ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Губерначук - [ 2022.05.20 20:49 ]
    До неба!
    До неба вів гай,
    де за зіркою зірка
    зривалася й падала
    з гілки на гілку,
    а ми у траві
    розляглися з тобою
    й лічили бажання
    й ділились любов’ю.

    Віддай мені смак
    перестиглої рути –
    я ночі такої
    не хочу заснути.
    Візьми і вуста
    і тривожні обійми,
    на серце моє
    обернися між ними!

    Забудься про все –
    хай працюють молитви,
    якими ми встигли
    півнеба полити!
    Лише поділися зі мною –
    собою!,
    і в небо одне́ об’єдна́ймось
    обоє!

    1 серпня 2002 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 183"


  2. Віолетта Лі - [ 2022.05.19 21:43 ]
    Сон
    У сні, я піднімаюсь знову в небо,
    Я бачу знов міста, мов на долоні.
    І так же хочеться мені до тебе,
    Мої вуста, без тебе вже голодні.

    По тілу проліта холодний вітер,
    Мурашками вкриває шкірний покрив.
    В твоїх обіймах, наступає літо,
    Без тебе ж, день не може бути добрий.

    Від доторків твоїх немов б'є струмом,
    Ти мов магніт, притягуєш все ближче.
    Твої цілунки згадую я з сумом,
    Та моє тіло, так твоєму личить.

    Я бачу знову твої довгі вії,
    До них тепер щоночі повертаюсь,
    Та розбиваються об ранок мрії,
    Так шкода, що я знову прокидаюсь.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Губерначук - [ 2022.05.17 11:33 ]
    Поцілунок
    Ой, хамелеонся, скільки влізе.
    Я тебе відчую, я радар.
    У твоїй невмощеній валізі,
    у твоїй захопленій валізі,
    у твоїй придуреній валізі –
    дар!

    Не сховаєш ти його нікуди,
    він крізь очі блиском продає,
    він же прогикнувся через груди,
    знову прогикнувся через груди,
    знову прогикнувся через груди!
    він вже є!

    Поцілунок, поцілунок, поцілунок,
    поцілунок, поцілунок, по…
    по мені губами ти малюнок,
    у мені брандспойтовий малюнок,
    ти не їдь: між нами наш малюнок
    про любов…

    2 квітня 1992 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 125"


  4. Сергій Губерначук - [ 2022.05.14 16:05 ]
    Любити слід…
    Любити слід,
    але любити – слід,
    який лишається
    рубцем червоно-синім після нього –
    ненормально!

    Отримувати ці рубці щоразу легше,
    але любити легше вже не буде.

    Слідити по собі?
    Якщо сліди ведуть від тебе?
    Якщо сліди ведуть куди??
    Куди ведуть його сліди???

    Від тебе!!!

    Знайди, кого любити слід,
    зроби йому рубець червоно-синій
    і перевір,
    куди він піде?

    Від тебе.

    Зажди.
    Не слід повзти назустріч,
    прослідкуй,
    куди ж той слід відвернутий од тебе?

    14 червня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 90"


  5. Єлена Задорожня - [ 2022.05.14 14:06 ]
    А чи буває погляд миліший ніж твій?
    А чи буває  погляд миліший ніж твій?
    В ньому прочитаєш сотні своїх мрій.
    Ніжно і тихо ти можеш дивитись
    Мені залишається не розгубитись.
    А чи бувають очі гарніші твоїх?
    Неначе зірки залиши слід,
    Кохані і люблячі ці оченята
    Відкрили в душі маленькі дверцята.
    А чи бувають губи солодші твоїх?
    П'янкою спокусою манять мої.
    Спогад вони залишають бентежний
    Цілують так щиро в коханні безмежном.
    А чи бувать руки сильніші й мужніші?
    Що лілеють і пестять душу мов квітку,
    Дарують обійми вони найміцніші
    Від холодной зими до самого літку.
    А чи буває кохання десь гарячіше
    від того ,що ти даруєш мені?
    Воно як вулкан той найпалкіший
    не зупинять навіть дощі.
    13.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Єлена Задорожня - [ 2022.05.13 13:19 ]
    Мої думки і всі про тебе
    Мої думки і всі про тебе,
    Вдень все думаю і люблю.
    А вночі як темне небо
    у ві сні явитися велю.
    Розум мій як ліс туманний
    затьмарений тобою весь.
    Будь зі мною ,мій коханий,
    Будь зі мною ,а не десь.
    13.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.11 10:41 ]
    Сонячна любов
    Такої я краси земної
    Не зустрічав іще ніде.
    У тихі миті супокою
    Щемлива нота упаде.

    І буде тишу убивати,
    І запалає у вогні
    Охмарена отара вати...
    І душу сколихне мені

    Ясне чаруюче проміння,
    Як полум’яний шал небес,
    Що розтікається у сині
    Кохання чудом із чудес.

    І нас огорне, обігріє
    Той почуття високий схов...
    Нарешті ти збулася, Мріє,
    Прийшла, як сонячна любов!

    11 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  8. Сергій Губерначук - [ 2022.05.10 11:10 ]
    Течія
    Я кладу тебе в човник,
    і пускаю по річці,
    і роздмухую вітер –
    пливи.

    Кореандрові запахи
    у божественній лійці –
    так назву я твій подих –
    пливи.

    Там покажеться небо,
    і ти вийдеш за обрій,
    то глибокі Байкали –
    пливи.

    Черешне́ве намисто
    на заквітчаній кобрі –
    так назву я твій танець –
    пливи.

    Тільки з’являться гори –
    їхні зуби загострені
    вже облизує море –
    пливи.

    Помаранчева чайка
    огніздилась на острові –
    так назву я твій голос –
    пливи.

    Океан Океанів,
    Океан Океа́новий,
    теплий, теплий і теплий –
    пливи.

    Течія́ – ти чи я?
    Око бачиш під каменем?
    Куди хочеш, як бачиш, –
    пливи.

    21 жовтня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 112"


  9. Сергій Губерначук - [ 2022.05.09 18:47 ]
    Мамочко моя золота…
    Мамочко моя золота!
    І чого ж ми завше
    батьків своїх караємо?
    Невже не розуміємо?
    Невже не знаємо?
    Може, в нас лише й лишилося
    оце –
    черстве́ лице
    і погорблені працею руки?
    Що ж там на само́му дні
    нашої розрухи?
    Печальні дні?
    Безокі ночі?
    Нашвидку вмощені мізки?
    Майбутні мощі?

    Мамко моя сердечная!
    Я прошу тебе безкінечно:
    допоможи мені любити це
    життя
    до гроба!
    Нехай омине мене
    пречорна роба,
    а тебе – хвороба!

    Мамко моя, спасибі тобі
    за все!
    Бо я –
    вічне дурне теля,
    що цицьку ссе!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 14"


  10. Єлена Задорожня - [ 2022.05.08 13:26 ]
    Для нього
    Вечоріє,
    Зірка високо жевріє.
    Ти мене обіймеш ніжно,
    за руку триматимеш міцно.
    М'ятного чаю тобі заварю
    І про все на світі розкажу.
    Покладу голову тобі на плече
    і  час хай повільніше тече.
    Затримає погляд милих очей
    на тисячі днів і тисячі ночей.
    07.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.06 23:52 ]
    О де ти, мріє?
    Кохаю я тебе, кохаю!
    Уявою цілую я!
    До раю падаю, до раю,
    Радію і кричу: моя!

    Оазо люба, золотіє
    Поезією яви* шлях!
    О мріє, чароока мріє,
    Сяйни красою у полях!

    О де, о де вона маює?
    І миє зливою усе?
    І видива недобрі всує
    За обрій — осені несе?..

    6 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  12. Єлена Задорожня - [ 2022.05.05 14:22 ]
    Тепер незнайомці
    Келих вина недопитого,
    Сигарета тліє,
    серця розбитого
    рани жаліє.
    Лиш фото у рамці
    лишив на згадку,
    Тепер незнайомці
    Від цього світанку.
    05.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Єлена Задорожня - [ 2022.05.04 14:46 ]
    Весняний ранок
    Сонце прокидається від сну,
    Й бадьорить все довкола.
    Дарує світу ту ясну
    весняну теплу пору.
    Умивається росою
    соковитая травичка.
    Милується красою
    Малесенька синичка.
    Розкриваються кульбабки
    розкриваються барвінки,
    заскреготіли в річці жабки
    Запахтіли на деревах квіти.
    Настав весняний теплий ранок,
    Навколо природа давно не спить.
    заскочив півень вже на ганок
    Тепер і люди будуть гомоніть.
    04.05.2022






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Губерначук - [ 2022.05.04 08:35 ]
    Очі
    в озері ока острів – ти
    вогка, холодна, вогка
    як своєчесно від ти піти? –
    переплисти до сусіднього ока.

    в озері іншого ока – він
    теплий, голодний, теплий
    щоб, як невчасно він навздогін? –
    очі під сон померкли…

    17 лютого 1993 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 123"


  15. Сергій Губерначук - [ 2022.05.03 08:54 ]
    Нічого, я виживу…
    Нічого, я виживу.
    Хоч серце урвало здоровий шмат мого здоров’я.
    Я виживу, але мені не треба гроші.
    Вони мене спаскудили,
    вірніше, їх відсутність
    і так.
    Нічого, я виживу,
    хоч у пам’яті більше тебе і більше
    і серце урвало здоровий шмат мого здоров’я.
    Піду на чотири сторони
    світу
    і хоч у одній стороні
    знайду свою церкву –
    тінь з лагідними руками,
    тінь з ясними очима,
    тінь з приглушеним голосом
    чистим, як Бог,
    від Якого відмовились всі.
    Я виживу тільки один.
    Я нести тягарі не умію.
    Бо мало здоров’я лишилось від серця.
    І пам’яті більше і більше від тебе.
    І що?
    Що?
    Я стану великим, всемощним,.. ідолом.
    З краплинкою серця, яка присихає.
    Не хочу!!!!!!!!!!!
    Одинадцять знаків оклику…
    І три крапки

    30 червня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 110"


  16. Єлена Задорожня - [ 2022.05.02 16:46 ]
    Кохання наче птах ширококрилий
    Кохання наче птах ширококрилий
    Злетіти можна до небес.
    Жага охоплює нестримна,
    Душа сильніша ніж Геркулес.
    В коханні можна потонути
    В ньому можна розчинитись.
    Так душу може охопити
    Що малою буде вічність.
    Та не втрачай себе єдину ,
    З-поміж закоханих сердець.
    Кохання - велика сила,
    Та  розум у житті борець.
    27.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Губерначук - [ 2022.05.02 08:37 ]
    Затемнення душі. Палким серцям – віва́т…
    Затемнення душі. Палким серцям – віва́т!
    Трясеться ніч моя стеблинками повік.
    Мого страждання мить, цього безсоння шмат
    присвячую тобі, від кого я відвик.

    Далекий мій тиран, вогонь моїх думок…
    Як ти змогла тепер так легко відлягти,
    коли до інших рук, чужих сердець – лиш крок,
    і раптом зна́ний рух: це не інакше – ти?

    Я дозволу прошу в тієї, хто не спить,
    на цю мізерну мить, на цей безсонний грам,
    аби здаля почуть: любить чи не любить…
    твій силует на тлі британських діарам.

    18 серпня 1992 р.,
    3 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 147"


  18. Єлена Задорожня - [ 2022.05.01 19:24 ]
    Зірка вечірня сія над селом
    Зірка вечірня сія над селом,
    Вітер легенький повіяв.
    Дмухнув неначе  крилом,
    Кульбаби по полю розвіяв.
    Широкі простори степу і лану
    Видніються переді мною.
    Волошок блакитних як океану
    Окутали світ земною красою.
    Інгул стиха шумить
    Лелека поряд клекоче.
    Природа вся гомонить
    І калина вогнем палахкоче.
    29.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Єлена Задорожня - [ 2022.04.28 08:32 ]
    Гаряча кава на світанні
    Гаряча кава на світанні,
    Твій ніжний дотик на плечах
    І таке твоє кохання
    Палке і нестримне у очах.
    Так час минає наче вітер
    І поруч бути лиш кортить
    А в спогадах є миті
    Які боюся я згубить
    І погляд теплий наче сонце
    Так милуюсь і люблю
    Ти став для мене охоронцем
    І ні на крок не відступлю.
    06.04.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.28 04:45 ]
    Спрага кохання
    Знову віти тремтять на вітрах,
    І магнолія ніжна квітує.
    В чарівливих духмяних садах
    Я тебе цілував, дорогую.

    Шлях ішов крізь печалі німі,
    І пронизливий холод завії.
    Тихий голос шептав: - обійми,
    Поцілунком ти смуток розвієш.

    Я так спрагло до уст припадав,
    І не вірив: здійснилися мрії!
    Усміхалась весна молода,
    Як увесь трепетав і леліяв.

    І від пристрасних дотиків тих
    Розкривались уста, як бутони!
    Навіть легіт у травах затих --
    Ми у шалі солодкому тонем!

    Ця велика любов — на межі!
    Не уб’ють її війни суворі.
    Боже милий, як хочеться жить,
    І у щастя купатися морі!!!

    28 квітня 7528 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  21. Саша Серга - [ 2022.04.27 11:45 ]
    ***
    Я бачу перед собою
    Яскраву зелену
    Поляну
    Літо над нею
    Зноситься
    Йду туди, заходжу
    Ніби з лісу
    В прекрасний
    Смараґдовий
    Світ


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Губерначук - [ 2022.04.21 09:52 ]
    Не цікався й не сердься…
    Не цікався й не сердься
    з масюнького серця.
    Якщо пташка – лети в далині…
    Я відчув тебе так, що питанням озвешся
    і без крил увірвешся
    в мені…

    Ти мій травень безмежний,
    моя ностальгія…
    Слово чесне – і правді кінець.
    Я ж – країна залежна,
    я ж утоплена мрія,
    як каліка й нетребний правець…

    Не соромся собою,
    я падаю ниці
    в той Тілець….

    9 грудня 2009 р., Київ



    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 36"


  23. Алекс Чеська - [ 2022.04.20 02:39 ]
    Зорі...
    В темноті ночі
    Зорі сіяють
    Доторкаюсь тихо
    До серця
    Що спить
    Вірю, вони
    Лише блага
    Бажають
    Щоб повірили
    Ми в любов
    Хоча б на цю
    Одну мить


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Сергій Губерначук - [ 2022.04.18 08:57 ]
    Цілу ніч, не зімкнувши очей…
    Цілу ніч, не зімкнувши очей,
    я тебе переслухала.
    Ти проходив крізь сни,
    ніби місяць, оточений хмарами,
    ніби ангел, захоплений злими
    і добрими духами,
    то кричав уві сні,
    то здригався в солодкому маренні.
    Ти долоні моєї за ніч
    ані разу не випустив.
    А вона б полетіла у вир за твоїми
    проблемами,
    подолала б усі коливання,
    пустоти і відстані
    й повернулась до ранку
    з блідими, як сніг,
    хризантемами.

    Хризантеми.
    Хризантеми.
    Ми з тобою.
    Тільки де́ ми?
    Наші дні і ночі чисті й ніжні,
    наче хризантеми білосніжні.
    Хризантеми.
    Хризантеми…

    24 липня 2000 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (1)


  25. Сергій Губерначук - [ 2022.04.10 12:16 ]
    Їду в Київ…
    Їду в Київ,
    звідки влітку
    вітер солодкий мій дме.

    Їду в Київ,
    бачу чітко
    Лавру за сотні ке-ме.

    Їду в Київ
    брати гору
    над самовитим Дніпром.

    Їду в Київ –
    к бісу море,
    пальми, дівулі та ром.

    Їду в Київ
    спати в сквері
    і малювати церкви́.

    Їду в Київ,
    де в печері
    ви, мої пращури, ви.

    3 жовтня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 149"


  26. Сергій Губерначук - [ 2022.04.09 12:25 ]
    Десь у середніх снах…
    Десь у середніх снах
    з’являється реальність,
    залежність від подій,
    усе, як у житті.

    Тоді лечу, як птах –
    і це не аномальність –
    як риба у воді,
    як звір на самоті.

    Тоді, що хочеш – я,
    та тільки не людина.
    У мене інший склад,
    завдання надлюдські.

    Комусь – усе життя,
    мені – всього́ година.

    ~ 2005 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 104"


  27. Сергій Губерначук - [ 2022.04.08 09:01 ]
    У весільну подорож свою…
    У весільну подорож свою
    кличеш ти мене лише як свідка.
    Мов у вільці паперова квітка,
    я у тебе вплетена стою.

    Бачу, з ким ти поруч повсякчас
    млоїшся у сонячній задусі,
    за́вжди не зворушна в кожнім русі
    щодо нього, тільки ж не для нас.

    Ту весільну подорож твою –
    за одне-єдине рідне слово –
    у валізі лялькою готова
    змандрувати в будь-якім краю.

    Не гніви мене лише при нім
    зайвим блиском світської уваги,
    не спростовуй сном нічні розваги.
    Бо насправді – я обох вас з’їм!

    28 липня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 89"


  28. Сергій Губерначук - [ 2022.04.06 08:27 ]
    Фальшиве solo… noi
    Увігнутий асфальт.
    Калюжа голуба.
    Альберт настроїв альт
    і звуків нарубав.

    Злітали з клену вниз
    купюри у футляр.
    За це фальшивий твіст
    виконував фіґляр.

    Ось вискнула струна.
    Він грав лише на ній.
    Ось перед ним – вона
    в калюжі голубій.

    Альбіна духова
    в осінній гожий день
    сухі листочки два
    в його футляр кладе.

    Чи світ переламавсь,
    чи ще не поглумивсь?
    З калюжі відбивавсь
    звук справжній, як колись.

    То губки в дзвін звелись:
    любов її – в трубі.
    Сурмилось, як колись –
    м’Альбертом по тобі!

    2–3 березня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 83"


  29. Саша Серга - [ 2022.03.30 16:16 ]
    Завжди
    Мені здавалося завжди
    Що прийде день
    Коли побачу тебе в кінці дороги
    Коли буду бігти назустріч тобі
    Що це буде влітку, під вечір у селі
    Що бігтиму по сільській дорозі
    А ти весь в поросі далеких доріг
    Вертатимешся до мене, додому
    З війни, чи з власних воєн з Богом
    Сам з собою і своїм безвір'ям
    А я побачивши тебе
    Вибіжу
    Назустріч


    (2022)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Карина Честон - [ 2022.03.25 18:07 ]
    Теорія відносин
    Хочеш бути моїм хлопцем?
    Стань мені спочатку другом
    Я подивлюся на тебе
    Хто ти й що ти
    У що віриш
    Чи захочу бути поруч
    Вдень вночі, це не важливо
    Бо прекрасні ті моменти
    Лиш з прекрасними людьми.
    2022 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  31. Сергій Губерначук - [ 2022.03.22 09:47 ]
    Ти належиш моєму перу…
    Ти належиш моєму перу.
    Нам цікаво складати літопис.
    Я чимало ще слів доберу,
    не один ще накрапаю опус.

    У гірляндах неонових фарб,
    тих, якими святково змалюю
    все багатство твоє, весь твій скарб,
    чи помітиш, як чемно люблю я?

    Чи дістанешся справжніх причин,
    найінтимніших точок дотичних,
    щоб сп’яніти, не хлиськавши джин
    з ілюзорних джерел патетичних?

    Щоб відчути перві́сний інстинкт,
    щоб дітей, мов книжо́к, наплодити!
    Хай любов – це вже наш лабіринт,
    де приємно по колу ходити.

    Але з чим же опинимось ми,
    коли раптом, надибавши вихід,
    осяйнемось – з якої пітьми
    ми ліпили блаженну безвихідь?

    Мабуть, те, що належить перу,
    та любов, що складає літопис,
    залишивши печеру стару,
    спише Землю, покинувши глобус.

    9 вересня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 81"


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2022.03.21 17:20 ]
    Із днем поезії!
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  33. Ірена Книгницька - [ 2022.03.05 04:27 ]
    «Дотик»
    Від твого дотику моє тіло тремтить ,
    В кістках щось хрумтить ,
    А серце шалено колотить ,
    В очах твоїх щось мерехтить ,
    Відчути дотик твій так мені кортить.
    Ще раз , хоча б раз ,
    Насолодитись мені дай ,
    Собі не дозволь зупинитись ,
    В моє життя ти дозволив собі так вломитись ,
    Дай моїм мріям ще раз здійснитись ,
    За зап’ястя твої так хочу вхопитись ,
    До руки твоєї вічно тулитись..
    Любов’ю своєю з тобою ділитись ,
    Дозволь собі ще нижче губами спуститись…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Ірена Книгницька - [ 2022.03.05 03:19 ]
    «Пусті слова»
    Ти..казав мені не згасне до кінця ,
    А що тепер ? Я сама-самісінька ,
    Читаю вірш твій вся в сльозах ,
    Не розуміючи як все це ,перейшло в крах..
    Твої слова , невже пусті ?
    Невже я вірила тобі ?
    Я вірила тобі , як нікому ,
    А зараз я не вірю ні тобі , ні комусь.

    Ти..казав мені щось про щиру любов?
    А що тепер , невже ігнор ?
    Не вірю я , не вірю людям ,
    Як можна клястися в любові вчора ?
    А сьогодні вже й не питати чи жива ти ,чи здорова ?
    В воєнний час , коли життя твоє висить на тонкій нитці ,
    Коли сидиш в тісній кімнатці ,
    Не знаючи , що чекає тебе вранці ,
    Коли не знаєш , чи прокинешся ти зранку знову ,
    Не згадати ту людину, якій ти клявся в тій «любові» вчора ?

    Коли любиш ,
    Ні дня без неї прожити не в змозі ,
    А ми змогли ,
    І день , і другий…
    А значить зможем знову ,
    Тільки не день,не два ,
    А все життя , і це вже без вороття.

    І знаєш..
    Я завжди мала це передчуття!

    Ти..казав що це нісенітниці ?
    Ти завжди тримав щось в таємниці,
    Я знала це , і була до цього завжди готова ,
    А зараз ридаю , і всього того що між нами було жадаю…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Губерначук - [ 2022.02.17 14:40 ]
    Ця світла ніч спіткала темний край…
    Ця світла ніч спіткала темний край,
    де ти молився на Північне Сяйво,
    де ти ділився з морем часом зайвим,
    де з оленем на кризі плив у рай.

    Ця світла ніч постала в темний час,
    коли хурделилася смерть серед торосів,
    коли взялися льодом сто матросів,
    один за одним загубивши шанс.

    Ця світла ніч пробила темний день,
    немов броню останню – перемога,
    немов степи незаймані – дорога,
    немов раптовий пагін – древній пень.

    Ця світла ніч навчила темний люд,
    як мати очі і Полярну зірку,
    як рятуватися від смерті стрімко,
    як доплисти у рай з усіх-усюд.

    Ця світла ніч зробила б ще не мало,
    якби кохання наше врятувала.

    14 травня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 89"


  36. Сергій Губерначук - [ 2022.02.13 20:03 ]
    Чоло гречанки скульптор висікав…
    Чоло гречанки скульптор висікав
    з тупого й неслухняного каміння.
    Коли б матеріал краси не мав, –
    не вистачало б майстрові сумління.

    Скульптура в задумі – тонка, як скло.
    І глиба голуба – не піддавалась.
    Чотири роки об тверде́ чоло́
    натхнення за натхненням розбивалось.

    До ранку місяць контури зрізав,
    до ночі сонце камінь розплавляло,
    бо скульптор до майстерні світ пускав:
    природним – вигадане під різцем ставало.

    На п’ятий рік окреслилось чоло,
    як перші зморшки молодого майстра.
    Хоч ще гречанки вповні й не було –
    був поцілунок долі в лобик щастя.

    17 березня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 87"


  37. Тамара Швець - [ 2022.02.12 05:15 ]
    Адже наше життя – одна мить
    Ведь наша жизнь – одно мгновенье,
    С пылающей свечой сравненье.
    Различным пламенем горит,
    Пока в ней есть источник сил.

    Как важно пламенеть душой
    Достичь гармонию, покой
    И если излучать добро
    Всех обогреть оно должно…

    Одна судьба, жизни уроки,
    С годами их цена растет.
    Любить и дружбой дорожить,
    Значит жить, значит жить!!! 12.02.22
    На фото –мой рисунок.

    Адже наше життя – одна мить,
    З палаючою свічкою порівняння.
    Різним полум'ям горить,
    Поки в ній є джерело сил.

    Як важливо сяяти душею
    Досягти гармонії, спокою
    І якщо випромінювати добро
    Усіх має обігріти воно …

    Одна доля, життя уроки,
    З роками їхня ціна ростє.
    Любити, дружбою дорожити,
    Значить жити, значить жити! 12.02.22
    На фото - мій малюнок.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Тамара Швець - [ 2022.02.12 05:10 ]
    Адже наше життя – одна мить
    Ведь наша жизнь – одно мгновенье,
    С пылающей свечой сравненье.
    Различным пламенем горит,
    Пока в ней есть источник сил.

    Как важно пламенеть душой
    Достичь гармонию, покой
    И если излучать добро
    Всех обогреть оно должно…

    Одна судьба, жизни уроки,
    С годами их цена растет.
    Любить и дружбой дорожить,
    Значит жить, значит жить!!! 12.02.22
    На фото –мой рисунок.

    Адже наше життя – одна мить,
    З палаючою свічкою порівняння.
    Різним полум'ям горить,
    Поки в ній є джерело сил.

    Як важливо сяяти душею
    Досягти гармонії, спокою
    І якщо випромінювати добро
    Усіх має обігріти воно …

    Одна доля, життя уроки,
    З роками їхня ціна ростє.
    Любити, дружбою дорожити,
    Значить жити, значить жити! 12.02.22
    На фото - мій малюнок.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Сергій Губерначук - [ 2022.02.11 17:04 ]
    До друга
    Я не писатиму тобі, мій друже, слів,
    а тільки те, що зрію я очима.
    Високий замок дружби не згорів,
    хоча у снах палає надто зримо.

    Моя дорога йде окремо знов,
    душа моя, розверста суховієм,
    тепер лише зізнала цю любов,
    любов до жінки з іменем надії.

    Але ріка моя з глибоким дном,
    і я дивлюсь у неї тільки зранку,
    коли позад мої напруження зі сном
    вже перескочили найвищу планку.

    І я спокійний можу написать
    лиш погляд мій на все, мій любий друже,
    де кожна хвиля і прозора гладь
    кохані мною і кохані дуже.

    То пропливають лики дорогі,
    події, фарби, запахи, предмети.
    Бо почуття – не ремені тугі,
    а у майбутнє ностальгічні злети.

    Бо в однині я буду не одним –
    струмком, зозулею, піщинкою, нащадком.
    Мені однаково, раніше став я ким,
    бо все вже ідеальне від початку.

    Нехай конкретно буду я нічий –
    і те́ мене звільняє від напруги.
    Відчуть блаженство у воді нічній –
    це не робить над пам’яттю наруги.

    Немає часу, є лише – тепер.
    Є зараз ти. Це завжди серце знає.
    І покій мій, і мій відкритий нерв
    складають рай, бо я усе вже маю.

    12 серпня 1994 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 63"


  40. Тамара Швець - [ 2022.02.07 14:45 ]
    Вибачаю...
    Вибачаю, інакше не можу,
    На розборки часу не витрачаю.
    Повноцінним життям живу,
    Працюю, радію, дякую за все,що маю.
    Вибачаю, інакше не можу,
    Усіх, хто нападає, ображає.
    Розумію, значить йому погано,
    Якщо ті, хто поряд –
    То в собі шукати слід причину,
    Убік тихенько відійти,
    Промовчати, подумати,
    Здоров'я людині побажати,
    Перш ніж у відповідь щось говорить.
    Вибачаю, інакше не можу,
    Не опускаюся до того,
    Щоб ненавидіти людину.
    Вибачаю, інакше не можу,
    Образа, ворожнеча швидше пройде.
    Свої помилки зрозумію , виправлю.
    Очищаються думки, серце і душа,
    Коли інших вибачаю. 7.02.22 Швець Т.В.
    На фото - мій малюнок.

    Прощаю, иначе не могу,
    На разборку времени не трачу.
    Полноценной жизнью живу,
    Работаю, радуюсь, за все, что имею благодарю.
    Прощаю, иначе не могу,
    Всех кто нападает, оскорбляет.
    Понимаю, значит ему плохо,
    Если те, кто рядом –
    Так в себе следует искать причину,
    В сторону тихонько отойти,
    Промолчать, подумать,
    Здоровья человеку пожелать,
    Прежде чем в ответ что-то сказать.
    Прощаю, иначе не могу,
    Не опускаюся к тому,
    Чтобы ненавидеть человека.
    Прощаю, иначе не могу,
    Обида, вражда скорее так пройдет.
    Свои ошибки пойму, исправлю.
    Очищаются мысли, сердце и душа,
    Когда других прощаю. 7.02.22 Швец Т.В.
    На фото – мой рисунок.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2022.02.06 20:52 ]
    Фотограф (пісня)
    Тобі свій час із радістю віддам я,
    О майстре фотографії, зроби
    Красиві знімки, лишиться хай пам’ять
    Про дні дерзань, веселощів, журби.

    Тріумфу мить і розпачу мойого
    У ракурсах ти різних зафіксуй.
    Ми всі колись полинемо до Бога,
    І час зітре із наших лиць красу.

    ПРИСПІВ:
    Стирає час усе лихе і добре,
    І розчиняє, наче у воді.
    Лиш на світлинах, що зробив фотограф,
    Лишились ми прекрасні й молоді.

    І подорожі наші закордонні,
    І небо дивовижне з літака,
    І як стискає пристрасно долоні
    У відповідь коханої рука.

    Поезія і музика хай лине,
    Немов би то — натхнення два крила
    У товаристві, що звемо “Світлина”,
    Котра минущий час перемогла.

    ПРИСПІВ:
    Стирає час усе лихе і добре,
    І розчиняє, наче у воді.
    Лиш на світлинах, що зробив фотограф,
    Лишились ми прекрасні й молоді.

    6 лютого 7529 р. (Від Трипілля) (2022)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  42. Сергій Губерначук - [ 2022.02.06 18:41 ]
    Нехай у долоні твоїй спочиваю…
    Нехай у долоні твоїй спочиваю.
    Нехай очі ріжу тобі склом.
    Хай подіями стаюсь на лоні чола
    і потоками недоречностей розтліваюсь об чоло.

    Можу стрімголово од тебе – нехай.
    А й можу прокльонами врости
    у суглину, у камінь, у полон.

    Станься ударом чи контрапунктом
    на партитурі життя мого –
    а я не опікатиму тебе любов’ю,
    бо не опікаю утвори рук не моїх.

    Отже, отже.

    23 січня 1994 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 105"


  43. Тамара Швець - [ 2022.02.06 06:26 ]
    Життя сюрпризи підносить
    Життя сюрпризи підносить,
    Коли їх зовсім не чекаю.
    І якщо хтось навіть спитає,
    Що нового і як живеться,
    Відповісти дуже не просто,
    Бо не знаю наперед,
    Все так сьогодні ненадійно,
    Вийде навпаки.
    Як упевненості треба,
    Втомилася від перешкод.
    Влаштовано все у світі складно,
    Для щастя потрібна посмішка, радість і любов Швець Т.В.
    На фото -мій малюнок

    Жизнь сюрпризы преподносит,
    Когда я их совсем не жду.
    И если кто-то даже спросит,
    Что нового и как живу,
    Ответить очень- то не просто,
    Так как не знаю наперед,
    Все так сегодня ненадежно,
    Получится наоборот.
    Как уверенности надо,
    Устала от преград,
    Устроено все в мире сложно,
    Для счастья нужна улыбка, радость и любовь Швец Т.В.
    На фото- мой рисунок.




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.30 23:01 ]
    Музика кохання або пісня про Тетяну
    Це любовне трепетання
    Пройняло мене всього.
    Увійшла у серце Таня,
    Як весни сяйний вогонь.

    Ген дороги розгортання --
    Ніби пелюстковий шлях.
    Зацвіло, як увостаннє,
    Волошково у полях.

    ПРИСПІВ:
    Мов дитяче лепетання,
    На асфальті -- крейда знов -
    Я плюс Таня, я плюс Таня --
    Це дорівнює любов.

    Проти воєн -- як повстання,
    Божа кара злу немов --
    Всесвіт обняло кохання,
    Пройняло аж до основ.

    Хай настане нам світання,
    Маки зацвітуть, не кров.
    Небеса пошлють єднання,
    Мир і злагоду й любов.

    ПРИСПІВ:
    Мов дитяче лепетання,
    На асфальті -- крейда знов -
    Я плюс Таня, я плюс Таня --
    Це дорівнює любов.

    30 січня 7529 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.23 20:37 ]
    Зима і кохання
    Зима, зима — розкішниця білява,
    Немов красуня у пуховику.
    Побілені дерева величаво
    Стоять зігріті в заморозь таку.

    І справжня казка завітала в гості,
    На дубі — листя жовтого мазки.
    І жваве птаство в сірій високості --
    Військових мов маневри літаків.

    І грає вітер тихо на гобої
    Мелодії, як світлий оксамит.
    Ми вчора помирилися з тобою
    І обнялися ніжними крильми.

    Під вечір знов -- морозяна навала,
    І знов до лавочки тієї йду,
    Де ми уперше взимку цілувались
    В казковому засніженім саду.

    23 січня 7529 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  46. Сергій Губерначук - [ 2022.01.20 21:43 ]
    Ліра
    Сьогодні ліра не пішки ходила.
    Допіру у ліри виросли крила.
    Вона стрепенулась, знялась,
    забриніла…
    Давно сріблострунна сказати хотіла,
    що перш, ніж отак вигравати
    про крила,
    потрібно, щоб ліра угору
    злетіла…

    11 травня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 151"


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.20 07:43 ]
    Молитва
    Ця думка визріла помалу,
    У світ прекрасного несе -
    Твого кохання ідеалом
    Я хочу бути над усе.

    Цьому нема альтернативи,
    Життя стає чарівним сном:
    Або ти зробишся щасливим,
    Або в розпусти йдеш багно.

    Боги, не дайте стати звіром -
    Змахнути дужими крильми.
    За тих, хто ДОЛЮ нам довірив,
    Відповідальні тільки ми.

    З тим, хто нам став навіки милий --
    Благаймо Небо кожну мить --
    Дай сили йти аж до могили,
    Й любов свою оборонить!

    20 січня 7529 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.18 03:59 ]
    Все в шоколаді або доба кохання
    Вже світанок у висі чарівній воскрес,
    Усміхнулося сонце ласкаво.
    П’ю любов осяйну, як дарунок небес,
    Як солодке ранкове какао.

    Чи це Божа, погляньте, із хмари рука -
    Піднялася вгорі величаво?
    Шоколадно-молочна цілунків ріка
    Потекла, наче денне какао.

    Танцівниця індуська — вечірня зоря -
    Підморгнула спокусно, лукаво.
    Переплавились любощів теплі моря
    У вечірнє медове какао.

    Я тону у кохання вершковій імлі,
    Не кажу тобі, серденько, “Чао!”
    Перед сном насолоджувались королі
    Як обіймами щастя, какао.

    Чи не можна, о небо, зробити хіба --
    В шоколаді хай буде все - “Вау!”
    І для людства усього настане доба
    Раювання, як свято какао?!

    16 січня 7529 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.10 22:33 ]
    Небеса кохання
    Ти була красива, наче юна Геба*,
    Як у поцілунку ніжному злились.
    Заясніле, чисте нам відкрилось небо
    Підняло на крилах у блакитну вись.

    ПРИСПІВ:
    Небеса кохання, небеса кохання --
    Огорнули хмари, мов перини пух.
    О яке солодке диво-раювання,
    Музика любові пестила наш слух.

    Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
    Як рожеві щічки, сяяли вогні.
    В світлому багатті ми — найщасливіші --
    Зацвіли, неначе квіти навесні.

    ПРИСПІВ:
    Небеса кохання, небеса кохання --
    Огорнули хмари, мов перини пух.
    О яке солодке диво-раювання,
    Музика любові пестила наш слух.

    У нічному небі гомоніли зорі,
    Повний місяць виплив, наче коровай.
    Тішились любов’ю ми у млосній зморі,
    За життя відкрився нам небесний рай.

    ПРИСПІВ:
    Небеса кохання, небеса кохання --
    Огорнули хмари, мов перини пух.
    О яке солодке диво-раювання,
    Музика любові пестила наш слух.

    10 січня, 7529 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  50. Сергій Губерначук - [ 2022.01.08 21:32 ]
    Мій анґел живе на землі…
    Мій анґел живе на землі.
    Бо має крила малі.
    Сто місяців, діб і годин
    він на землі один.

    Стоячи біля стіни
    й спостерігаючи сни,
    він знає, чого я бажаю,
    і часто лише заважає.

    Як тільки його попитаю,
    коли він мене покатає,
    хоч трішки покаже рай, –
    він просить мене: "Не питай…"

    Навіщо ж цей хрест ношу я?
    Як тільки про щось попрошу я,
    він робить усе навпаки,
    поклавши на те роки.

    Щодня, розігнавшись по лінії злету,
    він хоче покинути нашу планету.
    Та крила слабкі. Не той політ.
    Він знову тут, оббігши світ.

    Якщо ти земний анґелочок, –
    знайди мені райський куточок
    у будь-якій точці планети,
    де б міг я спокійно померти?

    Він місце призначив мені – уві сні,
    втягнувши в ікону, яка на стіні.
    Але не було там нікого,
    крім мене, так званого Бога.

    21 січня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 148"



  51. Сторінки: 1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   125