Їжачок додому йшов –
Грушку й яблучко знайшов.
А дві шишечки на гілці
Він віддав красуні білці,
Ще й грибочка на додачу…
Та – від щастя ледь не плаче.
А двом зайчикам морквинки
Їжачок дістав з торбинки.
Отакий він добрячок –
Наш колючий їжачок.

2 серпня 2013 року

Диво дивне - у садку,
на горбочку із піску,
ген навпроти хати,
виросли палати!
А сидять у тім палаці,
наче яблучка на таці:
дві царівни, три принцеси,
королівна й баронеса!
Трохи гралися в "долоньки",
трохи в "матері і доньки",
трохи кішку годували,
трохи в "класики" стрибали.
Хто сказав - так не буває,
королівна не стрибає!
Тут буває це щодня!
Галас, сміх і метушня!
Тут Оленка і Катруся,
і Маринка, і Настуся,
і Наталка, і Тетяна,
і малесенька Оксана!
Мить - і виросли палати
на горбочку біля хати,
і підстрибують на ґанку
королівни і панянки!

2013

Зранечку стежкою
йшло дівчатко –
Личко усміхнене,
Сукня в цятку.
Травами, полечком,
через кладку –
Літу назустріч
ішло дівчатко.

Сонечко променем
гріло щічки,
Щоб рум’янилося
біле личко.
Хвильками хлюпала
тепла річка –
Щоб підростало
дівча невеличке.

На тому березі
у садочку
Стрілося Літечко
у віночку,
Взяло дівчатонько
до таночку –
І засвітлилися
радо очка.

Сонечко променем
гріло щічки –
І рум’янилося
біле личко.
Хвильками хлюпала
щедро річка –
І підростало
дівча невеличке.
2013

Я сплю не мов дитина біля тебе
В полоні чар Сирени я тону
Твій подих ніби шепіт янгола для мене
Сам Аполон позаздрить твоєму теплу

В твоїх обіймах всі турботи геть втікають
Твій дотик заспокоює у мить
Коли ти спиш усі живі на раз вмовкають
Твій сон навіки полонить

Я хочу бути завжди тут з тобою
Розлуку й на хвилину не стерплю
Моя любов завжди буде такою
За це що вечора Богів молю

Ти вродою не поступаєш Афродиті
А в щирості і рівних не знайти
В очах твоїх є кольори небесної блакиті
Мужі боялися до тебе підійти

Моя царице! люба Пенелопо
В коханні й вірності тобі клянусь
Де б я не був, ти в серці все будеш глибоко
І з краю світу я до тебе повернусь

Ґерґель: “Ґел-ґел-ґел” – ґелґоче,
Клюнути Володю хоче.
Хлопчик дубчика узяв.
Не лови, гусаче, ґав!

2008

Вот я иду по улице зеленой,
Не торопясь, передвигаю ноги,
И я иду весь радостный, веселый
И в сердце нет ни капельки тревоги...

Я радуюсь, что я любим друзьями,
Которыми я очень дорожу,
Не получалось - дружно помогали
Я их люблю и их я берегу!

И за поддержку сильную, спасибо!
Кто оказался рядом в трудный час!
Когда грустил - не проходили мимо
Спасибо им, пишу для Вас.

Здоровья в жизни Вам и счастья,
Любви, поддержки и друзей,
Чтоб проходили все ненастья
Мужьей Вам, жен, конечно же детей!

И этот стих всем Вам я посвящаю,
Кто мне родной или хороший друг,
Вы помогли мне раз, об этом я вещаю
И помогайте, кто нуждается вокруг!..

Подумай, часто радость в жизни?
Улыбка часто на устах?
А может чаще злость, капризы..,
Которые сидят у нас в сердцах..

Вот ты проснулся.. и что дальше?
Ты рад тому, что ты живой?
Не замечаем мы все чаще,
Что движет нами : мной, тобой..

А все могло быть по-другому:
Вот ты проснулся, сразу встал..
Ты рад, что жив сейчас и дома..
И в душ с улыбкой пошагал..

Во всем плохом ищи добро ты,
Вот ты попробуй, не ленись..
Когда невзгоды на роботе..
От них ты просто отвернись..

Улыбка многое решает -
Огромный шаг всегда к добру..
И радость в жизни помогает,
И привыкаем с ней к труду..

Подумай часто радость в жизни?
Улыбка часто на устах?
И если "да" - ты очень счастлив,
Добро и мир живут в сердцах.

Среди поляков, русских, греков
Есть та прекрасная страна,
Что всех дороже нам навеки,
Людьми свободными полна.

Так долго нас всех угнетали,
Так много наших пережгли..
Всех патриотов засылали
В Сибирь, подальше, как могли..

Но мы боролись, не сдавались
К родной земле тянулись мы,
И хоть над нами издевались
"Мы не попрятались в кусты"..

Вкраина очень нам важна,
Ведь так непросто нам досталась,
Мы знаем как это "война",
И за еду как насмерть дрались..

Давай ценить Ее сегодня,
Такой свободной и живой!
Приодолей ты все негоды,
Ты не один, мы все с тобой!

С тобою я и Украина,
С тобой традиции, народ..
Любить страну давай едино!
Достигнем новых мы высот!

Хто у світі тобі всіх рідніший?
Людина хто є ця привітна?
Вона краща усіх, наймиліша,
Вона завжди любить і рідна..

Цінуй ти матусю , мій друже,
Цінуй, бо від неї життя!
Цінуй скільки дихати будеш,
Ти завжди для неї дитя..

Цінуй, бо колись перестане
Поради давати матуся..
Колись над могилкою стану..
І низько додолу вклонюся..

Шануй свою маму завжди ти..
Шануй, що б вона не зробила..
Шануй, скільки будеш ти жити
Шануй, як би там не згрішила..

Життя ти від неї отримав -
Душа приєдналась до тіла..
Як просить - то щоб не гримав
Від образи на неї дверима..

Згадай, щоб вона не робила -
Добра тобі тільки хоче..
І як би за щось не сварила,
Згадай ті безсоннії ночі..

Згадай, коли ти був маленький -
Вона тебе всюди носила..
Завжди ти для неї рідненький..
Одежку тобі вона шила..

Згадай, як вона співала,
Щоб заснув ти, свої колискові..
Nебе підбадьорить встигала,
Коли йшов eперше до школи..

Пам`ятай ти завжди матусю!
Не згадуй про неї погане!
Пам`ятай, коли станеш бабусьой,
Або сивим смішним дідуганом..!

Ось живеш ти звичайним життям,
І так враз закохався у когось..
Наче вперше, неначе дитя,
І чекаєш відносин для чогось..

Так буває, повір, так буває,
Що проходить цікавість до цього,
І раптово кохання зникає,
Не такий вже ти є, як до того..

Коли любиш - даєш ти надію,
Що ніколи, ніколи не зрадиш..
Тільки він чи вона - твоя мрія,
І ніколи її ти не вратиш..

Та подумай спочатку, навіщо
Ти так прагнеш відносин, стосунків..
Не давай ти дарма надії!
Щоб дарма не було поцілунків..

Кого ты другом называешь?
Кого назвать готов таким?
Ты смысл слова понимаешь?
Каким ты хочешь, чтоб он был?

Друзей найлучших не бывает,
Он либо друг тебе, иль - нет.
Друг о тебе все точно знает,
Твой сбережёт любой секрет.

Друг - это тот, кто всех дороже.
Друг - это тот, кто не предаст.
Всегда, везде тебе поможет
И если нужно - жизнь отдаст!

Он подойдет, тебя обнимет,
Если ты вдруг повесил нос,
И настроение поднимет,
И даст ответ на твой вопрос..

Таких людей у нас немного,
Нам ими нужно дорожить,
Ведь если в жизни есть тревоги -
Их нужно вместе пережить!

Если имеешь ты такого,
Кем дорожишь и сильно любишь,
Ты береги его родного
Все свои дни, пока жить будешь!

Есть в этом мире непростые люди.
Бывает так, что ты не сводишь глаз...
Бывает.. что достойны Голливуда..
Бывает.. что розачаруют вас.

Но есть, которых сильно любишь,
Которых ценишь, дорожишь и ждешь...
И есть такие , с кем всю жизнь ты дружишь,
А есть... из-за которых вазы бьешь...

Проверь себя... Каким ты есть на свете?
Таким, что тебя ценят, любят ждут?
Иль о тебе плохое на примете?
Проверь себя, задумайся мой друг!

Зима уходит.. солнце наступает..
Трава виднеется из высохшей земли,
Росточки на деревьях проростают
И скоро будут новые цветы..

Пришла весна, тепло настало
И босым хочеться бежать..
По той траве, росой что вся сияет
И эту красоту не описать..

На улицу детишки выбегают,
Им всем так весело и радостно, тепло
Бывает, их родители ругают-
Пошли гулять, одевшись так легко..

Пришла весна и прилетели птицы,
И песня их приятна и легка,
Не скучно впредь воронам и синицам
Ведь все вернулись к ним из далека.

Взгляни ты ввысь, на небо голубое,
Почувствуй красоту святой весны
И посмотри на солнце золотое,
И как все люди радости полны..

Когда зимой морозы начинают
По стёклам бить и в дверь стучать -
Все о заботах забывают,
Ведь Новый год пора встречать!

Вот это праздник: ночь, подарки,
Блестит все яркими огнями
И шелестят конверты, марки..
И все идут гулять с друзьями..

Веселья лес и песен океаны
На праздник этот - Новый год,
Звенят бокалы и стаканы
И веселится весь народ.

Вот снеговик появится внезапно -
Детишки лепят быстро и легко,
И все так красочно, чудесно! Непонятно..,
Куда Деда Мороза занесло?..

А вот и он - румяный, бородатый
И с ним Снегурочка- красавица идёт.
И радуется бедный и богатый
Ведь чудеса бывают в Новый год!

Проходит праздник, гаснет настроенье
И снова дома холодильник пуст,
Закончились конфеты и варенье,
Но будет Рождество и смеркнет грусть!

(2013)

"Ой як то весело,
Як весна прийде...
Сонечко сіяє, соловей співає -
Аж гайок гуде!

А ще веселіше, як літо прийде:
Кругом, наче в раю,
Я в ставку купаюсь;
Хмарка де-не-де!

А як осінь прийде -
Я радію теж:
Врожаї збираю, яблука зриваю -
Щастю нема меж.

А зима біленька,
Наче той пушок:
Кругом ігри в сніжки,
Сріблясті доріжки -
Чекають санок."

2000 р.

з літа до літа щасливий однаково
джміль з контрабасом трюхикає маками
сонце і квіти і зелень смарагдова
грає на повну цвірінькове радіо

час відлітати за хмари на гойдалках –
літніх канікул ще стільки не пройдено
ще безтурботно без пасоки вересня
тягнеться в небо кульбабова вервиця

Розгулявся – бешкетує
пустунець-вітрисько:
То високо у деревах,
то у травах низько.
Покуйовдить липі крону,
яблуньку потрусить,
Потім – гайда кукурудзі
лоскотати вуса.
На стеблині погойдає
жученя лякливе,
Та у хмарі прижене
буркітливу зливу.
А натомиться – мов кіт,
Скрутиться в клубочок
І в якомусь димарі
подріма охоче.

Горе-горе з їжачком, журиться у житі…
Впертячок-боровичок погордив дружити.
«Хочеш, друже, я на спині тебе покатаю?»
Ну, а гриб на нього – глип, уклінно благає:
«Йди, їжаче, не жартуй. Тут смішного мало.
А роботи та турбот і без тебе валом».
Щічки їжачок надув,випрямив колючки:
«Дивна вдача у гриба – ох, пихата штучка!»
Бігав лісом неборак, ну, а потім полем
і ділився з усіма превеликим горем.
Аж зустрівся на шляху хитрий лис Онисько:
«Я з тобою подружусь! І живемо близько…
Та обличчя покажи – роздивлюся краще,
Бо поганий маю зір, особливо натще…»
Скільки радості було, слухалося любо,
Поки лис не показав свої гострі зуби.
Лиш тоді збагнув їжак, що таке дружити
з тим, хто може в слушну мить взяти і вкусити…
Зрозумів тоді їжак – друга чи подругу
Вибирати треба так, щоб близькі по духу…

квітень, 2013

Довго я радів новині,
Що в зоопарк поїду нині.

Дуже там звірят багато
Й веде туди мене тато.

Немов вибух: світло й тінь -
Пробігла зебра, а не кінь.

Випроставшись в гордий стан,
Робить слон з води фонтан.

Дрібнесенькі мавпенятка
Людей стали розважати.

А великий орангутанг
В рот поклав собі банан.

Тут й верблюд з двома горбами,
І лисички із вовками.

А тут хижа атмосфера:
Гепард тигр і пантера.

Рись і хижий дикий кіт.
Погляд має він як лід.

У в великій загорожі
Лев сидить весь на сторожі.

І олень жує кумис
Видно думає про ліс.

Ну а тут пташок багато,
Хоче сич собі поспати.

Сокіл, яструб і орел
Мріють покинути вольєр

В екзотаріум крокую
Бувати там дуже люблю я.

Плазуни й всякі комахи
Наганяють море страху.

Обійшовши всі вольєри
Враження як від прем'єри.

Тож провівши в гарно час
Ми прийдемо сюди ще багато раз.

Я бідна ворона -
така безборонна,
Доконче потрібна
мені охорона.

В город до сусіда
лиш глянути хочу -
Мене відганяє
якась потороча:

Така довгорука,
така головата!
Знайомитись з нею,
гадаю, не варто.

А я кукурудзу
давно там вгляділа,
Але підійти
ще і досі не сміла.

Тому і шукаю
собі охорону.
Чи хто пожаліє
з вас бідну ворону?
:)
2012

Паперовий чи пісочний,
але десь у світі точно
є палац у дев’ять веж
і один манеж без меж.
У кожнісінькій із веж тих
по царівні в срібних мештах
найкоштовнішу з прикрас -
сміх - вгаптовують у час.
Стережуть палац дерева,
і пророчиця місцева
роздаровує усім
різних мрій рожевий дим.
На манежі лев гривастий
вчить малечу думки прясти,
й сім поважних мудреців
шиють хмарку літніх злив.
Без драконів – що за казка?
І дракон тут є… Будь ласка,
глянь, ось там он, над ліском
він кружляє літачком.
Щастя він повіз до лісу
жабці, зайчику і лису,
геть на кожний звіра ніс
по торбиночці поніс.
А, як будеш ти хороший
не за вигоду і гроші,
то, можливо, повезе,
та й для тебе привезе.
Хочу я пораду дати.
Ну нащо тобі чекати?
Довіряй своїм рукам
І збудуй те щастя сам.

З-за обрію-туману
На човнику-хмарині
До нас пливе світанок
У сонячному брилі.

По сонно-теплій хвилі
Веслує промінцями
І дрімки полохливі
Втікають манівцями.
2013

Молюся за тебе,Матусю рідненька.
Склонившись читаю молитву тихенько
У церкві де ти колись в Бога просила,
Щоб я виростала здорова й щаслива.

Коли я найперші кроки ступала
Мені колискову ти тихо співала.
Мене цілувала і знову молила,
Щоб доля не добра мене обходила.

О,матінко Божа й Ісусе маленький
Спасіть,захистіть мою рідную неньку.
Хай не хворіє,хай горя не знає
Щасливою усмішкою мене зустрічає.

Я ще попрошу для своєї матусі,
Щоб поруч були і рідні і друзі:
-Ти будеш здорова-я буду щаслива,
Хай дім наш минає і буря і злива.
2013р

Старенька сивенька бабуся
В немоднім смішнім капелюсі
Ховає у торбу картату
Цікавих секретів багато.

Там – спицями плетені хмари
І в’язане сонце до пари,
Дощами вишивані квіти
І сни, розмальовані вітром.

А ще у тій торбі знайдете
Пухнастий кульбабковий светр,
Сережки й намисто із вишень
Та казку від сірої миші,

Ще сотню пісочних тістечок,
І мир для усіх суперечок,
Для носика – цятки-веснянки,
Для настрою всім – забавлянки.

Секретів усіх не злічити.
Та знайте, мої любі діти!
Як стрінете раптом бабусю
В немоднім смішнім капелюсі

І з торбою в синю клітину –
Всміхніться тоді неодмінно.
Бабуся за усмішку добру
Секретик вам витягне з торби.
2013

Вишенька до вишеньки
у садку росте.
Гріє красні ягоди
сонце золоте,
Вітер заколисує
гойдалку з гілля
І доносить здалеку
пісеньку джмеля.

Вишенька до вишеньки –
туляться між віт,
Їм приносять жайвори
вдосвіта привіт,
Біля них між листячком
засинає день
І тоді до ранечку
сад – анітелень.

Вишенька до вишеньки –
повні жмені втіх.
Мій садок запрошує
в гості вас усіх!
Ягідка до ягідки
між зелених віт –
Скільки ж літорадості
нам дарує світ!
2013

Кожен ранок на черешні,
Серед смачних ягідок,
Появляється дівчатко:
Дві косички і платок.
І черешня пригощає...
А дівча собі гадає,
Що ніколи і ніде
Вже солодшу не знайде!
Хоч на дерево вилазить,
Та сама з нього не злазить...
Щополудня добрий хлопчик
До черешні поспішає,
І замурзане дівчатко
Вміло з дерева знімає.
Знає, що мала сестричка
Їсть черешні у дві щічки!

У моєї мами також є матуся -
Це моя хороша і мила бабуся.
І у мого татка також є матуся -
Це у мене друга дорога бабуся.

Батьки мої мам своїх поважають.
А я своїх бабусь безмежно кохаю.
Бо вони читають щовечора казку
Дарують цукерки, турботу і ласку.

От якби я мала крила,
Я б на хмарку полетіла.
Прощавайте мама й тато,
Буду в небі я літати.

Вам пришлю з гори привіт.
Хмарка лишить білий слід.
Дружбу заведу з птахами.
З хмарки вернуся з дощами.

Місяць в срібному серпанку
вже співає колисанку,
снів казкових цілі жмені
сиплять зорі у кишені.
Хто ж не спить в таку годину?
Зиркнув Місяць у хатину,
то Наталочка маленька
геть не слухається неньку!
Ноженятами тупоче,
гратися до ранку хоче!
Каже Місяць:"Так негоже,
може киця допоможе?"
Киця Мура потягнулась,
киця Мура посміхнулась:
"Пісеньку чарІвну знаю,
Наточці замуркотаю
муркоталочку м'якеньку,
і пухнасту, і гарненьку.
Муркотаю-муркотаю,
сон ласкавий закликаю!"
Тихо стало у хатині,
спить і ненька, і дитина,
гарно впоралася киця,
ворожбитка-чарівниця.

2013

Де над берег – верболози,
Попід берег – очерет,
Каченя дзвінкоголосе
Заховало свій секрет.

Як його ніхто не бачить,
Ані душечки навкруг –
Каченятко пісню кряче
Про струмочок і про луг,

Про усе, що серцю миле,
Тата, маму і братів,
Про міцні дорослі крила,
А про небо – й поготів.

Та хвилюється качатко:
Як почує хто, бува?
Певно, скаже: щось негладко,
Що з качати за співак?

Ти, качатко, не встидайся,
Хвилюватися – дарма!
Як співає хто від щастя –
Пісні кращої нема!
2013

Сьогодні складне і серйозне
Домашнє завдання у сина –
Мій хлопчик писатиме роздум
На тему: «Красива людина».

Задуматись гарна нагода,
А я підкажу тобі, синку:
Людей прикрашає не одяг,
А їх поведінка і вчинки.

Буває, побачиш дівчатко -
Аж очі радіють: вродлива!
І враження добре спочатку,
Та лайки брутальної злива

Поллється в красуні із рота
І знівечить диво- картину.
Краса – не те саме, що врода,
Тепер ти це бачиш, дитино?

А інша – нехай непримітна,
Увагу не зразу приверне,
До кожного щира й привітна,
В її товаристві - приємно.

Того, хто пригнічений, втішить,
А старшим – увага й турбота.
Для неї краса – не афіша,
Щоденна невтомна робота.

Якщо тобі прикладом буде
Така поведінка щоднини,
Про тебе казатимуть люди:
"Цей хлопець – красива людина"

2010

З ранку старшокласник Петя
Вже блукає інтернеті.

На курорті мама з татом,
За онуком приглядати
Ще учора прибула
Бабця здалеку, з села.

Вранці Петю пригостила,
Посуд гарно перемила,
І хотіла ще, як слід,
Борщ зварити на обід.

Але що ж його робити?
Треба дещо докупити…
– Збігай, Петрику, благаю.
Я ж нічого тут не знаю!

Відповів бабусі Петя:
– Не турбуй мене дарма,
Бо коли я в інтернеті,
Хоч я й тут, мене нема!

– Що ж воно така за штука? –
Запитала бабця внука.
– Ти, бабусю, темнота…
Інтернет, це – красота!

Бо, якщо він є у тебе,
То й борщу варить не треба.
Бабця трішки засмутилась:
«Бач, які тепер діла!»
На портрет перехрестилась,
Відпочити прилягла.

А годині десь о третій
Захотілось їсти Петі.

Він бабусю став будити:
– Думаєш мене кормити?
А бабуся здивувалась,
І спросонку аж злякалась:

– Ти ж сказав, що в тім «тернеті»
Є готове чисто все.
Думала, що звідти, Петю,
Хтось і їсти принесе!
2010

Качка-мама, качур-тато,
П’ять маленьких каченяток
Попід верби на ставочку
Чемно плавають шнурочком.

Мама діток вчить співати,
Вчить пірнати діток тато.
Тож прогулянка – на славу,
І корисна, і цікава!
2013

Як чудово,бо кульбаба
не страшна сердита баба,
що на печі спати мусить,
а усміхнена бабуся.

Життєрадісні смішинки
на зорі кладе в торбинку
і летить над липи, клени
на моріг пругкий зелений.

Там вона, моргнувши хитро,
розв’язавши торбу з вітру,
золоті смішинки сіє
у траву, як літні мрії.

Але іноді кульбабу
у світи мандрівка вабить -
за моря і океани.
Щойно зійде шлях туманний,

із кульбабового ока
у смішинчин цвіт глибоко
утіка павук, що виткав
срібну місяцеву нитку.

Зазирає ніченька
сірим вовчиком
У віконце хлопчика
Теодорчика.
Не страшний вовчик той
Аніскілечки!
Хоче затишку він
хоч би трішечки -
До хлоп’ятка під бік
притулитися
І разóм теплі сни
подивитися.

Сіромаху впусти,
милий хлопчику!
Помандруєте в снах
разом з вовчиком.
Буде другом він вірним
в мандрівках,
А над ранок гайне
до домівки.

Хай домівка його ¬
ген за обрієм,
Та залишиться казочка
добрая.
Повіси нам її,
Теодорчику,
То подружимо й ми
із тим вовчиком.
:)
2013

Черепаха Поспішаха
У ставочку край села
Не згадати вже відколи
У хатиночці жила.

Черепаху знали всюди –
У ставку і поза ним.
Не звичайна це тварина,
А дивинка із дивин.

Як прокинеться зраненька –
Тільки сонечко зійде –
Так одразу й метушиться,
Аби встигти все за день.

Стільки справ у черепахи –
Полічити всі дарма!
І спокійної хвилинки
У бідненької нема.

На зарядку, на сніданок –
Все бігом, заперло дух.
Потім прати-прибирати,
Аби сяяло навкруг.

Пов’язати светри теплі –
Для маленьких правнучат.
А ще – в гості зазирнути
До плотвички і ляща.

....................

У тієї черепахи
Гостював колись я сам,
А як хто мені не вірить –
Черепаха й досі там.

Зазирніть до неї в гості
(Я би дуже попросив),
Аби більше не казати,
Що нема на світі див.

Світяться листочки червнем і світанком.
Новий день засяяв в пелюстках троянд.
Все пташине братство цим чудесним ранком
Фестиваль принесло звуків у наш сад.

Пурхнула синичка у бузках-черешнях.
Мабуть спокушає: гай, пійміть її!
Може і спіймаю, адже день прийдешній
Наливає впевненість в душі за краї.

Літо. Поряд руки й очі дорогої
І навіки рідної долі у цей день:
Скільки років разом у наш сад з тобою
Дивимося слухати чарівних пісень?

Сад не постаріє, не загубить мрії.
Теплота і відданість, віра і любов,
Разом з новим щастям, літню феєрію
Звуків нам доносить промінцями знов.

І уся буденність, що переповняє
З дня у день куточки суму голови,
Свіжою росою кришталево сяє
І тікає зовсім святом із трави.

2013р.

Не варто дітям шкодувати книг -
У них дива і досвід всього світу
В них чародійник – хочеш? Зробить літо
а хочеш? - Зиму ти знайдеш у них…

у книгах мудрі-мудрі цьоці й дяді
сховали все, в чім були багаті,
і навіть (прикро, але все ж) багаття
тепліше з них, хоч книги не горять…

ви зекономте на усім, що body
хай пшикне вам колега стиха: псих!
Але ж купіть нових хороших книг
Або старих хороших книг..сьогодні..

Нехай душа окрилиться від тих
Чужих думок, що стали вже своїми
Шляхи земні лишаються простими –
Не варто дітям шкодувати книг…

Життя неспинне, Україна гине -
Земля твоїх блаженних і святих…
А знаєш ХТО їй дулом чуха спину?..
Ті, що колись відмовились від них..

Історій дивних, трішки неправдивих,
Героїв, схильних до пригод смішних,
Веселих і напружених інтриг…
Які до серця перейшли із книг…

Уже весна, біжать струмки,
Зі мною – наперегонки.
Калюжі в кожному дворі
На море схожі дітворі.
В них паперові кораблі,
Пливуть, до іншої землі.
В потік зливаються струмки,
І ми, залишивши сумки,
Забувши про уроки, втому,
Уже не спішимо додому.
Промоклі геть, але щасливі,
Схвильовані і галасливі,
Будуєм дамби, греблі,гатки,
Але дивуємся з загадки.
Спішать байдужі перехожі,
Невже на них будемо схожі.
Красу не будем помічати,
Через струмки переступати?
Дорослі станем і байдужі,
Що не захочеться в калюжі,
Помріяти і постояти,
Хоч і сварити буде мати.

2.03.2010 р.

ID: 352212

Уже весна, біжать струмки,
Зі мною – наперегонки.
Калюжі в кожному дворі
На море схожі дітворі.
В них паперові кораблі,
Пливуть, до іншої землі.
В потік зливаються струмки,
І ми, залишивши сумки,
Забувши про уроки, втому,
Уже не спішимо додому.
Промоклі геть, але щасливі,
Схвильовані і галасливі,
Будуєм дамби, греблі,гатки,
Але дивуємся з загадки.
Спішать байдужі перехожі,
Невже на них будемо схожі.
Красу не будем помічати,
Через струмки переступати?
Дорослі станем і байдужі,
Що не захочеться в калюжі,
Помріяти і постояти,
Хоч і сварити буде мати.

2.03.2010 р.

ID: 352212

Летить у долоні білесенький пух,
здалося, що місто вдягає кожух,
отак серед літа,
ні з того, ні з сього,
мов вати, насипало пуху м'якого!
Та супиться дядечко:
- Знову це лихо!
Бабуся на лавці промовила стиха:
- На пам'ять про літо
вже маю не мрію,
а нежить, хустинку і злу алергію!
Пустіють алеї, пустіє доріжка,
і місто, неначе сумна Білосніжка,
панує сьогодні тут вихор із пуху,
тікають із вулиці люди щодуху,
хапають скоріше свої парасолі,
не сніг то, не дощ,
білий вихор - з тополі!

2013

Спешат беговые заправские кони,
А я - неказистая пони в попоне,
Катаю я маленьких не для престижа;
Я, знаешь, я просто лошадка пониже.

Завидные кони поскачут в погони,
А здесь пятилетняя пани на пони
На двадцать минут соберётся в дорогу.
Я маленьких деток вожу понемногу.

Скорее вставайте из тёплых постелек,
Ведь даже мой день выходной - понидельник.
Я - пони, я - пони, лошадка такая!
Я вас понимаю, я вас покатаю!

Кто любит по парку на пони кататься,
Со мною вступает легко в понибратство.
И не оступлюсь на игрушечном склоне я,
Ведь в парке для пони - сплошная Япония!


2013

Розкажу вам по секрету:
Хом`ячок жує газету.
За щоку її складає,
Певно, потім і читає.
Треба буде ручку дати -
Може, спробує писати.
І портфелика. Авжеж…
В щоки всього не запхнеш!
…Отакий він дивачок,
Мій маленький хом`ячок!

2013

На небесні подушки
Cонечко лягло поспати,
І тополі височенні
Cтали хмари діставати.
Сонце довго не барилось:
Пухом білим гілля вкрилось.
Осокорова перина
Така ніжна, як хмарина!

В трав'янистому віночку,
Під вербою, в холодочку,
Де пшениця колоситься,
Де гусей пасе лисиця,
Де зайчисько спить вухатий,
Де бузько будує хату.
Серед рідної природи,
Де кінчаються городи,
Звило затишне кубельце
Не звірятко, а...джерельце!
Цій події вельми раді
Всі, хто мешкає в леваді.
День і ніч не спить джерельце,
Рівно б'ється його серце.
Пісню радісну співає,
Всіх водою напуває.
Йдуть до нього звідусюди
Звірі, птахи... Навіть люди
П'ють, і дякують за воду,
За приємну насолоду.
Кришталева дзвін-водиця
Проти сонечка іскриться;
Холоднюча в літню спеку
Вирушає в путь далеку.
Трохи згодом час покаже,
Де той шлях її проляже.
А джерельце, знай, сміється,
У траві тихенько в'ється.
Напоївши кущ калини,
Геть побігло із долини.
Там зустріло по дорозі
П'ять братів у верболозі.
Міцно друзі обнялися
І в один струмок злилися.
Прийняла струмок ріка -
Лине течія стрімка,
Поспішає в синє море
До крайнеба неозоре...
Так джерельце мандрувало,
На крайсвіту побувало.
Повернувшись на леваду
Розказало все до ладу.
Як в чужих краях далеких
Ждуть весну сумні лелеки,
Адже їхня батьківщина
Там, де верби та ліщина.
...Всім, хто серцем не пропащий
Добре скрізь. Та вдома - краще!

Бабусю дорогенька,
Ти сіла мити ніжки?
Намучились, бідненькі,
Бо пройдені доріжки

Їх дуже натомили,
Он бач, які мозóлі!
Та я, бабуню мила,
Прикрáшу твою долю.

Я завжди буду радо
Робити, що зумію,
А зараз поруч сяду
І ніженьки помию.

Похвалю я залюбки
Нашого синочка:
Працьовитий он який
У свої два рочки.

І підлогу б він помив,
І зварив би їсти,
Цілий день би щось робив,
Не просіть присісти.

Щира дяка небесам
За таку підмогу.
Цілий день “Я сам! Я сам!”-
Чуємо від нього.

Як тут мамі не радіти:
Не дитина – свято!
От якби ще й старші діти
Брались так завзято.

Тільки сумніви на те
У сестри і брата:
Чи малюк, як підросте,
Схоче працювати?

В мені п’ятсот моторчиків живе,
По черзі випускаю їх на волю.
Чомусь, аби пізнати щось нове,
Уникнути буває складно болю.

Учора вперше праску увімкнув,
Хотів собі штанці попрасувати,
Та тут, і навіть оком не моргнув,-
Процес моїх пізнань порушив тато.

Сьогодні я раненько з ліжка встав,
Щоб не минути жодної пригоди.
Новому так назустріч поспішав,
Що рахував борідкою всі сходи.

Пригод багато мій готує вік,
І деякі подряпини лишають,
Та я, хоч і маленький, - чоловік!!!
А чоловіка шрами прикрашають.

І кримчани, і сумчани,
Вінничани, і кияни
Кажуть донечці і сину:
В нас держава – Україна!
Донеччани і полтавці,
Харків’яни і луганці,
Запоріжці й чернівчани –
Разом всі – одна сім’я ми!
Мелітополь, Кіцмань, Сміла –
Разом ми – велика сила!
В Сімферополі і Львові
Хай лунає рідне слово!
І одеські, і волинські,
Ви – малята українські!
І бажає вам здоров’я
Прикарпаття й Подніпров’я,
І Полісся, й Буковина,
Вся велика Україна!

Мурашка по доріжці
Своїй кудись спішить,
Не став на неї ніжку,
Мурашка хоче жить.

Ось піднялась травиця,
Радіє, що весна, –
Не затопчи дивися,
Нехай росте рясна!

І деревце маленьке,
І дерево старе
Не нівеч, мій маленький,
Нехай усе росте!

Любить природу вчися,
Свій рідний край люби!
На річці і у лісі
Ніколи не сміти.

Допомагай стареньким,
Не ображай слабких! –
З людьми поводься чемно,
Остерігайся злих.

Шануй книжки – в них мудрість,
Яку нам світ дає.
Учись, рости, щоб люди
Раділи, що ти є!