ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.05.02 06:09
Просвітлий настрій, невичерпність мрій,
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан

Артур Курдіновський
2026.05.02 02:53
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.

Хоча й навколо згубні холоди,

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

С М
2026.04.29 21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Дитячої Творчості Центр - [ 2026.04.29 13:18 ]
    Ц.Д.Т.
    Дружок твій мандрує на небо,
    А шубку залишив у тебе.
    Він прямує в гості до мати,
    Прийде час - ти ще будеш з ним грати.

    А допоки друга немає,
    Ми шубку надійно сховаємо.
    Для цього це місце підійде,
    Сюди ще не раз ти прийдеш.

    Це місце, де вмирає дитинство,
    Тут килимом розквітне барвінок.
    Тут вперше про смерть почуєш -
    На цвинтарі домашніх тваринок.

    04.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  2. Олена Побийголод - [ 2026.04.22 07:55 ]
    1952. Під стукіт коліс
    Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)

    Мчать ялинки, мчать галяви,
    місяць в озеро пірна.
    Гарно так на верхній лаві
    край відкритого вікна!

        Нічка за вікном чорніє,
        в небесах зірки горять,
        люди сплять, а я все мрію,
        а колеса все гримлять.

    Пам’ятаю бал, прощання,
    інститутські торжества,
    і останнього спіткання
    щирі та палкі слова.

        Чи зустрітись доведеться
        в череді нових занять?
        Десь тихенька пісня ллється,
        а колеса все гримлять.

    Гарно так на верхній лаві
    при відкритому вікні!
    І нові чекають справи
    у далекій стороні.

        Йде зоря, мені не спиться,
        у природі благодать.
        І далеко вже столиця,
        а колеса все гримлять...

    (2026)оооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Сигізмунд Кац. Вик.: Ніна Поставничева"


  3. Олена Побийголод - [ 2026.04.20 10:07 ]
    1971. Неслухняний трактор
    Олександр Чуркін (1903-1971)

    В дальнім полі любонька
        жде мене,
    а вже сходить сонечко
        весняне́,
    обрій світлом сяючим
        залило...
    А трактор не заводиться,
        як на зло!

    Трактор не заводиться,
        от напасть!
    Наганяй за це мені
        люба дасть,
    і про це дізнається
        все село...
    А трактор не заводиться,
        як на зло!

    Поле недооране,
        от біда!
    Із любов’ю коїться
        чехарда.
    І про мене скажуть всі:
        «Ну й вайло!..»
    А трактор не заводиться,
        як на зло.

    Трактор не заводиться,
        це страхіть...
    Тут мені на виручку
        люба мчить!
    Просто на очах у всіх,
        край села
    трактор неслухняний мій
        завела!

    Ось такі діла!

    (2026)оооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Юрій Щекотов. Вик.: Леонід Шароха."


  4. Олена Побийголод - [ 2026.04.18 07:58 ]
    1958. Присядьмо на доріжку
    В.Диховичний (1911-1963), М.Слободськой (1913-1991)

    Коли не знавали досягнень казкових,
    у давні, минулі часи –
    чекаючи коней по трактах поштових,
    співали мандрі́вці усі:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, ямщику, у дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    І верст, і часів пролетіло чимало,
    по рейках біжать поїзди –
    а все ж на тривожних перонах вокзалів
    співаємо ми, як завжди:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, машиністе, в дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    Й коли на ракетах зі швидкістю світла
    літатимем серед зірок,
    ми все ж перед стартом на звичку нехитру
    затягнемо щось на зразок:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, космонавте, в дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    (2026)оооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Матвій Блантер. Вик.: Євген Бєляєв (1962)."


  5. Олена Побийголод - [ 2026.04.15 06:13 ]
    1956. Ти любиме, життя (в скороченні)
    Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

    Ти любиме, життя,
    люди здавна ведуть про це мову.
    Ти любиме, життя,
    я люблю тебе знову і знову!

    Що несе майбуття?
    Йду з роботи, звичайний трудящий.
    Ти любиме, життя,
    і я хочу, щоб стало ти краще.

    Сивина – ніби сніг,
    час летить, і прикмети уперті...
    Чи ти згадуєш тих,
    хто тебе захищав аж до смерті?

    Так вершись до пуття,
    розвертайся щасливо та вільно!
    Ти любиме, життя,
    й сподіваюсь, що це обопільно!

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Едуард Колмановський. Вик.: Георгій Дударєв (1958)."


  6. Олена Побийголод - [ 2026.04.11 13:18 ]
    1952. На зарядку!
    Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

    Тільки дуже вперті соні
    сплять уранці зайвий час;
    ми встаєм – ледь сонця промінь
    залоскоче в ліжку нас!

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    На заквітчаній полянці –
    блиск ранкової роси;
    майорять на ній уранці
    наші майки та труси.

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    Любо в озері скупатись
    на заруку від застуд,
    а потому – дружно взятись
    за навчання і за труд!

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    (2026)оооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Зиновий Компанеец. Исп.: Анс. МДП В.Локтева (1962)."


  7. Олена Побийголод - [ 2026.04.06 15:17 ]
    1956. Зима
    Сергій Островой (1911-2005)

    У лісі наодинці
    жила Зима в хатинці;
    вона солила сніжки,
    поклавши їх до діжки;

    замети нагортала,
    скрадаючи кути,
    і крижані кувала
    над ріками мости.

        Стіни й дах крижані,
        вкруг – метелиця,
        за дверми в глибині –
        мла кужелиться;

        ступиш крок за поріг –
        всюди іній,
        а під вікнами сніг –
        синій-синій...

    Робила справ чимало:
    сріблила все кругом,
    а місяць накривала
    прозорим ковпаком;

    голу́била ялинки,
    ведмедів-блукачів,
    і потім до хатинки
    верталась на спочи́в.

        Стіни й дах крижані,
        вкруг – метелиця,
        за дверми в глибині –
        мла кужелиться;

        ступиш крок за поріг –
        всюди іній,
        а під вікнами сніг –
        синій-синій!

    (2026)оооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1) | "Муз.: Эдуард Ханк (1970). Исп.: Эдуард Хиль."


  8. Олена Побийголод - [ 2026.04.04 14:01 ]
    1947. Пісенька фронтового шофера
    Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

    Через гори, рі́ки та долини,
    крізь пожежі, крізь югу та сніг
    ми вели машини
    й обминали міни
    на шляхах-дорогах фронтових.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Довгу путь від Волги до Берліна
    перед нами жереб наш простер.
    Нелегка година,
    йшла війна неспинна,
    та кермо не полишав шофер.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Може бути, невійськовим людям
    добре пояснити я не зміг,
    та ніяким чудом
    ми не позабудем
    фронтових наїжджених доріг.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Борис Мокроусов. Исп.: Марк Бернес (1948)."