ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лариса Пугачук - [ 2017.08.02 23:01 ]
    Наодинці
    А як прийде, то як – впустиш?
    – Впустиш…
    І до серця його приймеш?
    – Приймеш…
    І що любиш – йому – скажеш?
    – Скажеш…
    А утримати як, знаєш?
    – Знаєш…

    Як захоче піти, пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?
    – Пустиш…
    Як любитимеш, то пустиш?!
    – Пустиш…

    Ти вже любиш його? Любиш?!
    Любиш…

    02.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  2. Ігор Шоха - [ 2017.07.28 11:31 ]
    Дзвони весни у літню пору
                   I
    Лірою, тихою ласкою,
    вірою, сивою казкою
    віють гаї і лани.
    За позолотою обрію
    сяє палітрою повною
    літо у небі весни.

    Ніччю, і рано, і вечором
    чути її голоси.
    Арії-оргії щебетом
    заполонили ліси.

    Це – весна! Це вона
    і голосна її луна
    мрії несе із колись.
    Кинь жалі. Ми одні
    на цій землі ночі і дні.
    Слухай і не журись.

                   II
    Падає сонце за горами,
    а поза тучами чорними
    стогне далека гроза.
    Бронзою, мідними дзвонами,
    громом, новими акордами
    б'ють у набат небеса.

    Сіє тихесенько
    дощик дрібнесенький.
    Сонце над кресами
    роси уже не зіп'є.
    А поза хатами
    з рутами-м'ятами
    літо співатиме
    соло вечірнє своє.

    У долині
    десь далеко
    чую пісню.
    Бачу одну
    зо́рю ясну.
    Лебединий
    чую клекіт.
    Нічка пізня.
    Та не засну.
    Ой не засну.

                                  2011,2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.08 17:02 ]
    Залишилась лише любов*
    Я був – немов суцільна рана –
    Так розпач душу розпоров.
    Та в ній навік, моя кохана,
    Залишилась лише любов.

    За хмари зсунувся подалі
    Розпуки час в осінній схов.
    Минули дні тяжкі печалі –
    Залишилась лише любов.

    Нехай це сталось не одразу,
    Та біль у серці охолов.
    Забулись лайки і образи,
    Залишилась лише любов.

    Хай лицар я не без догани,
    Знов квіти в твій несу альков –
    Усе забулося погане –
    Залишилась лише любов.

    Хоч гордий, на коліна стану,
    Життя нове будуймо знов.
    У нім навіки, до остану
    Залишилась лише любов.

    4.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2017.07.01 00:13 ]
    Ворожбитко моя ласкава*
    Усміхається ген далина,
    Мов до світла ворота відкрила,
    Тиха пісня десь долина
    І свої розпросторює крила.

    ПРИСПІВ:

    Ти – любов моя, ти – печаль,
    Ти – веселка ясна над гаями,
    Піднімає хмара вуаль,
    Знову сонце – між нами, над нами.

    О світи, о знову, світи,
    Наче мрія – у вись тополину,
    Я в незнані твої світи
    Мов лелека, полину, полину.

    Приспів.

    Я зійду з твоєї гори,
    Прийде нічка, пахуча, мов кава,
    Ув обіймах, люба, гори,
    Ворожбитко моя ти ласкава.
    Приспів.

    3.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  5. Лариса Пугачук - [ 2017.06.25 22:10 ]
    На пам'ять
    Цей запах полуниць,
    і дощ по підвіконню,
    і усмішка м’яка,
    що губи стереже
    вiд щастя.
    Та бринить тонісінько у лоні…
    Помішує рука
    пахкий тягучий джем.
    У пам’ять занесу
    світлиною п’янкою
    цей вечір, це вікно,
    і цей солодкий щем.
    Даровану ясу
    вишневою дугою
    полоником на дно
    вливаю.
    Ще… іще…

    25.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  6. Олена Балера - [ 2017.05.21 00:13 ]
    ***
    Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
    Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
    Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
    Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

    І відключив жорстокий всесвіт нахабно мікрофон сумлінню,
    А лицемірство так природно й підступно одягає рясу.
    Наш зір звикає поступово до світлотіней мерехтіння,
    Цинічний розум не дивує сумна реальність без прикраси.

    То застигає час, то плине, то піниться в шаленім вирі.
    Він геніальний чи безумний? Цього напевне і не скажеш.
    В його ляльковому театрі наявні і вожді, й кумири,

    Сміється клоун, плаче блазень, ніколи не бракує вражень,
    Та дуже рідко у виставі побачити вдається щирість
    І відшукати у масовці упевнену поставу княжу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (9)


  7. Олена Лоза - [ 2017.05.17 11:30 ]
    Елегія
    Він постукав у вікна -
    Бурлака, розхристаний дощ,
    Що блукав до пори
    У полоні захмарних ілюзій,
    А стожильні вітри,
    Перевірені вічністю друзі,
    Наче скіпки ламали
    Чубаті, круті явори.
    Він хотів наодинці побути
    І щось шепотів,
    Тарабанячи в шиби холодні
    Замерзлими пальцями.
    Кілька сотень віків
    Ми були з ним палкими коханцями.
    Я впізнала б його
    З-поміж тисяч звичайних дощів.
    Давні друзі, коханці і тільки...
    Отож-бо й воно.
    Покидав і вертався
    В ніким не заселений простір.
    Розривати стосунки з дощами,
    Зізнаюсь, непросто.
    Ми ридали обоє.
    Я не відчинила вікно.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Прокоментувати:


  8. Лариса Пугачук - [ 2017.05.16 16:58 ]
    ***
    О як же я до тебе лину,
    як притуляюся до губ...

    Кохання вибивала клином —
    я сподiвалася, що схлине,
    але прорвалось надглибинне
    і переклинило жагу!

    Так добре у твоїм полонi,
    я не пручаюся, о нi...
    Бажання починає гони,
    тепер не скоро охолону.

    Пройдусь дощем ледь-ледь солоним
    по несподiванiй веснi.
    Я не пручаюся, о нi...

    16.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  9. Лариса Пугачук - [ 2017.05.03 16:30 ]
    Аритмiя
    Ти до мене лиш крок —
    й в менi.
    Я ж до тебе все йду
    i йду.
    Ти вiд мене
    п’янiй —
    сп’янiй,
    не притишуючи
    ходу.
    Ти вiд мене не вiдступай,
    ти вiд мене не вiдмовляйсь.
    Ти неспійманий птах,
    мiй птах,
    я нескорене янголя.

    Йду, сповiльнюючи ходу,
    я до тебе — у ритмi "blues".
    Та нiяк не дiйду...
    Йду... Йду!!!
    А давно ж як люблю,
    люблю...

    03.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.04 19:43 ]
    Карб*
    І
    Як відсвіт сонячний Ярила,
    Засяє меч, Арею, твій.
    У нім – Перуна Божа сила,
    Що воїнів веде у бій.
    ІІ
    І воїни, загиблі побратими,
    На луки, на Сварожі відійдуть.
    Запам`ятаймо їх ми молодими,
    Вони Вкраїни нашої – могуть.

    Небесні сотні вирушать до Бога,
    І гірко їх оплачуть матері…
    Пролита кров у цій смертельній грі –
    Вона освятить нашу Перемогу!

    Жовтень-листопад 7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київ.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  11. Лариса Пугачук - [ 2017.03.17 13:30 ]
    Ой, летiло щастячко
    Ой летіло щастячко через пліт,
    Зерняточко гойне несло у світ.
    Поки вибігала із хати я,
    Щастячко завіялось у поля.
    Виглядаю щастячко я тепер
    В понедiлок, в середу і в четвер.
    Вже й сукенку вишиту одягла,
    Щоб зустріти щастячко край села.


    17.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  12. Олена Лоза - [ 2017.02.18 22:34 ]
    Ти на світі один
    На забутих стежках,
    Припорошених пилом сріблястим,
    У казковому царстві,
    Закутаних снігом, ялин,
    Закотилося зіркою з неба
    Загублене щастя,
    І тепер я на світі одна,
    Ти на світі один.

    На вустах ще не згасли
    Жагучі твої поцілунки.
    Серце плаче, мов скрипка,
    Закохана у скрипаля.
    Пересмішник - годинник
    Вистукує в темряві лунко.
    Ти вже більше не мій,
    Я також не твоя, не твоя...

    Знов метелики сніжні
    У тиші зимової ночі,
    Зігріваючи крильця,
    Літають округ ліхтаря,
    Тільки серце моє, навіжене,
    Мов пташка, тріпоче:
    - Ти на світі один!
    Але я не твоя, не твоя...

    Приспів
    За віхолами-крижмами
    Тендітного підсніжника -
    Кохання, цвіту ніжного
    Згубились пелюстки,
    А серце тихо схлипує
    Приреченою скрипкою.
    Завіяло, засипало
    Загублені стежки...

    2017 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.08 22:33 ]
    Спогад про улюбленого співака
    Мій улюблений український співак, найкращий український і світовий тенор Анатолій Солов"яненко - воістину солов"їний голос України (1932-1999). "Стоїть гора високая" (сл. Л.Глібова, музика народна) у супроводі рідної йому і мені Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г.Майбороди. ( запис 1982 року). На жаль, мені не довелося з ним співати у складі капели. Я прийшов у колектив 2002 року, а Солов"яненка не стало 1999 року. Останній прижитєвий концерт в палаці "Україна" це було 2 березня 1999 року, він співав у супроводі нашої капели і я мав щастя бути присутнім на цьому концерті. Як журналіст, я написав 3 матеріали про Анатолія Борисовича ще за його життя, спілкувався з ним. Він був простим, щирим і відвертим. Давав мені інтерв"ю по телефону. І опублікував ці матеріали: 2 - у журналі "Українська культура" та 1 - у журналі "Театрально-концертний Київ".

    В цьому році Анатолію Солов"яненку виповнилося б 85 років.

    Як поет, написав про нього такі, дещо емоційні, але щирі рядки:

    Солов"яненко, Солов"яненко -
    України вишневий цвіт.
    Й до коліна твого не дістане він -
    Паваротті-космополіт!

    7503 р. (Від Трипілля) (1995)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  14. Юрій Лазірко - [ 2017.02.03 23:11 ]
    ой жовнірики мої
    ой жовнірики мої
    зелен-свити
    море квітів море їх
    ран у світу

    море спалених доріг
    не злічити
    ой жовнірики мої
    де ви діти

    стихло серце у боях
    тиша мліє
    лине в пісні солов'я
    душу гріє

    на пагонах спить зоря
    сніг на віях
    храми у свічах горять
    дзвони сіють

    дзвони сіють імена
    незабутні
    проростає глибина
    в Божій студні

    скільки тої глибини
    світу треба
    від війни і до війни
    клаптик неба

    ой жовнірики мої
    кожен воїн
    що за правдою стоїть
    серце гоїть

    де надії по краї
    болю вилив
    ой жовнірики мої
    де ви милі

    4 Березня, 2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (12)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.02 23:34 ]
    Заклинання любові*
    Полюби мене знову, кохана,
    Відречись від огуди й журби,
    Хай на серці затягнеться рана,
    Полюби, полюби, полюби.

    Полюби мене знову - до болю,
    До тремтіння щемливого рук.
    Я страждання твої обезболю,
    В білі шати я сум уберу.

    Полюби мене знову… Як пісня –
    Хай життя наше лине в світи,
    Хай веселка у небі повисне –
    О світи мені, сонце, світи!

    Полюби мене знов. Хай зігріє
    Нас повітря жагуче весни.
    О прилинь, о прийди, наче мрія,
    Наче казка - в мої віщі сни.

    24.01.7520 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.29 22:57 ]
    Олексій Тичко Бій під Крутами*

    Сліди боїв у чистім полі.
    Сніги розтанули від гільз.
    Там знавіснілий од сваволі, Двічі
    Москаль на Україну ліз.

    Рядами пальта і шинелі
    На полі бою біля Крут.
    У рай для душ відкриті двері, Двічі
    Тризуб і стяг упали з рук.

    Прийшли під Крути тільки триста,
    Спартанський дух тоді воскрес.
    Упали, як у осінь листя, Двічі
    Тілами сніг укрили весь.

    Сусід північний - брат чи ворог?
    Усіх він вибив – до ноги.
    А вітер ніс на Київ порох Двічі
    І дим неволі навкруги…

    2010



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  17. Ігор Шоха - [ 2017.01.19 17:46 ]
    Пригодонька
    Я не йєті, але я живу
    біля лісу, а не у Парижі.
    Я шукаю бабу снігову
    і стаю на палиці і лижі.
                   У мене є і вуса, й борода,
                   і до зими претензії немає.
                   Ярило сяє, сіє Коляда,
                   а Берендей поляни накриває.
    Завірюха обрій замела,
    інеєм завіяла дороги.
    Їду по околиці села,
    аж іде снігуронька-небога.
                   – А Ви куди намилили лижню?
                   – А я… шерше... Снігуроньку шукаю.
                   – О, мій месьє, на цьому авеню
                   ніякої Снігуроньки немає.
    І помчала пасія моя
    по лижні у снігові замети
    мрією земного житія,
    за якою бігають поети.
                   Але услід натура бойова.
                   – Ану-ка, дєда, уступі дароґу!
                   Іноязична… Баба… Снігова!
                   І я тоді беру у руки ноги.
    Адже я шукаю не нову,
    а свою утіху під ялинку.
    Ігнорую бабу снігову
    і – гайда! Піймаємо сніжинку!
                   А я її – ось-ось і дожену.
                   Але вона не дуже і тікає.
                   Таку Снігурку я не омину,
                   бо іншої уже не доганяю.
    А мені ще рано у Аїд.
    Порадію ще на цьому світі.
    І нехай я нібито і дід,
    а мені ще є кого зігріти.
                   А я за нею когутом іду.
                   І хай сміються кури і кумири,
                   що я собі на щастя і біду
                   ще не цураюсь дідової віри.

    2002,2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  18. Ігор Шоха - [ 2017.01.14 19:50 ]
    Траєкторія долі
    Коли переболить земне
    і одійде усе таємне,
    згадайте, що нема мене,
    коли почуєте про мене.

    Душа моя усе одно
    проб’ється зеленню сумління,
    де сіяла своє зерно
    і на поля, і на каміння.

    Аби рівняти кожен міг
    стезі, що падають під ноги,
    в надії, що одна із них,
    всього одна – веде до Бога.

    І хай не буде їй кінця,
    аби ішли до нас у гості
    веселі люблячі серця
    і при житті, і на погості.

    Тоді й зійде душа моя
    нехай у полі, та на волі
    ще оживуть, такі як я,
    для іншої моєї долі.

    14.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (9)


  19. Віктор Ох - [ 2017.01.08 11:11 ]
    За гранітним вітром
    Слова - Світлани Костюк

    За гранітним вітром – висохла трава…
    За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
    Ненька Україна зранено-жива
    Хлопчикам загиблим заповіти пише…

    Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
    У полях далеких ворон досі кряче…
    Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
    І оте знайоме: потерпи, козаче…

    У туманнім небі цятки журавлів….
    На душі неспокій і тяжка молитва…
    Важко проводжати на той світ синів…
    Бо іще не час їм…бо триває битва…

    Ой матусю мила, як тобі тепер…
    На шматки роздерта, розіп`ята всує…
    Доки дух свободи в серці не помер –
    Закричу над світом, може хто почує…

    ==================

    Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (5)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2017.01.07 12:54 ]
    Живосил Лютий Меч Арея*
    Гуркоче грім в ковальні Бога,
    Стоять вої з кісьми до плеч,
    Рука зсивілого Сварога
    Кує Арею моцний меч.

    І ось знаряддя вже готове,
    Відблиснув меч в люстрах небес,
    Меча окропила Покрова,
    А рід нарік його Чаркес.

    Приспів:
    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.

    Чаркес - чарівний меч Арея -
    Тримали Тур і Святослав.
    Не раз Аратту і Борею
    І Русь він щиро захищав.

    Тримав Гатило**, Богом даний,
    Тримали витязі князі.
    Тримали лицарі-гетьмани,
    А зраз він в твоїй руці.

    На позір Перунова полка
    Піднімає меч Ареєва рука,
    На могутній дух, на захист нам,
    На погибель злим підступним ворогам.

    Гримне небо і тремтить земля,
    Меч Арея Русь з неволі визволя.
    На Вкраїні хай пощезне враг,
    Меч Арея поверне нам рідний стяг.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  21. Ігор Шоха - [ 2016.12.31 22:59 ]
    Новорічні візерунки
    Я один в одній хатині,
    і минає ще один
    новорічний вечір зимній
    із лубочної картини,
    синій вечір – у щілині
    занавісок і гардин.
    Іній пише візерунки
    на прозорому вікні.
    І спокусливі стосунки,
    і торішні подарунки,
    і недавні поцілунки
    пригадаються мені.
    Хороводами сніжинок
    запорошене вікно.
    І немає ні хатинок,
    ні засніжених стежинок...
    А досада від помилок
    не минає все одно.
    На віконній хрестовині
    леденіє тінь сумна.
    І щемить у серцевині,
    наче скло у деревині,
    та, не прощена донині,
    ще стара моя вина.
    І неждано за порогом
    тінь твоя прошелестить,
    і неначе ненароком,
    тишу міряючи кроком,
    привітати з Но́вим роком
    завітає-залетить,
    таїною оповита
    у прозорому вбранні,
    ніби інеєм укрита,
    наче росами умита
    і з таких матерій шита,
    що й малюнки на вікні.

                                  2001,12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (11)


  22. Инґвар Кораберґ - [ 2016.12.30 10:10 ]
    У небі канареєчка літа
    У небі канареєчка літа,
    І співа прямо в небозвід.
    А ми підемо вип’єм, погуляєм,
    У цьому все життя ј, увесь наш резон!

    Нас чекають панночки-коханки.
    Життя таке, що просто мармелад.
    То заграј, заграј же нам, гітарко,
    На веселиј дуже, та вельми лад!

    Моя мамця серце добре ма,
    І татусько мають магазин.
    І вони мене не ображають,
    Бо один у них я — шикарниј син!

              10.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.29 13:30 ]
    Любов Сердунич Вербичка (пісня)*
    Я так люблю вербиченьку плакучу,
    Вона вітає першою весну.
    Сумна краса ніколи не наскучить,
    Хоч як спішу, але не промину.

    Голублю щиро й трепетно руками,
    Свою сердечну ніжність передам,
    Краси її тендітної торкаюсь
    І довго в ній дзвенить жива вода.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.

    Коли душа миналась і страждала,
    Її від всього світу загорну.
    Верба за мене плакала, ридала
    І воскрешала у душі весну.

    І вже не знаю я - у у тій вербичці -
    Сумую, плачу чи вона в мені.
    А в ній жіноче серце буде биться,
    Плакуча ніжність житиме в мені.

    ПРИСПІВ:
    Вербичка, плакуча вербичка,
    На листячку - срібна роса,
    Вербичка, плакуча вербичка,
    У ній - українська краса.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Шоха - [ 2016.12.25 20:14 ]
    Арія Дон-Кіхота
    Прошу слухати усіх, кому охота,
    про нечувану відвагу Дон Кіхота.
    В турнірах і боях,
    на званих вечорах
    ще майорить його непереможний стяг.

    І нехай усі на світі будуть проти,
    нерозлучні дульцінеї й донкіхоти.
    Як луки і поля,
    як небо і земля,
    як одинокий місяць і ясна зоря.

    Не надійні небеса і позолота.
    Та стійка любов і вірність Донкіхота.
    І він у білий світ
    несе, як заповіт,
    її чаруючий, її коханий цвіт.

    І тому-то, сеньйорити, і того-то
    у бою вінчає доля Донкіхота.
    Чекайте до вінця
    та бережіть серця.
    А лицарі стійкі і вірні до кінця.


                                  1996,2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Шоха - [ 2016.12.16 19:10 ]
    А ми такі!
    Маємо, що маємо, – забудьмо.
    Хай наснагу інше додає,
    наше буйне стоголосе, – будьмо!
    Отоді і маємо своє.
                 А ми такі, що нас не подолати.
                 У рідній хаті воля – над усе.
                 Ми козаки. Вітчизна – наша мати,
                 а віра перемогу принесе.
    Як у лузі зацвіте калина,
    оживає пісня голосна.
    Залунає мова солов'їна –
    заквітує і її весна.
                 А ми такі, що нас не подолати,
                 бо Україна-мати – над усе.
                 Ми козаки, атланти і таланти,
                 а рідна мова націю спасе.
    І далекі велеси-бояни,
    і мої діди із могікан
    вийдуть ще сухими з океану.
    І заграє море-океан.
                 А ми такі, що нас не подолати.
                 І поки Україна – над усе
                 ми маємо її обороняти,
                 а шабля нам свободу принесе.

    12.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (13)


  26. Наталя Мазур - [ 2016.12.03 21:32 ]
    Старенький музикант
    На вулиці старенький музикант
    Сумний мотив виводить на струні.
    Потертий фрак, пошарпаний футляр,
    Монетний дзвін на бархатному дні.

    Приспів
    Благословенна мить –
    Це музика звучить,
    І лине у блакить
    Невпинно.
    Мелодія сумна,
    І схлипує струна
    Любов в житті одна
    Єдина.

    Мелодія летить поміж дерев,
    На брук лягає, наче в напівсні.
    За мить її недбало підбере
    Байдужий шум людської метушні.

    Чому ж в мені ця музика звучить,
    Немов малює дивне полотно?
    Старий скрипаль уміє роз`ятрить
    В душі любов, що втрачена давно.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (10) | ""


  27. Лариса Пугачук - [ 2016.11.17 20:42 ]
    Пісня про маму
    Матiоловий запах на вечiрнє повiтря лягає.
    А по ньому поверх пташка тугу свою сповива, -
    Може ти прилетіла, прилетіла до мене, матусю,
    Може пiсню твою зараз чую в своєму саду…

    Де ти, мамо?.. Далеко водить душу твою синє небо…
    Бачиш – внуки уже на своє пiднялися крило?
    Глянь – калина набралась, вже набралася повного цвiту,
    I барвiнок стрімкий в'є до хати дорiжку легку.

    Подивися очима ти моїми на вишню пiд плотом,
    Ти садила її у останнiй свiй рiк на землi.
    І цей спогад сильнiшим, і цей спогад сильнішим не буде,
    Як молитви мої, що до Бога щоденно ношу.

    Спи, голубко рідненька. Кажуть, роки усе забирають.
    Кажуть, бiль стане меншим, i висохнуть сльози колись.
    Може й так... Але вiчно буде плакати бiлим цвiтiнням -
    Як у пiснi колишнiй – твоя вишня, матусю, в саду.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  28. Олена Балера - [ 2016.11.11 09:07 ]
    ***
    Маленький ковток живодайної тиші
    Рятує думки від непотребу слів.
    Прискіпливі тіні неприйнятих рішень
    Турбують сумління, безжальні і злі.

    Тому не тримається певно в сідлі
    Розпачливий розум і плентає пішим,
    І страшно палити усі кораблі,
    Майбутнє від цього, на жаль, не видніше.

    Вузли перепуть і витки віражів,
    І манять уяву, і душу тривожать.
    А сумніви в’ються, неначе вужі,

    І логіка їх подолати чи зможе?
    Лякають падіння і травми чужі,
    І міряє світ під прокрустове ложе…

    2016



    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  29. Лариса Пугачук - [ 2016.10.28 13:01 ]
    Весела пісенька
    Я іду до школи,
    Стрімко – не спроквола.
    Швидше крок, швидше крок –
    Бо лунає вже дзвінок.

    Вчителі хороші,
    Прагнуть – не за гроші –
    Нас навчить, нас навчить,
    До науки долучить.

    Є куток у класі,
    Ми до нього ласі:
    Де куток, там горох,
    Ой, який смачний куток.

    У кутку веселім
    Зробимо оселю.
    Раз куток, два куток –
    І закінчився урок.

    Я іду до школи,
    Вже не до футболу.
    Раз урок, два урок,
    Ой, який веселий крок!

    28.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  30. Лариса Пугачук - [ 2016.07.07 16:29 ]
    Жизни свет
    А на улице день-день,
    А под ивою тень-тень,
    И по небу плывёт след
    Наших прожитых лет.
    Я смотрю тебе вслед-вслед –
    На душе моей свет-свет,
    И признанье шепчу я,
    Что навеки твоя.
    А на сердце легко так,
    И, как пёрышко, мой шаг,
    Облаков невесом бег,
    И так будет вовек.
    Будет солнечным день-день,
    Будет ивы манить тень,
    В небеса уплывать след
    Вместе прожитых лет.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  31. Ярек Баран - [ 2016.05.11 23:32 ]
    За законом Архімеда
    Це був вечір справжніх див
    Очі він тобі відкрив
    І упала пелена
    Ти тепер, як я, земна
    Став недійсним твій квиток
    Від землі і до зірок
    Хтось наклав на тебе штраф
    Ти маршрут свій не прогав

    Це життя життя не сон
    Хтось надію взяв у полон
    Це життя життя не мед
    Як завжди був правий Архімед

    Ти занурилась в той стан
    Який нас усіх дістав
    Я казав цей стан не твій
    Для принцес і для повій
    Натиснула ти на дно
    Вийшло все як у кіно
    Думала дістанеш торт
    Тебе ж кинуло за борт

    Це життя життя не сон
    Хтось надію взяв у полон
    Це життя життя не мед
    Як завжди був правий Архімед


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  32. Лариса Пугачук - [ 2016.05.04 00:57 ]
    ***
    Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
    Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
    Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
    Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.

    Прилети, я чекаю тебе так давно, звiдусiль виглядаючи.
    Прилети, тут твiй дiм, вiн незайманий був, i вiн буде твоїм завжди.
    Прилети, твої крила хай вiтер тримає i сонце веде тебе.
    Прилети, хай дорога простелиться в серце моє, не спиняючи.

    I тодi обiйму я тебе, як дитину, як щастя небеснеє.
    I тодi притулю до душi, вколихаю я тихими спiвами.
    I тодi задивлюсь на обличчя твоє, як на небо iз зорями.
    I тодi мої губи на ньому залишать цiлунки дорiжками.

    Де ти є, моє щастя кохане, далеке, бажане i сонячне?
    Де ти є, моя радосте, пiсне моя, що спiвається нiжно так?
    Де ти є, моє небо, мiй Всесвiт, дарований так несподiвано?
    Де ти є? Вiльним птахом таким довгожданим лети у життя моє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  33. Ігор Шоха - [ 2016.04.27 22:51 ]
    Зірка Квітки Цісик
    Де височить Чумацький шлях,
    лунає пісня українська.
    І сяє у палких серцях
    неопалима наша зірка.

                             Де ти не є,
                        зіронько часу,
                           сонце встає.
                        Темрява гасне.
                        Спів солов’їв
                          лине до тебе.
                                 Очі твої
                   дивляться з неба.

    І поки наші рубежі
    оберігає світла зірка,
    нехай на відстані душі
    у небесах сіяє Квітка.

    І хай співають козаки –
    американці України.
    Нас об’єднала на віки
    небесна Квітка Чураївна.

                             Де ти не є,
                        зіронько часу,
                           сонце встає.
                        Темрява гасне.
                        Спів солов’їв
                          лине до тебе.
                                 Очі твої
                   дивляться з неба.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.08 00:04 ]
    Па-де-де на хвилях*
    Па-де-де на хвилях, па-де-де,
    Це вам не в союзі – «ДНД»,
    Це на пузі юзом де-не-де,
    По камінню пупом, як ніде.

    Баранці на хвилях, баранці,
    Ковзає медуза у руці,
    Опіки від неї на лиці -
    О які приємні миті ці.

    Тут на хвилях справжній парадиз,
    Посейдон пасе біленьких кіз.
    Граю морем, наче граф, маркіз…
    (Лобом не ударся в хвилеріз!)

    Каменюччя в морі. Каменю…
    В барі і креветки є в меню,
    Я в твоїх обіймах опиню…
    Ми в нічному морі в стилі «ню»...

    31.07.7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.19 23:30 ]
    Олег Чорногуз Елегія*
    Ми зустрілись з тобою неждано
    У моєму, за містом, саду...
    Сподіваюсь і досі, кохана,
    Що побачу тебе молоду.

    Бачу, певний - належиш другому –
    Самотою за обрій пішов.
    Бо у домі своїм, як в чужому,
    Сподіваюсь на першу любов.

    Хоч і знаю, що див не буває
    Навіть в цім, у казковім раю
    Та я вперто, як мрію, чекаю
    На кохану, на першу, свою.

    І тепер, коли роки на схилі,
    Але мрія незмінна моя.
    Я любитиму все ж до могили,
    Поки ряст піді мною й земля.

    Не лишав й не втрачав я надії
    (Бо я твердо упевнений в цім).
    Якщо тут не здійснилися мрії
    То здійсняться, кохана, на тім.

    Я зустрівся з тобою неждано...
    В марноті одсвітилось життя.
    Та я вірю і мрію, кохана,
    В учорашнє своє майбуття.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.14 02:44 ]
    В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов*
    В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.
    В моїм серці ся зашпортала любов.
    Моє серце так калата, як стара, подерта шмата,
    За тобов, моя кохана, за тобов.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    В очі фарбу дуже ти собі не ллєй,
    Бо ти фарба виїст очі, хто ж тебе сліпаку схоче?
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    У трамвай ти на ходу не залажєй.
    Бо трамвай як хопит ногу і потєгне на дорогу,
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    З самольота з парашутом не скачей,
    Парашут ся не відкриє, Кров тя нагла враз залиє,
    Ти вважєй, моя кохана ти вважєй.
    Парашут ся не відкриє, Хто ж тоді ми ноги вмиє?
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
    До сусіда, до Івана не лажєй,
    Бо Іван така скотина – раз і два і вже дитина.
    Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

    А в той вечір із дахівки падав дощ.
    Ти сиділа в теплій хаті й жерла борщ.
    Ти сиділа в теплій хаті й напихалася борщем,
    А я мокнув, як той дурень під дощем.

    Якось раз сказала ти мені: "Іван,
    Приходжєй, ми разом ляжем на диван."
    Кілько раз до тя приходив, бився мордов я об сходи.
    Ну а вчора ти поставила капкан.

    Було літо, була осінь, вже зима.
    Темнов стежков ти із танців йдеш сама.
    Я тебе підкараулив, ти пішла додому з гулев.
    Була в нас одна дівчина, вже нема.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  37. Олена Балера - [ 2016.03.09 15:03 ]
    ***
    Галявини чистого розуму прагнуть прозрінь,
    Настійливо хочуть висіти у хащах тумани.
    Буває, здається, що в серці вогонь догорів
    І темрява входить у душу, мов гостя незвана.

    І рветься угору утомлений розум-прочанин.
    У руки йому не даються зірки-бунтарі,
    Та світлом непевним нестримно, привабливо манять,
    Закривши дорогу до себе пластами сторіч.

    Уперті поети воліють вершини сягнути,
    Долають зрадливу, оманну, виснажливу путь.
    І, може, їх слово ніколи не буде почутим,

    І слава – буває навічно й лише на добу.
    Вони, – ігноруючи досвід бесславно забутих,
    Бажають зловити у сіті фортуну сліпу.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.08 23:12 ]
    Арія березневого кота*
    Пам"ятаю, ніч була холодна,
    Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
    І вікно вже не світилось жодне,
    Бо тихенько й ніжно муркотав.

    Не скажу тобі, кохана, "Мяу!"
    Це не личить весняній красі,
    Лиш коли звучить потужне: "ВАУ!"-
    Вікна відкриваються усі.

    Пісня ця моя бентегу плодить,
    Я співав до самозабуття...
    "Господи! Ну хто це так заводить?!
    Певно нам підкинули дитя!"

    Господиня вибіжить в тривозі,
    І впаде у шоці раптом ниць:
    Світять їй в закоханій знемозі
    Пари дві палаючих зіниць.

    Розпусти хвоста, моя ти крале,
    І об мене шубкою потрись,
    Про твою я вроду досконалу
    Піснею тривожитиму вись.

    Тож почнімо ми весняні гони,
    Ти - втікай, я ж буду доганять!
    Хай коти із різних регіонів
    Хором "ВАУ!" також закричать!

    28 лютого 7517 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  39. Ігор Шоха - [ 2016.03.02 19:22 ]
    Силуети весняної Музи
    Літає Муза уві сні
    у таїні земного раю.
    Та не співаються пісні,
    коли єдиної немає.

    Лети, омріяна моя,
    у сни оманою ясною.
    Тебе одну чекаю я
    цією ранньою весною.

    Піймали пасію мою
    тенета бабиного літа.
    А я із Музою стою
    і не умію обігріти.

    Минає літечко моє
    і, приморожене зимою,
    іде у Лету житіє,
    а я – у осінь.
                   За журбою.

    2010-16


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  40. Мірлан Байимбєков - [ 2016.02.19 23:47 ]
    Український спец.признач.
    Український спец.признач. -
    Вороги від нас всі в скач!
    Ти в АТО і я в АТО!
    Не замінить нас ніхто!
    Я в строю і ти в строю -
    Ворогів я всіх уб'ю!
    Підем швидко по слідах!
    І навієм на них страх!
    Най поплачуть і скавчать -
    Матимуть тавро-печать!
    Ненько наша Україна!
    Спец.признач цінуй,як сина!
    Будьмо неньку боронить
    Ворогів розіб'єм вмить!
    10 лютого 2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2016.02.19 00:48 ]
    Заклинання любові*
    Полюби мене знову, кохана,
    Відречись від огуди й журби,
    Хай на серці затягнеться рана,
    Полюби, полюби, полюби.

    Полюби мене знову - до болю,
    До тремтіння щемливого рук.
    Я страждання твої обезболю,
    В білі шати я сум уберу.

    Полюби мене знову… Як пісня –
    Хай життя наше лине в світи,
    Хай веселка у небі повисне –
    О світи мені, сонце, світи!

    Полюби мене знов. Хай зігріє
    Нас повітря жагуче весни.
    О прилинь, о прийди, наче мрія,
    Наче казка - в мої віщі сни.

    24.01.7520 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2016.01.29 18:47 ]
    Олексій Тичко Бій під Крутами*
    Сліди боїв у чистім полі.
    Сніги розтанули від гільз.
    Там знавіснілий од сваволі, Двічі
    Москаль на Україну ліз.

    Рядами пальта і шинелі
    На полі бою біля Крут.
    У рай для душ відкриті двері, Двічі
    Тризуб і стяг упали з рук.

    Прийшли під Крути тільки триста,
    Спартанський дух тоді воскрес.
    Упали, як у осінь листя, Двічі
    Тілами сніг укрили весь.

    Сусід північний - брат чи ворог?
    Усіх він вибив – до ноги.
    А вітер ніс на Київ порох Двічі
    І дим неволі навкруги…

    2010



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2016.01.28 22:32 ]
    Іван Богун (пісня)*
    Гей, то не туман на шлях
    Білу вовну та й кладе,
    То Богун-козак, то Богун-козак
    Та й на ляха полк веде.

    Наче навесні ріка
    Військо ляха залива,
    Вилягає враг, вилягає враг,
    Наче скошена трава.

    Довго по полях-лугах
    Ще Іван панів хрестив,
    То Богун-козак, то Богун-козак
    За Нечая-брата мстив.

    Воювали в ту війну
    Аж до самої зорі,
    Славу Богуну, славу Богуну
    Заспівайте кобзарі.

    7501 р. (Від Трипілля) 1995 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2016.01.23 21:48 ]
    Тарас Шевченко Реве та стогне Дніпр широкий (уривок з поеми
    Реве та стогне Дніпр широкий,
    Сердитий вітер завива,
    Додолу верби гне високі,
    Горами хвилю підійма.

    І блідий місяць на ту пору
    Із хмари де-де виглядав,
    Неначе човен в синім морі,
    То виринав, то потопав.

    Ще треті півні не співали,
    Ніхто ніде не гомонів,
    Сичі в гаю перекликались,
    Та ясен раз у раз скрипів.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.03 22:14 ]
    Думка

    Знову я сюди приходжу, знову,
    Де не раз на лавочці сидів.
    У саду яснім, передзимовім
    Пагони погнало молоді.

    По траві побігли світлі тіні –
    Мов гілля продовжують старе.
    Традиційні в нашій Україні
    У садах оці ряди дерев.

    Вітерець тут листячко ворушить,
    День химерні відсвіти плете.
    Як батьки тут – яблуні і груші
    І молодші стовбури – дітей!

    Є тут і ділянка для онуків –
    Мов навшпиньки витяглась рідня.
    Кожне з них так легко, без принуки
    Простягло до сонця рученя.

    Може хоч для них колись настане
    На землі оцій стражденній рай.
    І як захід – знов прийде світанок –
    Усміхнеться тихо небокрай.

    27.11.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.27 00:56 ]
    Людвіг Рельштаб Серенада (переклад з німецької)*
    Тихо крізь ніч піснями благаю
    Небо голубе:
    Ти прийди, кохана, до гаю
    Бачить хочу тебе.

    Ген при місяці журливо
    Листя шелестить,
    І нікому, друже милий,
    Нас тут не знайти.

    Чуєш, звуками чарують
    Солов’я пісні,
    Ти кохання, моя люба,
    Подаруй мені.

    В тих піснях любов палає
    Полум’ям жаги,
    І розчуленням вгортає,
    Додає снаги.

    В нас горить кохання сила,
    Їй скоряйся ти,
    І до гаю, мов на крилах,
    Швидше прилети!
    О, прилети!


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (11)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.24 02:50 ]
    Таксі Шансон*
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  48. Володимир Сірий - [ 2015.11.08 19:57 ]
    Пісня для двох
    Давай сховаємось удвох від всього світу
    поміж пахучими весняними ночами...
    Як облітатимуть сади вишневим цвітом
    густа завіса спуститься дощами.

    У шиби вікон зашепоче нам ласкаво
    про зорі, що вінчали нас коханням,
    і небокраю нами стрінуті заграви,
    народжені у променях світання.

    Полинемо у незабутні наші ночі,
    коли душа захопленням тремтіла,
    а долю піснею нам соловей пророчив,
    якої ми торкалися несміло.

    Давай загубимось удвох від всього світу,
    у пахощах бузку і матіоли,
    де будуть ніжністю серця палкі горіти,
    щоб наші почуття не охололи.

    Слоав А. Станіславська, музика і виконання В. Сірий


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.15 22:35 ]
    Світло кохання *
    Світи мені, любове осяйна,
    Весну життя даруй душі, Богине,
    І музику, де плаче глибина,
    Тонкого болю ронячи перлини.

    Люблю тебе, небесна і земна,
    У пречудову і похмуру днину,
    Леліє сни чарівні таїна
    У величавій горизонту сині!

    Це – наслання з диявольських куліс,
    Коли полуда очі закриває,
    Омани серця непролазний ліс?..)

    Веди вперед, за межі небокраю,
    Імлу прониже ніжний сонця спис –
    Його кохання світло окриляє.

    16.10. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  50. Ігор Шоха - [ 2015.08.27 16:49 ]
    Лелеча доля
    Доля не вінчає нас на довго.
    Все колись кінчається, на жаль.
    Ти розвій усі мої тривоги,
    щоб не полонила нас печаль.

    А ти мені сіяти будеш
    із високості далини.
    Якщо про мене не забудеш,
    то прилітай у мої сни.

    Я так само буду прилітати
    через ріки, доли і поля,
    щоб могли ми разом пригадати
    пісню про журавку й журавля.

    А я тобі співати буду
    і з далини, і з висоти,
    бо я ніколи не забуду,
    що є завжди у мене ти.

    Поки ще до осені далеко,
    подаруй мені весняні дні,
    де про тебе журавлі-лелеки
    з вирію курликають мені.

    А нам ще довго буде снитись
    далечина минулих днів,
    аж поки будемо дивитись
    на перелітних журавлів.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10