ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Олег Герман
2025.10.20 22:40
Більшість моїх розповідей є наболілими і базуються або на напрацьованому досвіді протягом тривалого часу, або інсайтах, що виникли в ході певного клінічного випадку. Ця історія не стала винятком. На прийомі молода жінка зі скаргами на тривожність, панічні

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Сонце Місяць
2025.10.19 10:22
я не в курсі, хто такий насправді юрій гундарєв
(щоби йому казати "ти")

але мене завше бавлять психологічні моменти
& власне, про що йде річ –

особа, котра понтується всяко
("Заслужений журналіст України", етц.)

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Захар Мозок - [ 2007.01.25 11:37 ]
    Зима
    Зима, неначе тінь себе самої,
    Несе сумні безрадісні гостинці.
    Ось мертвенно блищить переді мною
    Ставок, свинцем заповнений по вінця.

    Зима-чаклунка, древня та сердита,
    Товче печаль снігів у світі-ступі.
    Бурульки як замерзлі сльози літа,
    Яке, здається, більше не наступить.

    Все заживо поховане неначе
    І, наче саван, сніг лежить усюди...
    Не чують одне одного й не бачать
    Ні стіни, ні дерева, ані люди.

    І ти, як небо, сіра й обважніла,
    Нечутний плач в собі щохвилі душиш...
    У мокрім снігу вирита могила.
    І світлу там свою ховаєш душу.

    Неоном очі світяться безсонні,
    Тоненькі пальці крутиш і бурмочеш...
    Твої герані мруть на підвіконні...
    Ти ні собі, ні їм не допоможеш.

    Дай руку, моя зимна полонянко,
    Бо я тепло зберіг в долоні літнє.
    Я покажу тобі, що сніжна володарка
    Слабка, коли кохання в серці квітне,

    Що у сумну і сонну пору року
    Ховати себе в сніг не слід дочасно,
    Адже під снігом у серцях глибоко
    Тепла людського іскра не загасне.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.2) | "Майстерень" 5.5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  2. Наталія Лазука - [ 2006.12.22 12:39 ]
    * * *
    Зима на колючках шипшини,
    Аж кров"ю бринить горобина.
    І вітер у груди веслом,
    І снігом, і сном.
    А сонце несправжньо-червоне
    До неба примерзло й холоне
    Старезна скрипуча верба.
    Іду по горбах.
    Здається, життя притомилось
    У вихорі днів і спинилось
    На березі серед снігів,
    У колі слідів.


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" 0 (5.41)
    Коментарі: (1)


  3. Захар Мозок - [ 2006.12.15 16:19 ]
    утреня
    зима. в повітрі дзвін. зі служби люди
    вертаються додому. холодно.
    дивлюсь у небо, наче у вікно,
    в якому намагаюся узріти,
    чи дивиться на мене Небожитель,
    та небожителям, напевно, все одно

    а дзвін розноситься, а дзвін шумить усюди,
    у серце проникаючи саме.
    невже, о Господи, не бачиш Ти мене?
    страшну у серці пустку відчуваю.
    о Господи, невже Тебе немає?
    тоді життя і смерть - то є одне.

    о, як би я хотів повірить в Бога!
    мій клятий розуме! о, як би я хотів
    хоча б на день один з тебе зійти
    і, наче голуб, серцем опростіти.
    чи зможеш, Боже, Ти мені простити -
    моє невір’я, смуток самоти?

    легкі сніжинки кружать у повітрі
    повз мене матір з дочкою іде,
    а я немов на вулиці - й ніде...
    мене немає, тільки ці сніжинки
    тендітні, як був я, коли, холопчинка,
    ловив їх ротом... в серці дзвін гуде.

    стою мов стовп, не можу ворухнутись
    немовби я порушив Твій наказ
    не озиратись. та якби ж хоч раз
    знов сльози радості на утрені утерти
    і звіра сумнівів молитвою приперти
    до стінки, повернуть святий екстаз!

    а дзвін гуде в крові моїй, у серці...
    я відчуваю днів своїх похилість.
    за це велике чудо, дивну милість -
    вернуть роки та стати знов дитям,
    я все, що маю, Господи, віддам -
    усі мої роки, що залишились!


    Рейтинги: Народний 5 (5.2) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  4. Фешак Адріана - [ 2006.12.15 10:06 ]
    а таки зима
    зима вдягнулася в депресію
    й почала плакати дощем
    і світ сприймається як версія
    одного з вимірів проблем
    сніданок, кава і маршрутка
    передбачаються святА
    і знову в серце купа трутки
    і знову маска і сміття
    прокурю вечір до нестями
    розберу ніч на вітражі
    я замерзаю між
    дощами
    і світла дотики чужі



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (3) | ""


  5. Оксана Лущевська - [ 2006.12.13 03:33 ]
    Зима
    Зима почалася із дива -
    і хмари спускалися босі,
    як мавки, в вінках калинових,
    із снігом у срібнім волоссі.
    Їх тіні тендітно гойдались
    у рощі - із верболозу,
    і з кожним шаленим рухом
    снігами сипались сльози.
    Зима почалася із Долі,
    що птицею пролетіла,
    і ніжно-морозним повітрям
    торкнулася твого тіла.
    Немов зупинилося вранці
    незриме колесо часу;
    годинники, як завмерли
    в засніженних дивних гримасах.
    На знак безкінечності щастя
    земля срібним сяйвом взялася.

    Шепочу тобі таємничо:
    "Із дива зима почалася..."



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Коментарі: (3)


  6. Світлана Лавренчук - [ 2006.11.26 00:29 ]
    ***
    Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
    Це листопад, передбачається зима...
    Прихильна й так погода нині –
    Весною пахнуть дні осінні.
    Здається: завтра зацвіте бузок…
    Ти й далі сподіваєшся казок?
    А, може, й правильно отак –
    В повітрі висне добрий знак,
    Коли чекаєш на хороше –
    То і погода допоможе…
    Якби теплом сіяли ми,
    То може й не було б зими?


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Коментарі: (3)


  7. Надія Горденко - [ 2006.11.18 14:39 ]
    Ти ж мене… (пісня)
    Ми зустрілися з тобою,
    Як весна цвіла весною.
    Закохалася вночі,
    Чом сміялися сичі?

    П-в:
    Ти ж мене (я ж тебе) підманула,
    ти ж мене (я ж тебе) підвела
    Ти ж мене (я ж тебе) молодого
    з ума-розуму звела"

    Я прийшла до тебе в гості,
    Ти казав приємні тости.
    Думала, що це любов,
    А ти в ліжко тягнеш знов.
    П-в:

    Я встидалась, та хотіла,
    А сказать цього не сміла,
    Та чомусь ти "тормозив",
    То ж навіщо привозив?
    П-в:

    Я сама до тебе сіла,
    Цілувала, як уміла.
    Світло хто ввімкнув? Агов?
    Перервав нам всю любов!
    П-в:

    І тоді я зрозуміла,
    Чом сичі сміялись вміло…
    Думала, що ти юнак,
    А ти дід старий Бідак…
    П-в:


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.01)
    Прокоментувати:


  8. Ванда Савранська - [ 2006.11.13 23:17 ]
    Розповідь жінки про побачення з коханим
    Ти, звісно, далі сподіваєшся – дарма.
    Вже листопад, передбачається зима,
    А наш був – жовтень: зустрічі наскоком,
    Тарас дивився скоса хмурим оком
    І, видно, заздрив. Надивився наче,
    Але таких, як ми, мабуть, не бачив.
    …Немає місця на алеях – сонні
    Студенти дозрівають на осонні.
    Осіннім літом лагідним зігріті,
    Вони вже знають, що любов – це миті,
    Вона уся складається з моментів,
    А ми дурніші за своїх студентів.

    Ми сподівались на продовження – дарма.
    Для всіх миттєвостей часу уже нема.
    В житті минулому, в гарячім шалі,
    Звикали до розлучень і вокзалів,
    Очима очі вчилися читати,
    Як шпигуни чи справжні телепати.
    Тепер чуже "інформаційне поле"
    Вже не зчитати повністю ніколи.
    Печаль і пристрасть очі нам лоскочуть...
    Сховаємо світлини наших дочок.
    Ти скоро знову полетиш в чужі світи,
    І я не знатиму – не схочу знать, де ти.
    13.11.2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (6)


  9. Ірина Пиріг - [ 2006.11.13 21:10 ]
    ЛИСТОПАД
    Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
    Це листопад, передбачається зима
    і пророкує зраду...
    Вже крейда біла перекреслює шляхи.
    Грудневий дух зацементовує верхи
    дерев сумного саду.
    І пульс у скронях заповільнений, як дим,
    тягучий дим... реінкарнація біди...
    Відкриті в небі стигми.
    Із них дощами виливається печаль...
    Розп’яття доль, як несподівана печать,
    на тлі зими застигне .

    13 листопада”06


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  10. Мрія Весна - [ 2006.11.12 10:20 ]
    Листопад
    Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
    Вже листопад, передбачається зима.
    І те, що ти так пристрасно хотів
    Холодний, мертво-білий сніг замів.

    І не ходи - не вдовольнити спраги знов,
    Земля замерзла, спить моя любов.
    А до весни ще так далеко… до життя…
    О листопад, заледенілі почуття…
    12.11.06


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Лавренчук - [ 2006.11.10 20:52 ]
    ***
    Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
    Це листопад, передбачається зима...
    Це листопад – спалю усі твої листи,
    Зима… Ти чуєш? – Мушу я піти.
    Такий похмурий нині грудкотрус,
    Я перейду із лайфу на діджус,
    Зітру усі від тебе смс…
    В таку погоду не чекай чудес,
    І небо сонне плаче мимоволі,
    Сивіють де-не-де дерева голі,
    Лише примерзлі хризантеми
    Нагадують старі дилеми…
    Вже падолист, тебе в мене нема,
    Це листопад, передбачається зима…
    Всі почуття завмерли до весни…
    Чого ж приходиш в мої сни?


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" -- (5.02)
    Коментарі: (3)


  12. Фешак Адріана - [ 2006.11.08 17:01 ]
    ,,,
    вже листопад
    зима
    передбачається звісно
    дарма ти сподіваєшся
    дарма...
    вже білий вельон падає на місто
    вже білий сад
    слова
    неоднозначність вітру
    слОва не чути
    словА
    висять над змістом
    вже біль - квадрат
    дарма
    чекати літа
    цей світ - зима
    а листопад - початок вітру!


    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (2) | "***"


  13. Олег Матвєєв - [ 2006.11.08 15:34 ]
    ***
    Це дарма, що зима передбачається,
    Ти, звісно, на листопад сподіваєшся
    І жадно в краєвид життя впиваєшся,
    Мов той моряк, що під воду спускається.

    Набиваєш кишені осіннім добром:
    Жовтим листям, дощем і останнім теплом.
    Хочеш все, що не встиг, - у ці дні долюбити
    І скорботу за щастям у небі втопити.

    Отож, чергова осінь у минуле відступає,
    Листопад в ар'єргарді завершає
    Сезон оцінювання літа і весни,
    А результати він схова в зимові сни...


    Рейтинги: Народний -- (4.8) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)