ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Самослав Желіба
2023.10.02 13:03
У моїх штанях – дорогоцінний вантаж,
І я іду крізь море людей,
Стійко витримуючи усі бурі мінливого суспільства.

Наталія Кравченко
2023.10.02 09:20
Літає по небу вогонь, а над землею теж літає, Реве війна, як вогняна вуалька, Палаюча в ночі. Спалює міста, не заллє вода, Яскравим полум’ям горить і бути покірним говорить. Плавить все навколо до тла, Не втече і не піде ніхто, і ніщо від цієї в

Микола Соболь
2023.10.02 06:14
Сусід у мене вегетаріанець
від виду сала хреститься, капець,
а я люблю карасика в сметані,
сосиски в тісті, звісно, – холодець.
Моя дружина он яка ґаздиня –
варенички у вишкварках несе…
А у сусіда чи гарбуз, чи диня?
Й узвар із баклажанів на десерт

Віктор Кучерук
2023.10.02 05:33
То покотиться, то скаче
По подвір'ю пружний м'ячик, -
То шукають на городі
Цю опуку дружнім родом,
Бо не може ні хвилинки
Буть без круглого Устимко.
02.10.23

Володимир Бойко
2023.10.02 02:02
Розбійникам з великої дороги не місце у великій політиці. Російська матрьошка лягла під китайську ляльку. Мудрі змії виродилися у підлих гадюк. Добрі наміри – вигідна ширма для недобрих справ. Тим, що вчать жити інших, самим би іще по

Іван Потьомкін
2023.10.01 22:15
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Юлія Щербатюк
2023.10.01 20:20
І знов німота ця, неначе напруга,
Упала на плечі, закрила вуста.
Укотре по колу, чи то не наруга,
Коли у повторі омана пуста?

До заходу доля схиляється тужно,
Хоча, ще чіпляє порожнього суть...
Напевне, до тебе вертається мужність,

Сергій Губерначук
2023.10.01 17:33
Не схожі ні на кого люди
снують їдять – їдять, снують…
Хто їх зупинить, хто розбудить?
Вони ж своїх, себе жують!

Будують нібито сумлінно
загальнолюдський інститут –
от – ні! – майбутні покоління

Микола Соболь
2023.10.01 17:23
Край ночі стань на Борисфена схилах,
прислухайся, як жебонить вода,
тече Дніпро, неначе кров у жилах,
пульсує його хвиля золота,
немов зове торкнутися причастя
з молитвою до Бога на устах
чи є у світі ще найбільше щастя
перетікати у Чумацький Шлях.

Євген Федчук
2023.10.01 16:17
Сидять рибалки понад ставом.
Над воду вудлища стирчать.
Мабуть, ідуть не надто справи –
Чи що й вдалося упіймать,
Бо і садки в воді порожні.
Та хто би переймався тим?
По пляшці виставили кожен,
Бо ж всяк подався зі своїм.

Ярослав К
2023.10.01 13:26
І знов пишу: її кохаю.
Паперу вкотре зізнаюся,
Що все обожнюю без краю
Ясні вуста і пасма русі.

Що досі марю проти ночі
Із нею стрітися зарання
І у розмаю дні співочі

Микола Соболь
2023.10.01 13:15
Майстер ком не стане майстром слова,
що напише мжичка чи полова.
І слова й думки його пусті.
Хай собі плететься у хвості.
Не марную часу даром я,
коли бачу, що Юрко - теля.
01.10.23р.

Юрій Гундарєв
2023.10.01 12:06
Цей ювілейний випуск присвячую, звичайно,
улюбленому опонентові

«Наче орьол із Поті
ширяє в піднебессі…»

« - Коротша думка, кращі пироги!
- Це правда, Юро?

Наталія Кравченко
2023.10.01 10:30
Відчинилися двері у невидимий чорний світ, Панує чорна тінь - вуалька у ньому… У місячному небі ясні зірки ледве видно, Мертвим поглядом у скло дивиться череп місяця. Темний шар хмар рухає чорною вуалькою, проступаючи на ньому обличчя чорних магів,

Віктор Кучерук
2023.10.01 06:18
Намагався раз Василько
Ухопить за гребінь хвильку, –
Опустив у воду руку
І піймав зубасту щуку,
Зголоднілу так уранці,
Що вчепилася за пальці.
01.10.23

Микола Соболь
2023.10.01 05:47
Сховаюся у золотім саду,
де ще від вишні трохи пахне літом
і яблука цвіт-сонечком напиті
багріють крізь стуманену габу.
У верховітті сповненій надії
лиш тихий вітер між гіллячок мріє…
а скоро засурмить він у трубу,
задме, задме сліпим снігам настрі

Ярослав Чорногуз
2023.10.01 00:48
Не шкодуйте грошей для поета,
Бо духовно не зростете ви...
Не з’їсте колись одну котлету -
Є пожива мізкам голови.

Ну не купите моднячу сумку,
Стане трішки личенько худе.
Раптом в книзі геніальна думка

Іван Потьомкін
2023.09.30 23:49
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Ігор Деркач
2023.09.30 20:12
ІНам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
що не чіпає того сатана,
у кого на зелене алергія.

ІІ
Немає віри в те, що має шут
зіграти роль в історії країни,

Микола Дудар
2023.09.30 13:21
Попри всякої негоди
І всіляких перепон,
Не зникають ляльководи -
Негараздів еталон…
Наче мухи обліпили.
Жмуть і жмуть зо всіх сторін.
Ех, мені б такої сили,
Не смоктав би анальгін...

Наталія Кравченко
2023.09.30 10:53
Навкруги було темно Панувала чорна вуалька, Ховаючись з виду, Так сховалася, що ніхто не бачить її, Так і з'явилася злобна вуалька, бачучи її Все навкруги поринуло у доімоту, Та прогнати зловісну вуальку не може

Юрій Гундарєв
2023.09.30 09:30
У перший день жовтня рівно о дев‘ятій вся Україна зупиниться, щоб хвилиною мовчання вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць, які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом, і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих, хто із збр

Тетяна Левицька
2023.09.30 08:42
Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
і я йому вклонюся ницо, як святому,
хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
сльоза полинна неабияка гірка.

Пробачаться мої провини, бо хіба
на терезах усе злобливе переважить?
Хотіла від свого життя барв

Віктор Кучерук
2023.09.30 07:23
Всюди знати має кожен
В непростий для світу час,
Що научимо й поможем
Тим, хто звернеться до нас.

Ро-До-Си – красива назва,
Скрізь шанована людьми,
Бо розумні та уважні,

Микола Соболь
2023.09.30 03:20
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…

Микола Дудар
2023.09.29 21:22
Не знаю як вам, мені сумно без Півдня.
Сержант старшині, пам’ятаю, нерівня…
Не плачу, не скиглю… усе це наївно,
Тим паче, що знову, безсоння в обіймах…

Дістало падлюче, як завжди, зненацька.
Та сила у нас в усіх гайдамацька
У Матінки - Неньки, у К

Володимир Каразуб
2023.09.29 13:29
Колись ти була таємничою як світанок
На вокзальній станції,
З пустими перонами, лавами,
Лункою залою і вицвілими плафонами.
Вітер погойдував кронами лип і зривав каштани,
Поодинокі птахи пролітали над лісом за колією,
А потім здалеку вчувалось гудін

Володимир Бойко
2023.09.29 10:54
Дубляни на Дублін Галич на Галац Балту на Балтімор Тульчин на Тульчу Закупне на Закопане Монастириська на Монте-Карло Рівне на Равенну Вільнянськ на Вільнюс Тальне на Таллінн Кути на Калькутту Буки на Баку

Наталія Кравченко
2023.09.29 09:36
Два чорних та сильних крила Їм похмура вуаль безодні, Зовсім не страшна, Злетять до небес, Але крила під тягарем Вам не злетіти, Тягар давить і тягне вниз, Не скинути їм його Маєте померти

Микола Соболь
2023.09.29 07:23
Час летить. Не стомлюються коні.
Був алюр, тепер уже галоп.
Ранок воду п’є на підвіконні,
а йому б чайку лише ковток.
Можна й кави. Та вона дорожча.
Про десерти маритися зась.
На болоті заспівала троща,
до картоплі буде і карась.

Віктор Кучерук
2023.09.29 05:05
У бабусиній оселі
Нині сумно Даніелі,
І з бабусею в кімнаті
Їй не хочеться гуляти, -
Тож вмовляє самотужки
Добродушну боягузку
Відпустити на годину
До гайочка по ожину,

Марія Дем'янюк
2023.09.28 21:12
Осінь - кольору полум'я свічі:
Вогник вдячності та молитов.
Сяєвом жовтим сповита земля,
Свічі-дерева запалені знов.

Осінь голубить, осінь шепоче,
Осінь тебе обійняти хоче,
Осінь до серця свого пригортає,

Марія Дем'янюк
2023.09.28 21:12
Осінь - кольору полум'я свічі:
Вогник вдячності та молитов.
Сяєвом жовтим сповита земля,
Свічі-дерева запалені знов.

Осінь голубить, осінь шепоче,
Осінь тебе обійняти хоче,
Осінь до серця свого пригортає,

Микола Дудар
2023.09.28 20:54
Згубивсь. Відстав. Приліг. Спочинув.
Набрав дзвіночок сам собі
Згадав усе… і ту дівчину,
Що перестрілись у журбі…

А краєвид торкнув долоні
І підштовхнув з обійм до дій…
І прошептав наживо промінь:

Віктор Михайлович Насипаний
2023.09.28 20:54
Вільне місце у маршрутці.
Сів малий хлопчак гарненько.
Стала поруч в сірій куртці
Повна жіночка старенька.

Лиш малий устати хоче, -
Та у сміх. Його спиняє:
- Ще посидь! Не треба, хлопче.

Євген Федчук
2023.09.28 14:35
Миколка в лісі назбирав грибів
І вже було додому повертався,
Як чує – хтось по стежці наближався.
Тож він бігом за кущиком присів.
З’явились два десятки вояків,
Хто в чому та з тризубом на кашкетах.
Хто з автоматом, хто із пістолетом.
«Свої!» - мел
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Паша Броський
2023.09.18

Іркаля Іркаля
2023.09.10

Дмитро Близнюк
2023.09.03

Олег Білик
2023.08.29

Даниїл Ворона
2023.08.27

Світлана Луценко
2023.07.27

К Галина К Галина
2023.07.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Самослав Желіба - [ 2023.10.02 13:54 ]
    3
    У моїх штанях – дорогоцінний вантаж,
    І я іду крізь море людей,
    Стійко витримуючи усі бурі мінливого суспільства.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Шоха - [ 2023.09.13 11:12 ]
    Вишкіл нації
    ІКолись були батиї і мамаї...
    а нині що? Корупція вбиває,
    а те, що мімікрує угорі:
    парафія диявола, гундяї
    і наймані царі та упирі,
    яким ніде аналогів немає,
    хапають у хижацькі пазурі.
    Ця акція займає два етапи –
    обожнювання ідола і фарс.
    Московією правили не раз
    скажені параноїки, сатрапи
    і... маємо: допоки є кацапи,
    у пекло тихо котиться земля,
    Європу облюбовують арапи,
    китайці опановують здаля
    уже свою євро-азійську мапу,
    язичники, які наймають папу,
    канонізують мафію кремля.

    ІІМи не учені, але є під боком
    непрошений учитель-єзуїт,
    який дає історії уроки...
    за ніс водили нас не сорок років,
    а нищили багато сотень літ.
    Ніяке плем’я іншого народу
    не витерпіло більшої біди
    як посполиті Києвого роду
    у боротьбі за волю і свободу
    супроти ненависної орди.
    Не каємося... і як діти Божі
    з любові до людей, а не зі зла,
    допоки не розвіється імла,
    вилущуємо на кожусі воші
    та дякуємо «кацапні хорошій»
    і за науку, й за її пуйла.

    ІІІНаука ця на світовому ринку
    усупереч умовному відмінку
    усе-таки дорожчає, зате
    показуємо файні результати...
    ...................................................
    ще є кому на дзеркало пеняти,
    та нація міцніє і росте.

    09.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  3. Самослав Желіба - [ 2023.08.16 16:39 ]
    2
    Агов, повернися до зір,
    І знайди у них сонце своє;
    І я поруч з тобою дитя,
    Вдивляймося в небо разом.

    У цих зорях блакитних життя
    Далеко десь сяє чуже,
    Побачим його ми колись,
    А чи зникнем отак в самоті?

    Не знаю, дитино, цього,
    Та надію дарують зірки
    Вже тепер, вже тепер сміємось,
    Дивись: ми живемо ось тут,

    І чи там нас чекають чи ні,
    Рідіємо тут ми й тепер,
    І зорі ці ніжні для нас
    Уже сонцем тепера цвітуть.

    Не знаю я де чи коли,
    Я не відаю навіть нащо,
    Не скажу чи по нас щось живе
    Залишиться чи відійде,

    Але я відповім без вагань:
    Радіємо й плачемо ми
    Сьогодні, й сьогодні ми є,
    І для нас мерехтять ці вогні.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  4. Самослав Желіба - [ 2023.08.03 11:06 ]
    1
    …А як пройдеш ти повз,
    То стану я щасливий,
    І без тяжких думок,
    Як вітерець у вітах,

    заплутаюсь в твоїм
          волоссі чарівнім.

    І де знайти спасіння
    Від цих солодких пут?
    Та й нащо?
          там спасіння,
    Де цих нема отрут?

    О ні! то лиш простори,
          широкі та прозорі

    І вітер там зника –
    Шукайте вітра в полі! –
    Най буде в цих вітках,
    Аби знайти не волю,

    а дім собі і зміст,
          як я межи цих кіс.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Панченко - [ 2023.07.25 00:11 ]
    останній день війни
    Ну от і він, останній день весни
    Але війна, як безкінечний лютий
    Сирени уриваються у сни
    Вмирають дні та йдуть у вічність люди
    Де ти, Маріє? Розп'яли Азовсталь
    За те, що не зігнулась до Пилата
    Як праведна то жертва і свята
    Чом віра й мова наша теж розп'ята?
    Не вірю в Бога, що убив свого
    Єдиного й улюбленого Сина
    а вірю в ЗСУ і ТРО
    І що воскресла наша Україна
    Воскресла Україна навесні
    В крові, пилюці, змучена, розп’ята
    І душі наші, і пісні сумні
    Та будемо веселих ще співати.

    31 травня 2022р., 97 доба повномаштабної війни


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Анастасія Коноваленко - [ 2023.07.07 09:38 ]
    Не плачте по мні
    Не плачте по мні, мамо.
    Не крайте свого серця.
    Нехай вона для внуків ще
    Шалененько поб'ється.

    Не плате по мні, таточку.
    Чого вам горювати?
    Он іще, брата мого
    Треба научати.

    Не плач по мні, подруго,
    Якщо була такая.
    Тобі заповідаю я
    Свої духовні дбання.

    Чого ж вам плакать за мною?
    Що я собі надумала?
    Ви лиш радіти будуте,
    Коли мене не збудете.

    Чого вам побиватися?
    Нащо всім тужити?
    Ви, краще, поскоріше
    Весілля отгуліте.

    А мою душу темную.
    Мене давно померлую
    Забудьте.

    Живіть собі щасливенько.
    Живіть, поки живеться.
    Радійте дням усяким,
    І що серденько б'ється.

    04/03/2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  7. Самослав Желіба - [ 2023.06.01 23:25 ]
    Дівчина зі шрамом
    Ідеш і бачиш сон ліричний,
    Ідеш ти вільно, феєрично,
    Неначе Вавилона цар;

    Та ти, деннице, не загинеш,
    І ні прокльони, ні провини
    Не забруднили твоїх чар.

    І тільки шрам під оком правим,
    Як зрадник янгольський, криваво
    Нагадує в тобі земне.

    Та щось у ньому і небесне,
    У ньому теплий подих весни,
    Але й зимовий вітер дме.

    Пощо ця дивна суперечність
    Твою порушує статечність
    Та спокушає на думки?

    Навіщо янголу пошкода,
    Що всю його спокійну вроду
    Неодностайністю плямить?

    О божа сило земнородна,
    У золотих тоненьких бровах
    І в зелені твоїх очей

    Я бачу згадку про страждання,
    Про біль і про тяжкі зітхання,
    Та про нещастя злого день.

    Природа, видко, на усьому,
    Що зі свого родила лона,
    Поставила й своє тавро,

    Аби нагадувати дітям
    Про те, що навіть райські квіти
    Буденне обіймає тло.

    Та ні; такі думки непевні,
    Не душать ангелів пустельні
    Чи гір засніжених вітри,

    Не в цьому задум є всесвітній,
    Аби нагадувати злидні
    На кроці кожному красі.

    Вона дарує нам відраду
    У недосяжних зір плеядах
    І у краплиночках роси,

    Що вийшло все з її простору,
    Нехай то звір чи тихі води,
    Чи навіть квіти навесні;

    Вона показує людині
    Неперевершеність творіння,
    Яке зі звичного пішло,

    Аби небес краси сягнути,
    Порвати межі всі та пута,
    Створити бога самого –

    І небувалий образ гордий,
    Життям посічений жорстоким,
    Мені такий секрет одкрив

    Посеред звичної години
    І без хорів небесних співу,
    І без аскез важких років.

    Нехай же бачу я й надалі
    У звичному красу й принаду,
    Надію, радість, янголів,

    А ти, деннице Вавилона,
    Знайди безсмертя не на троні,
    Та у поетовім вірші.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (7)


  8. Самослав Желіба - [ 2023.05.30 00:07 ]
    Очікування світанку
    Поспи у спокої, моя тендітна мріє:
       Іще на дворі ніч і півень не співа,
       Нехай не чуються тобі громи гармат,
    Чи галас бойовиськ і спалах не видніє.

       Поспи, я захищу, нехай оддам життя,
    Та жоден волос твій із голови не паде,
    І мирний сон нічний я берегтиму радо,
       Допоки цю пітьму не роз’яснить зоря.

    Поспи, кохана, ще. Настане ранок новий,
       І мла покине нас, покинуть і жахи,
    Покине рідний край потворний гуркіт зброї;

       Поспи, нехай тепло надійної руки
    Тобі дарує тиш і рани всі загоїть,
       Допоки світ новий не провістять птахи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  9. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.28 11:34 ]
    Ода радости
    Солнечный‚ райский оттенок: ра-дость.
    Я просто так‚ первобытно и беспричинно
    с воистину волчьим аппетитом Сократа
    мир поглощаю: мчащиеся машины‚
    запаздывающую маршрутку даже‚
    всех женщин старше набоковской героини‚
    немое тысячеглазие многоэтажек‚
    вытянувшихся мостов синие линии‚
    графику неба‚ разрисованного ветками‚
    воспитательницу‚ переходящую дорогу
    с флажками и розовощёкими детками‚ —
    радуюсь истово‚ слава Господу Богу!
    Я — профессор‚ преуспевающий‚ бодрый‚
    превративший цветочницу в прекрасную
                    леди‚
    с упрямым постоянством влюбляюсь
                    в Одри‚
    загоняя себя добровольно в сети.
    Чувство преодоления мировой стихии
    распирает до апофеоза малеровских
                    симфоний‚
    хочется бежать под дождём‚
                    читать стихи и
    не бояться ни смерти‚ ни грома‚ ни молний.
    Хочется свершить геронтологический
                    переворот:
    любить до самой глубокой старости.
    Стало быть‚ не оборачиваясь‚ только вперёд —
    к радости!

    Автор: Юрий Гундарев
    2015 год


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  10. Самослав Желіба - [ 2023.04.04 02:39 ]
    Армагеддон
    Диявол мовив: «Де є той, що стане
       Супроти мене на останній бій?»
    І голос був страшний, неначе буря
       У день осінній на морській воді.
    Ніхто не відповів йому одразу,
       Бо знали всі, що то потужний вой,
    Якому нічого втрачати більше,
       Окрім своєї честі на війні.
    Він став поперед війська в обладунках,
       Усіяний стрілами, як король,
    Що кинув виклик мусульманам грізно*;
       Та стало ясно ворогам: і цей
    Від лева серце має незворушне.
       Кому дістане мужности та сил,
    Аби підняти меч на зло шляхетне?
       Хто із добра піде на бій один?
    Денниця скаженів у люті дужче:
       «Невже ніхто, крім бога, не піде?
    Ціна бійця – се те, із чим боровся.
       Хтось бився із слабким, комусь було
    Із цілим світом воювати гідно;
       А хто зо мною стане, крім творця?**»
    У відповідь лиш тиша чи зітхання;
       Усі по той бік поля, де добро,
    Пішли за силою того звитяжця,
       Що був не в силах програвати бій,
    За тим, кому всміхалась перемога,
       І спершу, і востаннє, хоч із них
    Не кожен поділяв його ідею;
       А цей пішов на вірну смерть ізнов,
    Як переможений уже раніше, –
       Тож хто, крім бога, вийшов би й тепер?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  11. Сергій Вертіль - [ 2023.04.01 22:20 ]
    Почуття поета
    Твій стан - тендітної берези,
    Твої очі, немов Тихий Океан.
    Твій погляд, як гостре лезо,
    Торкається моїх відкритих ран.
    Я й досі пам'ятаю ту мить,
    Коли ми познайомилися в "Ласкаво".
    І серце не перестане любить,
    Вона має на це юридичне право!
    Гомін, гомін по діброві,
    Від мого серцебиття.
    Якби вивчив всі мови,
    То не висловив свої почуття.
    Якби зібрати усіх дівчат, з усіх країн.
    Повз мене хай ідуть вони без краю,
    На них, тебе не проміняю,
    І дивитимуся лише на риси обличчя твої.
    Твій дзвінкий сміх,
    Мелодійний голос -
    Все зачаровує в тобі.
    Моє серце у полоні твоїх чар,
    Тому що хочеш з ним роби!..
    Я би не думаючи пішов за тобою,
    Не зважаючи, що буде далі.
    Вперше заспівав про любов,
    Вперше ці слова пролунали!..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юрій Гундарєв - [ 2023.03.30 19:23 ]
    Фотозбільшення

    Брехня - це крапля, що камінь точить.
    Вона проявляється, як на плівці.
    Це вочевидь саме той злочин,
    що розкривається без поліції.

    Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
    Тут виправдання жодні - зайві.
    Брехня, як завжди, - прихована зрада.
    Вони переплетені щільно, навзаєм.

    Брехню не вивести, ні стерти ластиком.
    Вона все одно проступає назовні.
    Тож це аксіома.
    Це жанру класика.
    Антоніоні.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  13. Самослав Желіба - [ 2023.03.27 02:17 ]
    До мавки
    А пам’ятаєш ти, як я ходив слідами,
       Завжди шукав тебе і просто дратував?
    Я був тоді малий – ні розуму, ні дару,
       Які тобі би міг віддати просто так;
    Я тільки серце мав, лиш вірність і відвагу,
       І тільки їх тобі присвячував щодня.

    О... юність і краса, ти сяяла, кохана,
       І окриляла ти, надіє радих днів...
    Я бився й захищав і виступав зухвало
       Супроти лютих юрб сильніших ворогів,
    Яким твоє ім’я хотілось оскверняти,
       Нехай не чув тоді від тебе вдячних слів.

    Я був тоді, як тінь, незнана, непотрібна,
       Що всюди і ніде, що звична та страшна;
    Я мріяв про той час, коли моя святиня
       І сонце золоте, велична й чарівна,
    Своїх сумних очей подарувать проміння
       Захоче лиш на мить, аби у них розтав.

    Аж ось, кохана тут, і я в її обіймах,
       Цілує, вся горить і пестить у жару,
    І голова її до мене похилилась,
       А очі голубі їдять мене та п’ють;
    І я щасливий сам, і знову я на крилах
       Віддати хочу їй усю тремтячу суть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  14. Самослав Желіба - [ 2023.03.18 22:05 ]
    Секвенція святині
    Ти співала для народу,
    Дарувала пісні вроду
       Про Марію-діву.
    І я слухав кожне слово,
    Що із вуст твоїх виходить,
       Дивувався співу.

    О Маріє, мати божа,
    Чи краса такая може
       Бути на цім світі?
    Чи така скорбота звуку
    Не дарує тільки муку,
       А і щастя миті?

    Діво, що передо мною,
    Ти говориш слово болю
       Про мого месію –
    Тож чому я не про небо
    І не про благословенне,
       А про тебе мрію?

    Я би слухав вічність цілу
    Ті зітхання в твоїм співі
       За парканом раю.
    Нащо всі плоди та зорі
    В тім святім чарівнім хорі
       Як тебе немає?

    Нащо райські всі принади,
    Де живе безмірна зваба
       Божої співиці?
    Чи не в тому все спасіння
    Та пророків тих прозріння –
       Чути молодицю?

    А коли це лиш примара,
    Що мене випробувала
       На жаркім багатті –
    Що скажу судді страшному,
    Голос чий подібний грому,
       В час похвал і страти?

    Я сказав би: «Боже милий,
    Судде праведний, помилуй,
       Як мені ти вчитель,
    Не позбав надії чути
    Навіть у вогненних путах
       Слова сеї діви.

    Ти повчав серед народу
    Возлюбить людську породу,
       Як самого себе;
    Я ж любив єдину тільки,
    Та без себе та без мірки,
       Навіть більше тебе».

    І господь би мні дозволив
    У смертельнім пекла болю
       Чути голос щастя,
    Бо він знає своє слово,
    Пам’ятає ту домову,
       Що подарував нам;

    І сидів би вічно в залі
    Я між голосів і марів,
       Любих і тужливих,
    Що мене би чарували
    Навіть без райових далей,
       Без вагань у мріях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  15. Хельґі Йогансен - [ 2023.03.15 15:34 ]
    Приречений
    Ти п’янка, мов ковток вина
    І палка до нестями, ревнісна,
    А очей вогняна краса –
    Віддзеркалення безкінечності.
    Пробудила мене від сну
    І тепер повний сил, бадьорості.
    Відчуваю, що я живу,
    Розцвіла призабута молодість.
    Обіцяю – я твій завжди,
    А не тільки в хвилини слабкості!
    Що б не сталося, ти прийди
    І в печалі, і в горі, … в радості!

    Знай – без тебе жар віє холодом
    І нікчемні найбільші звершення!
    Від любові втрачаю голову…
    Я кохати тебе приречений.


    15.03.2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  16. Сергій Вертіль - [ 2023.03.12 12:19 ]
    Пливе душа, як той човен.
    Пливе душа, як той човен,
    Крізь людські маси туману.
    І відчуваючи весняний повінь,
    Пливе в завтрашній ранок.
    Тремтить лісовий масив,
    Від пісні солов'я в долині.
    Господь дає стільки краси
    В цей вечір рожево-синій...
    Біла ніч впала на плечі велетня,
    Що тримає небо, після створення світу.
    Я впевнений, що саме цього вересня
    Янгол Кохання кожному звітує
    Про його любов!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Хельґі Йогансен - [ 2023.03.05 16:21 ]
    Усе, як тоді
    Початок весни нагадав мені осінь:
    Туманно і сиро, немов листопад,
    Оголені гілки, сутулі дерева,
    Що скинули сніг, наче листя колись.

    Минула зима, а тепла нема досі,
    Лиш дощ відмиває від бруду асфальт.
    Чи щось у мені, чи в природі завмерло? —
    Усе, як тоді, коли ми розійшлись...



    05.03.2023
    (04.04.2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (11)


  18. Хельґі Йогансен - [ 2023.02.26 15:13 ]
    Confessio
    Писав я багато любовних віршів,
    де всі почуття виливав до останку.
    В життя допускав не одну самозванку,
    ліниво сидів у в’язниці зі стін
    своїх же ілюзій, повітряних замків.

    Від манії величі крок в параною
    зробив непомітно для себе і враз
    так стало огидно від штучних гримас
    колишніх близьких, а тепер - незнайомців.

    Нарешті второпав, усе – маячня,
    що сенсу немає в довірі й зізнаннях.
    І правди немає, нема бездоганних
    людей. А що люди?.. Все наше життя
    не є і не стане ніяк ідеальним.

    Банальності – скажеш – буденно і грубо,
    озвучено кимось не раз і не два.
    Та знай, ця відвертість – не просто слова!
    Насправді у світі ніхто нас не любить.



    17.03.2013
    26.02.2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  19. Сергій Вертіль - [ 2023.02.24 01:11 ]
    Н.н.
    Люди не відрізняються від рослин.
    Не вірите? Просто придивіться на них.
    Маленькі діти, підлітки, дорослі -
    Всі вони шукають благ земних -
    Так само, як і рослини!..
    І для кожного свій клімат,
    І своє місце під сонцем.
    І в кожного своє ім'я,
    І в кожного свій соціум.
    Тому можливо рослиною є людина?!.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Хельґі Йогансен - [ 2023.02.21 14:54 ]
    Побудь зі мною!
    Побудь  зі  мною,  я  прошу!
    Нехай  надворі  стогне  вітер,
    Холодний  сніг  упав  на  квіти,
    Безжально  знищивши  весну.
    Побудь  зі  мною!  Тільки  ти
    Про  мене  знаєш  так  багато,
    А  почуттів  яскравих  свято
    Рікою  лине  в  береги,
    Зруйнує  їх  і  знову  голос
    Моєї  пристрасті  озветься,
    Бо поки  що  замерзло серце.
    Панує в ньому лід  і  морок.

    Втомився  я. Жахлива втома
    Давно взяла мене за горло,
    Стискає, коле і пече.
    Побудь  зі  мною  ще  хоч  трохи,
    Розвій мій смуток та неспокій!
    Я так давно чекав тебе...

    І  сніг  мине,  і  сум  дощу.
    Минуть  проблеми  та  незгоди -
    У цьому впевнений, а  поки
    Побудь  зі  мною,  я  прошу!



    23.03.2013р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  21. Хельґі Йогансен - [ 2023.02.12 14:10 ]
    Ти - мій сон
    Ти  –  мій  сон і крізь  тьму  прилітаєш до  мене,  мов  ангел…
    Може гріх?.. Але  ні.
    Ти  зі  мною  в  журбі
    І  удень,  і  вночі,
    Наяву, уві сні,
    В щасті та  у  найважчі  хвилини  страждання.

    Ти  –  любов,  ти  –  усе.  Тебе  пристрасно-ніжно  кохаю.
    Тільки  ти  назавжди.
    Тож  прошу  я,  не  йди!
    А,  як  йдеш,  -  забери
    Вже  й  мене  до  біди,
    Бо  без  тебе  і  світу  для  мене  замало!

    Ти  –  життя,  прикрий  сум,  в тобі  радість,  і  щире бажання.
    Завжди  твій  –  пам'ятай!
    Забери  у  свій  рай!
    Твої  очі  -    кришталь,
    В  них  згубитись  не  жаль
    Чи бодай зазирнути, хай навіть востаннє...




    16.03.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  22. Хельґі Йогансен - [ 2023.02.08 18:53 ]
    Дивний
    Погода хвора і блищати перестав
    Невдаха-вересень.  А,  всмоктуючи  воду,
    Парк  жив  безцільно  вже,  ржавіючи.  На  жаль,
    Входи́ли  в  моду  
         З  дощем  у  змові
    Застуда,  плед,  подушка  й  теплий  чай.

    Не  йметься  віри,  що  ожилим  навесні
    Алеям  постіль  знову  стелить  осінь.
    Де  навіть  шкіра  в  ледь  помітній  жовтизні
    Здається  зовсім
         Чужою.  Просто
    Нестерпний  колір,  дивний  та  сумний.

    Контрастно-білим  розпливався  молоком
    Асфальт,  мов  крейда,  вимочивши  тіло,
    Байду́же  ми́лився.  І  жаль,  що  мало  хто
    Так  само  сміло,
         Хоча  невміло,  
    Та  змиє  пил,  розсипаний  кругом.

    Жара  скінчилася,  а  в’язнем  у  тюрмі
    З  чавунних  вулиць  в  бронзовій  оправі,
    Втомившись,  парк  затих  і  щиро  прагнув  змін,
    Де  кожен  в  праві
         Сам  вибирає  –  
    Любити,  вірити…
                                   чи  бути  взагалі.



    13.09.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  23. Хельґі Йогансен - [ 2023.02.04 15:42 ]
    Зимовий етюд
    Зима приходить в дім,
    В життя і у вірші.
    А я щось не збагну, чому настільки сумно.
    Невже немає мрій
    В засніженій душі?
    Та підла заметіль тепла їй не пропустить.

    Нема вогню в зірках.
    Віддали просто так
    Свою палку красу за вічний мертвий спокій.
    Панує тут нудьга
    І давить тишина
    Без клавішної гри, без струнних переборів.

    Отак згоріли й ми,
    Немов тонкі свічки
    І воском розтіклись, застигли, оніміли.
    Надія є завжди,
    Та прикро, хоч кричи,
    Дивитися на все із жалем запізнілим…



    04.02.2023




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  24. Хельґі Йогансен - [ 2023.02.01 23:30 ]
    Прощання з осінню

    Ну  що  ж,  прощай!  Ідеш  від  мене…  Осінь.
    Де  ти  ступала  –  інеєм  лежить
    Моя самотність.  Зглянься  ж  хоч  на  мить!
    А  я  кричав  колись,  що  з  мене  досить
    Твого  повітря,  вижовклих  листків,
    Дощів, туману...  Час  вже  пролетів
    І  ти  ідеш  отак,  без  слів  прощання.
    Згадай,  як  я  з  тобою   говорив,
    Мою  печаль  і  пристрасті  порив,
    Мої  безсонні  ночі  та  зітхання!
    Колись  дала  і  силу,  і  наснагу.
    Чи  то,  як  нагороду  за  відвагу,
    Чи  ще  там  щось,  відоме  лиш тобі…
    Та  байдуже,  бо  потім  відібрала
    Мою  надію,  чисту,  як  сльозу.
    Навіщо  так?  Дари  твої  сумні
    Прийняв  належно,  як  винагороду.
    А  ще  печаль,  як  мрію  неживу
    (Вона померла,  тільки  народившись).
    Та  час  забрав  тебе  і  твою  вроду,
    Пішов  собі,  на  мить  не  забарившись.
    І  знай  одне,  прощаю  тебе  й  зовсім
    Малого  зла  в  душі  не  затаю!
    Дивлюсь  у  небо,  згадую  твою
    Живу  красу…  Прощай,  прекрасна  осінь!



    Жовтень 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  25. Хельґі Йогансен - [ 2023.02.01 00:48 ]
    Прощання з літом
    Життя завмерло, хоч іще не осінь.
    Колись гуляла пристрасна жара,
    Палка, жагуча, змінюючись зливою.
    Тепер нудьга спішить до мене в гості.
    Момент прощання... а мої слова
    Тремтять ледь чутно нотами тужливими.

    Сумую, сам на себе я сердитий,
    Бо змарнував, неначе будній день,
    Тебе, а мрія, схована за хмарами,
    Спустилася на землю та й зрадливо
    Кудись втекла і зда́леку лишень
    Блисну́ли очі іскрами зухвалими…

    Тепер прощай! Провини ж бо немає
    Твоєї в цьому... Вистигла земля
    Сумує вслід, а ти, змахнувши крилами,
    Вже в небесах. Як за́вжди, відлітаєш
    У інший край із криком журавля...
    А там зустрінуть усмішками щирими…



    04.09.2022р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  26. І Батюк - [ 2023.01.28 23:56 ]
    до Музи
    твій погляд лежав на мені так відверто
    ніби церату встелили нову на святковий стіл -
    це неможливо, бо я розгортав конверти
    твій видав шлекер і низка жовтих листів.

    ти написала про настрій стабільно тужливий -
    знову читала ремарка, співала гребе,
    я ж сходив з розуму -
    що ти робиш зі мною?
    більше,
    будь ласка,
    не треба.

    ні, ну, треба, звичайно, продовжуй...
    в іншому дусі.
    - думаю, ти всміхнулась зловісно...
    іноді, знаєш, буває
    настрій втонути
    в ванній -
    не на завжди,
    звісно.

    ти казала, що це нормально - я не забув,
    я ще пригадую вії твої - такі рухомі.
    знаєш, як би десь на кіпрі тебе зустрів,
    то мовив би не г'я су, а сігномі.

    я поставив крапку, маленький підпис,
    заклеїв листа, а твого поклав у коліна -
    він пахне тобою, і тим "нормально".
    поштамт берліну.

    26.I.MMXXIIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Сергій Вертіль - [ 2023.01.27 20:03 ]
    Кохання
    Ніч. Зима. Тиша. Харків.
    Тихе, лимонне місячне світло.
    І твій погляд яркий,
    Навічно життя моє змінило.
    Квітнуть жоржиною зорі,
    І грудневий вітер свистить.
    Ми з тобою говорим,
    Неначе нашого життя лише мить!..
    Но дні пройшли,
    Ми в іншому віці.
    І чим старші, тим більше розумієм.
    Що в Коханні лише одна таємниця,
    Наскільки ми сильно в ньому тлієм?!.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Хельґі Йогансен - [ 2023.01.25 18:13 ]
    Чому (21+)
    Невже ще дивно, що кругом
    Усе не так, не те й не ті,
    Коли на всі твої «чого»
    Одні «бо так» завжди? А втім,
    Тобі простіше, бо німий.
    Хоча розумний ніби ще,
    Однак вже звичний, наче свій, -
    «Таке у всіх, скоріш за все».
    Коли?– Неясно це тобі.
    Примарне «може вже?», однак,
    Не тут, не зараз й взагалі
    Ніде, ні з ким… і вже ніяк.
    Напівживі «чому», «за що»
    Об мертві «треба» та «тому» –
    Немовби все - нараз в ніщо.
    Вже вкотре так. Але чому?



    11.10.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  29. Хельґі Йогансен - [ 2023.01.24 00:44 ]
    Implicitum
    Заплутаність, хаос і відчай,
    Любов та байдужість суха…
    В гарячому тілі душа,
    Прийнявши цей безлад за звичай,
    Не впевнена вже, що жива.

    І страхом, бажанням повита,
    Любові колишньої слід
    Стирає. А пристрасті плід,
    Вже соком натхнення налитий,
    Нещадно, невпинно щомиті
    Вкриває шершавий наліт.

    Ти з вигляду ніби не зовсім
    Черства і бездушна, та, все ж,
    Безтактність, несправжність всіх меж
    І хтивих прихильників досвід –
    Лиш зайві печалі приносять,
    Ховаючись в блиску одеж…



    Грудень 2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  30. Самослав Желіба - [ 2023.01.21 14:23 ]
    Сонет
    Мов сон і щастя тихої дитини,
       Ти постаєш переді мною тут,
       Безмежна пристрасте старих отрут,
    Аби я позабув недавні кпини;

       Та знову ти даруєш чар вогнів,
    Що згаслими були вже сотні років,
    І сохнули межи скорботних токів
       Моїх постійних помилок одних.

    Обійми ці русалчині приємні,
       У них шаліє океан душі
    Та розлягається повсюди терном;

       І не згадає в радості такій,
    Що усміхається тепер даремно,
       Що благодатні мари ті – мерці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  31. Сергій Вертіль - [ 2023.01.16 17:28 ]
    Народні мотиви
    Ой, ростуть червоні помідори,
    Ой, ростуть зелені огірки.
    Найстрашніше горе,
    Коли дітей хоронять батьки...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Сергій Вертіль - [ 2023.01.15 22:43 ]
    На даний час
    На даний час, зовсім інші стандарти -
    І те що було раніше, втратило актуальність.
    Але за щастя боротися варто,
    Тому треба йти на крайність!..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Сергій Вертіль - [ 2023.01.15 12:10 ]
    Емоції
    В жилах холоне кров,
    Коли бачиш ці кадри...
    Боже, чому знов і знов,
    Беззахисні повинні вмирати?..
    Поет немає права,
    Писати цікаві вірші.
    Особливо коли сонце ласкаве,
    Все темніше,
    І темніше...
    Вже не співають солов'ї,
    І пісні їх не б'ють у груди.
    Приходять на землю часи нові,
    До яких не готові люди.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 23:39 ]
    Присвята
    Привіт, Пеппі довгі панчохи,
    Що тримає троянду в руці.
    Якби я міг передати хоч трохи
    Красу твого обличчя - (в коробці
    Цього повідомлення)
    То ти відразу би зрозуміла,
    Що кожне дзеркало криве.
    І скоріше за все попросила,
    Показати обличчя твоє.
    І була би вдоволена.
    Бо твій облік ясніше за Сонце,
    А в твоїх очах стільки перла.
    Що навіть на іншому боці
    Галактики, людина вмерла
    Побачив тебе. Бо такої краси
    Немає в жодній космічній області.
    Квітнуть ромашки на твоїх нігтях,
    І полум'ям горять волосся.
    І сказав би кожен: "як міг ти
    Не одружитися з нею досі?..".
    Її очі, немов канали в Венеції.
    Її зіниці неначе байдарки,
    Що пливуть по таємниці,
    Шукаючи береги п'янкі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 22:08 ]
    Моє серцебиття в ритмі вальсу
    Моє серцебиття в ритмі вальсу,
    Після того, як в почуттях зізнався


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 21:55 ]
    Митець і Кохання
    Вкрили Дніпро грудневі криги,
    І перший сніг випав на кручі.
    В житті зовсім немає інтриги,
    Коли Амур стрілою влучить.
    Зимовий вечір. Снігопад.
    Місячний ріг буцає хмари.
    Проходячи центральний сад,
    Весь шлях милою марив.
    Вона і була відображенням зими,
    Білосніжнє волосся, блакитні очі.
    І її уста, ніжно-горячі і німі,
    Снилися мені кожної ночі.
    Праві були поети, а я не вірив,
    Що грудневі романи - найкоротші
    З усіх романів... Лише небо сіре
    Нагадує про неї, в зимовій тиші.
    Я лише хотів тебе поцілувати,
    Скажи, невже це злочин?
    І закарбувати зустрічі дату,
    В самому серці ночі!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 20:34 ]
    Фільм
    Що з нами трапилося,
    Що ми один одному чужі?
    Звичайно, що ця відповідь на поверхні.
    Але всеодно, благаю, напиши мені, напиши.
    Бодай одне слово - бо в цій брехні
    Неможливо жити...
    Я був захоплений ідеями Фрідріха Ніцше.
    Вірив, що життя лише гра невдала.
    Тому ненависть твоя все сильніше і міцніше,
    Після останнього скандала...
    Пройшли роки.
    Земля зробила сотні обертів
    Навколо своє осі. Але в нас, все пішло шкереберть
    Після твого дня народження, і тільки коли батьки були присмерті,
    Нас звела смерть...
    Нас звела смерть...
          ****
    Ти була геніальна,
    але нещодавно я генієм
    Став - і це тебе вбило...
    Тому після чергової сцени,
    Ми навічно шляхи змінили.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Самослав Желіба - [ 2023.01.13 23:12 ]
    З давньої легенди
    Юнак і моря шир, сухий безликий берег,
       І кришталеву гладь спокійний сон повив,
       Що краде тільки час – ні сил, ні сновидінь, –
    Неначе хворий сон, неначе сум пустелі.

       Та поруч на піску подертий чорний кінь
    Повалений кровить, в очах відтінки люті,
    Якась пошана в них і болісна отрута.
       Хвилина мовчазна, задумливости мить…

    Аж ось летить стріла далеко в спляче море,
       І де вона лягла, одразу став окріп,
    Постав туман густий, лунають з нього громи,

       І суне хмара та по всій сухій землі,
    Та де-не-де у ній, мов привид благородний,
       Спалахує стрімкий і білосніжний кінь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (6)


  39. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 22:51 ]
    Істина
    Поки молодий,
    Доти спритний.
    А як постарієш,
    Вже не бігаєш!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 18:31 ]
    Кохання
    Це ж скільки треба мати зусиль,
    Щоб знову і знову сходило Сонце?..
    Скажу лише тобі, Ліль,
    Не приховуючи жодних емоцій.
    Я настільки гарної не бачив,
    Навіть не міг уявити в уяві.
    Це якась космічна вдача,
    Що зустрів твій облік ласкавий.
    І Місячні проміння на схилах Дніпра,
    Напевно хотіли відпочити в річці.
    І знову виявляється, що я прав,
    Що моє Щастя в цій дівчинці.
    Гомін, гомін по діброві,
    Від мого серцебиття.
    Якби я вивчив всі мови,
    То не висловив свої почуття!..
    І знову реве та стогне Дніпро,
    І сердитий вітер завива.
    Палає неземним полум'ям кров,
    І відчувається, що душа жива.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 14:51 ]
    Пропозиція прогулятися
    Тремтить лісовий масив,
    Від пісні солов'я в долині.
    Бо бог дав стільки краси,
    Лише одній дівчині!
    Ну інакше звідкіль,
    Неперевершений стиль?
    Чуєш? Танцюй на розбитому склі.
    Незважаючи, що ноги в крові. 
    Знаєш, ми давно звикли.
    (Тому зі мною кайф лови)
    Давай ходити на руках,
    І вважати, що ніч є днем.
    Давай розмовляти в думках,
    І вірити, що вдруге живем!!!
    Вдягнемо смішні окуляри,
    І ще чудернацькі капелюхи.
    І дивлячись на хмари,
    Будемо спів солов'я слухать.
    Забув, що на дворі зима.
    І не відчуваючи січневі морози.
    Скажемо, що зими в природі нема,
    А є лише запізніла осінь.
    (Яку не ілюструють в прозі)
    І поки є в кишені пачка цигарок,
    То ще проживемо цей ранок.
    І гаряча кава,
    Розбудить нашу уяву.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 11:42 ]
    У краси немає стажу
    У краси немає стажу!
    Не вірите?
    Спитайте у Маші.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 11:11 ]
    Дівчинка з відчуттям апатії
    Зробимо апатію з виглядом на море.
    Зрозумій, в цей січень,
    Тобі апатія не личе.
    Тому вип'ємо чай, поговорим.
    Поспілкуємося про те, про се.
    Як важко принцесе.
    Обговоримо останні новини,
    І про те як час швидко плине.
    І про потік краси,
    В кожному твоєму образі!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 10:49 ]
    Бачення зорепаду
    Ні, це не зорепад.
    Це місячні риби
    Намагаються прорватися крізь космічну завісу
    Щоб на землі знайти спокій!..
    Більшість помруть в битві
    Переслідуючи особисті капризи.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 10:05 ]
    Натхнення
    Місячна ніч, зірковим покровом
    Вкрите. Так самовіддано вкрили.
    Немов хтось зі своєю любов'ю,
    Освітлює шляхи, які не раз змінили
    В своєму житті... Хто ти?.. Хто ти?..
    Скажи, благаю, бо неможливо
    А ні жити нам, ні відпочити.
    І чомусь лише осіння злива
    Дає пару хвилин, щоб встановити сили свої, які після оголених нервів
    Дзвонили вітром на кленових вітах.
    І виривалися з корінням дерева...
    О, небо жовтневе,
    Жовтим відтінком впало на сонце.
    І в цьому світлі, я побачив себе...
    Багаття Калинове
    Освітлює місячні ночі, що палають зорею.
    О, яке люте горе, яке страшне це горе...
    Роздвоєння...
    Прийшла в гості до мене людина.
    Я з радістю, промовив: "Заходьте, прошу".
    І вона зайшла, поводила себе вільно
    Немов у себе дома, провела обшук.
    О, ні, то не обшук, то натхнення
    В моїй голові наробило непорозуміння.
    І дурниці здалися... І думки як стерня
    Кололи мої почуття...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Сергій Вертіль - [ 2023.01.12 23:56 ]
    «Триптих на день памяті Володимира Сосюри»
    Ні, не другий Єсенін,
    А Володимир Миколайович Сосюра!
    Своє Ім'я кров'ю написав
    На Крижалях української літератури.
    Лірик від Бога,
    Людські душі турбував.
    Невже такий талант на землі бува?..
    Ви завдали нові поетичні форми,
    Ваша поезія поєднання космосу
    З народними піснями, і чути вдома
    Вірші ваші з дитячих вуст.
    Вже поїхала гордовита осінь,
    На своєму баскому коні.
    Груднева наречена на порозі,
    Тримається за осінні долоні.
    Бо не зможе сама блукати
    В цьому дивному світі.
    Бо немає жодної підтримки,
    І ніхто з сучасних піїтів,
    Не візьме її в свою інтимну лірику,
    Так як брали ви, ніжно і пристрасно.
    Хоча й на короткому, своєму віку...
    Вже не буде світло поезії таким ясним.
    Як це було при вас. Бо сьогодення
    Вже не потребує вашої сили слова.
    Майбутнє не зрозуміє зітхання клена,
    З вашою ніжністю і любов'ю!
    ****
    Роздвоєння в душі поета - є стихією природною,
    Але коли зникає межа реальності у нього -
    Він молиться, він благає спокою у бога...
    Бо неможливо бути цілісною людиною
    У світі спокус, коли в поет душа відкрита
    До всього, що було, що є, що буде на світі.
    Невже серце чорною печаткою вкрите,
    І тому немає щастя в своєму житті?..
    Неможливо довго бути в бою
    Із самим собою.
    Рано чи пізно прийде життєва криза.
    І Минулим своє серце порізав,
    Навмисно, щоб відчути душу свою...
    *****
    Ви можете не вірити поетам,
    Читаючи їх вірші і поеми.
    Але існує в світі прикмета,
    Коли зацвітають хризантеми
    То разом з ним квітне любов
    В серцях людей. Маячня? Брехня?
    Можливо, але після знайомств,
    Повірять, відчув кохання того дня.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Вертіль - [ 2023.01.12 16:26 ]
    Індія в душі
    Край дивний, казкова Індія.
    Скільки заховано в тобі таємниць?
    В своїй душі, я маю надію
    Приїхати як прославлений принц.
    Що підкорив собі рух Сонця,
    В якому з'єдналися всі стихії.
    Який подорожує на одинці,
    І приходить коли сталося лихо.
    Який зрозумів життєву суть,
    Після тривалої подорожі.
    І має прославити люд,
    Коли відіб'ю напад ворожий.
    Тоді відчую схильність богів,
    І щиру любов індійців.
    В яких розчиниться душа моя,
    Для розуміння цієї таємниці.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Юлія Івченко - [ 2022.12.18 22:09 ]
    Хлопці мене питають...
    Хлопці мене питають:
    — Юлю, чому ти, як раніше не пишеш?
    Давай, почитай нам про Новий рік, чи, як листя пада торішнє…
    Як вони сварились, а потім — зійшлися. Хай крутим буде happy end!
    Або, як вона танцювала для нього у палких сукнях сонця кольору red .

    Чому ти не відкриваєш у клітинку в ромашках, білих свій, потертий блокнот?
    Він важить мільярди тон, він містить мільйони іонів солдатських нот!
    Ну, подумаєш, якийсь ідіот сказав, що писати про війну, коли вона йде — то моветон.
    Ти маєш у запасі слово, а ми лише «Стугни-П», автомат на плечі і короткий сон.
    Розкажи, як там живуть твої крилаті поети і голублять весняний ряст?
    Досить уже водити пальцем по півлітровій банці безбарвним поглядом, а хочеш, то пиши про нас!
    Я кажу їм:

    — Братики, я була в Києві. Ліки, броники, все таке…
    Мої ребра зараз затягнуті, наче нога пораненого в тугий турнікет.
    Там, у серці столиці, коли затарювалася вашими однаковими сигаретами,
    повз мою багатоверхівку я бачила, як ППО розмашатало дві рашисткі, крилаті ракети.
    Третій прильот… Голосіння, плач … Влучили в київську шосту ТЕЦ…
    Світло — відсутнє, води — не має, відігрів здобувається із найгарячіших народних сердець.
    Та, звичайно, що лагодять хутко, а душі людей терплячіші за найсильніший мороз,
    але в кожній лишився слід пішохідної зебри, чорно-рудий, кривавий « москв…!

    У них там зараз такий самий театр і мета, як і в приземлених нас,
    По ТБ крутять про ЗСУ реклами. Дивлячись їх можна плакати на день, принаймні, по десять раз.
    І народ тепер молиться не старим, а новим богам. Коротше, хлопці, люди молються Вам.
    І хтось із них, зціплюючи від люті зуби, приносить мій, у ромашку, пом’ятий, білий блокнот.
    — На, сестро, — каже, — напиши їм іще й про таких незразкових нас,
    бо ми тут стоїмо за всіх, хоч інколи гнемо мати, смішкам вмикаємо фарс, відкриваємо на «жисть» оцю рот!

    І я пошепки , в повній тиші, починаю збирати рими, сплітаючи у вінок, і брати на борт.
    А їм читаю про інше: до сказу сексуальне і не про цю дурнувату війну.
    Я їм читаю про кохання всі сім своїх срібних нот і так само маю замало сну.

    Хлопці мене питають:
    — Юлю, чому ти, як раніше не пишеш?
    Давай, почитай нам про Новий рік, чи, як листя пада торішнє…
    Як вони сварились, а потім — зійшлися. Хай крутим буде happy end!
    Або, як вона танцювала для нього у палких сукнях сонця кольору red .

    Юлія Івченко. 18. 12. 2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  49. Самослав Желіба - [ 2022.12.10 20:03 ]
    Сон про ключ
       Тримав я у руці ключа від щастя
    І голос громовий з небес мені:
    «Чи ти вістив Мене межи пропащих?»

       Та відповідь моя: «За гріх який
    У тому бруді охреститься маю?
    За що у рій блудниць і митарів

       Послав мене казати про незнане,
    А Сам сидиш і верховодиш там,
    Над зоряним заповіданим раєм?

       Чому полишив Ти мене вовкам,
    Як жертву, задля власного спокою;
    Як Думузіда демонам оддав,

       Щоб далі на бенкеті кухлі повнить,
    Але без Гештінанни на ввесь рік,
    Без того, хто ділив мою би долю!»

       Та я став спиною до хмар жахних
    І кинувся назад з вершин у пломінь,
    Бо знав, що досі там не закінчив.

       Аж ось попереду країна горя,
    Яку не раз навідував уже,
    А з-за воріт несуться шум і сморід,

       І написи криваві у людей,
    Які ідуть туди, киплять на грудях:
    Хто що робив – таврують те вогнем.

       Мені ж Денниця усміхнувся дружньо
    Та оком кинув на ключа в руці –
    Він мав такий і сам у сивих кудрях,

       І мав його постійно на думі,
    Чекаючи коли би зміг нарешті
    Відкрити ним до радості шляхи,

       Що ними нас Господь тримав у пеклі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  50. Юрій Гундарєв - [ 2022.12.04 09:27 ]
    Пазлы

    Рассыпана ты на сотни частиц:
    булыжник хранит тепло твоих ног
    и тень твою‚ припавшую ниц
    к подножию храма‚ где живёт Бог.

    Твой смех растворяется в каплях дождя,
    лучится твой взгляд из далёких окон,
    твой лик заряжает мои провода
    теплом миротворной иконы.

    Пытаюсь собрать - от ног до ресниц,
    от смеха до слёз…
                    Похожа?
    И снова вдребезги - на сотни частиц…
    И строк этих плоть - ты тоже.

    Автор: Юрий Гундарев
    2022 год


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   40