ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що виникли під

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Костюк - [ 2014.12.02 01:16 ]
    А їй здалося...

    Був шлях і крок під полум`ям багать.
    Була печаль - як ніч – густа і сива…
    Була любов - окрилено-красива…
    І спокій був, як Божа благодать…
    Було усе. Усе уже було…
    Перецвіло з весною, відбулося…
    Вже пахне хризантемами волосся,
    Осінній сум лягає на чоло…
    Чому душа не вірить в це? Чому?
    Пісні римує, розсипає ноти…
    Наївна і закохана достоту,
    Веселки в`яже зоряні йому…
    Бо що їй дощ і що їй листопад ,
    А чи років вервечка стоголоса…
    Біжить кудись - розхристана і боса -
    У синь, у сон, у свій едемський сад…
    Життя ж не повертається назад ,
    як їй здалося…
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  2. Марися Лавра - [ 2014.11.30 18:56 ]
    обійми
    обійми мене, обійми
    запитально, що буде далі?
    розцілуй, до грудей тули
    через вулицю перед раєм

    обійми, і жіночий стан
    океанним буде припливом
    обійми мене і нехай
    усміхаються ангели мило

    обійми, і тонка вуаль
    іспаде із лиця моментно,
    заясіється брама в рай
    перламутровим флюорисцентом

    у чеканні трамваю зими
    у обіймах прощальних ми
    2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (18)


  3. Олександр Козинець - [ 2014.11.26 22:00 ]
    ***
    – Мамо, а правда, що кожній з родин
    Діток приносить лелека?
    [слизька необхідність штучних тканин
    стискує злегка…]
    – Так, доню, правда! – Кажуть з новин.
    Мама нам теж казали:
    Коли не було ще штучних тканин,
    Частіше лелеки літали.
    І кожна пташина несла під крилом
    Кохання новим родинам…
    – Скажи мені, мамо, якщо так було,
    Навіщо створили тканини?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Владислав Лоза - [ 2014.11.24 18:36 ]
    Від супротивного
    Те, що дано: у нашій з вами країні,
    що купається в житі й дезоморфіні,
    довжина існування вашої долі
    вираховується в готівкових долях,
    що накрапують вам від прибутків чиїхось,
    хто розділення перетворив на примус.

    Ось припустимо: ви – водій маршрутки.
    Ви отримуєте плюс-мінус дві штуки,
    і цей плюс коли як зливається в мінус:
    все вирішує жадібність і працьовитість
    у мистецтві возити обличчя й пики;
    і раптово – бабуся пенсійного віку
    піднімає в салон пакунки здорові
    та іще – посвідчення кольору крові.

    Якщо ви оплату таки заберете,
    то, можливо, вам вистачить на сигарети,
    ну а в сумі з десятків бабусь – на квіти
    для дружини, чи з друзями погудіти.
    Якщо ж доля всміхнеться не вам на користь,
    якщо ваші інстинкти замучить совість,
    у бабусі решти в маленькому клунку
    буде досить якраз на цукерку внуку.

    Отже, ваша корейська жовтенька тата –
    це уже межа, це уже барикада.
    Вона ділить людей на сорти по тому,
    чи сплатили вони на шляху додому.

    Таким чином, у нашій із вами країні
    ми усі один одному дещо винні,
    ми усі, хоча начебто не мігранти,
    все одно несемо тут нелюдські втрати
    і на цих теплотрасах та териконах
    лежимо горілиць до самого скону,
    розуміючи: щойно прийдуть нагинати,
    лише ми активуємо дефібрилятор,
    і коли запрацює від струму серце,
    то в мензурки з літрових банок наллється
    лікарям та інтернам, що все збороли,
    по ковтку нерозведеного етанолу,
    і лунатимуть в операційній тости,
    що віднині не треба ходити в гості
    і що можна, зриваючи всі плакати,
    нескінченно довго її матюкати,
    й животіти в ній, і летіти вище,
    і писати про неї такі ось вірші,
    і вивчати її степові мегаліти,
    і любити її,
    любити.

    24.11.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  5. Николай Васильевич Гром - [ 2014.11.21 22:20 ]
    Чорно-бiле
    Удача дивна річ! Чому вона зникає?
    Про це напевне навіть Бог не знає
    Усі близькі вже відвернулися від тебе
    Одне питання чи її так треба?
    А полоса життя темнішає щоночі
    І жити так я більше вже не хочу
    Так я втомився годі з мене сліз
    Смертельний якір на душі,
    тягар турбот повис.
    Я не чикатиму на сонце
    і не спиню свій корабель
    Пливу туди де захід сонця
    Ось це напевне мій кінець!
    Я поглинаюсь темнотою,
    чом загубив життя радар
    Сховалось сонце за горою,
    і темно там і лячно там
    Та завжди так не може бути!
    Не може вічно і світить.
    Ти не гонись за сонцем друже,
    а просто-просто обернись
    Бо десь зайшло, а десь вже сходить
    ти не дивись в один кінець
    Бо втративши свій шанс свободи
    ТИ зрозумієш це кінець!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Світлана Костюк - [ 2014.11.18 21:41 ]
    Чоловікові
    ти просто поруч був
    коли мені життя
    свої сюрпризи вміло посилало
    коли боліло
    навіть убивало
    коли вже навіть сліз було замало
    ти відчував
    та зрештою і чув
    як я молилась Господу не всує
    бо вірила що він мене почує
    ти розумів мене без жодних слів
    допомагав спіймати птицю синю
    повірити у казку не_осінню
    намалювати те чого нема
    я дивувалась інколи сама
    що ти так тонко вмієш відчувати
    бо я могла нічого й не казати
    а просто щось шукати у собі
    в поезії чи у небесній висі
    ти зберігав гніздечко наше в стрісі
    а ще не замикався у собі
    а виростав над буднями і віком
    мовчав
    терпів
    був просто Чоловіком
    найкращим найдорожчим далебі
    тому я і не дякую тобі
    а просто знаю - ти у мене є
    такий що навіть з пекла дістає
    душі надійний меч надійний щит
    супутник мій
    на "много- много літ"...
    11.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  7. Марися Лавра - [ 2014.11.17 20:24 ]
    чуєш, не забудь
    лунає реквієм кохання усебічно
    хвалебну оду радості не чуть
    риторика печально-ексцентрична
    я серце маю...чуєш...не забудь

    почав то грай і не чекай овацій
    кінець спектаклю хепі енд мабуть
    будуєш лінію усесвоя прострацій
    ти чуєш...серце маю...не забудь

    облиш куліси й всиротілу сцену
    пустотна зала взріє ролі суть
    одягну маску діви Мельпомени
    я маю серце...чуєш...не забудь
    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (18)


  8. Марися Лавра - [ 2014.11.14 20:12 ]
    однинівічно сполу
    у ветхім сні сердечно їй тулися,
    цілуй у ліву всміхнену брову
    чорнильнОцятковану дугу,
    лобзай чоло, уклінно покорися.

    у ній ти рафінадно розчинись
    офірно, так приреченопокірно,
    - дівча моє чекай, постій-но,
    лебідко краснопера усміхнись.

    заспраглу душу ти йому скропи
    олієеліксирами і мирром,
    і обкури сакральності кадилом,
    однинівічно сполу - ВІН і ти.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  9. Дмитро Дроздовський - [ 2014.11.08 21:37 ]
    * * *
    На трамвайній зупинці стояв чоловік в пальті.
    Він дивився крізь час і мені видававсь знайомим.
    Намагався згадати обличчя людей… не ті.
    Чоловік одвернувся. Я не пішов додому.

    Я стояв біля траси. Поряд шипіння авт.
    Гомінке вороття безупинно і такт безчасся.
    Не змовкає місто. Тут не буває втрат.
    Рух горизонтом. Все – перехід у масі.

    Той чоловік повернув до мене лице.
    Я подивився пильно йому у вічі.
    Може, це він. Ні, неможливо це.
    Той чоловік – це я, та сильніше відчай.

    Дивиться – мов крізь час. Кам’яний, німий.
    Хоче сказати щось, на лиці ж гримаса.
    Біль у очах. І втома, і розпач – мій.
    Він – як і я: ми – здичавіла раса.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (5)


  10. Тата Рівна - [ 2014.11.07 22:35 ]
    а груші обернулись на гілля
    а груші обернулись на гілля
    обсипались посипались корою
    останній лист тріпочеться мов «ля»
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?
    ще рано вітру ще удвох з тобою
    накидавши грушок й книжок до торби
    ходили тут і бачила земля
    дивився бог – нам літньо так
    так добре
    мов у раю до часу до пори
    до крапки не поїдженої ще
    тріпоче між гілля остання «ля»
    все небо нам погрожує дощем
    а ми незрілі ми ще не зросли
    ще соком ми не налились до краю
    ще не готові до примар імли
    театру тіней вигнання із раю
    ще прагнем спеки нам кортить грушок
    гітарних вигинів і виплеску й нектару
    а груші обернулись на гілля
    збезгрушені
    а ми з тобою в тару
    у склянки чи у слоїки чуттів
    під соусом у маринаді в солі
    де я в тобі тремтітиму мов «ля»,
    а ти в мені зажеврієш як «соль»

    холодні будні бутлі та слова
    олія розлилась.. така олія..
    гануся оступилась
    все бува
    і значить бал і точно – голова
    чиясь впаде не втримана
    дива
    скотилась та й розсипалась корою
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?

    а груші обернулись на гілля
    як може обернемось й ми з тобою

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  11. Тата Рівна - [ 2014.11.07 22:59 ]
    річка

    а її вуста холодні холодні стулені сині
    труп не може нічого крім лежати рівно
    і повільно крізь неї по ній проростає
    мокра трава, висихає на вітрові в сіно
    перетворюється в музику вітру мокра трава
    а вона лежить нерухома й неправа
    у своїй передчасній смерті, у смороді
    непритомності тіла вуста її хо-
    роші холодні гарні сині
    у ній сконцентровані дуги мостів
    вогнів життів риб гуркоту потягів
    реву автомашин зойків алколюдей
    диякон топив у ній чоботи
    маньяк - ідеї та геїв і чоботи
    лихвар - іудею й нові штіблети
    поети топилися самостійно
    розпластавши руки віялом чи склавши їх на пузі
    кожному по вірі його по заслузі
    але їй байдуже, мертвим все-рівно
    до чужого життя до власної смерті вона -
    холодний труп не царівна вона потопельниця
    янгол міста незрячих з красивим жіночим ім'ям
    Устина. Устя.
    Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  12. Владислав Лоза - [ 2014.11.05 19:48 ]
    Ліки від снобізму
    Черговий досвід робить мене злим,
    хоча таким не прийнято ставати,
    розкопуючи щось нове. Затим,
    я стверджую, що так лягає карта

    і міг би нині дертися увись
    (хоча насправді тільки ніс дереться);
    не помічати характерних рис,
    які цілком сумісні з теплим серцем;

    навчитись розрізняти моветон,
    при цьому відкидаючи статути;
    ходити у богемному пальто
    як в аргументі говорити скуто;

    в кінці катрена виставляти хрест
    як пам`ять про невідворотні втрати;
    а ще напитись, намутивши десь
    (хоча мені зарано споживати)­.

    Натомість лампа замість каганця
    хитається у побутовій тиші,
    і річ, яка повзе з-під олівця,
    нагадує букет із перебільшень.

    04.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  13. Оксана Вітовщик - [ 2014.11.03 17:04 ]
    Як жаль, що люблять нас лише словами…
    Як жаль, що люблять нас лише словами:
    Пестливими, що й кращих не знайти.
    Для них ми кожен раз "моя кохана",
    Для нас вони щось більше у житті..

    Як жаль, що люблять нас лише словами,
    А на душі - все пусто, як завжди..
    Не гояться на серці наші шрами,
    Немає в світі більшої біди.

    Як жаль, що нас кохають лиш словами.
    А що слова? Хіба ж вони праві?
    Коли стоїш і думаєш "згадає?"
    А там давно, вже згасли ті вогні..

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Владислав Лоза - [ 2014.10.29 22:36 ]
    До прочитання на шкільному вечорі
    Якщо кінчаються запаси грогу,
    то після всіх уроків - не брешу -
    в учительській закрившись, педагоги
    педагогічно курять анашу.

    Все виважено в нашому сторіччі,
    і організаційно теж ніштяк:
    засміяний фізрук інформатичці
    п`ятнадцятий закручує косяк,

    бо чесна праця завжди неласкава,
    бо дим думки непевні зупиня,
    бо працівник освіти має право
    розслабитись після важкого дня!
    29.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  15. Владислав Лоза - [ 2014.10.29 22:59 ]
    14 рядків про фортуну
    Фортуна по п`яні впертою
    стає і несамовитою.
    Мабуть, недостатньо відвертий був
    або ж не зійшлись орбітами.

    Фортуна, прикрившись пакетами,
    лягає за баром на клаптику.
    Ну що ж, я не став планетою
    в безодні її галактики.

    Фортуна зіб`є центрифугою,
    не дивлячись на гарантії.
    Тому я кажу, як другові:
    будь ласка,
    чувак,
    не втрать її.

    29.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Я так хочу сказати...
    Я так хочу сказати…

    Я так хочу сказати слова...
    Ті слова, на які так чекаєш...
    Тема ця аж ніяк не нова,
    Та серденько твоє завмирає...

    Почекай! Ось із духом зберусь-
    Дух мені перехоплює- серце,
    Наче молот, приведений в рух,
    Об кувадло з надією б"ється...

    То ж послухай. Тобі я скажу...
    Серце стиснулось... Серце радіє...
    Хвилювання бажання... Дрижу...
    Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:17 ]
    Таинство женщины
    Таинство женщины

    Ах, эта женщина! Задумка хороша
    В руках Создателя... И тело, и душа-
    Суть совершенство... Из ребра Адама-
    Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-

    Ты удалась. И все же- пар кипит.
    Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
    Не менее прекрасной, чем вторая
    (благодаря которой были изгнаны из Рая

    Супруги проклятые- Ева и Адам)...
    Ответ на многое она подскажет нам
    О том, что женщина- творение прекрасное,
    Но также- женщина творение опасное...

    Ловите женский искренний порыв,
    Но осторожно, а иначе будет взрыв,
    С которым ядерный смешным бы показался!
    О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:09 ]
    Двойственность отношений
    Двойственность отношений

    Ты приходишь порой ненадолго...
    Многоликость- харизма твоя.
    Как поэзия буйности вольной...
    Как журчащая песня ручья...

    Наши души в скрещении судеб
    Обрели этот двойственный дар...
    Мы БЫВАЕМ... Хотя и не БУДЕМ...
    И под снегом бушует пожар...

    Ты приходишь порой ниоткуда...
    Кто ты? Жизнь или смерть? Все равно-
    Ты моя и иною не будешь...
    Ты не будешь... И мне не дано...

    Нам счастливыми БЫТЬ не судилось.
    Нам счастливыми вышло- БЫВАТЬ.
    Мы судьбе отдаемся на милость-
    Удержать бы... И не потерять...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505812
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 17.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Оксана Вітовщик - [ 2014.10.26 19:51 ]
    Згасає день..
    Згасає день,вже час прийти і ночі,
    На небі засвітилися зірки.
    Я так люблю твої веселі очі,
    Люблю твої замріяні думки.

    Згасає день, пливуть кудись години,
    Любов моя навіки, назавжди!
    Я так люблю усмішку твою щиру.
    Я збережу її від всякої біди.

    Згасає день,а завтра буде ранок.
    Я напишу ще декілька рядків,
    Про світле і незаймане кохання,
    Про долю двох щасливих голубів.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Марися Лавра - [ 2014.10.26 15:09 ]
    колисанка
    у кагані вогонь розп'ято
    гасає небом вітер - пес
    шляхи утоптує навхрЕст
    і зазирає у кожну хату

    шибками гримає затято
    увірветься в кімнату - все
    хатині стріху понесе
    здіймає очі - вас відзнято

    і яблуку нема де упасти
    зоря на рифи наплива
    вона сміється і співа
    рости переливцвіте рясте

    до світу сонце іде у гості
    орбітами гасають пси
    планетам облизали кості
    а матінка співа - рости

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (27)


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:56 ]
    Опавший лист
    Опавший лист

    Снег сошел. И лист опавший,
    Переживший зимний снег,
    Словно вспомнив день вчерашний,
    Закружился по весне

    В вихре ветра, что из сеней
    Пыль сомнения метет,
    Что в потоке ощущений
    Позабыл ушедший год...

    Вновь в свободе многоточья
    независим, позабыл
    Тот застенчивый листочек,
    С кем под снегом рядом был...

    Так и я в потоке ветра
    Новый ветренный порыв,
    В парусах грядущих лета
    Поцелуем изловив,

    Упаду и вновь восстану...
    Но, по-новому любя,
    В сердце вдруг заноет рана-
    Как я буду... без тебя?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:13 ]
    Квіти
    Квіти

    Ми просто квіти, зрошені росою,
    І наше щастя всім вам прислужитись.
    Не зачепи ногою нас босою,
    Чи взутою- ми просто, просто квіти...

    Нам прикро, як для смутку нас купують.
    Роса стіка, як сльози по загиблим...
    Як на останню зустріч, ми сумуєм,
    Зірвати нас вважають за потрібне...

    Ми горді, як нас дарять юбіляру-
    Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
    Політ шалений гордості пізнаєм,
    Коли артистів нами закидають...

    Для цього ми ростем, це наша доля,
    Нічого проти цього ми не маєм,
    Але найбільше любим мимоволі,
    Коли коханці нас друг другу дарять...

    І як же наші стебла затріпочуть,
    І як бутони наші розійдуться,
    Як ми побачим, що блищать кохані очі...
    Як ми побачим, що тіла зіллються...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 17.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:52 ]
    Расставание
    Расставание

    В сером мареве автовокзал...
    Я уехал, а ты осталась...
    Где-то в сердце больном печаль
    Острой раною отозвалась.

    Нам не свидеться никогда.
    Все, что было- неповторимо.
    Ирреальные города
    Не спеша проплывают мимо...

    Ты сама эти дни сполна
    Разделила с моей судьбой.
    Так скажи, в чем моя вина?
    Это боль, это просто боль...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:51 ]
    Предательство
    Предательство

    Мы разошлись- нет, ты не умерла...
    Но ты свой выбор сделала умело.
    Костер погас, весь выгорев дотла...
    И вот мы врозь... Но нет, не в этом дело...

    Ты предала- да сложно ли продаться
    Когда сменила ты того, кто всех дороже,
    И неустроенность, и жизнь в движеньи танца
    На теплосладкое супружеское ложе.

    Да уходи- да мне уж нечего терять!..
    Остыло все, и стали дни короче...
    В покое пошлом будешь долго вспоминать
    Безумства страсти- наши огненные ночи...

    Так что ж теперь? Тебя уж больше нет.
    И на столе стоит с цикутой чаша...
    Она- как избавление от бед...
    Она- как продолженье жизни нашей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473527
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:02 ]
    Ухожу...
    Ухожу…

    Да пошло все к чертям!
    Этот город чужой.
    Это лампы вольфрам-
    Солнца свет неживой.
    Город детства ушел
    Убываньем тепла...
    Как фантомная боль,
    Детства память ушла...
    Этот город исчез,
    Как скрипящий паркет
    Довоенных домов-
    Память прожитых лет.
    Из "стекляшек" пустых
    Мегатонных громад
    Лица "зайдов" чужих,
    Словно рыбы, глядят.
    Холодами сквозит
    С высоты эстакад...
    Прожит жизни кульбит.
    Цикл замкнулся. Назад
    Вход закрыт на запор.
    Это рана в судьбе-
    В детства радостный двор
    Не вернуться тебе.
    Да гори все огнем!
    Все равно, как уйти...
    Сумрак ночи и днем
    Сердце может нести...
    Кончен бал. Ухожу
    Мимо рыбовитрин
    В мира нового жуть,
    Безнадежно один...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:43 ]
    Заздрісники. Така собі прадавня притча
    Заздрісники. Така собі прадавня притча

    Великий стародавній Бог
    Раз вирішив порозважатись.
    Заздрісників одразу двох
    Призвав, і став пропонувати-

    Просіть, що хочеться кому!
    Не забувайте лиш одного-
    Я рівно вдвічі дам тому
    Хто другим буде. Слово Бога

    Міцніше сталі. Тут-таки
    Заздрісники давай гадати,
    Що попросити, допоки
    Від заздрощів не постраждати.

    От каже зрештою один-
    Мій Боже! Вибий мені око!
    Замисливсь Бог... Питає він-
    Навіщо дурість ця жорстока?

    Ага- сміється заздрісник-
    Хоч від цього зазнаю болі,
    Та втішусь, іншому коли
    Повибиваєш ти обоє!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:48 ]
    Відьма. Спокута. Поміж часів
    Відьма. Спокута. Поміж часів.

    Ти ходила нічними ярами
    В Чарі Дійства прогоркло-солоній,
    І нічні наполохані трави
    Лоскотали оголене лоно...

    Ти літала нічними містами
    І кропила їх кров"ю сердець,
    Щоб в пожежних вогнях вихорАми
    Легковірність звести нанівець...

    І у шалі пізнань ексцентричних
    Ніч, торкнувши тебе, тріпотіла,
    Наче подруга зваб еротичних,
    Обійнявши оголене тіло...

    Ці знання, що від Темряви Ночі,
    Від закритої іншому Брами,
    Жаром вогнища жалять охоче...
    Закрутились на тілі цепами...

    Час не той... І не та нині Ера,
    Щоб у клубах гламурно "світитись"...
    Середвіччя примхлива Химера-
    Доведеться за все розплатитись...

    І "бомонду" образи відчуєш...
    І плебейське шипіння незгодних...
    І Епоха Майбутня парує.
    І "зіркове" те вогнище модне.

    Тільки раз. За долоню узявшись,
    Ту, що нею ти Коло обводиш,
    Мов на подіум стрімко піднявшись,
    Ти, як Зірка, на вогнище сходиш.

    Ти вся гола стоїш перед ними...
    Вже вогонь доторкнувся до тіла...
    Тільки раз у житті є хвилини...
    Це-твоє. Ти сама так схотіла.

    Лине крик твій останній, мов пісня...
    У Майбутнє Рука волохата
    Душу тягне, в Минулім завислу...
    Жменя попелу. Стомленість ката...





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525681
    рубрика: Лірика
    дата поступления 25.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Ще кохай
    Ще кохай!. .

    Ще кохай мене! Ще кохай,
    Поки небо розкидало зорі!
    Не віддай мене! Не віддай
    На самотністю перчене горе.

    Поки час іще, поки час
    Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
    Поміж нас уже, поміж нас
    Причаїлась розлуки рана...

    Забери мене, забери!..
    Зацілуй, закохай до ранку!
    До зорі кохай, до зорі,
    До світання, як до останку.

    Тож візьми мене, тож візьми,
    Закохай у шаленстві ночі!..
    Що в коханні не вічні ми-
    Серце вірити все не хоче...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:02 ]
    Кохання в нічній хаті (16+)
    Кохання в нічній хаті ( 16+ )

    Дівчино моя, іди до мене!
    В напівтемній хаті нишкне хіть...
    Ти тремтиш, тендітна і шалена,
    Солодко п"ючи єднання мить...

    Я в тобі... Гладенько і чуттєво
    Випиваю всю тебе до дна.
    Ми одні у хаті... Наче Єва,
    В цілім світі ти моя одна...

    Місяць хату міря крізь фіранку...
    Таємниче сипле срібний пил...
    Ми кохатись будем до світанку...
    Тільки на зорі не стане сил,

    І тоді в ранковій прохолоді
    Ми, тілами сплетені, поснем...
    В місячного світла насолоді,
    Випещені зоряним дощем...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 12.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:14 ]
    Нічна дорога в нікуди
    Нічна дорога в нікуди

    В тумани сиві пірнають фари...
    За борт хапають нічні кошмари...
    Куди я їду? Куди мій шлях?
    Спитай у крука в нічних полях...

    Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
    На зов Мольфара нічне створіння?
    Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
    По-між світами ажурний міст...

    Що я покинув? Що я отримав?
    Де я щасливий- чи там, чи нині?
    Совиний стогін в питаннях цих
    На перехрестях нічних доріг...

    Чимало знаю. Чимало бачив.
    За шал кохання чим я віддячу?
    Куди прямує мій корабель?
    Пливу до неї... Можливо-в Хель...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 10.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:19 ]
    Страсти по Аэлите
    Страсти по Аэлите

    В железной скорлупе... Все ближе, ближе, ближе!..
    В иллюминатор красным глазом Марс блистал..
    Какие тайны, мятежи, события увижу,
    Рукою алчущей сквозь мрак тебя достав?

    Сквозь ночи мглу, дрожащий холодом забвенья,
    Тужуркой кожаной укутав свой озноб,
    Влекомый силой притяженья- вдохновенья,
    Тянусь рукой к тебе, земной озябший сноб,

    В твоих согреться зыбко- призрачных долинах,
    Познать хрустальный блеск твоих вершин,
    Припасть к немым сакральным тайнам властелинов
    Былых эпох, изведать мощь твоих машин...

    Кружиться в вихре перманентных революций,
    Пьянящий пить поток твоих кровавых вин,
    Проверить прочность неземных твоих конструкций
    Лечу... Во всей вселенной я один, совсем один...

    И будет встреча... Кем-то выписан мне литер
    Познаний таинства космической любви...
    Меня ты темным ангелом увидишь, Аэлита!..
    Встречай же падшего, и им одним живи...

    Испить мне дай эзотерических познаний,
    И в нежность женственности крови свежей влить
    На пике жажды эротических желаний,
    И дай Надежду революции вершить...

    На торможенье!.. Дрожью мелкой бьет ракету,
    Как от экстаза... Аэлита! За тобой
    Я прилетел! Аз есмь! О, где ты? Где ты? Где ты?
    Я приземлился!.. Где же ты, любовь?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 23.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.10.16 01:05 ]
    Одиночество (16+)
    Одиночество ( 16+ )

    В полночный час
    Танцуешь в комнате
    Во мраке ночи...

    Ты мне сейчас,
    как кукла голая,
    Отдаться хочешь.

    Обнажена,
    Движенья плавные,
    И ты одна...

    Ты влюблена...
    Мотив печальный...
    Бокал вина...

    Я далеко.
    Но расстояния
    Нам не преграда.

    Мне нелегко,
    Но ожидание-
    Моя отрада...

    И до тебя
    В своих мечтаниях
    Я дотянусь.

    Рукой тепла,
    Рукой желания,
    Тебя коснусь.

    Я дотянусь-
    И ты почувствуешь...
    И вздрогнет тело...

    Исчезнет грусть.
    В изгибе чувственном
    Ты вся несмело

    Сама возьмешь
    Себя изысканно...
    И при луне

    Оргазма стон,
    Живой и искренний,
    Подаришь мне.

    Умолкнет стон...
    Умолкнет музыка...
    Ты голышом

    Стихи любви
    Напишешь памяти
    Карандашом.

    И ляжешь спать.
    И в утомлении
    Окончишь вечер...

    Ты будешь ждать.
    И будешь верною.
    И будет встреча.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 30.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Олеся Лященко - [ 2014.10.15 18:47 ]
    Ще одна осінь
    Прибиральники, ніби гноми,
    Щире золото тачками возять.
    Всі дерева – бездомні паломники –
    Мовчазні їм стають на дорозі.

    І терпляче показують жестами,
    Що те золото треба для храму,
    Синіх курток безжурну розплесканість
    Зупиняють ламкими руками.

    Прибиральники слухають радіо,
    А нестримані сірі ворони
    Прилітають, гуляють із радістю
    По насипаних з листя дзвонах.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  40. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 01:05 ]
    Молотовский коктейль любви (16+)
    Молотовский коктейль любви ( 16+ )

    Рушится прошлое на площадях.
    Рушится, рушится все в головах.
    Ночи пронизаны снежною мглою...
    Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
    Сладковозвышенно в мир влюблены,
    Видим вдвоем Революции сны.

    Здесь, в уголке потаенных желаний,
    Мы отогреемся в неге слияний.
    Родина время нам даст отдохнуть,
    Просто согреться любовью чуть-чуть...
    В жажде любовной измята постель...
    "Молотовский" изготовим "коктейль"...

    Этот рецепт в совершенстве познали.
    Кровь площадей в свое тело впитали.
    В жажде познанья вхожу я в тебя,
    В ушко желанья шепчу я, любя -
    Рушится прошлое на площадях,
    Кружится, кружится мед в головах...

    Родине нашей сейчас мы поможем.
    Ингредиенты смешаем, умножим
    Страсть первобытную с дрожью сольем,
    Трепетом наши тела обовьем,
    Девичью гордость сольем с униженьем
    Поз утонченных.. Глубоких вхождений...

    Этой энергии темная сила
    В сладкой истоме нас соединила...
    Мы отогреемся, мы отдохнем,
    И леденеющий мир подожжем!!!
    Рушится прошлое на площадях...
    Кружится счастье у нас в головах...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  42. Олеся Лященко - [ 2014.10.09 09:23 ]
    Голосіївський парк
    Стежці закотилася за комірець
    Шина велосипедна.
    Осінь стоїть вздовж доріг, продає
    Жовто-гарячі пледи.

    Нитка асфальтна розгойдує
    Машин дороге намисто.
    Осінь знімає сорочку з плеча
    Та одягає місто.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (11)


  43. Ростислав Бодзян - [ 2014.10.03 13:48 ]
    Очевидець аварії
    Ейфорія на обличчі…
    Стоп – червоне…І стоїш.
    Покурив би уже тричі,
    Очі ріже ніжно ніж –

    Тобто промінь світомами,
    Що дітей поза мільйон
    Має гріє і руками
    Спить літає в унісон.

    В ті секунди мав видіння –
    Червоне стоп і навмання
    Шукали руки там коріння…
    Жахливий крик сліпого я.

    А потім з’їхались сирени,
    Червоний стоп горів чекав,
    І тепло швидко, десь із вени,
    Тиск бив і бив, а я чекав…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  44. Владислав Лоза - [ 2014.09.28 14:28 ]
    Поети
    Поети пишуть високі вірші
    у час, коли розцвітають маки.
    Поети пишуть все гірше й гірше
    про зле кохання, про воду й Краків.

    Поети мовчать, як ревуть гармати.
    За залпами строфи майже не чутно.
    Поети здібні в мистецтві чекати,
    прикинувшись, ніби згодні й кутні.

    В мовчанні поети за дниною днину
    снують по готелях і грають у кості,
    в той час як гармати вплітають в тканину
    будови всесвіту точний постріл.

    А потім, раптово спинивши втрати,
    гармати чомусь обертаються в бонги.

    Поети, в принципі, здатні мовчати,
    але не витримують надто довго.
    27.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  45. Олеся Лященко - [ 2014.09.25 13:52 ]
    Новини з Кам’янця

    А ти – королева маленького міста –
    Високі підбори і жмені коралів.
    Всі площі, скуйовджені і прямовисні,
    Ішли та ім’я твоє вікнам кричали,

    Що камінь погодився рівно покластись,
    Що золотом зважать тебе твому пану
    І викуплять, вимолять, не занапастять,
    Відвагу і вảги принісши на ґанок.

    Твій пан роздобрів і сказав тобі: «Вільна!»,
    А золото нести чимдуж до світлиці.
    А місто вжахнулось: то де ж королівна?
    Без пана – зозуля на вітряній спиці.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Марися Лавра - [ 2014.09.24 22:37 ]
    Криваве літо
    стривожено
    стриноженим конем,
    криваволіто одійшло степами,
    у часточці
    лишилося із нами,
    останками
    обвуглених систем.


    литаврами
    гарматні позивні,
    гримітимуть віками і роками,
    в боях полеглих
    гідно вояками,
    обвітрені
    обличчя у війні.


    примарами
    стоятимуть сини,
    навічно оперезані плющами,
    оплакані
    осінніми дощами,
    почесні
    вартові весни...

    24.09.2014








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (32)


  47. Ігор Шоха - [ 2014.09.21 20:27 ]
    Алегорія життя
    Немає муки каяття,
    та настає, буває, втома
    і від ума, і від биття,
    коли усі неначе дома,
    але не радує знайома
    усім пародія життя.

    Хіба ми знаємо, чого
    і ради кого, і кого
    самі ось ліпимо із глини?
    Але уточнюю картину, –
    щоб на гарячому його
    застукати у ту хвилину,
    коли заслужить батогом.

    Ой є ще патріоти шлунку.
    Немає дітися куди,
    коли до нашого рахунку
    вони намітили ходи,
    научені і поїдати
    не ними рощені плоди,
    і кожуру порозкидати,
    лишаючи свої «сліди».

    Їх операції ума
    не вище – два по два чотири.
    Не буде Україні миру,
    допоки пахне Колима,
    де Ліліпутії нема,
    ані, – ла-ла, ані сатири.

    Навколо мене, біля нас
    гарцюють дарвінські примати,
    яких потрібно обирати,
    яким несила повсякчас
    духовну їжу подавати.

    Життя підсовує свиню
    або готує западню,
    яку совок не доганяє.

    А біс роздмухує меню,
    як вітер полум’я вогню,
    який не гріє,
                         та –
                               палає.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  48. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.20 00:55 ]
    А я чужая
    А я чужая,
    чужая я.
    Вокруг дороги
    не те поля,
    не те объятья.
    Улыбка тоже
    мои сомненья
    не растревожит,
    не разбросает
    пшеницу-кудри.
    Здесь много солнца
    когда-то будет,
    а нынче холод
    и я ... чужая,
    моей планеты
    не видно рая.

    Поля соломы,
    а где же травы?
    И ветер бьется
    в стекло лукавый -
    чужая сказка...
    Слеза тревожит -
    и я в дороге -
    ищу,
    быть может...

    20.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  49. Олеся Лященко - [ 2014.09.13 20:10 ]
    -
    Увічливий крамар на мить не стихає,
    Примушує дерево пахнути лісом,
    Каміння з намиста – нерівно котитись
    В розстібнуті пазухи вигідних крісел.

    Купи мені зайця з неоновим вухом.
    У крамара очі – запалені люстри.
    Ми будемо їхати разом, а заєць
    Котитиме лапою місяць-капусту.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  50. Марися Лавра - [ 2014.09.09 17:11 ]
    Мій
    увінчаною дівою
    являюся зникаючи
    збиваю спокій твій.

    войованою зброєю
    стріляю убиваючи
    умерти не посмій.

    улюбленою піснею
    літаю огортаючи
    смарагди твоіх вій.

    убраною царівною
    закохуюсь караючи
    єдиного, ти - мій


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   42