ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Торон - [ 2015.11.09 21:31 ]
    Який є простір в німоті!
    Який є простір в німоті, який протяжний білий шовк!
    Вгорнусь у нього з головою і пропуcкатиму крізь пальці.
    В гніздо невимовлених слів , в тепло неведених розмов
    зійдуться значення усі і всі повернуться блукальці.

    Уголос стверджена любов стає нерідною устам
    і анонімність ще не раз вона захоче повернути.
    Я захищаю нас обох, не довіряючи словам
    те, що можливо зберегти в невизначенім «може бути...».
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Торон - [ 2015.11.09 13:59 ]
    Дніпро печаль мою обмиє
    Дніпро печаль мою обмиє
    (а вітер висушить лице),
    застуджений і сірий Київ
    її по схилах рознесе,

    прошиє гуркотом тунелей,
    затопче тисячами ніг,
    ковтком тролейбусних форелей
    здійме з перетину доріг

    і, розкидаючи по плитах,
    розкотить площами її,
    вечірнім чаєм не зігріту,
    залишить осадом у сні...

    Серед забутого з роками
    раптово зблисне, як кришталь:
    Дніпро з’являвся, срібнотканий,
    і лікував мою печаль.
    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Олена Красько - [ 2015.11.08 16:30 ]
    По темному екрану – краплинами…
    НЕ думати
    НЕ сумувати
    НЕ згадувати
    НЕ вітати
    З Днем народження

    Зрадам –
    НЕ дивувати
    Спогади –
    НЕ тримати
    Навіть якщо світлого вони
    Походження

    Навчитись
    НЕ розпорошуватись
    У душу
    НЕ запрошувати
    НЕ писати
    Повідомлення
    Туди
    Де відняло серця
    Мовлення

    Краще
    Під дощем гуляти
    Змерзлих пташенят
    Годувати
    Написати другу
    Щирому
    Який був таким
    ДО змирення

    Який був таким
    Ще ДО зречення
    ДО жахливої втечі
    ДО втрати емоцій
    Від родинної кровотечі
    Якою угоди підписано
    Пустими чварами
    Заколисано…

    І який сьогодні
    Святкує народини…

    Якщо не дивлячись
    На криві сходини
    Залишається
    Ще людиною
    Привітати
    По темному екрану
    Краплинами…


    08.11.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Олехо - [ 2015.11.08 13:41 ]
    У колі жовтому круги
    У колі жовтому круги
    нанизані на вісь зітхання,
    і липне осінь до ноги –
    не перший раз і не востаннє.

    У шерехах бліда печаль
    збирає сумніви докупи:
    - Хіба тобі мене не жаль?
    Живу від злуки до розлуки…

    І мокра ніч чорніє сном.
    У тьмяно-жовтому віконці
    на антресолях хатній гном
    весну тримає у долоньці.

    Він випустить її, коли
    крізь листопади і завії
    дзюрків почує голоси,
    а обід неба посиніє.

    07.11.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.08 12:03 ]
    Тихе щастя
    Зариюся по груди у печаль,
    Впірну у жовтизну сумного гаю.
    Він золото думок порозсипає…
    Зберу. Складу на осені скрижаль.

    Стоять озер засипані причали.
    Йду між дубів і відчуваю щем.
    Обійми розгорну, торкнусь плечем –
    Ми так одне за одним заскучали.

    І завмираю… І – ні пари з уст.
    Аж доки вечір не промовить: «Годі!»
    За тихе щастя – бути на природі –
    Я Велесові вдячно помолюсь.

    7.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2015.11.05 19:27 ]
    Прощальна листопадова жарінь
    Пекучий лазер чую біля скронь -
    Осіннє сонце здатне ще зігріти.
    Тремтить на гіллі листя, як вогонь,
    Поволеньки облизуючи віти.

    Розчулена теплом озерна рінь,
    Поплескує тихесенько в долоні.
    Прощальна листопадова жарінь -
    На злагіднілому природи лоні.

    Та знову «крещендує»* холодок,
    Встромля між променів сталеві жала.
    І затверділий сонячний медок
    Кущисту тінь вже будить, що дрімала.

    Небесне світло з-під веселих брів
    Підморгує власкавленому гаю.
    І царство ледь усміхнених дубів
    Тремтливим сяйвом ніжно огортає.


    4.11.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (15)


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.11.05 11:58 ]
    Реквієм
    Знайшло , понесло , звело , налило
    Притихло , приснуло , сплело , і втекло
    Мабуть намагалось прийти до того
    Коли я не знав зацепитись за що

    І зорі мов тихі , і небо ясне
    І в погляді мліє як ладиться все
    Та це не спиняє , мете , і несе
    Мій спротив до всього до краю веде

    А там лютий холод , там гине живе
    Від тебе відходить що зветься святе
    Ніщо не рятує , холоне , і мре
    Розбите уявне не клеїться вже

    Прошу зупинися , забудь , і прости
    Не рань свою душу , цю правду прийми
    Спинитися вчасно дозволь , допусти
    Бо те що не любе - не буде цвісти.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Сахно - [ 2015.11.03 12:46 ]
    Пам`ять про тата
    Гортаю на стіні календаря листки
    і погляд зупиняється на даті -
    колись давно, в тридцяті ще роки,
    в цей день осінній народивсь мій тато.

    Який той вік? То ніби день скінчивсь:
    спочатку рано, потім уже пізно,
    неначе вчора тільки народивсь,
    а вже сьогодні люди правлять тризну.

    Чому так швидко крутиться земля?
    То нам дарує день, то присилає ніч?
    Чому так швидко час нас розділя
    із долею лишивши віч-на-віч?

    21.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Олена Красько - [ 2015.10.31 17:46 ]
    Я не боюсь
    Чари розвіялись…
    Чужі…
    Ти став геть інший…
    Я? Все та ж,
    Якою ти мене відкрив
    І запустив крізь мене Дух одвічний.

    Що ж,
    Буду спати я тепер без сновидінь,
    Без туги за порталами-очима,
    Без страху через заметіль,
    В яку ти стрімголів полинув…

    Ну що ж…
    Уже як є…
    І як було не буде…
    Звичайно, проміняла б все
    На наші дивні словоблуди…

    Чи я змирилась?...
    Вже не суть –
    В цих справах рішення одноосібне.
    В коханні полонених не беруть,
    Не можна навіть зникнуть гідно…

    Та попри біль і сум,
    І вдавану твою жорстокість
    (не знаю чим вже заслужила),
    Я, мов дитина нерадива,
    Хоч це несе лише самотність,
    Вслухаюсь в лірику сердечних струн…

    А хоч би й так?
    Я не боюсь!
    Самотність – сила, воля, вітер!
    Сплету слова із вічних літер,
    Й свободи, як дурна, нап’юсь!

    30.10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  10. Валерій Хмельницький - [ 2015.10.30 14:41 ]
    знелюблений
    душа запрагла в небеса,
    а він лишався - не на суші:
    без вітру, паруса й весла,
    без віри і надії сущий,

    знелюблений в недобру мить
    і занапащений любов'ю -
    і тільки серце ще болить,
    знічев'я зранене тобою...


    29.10.15


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  11. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:37 ]
    ***
    вже в цій осені стільки строкатих цілющих дощів
    вже в цій осені стільки п`янкого неспитого суму
    на бентежних вітрах калинову розгойдано думу
    на семи небесах закодовано мрію віків...
    обважнілими гронами падають зорі з небес
    сполотнілими зернами сіється шлях до молитви
    розкошує війна у жорстокому полум`ї битви
    а Месія розп`ятий у душах іще не воскрес...
    і гірчить так цій осені кожна сльозинка жива
    і терпка хризантемно-полинна Господня Покрова
    і обпалене листя і світлого світу канва
    і дорога до СЛОВА...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  12. Світлана Костюк - [ 2015.10.27 20:39 ]
    ***
    Ось Ви сидите навпроти і дивитесь пильно на мене,
    На руки мої тремтливі...Говорим про се... про те...
    Пускаєте вміло стріли у душу - пташа зелене,
    А я все чекаю чуда ( воно ж, мабуть, золоте...)
    Ми зараз такі далекі...І як Вам це пояснити,
    Що звичних подій не буває між космосом і людьми...
    Що можна життя перебути, а можна - перелетіти...
    А можна відчути раптом, що ельфи - це також ми...
    Що світ - осяйне роздолля, наповнене кольорами,
    Кохання - невинний дотик до магії надвисот...
    При втечі Боги задумали усе, що тепер між нами,
    Усе, що було і буде, як частку своїх щедрот...
    Навіщо, скажіть, намагатися усе пояснити словами?..
    Печаль павутинкою літа єднає наш обрій в одне...
    І Ви десь уже далеко...І я вже , даруйте, не з Вами...
    Так хочеться полетіти...
    Тому...
    відпустіть
    мене.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.26 22:11 ]
    Осіння весна (пісня)
    Ті птахів далекі голоси,
    Плинний час у пам`яті не стер це –
    Острівці забутої краси,
    Як весни, заснулої у серці.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна
    В злотопадовім вируєш танці.

    Шурхіт на пошерхлії вуста,
    Як piano* лагідне лягає.
    Сонечка усмішка золота
    Сяйвом розтікається по гаю.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна
    В злотопадовім вируєш танці.

    І кудись поділася печаль,
    Мов на луки відійшла Сварожі.
    О сумна щемливосте, відчаль,
    Бо журитись навесні негоже.

    ПРИСПІВ:
    О Боги, яка ж ти чарівна
    В зеленаво-жовтому багрянці.
    Вогняна осінняя весна.
    В злотопадовім вируєш танці.

    24.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.10.23 15:10 ]
    Мета
    Я не тиран своїх бажань
    Я просто хочу вільно дихать
    Я не беру чужих вітань
    Вони не власні - вади визнать

    У чарах панував мій гнів
    Коли минали весен стріли
    Блукав туманами полів
    Де множив - сподівань посіви

    Мій світ відчуження оман
    Вражає сонмами ілюзій
    Я сам себе творю з прохань
    Які відкриють - новий обрій.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.10.23 14:32 ]
    Дарунок
    Похмура осені пора
    Плакучий дощик допікає
    В очах так не горить іскра
    Тендітна , чуйна спочиває

    Ховаєм настрій мовчазний
    За цими днями , пустунами
    Чекаєм погляд позивний
    Що кличе - мандрувать казками

    А там ми щастя дітвора
    Щебечем мальовничим співом
    Вживаєм солод пізнання
    Розчулені - кохання дивом

    Тому і смуток не біда
    Він досконало надихає
    Для всього є своя пора
    Терплячих - нагорода знайде.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.10.22 14:36 ]
    Сонети
    І тільки той все пам*ятає
    Хто зустрічаючи вітав
    І тільки той оберігає
    Хто полюбивши - огортав

    Нема для того перепонів
    У кого зеркало душа
    Хто знає висоту польотів
    У кого серце - небеса

    Життя щасливе проживає
    Той хто у щирості вустам
    Земна любов тому співає
    Хто з хистом - відповів словам.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.22 14:25 ]
    Золота сивина (пісня)
    Зачарований гаєм іду,
    Розкидає тут осінь намисто –
    Шурхітливу красу молоду,
    Золоту сивину падолисту.

    ПРИСПІВ:

    По-осінньому ти чарівна,
    Бо краси дивовижна принада –
    Молода золота сивина,
    Золота сивина листопаду.

    Сипле осінь так щедро з долонь,
    Що земля вся – неначе світлиця.
    Сивину прикладу я до скронь –
    Хай і в мене вона золотиться.

    ПРИСПІВ:

    По-осінньому ти чарівна,
    Бо краси дивовижна принада –
    Молода золота сивина,
    Золота сивина листопаду.

    Обліта сивина, обліта,
    Мов пір`їни із сонця жар-птиці.
    Золоті мені, щедрі літа
    Знов дарує пора світлолиця.

    ПРИСПІВ:

    По-осінньому ти чарівна,
    Бо краси дивовижна принада –
    Молода золота сивина,
    Золота сивина листопаду.

    17.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  18. Марія Дем'янюк - [ 2015.10.21 13:00 ]
    ***
    Хвилі - долоні моря,
    А в руках пароплав-телефон...
    Що ти хочеш казати, море?
    Як десь-там кремезні гори
    Невтримали рожеве сонце
    І бризки червленого шовку
    Розбавили сірий фон?
    Про те, як велика риба
    Піймала рожевий м"яч,
    І стала вона сонцелика
    Й штовхала його вперед,
    Дісталася океану
    Віддала той м"яч йому?
    Та мудра стихія води -
    Плече для небес, що плачуть,
    Те сонце умить повернуло,
    Воно не могло інакше?...
    Я чую: О! Небо сміється!
    І вдячно пірнаю в море...
    Алло!...Знаю, море озветься,
    Бо серце у моря просторе...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  19. Тетяна Сахно - [ 2015.10.20 09:34 ]
    В ніч на Івана, в ніч на Купала
    В ніч на Івана , в ніч на Купала
    квітку чарівну в лісі шукала,
    папороть – квітка силоньку має,
    хай мене з милим швидше з`єднає.

    Ой на Івана, ой на Купала
    рано-раненько віночок в`язала,
    квітка до квітки ще й пелюсточок –
    гарний у мене вийшов віночок.

    Я понесу той віночок до річки
    і на світанку підпалюю свічку,
    папороть-квітка хай милому сниться,
    щоб із сватами він не барився.

    Ой покладу я віночок у воду,
    хлопці й дівчата ведуть хороводи,
    пісня єднається з нашим таночком,
    а тиха річенька разом з віночком.

    Ой на Івана ,ой на Купала
    через багаття з милим стрибала,
    міцно тримає коханий за руку,
    щоб нас минала горе-розлука.




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Василь Юдов - [ 2015.10.19 19:12 ]
    ВЕЧОРИ
    Ген, сонце вже скотилося за дальнії гаї,
    Затьохкали добра ночі невтомні солов’ї.
    І серце вірно стиснеться щасливої пори -
    То стеляться закоханим вкраїнські вечори.

    П-в:
    А зірочки по небу розпурхав місяць-птах.
    Пройтися манить Всесвітом старий Чумацький шлях.
    Візьму свою лебідоньку на руки й понесу
    У зоряну і місячну, І НЕ земну красу.


    Всміхнеться дітям лагідно баюкана зоря,
    П’янкі тумани стягнуться до світла ліхтаря.
    Юрба в садочку весело сідає за столи -
    Рідню зібрали жменькою вкраїнські вечори.

    П-в:
    А зірочки по небу розпурхав місяць-птах.
    Пройтися манить Всесвітом старий Чумацький шлях.
    Візьму свою лебідоньку на руки й понесу
    У зоряну і місячну, І НЕ земну красу.

    Дні клопотом і спрагою полинуть у літа.
    Живе й у світлі місяця Вкраїна золота.
    Навіки слід у пам’яті залишити змогли
    Чарівні, теплі, зоряні - вкраїнські вечори.

    П-в:
    А зірочки по небу розпурхав місяць-птах.
    Пройтися манить Всесвітом старий Чумацький шлях.
    Візьму свою лебідоньку на руки й понесу
    У зоряну і місячну, І НЕ земну красу..


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.18 22:09 ]
    Осінь - року вечір
    Журлива осені пора
    Мене водила за собою.
    Немов бабунечка стара,
    Щось шепотіла під вербою.

    Я відчував ледь теплу кров
    В її, вже зморщеній долоньці.
    А холод – світлий день боров,
    Між віт лишивши дрібку сонця.

    Барвисту хусточку легку
    Вона накинула на плечі.
    Тремтіла осінь у гайку,
    Неначе змерзлий року вечір.

    15.10.7523 р. (Від Трипілля) (2015) . Київ, Ботанічний сад ім. Г.Гришка


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2015.10.13 22:09 ]
    Осінній менует
    Легкі пташки: цвірінь-цвірінь,
    Вібрує знов озерна рінь.

    Гаї в полон вітрець бере,
    Куйовдить зачіски дерев.

    Січе проміння золоте
    І листя в озеро мете.

    Он силует упав із туч –
    Скрипковий віддзеркалив ключ.

    В piano ніжнім шелестінь –
    Немов струна – тремтлива тінь.

    Примхлива музика води –
    Вишіптує на всі лади.

    Міняє ритм і темп і штрих,
    Печаль навіє, потім – сміх.

    Веселощі, помірний жаль
    Увічнить озера скрижаль.

    Ген променя-смичка там злет –
    Звучить осінній менует.

    12.10.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  23. Ігор Шоха - [ 2015.10.13 12:28 ]
    Неоплатне мито
    Що таке назавжд́и і ніколи,
    нагадає хвилина остання,
    ностальгія за друзями школи
    і утрачене перше кохання.

    Ну здавалося б, що там такого
    ті скупі пастушкові гостинці,
    як шкуринка окрайця черствого
    у дитячій заплічній торбинці?

    І чого воно нині зринає,
    як невигасле полум'я свічки?
    Вже і сміху їх не пам'ятаю.
    Лиш комічні гримаси і клички.

    Лише очі закрию з утоми
    і стають біля мене на варту
    льодяки, палії, буєломи
    і фантоми козацького гарту.

    Лише тіні, а друзів немає,
    і прогнози, й діагнози точні,
    і єдине, що оберігає –
    це побачення наші заочні.

    І у ночі осінні, буває,
    залунає її голосочок,
    наче доля мені посилає
    три сигнали дефісів і точок.

    Недочитана азбука Морзе.
    Перекреслені погляди-чати,
    наче й досі гартують морози
    юні роки мої розіп'яті.

    І минуле гортає забуті
    таємниці лукавої ночі.
    Та утрачене не повернути,
    не змінити малюнки урочі.

    І дитячі побачення марні,
    наче зайчики – очі-люстерця
    під ялиною біля лікарні,
    що згоріли у пам'яті серця.

    А сіромі зоріють до ранку,
    поки осінь сіріє на ґанку
    і чекає відсотки за мито.
    Поки лихо ще дихає тихо
    і єдина буває утіха -
    повернути забуте у літо.


    10.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (3)


  24. Тетяна Добко - [ 2015.10.09 23:02 ]
    ***
    Це все не важливо сьогодні, -
    З ім’ям чи безіменний,
    Важливо те, що насподі,
    І ті, що стали легендою.
    Важливо відкриті рани,
    І біль, що ніяк не минає,
    Важлива воїна мати,
    Яка і досі чекає…
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  25. Тетяна Сахно - [ 2015.10.05 11:48 ]
    Ти не сумуй, що вже настала осінь…
    Щороку в день цей дивна осінь
    тобі під ноги знову простила
    багрянцем вкриті з листя коси ,
    дарує кольорів дива.

    Тихенько так, неначе боса,
    навшпиньках вийшла із воріт,
    в твоє життя прокралась осінь,
    в скарбницю додаючи літ.

    Та не сумуй – зима твоя далеко,
    а літо бабине порадує теплом,
    онуків нам ще принесуть лелеки
    й покажеш їм ти батькове село.

    Нехай твої посивіли вже скроні
    і став не раз ти гарним дідусем –
    твоє серденько , наче на кордоні,
    далеку юність й досі стереже.

    Ти не сумуй, що вже настала осінь,
    у кожної пори є і свої плюси:
    рука за руку ми з тобою й досі
    берем любов з осінньої краси.

    03.10.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.30 12:07 ]
    Благо
    Розкажи мені осінь
    Розтопи неба синь
    Відпусти сонця промінь
    Тіні темні покинь

    Жадно хочеться пить
    Свіжим подихом жить
    Віддавать , і ділить
    Дорожити , цінить

    По вологій траві
    По росі , по землі
    Грона стиглі в вині
    Стелять пристрасть зорі

    У прикрасах прикрас
    Лине щастя до нас
    Приспів осені в вальс
    В нас горить в одночас.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.29 13:20 ]
    Щирість
    Подаруй мені весну
    Ранню , ніжну , чарівну
    Співом пташки у саду
    Заплети вінок вінку

    Дай надії шаленіть
    Піснею в житті звеніть
    Не згораючи горіть
    Потаємним володіть

    Відпусти свої страхи
    Запроси , і пригости
    Постели нам рушники
    В дві руки , у дві стопи

    Де любов у дім ввійшла
    Де посіяла , змогла
    Де від серця , де душа
    Щирість щирості - життя
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.23 12:22 ]
    Дяка
    Любов ніколи не вмирає
    У кожному вона живе
    З весною разом завітає
    По осені у дім іде

    Хто привітає з тим і стане
    Приємні спогади гортать
    Де освіжить , а де підкаже
    Щоб не звикали забувать

    Ці мальовничі краєвиди
    Нам не дозволять постирать
    Розсипані кохання крихти
    Які ми вчилися збирать

    Той схід , той захід , світлі ночі
    Яскраве сонце поміж хмар
    Той спів , той шепіт у безсонні
    Що пригортався звоном чар

    Любов ніколи не вмирає
    У кожного вона одна
    Де шаленіє - відповідає
    Подякою всього життя.
    2015р.






    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Марія Дем'янюк - [ 2015.09.23 12:28 ]
    ***
    Спустились зорі неба на балкон
    І заглядають до моєї шибки -
    Потрапили у мальовничий сон
    Янтарні крихти місячної скибки.
    А я в долоні той бурштин збирала
    І сосни лісу сяйвом прикрашала...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  30. Тетяна Сахно - [ 2015.09.23 09:07 ]
    Внученьці
    Спи, маленька внученько,
    спи , наша Аринко,
    ти неначе сонечко
    на пухкій хмаринкі,

    наче в небі зіронька
    у яскравім сяйві,
    чи рожева квітонька
    на квітучій мальві.

    Сон тобі загадую,
    сплять вже оченята,
    стала ти відрадою
    для матусі й тата.

    Спи, маленька крихітко,
    стих твій голосочок,
    сон твій боронитиме
    Божий ангелочок.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2015.09.20 21:23 ]
    Видиво
    Жене хмарин рожевих череду
    Поет небес. Його то – ніжні мрії,
    Хоч іноді на копію бліду
    Скидаються. Уява так шаліє:

    І каравела й замок – на виду,
    У океані – острови надії…
    З-поміж усіх - найкращий обведу –
    Той, де лице коханої ясніє.

    Але коли буремна непроглядь
    Їх перетворює на темні тіні,
    Вони – мов чорні лебеді ячать –

    Краси мов крила у сумнім видінні…
    Навіює любов, як благодать,
    Вітрець легкий у чарівливім плині.

    24.12.7522 р. (ВІд Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  32. Олександра Кисельова - [ 2015.09.19 23:35 ]
    Дивлюся на світло
    Сходило сонце і світ огортало
    В хвилі тепла і любові.
    Ясно від нього і радісно стало,
    Вулиці гарні, святкові.

    Промінь на чистих, помитих дощами,
    Вікнах у наших оселях.
    Він проникає туди, де плющами
    Й тінями замкнені двері.

    В мене на віях грайлива веселка,
    Бачу, примруживши очі.
    Світло повсюди, сміється люстерко,
    Зникли кудись поторочі.

    Більше не зайдуть туди, де є світло,
    Сторож надійний на дверях.
    Ніжні промінчики щастячка квітнуть -
    Ластівки золотопері.

    07.09.2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.17 15:18 ]
    Герой
    Ти придивись , і доторкнись
    Можливо це остання змога
    Посперечайся , зупинись
    Ця прочитається промова

    У ній відкриється твоя
    Найпотаємніша причина
    Ти будеш тим героєм дня
    Яким пишається вершина

    Тут загорається очам
    Чарують ночі тихі зорі
    Ти довіряєшся словам
    А обрії - такі просторі

    Віддай любові відчуття
    Нехай вони розповідають
    Тут серце в серці почуття
    Щасливі - від душі кохають.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.09.17 15:03 ]
    Життя
    Початок та кінець
    І зустріч , і прощання
    Народження і смерть
    Дорога існування

    Хто обраний , хто ні
    Відкинуть чи постелять
    Чи питимуть в вині
    Чи зціпивши потерплять

    Питать , відповідать
    Сумління епопея
    Віддать , чи відібрать
    У виборі дилема

    Тече жива вода
    І світить сонце ясне
    Нам подане життя
    Прийде , пройде , погасне.
    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2015.09.12 22:19 ]
    Золото любові
    Його кохання світло окриляє,
    Вись обіймає летом, наче птах.
    Осіння хмар завіса димовая
    В сяйливих розчинилась міражах.

    Проміння дивовижне – надзвичайно –
    Любові золото - нас гріє – ах!
    І ніжних поцілунків урожаї
    Вирощує в ласкавих небесах.

    Якщо ж нудьга неждано підкрадеться,
    Наповнить сірістю всі ночі й дні,
    Вогнем дихне повітряна фортеця –

    Ураз розвіє видива сумні.
    Нам полум`я сердечне усміхнеться –
    Подай же руку, королево снів.

    12.09.7523 р. (2015) Конча Озерна


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  36. Олександр Олехо - [ 2015.09.12 09:11 ]
    Осені
    крамуєш духом наче оселедцем
    соленим пряним прямо із діжі
    кохаєш палко мед-вустами й серцем
    і мовчки умліваєш у іржі
    за що тебе любити не любити
    у пестуванні золотих гріхів
    ти є найкраща і навчаєш жити
    тужливим криком переліт-птахів

    12.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Олехо - [ 2015.09.11 19:59 ]
    Чому не літа дні веселі
    Чому не літа дні веселі
    і не весни жагучий цвіт
    до поетичної оселі
    несе утомлений піїт?

    Яка печальна насолода
    і не пояснена жура,
    коли тьмяніє пишна врода,
    приходить осені пора.

    Не перші дні і не останні.
    Ось лист пожух, та ще висить.
    Йому освідчилась в коханні
    земного часу мертва мить.

    Ще мить… До чого? Вітрогону,
    що серце вистудить до дна,
    зірве чуттів зів’ялих крону?
    Заплаче пугачем луна…

    Чи до безликого смирення,
    коли із далечі зима
    наллє у міхи сьогодення
    отруту білого вина?

    Чом у фаворі листопади,
    де руни літнього тепла
    у смерку жовтої лампади
    летять у ніч, в антитіла?

    Напевно, Муза осеніє
    і фібрам ревної душі
    вже не горить, а тільки тліє
    порив на сонячні віршІ.

    06.09.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  38. Тетяна Сахно - [ 2015.09.10 08:05 ]
    А пам`ятаєш, братику...
    А пам`ятаєш, братику,
    бабусину хатину,
    охайний чистий дворик,
    стару абрикосину?

    І ми тоді малесенькі,
    щасливі й безтурботні,
    бабусею доглянуті –
    батьки ж то на роботі.

    Бабуся Галя й дід Василь
    для нас авторитети,
    дідусь читати нас учив,
    гортаючи газети.

    А пам`ятаєш, братику,
    холодні довгі зими?
    Кататись на санчатах
    старенькі нас водили.

    В бабусі Галі шаль була,
    дідусь Василь в ушанці,
    а потім всі дружнесенько
    ми грілись на лежанці.

    Внучата добавлялись,
    а старші йшли до школи,
    в бабусі з дідусем
    все починалось знову.

    І вже у нас онуки,
    і час летить невпинно,
    а пам`ятаєш, братику,
    бабусину хатину?

    Тетяна Сахно 2015 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Таня Тетяна - [ 2015.09.08 20:27 ]
    Для тебе
    А твої руки – це найкращі крила,
    Вони врятують і від горя, і від вітру,
    Вони врятують там, де вже нема життя,
    Одна лиш мить, і в небо відліта…
    В твоїх очах і тяга і любов,
    І знаю точно – це не сон,
    Не тьма, не ніч, не мара,
    Це якась сила єднальна.
    Дає нам почуття і мужність,
    Рятує там, де вже не дужі,
    Хранить, об’єднує, оберігає,
    Це нам Всевишній помагає.
    На цій планеті і у цьому житті,
    У будь-якому місці, місті, селі,
    Для мене існує лиш один покажчик свободи,
    Його імя ти побачиш на звороті.
    Це та спокуса, заради якої варто жити,
    Кожного ранку прокидатися і п’яніти,
    Потім цілий день проводити вдвох,
    Це і називають – любов.
    Кажуть, кохання живе три роки,
    Та це напевно у слабких які нічого не взмозі,
    Які не здатні ні на крок, ні на два,
    Похмурість - ось це їх життя,
    Котрі тільки знають що жити-тужити,
    Які не можуть і щиро любити,
    Не можуть вірити, можуть брехати,
    Ось така їхня вічна покара.
    А ми не такі, я знаю напевне,
    Ще в цьому житті нам присвятять поеми,
    Дадуть нам і Нобелівську, і Оскара і ще якусь муть,
    А як ні – ми це взмозі забуть.
    Ти той, кого люблю,
    Для якого хочеться писати,
    Той, кого всім серцем поважаю,
    І я здатна підписатися під кожним словом кров'ю,
    Ти – моя вічність, моя свобода.
    Увесь всесвіт, небо, зорі,
    Я дарую тобі,
    Найбільше кохання у моєму житті –
    Це ТИ.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Олена Красько - [ 2015.09.08 17:27 ]
    The Melancholy of Desert
    Тепло південної ночі
    Дарує радість і спокій
    І друзів сяючі очі,
    І посмішки, й душі широкі…

    І сонце із манго в бокалі,
    І місяць у повні лоскоче,
    Але чогось таки мало,
    Й згадаєш: мене він не хоче…

    Блакитна безодня манить,
    І рибки дивляться в очі,
    Це – Космос! Це – Сила! Нірвана!
    Та щось із середини точить…

    Хвилі Червоного моря
    Лікують душу і розум –
    Ти можеш забути доволі,
    Та тільки не відчай і сором…

    Ти можеш шукати дорогу
    В такій чужій-рідній пустелі.
    Це може давати підмогу,
    Та знаєш: цей дім не оселя…

    Ти можеш любити свободу,
    І вітер! І радість! І спокій!
    Та серце не хоче покою,
    А милого люблячі очі…

    Ти можеш марити сонцем,
    І мандрами, й океаном,
    Та все це – маленьке віконце
    У вічності цього кохання…

    Хоч знаєш – все ще здійсниться
    Не в цьому, то в іншому світі,
    Та хочеться в руки синицю
    І, так банально, – квітів…

    Хочу побачень веселих
    З морозивом і Бастардо…
    І ти сумуєш, я певна,
    Ну напиши вже, коханий?..

    31.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Олехо - [ 2015.09.06 08:52 ]
    І знову осінь...
    І знову осінь… Не набридло, друже,
    із року в рік чекати на дива?
    У вальсі смерті лист покірно кружить,
    несе додолу золоті слова.
    А осені бракує зорепаду.
    Куди їй, жовтолицій, до небес.
    Отож, ґаздує у покровах саду,
    де у кущах скавчить заброда-пес.
    Ще молодий, і осінь ця є перша
    у череді наступних. Може й ні.
    Іржаве хутро, вочевидь – не векша,
    але і дні, немов на чужині.
    І знову осінь… Теплі та холодні
    її долоні на висках життя.
    Під пальцями пульсує час-сьогодні
    і песика тремке серцебиття.

    05.09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (16)


  42. Руслан Бродський - [ 2015.09.04 22:16 ]
    Сонце
    Ми с тобою, ніколи не зійдемось.
    Ти - сонце, я - земля.
    До тебе хочу ближче, аби погрітись,
    але в цій галактиці ти не тільки моя.

    Через це, хочу з осі своєї зійти
    і когось другого для тепла знайти,
    та я помру, якщо не будеш гріти
    мене саме ти.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Олехо - [ 2015.09.04 07:53 ]
    У осені свої пріоритети
    У осені свої пріоритети –
    сховати за імлою обрій дня,
    рознести жовто-сяючі буклети,
    у сіру даль пришпорити коня.
    І задощити після перемоги
    над марами колишнього тепла,
    і плакати у вікна до знемоги,
    минувшину змиваючи зі скла.
    А нам своє – любити світлотіні,
    прийнявши суще, осені ходу.
    Вряди-годи пустити в душу ліні
    поцінувати джазову сльоту.
    Воно, осіннє, також не довічне.
    Ось догорить його зануда-сплін,
    завиє вітер в ретро-пересічне
    і засміється білий арлекін.

    03.09.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Олехо - [ 2015.09.03 15:27 ]
    Подяка небу!
    Подяка небу! Попустило…
    Хмарин імлистих табунець
    у широчінь свою пустило
    і спека спала – хай їй грець.

    А завтра дощ, натхнення висі
    нести на землю диво-дар –
    поїти з Божої криниці
    задухи літній календар.

    Ти так палило, шаленіло,
    о сяйне літо бога РА,
    що охолоди прагне тіло
    а також поле, ліс, трава.

    Подяка небу. Акт осінній
    іде за літнім – часу зов.
    Сміється одяг над бікіні:
    - Пора тобі, устиде, в схов.

    03.09.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  45. Тетяна Сахно - [ 2015.09.01 11:40 ]
    Швиденько рік шкільний проходить...
    Шкільний дзвінок до класу кличе,
    він не мовчатиме і дня,
    вбрання святкове тобі личить
    та ти подумай про знання.

    Бо вересень теплом зігріє
    і жовтень золотом вкрива,
    а листопад дощем умиє
    і ось зими уже пора.

    Нас пригостять свята різдвяні,
    з коханням Валентин віта,
    теплом зігріють дні весняні,
    бузок навколо розквіта.

    Швиденько рік шкільний проходить
    для наших донечок, синів
    і на поріг уже виходять -
    в дорогу дзвоник задзвенів…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Олехо - [ 2015.08.31 14:47 ]
    Панянка осінь
    Панянка осінь чимчикує,
    легке замріяне дівча.
    Принади літа ще не всує
    у ритмі танцю ча-ча-ча.
    Прозорі зорі вересневі,
    серпанки білі у ріки.
    Звичайно, руни не липневі,
    але й корити не з руки.

    Минає час, вже пані зріла
    в оточенні своїх принад.
    Там остудила, тут зігріла
    і люляє багряний сад.
    І літо дідове запросить
    (ефірні залишки тепла)
    на вальс осінній. Сиві роси
    торкнуться сонного зела.

    Ще далі час – уже безсила,
    іде в убогому вбранні.
    Куди дівча поділось миле
    і амазонка на коні?
    Уста зів’ялі, очі-стріли
    нездатні вразити мішень.
    Холодні ночі зволожіли,
    кульгає служка, куций день.

    Усе минає - хто не знає,
    але щоразу, як огонь
    в жіночім серці запалає,
    то догорає біля скронь.

    30.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  47. Олександр Олехо - [ 2015.08.30 18:00 ]
    А правда, що осінь фригідна
    А правда, що осінь фригідна
    і бабине літо – обман?
    Фліртує… На більше не згідна.
    Пологи псуватимуть стан.

    А хто залицяльники? Вітер –
    проноза, Спіноза, штукар.
    Шукає листочки для літер
    і в’ється, бабій, біля хмар.

    А ще стукачок, вуйко-дятел,
    зі струсом кебети на ти.
    Ну що із болящого взяти?
    Піднести гарбуза: лети!

    А може, у Ра, бога Сонця,
    до осені є інтерес?
    На огляд прислав охоронця
    і кілька земних поетес.

    А ще є… не варто гадати.
    У марах блукає вона.
    Тасує підпалені карти.
    куштує терпкого вина.

    29.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  48. Петро Дем'янчук - [ 2015.08.29 20:03 ]
    Анонс
    Релігія моїх прохань
    Потужна сила самосуду
    Мов загнана граційна лань
    Я вікупляти гріх цей буду

    Між тим що буде , і було
    Ті зорі серед дня не сяють
    Черпаю долі ткане зло
    За солод тіні сіль збирають

    І томить , хилиться до сну
    Зусилля віддаються марно
    Я з цим умовами живу
    Де з осудом , де бездоганно

    Я виставлю на продаж все
    І щоб мені не говорили
    Віддам на користь тільки те
    За що так віддано любили.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Тетяна Сахно - [ 2015.08.26 09:39 ]
    Ось літо вже минає і діти знов в дорозі...
    …Ось літо вже минає і діти знов в дорозі,
    бабусю з дідусем залишили самих,
    забрали онучат й лишили на порозі
    дитячі іграшки та спогади про них.

    Дідусь стоїть сумний, бабуся тихо плаче,
    махаючи услід хустинкою з плеча,
    машина вже за рогом, у двір скотився м`ячик
    й маленьке цуценя скавчить без онучат.

    І літо вже пройшло, і осінь вже в дорозі,
    а там дивись - і скоро вже зима,
    бабуся з дідусем ще довго на порозі
    чекатимуть дітей , а їх нема й нема…

    Тетяна Сахно 2015 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Олехо - [ 2015.08.25 07:01 ]
    І шерех слів, і шепіт тиші
    І шерех слів, і шепіт тиші –
    осіннє шамкання життя.
    Гору лоскочуть в нірці миші.
    Гора сміється як дитя.
    Над полем ніч зірками сяє,
    філософ-місяць їх пасе.
    Зашелестів зефір у гаї.
    Приніс новини: те та се...
    Жовтіє спід. Підліску хаща
    уже підпалена огнем.
    Час-Герострат і осінь-праща
    зело вражають пал-мечем.
    Притиш ходу і зупинися –
    маліє день на терезах,
    принади віку в синій висі
    сидять у колі по кутах.
    Слова і числа мелють жорна,
    принади падають з кутів.
    Ось юна, зріла, сиво-жовта…
    А ти якої би хотів?
    Скрегоче вісь Землі вертіння.
    Наводить стрілки Годинкар.
    Усе минає. Ера тління
    приспить жагу, заллє і жар.

    24.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53   ...   121