ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2026.09.24 14:26 ]
    Прощання
    Колись доводиться прощатись
    Із домом, книгами, людьми.
    Не дочекаєшся пощади,
    Хоч упади на дот грудьми.
    Колись приходить час останній
    І вирішальна дивна мить.
    Всі непромовлені питання
    Не можна в серці утопить.
    Слова останні ти промовиш
    Знайомим, родичам, краям.
    Слова безкрайні, наче море.
    Слова долинам і полям.
    На дні у грудях відпочине
    Важливе слово, що тепер
    Ти не промовив. Цей учинок
    Загине у танку химер.

    12 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  2. Борис Костиря - [ 2026.09.23 14:19 ]
    * * *
    Він біг у даль, отримавши свободу,
    Після заков тривалих і крутих,
    Пірнаючи в найбільшу насолоду
    Без нагород минущих, золотих.
    На березі морському співи чайок
    І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
    Звільнившись від умовностей і часу,
    Пірнаючи у незглибиму вись.
    Біжить, захекавшись, уже спітнілий,
    У пошуках незримої мети,
    Утомлений, упертий, сполотнілий,
    Закоханий у мрію назавжди.
    Мета - ніщо, важливий тільки вектор,
    Потужний рух, свободи дужий плин.
    Крізь брили часу вічно юний Вертер
    До нас іде у шепоті долин.

    10 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  3. Борис Костиря - [ 2026.09.21 13:58 ]
    Повноводне озеро
    Повноводнеє озеро. Берег любові.
    Повноводна печаль пропікає до дна.
    Повноводнеє небо, знайоме до болю.
    Проростають думки, ніби озимина.

    Повноводність чуттів розіллється далеко,
    Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
    Прилетіли із півдня знайомі лелеки.
    Ледве чується голос мадам Помпадур.

    Ця надмірність води, безумовно, потрібна.
    Ліпше надлишок, ніж безкінечність пустель.
    Ми впіймаємо в озері втрачену рибу
    І побачимо хмари у ролі гостей.

    Повноводність чуттів пролилася на горло,
    Затопила свідомість, безмежність подій.
    Повноводність озер долинатиме горном,
    Як загублений в часі поет-чародій.

    9 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  4. Борис Костиря - [ 2026.09.19 15:38 ]
    Талант
    Поет стирався, ніби крейда,
    У профанаціях життя.
    Талант, поставлений на рейки,
    У колію без співчуття.
    Талант - не Фауст, а фантомність,
    Не Арлекін, а тільки фат,
    Втрачає силу і притомність,
    Немовби престарілий кат.
    Поет розмазує стосилу,
    Енергію, великий дар
    І перетворює на силос
    Величне сяєво Стожар.
    Він розливається у текстах
    Для Телеграму, соцмереж.
    Він - мовби трікстер, раб у темах
    Новітніх віянь і пожеж.
    Це не поет, а тільки блазень,
    Прислуга і придворна рать,
    Яка співає в шалі лазень.
    Їй вічність замінила знать.

    8 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  5. Юрко Бужанин - [ 2026.09.17 16:16 ]
    ***
    Цей светрик червоний я бачу у снах,
    В душі потайних переливах –
    Так, ніби щасливих подій альманах,
    Гортаю у смутку тужливім.

    Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
    Чому він запав отак в душу,
    Що погляд уявно на ньому щодня?..
    І чим він мене так зворушив?

    У ньому уперше Тебе я зустрів.
    Раптово збагнув, що Ти – Доля…
    Не склалось… Та збурює вал почуттів
    Побачення нашого колір…

    17.09.2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  6. Борис Костиря - [ 2026.09.17 12:17 ]
    Жінка
    Жінка завжди дивиться на обрій,
    Виглядає лицаря із тьми,
    Та чомусь героїв завжди обмаль
    У оскалі лютої зими.

    Жінка завжди дивиться за обрій,
    У майбутнє, ніби дивний сад.
    У розрусі і безумстві оргій
    Хтось плекає білий виноград.

    Подивись на обрій, подивися
    У розгулі злоби і війни
    І звернися до мелодій висі
    У відлунні давньої вини.

    Хай несе дитя, немов Мадонна,
    Жінка у великій чистоті.
    І любов безмежна і бездонна
    Колихає хмари в доброті.

    8 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  7. Борис Костиря - [ 2026.09.15 17:06 ]
    Новітній сніг
    Новітній сніг пішов для нас неждано,
    Укривши сподівання на весну.
    Новітній сніг, як істина жадана,
    Яка покрила душу вогняну.

    Літопис тиші пише ця негода,
    Хорали душ, поеми небуття.
    Романи вічності здобули гордість
    І не дадуть упасти в забуття.

    Новітній сніг упав на ніжне серце,
    Зморозивши надію і любов.
    Добро і зло у невідступнім герці
    Зіткнулися без сяєва заков.

    Новітній сніг зерном повільно сипле
    Хвилини незабутні й дорогі,
    Укривши землю невблаганним ситцем,
    Де потонули спогади благі.

    6 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (9)


  8. Вячеслав Руденко - [ 2026.09.14 12:25 ]
    Мабуть
    Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
    Осінь через тиждень знов зайде в село.
    Дід на дворі босий смалить папіросу,
    Мокра чорна кішка моститься в відро.

    А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
    І не тільки юшку — ще й густий куліш.
    До вдовиці Мотрі в тиждень разів зо три
    Бігає Василько нагострити ніж.

    На паркані півень реп співає вранці,
    На ровері хлопці випасають кіз.
    Буде бабі клопіт, ніц не має шансів —
    Літо вже рушає, бо дали безвіз.

    Так ся має бути, так нам брешуть люди,
    Що блукають світом в пошуках основ.
    Пес Сірко ліниво визирає з буди:
    Мабуть, осінь вчасно завітає знов.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (15)


  9. Вячеслав Руденко - [ 2026.09.11 11:04 ]
    Осінній марафон

    Не сумно, ні! — палає бовдур,
    Тарган ховається під ковдру,
    Тютюн димить, чорніє стовбур,
    Годинник грає в стусани.

    Хвилеподібно та без зброї,
    В лататті білому, героєм,
    У сінях сходи брав без бою,
    Як одягав лляні штани.

    Бувало, битву програвали,
    Бувало, билися недбало,
    Пороги дурно оббивали
    Вони, чи я, за довгий вік.

    Але, не підкорившись правді,
    Почутій від в’юнкого зайди,
    Дурниць і хайпу, кліпам, слайдам,
    Радію Сонцю — бо не втік…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.78) | "Майстерень" 5.25 (5.78)
    Коментарі: (2)


  10. Борис Костиря - [ 2026.09.10 12:22 ]
    Оновлення
    Нехай гряде оновлення весни,
    І зносить ідолів, старі закони,
    І зазирає бурею у сни,
    Долаючи погрози і прокльони.

    Усе віджиле має відійти.
    Чекаємо оновлення у жилах.
    Ніщо нас не зупинить до мети
    Дійти, немов паломників у житі.

    Новітні вірші крапають з дахів,
    Нові поеми поле породило.
    Новітні зерна у степах віків
    Впадуть, немов надійні побратими.

    Нові романи у гучних струмках
    Дописує оновлена епоха.
    Злітає в небо для свободи птах,
    Як оберіг провидця і пророка.

    3 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  11. Борис Костиря - [ 2026.09.09 12:03 ]
    * * *
    Так не хоче мороз відступати
    Із делеких замерзлих долин,
    Закувавши дерева у ґрати,
    Ніби шмаття забутих билин.
    Він погрожує люто, безбожно
    Із минулого, ніби зі сну.
    Та весні відступати не можна.
    Я нечутно межу перетну.
    Потонули дерева у кризі,
    Ледве чуємо голос глибин.
    Та мороз у жорстокій мармизі
    Не відходить, немов паладин.
    Крига всі голоси закувала,
    Ув'язнивши у мареннях днів,
    Сотворивши нового Ваала
    Із уривків замучених снів.

    2 березня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  12. Борис Костиря - [ 2026.09.06 20:52 ]
    Відшуміла епоха
    Відшуміла епоха на нас поглядає здаля.
    Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
    Залишається тінь відлітаючого журавля,
    Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.

    Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
    Залишається дух, у епоху закутий.
    Ця енергія нас покидає і руки здійма.
    Залишаються тільки розмови у залі й на кухні.

    Відшуміла епоха, немовби старий контрабас.
    Голос часу охрип. Не рятують античності хори.
    Проривається звідкись стривожений, пристрасний бас.
    Більше нам не дозволять банальні повтори.

    28 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  13. Юрко Бужанин - [ 2026.09.04 11:20 ]
    ***
    Лиш зустрілися і розійшлися –
    Мимовільною вийшла стріча.
    Та твій образ зі серцем зрісся –
    Із розсудливістю протиріччя…

    Глузд здоровий давно в ігнорі,
    Він забути тебе шепоче.
    Попри це, я тобою хворий,
    Серце повне жагою творче.

    Почуття засліпило очі,
    Перед ними твій лик щомиті.
    Найсвітліша зоря щоночі
    Стала йменням твоїм зорити.

    Залишився щемкий лиш спомин -
    Не згасити у серці пломінь…

    3.09.2026



    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  14. Ірина Вовк - [ 2026.09.04 08:04 ]
    Мавка: "Минає літо, дядечку..."
    (собі у вересневій порі. В день уродин)

    Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
    Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
    Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
    І на руках… і на пері – рахманне зарево…
    Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься,
    Жар-птиця з поля принесла два перевесельця…
    Жар-птиця з поля принесла достигле житечко…
    Згоряє літечко дотла… Згоряє літечко…
    Так осінь в шатах золотих листочком бавиться –
    А як там Мавка у лісах?.. А як там Навиця!..
    Мо’ танцюватиме танок із Перелесником…
    (А Час блукає між зірок лукавим щезником!..)

    Нехай собі у цій добі в добрі потішиться –
    Злетить у висі голубі, то й вірш напишеться…
    Рядки мов зернятка в житах під ноги стеляться…
    Мов намистини у літах – у серці селяться…

    Вже й серце в повені зірок – рахманній повені…
    До неба – крок… До неба – крок… А в небі – промені…
    Все промине… Все промине… Та вірш зостанеться…
    (У лісі Мавка промайне… Осіння Навиця!..)

    Займуться полум’ям слова… З вогню іскристого –
    «Я ще жива!..» Почну жнива з листка… із чистого…

    4 вересня 2026 (майже Імпровізація)



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  15. Катерина Савельєва - [ 2026.09.02 16:24 ]
    Теплi хвилi (сонет)
    Долонi заховали вiд думок,
    А лiто простягає руки з квiтiв.
    По тiлу пролетiв нервовий шок:
    Чому нiхто їх досi не помiтив?

    Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
    Порозкидавши каменi спокою,
    День лимонадом на столi розлив -
    Далекi спогади мої з тобою.

    Пихата тиша, кiт би її з'їв,
    Немає, що тобi розповiдати.
    Фантазiї губу хтось прикусив,

    Неначе хоче з нею воювати.
    Лунає пострiл, знову в небi взрив -
    Це зорi почали вже танцювати.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Шоха - [ 2026.09.02 15:40 ]
    Візії запізнілого дежавю

    І
    Скоро осінь. І я у дорозі
    на своїй самочинній війні.
    На всі боки – зелені вогні,
    де душа почиває у Бозі,
    що курсивами у некролозі
    накувала зозуля мені.

    ІІ
    Догорає за вікнами серпень,
    блякне золото білих беріз
    і печаль допікає нестерпна
    гіркотою непроханих сліз.
    У майбутнє повірити – годі
    і минуле уже не вернеш...
    літо, літечко – тучі на сході
    і у мене дощитиме теж.
    Не порадує бабине літо
    мою долю в моєму саду...
    за помилки очікую мито,
    а за щастя – у гості біду.
    А коли із бідою до пари
    завітає нечуване зло,
    хай закине усе це за хмари
    Божа ласка або Його кара,
    щоб і сліду ніде не було.

    ІІІ
    У ясній позолоті блакиті
    вистачає таємних подій
    і спокутою грішної миті
    давні мрії мої не прожиті
    повертаю на крила надій.
    І тоді не оросить сльотою
    сива осінь дорогу мою,
    не омиє скупою сльозою
    неповторні мої дежавю...
    ..........................................
    не ридатиме осінь за мною,
    тільки вітер у ріднім краю
    ще «раптово повіє весною»,
    щоб і я упізнав за імлою
    запізнілу розраду мою.

    09.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  17. Борис Костиря - [ 2026.09.02 14:13 ]
    Зимова казка
    Зимова казка швидко закінчилась.
    Розтанув сніг, як неповторність мрій.
    Природа творить святість і безчинство,
    Даруючи пророків і повій.

    Розтанули минулого скульптури,
    Картини, фрески, видива століть.
    Там часу нищівна мускулатура
    Розчавила надбання поколінь.

    Зимова казка обернулась фарсом.
    Історія вернулася туди,
    До першовитоків. Яскрава фарба
    Вкриває неповторності сліди.

    Зимова казка - це важке прокляття
    Чи наше благо, дар і благодать?
    Хаос розносить на маленькі шмаття
    Могутність, що повинна панувать.

    26 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  18. Борис Костиря - [ 2026.08.31 12:17 ]
    * * *
    Ніякі греблі пристрасть не зупинять.
    Вона в ріці приречено кипить.
    Вона - це зліплена із плоті пишність,
    Господніх замислів пророча мить.

    Ця пристрасть затопляє все навколо,
    Нічим не спинена, палка, нага.
    Прадавнє вогнище утворить коло.
    Так з'явиться небачена снага.

    Енергія здолає всі заслони,
    Увірветься в будинки, як вогонь.
    Не створено для неї перепони.
    Вона збирає полум'я долонь.

    Загати розтрощилися, упали.
    Ніщо уже не може зупинить
    Ту силу, що не купиш за опали.
    Крізь простір проривається ця мить.

    22 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  19. Борис Костиря - [ 2026.08.27 13:03 ]
    * * *
    Ці нагороди виснуть на гілках,
    Що невідомо нам від кого дані.
    Вони злетять, мов полохливий птах,
    У спогади далекі і прадавні.

    Ці нагороди упадуть в серця,
    Там сотворивши сніжне королівство.
    Послання від небесного Отця
    Сміється і качається на линвах.

    Ці нагороди я візьму до рук
    В енергії потужнім пульсуванні,
    Відчувши силу нездоланних мук,
    Яка щодня торкає на світанні.

    Впадуть бурульки знаками небес,
    Розбившись, як останнє сподівання.
    Зі слів банальних немічний протез
    Нам не замінить силу поривання.

    21 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  20. Борис Костиря - [ 2026.08.23 13:25 ]
    Клени
    Крізь роти кленів бачу вдалині
    Тендітний образ, дорогий і любий.
    Злились бажання вищі і земні,
    Які мене відродять і погублять.
    Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
    Крізь непорушні і міцні фортеці
    До радісних нескорених світів.
    Доходить крайній і тривожний термін.
    Хай клени не затулять дороге,
    Те, що в житті у тонусі тримає.
    Стоять кленки, як військо у каре,
    Чекаючи майбутнє, мов трамваю.

    19 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  21. Катерина Савельєва - [ 2026.08.23 12:32 ]
    Вiтрила
    Ця нiч менi не допоможе,
    Пройти крiзь стiну твоїх снiв,
    Де небо гримає вороже.
    Врятуй i захисти нас, Боже!
    I в тишi чути цвiркунiв.

    Заграла музика крилата,
    Думками в неї упiрну.
    Немов в руках солодка вата,
    Яку так хочеш смакувати,
    Забувши про страшну вiйну.

    Нiч спеку крилами прикрила,
    Повиривала в тишi сум.
    Душа по стiнах походила,
    Пiднявши високо вiтрила,
    Крокує крiзь ракетний шум.



    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  22. Борис Костиря - [ 2026.08.22 14:25 ]
    Повінь
    Розлилась повінь. Грона почуттів
    Розкинулися далями-лугами.
    Це голоси загублених життів,
    Покликаних незнаними богами.

    Розлилась повінь і кудись пливе,
    Не знаючи спочинку, меж, заслони,
    Заповнивши собою все живе,
    Здолавши незборимі перепони.

    Так пристрасть вибухає і біжить
    Велично магмою несамовито.
    Киплять потоки молодечих жил.
    У цих полях колись уродить жито.

    А зараз шал нескорених стихій
    Нехай несеться у степи й долини.
    Буяє повінь, ніби лиходій,
    Не чуючи благання і молитви.

    19 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  23. Марія Дем'янюк - [ 2026.08.21 14:29 ]
    Колисанка для хмаринки
    Посаджу хмаринку на долоню й буду колисати:
    — Люлі-люлі, моя сіроока, чи вже хочеш спати?
    Он поглянь: рожеве зарево ручкою махає —
    День стомився, позіхіє — засинає.

    Подивись, хмаринонько, котик примостився,
    На гостей чекає, бо вже двічі вмився.
    Гості довгождані — зіроньки зелені,
    Добрі та ласкаві, як обійми нені.

    Погляди на вербоньку — коси розплітає,
    Красеня сріблястого в небі виглядає.
    Люба моя хмаронько, заплющ оченята,
    А на ранок прокидайся рум’яна й крилата.





    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  24. Юрко Бужанин - [ 2026.08.20 17:21 ]
    ***
    Копирсаються спомини в часі -
    Чом бентега ніяк не мине?
    Звідки Ти в моїм серці взялася,
    Чим тоді полонила мене?

    Заціловане сонцем дівчатко,
    Ти являлась – мій погляд горів.
    Що Тобі я тоді міг сказати,
    Коли зовсім не знав таких слів.

    Кінозал зі широким форматом,
    Бачу поряд Тебе я у снах…
    Як приємно усе пригадати -
    Років наших буяла весна……

    20.08. 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  25. Борис Костиря - [ 2026.08.20 13:00 ]
    * * *
    На білу кригу знову випав сніг.
    Постійні потрясіння й катаклізми
    Нас привели на істини поріг,
    Яку побачиш крізь новітні призми.

    Це біле нескінченне полотно
    Взяло в полон і вже не відпускає.
    Поеми білі пише, мов панно,
    Цей сніг у незворотності розмаю.

    Приходить сніг симфонією днів,
    Мелодією вічності і неба,
    Коли не треба вже марнотних слів
    І метушні дешевої не треба.

    Приходить сніг, як сивий, білий пан,
    Господар степу, лісу і печалі.
    Колись проб'ється крізь сніги тюльпан.
    Не треба вже ніякої медалі.

    18 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  26. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.19 20:20 ]
    Нічне божество
    Коли все добре вже лягло
    і суєта вже вгамувалась
    приходить час
    для мене…
    чорніший за чорний
    і в ньому — Місяць ...
    і так легко
    зіллюся я
    з місячним світлом
    та силуетом Божества
    або Нічного Звіра
    по вашим снам
    пройдусь
    і сріблом осиплю…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Борис Костиря - [ 2026.08.19 13:34 ]
    Пристрасть
    Яка палка гармонія і дикість
    Цієї пари, що руйнує світ
    І трощить скелі, мов несамовитість!
    Летить у небо пристрасть, як болід.
    Вони злились, не можуть зупинитись
    На березі, мов непоборной цвіт.

    Такий коханець гарний і потужний
    В обійми взяв, як у міцний полон.
    А діва стогне і по морю тужить,
    В яке її веде сам Аполлон.
    Порвалися у кіфареда струни
    Оспівувать жагу тендітних лон.

    Хай море оспіває - там багато
    Глибинної енергії небес.
    Приймають хвилі, як дбайлива мати,
    Закоханих між небезпечних лез.
    Ніхто не буде їх уже картати.
    Навколо пальми грають полонез.

    17 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  28. Борис Костиря - [ 2026.08.17 13:41 ]
    Понеділок
    Не віриться, що нині понеділок
    І невгамовна, вічна суєта.
    Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
    Тривога окуповує міста.
    Цей вічний, нескінченній понеділок
    Простягся на долонях самоти.
    Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
    Ідеш кудись без ясної мети.
    У понеділок ти летиш на гонку,
    Врізаючись у кригу давніх снів.
    Захована у переметах гордість
    Воскеснула у завірюсі днів.
    Цей понеділок гонить на галеру,
    У рабство, у ненависну тюрму.
    В пустелі не побачиш ти гетеру,
    А змучену приреченість саму.

    16 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  29. Борис Костиря - [ 2026.08.16 13:07 ]
    * * *
    Прийшла весна, і споконвічна втома
    На плечі сіла, як важезний птах.
    Історію не сприймеш ти без брому.
    Вона розвіється на злих вітрах.

    Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
    Тече вода, а з нею і літа.
    Так слово постає, немов гвинтівка,
    Де сяє плесом чиста простота.

    Прийшла весна. А з нею душі скресли.
    Із кригою пливе свята печаль.
    Такі слова незламні, мовби кремінь,
    Летять птахами у самотню даль.

    15 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  30. В Горова Леся - [ 2026.08.14 12:28 ]
    Бездоріжжя
    Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
    Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
    Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
    І не вийти на березі темному і слизькому.

    Я б тобі написала про все, та немає слів.
    Полетіла б до тебе, та небо закрили хмари.
    Я б зігріла тебе, як мене ти колись зігрів.
    Я б шукала дорогу, та знаю–шукати марно.

    А тому поливаю надію дощем з долонь.
    Ти її посадив, й обіцяв, що вона заквітне.
    – А як довго чекати? - питала тобі вдогонь
    – Ти, кохана, чекай, коли прийде минуле літо...


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (4)


  31. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.13 20:08 ]
    Намистинка
    Намистинки розкотилися
    радісно підстрибуючи
    застигли — посміхаються
    чи все я зберу?

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Борис Костиря - [ 2026.08.13 13:46 ]
    Проміння
    Яскраве сонячне проміння.
    Так протискається весна
    Крізь заборони і каміння,
    Крізь забобони й письмена.

    Таке проміння пропікає
    До всіх глибин, до всіх основ.
    Воно жорстоке, ніби Каїн,
    І милосердне, як любов.

    Проміння так жорстоко вдарить
    На розі вулиць, мов кастет.
    І ти умудрений, мов Дарій,
    Напишеш вічності сонет.

    Його ти більше не відпустиш
    У далину, у сиві сни.
    Проміння відбиває пустку.
    Так проростуть слова весни.

    11 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  33. Борис Костиря - [ 2026.08.10 12:17 ]
    * * *
    Біліє поступово полотно
    Від снігу із його авангардизмом.
    Вже вицвіло гомерове руно,
    Укривши душі білим песимізмом.
    Так чорно-біле втомлене кіно
    Міняється і міниться зі свистом.

    Сніг владно і уперто наступа,
    Іде вперед, немов нова поема.
    Виконують сніжинки ніжні па.
    Навколо білі гасла і знамена.
    Танцюють сніговії гопака.
    Лунають фуги хуги безіменні.

    Хто переможе в цьому полотні:
    Веласкес, Рафаель чи Пимоненко?
    Ідеї не ідуть у множині,
    А в однині, мов незабутнє небо.
    Ми беремо натхнення у вині
    Зимової сюїти і у Феба.

    8 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (7)


  34. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.08 16:58 ]
    Тихо
    Рік а то й два
    прошу небо бути
    блакитним
    блакитним
    не змушуйте мене
    говорити голосно

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Борис Костиря - [ 2026.08.07 11:10 ]
    Холодний вітер
    Холодний вітер люто свище
    Із потойбіччя, з царства снів,
    Роздмухуючи попелище
    Старих ідей, старих вождів.
    Ніхто цей епос не напише.
    Перо - у реготі вогнів.

    Холодний вітер продиктує
    Новітні, юні письмена.
    Але його зусилля всує
    Пішли, хоч це не дивина.
    Самотній лицар чистить збрую,
    Стираючи сліди вина.

    Холодний вітер надихає
    На вірші, подвиги, слова.
    Попереду видіння, майя.
    І обертом йде голова.
    Далеке вогнище в зітханні
    Спалило вольності й права.

    6 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  36. Борис Костиря - [ 2026.08.06 14:57 ]
    Острів Епштейна
    Острів Епштейна в далекому морі.
    Острів розпусти. Розкладений Рим
    Так розвалився у плотській покорі.
    Посох історії буде твердим.

    Дика еліта вже геть занепала,
    У дебілізмі не відає меж.
    І словеса, як фальшиві опали,
    Ллються у реготі буйних пожеж.

    Світ потребує нового Ейнштейна
    І Ейзеншиейна, як виклик богам.
    А у занепаді тільки Епштейна
    Бачимо ми, як зогнилий бедлам.

    Світ потребує нової надії,
    Свіжих ідей, рятівних потрясінь.
    Хай увірвуться вітальні події,
    Як відголосся далеких зусиль!

    Хай запалає Садом і Гоморра
    У очиснім і пекельнім вогні
    У занепалому синьому морі
    Наслідком чесного люду борні!

    6 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  37. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.05 20:26 ]
    Ластівка
    Рожевий захід Сонця
    І в небі було тихо
    Лиш ластівка злітала в височінь
    Також мені хотілось вільній бути

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. В Горова Леся - [ 2026.08.05 16:37 ]
    Тату
    Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
    І бажання незмінності впреться кутом у висок.
    Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
    Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

    Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
    І не відати де і кому обіцянки впадуть.
    Сію теплі піщинки в солодкім смиренні, допоки
    Споглядаю годинник - твого передпліччя тату.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (2)


  39. Борис Костиря - [ 2026.08.05 13:40 ]
    * * *
    Так цілий світ для тебе замалий.
    Нікуди не подінешся від себе.
    Проб'ється вірш крізь серце запальний,
    Тікаючи від ницого вертепу.
    Усі маршрути поведуть не в Рим,
    А в точку відбуття, у точку пустки.
    Втомився без надії херувим.
    Немає в болю жодної відпустки.
    Прямуєш ти у чарівні світи,
    Світ за очі, на острови далекі,
    Але дамоклів меч із висоти
    Здіймається в ненависті черленій.
    Такого не придумано човна,
    Який би подолав сувору Лету.
    Такого не зготовлено вина,
    Що вгамувало б спогади поета.

    6 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  40. Борис Костиря - [ 2026.08.04 13:22 ]
    * * *
    Здіймусь я на пагорб величний
    І хліба з росою вкушу.
    Нехай мене тиша покличе
    В безодню озер і дощу.

    Нехай мене кличе безмовність,
    Нехай мене кличе печаль,
    Немов недописана повість,
    В самотню задумливу даль.

    Нехай мене кличе безмежність.
    Я сльози втоплю у росі.
    Відкинувши геть обережність,
    Віддамся прадавній красі.

    Із пагорба зірко побачу
    Минуле й майбутнє в імлі.
    Це місце для вічних побачень.
    Хай кличуть у даль кораблі.

    5 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  41. Борис Костиря - [ 2026.08.03 13:42 ]
    Бурульки
    Бурульки падають з дахів
    Так несподівано, як бомби,
    Немов тягар німих гріхів
    Чи злитки неземного болю.
    Бурульки - посланці світів,
    Від нас захованих, далеких.
    Вони - уламки тих мостів
    До позачасся, мов лелеки.
    Цей злиток срібла із води
    Нам возвістить дорогу дальню.
    Він порятує від біди,
    Далекий, мов забуті даки.
    Візьми цей дивний амулет
    І пригорни його до серця.
    Наблизить він парад планет
    Або епоху милосердя.

    5 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  42. Борис Костиря - [ 2026.08.02 13:05 ]
    Поезія
    Поезія - аскеза чи надмірність,
    Це оргія чи келія в землі?
    Поезія - це свято чи повинність,
    Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

    Поезія - це вибух чи покора,
    Хвороба чи величний Божий дар?
    Іде поет у безгоміння бору
    І дивиться у небо, як звіздар.

    Поезія - невидима пелюстка,
    Що впала на долоні вогняні.
    Поезія - це сонце, а не люстра,
    Це люстро, де трагедії земні.

    Поезія - це пристрасна молитва,
    Це досі не написані псалми.
    Хай точиться непримиренна битва,
    В яку поринули навіки ми.

    Поезія торкається і коле,
    Немов троянда в первісних степах.
    Поезія несеться диким полем,
    Долаючи шаблони, злобу й страх.

    4 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  43. Борис Костиря - [ 2026.08.01 13:30 ]
    * * *
    Я сльозою упаду на стяг,
    Струджений, пониклий і пробитий.
    Силу я здобуду у полях,
    Де гримить непримиренна битва.
    Коровай народжує земля
    У важкій роботі і молитві.

    Я ніколи вже не відступлю
    За встановлені червоні межі.
    Упаду я кулею в бою,
    Поклонюся і живим, і мертвим.
    Проросту тюльпаном у краю,
    Проросту я словом ледь замерзлим.

    Я стою на цій святій землі.
    Кожен колос правду розуміє.
    Я крокую плугом у ріллі.
    Заповіт не замете завія.
    Проросту молитвою в імлі,
    Епосом любові і надії.

    3 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  44. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.08.01 12:47 ]
    Серпень, що йде
    Може, ти бачив
    як щезає серпень?
    Найкоротший
    місяць у році…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Борис Костиря - [ 2026.07.31 13:09 ]
    * * *
    Попереду мороз і вічна мерзлота,
    Розлам епох, непримиренні січі.
    Я йду у поле, де палають свічі,
    Де сипле снігом стигла німота.
    Я йду у бурю, жорна, у тартак.
    Хай перемелять світові хуртечі
    У невтолимій лютій ворожнечі.
    Проб'юсь крізь темряву, немов Спартак.
    Я залишаю затишок тісний
    І йду на поле бою нескоримо
    Крізь свіжі і зужиті, бідні рими,
    Такий запеклий і такий земний.

    3 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  46. Борис Костиря - [ 2026.07.30 12:10 ]
    Ностальгія
    Забрів у юність, у провулок тихий,
    Де спів птахів, далекі голоси.
    Під жовтим листям причаїлось лихо
    В обіймах споконвічної краси.

    Забрів подалі від кайданів міста
    До первісних мелодій і казок.
    Не виліплений із глевкого тіста,
    Стою на чатах неземних думок.

    Забрів туди, куди ніхто не ходить,
    Де голос у обіймах самоти,
    Де страх і болі проспівали хором
    Хорали відчаю і пустоти.

    Я хочу відродити й повернути
    Минуле і загублені часи,
    Стрілою влучити у серце суті
    В шаленстві неповторної краси.

    1 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  47. Борис Костиря - [ 2026.07.27 13:13 ]
    Минуле
    Не знав я, що колись у цьому місті
    Все зміниться і зробиться чужим.
    Стежок знайомих здавнене намисто
    Загубиться під тягарем сумним.

    Не впізнають мене оці стежини,
    І вулиці відводять погляд вбік.
    Лише частково в заростях ожини
    Я відшукаю дух твоїх повік.

    Ні, тут для мене місця не знайдеться.
    Я тут чужий, прадавнє полотно.
    З минулого далека дискотека
    Звучить, немов забуте доміно.

    Тяжкі валізи зболено чекають.
    Лише від'їзд, я не потрібен тут.
    Спаде з душі епох минулих камінь.
    Веде юрбу шалений баламут.

    29 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  48. Борис Костиря - [ 2026.07.25 13:41 ]
    Казка
    Так шкода, що казка так швидко скінчиться
    Зі снігу, і льоду, і вітру погроз.
    Завиє у лісі самотня вовчиця
    Крізь тугу і лютий недремний мороз.
    І замість принцеси у шатах святкових
    Нам явиться звична, буденна печаль.
    Так замість польоту до хмар пурпурових
    Вручає самотність важезну медаль.
    Феєрія снігу закінчиться скоро
    І нас приведе у нужденний вігвам.
    І замість величного дива собору
    Встановиться безлад, свавільний бедлам.
    В собі збережу я хоч залишки дива,
    Уламки краси і натхненних вистав.
    Я сутність плекаю порядну, правдиву,
    Яка проросте у незламності трав.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  49. Борис Костиря - [ 2026.07.23 12:14 ]
    * * *
    Останні судоми зими,
    Як вісті далекої тьми,
    Як погук самотніх морів,
    Прикутих у тьмі кораблів.
    Крізь пустку видніє причал,
    Де ти відчайдушно кричав.

    Приречений немічний птах
    Заплутався в нетрях, вітрах.
    Він рветься в оновлену даль,
    В тумані узрівши мигдаль.
    Але невідступний мороз
    Заковує птаха в торос.

    Останні судоми зими
    В полоні побачили ми.
    Не вирватися із тенет,
    Нещасний закутий поет.
    Замерзле у кригу стило
    Стилетом для нього було.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  50. Борис Костиря - [ 2026.07.22 11:34 ]
    Зимовий шлях
    Цей білий непорочний сніг,
    Як чистий аркуш для творіння.
    І не підкорить печеніг
    Духовні і міцні пагіння.

    Іду у білому гаю,
    У філармонії природи,
    У чарівливому краю
    Самої вічності породи.

    Навшпиньках пройде заметіль,
    Не сколихнувши подив лісу.
    Не треба надлюдських зусиль,
    Щоб розминутися із бісом.

    Так тиша з відрами води
    Ітиме крізь пеньки і хащі.
    Не знавши іншої біди,
    Себе відчує хтось пропащим,

    Приреченим на ці краї,
    На ці мелодії любові.
    І не потрібні вже раї,
    Так заяложені до болю.

    Ітимеш крізь нічний туман,
    Крізь невідомість і хуртечу.
    І сумнів, наче бусурман,
    Не спокусить тебе на втечу.

    26 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   125