ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Сонце Місяць
2025.10.19 10:22
я не в курсі, хто такий насправді юрій гундарєв
(щоби йому казати "ти")

але мене завше бавлять психологічні моменти
& власне, про що йде річ –

особа, котра понтується всяко
("Заслужений журналіст України", етц.)

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.

Татьяна Квашенко
2025.10.16 20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.

Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку

Євген Федчук
2025.10.16 20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і

Тетяна Левицька
2025.10.16 16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.

Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим

Артур Сіренко
2025.10.16 10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться

Ірина Білінська
2025.10.16 10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…

Я тобі в цій вічності побуду

Віктор Кучерук
2025.10.16 06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?

М Менянин
2025.10.15 23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.

Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,

Борис Костиря
2025.10.15 22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори

Іван Потьомкін
2025.10.15 21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під

Юрій Лазірко
2025.10.15 15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.

Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Жорж Дикий - [ 2006.03.10 18:01 ]
    Про кохання
    Я думав, що то - цвітіння,
    а бачу: це просто цвіль.
    Метелика, барв творіння,-
    в руках моїх: блякла міль.

    І серце моє зачахло,
    як мокре горить душа...
    Кохати жінок? - чи варто:
    не люблять вони без гроша.

    Всихає в штанах коріння,
    в очах порожнеча і біль...
    Таке моє покоління:
    на ранах гримуча сіль.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.15) | "Майстерень" 5.38 (5.21)
    Коментарі: (15)


  2. Жорж Дикий - [ 2006.02.10 12:59 ]
    БУВ І ПІШОВ
    Що хотiлося - не збулося.
    Посивiло моє волосся.
    Загрубiли думки i тiло.
    Тiльки серце не відболiло...
    Що в майбутньому - я не знаю.
    Але смерть свою розпiзнаю.
    І скажу їй: - Привiт, Безноса.
    Вкороти і менi того носа.
    Хай не лiзе в дiла i душi.
    Черепи ж до всього байдужi.
    Це живi кiстяки ворушать,
    як подiбних до себе не душать...

    Як менi все осточортiло!
    Та гуляю по свiту смiло,
    хоч плювати, що далi буде, -
    хто мене спом'яне, хто забуде.
    Я не знаю й знати не хочу -
    бо стезю не топчу пророчу,
    бо живу, поки дано звище,
    поки вітер в кишенях свище.
    Я живу i вже цього досить.
    Нехай терпить земля і зносить -
    Я живу... А помру - так що?..
    Був нiщо i пiшов у нiщо...


    Рейтинги: Народний 0 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (7)


  3. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:19 ]
    Донєцкий драйв
    Не марную свого часу
    день новий! -
    чарку, другу, літер квасу -
    я такий!

    В день впливаю, мов у байку,
    наче рак
    у фiрмову влажу майку -
    щось не так?
    Знайду у кишені грошi -
    скiльки там?
    Бродять люде, наче вошi
    по "сто грам".

    Й зразу Вечiр. Фініш драми -
    зiрка - гах!
    Фiра суне за волами
    на рогах.

    Хтось підсовує корито.
    Хто свиня?
    В пику в'їхало копито -
    у, драння!

    У багнi i серед гною –
    красота!
    Слава краю! і герою –
    лєпота.


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.21)
    Коментарі: (6)


  4. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:16 ]
    Так негарно
    Тепла й любовi просить серце, просить,
    а Смерть у відповідь свої покоси косить...

    Для наших душ нема у свiтi мiсця -
    на землю опадають, наче листя,
    i пропадають в перегної часу...
    І Ангел слід Творця відносить в касу.

    І зрозумiлiшим із дня у день стає:
    нiхто нiчого за життя не виграє.

    А серцю хочеться тепла й любовi,
    й душа бунтує, рветься із неволi...

    Та все однаковісінько пройде,
    любов i щастя колом омине:
    туди - мене,
    а в iнший бік - тебе...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (6)


  5. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:12 ]
    ТЬХУ!
    І вдома - не я,
    i ти - не моя,
    і світ - не цвiт…
    В тобі я – крiт,
    земле моя,
    черва твоя,
    твій дивний гнiт, -
    мій темний мiт.


    Рейтинги: Народний 4 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Коментарі: (5)


  6. Жорж Дикий - [ 2006.02.09 14:08 ]
    № 2
    Болить душа - чого?
    Не знаю.
    Болить i все -
    мовчу, страждаю.
    Балачки зайвi,
    у менi
    горить душа
    в святiм вогнi.

    “Вогонь добра
    вогонь любовi” -
    а все довкiл
    зiйшло од кровi,
    i треба бить,
    аби любить,
    і мертвих вже
    боготворить.

    Та ти ж людина
    чом оце
    тебе я битиму
    в лице?
    І раз, i другий,
    i добить
    А потiм мертвого
    любить.

    І шкодувать
    за тим, ким був,
    та рiзать далi,
    хто поснув...


    Рейтинги: Народний 0 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (8)


  7. Жорж Дикий - [ 2006.02.02 12:49 ]
    ЗЕРО
    Перехились над
    гранню Вiчностi -
    побачиш темряву,
    що випалить вуста.

    Всiєю масою
    ти досягнеш
    критичностi,
    але не вибухнеш -
    душа твоя пуста...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.15) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (4)


  8. Жорж Дикий - [ 2006.02.02 10:50 ]
    № 1
    Сльози безсилля
    зла не зупинять
    сльози - не зброя,
    кривава вiйна,
    люди вбивають,
    о! люди всесильнi!
    правда даремна,
    де совiсть нiма.

    Я все питаю:
    - Для чого? Для кого?
    жити, творити,
    палити серця,
    вити вiд болю
    від щастя радiти
    в кожнiй билинцi
    зріти Творця?

    Треба спокiйно
    дивитись на речi:
    ми, як i Всесвiт -
    все гра, тiльки гра,
    гра випадковостей -
    бавтеся ж, діти,
    виграє кращий -
    то Божi слова...


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.21)
    Коментарі: (6)



  9. Сторінки: 1   ...   11   12   13   14   15