Комашинка-мурашинка
Заблукала у траві
І шукала шлях додому
Не годину і не дві.

Від мурашника далеко
Мимоволі забрела
І тепер зітхає гірко,
А довкіль - чужа трава.

- Не журися, бідолашко!
Я на поміч поспішу.
Бачу он твою хатинку
Між кульбаб і споришу.

Ти мене, мале, не бійся!
Комашатко, не тремти,
А залазь на цю стеблинку -
Скоро вдома будеш ти.

Незабаром я доправив
Мурашинку до рідні
І цей день всміхнувся тепло
Комашині і мені.
2012

Лесик, сповнений образ,
Ходить, наче дикобраз.
Годі, братику, не хнич.
Ходи краще, як павич.




2012

Неслухняний в мене м'ячик -
Де захоче, там і скаче.
Невгамовний м'ячик дуже:
То закотиться в калюжу,
То дивлюся - непосида
На газоні у сусіда,
А як дзенькне близько шибка -
Утікає дуже швидко,
Ну а раз як розкрутився -
Аж на дереві спинився!
Сварять же мене даремно:
- І коли ти будеш чемний?
Я і чемний, а це значить,
Що картати треба... м'ячик!
30.07.12

За обрій сонце сідало,
Стомлено йшло по воді.
Останнє проміння скидало
На хвилі блакитно-руді.
Такі живі та грайливі
Радісні, як малі діти
І вогники їх мерехтливі
Сонце змогли звеселити.
Занурилось сонце у хвилі
Купається в них, плюхкотить
У жовто-гарячому брилі
На хвилях верхи сидить.
Та раптом сонце згадало
Ховатися треба скоріш.
Із сумом проміння скидало
За обрій йдучи босоніж.


06.2012

Біла квітка. Прилелітка
Чорна муха. Подивуха:
- Чи красу цієї квітки
Чимось можна заплямуха?..

Білу квітку чорна муха
Чорним брудом обливуха...

Бджілка, джмелик і мурахи
Квітці личко умивахи,
Цілувахи ніжні щічки
Білосніжної сестрички.

Бідна муха, бідна муха -
Вся від злості побілуха.
Заздрять білому невдахи.
Краще їх не зустрічахи.

Є мораль у приповідки:
Не займайте, мухи, квітки.

Чуєш: свище вітрище?
Він як справжній дідище.
Хоч і палиці не має,
Всіх в домівки заганяє.

У колисці,
срібні бильця,
Спить Ангелик,
склавши крильця, -
Натомився
він за вечір,
Бо розносив
сни малечі.
Зі сріблястих
промінців
Дядько Місяць
кошик сплів -
Щоб Ангелик
ніс у ньому
Всім чемнятам
сни додому -
Сни казкові
кольорові
Під подушки
клав пухові.
Тож Ангелик
постарався -
Лиш єдиний
сон зостався...
Буде це
йому в колиску,
Щоб казок
наснилась низка.
2012

Все у хаті шкереберть,
Все «дригоногами» -
Почала вередувати
Раптом наша мама.

- Я сніданок не роблю!
Висплюся хоч трошки.
І не муляє мене,
Чи є чисті ложки.
- Синку, любий, не кричи
«Де шкарпетки, мамо?»
Бо по телику якраз
Супер-мульт-програма.
- Татку, цукор пошукай
Десь там у буфеті,
Геть не маю часу я –
Зараз в інтернеті.
- Доцю, нині ти сама
Напиши уроки,
Я з подружкою іду
Погуляти трохи.
- Як це так - скінчився корм
Для кролихи Віньки?
В магазин іде там хтось?
Бо мені щось ліньки.

Що це робиться, агов?
Порятуйте люди!
Ми чекаємо, коли
Знов порядок буде.
Як довести до ладу
Все у рідній хаті?

Може, взятися разом
Мамі помагати?
:)
2012

А у нашому кварталі –
жаб'яча родина.
Дивовижний голос має —
к в а к а є годинами.
Відчиняємо кватирку —
там зібравсь квартет.
Не пісеньку, а квакалку
“співає” очерет.

Кажу: не треба квапитись,
заждіть зі своїм "к в а".
Від вашого "к в а-к в а-к а н н я"
болить в нас голова.
Поїжте краще ква́сива,
поласуйте кваском.
"К в а-к в а, к в а-к в а,
К в а-к в а, к в а- к в а" —
прокумкало ставком.
2011

Мріє Фрося про курорти.
Вже купила майку й шорти,
Окуляри чорні модні,
Сумку пляжну при нагоді.
Ще й хвилюється: чи влізе
Все, що хоче, до валізи?

Переглянула немало
І буклетів, і журналів.
Але все щось не підходить –
То погода, то природа.
Там – засильна киці спека,
Там – до моря задалеко.
І задумалася киця:
- А навіщо метушиться?
І для чого це, нівроку,
Отака мені морока?
Он – бери й біжи у гай,
Скільки хочеш засмагай,
А в садочку, в холодочку –
Взагалі справжніський рай!
Тут і річка недалеко,
Й молоко холодне в глеку.
І Васько, сусід-котяра,
Розважає на гітарі...
Не поїду я нізащо!
Всюди добре – вдома краще!

ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ
Скачуть по сходинках,
ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ —
Наче горошинки,
ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ —
Мелодійні звуки,
ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ
Взялися за руки
І пішли гуртом в танок
З піснею дзвінкою
Звеселяти діточок ноток диво-грою!
ДО перед в танку веде впевнено й уміло,
РЕ навприсядки за ним теж задріботіло,
МІ та ФА — немов брати — взялися за боки
Й залицятися до СОЛЬ подались навскоки.
ЛЯ залізло в камертон, щоб тональність дати,
Тому — тон, тому — півтон, можна танцювати.
Наостанку нота СІ скаче вихилясом,
То сопраном задзвенить, то загуде басом.
А коли вони разом заспівають хором —
ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ
Звуться ДО-мажором!

2003

У Богданчика подушка –
Ну справжніська вередушка!
Лиш хлоп’ятку треба спати,
А вона - вередувати:
То їй низько, то високо,
То не тим поклали боком,
То погано, бач, підбили –
Капризує, Боже милий!
Вгомонити цю подушку
Зможе казочка на вушко –
Як тихенько розказати,
То подушка схоче спати
І з Богданчиком разом
Задрімає тихим сном.

Мені якось наснився сон –
Пухнастий, наче купа вати.
Від комина аж до вікон
Пухнаста в ньому була хата.

Пухнастим возом коник віз
Пухнасте сіно для корови.
Пухнаста стежка бігла в ліс
Через пухнасте житнє поле.

А на пухнастому пеньку
Пухнасті виросли опеньки
І на оказію таку
Пухнасті збіглись їжаченьки.

Після такого сну ввесь день
У мене був пухнастий настрій.
Тож я всміхався до людей -
Вони ставали теж пухнасті.

Немов медові бризки,
солодкі "барбариски"!
Залишу дві в кишені
для тата і для нені,
а ще залишу трішки
для мишки і для кішки!

Чи вистачить усім?
Мабуть, одну я з'їм,
бо для рудої кішки,
найкраще - це сосиски!

Згадала я, для мишки,
найкраще - це горішки!
Іще одненьку з'їм,
І вистачить усім!

Казали у лікарні,
- Щоб зуби мати гарні,
щоб не була халепа,
солодкого не треба!

Я тата порятую -
цукерочку скуштую!
Оцю маленьку з'їм,
і вистачить усім!

Залишилась одненька
цукерка солоденька!
Не вистачить усім,
мабуть і цю я з'їм!

Для того, щоб навчитися читати,
Абетку треба досконало знати,
Без букви жодної не можна обійтись,
Тож будь уважний і старанно вчись!

Аа

Найперша буква — це, звичайно, А:
Цікаві з неї починаються слова,
Тому ніяк не обійтись без неї
В словах Абетка, Аґрус чи Алея.

Бб

Здійняла лемент Буква Б,
щоб всі почули:
— В абетці друга я, чому ж
про мене ви забули?
— Як же я вимовлю Без Букви Б, —
зітха Катруся, —
Бог, Батьківщина, Братик і Бабуся?!


Вв

Вогник Виткався з Вуглинки,
Вітерець Війнув якраз,
Він роздмухав Всі жаринки,
Ватра спалахнула Враз.
…Вечоріє. Вітер Вщух.
Від Вогню йде теплий дух,
Ватра В розпачі Волає:
— Вітре, Вій, бо Вже Вгасаю!»


Гг, Ґґ

Ось дві літери-сестрички,
Мов дві крапельки водички,
Хто абетку добре знає —
Їх одразу розпізнає.
Перша — втне вам Гопака,
Здружить Гуску й Гусака,
Друга — враз як заґелґоче:
— Я не Г, а Ґ! — хихоче.
Тож мерщій берись до вправ,
Не лови, будь-ласка, Ґав,
Букви ці не переплутуй,
Щоб невігласом не бути.


Дд

— Хто з вас, Діти, знає, Де
В алфавіті буква Д?
— Знають всі. Відомо ж всім:
Схожа буква ця на Дім.
Дім Данилко нам збудує,
На Даху Димар змурує,
Вікна й Двері зробить з Дуба,
Буде Діткам в Домі любо.


Ее

— Може, хтось з вас відгадає,
Хто у полі рів копає?
— Може, кран, а може, трактор?
— Ні, малята, — Екскаватор!
Невідоме слово це
Починає буква Е.

Єє

Єва букву Є шукає,
Каже: «Букви Є немає.»
Обізвалась буква Є:
— Як нема мене? Я — Є!
Прочитай ім’я своє —
Перша буква в ньому — Є!

Жж

Що за Жук з абетки виліз?
Буква Ж з Жука зробилась,
Стала Жартувать, нахаба,
З Журавлем звінчала Жабу!


Зз

Знову Землю Засніжила
Завірюха-Зима,
Захурделила, Завила,
Застогнала вона.
— Не Злякаємось Зими!
Нам Замети — не Завада!
Заметілям раді ми,
Заметілі — наша Зваба!

Ии

Спробуй, Дмитрику, знайти
Найскромнішу букву — И.
Хоч ця буква — кожен знає —
Майже слів не починає,
Та вона нам не байдужа,
Буква И — потрібна дуже.
Ось, для прикладу, слова:
Мир, синиця, сир, пила,
Жити, пити, сито, сич
І єдиний вигук — Ич!
Ич, яка ця буква И:
Нам без И — хоч пропади,
Ні сюди і ні туди,
Як без їжі та води!

Іі

Ігор, Іра та Іванко
Індика шукали зранку,
На подвір’ї був — І зник,
Де ж подівся наш Індик?
Обійшли усі двори,
Запитали в дітвори:
— Може в Інший бік Іти?
Може вдасться там знайти?
От Історія сумна:
Був Індик — І вже нема!


Її

Їжачок у поїзд сів,
Їде в гості до братів,
Накупив наїдків Їм —
Рідним братикам своїм,
А сестриці — Їжачисі
Подарує рукавиці,
Щоб не мерзла в лапки,
Коли вийде з хатки.

Йй

— Йой! — зітхає буква Й, —
Як набридло все в житті:
Тільки йойкай та зітхай,
Не щастить мені — і край!
— Не страждай, — говорить Ї, —
Будь сестрицею мені:
Будем разом — ти і я —
Чарівні творить слова.
Осьде — слово в множині,
В ньому буде буква Ї:
Солов’Ї, гаЇ, краЇ —
Всі турботи тут моЇ.
А коли такі ж слова
В однині писати —
Будеш, сестро, ти мене
В слові заміняти.
Ось, наприклад, прочитай:
Соловейко, гай та край.

Кк

У Колисоньці Кленовій
Колисала мати сина
І співала Колискову
Про Красуню Квіт-Калину.
Красні Китиці Калини
Над Колискою схилились,
Щоб синочкові Красиві,
Кольорові сни наснились.

Лл

Лебідь, Ластівка, Лелека
Прилетіли із-далека;
Лама, Лев та Леопард
Всіх злякали не на жарт;
Лис, Лоша й рогатий Лось
Разом крикнули: «Лосось!
Ось він в річці! Ось він, ось!»
— Звідки він сюди приплив?
—Здивувались Лящ та Лин.
І Лише Лінивій Льосі
Все байдуже, все у носі!

Мм

Маленький Марчик Мовить
Мамі Мило:
— Матусю! Можна М’ячик
Мити Милом?
Мить завагавшись, взялась до науки:
— Маленький! Милом треба
Мити руки!

Нн

Котик жалібно Нявчав: «Няв-Няв!
Я Не сплю, Не ловлю ґав, Няв-Няв!
Мишку сіру поганяв, Няв-Няв!
Ледве-ледве упіймав, Няв-Няв!
Хоч старий я став уже й оглух,
Але маю до мишей я добрий Нюх!»

Оо

Сміялось в небі сонечко, як О,
Послало свій промінчик у вікно —
Оленка й Олесь Очка зажмурили,
Щоб буква О їх враз не засліпила.

Пп

Зліва Палиця і справа,
Поперечка їх з’єднала —
Подивись, не Поспішай,
Букву П запам’ятай!


Рр

Запам’ятай назавжди відтепер
Цю букву на імення — еР,
Багато слів, які ти знаєш,
Ця літера розпочинає:
Рік, Ряска, Риба, Рак, Ріка,
Родина, Радість, Рід, Рука,
А імена які є славні:
Романи, Ростики, Руслани!

Сс

Якщо розріжем навпіл букву О,
І виберемо ліву половину,
Спокійно вимовити зможем: Сто,
Соловейко, Сонце, Скатертина.
Ця буква-серпик має ім’я — еС,
Вона таких натворить нам чудес,
Що Лома перетворить в Сома,
А слово Мак замінить враз на Сак.

Тт

Тетянка Татка Тягне Танцювати,
Та на Трембіті ще затрембітати,
Танка Такого Тільки Тут і Треба,
Щоб веселились і земля і небо!

Уу

Між голосних — важлива буква У,
Ви, діти, запитаєте: « Чому?»
— Без букви У не вимовить дитина
Святе і горде слово — Україна!

Фф

Буква еФ засумувала,
Що без неї вчать уроки,
Враз про себе нагадала
Й мовила, надувши щоки:
— Фу, без мене вам турбота,
Ну, скажіть без мене вслух:
Форма, Фарба, Фрукти, Фото,
Чи Фіранка, чи Фартух.

Хх

Хоче в Хатці Хом’ячок
Застелити Хідничок.
— Хи-Хи-Хи! — Ховрах Хихоче. —
Глянь: Хом’як Хідник волочить!

Цц

В осоці Цвіркун Цвіркоче,
Розбудити діток хоче,
А малята рано-вранці сплять.

І синицям на осиці
Ранком теж уже не спиться,
А малята рано-вранці сплять.

Цуцик з’їв смачне реберце,
Хлепче воду із Цеберця,
А малята рано-вранці сплять.

На Цямрині горобці
Цвірінчать — гучні співці,
А малята рано-вранці сплять.

— Цитьте! — просить їх матуся, —
Дайте виспатись Мартусі,
Бо малята рано-вранці сплять!

Лиш коли Цілюще сонце
Кине промінці в віконце —
Сон тоді тікає від малят.

Чч

Чапля Чайку Частувала —
Чай Чорничний їй давала.
Чайка Чемно Чай допила
І ще Чашку попросила.
Чапля в Чайник заглянула —
Чаю більше там не було,
Каже Чайці: «Вибачай!
Не Чекай, скінчився Чай!»

Шш, Щщ
Словами Шепіт, Шелест,
Шум, душа,
Пишається тризуба буква Ша,
Коли ж їй хвостика пришити,
То можна в Ща перетворити:
Щоб Щука тріпотіла в сітях,
Щоби Щасливо Щебетали діти,
Щоб на Щоках малят
рум’янець цвів,
І Щедриком святковим
край дзвенів!

Юю

Юрко та Юля Юшку смакували,
Яку зварив зі щуки дід Юхим,
Юначі очі радістю сіяли:
Палала ватра й розстеляла дим.

Яя

— Не щаслива Я на світі,
Я — остання в алфавіті,
І вина тут не моя,
Що між букв остання Я.
А проте, мої малята,
Я створила слів багато,
Перша буква в них — це Я:
Яма, Яблуко, Ягня,
Явір, Ягода, Ялинка,
Янчик, Ярослав, Яринка.
Не цурайтесь букви Я,
Бо таке моє ім’я.

Ьь

Ось буква еР на голову устала,
Й одразу з букви м’яким знаком (Ь) стала
Хоча це знак — не буква, знає всяк —
Пом’якшувати букви він мастак.


АБЕТКА-АКРОВІРШ

Абетку ви вивчали недарма —
Без неї в світ знання – глухі пороги.
Відкрийте книгу — ось вони, слова,
Гортайте сторінки без остороги,
Ґ ав не ловіть – зіб’єтеся з дороги.

Долайте невідомості бар’єр,
Енергії й завзяття вам — без ліку,
Є чим пишатись, друзі, вам тепер,
Живіть у світі знань довіку.

Зривайте сміло вченості плоди,
Ич, як цікаво всесвіт пізнавати,
Ідіть упевнено до вашої мети —
Її вам неодмінно досягти
Й ніколи на путі не спотикатись.

Книжки читайте — мудрості ручай,
Лиш в них житейську істину шукайте,
Минуле свого роду і звичай
Ніколи у житті не зневажайте!

Остерігайтесь сірості в думках,
Поборюйте невігластво і дурість,
Радійте дружній іскорці в очах,
Стократно тіштесь щирості натури.

Таланту не закопуйте в собі,
Узбіччям не тікайте від удачі,
Фортуна ж бо не любить тих, хто в тінь
Ховається, щоб їх ніхто не бачив.

Цінуйте пісні рідної розмай,
Чарівний світ Шевченкового слова,
Шануйте і любіть свій рідний край, -
Щоб не зів’яла українська мова.

Юний читачу! Гордо вимовляй:
— Я — України-матері дитя!

2003

Літо у бабусі завело у казку –
Море полуничне і три тони ласки.

Сім вітрів у жмені осідлали змія –
Хвостиком виляла паперова мрія...

Книги електронні дорогі і модні
Теж відпочивають. Вчора і сьогодні...

Бо теплом хвилюють води у ковбані,
Карасі зібрались плавати в сметані..

Бігати охота – то дітей робота,
Мурчика в чоботи, м’ячик у ворота

Буде нам від мами зауважень жменя...
Ліки від бабусі – баночка варення!

Я заповім тобі мій сину -
Це сонце, небо і поля.
Славетну Нашу Україну,
І твоїх прадідів ім’я.
Я подарую свої мрії.
І щоб людиною навчу.
В любові, вірі і надії
Пройти стежинку нелегку.
Щоб твоя доля легкокрила,
Тобі щасливою була.
Здорових діток народила,
Та довголіття принесла.

Що там коїться: навколо
Вже весна співає соло,
Промінці танцюють скрізь,
Прилетів весняний гість.
- Соловей, привіт тобі
Із тутешньої землі!
- І тобі привіт, Їжаче,
Заспіваю я, одначе.
Ось почувся дивний спів.
- Що з тобою, друже мій?!
Де подівся голос твій?!
- Горе, горе! Що зі мною?
Театральний виступ!.. Горе!
- Так! Це справи не прості.
Треба лікуватись!
- Процедури, процедури…
Де про це дізнатись?
- До Сови ти полети:
Все на світі вона знає.
А живе стара у гаї
Допоможе все дізнатись.
- Дякую тобі, Їжаче,
Полетів я до Сови,
Лікар ж бо це лісовий,
І, гадаю, допоможе
У проблемі мені цій:
Вилікує голос мій.
До Сови летить цей птах,
Підлітає до дупла.
- Добрий день, – гука з двора, –
- Хто й навіщо там прийшов?
- Я Соловей, прийшов сюди,
Бо голос мій пропав на чужині.
І хочу Вас я запитати,
Чи Ви не знаєте, де взяти?
- В темнім лісі, густій чащі
Росте квітка чарівна
Тож і відповідь одна:
Якщо зможеш віднайти,
Вип’єш трішечки роси
І повернеш голос свій,
Оперний чудовий спів.
-Дякую тобі, Сова,
Бо печаль мене пройма!
… Долітає вже до чащі
Соловей наш бідолашний
Опустився відпочить –
Квіточку зумів зустріть.
Підлетів, роси напився
Й дію чарівну відчув:
Ліс його увесь почув.
Диво-звуки полетіли.
Птаство все-усе зраділо!..
Соловейко наш зрадів,
На концерт свій полетів.
Браво! Біс! Усі кричали
Славно всі аплодували.

2011, зима

Сонечко-це також он яка кульбаба!
В небі волошковім полум'яна зваба.
Хтось на нього дмуха -
жовта завірюха.
Парасолі світла трави упіймали.
Дивувались хмари -
білі капризухи,
як в отаві пахощів соняхи зростали...

На платье у Наташки
Яркие кармашки,
А в кармашках пятнышки
Спрятались от бабушки,
От конфетки пятнышко,
От малинки пятнышко,
Пятнышко от сливы,
Чуточку подливы,
Вишня как туда попала?
Только вишни не хватало!
Сердится Наташка,
- Не яркие кармашки!
Что такое, почему?
Ничего я не пойму!
Платье бабушка стирает,
А Наташка напевает,
- Убежали пятнышки
От любимой бабушки,
Снова у Наташки
Яркие кармашки!

Каштан морозивом узявся торгувати
(холодить його листя-опахало).
Бузковий пудинг манить ароматом:
Так хоче, аби ти покуштувала.
Цукати сонечка у ніжних маргаритках
Розсипані в смарагдовому джемі…
І вабить формою смачна ірису квітка,
Кульбабкове всміхається варення.
Солодкі звуки так стрічають лунко!
І пудрять землю пелюстки вишневі…

Чому соромишся, малесенька ласунко?
Для тебе всі солодощі травневі!


2009-2012

Що тобі дарує крила?
То твій рідний край.
Що тобі дарує силу?
То твій рідний край.
Де найкращі в полі квіти?
В рідному краю.
Де найкраще в світі жити?
В рідному краю.

Де дитині найтепліше?
В маминих руках,
А душі найспокійніше
Там, де рідний дах.
Скільки б років не минуло,
Ти не забувай,
Що завжди тебе чекає
Милий серцю край.

Де співали колисанку?
В рідному краю.
Де стрічатимуть на ганку?
В рідному краю.
Де найкращі в полі квіти?
В рідному краю.
Де найкраще в світі жити?
В рідному краю.

Довжелезними ногами
Ходить Бусол берегами,
Ледве зовсім не загруз
Довгошиїй Чорногуз,
Стихли жаби - небезпека!
Поряд клекотить Лелека.
Ходить-бродить Жабоїд,
- Де сховався мій обід?
Вихваляється Дзьобун,
- Не сховається цвіркун!
Ось і загадка для вас,
Скільки птахів є у нас?

Ліда в ластовинні є майстриня нині,
В глині її пальчики, навіть сукня синя.
Ліда ліпить ластівку, що живе в долині,
Ведмежат і зайчика, бджілку на ожині.
Ось рудіє квіточка — виросла ж у глині!
Всіх потішить дівчинка — носик в ластовині.

Хвалилась сорока, що вчила уроки,
Хвалилась сорока, що має Буквар!
Ворони злетілись, ворони усілись,
І навіть забули солодкий сухар!

Шуміли ворони, кричали ворони,
"Ми теж хочем знати й читати Буквар!
Взялися у боки, - Допоки , сороко,
Ми будемо знати одне тільки - КАР?!"

Шуміли ворони, кричали ворони,
Зібрався у лісі пташиний базар,
Кричали ворони:"Ми справжні персони!
Листаємо разом новенький Буквар!"

У школі сорочій, із ранку до ночі,
Вивчають ворони чудовий Буквар,
Сорока охоче із ранку скрекоче,
Та знають ворони одне тільки - КАР!

Свій новий кептарик -
Одягнув комарик,
а веселі мухи —
Білі капелюхи.
А пузатий дядько Джміль -
Одягнув зелений бриль.
Мурашина — у хустину,
Ще й вдягла чоботи сині.
Всі зібрались на парад,
Бо зацвів учора сад.

Зайченя в легких хмаринах заблукало:
Бігало, звивалося, стрибало...

Із веселки враз пірнуло у ставок –
Насмішило заклопотаних качок

Від хмаринки-лиса утекло -
Накивало п’ятами в село...

І не зчулося, а день пройшов...

Утомившись, в сонечка спитало
І питання невесело пролунало:

«Ти яскраво бачиш з висоти...
Як мені додому шлях знайти?»

Сонечко шмигнуло під панаму:
«Поцілую тебе в носик, наче мама,

І за мить мине дитяча втома,
Любо-мило ти прокинешся удома!»

Долонька у мами, долонька у тата,
а ніжки у мене, мені ж крокувати!
Бо я, як те сонечко, в будень і в свято,
А сонечко більше, ніж гори Карпати!

Півзатишок - мама, півзатишок - тато,
А разом нас троє, учись рахувати.
Один - це мій носик, два - оченята,
Як в мами і тата, і у кошеняти.

Сім'я - це багато, це мама і тато.
Промінчики - діти, ану ж танцювати
Для тата і мами, для мами і тата,
Ці ніжки, як в кізки, усе б їм стрибати!

2012

А що там на небі?
Коромисло різнобарвне?
А відерця-озерцята?
Як гарно!
Ясно виблискують,
барвами граються:
дощик закінчився-
з сонцем вітаються.
Усмішка човником,
швидше черпай,
озером бавиться
сам Небограй!!!

А в моїй країні
Барвінково-сині,
Весняні як сад
Очі у дівчат

Хлопці русочубі
До роботи любі,
До пустощів теж
Їх не встережеш!

Люди – гонорові
У своїй любові
До рідного краю,
Прадідів звичаю.

Він з комп'ютером на ТИ,
Розумніших не знайти,
Віртуальний творить міст
Диво-майстер ПРОГРАМІСТ.

Літаком керує вправно
Коли навіть в небі хмарно,
Посміхається з висот
Найхоробріший ПІЛОТ.

Треба знати, що без плану
Не збудуєте й майдану,
Точно вирахує вектор
Геніальний АРХІТЕКТОР.

Він, як лікар Айболить,
Знає що і де болить,
Кличуть фермер і свинар,
- Порятуй, ВЕТЕРИНАР!

Зникло світло, що робити?
По кімнаті як ходити?
Мама каже, - Без істерик,
Допоможе нам ЕЛЕКТРИК.

Хоче знати дітвора
Звідки виросла гора,
Таємниці зніме полог
Мандрівник-герой ГЕОЛОГ.

У кафе чи ресторані
Допоможе пану й пані,
Страв обрати варіант
Пособить ОФІЦІАНТ.

Професії (це кожен знає!)
Важливішої немає!
Він - наставник і навчитель,
Мудрий, приязний УЧИТЕЛЬ.

Він закони добре знає,
Помилку відраз впізнає,
Будь-який важливий лист
Враз напише вам ЮРИСТ.

Всім відомо, що давно
Люди винайшли кіно,
А знімає фільм не мер,
А відомий РЕЖИСЕР.

Бачила нині першого джмеля,

Важного-поважного, як депутат міськради,

Гудів діловито, шугаючи малявок-мурах на стеблах кропиви,

Кпини свої відпускав, мочив анекдоти,

Доти, казав, будете шукати сенсу життя спільного,

Доки сивина вкриє голови дурнуваті.

Отакий от джмеляка трапився мені нині

Покататися б на його спині пухнастій,

коли цвістимуть кульбаба, ромашки, коноплі та маки

а також гречка, в яку люблять попи скакати,

батоги Петрові, не того, що відрікся тричі,

а іншого Утеклого в Шевчукові світи з нашої віковічної Руїни...

Як тобі така перспектива, Джмелику_мій_Пухнастий?

Візьмеш мене на спину, піднімемось на твоїх крилятах?

Подивимося згори на яри, гаї, хутори, де хаток небагато?

Якраз стільки, щоб кожна з них була зкраю?

Знаю там неодмінно буде пасіка біля тієї, з ясиновим тином...

Не хвилюйся, братику, вона буде джмелина...

Малий їжак нанизував листочки.
І появився комірець сорочки.
Сміявся щиро радий їжачок:
Було не видно гострих голочок!

Спи, моя доня, спи, моє сонце,
Місяць яскравий загляда у віконце.
Пісню тобі вітерець заспіває,
Ніжно тебе заколисає.

Спи, моя квітко, закривай оченята,
Нічка прийшла, засинають малята.
Зірочки в небі тобі посміхнуться,
Спи, моя доня, спи, моє сонце.

Спи, моя квітко, а я помолюся,
Та перед Богом за тебе вклонюся.
Спи, моє золотко, спи, засинай,
Мама з тобою, спи, баю-бай...

Ножкой топает малышка,
- Не хочу читать я книжку!
Буквы скачут, как хотят,
Прыгают из ряда в ряд!
Не читаются слова,
Просто кругом голова!

Мама рядышком присела,
Мама в книжку посмотрела,
И сказала, - Плачет книжка,
Подвела её малышка,
Всё бы бегать да играть,
Лишь бы книжку не читать!

Тихо села рядом дочка,
Водит пальчиком по строчкам,
И не плачет больше книжка,
Дружит с книжкою малышка.

Ой болить, болить животик, –
хвилюється бегемотик.
А зваріть мені компотик
із черешень і суничок,
слив, ожини і порічок
та додайте цукру, меду.
Відчуваю я потребу
у млинцях і пиріжках.
Не відмовлюсь від цукерки,
з кремом я люблю десерти
і морозиво з варенням,
чай з малиною, печення,
манну кашку і повидло.
Поки все. Там буде видно.


березень'2012

Вона летить до нас на вітерці,
Торкаючись дахів старого міста.
Услід щебечуть гамірливі горобці...
На низці фіалкового намиста
Веселка затаїлася чудна.
Сережки із березових бруньок -
Вона така тендітно-чепурна.
Веселощами манить діточок:
Танками під краплинами дощу,
Смішними піджмурками у дворі
Радійте, забавляйтесь досхочу,
Допоки сонячний ліхтарик угорі!
У Неї посмішка заквітчано-наївна,
Тонких парфумів стрічка запашна...
То не княжна, а також не царівна.
Привітна юна панна, хто Вона?

от вже Бог послав королеву гірше мачухи -хіромантики
Замість туфликів Попелюшці
кришталеві вдягає салатники
попіл подумки роздуває носить воду живу з Опішні
королеві лишилось жити із тридцятку солодких вишень

царство дуже у королеви сплять у нірках зубаті миші
потяг мирно собі чиргика потяг їде а Ваня лізе
а коли вона варить каву п’ятірнею волосся гладить
б’ють копитами коні в милі бо з горнятка вилазять гади

муж давно вже на неї плюнув от бери і роби що хочеш
олівцями вона малює історично – трагічні порчі
а тоді вдягає перуку темно-синю
забрала в Мальвіни
і блукає самотнім містом диха в ребра чужій дитині

от сопливу б таку і добру чи таку як сама Білосніжка
білоручка і синьоочка хай блондинка іще північна
королева тоді б не злилась купувала круті босоніжки
сукні сонячно – веселкові і складала блакитні вірші

але поки мете мітлою не прийшла ще легка розгадка
коли хочеш принадить щастя то роздай і сама багато
зайцю моркви
ведмедю меду
білий вельон для Попепелюшки
будуть діти в бузковім домі лимонадні катати груші

Подавайте вже коня!
І сідлайте мою долю…
Я скакатиму щодня,
Я стремітиму до волі!

Хоч не раз з коня впаду
Чи знесилюсь в цьому гоні –
До мети однак прийду –
В чарах звершень я полоні,

В чари чину і краси
Я без тями закохався.
Ось і кінь. Давай, неси
…У вчорашнім слід зостався.

28.ІІІ.2012 р.

"Сакура"

Рожеве листя крізь роки,
Хоч горне сходом сонця вітер,
На кроки сакури тендітні
Несхожий зовсім світ людський.

Щоб пити краплю дощову
Здійматись в небо вишня мусить,
Нехай гарячий вітер сушить
Вишневий цвіт, як покрову.

В дівочій вроді чарівній
Своєю тихою ходою,
Над сакуровою водою
Вона народить навесні.

Коли людина ловить час,
Не поспішає вишня зовсім,
Бо знає, знов приходить осінь
На Землю не в останній раз.

Розкаже сакура, що мить
Проходить не завжди даремно,
Якщо одну хвилинку чемно,
У мудрім спокої прожить.

А ті, хто зірве їй красу
Та розгойдає ніжні віти-
Вони, немов бентежні діти,
Не мають гідного часу.

Бентежність їх, безсилу лють
Гаряче сонце покарає
А вічна сакура здолає
Краси та спокою свій путь.

Олександр Сичьов-2011р.

Каже місяць:"На добраніч!
Пізній вечір вже надворі.
Вам бажають "На добраніч"
В вишині сріблясті зорі!"
На добраніч! - каже кішка
Трьом пухнастим кошенятам.
На добраніч! - каже мишка
Двом хвостатим мишенятам.
На добраніч! - каже квочка
Жовторотикам-курчатам.
"На добраніч, мій синочку!"
- у чоло цілує тато,
"На добраніч, мій дзвіночку!"
- обіймає доньку мати.
На добраніч! - ніч шепоче,
Розгорнувши темні крила,
Мишка у кутку шурхоче,
Мабуть ще не все зробила.

Дощик падає на стріхи,
На поля і на ліси
Люду вправному для втіхи,
Для багатства, для краси.

Соломійка плаче вдома
І розради тут нема!
Дощ для неї - наче втома,
День проґавила дарма.

Їй би у квача пограти,
А уроки – підождуть.
На скакалці б пострибати,
Й друзі в гості не ідуть...

„Я ображуся на тебе,” –
крикнула услід дощу.
А ромашка їй:„Не треба!
Я ж тоді не підросту!”

Зовсім це не сміхота,
Справ багато у кота!
Потягнутись на світанку,
Покачатися на ганку,
Повилизувати спинку,
Подрімати ще годинку,
Потім смачно попоїсти,
Потім позручніше сісти,
Потягнутись солоденько,
І поспати ще гарненько!
Зовсім це не сміхота,
Справ багато у кота!

Узялися дельфінята в морі
М'ячика ганяти.
Між буйками їх ворота:
звідсіля і он аж доти.
Не минуло і хвилини -
М'ячик точно в ціль полинув.

Всі завмерли у напрузі...
Воротар не схибив, друзі!
А що ним була акула -
То м'яча вона ковтнула.

У нашому дворі
пліткують снігурі,
підхопили знову
дітвори розмову:
запевняла Настя,
що прийшла у гості
фея-чарівничка,
на плечі – синичка,
сукня із ромашок.
«Фантазерка наша, -
хмикнула Софійка, -
а до нас з Матвійком
ельфики крилаті
ходять зимувати».
Катруся підказала,
бо пори року знала:
"то вже прийшла Вона –
заквітчана Весна!"
........................
Сполохані птахи:
тільки «кі-ги-кі-ги».

- Мамо, а правда,
що діти – це квіти?
Ми ж бо не троянди,
Діток не підлити!…

- Діти для матусі –
Серця квітничок:
Доньки – маргаритки
Пролісок – синок.

Щедро виростає
Той квітковий цвіт,
Ласкою сповитий
Від найперших літ.

- Нумо, п’ятий, на урок!
Промовляє жваво Вова
Вниз по сходинках плиг-скок.
- Зараз буде рідна мова!

- Зараз буде рідна мова! –
Пританцьовують хлоп’ята.
- Рідна мова! Рідна мова! –
Мов пташки дзинчать дівчата.

А дорогою до класу ,
Завітали до їдальні:
З’їли борщику відразу,
Пампушок, котлетки сальні.

У буфеті є смачненьке!
Шоколадок ціла тьма!
Все, що хочеш! Рідна ненько!
Колом піде голова!

- Може, нам вже час до класу?
- Ні! Погратись ми забули!
Бо перерва – це прекрасно!
А дзвінка ми ще не чули.

Відлетіла геть журба,
Бо солодощів поїли.
Ось і дзвоник, вся юрба:
- Рідна мова! Все! Побігли!

Дмитрик, Ігор, ще й Максим
Для контролю прокричали:
- Рідна мова! Чути всім?
Ми урок давно чекали!

І помчали вмить до класу
П’ятикласники веселі.
- Тут не знаємо образи!
- Школа – рідна нам оселя!

Поспішає п’ятий клас
До учителя на мову.
Тут об’єднує щораз,
Щира радість від розмови!

Ось, нарешті, й кабінет.
- Ой, нарешті, рідна мово!
І шевченківський портрет! –
На дітей погляне знову.

Ноги в руки, на місця.
Книжку, зошита дістали.
Дзвоник лине до дверцят,
Кажуть учням: «Розпочали!».

Вчитель легко в клас зайшов,
Привітався, посміхнувся,
Щоб сьогодні в класі знов
Ти незнань своїх позбувся.

Щоб в країну дивослів,
Дивообразів пірнули.
Якщо хтось не зрозумів –
Пояснить аби збагнули.

Як натхненно п’ятий клас
Найріднішу любить мову.
Дуже добре кожен з нас,
Знає силу й ціну слову.

Кожен знає: вигук, частку,
Дієслово – все й будь-що!
Мова – ненька, подих, ласка
Для синів своїх й дочок!
………………………….

Ось такий простий сюжет,
Що з життя - в основу,
Змалював дітей портрет:
Марка, Павлика - чудовий.

Змалював він: Ігоря,
Лору, Германа, Арину
І Оксанку – ці ім’я,
Не забудуться віднині!

Ще згадаємо: Мишка,
Віолетту та Євгена;
І Оленку, і Славка;
Ось Марійка – з гобілену.

Поспішатиме цей клас
На уроки разом жвавий.
Сподіваюсь, вразив вас
Цей сюжет з життя цікавий…

10.11.2010

Ніч. У буді спить Бровко.
Завірюха в шибку диха…
Ходить слон коло вікóн,
А за ним слониха тихо.
- Ой ти, слоню, - каже, - милий,
Всі двори ми обходили…
Затісні нам людські хати -
Де ми будем ночувати?
- Ми б навстоячки в савáні
Подрімали, моя пані:
Нам би в Африці, крім неба,
Даху іншого не треба.
Та в чужому краї цьому
Все так дивно й незнайомо…
Пада білий пух лапатий –
Холодно надворі спати…
- Любі слоню і слонихо,
Я розраджу ваше лихо:
Знайте, я зовусь Олеся,
Ну, а ви мені снитеся.
Лиш зі сну я рано встану -
Повернетеся в савáну!

Посміхніться - вже весна...
Ще очікують морози,
Мабуть будуть вітри й грози,
Але весна переможе,
І здолає перешкоди,
Птахи заспівають пісні,
І розквітнуть квіти різні,
Задзюрчать струмки малі,
Оживе все на Землі!
***
Рівне 2012

Спи спокійно, засинай,
Мамі відпочити дай.
Закривають оченята
Всі дорослі і малята.
Спи спокійно, мій хороший,
Завтра буде день погожий.
Спи спокійно, рідний, спи,
Хай тобі присняться сни
Кольорові та ясні.
Хай до тебе не приходять
Сни лихі та непогожі.
Завтра гляне у віконце
Ніжне та привітне сонце.
І почнеться день новий,
Але зараз, рідний, спи…
Спи спокійно, засинай,
Мамі відпочити дай.