ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.30 07:22
Очі ковзають повсюди,
Погляд нишпорить кругом, -
Надихають на етюди
Краєвиди за селом.
Нива, росами умита,
Золотиться, як вогонь, -
Вітер котить хвилі жита
У западини долонь.

Ірина Вовк
2026.08.30 05:25
«МОНОЛОГ МОВЧАЗНОГО СФІНКСА»

(Глибокі сині сутінки пустелі. Вдалині ледь помітні гострі силуети пірамід. У центрі – величне, нерухоме обличчя Сфінкса, висічене зі скелі. Звучить низький гул вітру, що переходить у ритмічний шепіт, наче шурхіт мільярдів

Ольга Садкова
2026.08.29 18:06
Був на лови вийшов кіт,
заховався, хитрий, під

широченним лопухом,
роздивляється кругом:

де горобчики сідають,
і як миші сновигають.

Мирон Шагало
2026.08.29 17:57
Пам’ятаєш, був тоді
соковитий серпень,
наші тіні на воді,
вдивлені у себе.

Тихо річечка пливла
крізь поранок чистий,
нам замріяна імла

хома дідим
2026.08.29 08:07
некрикливо та помірно
вибираємось у протяг
навіть і не травоїдний
в кожній плоті мов у ноті
ця любов недоста вірна
та її бажаєш досі
у ранжирі хай віджилім
хай незбутнім се відносно

Ірина Вовк
2026.08.29 07:34
ЗОЛОТА МАСКА ТУТАНХАМОНА

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
у стилі давньоєгипетської сакральної драми)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Тутанхамон – молодий живий бог, фараон Єгипту, чиє життя обірвалося на злеті.
Анхесенамон – його юна коха

Віктор Кучерук
2026.08.29 07:24
Мене війна стійким зробила
І сил, і віри додала, -
Не розколовся, наче брила,
Лише здригався, мов земля.
Коли горіло все навколо,
Комусь не бідкався в рукав, -
Лиш зуби зціплював од болю
І кулаки не розтискав.

Кока Черкаський
2026.08.28 21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.

- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-

Світлана Пирогова
2026.08.28 19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.

Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о

Ольга Садкова
2026.08.28 17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.

С М
2026.08.28 16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда

І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу

Вячеслав Руденко
2026.08.28 14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?

Ірина Вовк
2026.08.28 11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)

«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор

Віктор Кучерук
2026.08.28 07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.

хома дідим
2026.08.27 21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий

Євген Федчук
2026.08.27 16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула

Ольга Садкова
2026.08.27 15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Борис Костиря
2026.08.27 13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.

Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця

Вячеслав Руденко
2026.08.27 12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,

Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає

С М
2026.08.26 07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь

здійнявши галас

Віктор Кучерук
2026.08.26 06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім

Мирон Шагало
2026.08.25 20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі

Світлана Пирогова
2026.08.25 16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.

Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анничка Фрік - [ 2013.12.23 11:35 ]
    Cамотньо
    Як смутно мені і самотньо
    Хворіти, і сумки носити,
    Ходити до супермаркету,
    Або ще в аптеку ходити,
    Самою завжди прокидатися,
    Самій собі каву варити.
    Або навіть в парк, щоб податися,
    Самій треба йти і не хникати.
    Я так хочу хоч пожалітися!
    Хоча я і більшого хочу.
    Як кітка вночі тілом грітися.
    Ходити в кіно і торочити
    Тобі про книжки, про сусідів,
    які мені напророчили
    багато незлих флюїдів.
    І навіть попліткувати
    про ту дурну квартирантку
    Яку не бажаю знати.
    Галичини автентика
    Сексу ніколи не знало
    І мене неемансиповане збочення
    Шлюхою обізвало!
    Ти, дівко, як цноту зірвала
    Пальцем, дістати хотіла до скроні,
    А я собі секс просто мала,
    І навіть не злий на сьогодні.
    Чорти мені часто сняться,
    Як з ними собі я «шляюсь».
    Один із них навіть інкубус.
    Я з ним уві сні кохаюсь.

    Масаж хочу стіп. І квіти
    Щодня, як час на то матиму,
    Бо зайнята я частенько.
    Сюрприз, про який не знатиму.
    І чути, що я гарненька.

    Я, може, й нічого не схочу.
    Тобі я не схочу коханки.
    Хай настрій мені не псує
    Твоя без фігури засранка.

    А їсти зготуємо разом.
    І друзі нам будуть панки.
    І хіпі, і готи. А хіпстерів
    Ми виженем віником з хати.
    Тебе виганяти не буду.
    Тебе буду тільки грати.
    Хіба що ти будеш гопити
    І бикувати багато.

    Якби я і далі мріяла,
    Тоді я б ще написала
    Що так я до тебе би ставилась
    Що в полі одному би й...
    Могла б це зробити і в лісі
    Або навіть в парку, де протяг
    І холодно навіть пісяти.
    Такий в мене сильний потяг.


    Як я цей вірш написала
    І прочитала мамі
    Мама сказала – це страшно.
    Покликала разом жити.
    І може, я так і зроблю.
    Ти ж будеш горілку пити.
    Й тріпак принесеш від Оксанки…
    Як мама мені подзвонила
    То зразу і попустило.
    Живи там з своєю засранкою!
    А я і родині мила.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Анничка Фрік - [ 2013.12.20 12:46 ]
    ба-ду-па-ду
    Кохання в інтернеті
    Вчора ти сказав можливо, а я сказала так!
    Мені, скажімо, цікаво,
    Чи ти розцінюєш це як знак
    О, як знак чогось
    А хтось би добавив гадів -
    Славне місто моє Львів!

    Ти сказав можливо, а я сказала так!
    Мені просто цікаво, чи ти вважаєш, що це знак
    О, знак чогось, чого саме - я ще не знаю,
    Боже, невже я першою скажу це кожного разу...
    От. Всі рими на -аю. Їх багато, і це, в основному, дієслова.
    Ну добре, а то я першою пишу, а тебе все нема! Немає!

    Ти сказав так, і я сказала так!
    Мені так цікаво, чи ти вважаєш, що то знак
    о знак чогось, чого саме - я ще не знаю,
    Боже, невже ми в унісон це скажем кожного разу...
    От. Всі рими на -аю. Їх багато, і це, в основному, дієслова.
    Ну добре, бо я зараз першою пишу, а тебе ще нема. Немає!

    Ти сказав так, і я сказала так!
    Мені так цікаво, чи ти вважаєш, що то знак,
    о знак чогось, чого саме - я ще не знаю,
    Боже, невже ми скажеш це разом, щоб я не страждала, а я скажу - як добре, все ж я довго чекала, і ми все ж скажемо (і зробимо!)
    всі рими на -аєм. Їх багато, і це, в основному, дієслова. У множині.
    Ну добре, бо я зараз першою пишу, а тебе ще нема. Немає! Хоч може, у далині...

    О, вчора я так багато разів сказала "так",
    а потім приїхав ти, сказав
    "в нас не буде сексу, бо своїй дівці в очі я подивлюсь як?"
    А я сказала:
    "Хоч косо"
    А нині я прочитала віршик про міжніжні коси
    Та все ж і на даний момент мені - ніяк.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Костюк - [ 2013.12.06 18:14 ]
    ***
    Світе мій…
    Світе мій…
    Світе мій…
    Тричі ще: світе мій!
    Втома, як міль, мою душу щоденно підточує…
    Вільною…
    Вільною…
    Вільною…
    Тричі ще: вільною!
    Так самозречено , палко так жити (не бути, а жити!) так хочу я…
    Полум’я в серці, в долонях, у мене під віями…
    Крила розтрощено… Крила цим світом розтрощено…
    В цьому нерівному герці що маю робити із мріями,
    Тими , що в небо знялись і… зірвались, непрощені...
    Тими, яким не судилось обнятися з дійсністю ?..
    Знов нафталінові будні за мною волочаться…
    Вчора наснилось, що я воювала зі сірістю…
    Виграла, звісно, тому й прокидатись не хочеться…
    Боже мій…
    Боже мій…
    Боже мій…
    Тричі ще: Боже мій!
    Може, я випрошу, вимолю в тебе для світла лампадку…
    Дні побілішають, стануть на ночі не схожими…
    З’явиться шанс…аби все розпочати спочатку…
    спочатку
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  4. Дмитро Дроздовський - [ 2013.12.01 17:54 ]
    * * *
    Залізна воля спалює вогнем.
    Залізну волю більше не здолати.
    Залізо – це свобода з кожним днем,
    Яку в шакалів треба відібрати.

    Злякалась волі влада: Лев, Ведмідь,
    Бо в масках цих ховались щур, гієна.
    За ними — беркутівська жовта мідь,
    А не залізо волі, людвогненне.

    Народ — залізо, вилите в кулак.
    Удар знесе шакалів до гієнни.
    Народ — це воля, а не раб-простак,
    Який чекає на свободу -енно.

    Вогонь Європи — це вогонь Душі,
    Яка не може жити у болоті.
    Вогонь – це воля. Гей, Вогню, криши
    Холодний попіл знудженої плоті

    Усіх мерзенних, що у пеклі й злі,
    Не за народ — за золото «терпіли».
    Терпіли муки пекла на землі,
    Яке самі розбурхали й створили.

    1 грудня 2013 р., Київ, біля Банкової


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  5. Славік Славко - [ 2013.12.01 14:25 ]
    Про гріхи
    Стихи 1 декабря 2013 14:05:48
    Автор: Славiк
    Про гріхи
    ...

    Дарунок долі,а чи біда ?

    Достоту блага і без труда

    Усе, що легко тобі далося

    Спливає вмить й тебе потопить наче вода

    ...

    Слова тобі, що славлять ницість

    То нагла підлість і бійся їх

    Ти тільки дух і твоя якість

    Нести його не взявши гріх

    ...



    Не гріх украсти - в злодіїв маски

    Не гріх убити - у собі злість

    Не гріх і зрада - своїй гордині

    У себе віра - то теж не гріх




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  6. Сергій Руденко - [ 2013.11.10 21:29 ]
    Драгдилер грудень.
    Драгдилер грудень вже фасує дози,
    І відкладає в хмари до пори.
    Вже майже «нуль» і голі верболози
    Ламають «гастролюючі» вітри.

    Тендітні вільхи туляться лякливо
    До берега байдужої ріки,
    Де алканавт-народ допивши пиво
    Порозбивав мордяки і пляшки.

    Осінній плюмбум мчить між берегами,
    Нагадуючи всім, що все тече…
    На нім червоно- жовті орігамі
    Вербові, і кленові… Ще і ще…

    Колись тут гарно сонечко світило
    І гріло душу, й відганяло жах…
    Та грудень прийде й зробить чорне діло,
    Розгорне «білий» щедро по світах!

    І там, серед безкрайнього морозу,
    Вдихаючи грудневі білі сни,
    Як нарик кінчений загнусь від «передозу»,
    Чи в безнадійнім стані коматозу
    Заціпенію я аж до весни!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Козинець - [ 2013.11.03 11:14 ]
    Валізи
    Душа не вмістить всіх моїх валіз.
    Я й зараз відкладаю їх на потім.
    І знову їду, зустрічаю потяг…
    А що ви хочете, щоб я для вас привіз?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  8. Олександр Козинець - [ 2013.11.02 14:05 ]
    Гінеколог_і_я
    Приміщення здавлене ліками,
    В халати одягненим персоналом.
    Тут багато жінок, запахів, поту.
    Люди проходять повз (ми тут - персоналії)
    В сірій споруді, яких в місті декілька сотень.
    Тут стіни зі сліз, підлога намащена слизом.
    Слиною пахнуть вікна, пробірки слугують латкою.
    Чому я сюди зайшов? Я краще чекатиму знизу
    Чи тихо посиджу надворі біля вікна під палатою.
    Абортовий спокій знищених душ
    Рядками на стелі кричить білим світлом.
    Як болісно пахне світ жіночих недуг
    У кожного іншим, внутрішнім світом.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  9. Олександр Козинець - [ 2013.11.02 14:40 ]
    Майже математика
    На сьогодні – це три. Навіть з мінусом.
    Будеш знати – тоді й поговоримо…
    Не оцінюють віру та віруси.
    Їх то знищують, то повторюють.
    І чомусь забагато виразності,
    А замало тебе в красномовності.
    Говорив більше я. Ти образилась
    На мій почерк і прояв тактовності.
    А давай може просто помовчимо,
    Ні до чого тепер не торкаючись?
    Хтось курчаток рахує по осені…
    Ми – уроки, в яких щось дізналися.
    Може завтра й четвірку отримаєш…
    Так багато за ніч можна вивчити!
    Ти про що? Я тебе не затримую.
    І не треба на сон мені зичити…
    Хто сказав що я сам? Хіба, бідкаюсь?
    Що моє – те від мене не дінеться!
    Говорю ж, коли знатимеш відповідь –
    Тоді й прийдеш до мене, відміннице!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  10. Тата Рівна - [ 2013.10.30 11:57 ]
    Вуличний
    дощить, вертає на сумне…

    питає, чи налити чаю
    дівча захекане, мене,
    яке працює із відчаю
    не на учительських хлібах,
    а у вагончику-чаївні,
    хоча і пед.. але не мед
    життя
    сучасної
    царівни…

    В її літах іще б літати,
    свою шукати пектораль,
    вершити неозорі верші –

    Але вона готує чай.
    Рахує витрату і решту...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  11. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2013.10.26 17:12 ]
    Танцует женщина вдали
    Танцует женщина вдали,
    Не будит мысль ее Дали:
    Ее давно уж не тревожит,
    Что может быть, а что не может.

    Танцует женщина. И в танце,
    Так словно в приоткрытом ранце
    Видны для всех ее печали,
    Мгновенья радости вначале.

    И вдруг - царевна несмеяна.
    Она сама не хочет рану
    Всем напоказ. Но тут, увы, -
    Сценарий пишут с высоты...

    19/10/2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  12. Наталія Заїка - [ 2013.10.24 18:19 ]
    Мы в дерьме
    Мы в дерьме копаемся.
    Ищем жизнь.
    В грязь лицом мы привыкли падать.

    Вон стервятников стая
    над нами кружит,
    нас считая за гниль и падаль.

    Но мы все улыбаемся.
    Видим свет.
    Пускай руки в говне по локти.

    И собачий лай
    примем мы за “Привет”
    Им пожмем холодные когти..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  13. Ольга Шеремета - [ 2013.10.01 18:20 ]
    ***
    Хіба ж я знала, що так буде?
    Хіба ж я знала, Львове любий?
    Хіба хто знав?

    Ніхто не знав, що доля жартівниця,
    що те життя - пуста криниця...
    Ніхто не знав...

    Ніхто не знав як ляже карта,
    і враз всім стане не до жартів...
    Ніхто не знав...

    Ніхто не знав якою буде рима,
    про що цей вірш, й слова ті дивні...
    Ніхто не знав...

    Ні я, ніхто, ніхто не знав!
    Не знав і ти, мій любий Львове,
    і ти не знав...

    Львів, 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (4.83)
    Прокоментувати:


  14. Володимир Книр - [ 2013.10.01 16:40 ]
    Щодо євроінтеграції (з актуального)
    Європо, danke, thanks, dziękuję, grazie
    за ту з тобою нашу інтеграцію!
    Нарешті й ми, ще й досі голодупі,
    з тобою вкупі! У великій купі!

    2013


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  15. Епіка Драу - [ 2013.09.27 22:25 ]
    Ось такі реалії життя
    Кажеш,що душа твоя страждає?
    Але чому?
    Чи рідна дитина на твоїх руках помирає?
    Чи може ти не маєш де зігрітись у холодну зиму?

    А чи знаєш ти,дурна дівчино,
    Що таке бути без грошей?
    Коли не маєш ні копійки на шматок хлібини
    І біля тебе нема близьких людей

    Тебе кинув хлопець чи вдарили батьки?
    Ох,вибач,це така біда
    Ще гірше,ніж ставити в церкві свічки
    За тих,кого поряд давно нема

    Звідки тобі,тупа дурепо,знати
    Що таке бути сиротою?
    Коли не можеш сказати:
    "Мамо,я хочу бути назавжди з тобою"

    Коли на твоїх очах дворова тварина стікає кров'ю
    А ти не можеш їй допомогти,бо сама лежиш майже непритомна
    І не можеш її приділити любов'ю
    Та й звернутись на допомогу,тому що сама бездомна

    То ж закрий свій рот і насолоджуйся життям
    До поки в тебе є дві руки,дві ноги,зір,слух і вміння розмовляти
    Бо комусь цього Бог не дав.


    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  16. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2013.09.26 20:38 ]
    ***(Захворіла осінь, знов грипує)
    Захворіла осінь, знов грипує,
    Жаром листя пихкає навколо,
    Кволо посміхається: ах, люди,
    Вітер заганяє у стодолу…

    Цілу зиму буду тихо спати,
    Розгрібати сіно у дрімоті,
    Цілувати,ніжно обіймати
    Літо-спогад, літо-щастя
    буду…

    А весною вигляну у шпарку,
    Порадію сонячному блиску
    І засну так солодко, як варто
    Всім в чеканні зустрічі, що близько

    Захворіла осінь, щось бурмочить,
    Збилось листя, вже не має жару,
    Усмішка змінилася на сльози.
    Не красуня. І без макіяжу…

    26.09.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  17. Тата Рівна - [ 2013.09.18 14:52 ]
    П'яна
    Лишилася вишня від торта…
    Без сумніву, - п’яна…

    Здолбунів горить вогнями епо-Мангеттена
    заставкою «Зеленчуци від пана Івана»
    говорить літо з екрана мого планшетика…

    На апараті, який мені мейдить фото
    усі події цього житія земного…
    Моя собака, ранок у парку Кіото
    і дощ з балкона і липи гілля розлоге
    у самім серці скверика перед будинком,
    а на фасаді – розписи та анафеми..
    І синя, дивна, іржава поштова скринька
    і три свині нетверезих... урба-мафія…

    А навпростець – он до Бога дорога димкою
    і щось таке, що мені пізнається натяком:
    сто життів задихнулись під цими будинками
    під їх дахами, під їх цегляними платтями..

    А осінь платину не дає вивозити і –
    свої скарбниці вартує. Та сипле золотом
    гудок останній дитячого паровозику –
    як лезом бритви по пиці твоїй неголеній –

    пускає кров та примушує стрепенутися,
    відчути біль рефлексуючого Анд-Хаосу,
    а я у коморі своїй мрію замкнутися -
    їсти варення, снити ковбоями з Далласа…

    Це скоро ж зима? Нетерпима до теплокровних..
    Химерна і біла, Андріївська ворожійка…
    А ти ділився…не маєш зубів-бо здорових..
    ти, певно, напився.. бо я не твоя жінка для

    слухати оди про стелі, які білити і
    вікна поміняні, і гроші, які полюєш..
    Я недоцільна такому...я лЮблю умитих,
    котрих типовою палітрою розмалюєш...

    На апараті, який мені мейдить фото
    байдужі люди - вовки своїм левенятам,
    ці що у Києві серед парку Кіото
    уміють іти, одночасно - їсти й спати...

    І дощ з балкона, і липи гілля розлоге
    спідручне клену - тулитися та тулити
    зірчасте листя - від злив осінніх вологе
    до ніжних троянд балконних, чавуннолитих…

    Говорить літо з екрана мого планшетика -
    балакає осінь з вікна - нахабна і звана...
    Здолбунів сяє, немов зоопарк Мангеттена -
    гойдає нірвану!
    Я п'яна, як вишня із торта...


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Книр - [ 2013.09.15 17:24 ]
    Замечательная черта
    У каждого из на планете живущих есть
    как минимум одна замечательная черта.
    Черта закрытого (увы, очень редко) рта.
    Из-за которой, правда, ни высказаться, ни поесть.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  19. Тетяна Роса - [ 2013.09.12 01:48 ]
    У течії теорії
    Теорія – яке чудове слово:
    нагадує жіночі імена,
    рікою мелодійною мина…
    є ти й вона… та не про неї мова.

    Хоча усі охоплює основи
    собою ця логічна дивина,
    але керує нами не вона,
    а его (надиктовує умови).

    Йому хороші гонор та пиха,
    і до смаку амбіція лиха,
    і у кишені милі грошенята…

    Але охоти бути без гріха
    у нас, теоретично, не відняти…
    і течія ніколи не стиха.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  20. Володимир Книр - [ 2013.09.05 17:58 ]
    Ўспамін героя-падпольшчыка
    Я ўсю вайну ў падполле прасядзеў.
    І не таму не выхадзіў, што бздзеў.
    Зачынены быў жонкай на замок,
    каб немцам выдаць нашых я не змог.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  21. Андрій КостюК - [ 2013.08.23 22:52 ]
    И в руке должна быть сила ...
    И в руке должна быть сила,
    Должен быть огонь в глазах,
    Что б ,как жизнь не колотила,
    Удержаться на ногах!
    Должен быть ты крепок духом,
    Свежим должен быть твой ум.
    И во встречах, и в разлуках,
    И под тиском древних дум.
    Должно сердце вечно биться,
    В душе музыка играть.
    Что б ты мог в момент влюбиться ,
    В другой – все переиграть!
    Верен будь народным лирам ,
    И уважай античность,
    Что бы смело всему миру
    Мог заявить: « Я – личность!»
    Сделав, что б всего не мало
    И оставив добрый след,
    Что бы просто, без обмана ,
    Мог сказать : « Я – человек!»
    15.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Володимир Книр - [ 2013.08.22 19:14 ]
    Про те, що полюбляють поети
    серед поетів славу хтось хтось гроші полюбля
    і з-поміж них нема такого хто не полюбляв би бля...

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (3)


  23. Тетяна Роса - [ 2013.08.22 10:28 ]
    «Патріот»
    Скніти любиш,
    голубиш свої проблеми,
    І слони шестилапі
    кружляють навколо німбом.
    На «пропащій країні» запали клеми.
    Наче й добра бажаєш,
    і лиха не зичиш ніби,
    та у двері рушницею,
    а не хлібом,
    твоє око спливає
    назустріч приблудним рибам.

    Небо сіре
    не стане сіромі синім:
    там, де сирість розводять,
    усе просякає цвіллю.
    Навіть радість
    підніме тебе на кпини,
    бо ти хитрий метелик,
    той самий,
    що зветься міллю:
    цілиш гризлом
    у ближнє тобі довкілля,
    щоби вгрузнути зручно
    і плакати про безсилля.

    Скімлиш, квилиш:
    «Вкраїно моя рідненька»…
    Віртуальну, абстрактну,
    заслинив хрестоматійно…
    Але цідиш
    крізь зуби в пихаті жменьки:
    «Ці плебеї – бидлота…
    доцільно загнати в стійло…»
    При нагоді,
    розвісивши побрехеньки,
    зрадиш їх і країну –
    ____________            стократ уже
    ___________________               спродану
    _________________________                  неньку...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  24. Тата Рівна - [ 2013.08.15 14:40 ]
    Півроку до півроку...
    Півроку до півроку..і вже й прожив, неначе...
    до першого уроку..якого й не побачив
    вертаєшся думками і згадуєш насилу...
    той час, коли настачив душі на зиму силос...
    бо годувати треба щоранку і щовечір...
    сю внутрішню амебу у чорноті чернечій,
    що причаїлась доки ти ще живий хоч трохи...
    колись ти ганив спокій і шив взувачку блохам..
    і знав, що не минеться чуття мурах лоскотних..
    у грудях серце б*ється... прадавньої істоти
    шукаючи відлуння у власних пориваннях,
    в солодких мріях юні... у темному старанні
    любовного напалму...
    а зараз...чисте зілля і краплі валер*яни...
    і вдоволь зимних видів, пейзажів для покути...
    наш бог нас ненавидів і не хотів почути
    ніколи, ні за яких найтребніших обставин
    він викинув нас голих і байку про нірвану
    шепнув аби для "пташки" чи так...кому до сміху
    і дав життя нам наше, і дав людську нам втіху...
    і казку про небесне буття чи пробування...
    Воскреснув!.. і воскресне? з колін підніме й твані
    незвідану ще досі і лячну досі силу
    земля їх носить… коби їх небо ще зносило...

    І ти там скоро будеш в кумпанії старечій
    а зараз...юди й люди...
    у шкурах не овечих, а вовчих у кутюрній
    обробці модерновій...яскраві і гламурні
    холодні до розмови не вбраної у шати..
    і нікому почути...і нікого спитати..
    нічого не вартує у світі сьогоденнім..
    а матері годують з потроєним натхенням
    своїм тілесним болем і білою тугою
    дітей, що будуть вбиті байдужістю й покоєм...
    що до зими нездатні, ще зовсім не готові..
    без силосу..без сили..без почуттів..без крові...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  25. Володимир Книр - [ 2013.08.13 18:01 ]
    Про невідворотність
    Ніяк не оминеш
    в дорозі ями,
    хай навіть обкладеш
    її х...ями.

    2013


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.91) | "Майстерень" 4.5 (4.92)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Книр - [ 2013.08.11 17:10 ]
    Про деякі сучасні закономірності
    Чомусь усі з мандатами
    є, як один, мордатими,
    а ті, хто свій на паті -
    лупаті та дупаті.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (4)


  27. Тата Рівна - [ 2013.08.10 17:53 ]
    ми..на обід, чи потім… ?
    Намісники..а чи месники?.. Господи, стільки питань
    розлітаються хрестиками, тушаться в сметані..
    карася.ми..кролика.ми..на обід чи потім… -
    шию строї вершникам.. по погоді й моді..

    куховарю труєним – не троянським дітям.
    І шукаю схованки, де б себе подіти,
    де б ховатись.. Боляче.. Янгол тихо плаче..
    Ланцюги примножуєм на життя собаче

    Коб ножем розчиркати цю тяжку стільницю
    і зробити картою, і пустити кицю
    у стольград найпершою – на удачу білу…
    але ж…як карасиків - на виделку й вила

    піднімуть мов знамено вороги й підблюдки,
    діти інших вершників, з іншої маршрутки,
    у вбранні напитому золотим мусліном,
    зроблені із доброго, твердого поліна….

    Їм театрів…бубликів… букваря – до грубки
    І м’ясця придатного щоб до м'ясо.рубки…

    Без надії томляться вершники у строях…
    по погоді й моді, годні до двобою..

    Годні до намісництва і до помсти-жури.
    Та співають лірники, промовляють джури:
    не буває верхній пан на два ока ситим
    не давай дітей у бій – втратиш свої діти

    шию строї вершникам.. по погоді й моді..
    карася.ми..кролика.ми..на обід чи потім…
    розлітаються хрестики! тушаться у сметані

    А молитви безнадійні і…всі святі самозвані!




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  28. Володимир Книр - [ 2013.08.08 19:00 ]
    Не лише про кицю
    Крім киці,
    в тітоньки Насті
    ще й циці -
    білі й пухнасті.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (2)


  29. Ірина Жулай - [ 2013.08.07 15:17 ]
    Непоцілунок не Бойкові
    Нас рими пов’язали. Вже роки

    Пройшли з тих пір, коли кохання крало

    У нас години ночі. І ріки

    Тієї в Міжсезонні було мало.

    Аби напитися очей і слів.

    Та Серпень знав, що робить. Достеменно.

    Він у вінок сонетів нас уплів.

    Тож рідко бачимось, зате натхненно.

    У нас любов одна на фестиваль.

    І що нам відстань, статуси і штампи?

    Не боїмося осуду. Нехай

    Пліткують. Всі, їх знаєш сам ти.

    Верлібром відзовуся, хоч і важко

    Тобі сприйметься він, бо жити звик в піснях.

    Я засинала під твою «Неказку»…

    А в тебе був «Непоцілунок» на губах…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (21)


  30. Білий Стікер - [ 2013.07.20 16:07 ]
    Мертві
    Ці вулиці, немов темні коридори
    Такі довгі, тихі й темні водночас.
    Ти розумієш - тут немає простору
    Ще й хтось плюне прямо між очі...

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Катерина Ільїна - [ 2013.07.18 21:32 ]
    Майбутнє
    Над холодним облупленим каменем
    Обіймуться химери нічні.
    І вінком, помарнілим та зв’яленим,
    Вітер битиме брили німі.

    Шелестітиме вітами дерево,
    Світло місяця через гілля
    Осяйне ненажерливе черево -
    Ваше лоно, о мати-земля.

    Хто укрився гранітною ковдрою? -
    Чи стомився вже справді? Чи ні?
    Чи ходою окрилено-гордою
    Зустрічати ще б сонячні дні,

    Перемоги буденні… А значення?
    Спопелили роки нанівець…
    Смерть означила місце побачення –
    І шукала шляхи навпростець.

    Їй немає різниці ніякої,
    Ким ти був – чи бідняк, багатій...
    Пом’янули увечері чаркою,
    І розтали сліди в забутті...

    Позбираю розгублені задуми.
    Не на тижні… не завтра… тепер!
    Щоб не стало життя тільки датами
    На плиті: «народився-помер».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (19)


  32. Богдан Манюк - [ 2013.07.12 13:41 ]
    *****
    Війна між нами. Біженцями долі.
    Не сонцю перша скрипка золота.
    Останній зойк минувшин і магнолій –
    і сім печатей миттю на вустах.

    Серця давно – синхронні ікебани,
    що підхопило річище руде.
    Човни діряві, і вітрила рвані,
    і Бог у бухті сонячній не жде.

    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  33. Катерина Ільїна - [ 2013.07.06 18:34 ]
    Солодкий вірш
    Солодке слово – всемогутня зброя.
    Вражає цілі влучно мила нотка.
    Бо вічне це людське питання: «Хто я?»
    Надіється на відповідь солодку.

    Солодкі статки, статуси і влада,
    Утіхи, що породжені любов’ю.
    Та у життєвих ласощів є вади,
    І цукор може шкодити здоров’ю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (6)


  34. Гортензія Деревовидна - [ 2013.06.27 23:11 ]
    *
    1

    є дні весни що тануть у гештальті
    їх обережна і легка хода,
    сполошені птахи обличчя ставу,
    і погляди з тривогою в очах


    є дні весни, і сон в вузьких зіницях,
    і чорнозем, що завтра розцвіте,
    і впевненість твоя, що світ цей вже -- змінився,
    і кожному своє, хоч і воно пройде


    2

    як вод дзвінкий ручай,
    що точить камінь серця,
    і пастухи буття
    із глоду і зерна

    людина що біжить
    і схили карадагу,
    румовища осель,
    з яких одна твоя


    3

    Ти вмієш відчувати
    полин, і як ніхто
    озерних вікон айстри,
    синіючий цикорій

    ти вмієш будувати --
    є глина і вогонь,
    і зачиняти браму
    поміж добром і злом.


    -
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  35. Віталій Попович - [ 2013.06.23 15:24 ]
    Занурення
    Ось коли бажання потонути у підземеллі правди
    В тунелі кривди кидають крихти
    Які хочеться жерти, але соромно брати
    Совість здатна не тільки по руках бити
    Критик, критика, закрити там
    За замками сімома, аксіома ліні
    Пропогандує вигідну політку
    Програмує раб раба тирана
    Теорема теракту власних фільмів
    Особистих думок , поглядів вражень
    Плюс зверху засоби впливів
    Джерел мереж вірусних заражень
    Метафори загарбники загарбали в полон
    Сон, відсутність сна у сні
    Постійний шум викликає прокльон
    Коли б відразу це зрозуміли всі
    Суть зубної пасти в тюбик
    Вичавлювати речовини доказів
    Голова скажений кубик-рубик
    На фестивалі плітків і показів
    Фокуси з ракурсів епідемії профіля
    Незбагнена будова тлумачить релігію
    Наскільки прекрасно цвіте магнолія
    Настільки відчайдушна операція «Валькірія»
    Територія простору часто неосяжна
    Коли не чують то кричи у рупор
    Мене судитиме суд присяжних
    За вирок отриманий отримаю кубок


    Під мостом гуляє вітер
    Який веде діалог неодноразово
    Сонцем спалені бетонні плити
    В кольорових розписах показово
    Поза ембріона на дні явища
    Куди ховають первістки життя
    Скажи хто ж так пищав
    Щоб отримати порцію почуття?
    Не мовчи, занадто тупе слово
    То кричи надриваючи гланди
    Тільки птахи чують соло
    Із дна каналізації правди
    Щось залишаю про себе на згадку
    Загорнуте в брутально бульварну пресу
    Продовжую записувати загадку
    щоб звільнитися від власного пресу


    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Віталій Попович - [ 2013.06.20 00:13 ]
    Спокута
    Ну немає мені оправдання -
    Краще мерзнути в холодній ночі,
    Знову напишу оповідання,
    Як емоції палити в печі.

    Чи точніше як емоції палять,
    Заряджають бажання й думки,
    Бо в середині так крутять і давлять…
    Я збагнув – це триває роки!

    Наче в’язень приватної «зони»
    Гірше, хворий «шостої» палати,
    Це відверття не зробить прозорим,
    Щоб відразу почали співчувати.

    Я занедбаний, ще й неохайний,
    Ех, негоже, так про себе - не можна,
    Щоби стати гостем проханим,
    Йду на зустріч дорогам тривожним.

    І боротися, і кидати гранати,
    Ой, не буду і в окопах сидіти,
    Перестану в емоції грати,
    Прийму все або стану терпіти.

    Тоді зможу агресії відмовити,
    Пройду скрізь або повз цього стану,
    Якби це ще й усвідомити -
    Тоді зовсім іншим я стану!

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Іван Низовий - [ 2013.06.16 16:55 ]
    * * *
    Ніяк ми не поділимо свої
    обов"язки - заваджують амбіції, -
    новітні "палії" і "колії"
    над створенням примари-коаліції
    колінця витинають...
    Холуї
    московської -
    до всього -
    "опозиції"!


    2006


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  38. Віталій Попович - [ 2013.06.14 17:27 ]
    Блукання відгуків
    Вони бачать його наскрізь,
    А він хоче бути сильним,
    Тільки заважає слабкість
    І зриває маски щільно

    Вони ріжуть його словом,
    Щоб і він замовк - навічно
    І винити тут нікого,
    Окрім себе, як це звично!

    Він любити хоче землю
    Рідну мову, чисте небо
    Обіймати кожне серце,
    Кожним пальцем дотик легкий

    Нести світло, яке має,
    Адже Всесвіт дає спокій
    Бачить зірки ще палають
    І рум’янець красить щоки

    Є чудове і дбайливе,
    Лише треба зупинитись,
    Бо всі в метушні можливо
    І не встигають подивитись

    В очі, зазирнути,
    крізь одяг,
    Під шкіру.
    Де бігає кров
    Була б на все тільки воля,
    То до любові залишалося менше ніж крок

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2013.06.14 14:46 ]
    ****************

    Я знав багато слів,
    Та не сказав нічого…
    Я змарнував багато днів
    Хоч вистачило би одного…

    Я довго думав, аналізував
    Ховав у серці тугу
    Хоча ловив насправді гав
    Й шукав причину другу

    Мені зривало дах
    З депресії впадав у нерви
    І переслідував все страх
    Чому всі ІНШІ - стерви

    В яких шукав ТОБІ заміну
    Та головне я знаю
    Чому, від інших на відміну,
    ТОБІ я не сказав кохаю…..


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  40. Віталій Попович - [ 2013.06.12 18:21 ]
    Буря спокою
    Це повернення сезону дощів -
    Вікна кричать моєї домівки.
    Хто ж ти така яка без ключів
    Входить до оселі чоловіка і жінки?

    А давай без імен –
    Коливають парфуми урбану образ,
    У вікнах вогонь дає Прометей,
    Щоб відчепити груду образ.

    Суєта це не ми, німий
    Той, хто метушню відчуває, як спокій
    Своїм повсякденним словом - не мий -
    І зустрічатимеш простору дотик.

    Галасливі квартири в полоні сімей
    Паливом тхнуть гнітючої сірки,
    Вікна кричать стоном людей -
    Миттю від цього падають зірки.

    Б’ють капюшони дурманом на сполох,
    Крони дерев активують багаття,
    Найкращим вчителем стане ворог.
    Погляд ведеться на спокусливе плаття,

    Буря спокою кидає зародок
    В глибинну ущелину засухи везіння.
    Це посилання – винагорода -
    Без оголошення на потрясіння,

    Спасибі, спасибі за кожну мить,
    За кожну новину, за кожний подих
    Навіть, коли нестерпно болить.
    Я споглядатиму Єдиного дотик

    І не наосліп, нів’якому разі,
    Авангард вірний вказує напрямок,
    Смакую буттям в нічному джазі,
    Яке показово виставлено на ярмарок.

    Тут безкоштовна осіння цнота
    У струнах незграбного контрабасу,
    Кожна краплина - це нота,
    Яка змиває будь-яку образу.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Тата Рівна - [ 2013.06.10 17:15 ]
    Выйди в сад и пойми меня, матушка
    Выйди в сад и пойми меня, матушка
    Отчего на душе моей гром
    Отчего мне не сладки оладушки
    И тоскую я здесь отчего…

    У страны моей взяли всю кровушку
    И народ мой отдали в приют
    На святую златую коронушку
    Нечистотами горько плюют….

    У моих тополей нету племени
    И у птиц отобрали столбы…
    И пустили леса стоелейные
    На гробы..на гробы..на гробы…

    Ветродувы – на ставке с процентами,
    Трубадуры, как прежде, в цене
    И младенцы ценны лишь плацентою
    В этой новой и грустной стране…

    Выйди в сад и пойми меня, матушка –
    А в саду благодать…тишина…
    Отчего не в саду нашем, матушка,
    Похоронена наша страна?

    На могиле ее – толпы топчутся,
    Барабаны гремят и ревут…
    Ее вены открытые сочатся,
    Пищу воронам диким дают….

    Выйди в сад и пойми меня, матушка
    Отчего на душе моей гром
    Отчего мне не сладки оладушки
    И тоскую я здесь отчего…
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  42. Віталій Попович - [ 2013.06.05 00:54 ]
    Бермуд
    Ні слова назад не заберу -
    Це мій Бермуд,
    Слухач ти друг,
    Єдиний гість присутній тут,
    З тобою чесний і відвертий
    Хоч ми і перехожі.
    Тобі даю всі почуття хороші
    І неважливо твоє ім’я,
    Положення в суспільстві
    Тут ціль одна,
    Коли прозора відстань.

    Не припиняти скарг
    І збільшувати власний простір
    Або шукати скарб,
    Як жити просто
    Невимушено…

    (тук-тук)
    Відчинено у мене
    Ось тут в кутку
    Тримаю жадібність, її лілею
    Або тримаю за горлянку
    Цю панянку,
    Яка із скупістю заводить п’янку,
    Не вірю, в жодний їх «останній» раз!
    Ось тане рай!
    В іншому кутку засипаний осудливістю, грубістю!
    Засуджую всіх
    Без винятку!
    Отримую від цього кайф!
    Аж лячно…
    Бо в третьому кутку Бурмуда – смуток…
    Пропасти, зникнути,
    Упасти й вимкнути,
    Так легко
    Борсатись в болоті
    Так просто,
    Піддатися під вплив
    Лише, щоб прийняли!
    Відчути важливість власної персони,
    А я не можу так,
    Не можу бути сонним
    Й боротися не можу -
    Я мирний воїн

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Катерина Ільїна - [ 2013.06.03 20:05 ]
    Тягар
    Що б не звалилося на плечі…
    Яка була б його вагомість…
    Є тільки дві нестерпні речі –
    Приреченість і невідомість.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (18)


  44. Катерина Ільїна - [ 2013.06.01 10:58 ]
    Прощальний дощ весни
    І знову дощ… І знову сум…
    І безнадійна мжичка…
    Холодні краплі, наче струм,
    По тілі за незвички.
    Жене захмарна круговерть
    Нові, нові потоки...
    Заливши ними землю вщерть,
    Вгамується. Та поки
    Періщать у вікно рясні
    Росиночки стакато –
    Співає реквієм весні
    Травнева канонада.
    Упало цвіту кілька жмень,
    Схилила ніжки зелень.
    Поплачеться востаннє день
    І привітає червень.
    Не сльози, а мільйони страз
    Розсипало довкола.
    Кінець одного раз у раз
    Початок… вічне коло.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (15)


  45. Тата Рівна - [ 2013.05.31 19:42 ]
    не варто дітям шкодувати книг...
    Не варто дітям шкодувати книг -
    У них дива і досвід всього світу
    В них чародійник – хочеш? Зробить літо
    а хочеш? - Зиму ти знайдеш у них…

    у книгах мудрі-мудрі цьоці й дяді
    сховали все, в чім були багаті,
    і навіть (прикро, але все ж) багаття
    тепліше з них, хоч книги не горять…

    ви зекономте на усім, що body
    хай пшикне вам колега стиха: псих!
    Але ж купіть нових хороших книг
    Або старих хороших книг..сьогодні..

    Нехай душа окрилиться від тих
    Чужих думок, що стали вже своїми
    Шляхи земні лишаються простими –
    Не варто дітям шкодувати книг…

    Життя неспинне, Україна гине -
    Земля твоїх блаженних і святих…
    А знаєш ХТО їй дулом чуха спину?..
    Ті, що колись відмовились від них..

    Історій дивних, трішки неправдивих,
    Героїв, схильних до пригод смішних,
    Веселих і напружених інтриг…
    Які до серця перейшли із книг…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (13)


  46. Тата Рівна - [ 2013.05.31 12:44 ]
    після світанку...
    Різні люди, тіла сусідні
    і слова не доходять цілі. –
    ми ж хотіли суцільно вкрити
    мармеладом серця свої…
    знову сонце встає, і завтра
    встане сонце і вийде. Знову.
    Я не вірю в нову промову
    про безкошмарне майбутнє,
    про льодяники і цукерки,
    і про ніжну любов грабіжну
    абордажну на віях твоїх -
    Не вірю. Я в голос вию,
    ніби живо вирвані жили
    ніби вибір жене рулетка -
    виплести кокон собі чи ні? –
    викувати у металі?! –
    витесати із ялини?! я
    цими руками зумію все. Й
    не загину! Чуєш? – виживу.
    Просто на зло годинникам
    і копітким жовтявим свічкам.
    Хай догорає старий фітиль,
    Стрілку нервить, сіпає тяжко,
    послухай, піде надія –
    прийде розтяжка, розуміння
    банальне про заідеальне,
    про світ чужоземців, в якім ми
    спотворене тло урба душ –
    різні люди, тіла сусідні.
    Ми сліпці, кобзарі незрячі…
    Ти не думай...ти пробач мені…
    Просто плюнь і пробач мені.
    2 чужаки на дорозі життя.
    У різні боки націлені
    стріли. Ті, що не вміли знайти
    те, що самі ж і згубили.

    Просто окремі люди,
    Холодні немов зброя.
    Ні! Не єдина душа! –
    їх двоє!…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  47. Тата Рівна - [ 2013.05.30 17:13 ]
    урбаністичний
    Коли дивишся зверху –
    все місто-то наче один
    незавершений дім,
    неутеплена гола коробка,
    в ній коти витанцьовують вальси,
    в ній трава проросла крізь цеглини,
    в ній птахи оселились, літають,
    бо ж даху немає.
    Якщо зверху дивитись –
    всі люди – малі мишенята,
    гноми, карли. Щоранку
    свої покидаючи шпари,
    поспішають, біжать. Наче час
    їх життя вже скінчився.
    Цей невистиглий світ,
    як невиспана жінка дозріла –
    повновида, хотяща,
    та сповнені очі печаллю…
    залишилась сама серед
    білого-білого моря
    почуттів і зневірених кіс,
    що гаптують подушку.

    Коли дивишся зверху –
    все місто-то наче один
    незавершений дім,
    чи забута господарем хата.
    Без жалю замете і завіє,
    без туги заколише довіку –
    цю жебрачку, будівлю холодну,
    цю повію під небом неквапним.


    Коли дивишся вгору –
    то сонце, неначе п’ятак,
    лиш чистіший стократ
    за оті, що в кишенях белькочуть.
    Підніми оченята, поквап
    подив, подих, знання про незнане.
    Розпізнай з висоти свого лету
    І те місто, і сонце побач.

    Хочеш бути довершеним –
    місце собі на землі
    обери не долинне,
    щоб битим не стати зненацька.
    Розторочуй, скорочуй свій шмат
    До єдиної грубої нитки,
    І пусти по ній всю свою кров,
    І все тіло своє обв’яжи. Примотай
    Його до горизонту
    І зависни довіку між сонцем
    та отим невибагливим домом,
    що уже пророста крізь цеглини.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  48. Тата Рівна - [ 2013.05.30 17:18 ]
    зустріч...
    …навіщо ти заходиш в цей під'їзд? -
    старий будинок, сходи дерев'яні,
    ляльки у вікнах, посмішки криві,
    беззубі двері шамкають безсило,
    подагрою скалічене коліно
    перил…

    …а голуби не полишають гнізд…
    і зараз, тут - хоч гості не призвані,
    а сміють жити. Теплої крові
    вливають в цегляні старечі жили,
    подякуй їм уклінно,
    не мори…

    …купи ще фарби, білої - для рам,
    зеленої - на двері і на сходи,
    віддай їм трохи сил - тебе колись
    у школу проводжали, скреготіли
    як пізно вертався з вечорниць -
    то сум і є…

    …чи був далеко, чи ходив не там -
    і сталося! - він просто вийшов з моди,
    старий твій дім…а птахи прижились,
    і туркотять, як завжди туркотіли.
    Й на даху співає горілиць
    життя твоє…

    для нього місця в серці вже нема,
    лиш клопотів - нові апартаменти,
    чекають, перші кроки робить син...
    Cтрибай, твій потяг рушив - ти чуєш, свист?
    і спогади нові, ласкавші
    наче…

    …а щось трима… Воно таки трима!
    якийсь фабричний брак твоєї ленти
    примушує сюди прийти. Один
    навіщось ти заходиш у цей під'їзд,
    із фарбою у торбі. Сморід. Миші.
    Привіт,
    юначе…



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  49. Василь Буколик - [ 2013.05.26 21:49 ]
    Ukrainian Patriot's Credo
    Get up, my country, feel your strengh,
    enjoy your freedom whole,
    be & remain yourself at length
    in gaiety & dole.

    We suffer from our own old sins -
    from a small Russian plague.
    I'll tell you what it strictly means,
    It not at all is vague!

    That illness catches you in sun,
    as well as in moonlight,
    it gets your daughter & your son -
    though functions out of sight.

    When you don't use your native tongue,
    when you forgot your kin,
    when you believe a Moscow monk
    to absolve each your sin.

    When you don't know exactly who
    fought for your country free,
    at least search Google or Yahoo
    your conscience to agree

    with the essential facts & trends,
    & to think over again -
    for what a Nationalist stands
    & why he is a Man.


    Basil Bucolic




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Василь Буколик - [ 2013.05.26 20:58 ]
    A Presentiment
    My soul's inquiet -
    I feel a riot,
    rising in our hearts.
    A big movement starts
    to break new chains
    on arms & brains,
    to found a State
    at any rate -
    but without blood
    & white-blue mud!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17