах…





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Бойко - [ 2024.06.23 16:13 ]
    Мов шашіль
    Зо всіх шпарин пролазить «русскій мір»,
    В парадне преться, лізе чорним ходом,
    Облудно розпатякує про мир,
    Приносячи війну і смерть народам.

    Мов шашіль, поточив наш спільний дім,
    Чаїться у найменшім закапелку.
    І якнайшвидше хочеться усім
    Свинцем залити препаскудні пельки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  48. Юрій Гундарів - [ 2024.06.21 09:25 ]
    Тріумфальна арка
    Крокую парком.
    Згадав Ремарка.

    Війна у книжці:
    і раптом - ніжність…

    Та більше - сум:
    вбивають красу…

    Лунає сирена.
    Час воєнний.

    Ось їде коляска.
    Пропускаю: будь ласка!

    Як в поганому сні:
    діти війни…

    Дзеленчить горобець:
    війні - кінець!

    Чи брешеш, сірий?
    Та як без віри?

    Крокую парком.
    У небі - арка…

    Тріумфальна!
    І сонця факел.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  49. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.20 22:14 ]
    Ти не один. Ти не одна
    Тебе накриє у найважчу мить
    тієї пісні давньої торкання,
    і всутеніле серце звеселить
    її давно забуте привітання.

    Посеред полум’я і самоти,
    на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
    тобі відкриється, що здатен ти
    пройти і ці скривавлені дороги,

    що не один,
    і не одна, що ми -
    оця мелодія:
    її лади і звуки,
    над тугою самотності сурми,
    над безміром жорстокості і муки.

    Над мороком,
    над обрієм війни,
    над полем болю,
    що вбирає роки,
    твоя душа і дух такі живі,
    й надземні нас виношують потоки -

    до сонця,
    тверді,
    павітрів,
    води,
    мелодіями понад замороки!
    Аби зійти собою й далі йти -
    ця музика:
    її лади і кроки.

    Тобі прилине
    у найважчу мить
    твоєї пісні
    давнє награвання -
    не відступи,
    нехай вона звучить,
    як світу завтрашньому
    твої привітання!

    Бо не один,
    і не одна, бо ми,
    і ця мелодія,
    її лади і кроки, -
    над бойовою тугою сурми,
    над безміром жорстокості і муки!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  50. В Горова Леся - [ 2024.06.01 22:12 ]
    "До" і "після"
    В слова раніш банальні "до" і "після"
    Вернувся зразу початковий зміст,
    Як тільки дикий смерч війни пронісся
    Над сивим ранком зціпенілих міст .

    У "до" залишив кожен того ранку
    Все надбання раніш прожитих літ-
    Хто захід свій, хто щемну мить світанку,
    А хто не встиг ще протоптати й слід.

    Лишились в тому "до" всі наші мрії.
    А в сьогоденні, чорнім і лихім
    Розбомблений і спалений сіріє
    Між "до" і "після" опустілий дім.

    Та буде "далі", буде мир і тиша
    І горлиця зів'є собі гніздо
    На сонячнім балконі, просторішім.
    ...
    Але не вийде жити, як раніше,
    Такими вже не будемо, як "до".
    Травень 2022 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   25