ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.30 07:22
Очі ковзають повсюди,
Погляд нишпорить кругом, -
Надихають на етюди
Краєвиди за селом.
Нива, росами умита,
Золотиться, як вогонь, -
Вітер котить хвилі жита
У западини долонь.

Ірина Вовк
2026.08.30 05:25
«МОНОЛОГ МОВЧАЗНОГО СФІНКСА»

(Глибокі сині сутінки пустелі. Вдалині ледь помітні гострі силуети пірамід. У центрі – величне, нерухоме обличчя Сфінкса, висічене зі скелі. Звучить низький гул вітру, що переходить у ритмічний шепіт, наче шурхіт мільярдів

Ольга Садкова
2026.08.29 18:06
Був на лови вийшов кіт,
заховався, хитрий, під

широченним лопухом,
роздивляється кругом:

де горобчики сідають,
і як миші сновигають.

Мирон Шагало
2026.08.29 17:57
Пам’ятаєш, був тоді
соковитий серпень,
наші тіні на воді,
вдивлені у себе.

Тихо річечка пливла
крізь поранок чистий,
нам замріяна імла

хома дідим
2026.08.29 08:07
некрикливо та помірно
вибираємось у протяг
навіть і не травоїдний
в кожній плоті мов у ноті
ця любов недоста вірна
та її бажаєш досі
у ранжирі хай віджилім
хай незбутнім се відносно

Ірина Вовк
2026.08.29 07:34
ЗОЛОТА МАСКА ТУТАНХАМОНА

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
у стилі давньоєгипетської сакральної драми)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Тутанхамон – молодий живий бог, фараон Єгипту, чиє життя обірвалося на злеті.
Анхесенамон – його юна коха

Віктор Кучерук
2026.08.29 07:24
Мене війна стійким зробила
І сил, і віри додала, -
Не розколовся, наче брила,
Лише здригався, мов земля.
Коли горіло все навколо,
Комусь не бідкався в рукав, -
Лиш зуби зціплював од болю
І кулаки не розтискав.

Кока Черкаський
2026.08.28 21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.

- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-

Світлана Пирогова
2026.08.28 19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.

Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о

Ольга Садкова
2026.08.28 17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.

С М
2026.08.28 16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда

І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу

Вячеслав Руденко
2026.08.28 14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?

Ірина Вовк
2026.08.28 11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)

«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор

Віктор Кучерук
2026.08.28 07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.

хома дідим
2026.08.27 21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий

Євген Федчук
2026.08.27 16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула

Ольга Садкова
2026.08.27 15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Борис Костиря
2026.08.27 13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.

Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця

Вячеслав Руденко
2026.08.27 12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,

Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає

С М
2026.08.26 07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь

здійнявши галас

Віктор Кучерук
2026.08.26 06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім

Мирон Шагало
2026.08.25 20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі

Світлана Пирогова
2026.08.25 16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.

Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ксенія Озерна - [ 2013.05.26 13:51 ]
    ***
    На переході доріг і прощ, в еклектиці словоблуддя
    шукаю сліди вогненності, завислі у слові: «Забу-у-удь…».
    Ти – інший, ти – можеш виснути, у просторі жити нулем.
    Я - не така… Ми по-різному в режимі «онлайн» живем.

    Непереможені клаптики, котрі не складають ціле.
    Ти будеш моїм неспокоєм, зерном у плодах незрілих.
    Навіщо – сама не знатиму... Було недостатньо пожеж?
    Знеможена… А безсилою вогонь хіба віднайдеш?

    У передзвонах ліричних струн – з минулого у майбутнє
    Стежинно розшиті лінії стирають твою присутність.
    За крок до наступної миті – пробачу, забуду, зітру.
    Вогненність у мить повернення прийму як наступну гру.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (46)


  2. Катерина Ільїна - [ 2013.05.25 15:12 ]
    ***
    Стрілки зійшлися в годиннику –
    Фініш дорівнює старту.
    Час, як лихвар у обміннику,
    Прийме сьогодні за завтра.

    Знову прийдешнє вмонтовує
    В себе невидиму пастку.
    Що як спіткнуся раптово і…
    Що як не зможу не впасти?

    Думку в байдужість укутавши,
    Черствість узявши, як лати,
    Можна уникнути труднощів.
    Можна сховатись. А варто?!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (12)


  3. Світлана Костюк - [ 2013.05.24 01:49 ]
    Про себе
    Я безпритульна вітру течія…
    Крізь хащі пробиваючи дорогу,
    Іду вже не «на Ви», іду на «Я»...
    Карбую над собою перемогу
    У цьому світі, де банкнотів шал
    Заволодів піснями й молитвами,
    Де править зло якийсь відьомський бал,
    Відверто насміхаючись над нами.
    Де плачуть зорі та кровить блакить,
    А спокій справжній лиш на кладовищі.
    І де душа нестерпно так болить,
    Немов жаринка десь на попелищі…
    І де зігрітись навіть не дають,
    Бо ніби між людей, але самотній…
    І де щодня твою вбивають суть,
    (І не лякає навіть суд Господній).
    Де правді народитись не дано,
    Добро наївне прихистку шукає…
    А всім буває просто все одно…
    ...І це вбиває…


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (59)


  4. Катерина Ільїна - [ 2013.05.22 08:00 ]
    Бранка
    Пригадалася уранці бранці,
    Наче в божевільній лихоманці.
    Мальовнича батьківська оселя…
    І вона… щаслива та весела…
    Пригадалось, як малою боса
    Оббивала світанкові роси,
    Гралася в садочку біля хати,
    Як її шукали брат і тато.
    І як пустотливу вечорами,
    Довго укладала спати мама –
    Пестила, співала колискову…
    Ті слова далекі знову, знову,
    Наче в божевільній лихоманці
    Вкотре на устах німіли бранці.
    Марево наповнило дитинством…
    Спогади низалися намистом
    І зачервоніли, мов коралі –
    Кров’ю рідних, жахами, а далі…
    Далі рабство шкірилося звіром.
    Розпачі, безсилля і зневіра,
    Ятрячи чимдуж віч-на-віч ніччю,
    виплакали, виплекали відчай.
    Матір, батько, брат у домовині…
    А вона жива… За те провина –
    Затупіле лезо – ріже-ріже.
    Ніж іржавий – рани досі свіжі.
    Чи зцілити вдасться?… Грай, музико!
    І сховає сміх відлуння крику…
    Наче в божевільній лихоманці,
    Забуття даруй у танці бранці.

    То було давно… І наостанок…
    А хіба тепер немає бранок?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (10)


  5. Віталій Попович - [ 2013.05.20 23:21 ]
    Ну, привіт, мурахи…
    Ну, привіт, мурахи буденні,
    Кави, чаї щоденні,
    Метушливі життєві моделі,
    Семиранкові суєтні
    Гаманців пріоритетні,
    Офісні, магазинні
    Весняні, літні, осінні, зимні,
    Ранково-автомобільні,
    Пішохідно-дебільні; (паразитні)
    Пасажиро-транспортно повні,
    Сніданково-голодні,
    Он-лайн активні, соціально-мережні,
    Гармонійно відсутні, гормонально залежні,
    Нікотинно-тютюнні,
    Алко-нарко отруйні,
    Позиційно-ліниві трутні.
    Життєво-ліниві – тут ми
    Легко керуючі, сміттєзбираючі,
    Цинічно-пихаті, кредито-упаковані,
    Конвеєрно-споживчі,
    В бетонних коробках сховані.

    Ну, привіт, мурахи занудні,
    Рекламно-комфортні,
    Ідейно-одноманітні,
    Брендо-ідольно-модні.

    Ну, привіт, Без ГМО голодуючі, жиріючі,
    Атеїсти, віруючі,
    За хаос воюючі -
    Живуть мурахи мурахами керуючи.

    Ну, привіт, марафонні
    Добро загубивши…
    Ні, воно у всіх є
    Тільки пахне давнім

    Ну, привіт, критико-егоїстичні
    Привіт, невічні

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Катерина Ільїна - [ 2013.05.19 10:08 ]
    Відносність
    Чи ненапад віщує про мир?
    І подяка лиш інколи – вдячність…
    Серед різних рахунків і мір
    Необхідна розумна обачність.

    Заримовані фрази – не вірш,
    Сумовиті події – не драми.
    І не завжди угору летиш,
    Як не чутно землі під ногами.


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.35)
    Коментарі: (12)


  7. Володимир Книр - [ 2013.05.17 16:48 ]
    Про те, ким є людина
    Людини зміст й людини вміст
    тотожні ("man ist, was man isst").
    Тож те, чим люди с*уть і с*уть,
    склада, виходить, їхню суть.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  8. Світлана Костюк - [ 2013.05.17 14:15 ]
    не- героєві не- мого не- роману
    у долонях моїх безсонь для двох забагато місця
    у камері серця катастрофічно не вистачає кисню
    твій силует спалахує вогником у вологих зіницях
    а мрії ще намагаються у собі відшукати пісню
    а ти чоловік якого забути хочу й несила
    а я наївна жінка яка страждати тобою приречена
    а життя це шторми і ще раз шторми а не рожеві вітрила
    і врятуватися можна хіба що взаємними втечами
    ви поясніть популярно не- героєві не- мого не- роману
    що вдавати сліпого безглуздо і зрештою досить
    що я не стану для нього тінню тінню не стану
    і що любові не просять любові таки не просять
    що він потоне як спогад на денці порожнього серця
    а наше щастя на двох то як розчахнута бурями вишня
    що божевілля оце нарешті колись минеться
    і він спокійно зітхне і скаже про мене колишня
    не вистачає полум’я у перетлілих зіницях
    аби освітити цей відступ у існування на фоні неба
    ви передайте йому нехай мені більше не сниться
    і що шукати мене не треба шукати уже не треба

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (60)


  9. Мирослав Хомин - [ 2013.05.15 23:16 ]
    Таких як ти - у мене ще будуть сотні
    Таких як ти - у мене ще будуть сотні,
    На кожен день, кожну ніч, кожен подих -
    інша...
    Вони всі як ти, навіть є ще більше холодні,
    З твоїми очима, вустами, і ти між них -
    зовсім звичайна і грішна...

    І не треба будувати отих неземних фігур,
    Що двоє в житті ми були єдино,
    а значить навічно...
    Ти не бачиш далі своїх емпіричних структур,
    Відмов і брехні, парадигм
    у житті зустрічних...

    І краще тебе ще спочатку покину я,
    Ніж потім усі сотні міряти законом
    життєвого порівняння...
    В постелі у тебе десятки чужих заяв,
    То ж давай не будемо про любов,
    і краще не будемо про прощання...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Сторожівська - [ 2013.05.15 16:55 ]
    Поводир світлого дня
    У сонця на повідку,
    Мов цуцики ми ганяєм
    В обіймах земного раю.
    І гавкаєм, о, всюдируч.

    Із мисочки мрій їмо.
    Проблем перекушуєм кістку.
    А промінь приносить звістку,
    Що завтра нове сумо.

    А небо – спина крокодила.
    Заграва – верблюжий профіль.
    І повід. Мов привід – промінь –
    Наша життєва сила.

    Цей слід – відбиття октав.
    Гав!




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Василь Буколик - [ 2013.05.14 21:12 ]
    Українська
    Скільки людей повбивали
    ті, що донині панують!..
    Трупи й живими ховали
    ті, що вітчизну грабують!..

    Ріки пролитої крові
    сповнили шахти й байраки.
    З грошей і влади любові
    кореші йшли "до атаки".

    Хто відповість за безчинства,
    втнуті у ражі шаленім?!
    За незліченні злочинства,
    скоєні в вирі скаженім?!

    Де ж ви, Стуси і Сосюри,
    Голобородьки і Дзюби?..
    Морди лукаво-похмурі
    край наш провадять до згуби.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Віталій Попович - [ 2013.05.11 14:26 ]
    Музика слів
    Чавити музику слів у смітник -
    Там не один самородок зник!
    Б’ючись у екстазі від власних досягнень,
    Творіння-дитя померло від прагнень.
    Нездійснених мрій, зашкалу бажань,
    Прикро, коли володіє печаль.
    Починай хворіти на тавтологію,
    Водночас зраджуючи власну логіку.
    Так легко, коли сліпий провидець
    Натякає тобі, що ти – очевидець.
    Джерела п’янкої музики слів -
    До якої причаївся, притерся, присів,
    Тут запашні сторінки подарунки,
    Видавництва списують нас із рахунків.
    Гонитва даром для задоволень,
    Як загнаний мисливцем олень,
    Як битва континентів за нафту.
    Задовольнити б хватку загарбну,
    Залити б алкогольними порціями
    Славу, яку не вимірюють пропорціями.
    Наснагу вдихнути у самородок
    Проти волі, вирок не ворог,
    Стіна упереджень, коментар ярликів
    Соц.мережа, головний креатив?
    Круговерть ця нагадує пастку,
    Хоча не хоча обиратимеш частку,
    Клавіатуру або чорнильну пасту.
    Цитують Ремарка, цитують і Баста -
    Нові вподобання, покоління то свіже,
    Музику слів для них і посій же

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Віталій Попович - [ 2013.04.14 01:03 ]
    Вже майже рік...
    Вже майже рік не вживаю тютюн
    чи цей табак, чи той нікотин
    Коли один я в роздумах був
    То мною очолював дим
    Вже майже рік не вживатиму бруд
    То це означає що десь переміг?
    Та іншими стежками заходжу у блуд
    Забруднюю розум, хоч тіло зберіг
    На один атом
    Зустрічатиму фатум
    Власну поразку
    Вередливо-прекрасну перемогу
    Бути вільним водночас ставити себе у рамки?
    Заборони залишають уламки?
    Чи зашивають рани?
    Як кратер вулкану
    Ось-ось зірвешся
    Але живеться…

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Віталій Попович - [ 2013.04.12 15:51 ]
    Супутник
    Я супутник, який через тенета
    Приймає клієнтів, людей із планети,
    Віддаючи себе у користування,
    Спочатку у безвідсоткове кредитування,
    Потім віддаю себе у борг
    Без права на повернення - і це не виняток!

    Я супутник але більше без я
    Тому, що втрати несе цей із’ян,
    Я супутник тільки я - це ярлик,
    Супутник тіла і розуму – сполучник;
    Учень, вічний учасник
    Боротьби у самому собі.
    Ввічливий хіба тоді, коли тіло у біді -
    Де була голова?
    Спокуслива тьма у розумі –
    Це сиропне болото, солодка конкретика,
    Супутник лікує діабетика!

    Спрямована енергія проб’є заметіль,
    Ввійти у реальність, думки саме ті,
    Свободи учень від негативних емоцій,
    Доброзичливість на першому кроці,
    Співчуття завжди в яскравому боці,
    Порозуміння мудрості шукають і досі.

    Я супутник, яким керує організм –
    Тіло і розум, душею у сльози
    Через вірші, через прозу,
    Через радість за інших,
    за всіх інших присутніх на планеті
    ллються вірші!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Сірий - [ 2013.03.28 09:01 ]
    страх
    цицьку жаху темінь ссе
    цмокає колодязь
    п’є сяйних зірок персен
    ночі прохолода
    крають простір вертунці
    никають химери
    повилазили мерці
    на загробні двері
    висне місяць ліхтарем
    сум гуляє полем
    у пилюці сивій мре
    рос натхнення кволе
    сич на шмаття тишу рве
    сторч волосся ставить
    тисне серце ледь живе
    болю щем лукавий
    доки не напився ще
    день яси кагору
    мла під остраху плащем
    мне уяву хвору

    28.03.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (26)


  16. Флора Генрик - [ 2013.03.18 21:19 ]
    Межа
    Нічого не буде - межа, її встановила нині,
    а хто мені заважа: взяла б і нараз відмінила,
    та десь узяла ножа і краю себе сміливо…

    Нічого не буде: весна мене не пустила в квіти,
    і тільки у давніх снах я вмію іще любити...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  17. Володимир Сірий - [ 2013.03.14 19:33 ]
    Cinema
    Про житіє малометражне
    Кирпата свашка фільм покаже,
    І заховає кінострічку
    Завглибшки у неповний сажень.

    14.03.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (30)


  18. Олександр Козинець - [ 2013.03.13 21:54 ]
    Ти будеш...
    Ти будеш її радником,
    Ти будеш з нею ладиком,
    Чи просто будеш Вадиком,
    Страждатимеш за нею.
    А з часом станеш зрадником,
    Коханим, майже братиком,
    Чи лисим чи патлатиком,
    Носитимешся з нею.
    А згодом станеш висновком
    Або крилатим висловом,
    Чи звільнишся за вислугу,
    Нестимеш ахінею.
    Ти будеш тим, хто вистраждав
    Ти будеш тим, хто вислухав
    Лишаючи невизнаним,
    Що ти ніхто для неї.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  19. Жорж Дикий - [ 2013.03.11 05:02 ]
    ВІТЕР ЧАСУ
    Вітер часу, вітер Часу -
    замітає знак слідів...
    Я прощаю білу расу
    і клену її вождів!

    Скільки нас живе у щасті?
    У добрі без ворогів?
    Тож для чого стільки праці?
    І для кого душ порив?

    Маємо, що мати можем -
    тож паскудство навзаєм!
    У Прокруста наче з ложем
    запозичено вдаєм...

    Не вимірюй, як сам хочеш,
    недомірків вихваля...
    Надаремно зло пророчиш! -
    Світло видно з віддаля!

    Вітер часу все сховає,
    все змете і замете...
    Тіло темінь поховає,
    а душа... десь проросте...

    6 січня 2013 р. м. Львів


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  20. Наталя Чепурко - [ 2013.03.02 19:39 ]
    Вспять.
    Теряем лучших из друзей-
    И ничего нельзя поделать:
    Их поглощает "Колизей",
    "Нирвана"-бездна без предела!

    Любовь, разбитую на части,
    Мне предлагают каждый день,
    Без обязательств и участья-
    От "пустозвонов" "дребедень".

    Их спектр довольно эпохальный,
    Мотив под лозунгом:"АКТИВ",
    Шанс: виртуозно-виртуальный.
    Ну,вообщем,-местный примитив.

    А где ж ЛЮБОВЬ? Куда изчезла?
    Где святость СЕРДЦА и ДУШИ?
    Где сила спаянного ЖЕЗЛА?
    Нужны ли чувствам ТОРГАШИ?

    Эй,ЛЮДИ!Хватит притворяться!
    Начало всех начал- ЛЮБОВЬ!!!
    Пора серьезно обновляться,
    Да так, чтоб закипела кровь!

    Чтоб чувство это без предела
    Нам жить и строить помогало!
    Чтобы душа от счастья пела,
    А не о помощи взывала!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  21. Тата Рівна - [ 2013.02.25 13:02 ]
    Відлига
    Я не люблю відлигу в її дражливих напівтонах,
    коли населення вбоге виходить, немов з печери
    і дідо в старих, перемотаних шматкою, шкарбанах
    видлубує зі смітника чиюсь вчорашню вечерю
    коли смердючі цівки снігу і не снігу-
    стікають, немов пиво горлянкою біса
    який прийшов подивитися на це лігво,
    на це місто у екскрементах пост марксизму…
    на блямби неонові, заляпані брудом гойності,
    грязюкою чистоправди у мареві псевдо байок..
    тут бог не проїде, ці вулички надто промовисті
    Хіба що цей бог сталевий – заправський материй байкер..

    Калюжі замутнені, непрозоро-тлусті
    Як плями серед вуличного песимізму
    Відображають залишки таунгордості
    Ранковий мейк ап нічної діви стриптизу
    Такий має вид у променях світанкової зірки
    В протуберанцях сонця на диво блищить спотворене
    Її обличчя як марево, наче солодка сірка
    Абсентної ночі Вулі зі снів Мерфі-Уорена…

    Піски сахари, що гоїли слизькість вулиць
    лежать принижено...символи вчорашнього..
    і лиш коти, затиснені між чарами киць
    готуючись до відбору рукопашного -
    волають і верещать про вічне щоночі, про бутнє
    про довгі котячі мрії із риб'ячими хвостами
    їм пофік увесь цей постмарксизм, гнилий як зуби кутні
    в дев'яносторічної діви...стриптизерки й путани

    а зранку, бачучи у вікні - ні до чого
    не припасовану сірість як мамалигу
    я хочу снігу, пилу, чи нові чоботи
    і переспати з тобою оцю відлигу


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  22. Ксенія Завальнюк - [ 2012.11.16 20:28 ]
    Міста
    Міста винищують таланти,
    чи то таланти губляться в містах.
    Для когось кава й діаманти,
    а хтось радіє і синиці у руках.
    Міста, мов осінь, дихають в обличчя
    даючи спокій та незрозумілий страх,
    відлунням в голові співають протиріччя,
    й самотність відступає лиш у снах.
    Міста завжди чекають осінь
    бажаючи побавитись з людьми,-
    вони то плачуть, то щось просять
    ховаючи таланти до холодної зими.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  23. Наталя Чепурко - [ 2012.11.07 00:32 ]
    Факт любові.
    Я спростовую всі дорікання-
    Не потрібні мінливі слова.
    Найдоречніший факт - у коханні,
    Коли обертом йде голова,
    Коли рухи стають непритомними,
    Коли ллються зухвалі плітки,
    Коли груди бажанням наповнені,
    І бажання даються в знаки...
    Коли серденько рветься на волю,
    Наче дикий поранений птах!
    Коли ми випробовуєм долю,
    І долаєм її на очах.
    Коли біль не існує, як стверджена вада,
    Коли біль особливо втішає
    Біль нагадує міццю та приттю "Торнадо",
    І спасіння від нього немає!
    Не існує вказівок і тестів -
    Необачних підтекстів у слові.
    Не існує манер і наіграних жестів-
    Ми ж бо гідні палкої любові!




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  24. Артур Сіренко - [ 2012.10.12 15:18 ]
    Триптих урбанiстичного блюзу
    Блюз мого міста

    Цю осінь малював
    Сліпий художник
    Якому замість фарб
    Меланхолійний сажотрус
    Дав мішок попелу,
    А замість пензлика
    Зламану рушницю.
    Кульгавий поет
    Співає про фарби
    Бабиного літа
    Цього брудного міста.
    Позич мені очі свої
    Веселий художнику слів!
    Хочу побачити
    Радісні кольори
    Цього поганського храму
    Збудованого з цеглин-помилок
    Та цементу брехні
    Доки світ людей-ляльок
    Не став порохом…

    Блюз твого міста

    Високе осіннє небо
    Дивиться на тебе
    Очима «апостола черні»,
    А під ним люди,
    Що дихають димом
    Заморського зілля
    І собаки, що забули
    Дорогу до псячого чистилища –
    Жебраки-католики
    Зустрічають Місяць –
    Свого панотця
    Вдягненого у рясу ночі
    Піснею без слів.
    Якби ж громадяни
    Навчились відрізняти
    Ранок від вечора…

    Блюз нашого міста

    Ходимо серед машин
    Дивимось в обличчя людей
    А хочеться пірнути в небо
    Але боїмося – втопимось
    У вирі Чумацького шляху
    Боїмося
    Розбити голови
    Камінням зірок…
    А ми граємо в чотири руки
    На величезному роялі,
    Що завис у небі над містом
    Як дирижабль
    «Граф Ципелін».


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  25. Валерій Хмельницький - [ 2012.10.11 13:32 ]
    Безнадія
    А вітер все віє,
    і віє, і віє,
    По небу летять,
    наче відьми, хмари,
    І черкають тушшю
    по віях повії,
    І дивляться в дзеркальце
    шмари, шмари.
    А хмари на небі
    чорні, чорні,
    А вітер сильніше
    все віє і віє,
    І чую, як голосно
    каркає ворон,
    А в душу вповзає
    сумна безнадія...
    Ховається в серці,
    тріпоче і мліє
    Така безнадія,
    Така безнадія…


    11.10.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (18) | "Софія Назарчук Жмут блискавиць - на згадку"


  26. Шон Маклех - [ 2012.09.22 01:35 ]
    Кам'яний трамвай
    У дитинстві безтурботному
    Коли я бавився
    Іграшкомим ведмедиком
    На ім'я Ернест,
    Я мріяв бути кондуктором трамваю
    І слухати вечорами
    У вагоні порожньому
    Як стукають колеса
    Чи то співають
    Про місто каменю
    Світ людей зажурених.
    І їхати волоцюгою
    Вулицями весни і осені.
    Куди ж нині їду я?
    У цьому трамваї величезному
    Який пасажири
    Словом дивним "Земля"
    Назвали?
    Мій трамваю з каменю!
    Не стукай так голосно
    На поворотах долі!
    Дай зійти мені
    На зупинці затишній
    Біля "Сінематографу" -
    Кіно подивитись хочу
    Про жебраків...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  27. Тата Рівна - [ 2012.09.21 16:06 ]
    … с неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    От Бодлера и до Прокофьева
    Среди пира, мира, среди чумы
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе..
    Рождаемся — Мы..

    Не поэты, не прозаики — конформисты
    Убегающие от Морфея с морфием
    Нигилисты души. Отчаянные анархисты...
    Неизменны — сигара и чашечка кофе.

    Нас топили в шампанском, нас водочкой дурманили
    Охаживали веничком, кнутом, пантофлей
    Но ведь душу окаянную не сожгли — не
    Залили пламенем. — Бесов круг. — Мы рождаемся. — Мы —
    С неизменной сигарой и чашечкой кофе…

    Не мужчины, не женщины — только личности,
    Отличает нас стоуверенность, гордость профиля..
    Изменяема траектория баллистичности..
    Но неизменны и сигара, и чашечка кофе...

    В замке тусклом замки отчаянно заржавевшие
    У принцесс одни грехи, у Бодлера с Прокофьевым
    Зарождаемся
    Не по детски маски надевшие...
    С неизменной сигарой и чашеч...

    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  28. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.11 17:31 ]
    одинокие души
    чужая-странная нелепо
    прилипла к окнам этажа,
    ты почему в квартире этой,
    уйди, тревога не моя,
    чужая женщина, случайность,
    не понят мой тебе привет,
    уйди, наивная нарядность,
    не для тебя горит здесь свет.
    не для тебя уют и чаши,
    вода согрета не тебе,
    я в ожидании гарячем,
    а ты как прежде здесь и здесь.

    чужая женщина в квартире,
    стоит как прежде у окна,
    который год холонут чаши,
    она стоит, она одна...

    11.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  29. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.08.26 19:08 ]
    Неворогу
    Я не люблю тебе, мій друже,
    Якщо ти скажеш, смертю змучиш
    Себе. І зникнеш. Відповім:
    Я не люблю тебе, мій друже.
    Якщо тебе кохання сушить,
    Воно й мене бажає вбить!
    А я, я хочу лиш Любить.
    І очі в очі бачить щиро,
    Взаємно –трепетне: « Я вірю»!..
    Твоє кохання, як неволя…

    Я не люблю тебе, мій друже,
    Не муч себе, бо серце тужить,
    А я до того геть байдужа!




    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  30. Лідія Стрельченко - [ 2012.07.30 14:25 ]
    Сторожкі усмішки...
    * * *

    Сторожкі усмішки

    Острів під звалище

    Однакові кольори -
    Гостей і господарів

    Пивні парфуми

    Малий запас
    Англійської
    І нульовий
    Шведської

    Веселі обіцянки
    Розправи
    Над суддею
    Матчу

    Чорно-білі
    М'ячі
    Чорно-біла
    Фортуна

    Жовтозолоте сонце
    Синя слизька злива

    Голи і голі

    Незручна кирилиця

    Фото на згадку

    Країна-загадка

    28. 06. 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  31. Олена Опанасенко - [ 2012.07.25 11:20 ]
    Пихаті

    І твій хребет, пихатий Олександре,
    колись від жовтих риб'ячих кісток
    твої прадіти
    схиблять відрізнити.
    Назвався богом? А сконав рабом.

    І водевіль, Луїзо-Вероніко,
    не розжене твоїх дитячих снів,
    вогонь не справжній, - визнай собі тихо,
    вже не розтане камінь чорних днів.

    Комедіанти, маги, акробати,
    пихою напхані до самих вух, -
    Зозуля всім рахує дні до страти,

    танок Екватора

    спиняє

    рух.






    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (2)


  32. Юрій Кондратюк - [ 2012.07.20 14:42 ]
    Нога врослась в акселератор...
    * * *
    Нога врослась в акселератор
    я гальма втратив десь на старті
    про спокій мріяти неварто
    життя — не жарти!

    вже аутсайдер криє матом
    колесом гравій днів розвію
    дрифтую пристрастно події
    нога врослась в акселератор

    чи вітром можна вкерувати?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09)
    Коментарі: (1)


  33. Тарас Григорович - [ 2012.06.13 08:55 ]
    ВІЙ
    Твої слова пуста полова,
    Безсиле стадо ставиш ними в стайню бруду і лайна,
    Як злива на поля,коли поля дощами й так залило
    І весь посів близький вже до гниття.
    Не вдається смородом залити тільки поле вкрите снігом
    Без Бога рогом за поріг прорватись хочеш щоб ввійти у незахищені серця,
    Рекламним спамом на бігбордах ставиш посмішку в підступних мордах,
    Зриває вірус тонкий дах в гарненьких незахищених хатах,
    Замість ікон притаївся по хатах,замість хліба на столах,
    Зате зостався сіллю,тільки солить тепер глибше
    І не овочі і не тваринну плоть,а душу і в ній дух людський вбиває.
    Він – вій,він вже між нами не блукає,вже чітко знає й бачить ціль,
    Пустив на наші очі цвіль,Верховна Рада повна гниль
    В ній міль у трухляве порохно усе живе перетворила.
    Церкви для них вже не спасіння,без віри порятунку навіть церква не несе,
    Релігія тепер рушійна сила,в істини словах змінили суть,
    Істини слова лиш агітації несуть,
    Стільки конфесій,що ведуть країну до розколу.
    Тепер країна займає в серці інше місце,
    Сусідам готові рідний край продати за нікому не потрібний хлам
    Неспроможні керувати,так двір свій ділять пополам.
    Не обачні!Не бачать навіть неба за стінами реклам,
    І часу плин за милом опери,але тепер на більш знайомій мові.
    Так швидко від свідомості лишилась сіра маса,
    Що можна з маслом подавати на обід,
    так для чого крізь новини у верхах шукати вирішення бід,
    Коли самі через пусту полову слів реклами,
    через сльози моніторів і екранів не помічаємо в болоті брід.11.02.2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Тарас Григорович - [ 2012.06.11 12:07 ]
    У ЯКИХ РУКАХ МАЙБУТНЄ ?
    У ЯКИХ РУКАХ МАІБУТНЄ
    Очі широко відкрий,
    поглянь в чиїх руках твоя країна.
    Що чекає твоїх дочку й сина?
    На роботі спина зігнута від кнута,
    а плата кинута хіба скорина хліба і то,
    коли просити будуть на колінах.
    Грошима віру міряють,
    самі вже ні у що не вірують
    ще й виривають інших душу
    чи душать перевертні в пагонах тих кого не покорити.
    На долонях в них лиш море лих і крові,
    немає правди в жоднім слові,
    живуть забруднені в недобрій славі і думають,
    що в силі себе оправдають.
    Я не вірю,що ти в сирій землі готовий дух свій закопати
    або втікати в вирій,коли кусатимуть голодні звірі.
    Достатньо шершнів ненаситних годувати,
    їх пора зігнати з рідної землі,
    звести вітрила на свому кораблі,
    щоб вітер вів по вірному лиш курсу.
    21:49, Птн 02.12.2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  35. Марина Капитанчук - [ 2012.05.03 20:37 ]
    Різні
    Ми з тобою різні букви
    різними чорнилами на папері.
    Ми з тобою різні руки,
    що відкривають назустріч двері.
    Ми як магніта два полюси,
    не протилежні, не притягує ж нас.
    Розділяють нас чорні полоси
    раз за разом, із часу в час.
    Різне серце у нас у грудях
    різну кров качає по тілі.
    Різні нас оточують люди:
    інваліди, сліпі, онімілі.
    Ти під сонцем ходиш в той час,
    коли я до світанку чекаю.
    Ти на захід ідеш, я-на схід.
    Ти з одного кінця, а я з іншого краю.
    03.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Володимир Сірий - [ 2012.04.28 13:03 ]
    Життя
    Життя, мов день.
    Бадьоре - зранку.
    Опівдні - спека.
    Смерк - в росі.
    Опівніч - кави філіжанку.
    Міцної.
    І...бувайте всі.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  37. Володимир Сірий - [ 2012.04.27 18:41 ]
    *-*-*
    Божився алкоголю
    Громадянин:
    - Сім поцілунків долі
    За твій один!



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  38. Людмила Калиновська - [ 2012.04.19 18:41 ]
    =урбо=
    Це місто із каменю, музики й слова,
    тут можна сидіти в кафе – без обличчя самотньо,
    знічев’я курити під ночі покровом
    і, вкотре, дивитися соло годинника з боєм.
    А потім про щось говорити в дорозі:
    банальностей ряд чи «травити» чужі анекдоти…
    …до пункту призначення їде автобус
    і є співрозмовники поруч і кілька навпроти.
    А потім у соцпавутинні, якого до біса,
    хтось викладе фото: думки розлетяться крилато,
    хтось вичавить з себе трагічну актрису,
    щоб знову у вірті вдавати страшних носферату.
    Це місто, як чотки, де чорне і біле,
    Мов клавіші в ряд, як невивчені ноти і ролі,
    Де все – як було: жебраки від горнила –
    усі з королем – із хронічним діагнозом: – «голий»


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (9)


  39. Ал Дє - [ 2012.04.17 21:20 ]
    P
    H


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  40. Юрій Левченко - [ 2012.04.13 21:57 ]
    Ангедонія
    Коли живеш із ворогом у хаті,
    жадоба смерті у тобі зроста ,
    хоч маряться голівоньки патлаті,
    душею володіє пустота.

    І мусиш жити далі без любові -
    сам вибір цей похапливо зробив ,-
    шукати крихту щастя у полові,
    цідити краплю втіхи із ропи.

    Ти сам, один, ніхто не зрозуміє...
    Ось дихало колосся,вже - стерня…
    У серці тільки два ім`я ,Маріє ,-
    твоє і ,завжди поруч ,-Левеня.

    І можна йти до Бога, можна вище -
    хай Сонце все до попелу спалить,
    і разом з тілом забере димище
    усе, що досі ріже і болить.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Ал Дє - [ 2012.03.29 19:58 ]
    W
    X


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Тетяна Роса - [ 2012.02.18 19:16 ]
    Тінь четверта
    Серце в долоні
    тріпоче
    відверто
    слово на троні
    уроче
    і вперте
    дійсність затерта
    і загнана в кут
    дійсність – то Юлій
    а слово – то Брут.
    Рими у сулії
    ллються чар-зіллям
    справжність холоне
    бо хвора безсиллям
    лети, махаоне,
    ілюзія світу
    віта втікачів
    від обридлого «скніти».
    Хто не навчив
    себе бути
    реально
    втікає від спрута
    з ім’ям «тривіально»
    від себе ховає
    нікчемну поразку
    у мандри по краю
    фантазій і казки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  43. Тетяна Роса - [ 2012.02.17 16:04 ]
    Тінь третя
    Незвична
    мінлива
    легка
    і осяйна
    міфічна
    як злива
    прудка
    водограйна
    зваблива хмаринка
    коштовний камінчик
    сниво
    жаринка
    невловний промінчик

    зустрічні
    радіють
    дотичності словом
    пластично
    зуміє
    знайти
    всі основи
    для спілкування
    в покої
    і мирі
    та воркування
    з такою
    не щирі

    ціллю
    у стрільбищі
    буде довіра
    сіллю
    для гульбищ
    єхидного звіра.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  44. Тетяна Роса - [ 2012.02.11 19:20 ]
    Тінь друга
    Потяг
    до слова -
    слова́
    канарейками
    протяг
    полова
    залізними
    рейками
    слава
    повітряна
    кулька
    під хмарами
    зализано
    випрано
    й мулько
    обрамлено
    від погляду скоса
    аж хмарить
    цикутою
    іде
    наче боса
    а вдарить
    узутою
    бо псами
    зацьковано
    все
    що непрохане
    трясе
    від нестями
    бо само
    закохана


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  45. Тетяна Роса - [ 2012.02.10 20:05 ]
    Тінь перша
    Півпрозора
    несміливо
    оглядається довкола
    трошки хвора
    трошки криво
    розправляє крила гола
    – Ось я,
    ось я!
    Подив_(в)илися
    оси
    вісі
    руки вмилися
    мовчки
    пустками
    очі
    погляди
    чи прокрустами
    – Ну ж бо, ось я де!
    Опускаються
    крила
    долу
    серце крається
    захолола
    схили
    скеля_ми -
    не дібратися
    ми пустелями
    знову
    обрані
    ніде взятися
    слову
    доброму.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  46. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.01.26 14:50 ]
    ХХ ст. Епоха змореної любові
    Ми народилися в епоху нелюбові,
    Ми спопелялися від тисячі оков.
    Сирій землі відали тонни крові.
    Зморили голодом ту казку про любов.

    Ми божеволіли як руйнувались храми,
    Як розліталися палаючі хрести.
    Розхристані, занедбані… Без тями….
    Вже не літали, ледь могли повзти…

    Ми сподіваємось епохи покаяння.
    Клітинами складаємо себе.
    В реанімацію зухвалого мовчання
    потрапило суцвіття молоде.

    Повітря чистого шукаєм безупинно –
    Видіння ночі мучать знов і знов…
    І не собі, нащадкам вже напевно
    Присвятимо баладу про любов!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Ростислав Нізіньковський - [ 2012.01.24 12:49 ]
    Стіна
    Стіна...цеглини.
    Бетон між ними.
    Кам'яний суцільний мур.

    І плач дитини -
    Відчай покірний
    Не дивний зовсім тут.

    Чи молот буде?
    Знайдуться люди?
    Щира міць каменяра?

    Сіра сирота,
    Сліпа виднота,
    Голубінь неба, пора!

    січень 2012


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ксенія Завальнюк - [ 2012.01.19 13:57 ]
    Без прирікань
    А чесно?
    плювати я хотіла
    на всякі там безглузді речі.
    Вбиває втома,
    не від праці,
    а справжня втома від приречень.
    і коли світ краса
    чому ж тоді з тобою?
    колись ми помремо,
    а перед тим поїдемо до моря.
    в частинках спокій не знайти
    він заховався
    в рештках серця
    учора ти
    й сьогодні ти
    а завтра знову порожнеча.
    і от у снах
    (чи то галюцинація)
    можна лежати в карамелі
    сьогодні ти
    й учора ти
    а знов знов гидкі борделі.
    Я тебе бачу
    бо так мені легше
    і це сильніше за снодійне
    це зміст приречень
    вбивати час
    без віри в нас
    і ше одна властивість речень.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  49. Олег Гончаренко - [ 2012.01.11 17:10 ]
    СОН СПОЧАТКУ ТУМАНУ
    Ексстріт... Лексстріт... Постстріт... нарешті, Екшнстріт...
    Я брів хтозна-куди, немов примара.
    На Екстрімстріт дав Бог Її зустріть –
    вона ішла в Едем з Волосожару.
    Там відчував: “З глухих – глухий це кут!
    Хоч причаститись треба наостанок...”
    І пив свої останні п’ять секунд,
    як спрагу п’ють вітри з гнилих бляшанок.
    До того вже продав, продбав усе
    і “макарони сіяв крізь шкарпетки”,
    тож вирішив: “Ось виграш мій несе
    ця Муза зла російської рулетки!
    “Сміт-Вессон”;! Хоч якийсь, та інтерес...
    Гай, визирну на мить у світ з пітьми лиця,
    бо смерть таки... останній наш протез,
    надія-фікс на мир, залізна милиця.”
    Спитав: “Пора? Та я ж уже там був,
    і з Пекла повернувсь для післямови!”
    Вона ж відповіла: “Смерть – це табу!
    Я – жриця і посланниця Любові.
    А хто ти є: Анонім... Ім’ярек?”
    Стояла-мінилась Спокусниця-Війни-Ласк,
    така ж, як малював Тулуз Лотрек.
    Нітрохи після того не змінилась!
    Всміхнулася: “Ввижаються жахи?
    Нагірної долаєш притчі ти тиск?
    Плати! І відпущу тобі гріхи.
    Ти ж, начебто, збирався причаститись?..”
    “Самиця! Всі ви – на один копил, -
    подумав я. - Шалави заголовні!”
    І, зрештою, недорого й купив –
    за “сім мішків гречаної бавовни”.
    Я діяв за “Посібником для Юд” –
    узяв, як річ бездушну й бездиханну,
    бо знав: “Немає тих, що не дають,
    є ті, що брешуть, просячи, погано.”
    Хамив: “Княгиню виловив з багна!
    Таку шикарну кралю заарканив!”
    Та, раптом, відгукнулася вона,
    прорікши: “Я просяяна зірками!
    Безкрая я! Я – крик, укус змії!
    Джульєтта я, Ромео мій забутий!”
    Сахнувся... Бо відчув, що з вуст її
    всотав і сам космічної отрути.
    Над нею (в ній!) я кондором завис.
    І “про запас” крав щастя те оманне.
    Віддав душі пожарище за вись
    над берегом стрімкого автобану.
    Коли її приспав картонний “скит”,
    мов Прометей, регенеруючи, я вив ще!
    І муркотів у нас в ногах бездомний кіт,
    себе Котом Домашнім уявивши.

    2004р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  50. Богдан Манюк - [ 2012.01.10 14:00 ]
    ФІЛОЛОГІЧНИЙ МОТИВ
    Слова-бальзам, порад намисто
    даруєм іншим - день у день,
    а нашу тему особисту
    спинили хащі та полин.
    Урізнобіч вітри прологу,
    зав'язка рветься в небесах,
    до кульмінації дорогу
    згубили щирість і краса.
    Ліричних відступів вітрило
    любов не кличе в далечінь,
    де епілог чаїно квилить,
    посвяти скльовуючи тінь.
    2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (17)



  51. Сторінки: 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   17