ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.04.19 23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.

Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,

Роксолана Вірлан
2026.04.19 22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.

Борис Костиря
2026.04.19 21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.

Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива

Мирон Шагало
2026.04.19 18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.

Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —

Костянтин Ватульов
2026.04.19 17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.

Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока

Євген Федчук
2026.04.19 17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.

Охмуд Песецький
2026.04.19 11:03
Вимотуєш байдужістю, мовчиш -
Стає далекою для нас торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?

Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку,
А я не знав, і слухав La Mattchic

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.

Борис Костиря
2026.04.18 12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.

Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти

Олена Побийголод
2026.04.18 07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)

Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об

Борис Костиря
2026.04.17 12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.

Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лія Ланер
2026.04.18

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Побийголод - [ 2026.04.18 07:58 ]
    1958. Присядьмо на доріжку
    Володимир Диховичний (1911-1963),
    Моріс Слободськой (1913-1991)

    Коли не знавали досягнень казкових,
    у давні, минулі часи –
    чекаючи коней по трактах поштових,
    співали мандрі́вці усі:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, ямщику, у дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    І верст, і часів пролетіло чимало,
    по рейках біжать поїзди –
    а все ж на тривожних перонах вокзалів
    співаємо ми, як завжди:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, машиністе, в дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    Й коли на ракетах зі швидкістю світла
    літатимем серед зірок,
    ми все ж перед стартом на звичку нехитру
    затягнемо щось на зразок:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, космонавте, в дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    (2026)оооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Матвій Блантер. Вик.: Євген Бєляєв (1962)."


  2. Олена Побийголод - [ 2026.04.15 06:13 ]
    1956. Ти любиме, життя (в скороченні)
    Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

    Ти любиме, життя,
    люди здавна ведуть про це мову.
    Ти любиме, життя,
    я люблю тебе знову і знову!

    Що несе майбуття?
    Йду з роботи, звичайний трудящий.
    Ти любиме, життя,
    і я хочу, щоб стало ти краще.

    Сивина – ніби сніг,
    час летить, і прикмети уперті...
    Чи ти згадуєш тих,
    хто тебе захищав аж до смерті?

    Так вершись до пуття,
    розвертайся щасливо та вільно!
    Ти любиме, життя,
    й сподіваюсь, що це обопільно!

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Едуард Колмановський. Вик.: Георгій Дударєв (1958)."


  3. Олена Побийголод - [ 2026.04.11 13:18 ]
    1952. На зарядку!
    Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

    Тільки дуже вперті соні
    сплять уранці зайвий час;
    ми встаєм – ледь сонця промінь
    залоскоче в ліжку нас!

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    На заквітчаній полянці –
    блиск ранкової роси;
    майорять на ній уранці
    наші майки та труси.

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    Любо в озері скупатись
    на заруку від застуд,
    а потому – дружно взятись
    за навчання і за труд!

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    (2026)оооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Зиновий Компанеец. Исп.: Анс. МДП В.Локтева (1962)."


  4. Олена Побийголод - [ 2026.04.06 15:17 ]
    1956. Зима
    Сергій Островой (1911-2005)

    У лісі наодинці
    жила Зима в хатинці;
    вона солила сніжки,
    поклавши їх до діжки;

    замети нагортала,
    скрадаючи кути,
    і крижані кувала
    над ріками мости.

        Стіни й дах крижані,
        вкруг – метелиця,
        за дверми в глибині –
        мла кужелиться;

        ступиш крок за поріг –
        всюди іній,
        а під вікнами сніг –
        синій-синій...

    Робила справ чимало:
    сріблила все кругом,
    а місяць накривала
    прозорим ковпаком;

    голу́била ялинки,
    ведмедів-блукачів,
    і потім до хатинки
    верталась на спочи́в.

        Стіни й дах крижані,
        вкруг – метелиця,
        за дверми в глибині –
        мла кужелиться;

        ступиш крок за поріг –
        всюди іній,
        а під вікнами сніг –
        синій-синій!

    (2026)оооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1) | "Муз.: Эдуард Ханк (1970). Исп.: Эдуард Хиль."


  5. Олена Побийголод - [ 2026.04.04 14:01 ]
    1947. Пісенька фронтового шофера
    Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

    Через гори, рі́ки та долини,
    крізь пожежі, крізь югу та сніг
    ми вели машини
    й обминали міни
    на шляхах-дорогах фронтових.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Довгу путь від Волги до Берліна
    перед нами жереб наш простер.
    Нелегка година,
    йшла війна неспинна,
    та кермо не полишав шофер.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Може бути, невійськовим людям
    добре пояснити я не зміг,
    та ніяким чудом
    ми не позабудем
    фронтових наїжджених доріг.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Борис Мокроусов. Исп.: Марк Бернес (1948)."


  6. Олена Побийголод - [ 2026.03.29 06:51 ]
    1942. Все одно
    Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

    Принесли у землянку посилку –
        й мов дихнуло чимсь близьким.
    І на серці заграла сопілка,
        і згадався рідний дім...

            Бо відправлення поштове –
            так надписане воно:
            «Чи Павло́ві, чи Петро́ві,
            чи Миколі – все одно...»

    Я – не перший, не другий й не третій,
        тим не менш, посилці рад.
    Тож не буду тримати в секреті:
        я – надійний адресат.

            Щирі вам мої вітання!
            Усвідомив я давно:
            хто ви – Клавдія, чи Таня,
            чи Оксана – все одно.

    Щоб відзначити нашу побіду,
        треба стрінутися нам.
    Я до вас неодмінно приїду...
        Та куди? Не знаю сам.

            Це поза́очне знайомство –
            де продовжиться воно?
            Може, в Томську, може, в Омську,
            може, в Тулі – все одно!

    (2026)оооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "«Всё равно». Муз.: Ю.Милютін. Вик.: В.Нечаєв."


  7. Юлія Щербатюк - [ 2026.03.27 13:17 ]
    Без майбуття, о, щемна яв!
    Без майбуття, о, щемна яв!
    Я чую зраду в кожнім слові!
    І спадної тепер любові
    Для мене сяє вже зоря.

    Так відлітаючи, із тим,
    Не впізнавати безкінечно.
    В знемозі цілувати плечі,
    Як тиха ніч огорне дім.

    Тобі я мила не була.
    Ти остогид. Тягнулась мука.
    Любов, заручниця розпуки,
    Повільно сповнювалась зла.

    Як брат. Мовчиш. Ми мов німі.
    Та, як зустрінемось очима.
    Клянусь, що зможу невловимо
    Розплавити граніт в вогні.

    16-20 березня 2026 року.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (2)


  8. Олена Побийголод - [ 2026.03.26 16:36 ]
    1942. Вночі перед боєм (в скороченні)
    Соломон Фогельсон (1910-1994)

    Вночі перед боєм
    сиджу під вербою,
    дивлюсь на дорогу – укра́їнський шлях...
    Й стає пред очима
    все те незгасиме,
    за що ми б’ємось у жорстоких боях.

    Моє рідне місто
    спалили дочи́ста,
    в неволі ворожій лишилась сім’я.
    І, сповнений суму,
    гадаю я думу:
    до чого сплюндрована доля моя!

    Кому це розкажеш?
    Нікого не вразиш,
    бо кожний вже знає, що́ значить війна.
    У кожного – горе,
    велике, як море,
    так само без краю, так само без дна...

    Я бачу руїни
    і кров України –
    і прагнення помсти мене спопеля.
    Злощуся до дрожу,
    і жити не можу,
    допоки не звільнена рідна земля!

    (2026)


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (4) | "Муз.: Николай Минх. Исп.: В.Лубо."


  9. Олена Побийголод - [ 2026.03.23 15:12 ]
    1937. Тачанка
    Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

    Ти лети з дороги, птице,
    звіре, й ти з дороги йди:
    Бачиш, хмара клубочиться,
    коні швидко мчать сюди!

    І поціливши з нальоту
    у ворожий цеп густий,
    розпочне свою роботу
    кулеметник молодий.

        Ех, тачанка-ростовчанка,
        вороженькам на біду!
        Конармійська ти тачанка
        на ресорному ходу!

    Ех, за Волгою, за Доном
    в степ широкий золотий
    увірвався невгомонний
    кулеметник молодий.

    І летіла невдержимо,
    гриву кучмлячи коню,
    грива вітру, грива диму,
    грива бурі та вогню.

        Ех, тачанка-київлянка,
        вороженькам на біду!
        Комсомольська ти тачанка
        на ресорному ходу!

    Гуркотять на суші танки,
    в небі кружать літаки;
    про будьонівську тачанку
    ми співаєм залюбки.

    Й ворогам донині сниться
    той свинцевий дощ густий,
    бойова та колісниця,
    кулеметник молодий.

        Ех, тачанка-полтавчанка,
        вороженькам на біду!
        Кулеметна ти тачанка
        на ресорному ходу!

    (2026)оо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Константин Листов. Исп.: КАППСА (1954)."