Нумо, втечімо від прикрих реалій,
Ліпше спочинемо серед азалій,
Аби подалі багна і фекалій,
Аби не знати чужих маргіналій.

Ліпше стрибатимемо до упаду,
Вшкваримо реггі, хіп-хоп і ламбаду,
Не пошкодуємо власного заду,
Миттю заткнемо нікчемну естраду.

Нам не набриднуть забави приємні,
Іншим залишимо будні нікчемні,
Тим, що затуркані, вбогі та темні.
Ми ж бо круті, недосяжні, богемні...

Шаланди, повні колорадок,
із Криму водять москалі:
кругом розводять свій «порядок», -
аж лізе Сталін з-під землі!

      Я вам не скажу за всю Одесу -
      в мене недостатньо фактажу, -
      та в Будинок ВЦРПСу
      більше я палити не ходжу...

Хоч три судна автокефалі
в Азовскім морі утопи -
аби вже п’ятами кивали
геть до Москви її попи!

      Я вам не скажу за Маріуполь,
      щоб не упадати в декаданс,
      та коли курортник - п’яний в дупель,
      Біарріц - не кращий за Бердянськ...

Шаланди, ніби євробляхи,
урозтіч кидаються вмент...
Який в країні бідолаха
не міг би бути президент?

      Я вам не скажу за Жовті Води, -
      зайвих не шукаю я пригод;
      тільки, коли ти - «слуга народу»,
      маєш розважати свій народ!

(Січень 2019)

А ми іще із тих базік
і слуги у народу,
що зупиняють маховик
за волю і свободу.

І ситуація така
у вашій іншій владі –
пообіцяю п’ятака,
а ви і цьому раді.

Тому підтягуйте штани,
сідайте на дієту...
Ми дуже класні пацани
веселого сюжету.

У вас у шані і село,
і принципова мова.
А нас виховує Пуйло,
бо я на те і Вова.

Скіперіада не засне,
але сидіте тихо,
коли у партері сяйне
міледі Розумиха.

Із-за бугра уже, мерсі,
вертається пальміра.
Реінкарнуємо в Русі
і Яна, і Азіра.

У нас ті самі пахани,
чинуші і злодії,
і гепи-допи зі шпани
Кацапії-росії.

Немає Нестора Махна,
то є йому заміна.
Свобода слова – то мана,
у вашій хаті міна.

Ми зобов’язані орді
і біло-сині, і руді –
усі хамелеони,
але нові і молоді...
із п’ятої колони...
Ось потече по бороді
і поміняємо тоді
«понятія» й закони.

08/19

І
« Ось то я!» – позаймало висоти
і видурює в нації час...
У етері буває не раз,
об’єднавши по фазі частоти,
резонує енергія мас.

Та лунає у басі фальцету
і слащавої патоки слів
ейфорія епохи Інету.
У дуелі немає дуету,
у війни не воєнний мотив.

Пам’ятаємо міфи і міти
у своїй історичній путі.
Та «кацапіють» неуки діти,
що взялися усім володіти,
не шануючи мову і рід.

Обирали, тай маємо дулю.
Невідомо, куди нас несе
на чолі із ватагою зе...

Ми забули уроки минулі.
Із лайна виливаємо кулю,
і надіємось, що повезе.

ІІ
Очищаємо хати, подвір’я
і поля, і свої береги
од Кощія і баби Яги.
Та утерлись у наше довір’я
комедійні свої вороги.

Не уміємо – око за око,
не кусаються наші рої.
Та розбоєм живуть солов’ї
і наносить нам рани глибокі
ще не вирване жало ЗМІї.

Ще чекає погоди у неба
«войовнича еліта» чужа.
Їй у бучі і миру не треба.

Та дамо і орді одкоша
і «еліту» шлемо до Ереба.
Є у нації инша душа.

ІІІ
Учений дід вичитує осанну
за віру України... І кому?
Не розумію... Може і пойму,
коли зійдуть червоні могікани
зі сцени, пощезають за тумани,
за обрії, за межі, у пітьму.

8/19

Сам писать не вмію, але інших вчую я,
На яку тематику тра писати щоб.
Хтось під носа суне огірка, мов уя,
Вже мене назвали гуру-довбооб.

Висохли вже мізки, їх сушу щоденно,
Бо мені здається – світові кінець!
Й про любов писати ні, не злободенно.
На майдани треба кликать люд на герць.

Умокнув сміливо у лайно перо я,
І давай страхіття новії творить.
Мо` дадуть Шевченка прем`ю чи Героя,
Всім піїтам треба теж вступити в гидь.

Бо напала знову клятая писунка,
Принциповий, хлопці, я поет-лайнюк.
На красу начхать і дружнії стосунки,
Інших я навчаю, як писать дурню.

Хай мої писання на ригаччя схожі,
Але тим печалюсь ні, не дуже я.
Вірю я у пекло – чорт мені поможе.
Кількістю беру я, пишу до х.я.

Знов присів на дошки у гальюні-буді
І творю з розгону вірші про війну.
Раптом затріщало… Ой, рятуйте люди,
Те, про що писав я, в тому і тону!

12 серпня 7527 р.( Від Трипілля) (2019)

Подайте голос кандидату,
Він хлопець – хоч куди козак.
Він свій у будні і у свято,
Ти не помилишся ніяк.

Та лиш допався до корита –
Змінився хлопець хоч куди.
А що, хлопака вміє жити,
Не те, що ми, дурні діди.

Давайте святкувати люди добрі,
Бо наша правда вже перемогла!
Ви ширше відкривайте ваші торби,
Насиплять зараз вам туди добра.

Субсидію, щоб все перекривала,
І ще щоб залишилось на півас!
А пенсія така, що боже правий,
Лазурний Берег вже чекає вас!

Я чув, уже бюджетникам зарпати
Попіднімали, що найменше, в десять раз!
Суворо влада буде тільки тих карати,
Хто в інстаграмох не сидить в робочий час!

Ось МВФ, під зад ногою треба гнати,
Щоб не примушував за все платити нас.
Бо де ж це видано, що треба ціну знати,
І економно витрачати воду й газ.

Через кордон любі машини перегнати
Дозволять без обмежень бляхарям.
Держава ж тих не буде ображати,
Хто на утиль металобрухт завозить нам.

Прийшов кінець, нарешті, й медреформи,
В смітник дорога всім сімейним лікарям.
Не треба тих людей реформувати,
Хто всі хвороби вже давно лікує сам.

Як ти бідаха і не хочеш працювати,
Або хотів би "працювать і не потіть",
Тобі держава зобовязана негайно,
За надшкідливість існування доплатить.

Так, треба швидко все порахувати,
Що «паперєднікі» зуміли накопить.
З народу владою усі оті міліярди
По справедливості ми зможем поділить.

Важлива справа ця, й відповідальна!
Тут кулькулятор треба залучить,
Щоб до копійки двадцять тих мільярдів,
На сорок пять мільйонів поділить.

О горе! Як оцей холодний розум
Посмів нас так жорстоко засмутить?
Цим штучним електронним інтелектом
Тепер на кухні буду я горіхи бить!

Женіть цих олігархів й казнокрадів!
Геть корупціонерів і бариг!
Їх накопичення один нікчемний місяць
Народу «мудрому» дозволить погудіть!

09.08.2019

Нашіптує, нацьковує кругом,
Гуртом слона вкусити хоче гном.
Не вгомониться все вона ніяк –
Огидна інтриганка Шапокляк.

Орлиці хтіла вправити хребта,
А та наскубла добре їй хвоста!
І тут узяв звірюку переляк –
Гієну, не левицю, Шапокляк.

І тільки де не з`явиться на мить,
Од неї падла запахом смердить.
Дожовує все залишки здохляк
Спесива провокуйка Шапокляк.

Хвоста свого розпустить, як павич,
Аж уночі регоче з неї сич.
Ну як, скажіте, вилікувать, як?
Цю манечку величчя в Шапокляк?

Заготовляти сушкуватий хмиз,
Уже пора провітрювати ліс.
Бо хазяйнує в ньому абияк
Гієниста габздиня Шапокляк!

26 липня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)

Сорок років черепашка
В магазин ішла по пляшку.

Озвірілі бегемоти
Розтоптали кашалота.

Зденервована горила
Вистрибнула з гвинтокрила.

Сподівалася кульбаба
На сватів од баобаба.

Закортіло аскариді
Побувати на кориді.

Медведчук і рабінович –
Шо за фрукт і шо за овоч?

Зграя вкурених макак
Потоптала бабі мак.

Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
що ігнорують українську мову
і з тилу опрацьовують язик.

Була вона, а нині ось – воно!
В Одесі! І купається у морі,
не тоне у воді... Народе, sorry?
Тобі сьогодні поки-що – на дно.

Ти обираєш іншого месію
і забуваєш істинне добро,
міняючи копійку на зеро,
не маючи ні клепки, ні надії.

За тебе нині думає не Зе,
а Пе, який у якості холопа
ініціює санкції Європи.
Тобі лише на клоуна везе.

Воно іще азів не розуміє,
а пхається туди, де – «нє альо».
Але йому сьогодні комільфо,
що плюнути на націю уміє,
допоки ще насилує Росію
висяче і лисіюче х...ьо.

07/19

У них коротка лава запасних,
Для них цей матч оформлять ветерани,
Відхрестяться від швалі і від рвані,
Перелицюють битих на нових.

І сотні заяложених облич
Дорвуться заповітного корита,
Аби собі, улюбленим, служити,
Пославши нас подалі. До узбіч.

Прилетіло НЛО
У моє село,
Шандарахнуло й сільраду
В друзки рознесло.
Довго люди гомоніли –
Що воно було?
Голові, видать, воздалось
За колишнє зло.
Був колись він партократом,
Іроду служив,
Маму, тата, брата, свата
Підло заложив,
Владу, суд, прокуратуру
Внаглу купував,
А тепер прийшла розплата,
Звідки не чекав.

Боляче чути обіцянки
Десятирічні соло - бранки
Невтомні блазнів забаганки
На плечі наші - панів статки

Один на одного зливають
Не червоніючи все грають
І так все швидко забувають
Коли мандат свій - залишають

Актори різних коаліцій
Оберігають зміст традицій
Завжди у ракурсі амбіцій
Психологічних блеф - позицій

Вже стільки років набивають
Офшорам адресат міняють
Так безсоромно розкрадають
Де зупинитися - не знають

Дійшли до того що вбивають
Народ свій власний зневажають
Так ситно п*ють , і наливають
Із глузду з*їхавши - ікають

Боляче чути обіцянки
Десятирічні блеф - антракти
Продажні , рідні куртизанки
Вже не до сміху - ваші жарти.

Мішок уже розв’язаний. Європа
побачила у величі й красі
із булавою у руці холопа
малої і чумазої Русі.

Велике Пу взуває лабутени,
а Зе – свої котурни по нозі.
Одне одному рівні сюзерени,
але не підходящі по вазі.

Поопускали очі і васали,
і авгури пропащої Руси,
аби не засміятися у залі,
де одягають шорти і труси.

Оце і все нечуване – уголос,
куди ВеЗе і що гальмує віз
та лає Мову, Армію і Томос
і не використовує безвіз.

Не добачає ні хвоста, ні рила,
ні ратиць у данайського коня.
Що не посада – чергова свиня.

Йому і зрозуміти не під силу,
яке лайно зелене оточило
це миле і мале жи...
                          кошеня.

06/19

І
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
із пиками хирляво-молодих.
І вови ситі, і овечки раді.

Є лісапета і одне цабе,
педалі є і очмана рулює,
а ми уже очікуємо дулю
і у клітинку небо голубе.

Які миряни, то такі й пророки.
Ті самі гасла вигаслих ідей...
Все як було і буде у людей
і не клює ворона круку око.

На ладан економіка ірже,
корупції неміряної – море,
а їм усе ще, – хто кого поборе...

Гуляють королі у негліже...
Питається, – навіщо це чуже
у перспективі як і апріорі?

ІІ
Електорату все іще «ВеЗе»,
але війна не зачиняє двері.
Її реінкарнація повзе,
а шухеру немає у етері.

У Раді – тихо... В Думі – суєта!
Линяє Зе і Пу його не «мочить».
Уже немає у мішку кота,
але Європа протирає очі.

ІІІ
Розхитуємо маятник біди.
Уже на часі скасувати мову
і незагойні болячки орди
нап’ялити на голову здорову.

І цього мало! На кону піар –
живуча топоніміка Росії.
А далі буде – за один удар
перерубати вузлики Гордія.

Во славу визволителів-катів
оздобити іржаві п’єдестали
щурами тилу, рилами штабів,
які Союз тілами трамбували.

І п’ятою колоною іде
парафія конаючої ери,
очорнюючи місію ідей
у нації Шухевича-Бандери.

І фарисеї знову ожили,
і моїсеї збіглися до кучі –
очолити невидимі тили
і дочекатись видимої бучі.

О! Нащо нам такий печальний гімн?
І у команді точаться дебати, –
усе, що є, на інше поміняти
і захопити Український Дім.

О, дорогі і прези, і прем’єри,
як докучає ваша суєта:
і це не те, і місія не та...

Але зайняти кулуари мера,
осміяного вами у партері –
оце уже фатальна сміхота.

06/19

Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,
Задовго носить їх свята земля.

І знов лунає цілий день
"бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень",
і знов країною гуля -
"давай нового короля",
"король помер - король воскрес",
триває виборчий процес,
і знов лунає цілий день
"бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень".
І знову на арені біс
когось нового нам приніс,
когось старого (звичай є),
зозуля, знай собі, кує
своє "бла-бла... бла-бла... ба...бла",
казки нові нам принесла -
до трону в черзі день-у-день
співак, боксер, і бла-бла...зень,
і ще там тисяча голів,
і купа нецензурних слів,
кипить робота в ЦВКа,
тремтить у виборця рука,
і знову в ЗМІ "бла-бла, бла-бла",
та суть стара - давай бабла!
Король помер - король воскрес!
Триває виборчий процес!

06.06.2019

Іноді наздоганяють -
чуток про себе міражі
Сміюсь до сліз , не припиняють -
плітки крутити віражі

Такий збирається транс - збірник ,
що навіть гордість на коні
Потрібно видати посібник -
як дурнів злити в метушні

Комусь все заважає жити -
позиція уподобань
Друзям в лапках не догодити -
до всього прейскурант питань

Життя цікаве аж занадто -
та більшість знає - хто є хто
Тому пліткуйте регулярно -
старайтесь , щоб мені везло.

Брешуть , лають мов собаки
Наші чинні депутати
Хитрі , злісні інтригани
Щедрі змістом обіцянки

І худющі , і мордаті
Інваліди , дурнуваті
Всі завзяті молодці
Плагіати - мудреці

Як послухаєш - аж дивно
Як усе у них гостинно
Як боронять те болото
Де все вариться те кодло

Що для нас вони гаранти
Професійні спекулянти
Найщиріші патріоти
Премії їх від клопоти

Знову й знову обіцяють
Стан нервовий нагнітають
Як за нас уболівають
По офшорах все ховають

Все гадають , мотивують
Здобич у кориті чують
Від казок своїх блефують
Власний лепет вже не чують

Ось таке у нас кіно
Злидні грають в доміно
Популістів ремесло
Народ в багно , собі майно.

І де я тільки не бував
Від когось брав , питання мав
За кого дійсно вболівав
Для того не помітним став

Мені всміхалися вітри
Цвіли уквітчані сади
Стелили ткані рушники
Та плутало мої сліди

Можливо я не розумів
Себе до розпачу довів
Не тою правдою терпів
Не тому вогнищу горів

Я не жалкую ні про що
Мої падіння ремесло
Яку дорогу вабило
На ту було розтрачено

І де я тільки не бував
Від когось брав , комусь давав
Кого я дійсно шанував
Для того не помітним став.

І
Усім відомо, – де війною віє,
чекай із «іхтамнєтами» Москву.
Конаюча в агонії Росія
колонізує «вату» світову.

Куди не йди, усюди їхнє рило.
Уже й своє – і те гноїть капрал,
а кривославна мафія Кирила
окурює кадилами Урал.

Палає схід, а їм – аби до Бугу
палити все, що хоче їхній бог...
На небосхилі виник Вова другий
і Болівар не винесе обох.

ІІ
Потроївся орел двоєголовий.
Не знає, що у нього в голові.
І лаптями черпають іванови
усі потоки чорної крові.

Вертаються ті самі отамани.
Що їхало, те й здибало собі.
І потирають руки клептомани –
і по халяві видно, й по губі.

ІІІ
Регоче Україна і не чує,
не добачає на своєму дні,
що обирає і куди прямує.

Великий Пиня їде на коні
і розділяє, і володарює...

Кощій шукає голку на війні.

05/19

Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.

В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй, що маєш сили,
Тебе не дочекається сортір.

Хочу бути як всі,
Щоб ховатися хитро за спини.
Зневажати добро,
Мов щитом, прикриваючись злом,
Перед сильними світу,
По-рабськи схиляти коліна,
Переждати в кущах,
Коли треба іти напролом.

Хочу бути як всі,
І своїм почуватись у зграї,
Відчувати плече
Компаньйона слизької руки.
Совість не запече,
Ані осуд ні суд не скарає.
Гола правда мовчить,
Коли гору беруть срібняки.

З ранку воза як запріг -
до самої ночі
Трясцю втому переміг -
аж запали очі

До ладу все у дворі -
просто любо глянуть
Дід хазяїн у селі -
і про це всі знають

І худоба вся його -
наче на картинці
У карманах порожньо -
все у баби в скринці

От настільки роботящий -
добрий , і привітний
Норов баби ой гарячий -
стабільно гастрітний

Все що краще у ничках -
поховане трухне
У лахмітті , у горшках -
заставлене кисне

І готує діду так -
аби рахувалось
Маю я - поганий смак -
нею звітувалось

Виростили двох дітей -
і онуків мають
Дід в повазі від гостей -
від баби ікають

От загадки лабіринт -
протирічь тяжіння
Де потрібен рані бинт -
баба ліпить зілля

І не сталося нічого -
такого страшного
Бо як любиш - то від того -
все в житті чудово.

Зручно бути малоросом,
Безголовим, безголосим,
Що завжди уклінно просить,
Аби хтось йому подав.

Ницість входить у систему,
Через те ми так жиємо,
І тому на тих плюємо,
Хто запроданцем не став.

Людям остогидли казнокради
Люди утомилися від влади.
Люди сподіваються на зміни...
Що чекати? Третьої руїни?

Із пари лих найменше вибираєм,
І жоден вибір не веде до раю.
Якщо й судились райдужні путі –
То, певно, не при нашому житті.

Ні обіцянок, ні пробачень –
Ну що б, здавалося, слова....
Який «прикольний» Вова «парєнь»!
Та це – інакше амплуа.

Люби коханого себе,
Інакше хто тебе полюбить,
Нехай нічого не гребе –
Ти мусиш мати шкуру грубу.

Дерись крізь терни до зірок,
Тут без нахабства неможливо,
Бо у політику – ні крок
Для м’якосердих і правдивих.

Ти клнкурента утопи
У ложці дьогтю. Краще – в бочці.
Аби весь люд оторопів
Від правдорубства правдоборця.

Та все не списуй на заброд,
Не поминай кацапа всує.
Згадай окрадений народ –
Він долі кращої вартує.

Диких танців карусель
Третій день гарцює
Це ганяє ніч , і день
Бабин гнів лютує...

Підвела під монастир
Дурна діда звичка
На чужий покіс кобил
Загнав , сталась стичка...

Прикро те що до куми
Яку він так хає
Ласий до її краси
Все село це знає...

Як побачить її косу
На ходу аж мліє
А зарум*янілу вроду
Увесь аж пітніє...

Запідозрила щось баба
Що то ненароком
Все сплановано було
Корова б їм рогом...

Вона все спостерігала
З - за старого дуба
Як кума йому моргала
Мов жаба з болота...

Нагиналася усе
Виставляла груди
Щебетала - стереже
Від собаки кури...

А дід рота аж відкрив
Муха б туди впала
Так улесливо просив
Зцілить йому зуба...

Заглядала та кругом
Уйого щелепу
Покотились обертом
Аж до очерету...

Я туди , а там оба
До гріха вже діло
У обіймах тіла два
Целюліт весь видно

Коромисло де взяла ???
Вже не пам*ятаю
Та тріщала та халепа
Здалися без бою...

А кума , ой -ой біда
Блискавку їй в жабра
Все кричала , наче я
Дурепа нахабна...

Диких танців канітель
Третій день гарцює
Рифм нечуваних коктейль
Битий дід смакує.

Хороше діло – оптимізм,
А надто – як реальний,
Коли не валиться униз
Твій стан матеріальний.

Єдину істину затям
Собі на перспективу –
Захоплюватися життям
Тверезим – неможливо!

Вона чаїтися уміє –
Не сподіваєшся її,
Та нишком зло довкола сіє
Людисько, схоже до змії.

І хоч там як вона маскує
Підступні наміри свої,
Але недобре провіщує
Істота з вишкіром змії.

І на добро чекати годі
Ані в державі, ні в сім'ї,
Допоки нами верховодять
Людці з ментальністю змії.

Ну що, стрічайте, я ваш повелитель,
Я ваш оратор, я ваш поводир,
Я президентів ґедзь, Салах-ад-Дин.
Вам мені кланятись, я – цар і небожитель.

Я вмію в шкуру лізти молодим,
Я можу старість вашу збавити прилюдно.
Ну що, повірили обіцянкам дурним?
Ви що всі думали, я чудотворець, Будда?

Ваші життя належать всі мені!
Бо ви як гвинтики в моєму механізмі,
Що робить всемогутнім богом – бізнес,
А я над вами з німбом осяйним.

Вам не потрібно знати хто є хто,
Вам взагалі не варто лізть в науку.
Бо для людей найкраще долото –
Тільки мовчати стишено в принуках.

Ну ось він я, могутній вседержавець,
Для мене влада гетьмана важка.
Ви щось казали? Гроші на буханець?
Ох, не смішіть, спустіє вся казна!

Ой, попутав діда біс –
Дід в політику поліз,
Користуючись моментом
Навострився в президенти.

Та зчинила рейвах баба:
– Ти куди, старий незграбо?
Ти ж не годний ні до чого,
Подивіться на дурного!

Схаменувсь немудрий дід,
Та й не лізе, де не слід.
_____

Коб на всіх тих кандидатів
Мудру бабу нацькувати.

Хай власний дурить нас месія,
Хай власна світить нам тюрма,
Та до клятущої Росії
Уже повернення нема.

Як продаєшся знову ти за гречку –
Ти є продажна шкура, безперечно
І не вартуєш навіть суперечки,
А лиш сідла, нагайки і вуздечки.

Та нехай вони, як знають,
Із трусів повистрибають,
Нам – своє робить.
Дуркачів, Шуськів – до ями,
Всіх у ями, всіх у ями
Будем, будем бить.

Знову віршик-одноденку
Пише даун Василенко –
Плюнь, і розітри.
Чорт узяв його до пекла,
В задницю смоли запекло
Влив аж літрів три!

Репетують, небораки,
Всіх поставили їх раком
І щосили б`ють!
Бо образили, невдахи,
Нашого святого птаха –
Ось у чому суть!

10.02.2019.

Оце людина справді має дар!
Піїти, критики тримайте дози –
Як солітер – довжезний коментар –
Нас висікли, як сидорову козу.

Один сушив, а цей уже січе,
Суддя більш «професійний» він і строгий…
І вирок, наче уй через плече.
Сестра таланту – стислість - не для нього!

І знову на «ПМ» клозет чи срач.
Є обсиратель головний – не ви всі!
Аж на гіллі усічений дуркач
Русизмом-суржиком ледь не вдавився!

9.12.7526 р. (Від Трипілля) (9.02.2019)

Невдатної поезії нема,
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.

Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!
Вночі строчу сонети, зранку - оди.

То мудрецям потрібні вчителі,
Редактори та критики зубасті.
В граматиці дрімучий як дуліб,
Посклеювали музи вчора ласти.

Із велелюбних вислизнув обійм
І трупи позакопував на нивах.
Ну то і що? Пегас іще живий!
Коняка - це скотина терпелива.

Між ребрами намацується пульс,
Поставив клізму, масажую анус.
Із-під хвоста моє "творіння" гупс!
Оклигав кінь! Дарма здіймали галас.

15.01.2019р.

Трави зеленіють (переклад)
на замовлення любителів пейзажної та природної лірики.

Алєксєй Плєщєєв

Травка зеленеет,
Солнышко блестит;
Ласточка с весною
В сени к нам летит.

С нею солнце краше
И весна милей…
Прощебечь с дороги
Нам привет скорей!

Дам тебе я зерен,
А ты песню спой,
Что из стран далеких
Принесла с собой…

Олександр Сушко

Трави зеленіють,
Сонечко блищить.
Ластівка-веснянка
До садка летить.

З нею сонце ліпше
Та миліш весна.
Принеси скоріше
Привітання нам.

Дам тобі зерняток,
Ти ж бо щебечи
Про весняне свято,
Журавлів ключі.

15.01.2019р.

Все буде добре!

На панно розпустилась гладь,
Міль побила вишивані квіти.
Бо товариш наслав проклять
І бажає мене удавити.

Каже: - Вірус ти! Патоген!
А укуси отруйні зміїні.
Від образи вмирає день,
Оживають у сутінках тіні.

А мені його просто жаль
(половина душі згоріла!).
Тож здоров'ячка побажав,
Хай Пегасик закусить вудила.

Щоб злетів у захмарну синь,
Хвилі спокою змили злостиве.
Хочеш мавки - лиш попроси,
Вона вміє одводить од прірви.

Ось побачиш - пощезне гнів,
Зацвітуть матіоли та ружі.
Був здоровий, як світ любив,
Ну, а нині від злоби недужий.

Друг потрапив старий в біду,
На сумлінні менгіром докір.
Обереги йому плету,
Розчаровую злі навроки.

15.01.2018р.

Самоклоновані поети
Летять нізвідки, мов комети,
Розсіюючи інтернетом
Недоримовані куплети.

** ** **
Де наш кобзар-перебендя?
Якщо хтось те знає,
Просіть нехай в Україну
Він мерщій вертає.

Поки він рихтує кобзу,
Чи десь притомився,
Тут у нас на президента
Блазень зголосився.

Певно зиск із того має,
Чи вдачу зміїну,
Бо паплюжить рідну мову,
Ганьбить Україну.

Блазень блазнем, навіть має
Зовнішність негожу,
Невластиву українцю,
На пацюка схожу.

Недолугий і зелений
У серйозних справах.
Де й коли ще правлять блазні?
У яких державах?

Вертай швидше, наш кобзарю,
Заспівай, щоб очі
Відкрилися на облуду
Тим, хто блазня хоче
Обирати на гетьмана,
Щоб весь світ сміявся
І всяк ворог України
З радощів ус-ався…

Склав Ковіпа
4-5 січня 2019 р.

Ти чуєш, рохкає майбутнє
і пахне виборчим лайном?
То обіцяють гойні будні
мужі звитяжні за столом.

Там куций хвостик – символ вдачі,
корито – щастя живота,
престижне шмаття від Версачі
і віра в Бога золота.

Пухленькі щічки, сонні очі.
Фізіологія «хапка».
Стовпи державні жаба точить.
У поміч їй «своя» рука.

На часі тлусте і злодійське,
пожадне чавкання зажер –
болото рідне українське
від перших днів і дотепер.

В кінці зими повіє вітер,
лютнево-звичний студенець.
Впадуть ази собачих літер.
Настане брехові кінець?

Звичайно, ні. Років звіринець
на нашій страдній стороні
у сенсі луди – не чужинець,
у сенсі бучі – на коні.

Із матриць мрій до трафарету:
паплюж усе, звелич себе,
задій китайську естафету,
хитай дорогу «цоб-цабе»…

Дали надії-зміни маху.
ілюзіон пустих вистав.
Тепер свиня несе на плаху
усе, що песик не украв:

останні щирі сподівання,
бажання миру і добра.
Такі наївні уповання?
Упали з кінчика пера…

12.2018

За гнилыми заборами-злыднями
На могилах свободы задушенной
быль разрухи бардачно обыденной
Захолустья и траурной пустоши

Там зазорно все то , что не велено
Там в цепях , заколоченный наглухо
Мир Немцова , позорно расстрелянный
полудиким кадыровским лабухом

Там остатки-ростки демократии
рвали с визгом , придворною свитою.
Псы что кличут себя мыжебратьями
Прикрываясь , "ничто незабытием "...

И к соседям и к тем что им верили
Приходили ордою мамаевской
Бей своих , клич лихой , клич проверенный
Чтоб чужие боялись и маялись

Превозмочь, обещая все ужасы
Помогали войной и пожарами
Убивали по братски дружесски
Со вселенской заботой и жалостью

Выражая любовь , сострадание
Притворившись пушистыми, белыми
На весь мир с крокодильим рыданием
Проклинали войну артобстрелами...

О. Квітень
м.Мукачево

Ох і лютий поетів гурт!
Той сокиру несе, той лопату.
Критикана загнали в кут,
За пиху надійшла розплата.

Ухопили мене за хвоста
Та із неба жбурнули в яму:
- Хай очуняє "суперстар"
Та почистить зубиська й карму!

Із Парнасу в болото"Плюх!",
Злиплась шерсть на змокрілій шубі.
Зустрічає дзуміння мух
І сестричок період шлюбний.

Хоч усіх і переказив,
Обійшлось цього разу без яду.
Більш не буду - клянусь усім -
Підгризати поетів ззаду.

01.01.2019р.

Кровосис

Не можуть критикани жить без крові,
І я сьогодні декого вкусив.
А поетеси вельми гонорові,
В усіх у стелю встромлені носи.

У їх творіннях ніц немає вади,
Бо кожне слово - вічності ковток.
Тому до них підкрадуюсь іззаду,
У дар небес встромляю хоботок.

В живиці є усе: Ерато стогін,
Хвалебні гімни, лірика щемка.
Обкусані у сонетярок ноги,
В ронделеплеток гузна у дірках.

Сисун ще той! Труйний язик в щелепах
Щоденно плеще гумором усмак.
Летять прокляття та плачі до неба,
Свербіж пиху до сказу аж дійма.

Від мене харапудяться таланти,
Не кличуть читачі "Віват! На біс!".
А, може, браття, досить кров смоктати,
Водицею із крана обійтись?

04.01.2019 р.

Війна на Парнасі! Кубло розсичалось гадюк!
Кусаються змії,- з пихою, вельбучним апломбом.
А винен - сатирик! Це він всіх лобами "тук-тук!",
За рогом сидить і насінням натоптує ковбик.

Ворушаться в буйних митців їжаки у трусах,
Гавкоче поспільство, не чути "сю-сю" й "мусі-пусі".
Лютує прозаїк, із лирика кров висиса,
Модерн класицизму вимазує дьогтем рейтузи.

А я про кохання писнути лише попросив,
Де жінка стрічає свого Одіссея з Ітаки.
Натомість - обкусані вуха, сідниці, носи,
У дланях мечі! Треба битися! Тут не до мавки!

У кожного різні тематика, стиль і смаки,
Весь вік пейзажист одну тему, нещасну, ялозив.
І тішили боки природоньки форми м'які,
Аж тут пропонують змінити усталену позу.

Займенників лантух підсилює дієслова,
Зростає потужна гущавина мовби-немовби.
О, де ж ви - солодкі іриски, медок, пахлава?
Нема похвали! Критикують щодня віршороби!

Усі хто не хвалить - для бевзя - завжди вороги,
Метає громи у товпу напиндючений писок.
Левицю здолати невдатнику не до снаги,
Лишається тихо ковтати ропух і жабисьок.

22.12.2018р.

Укліщився в сідниченьку зоїл,
Щодня гризе мої творіння, злюка:
- Драглисті, бевзе, віршики твої!
Пегас не кінь, а хвора й лиса курка!

Мій читачу! Сонетяра прости!
Чудовні оди грамузляв ізмалку.
Та це не ґандж, такий у мене стиль,
Облисів друг, бо мудрий як оракул.

Виплоджую по книжці раз на рік,
Натруджений скрипить жахітно копчик.
А заздрісні невдахи-упирі
В моїм промінні слави грітись хочуть.

Нема поваги. Слух терзає сміх,
Від жартування стигне кров у жилах.
Та я - пишу! Віршець черговий "Плиг!"
Та...знов попав сатирику на вила!

О, як же він, поганець, задовбав,
За це йому проклять набалабонив.
Уїлась в душу критики ропа
Взірця літературної ікони.

Зірвали миші генія шеврон,
Із бубенцями одягли картузик.
Чкурнув останній з друзів епігон,
Сконав Пегас, втекла беззуба муза.

19.12.2018р.

Мережа

Тисне кіт не "Enter", йду у чат,
Слухаю привіти з пекла, Марса.
Одбиваюсь кволо від дівчат,
Сиплються в ніщо піщинки часу.

Вирячивсь як зомбі на екран,
Вистигає у руці сарделька.
Бога захищає гурт вірян -
Шпетить віру атеїст Омелько.

Черга за рецептиком маци
Та за бусами з багатоніжок.
Жмуття електронних папірців
Банк прислав аби платив скоріше.

Чути сморід нету і в гробах,
Будить мертвих віртуальний галас.
Контрапунктом - вбивства, гвалт, татьба,
Між коментарями труйні жала.

Пише геній лірику щемку,
Я готуюсь вигукнути "Аве!".
Пхає відьма: - Йди, покритикуй,
Брудом ляпни в сонечко ласкаве.

У писак і читачів роздор,
Міх образ, колючі недомовки.
Від безсилля гасне монітор:
Зникнув струм. Панує мир та спокій...

12.12.2018р.

Хрон (infernum) - це делікатес,
Чистить чакри творчості шалено.
У сучасних супер-поетес
Вже не кров, а сік із нього в венах.

З'їв кеге - світлішають думки,
Вірші пруть глибокі та охайні.
В мене хрону бодні, баняки,
На десерт щодня даю коханій.

Сік із хрону вилікує сум,
Слізки із поезії - галопом.
Щезне блаж, істерика, трясун,
Звивини прокинуться під лобом.

Мій Пегас - елітний "Порш Кайєн",
А в невдах від " Запорожця" кузов.
Лірика плаксива - не моє,
Вилікував хроном кволу музу.

Віршарам рум'янець до лиця,-
Наче, хтось влупив по морді кедом.
Сила мислі вся у корінцях:
Вік жував і, врешті, став поетом.

11.12.2018. р.




Народження

- Прокинься, коханий! Вже ранок, мій любий!
Зі мною пограй в піддавки.
Під ковдрою шурхіт, дружина голубить,
Пестливо скубе волоски.

Здаюся одразу стрункій генеральші,
Бо мудрий, слухняний зольдат.
Хай коник моторний пасеться на паші,
Зростає із поні гігант.

Вмостилася доля ізверху ловкенько,
Галопом помчала в Едем.
А перса у неї духм'яні, м'якенькі -
Це місце для мене святе.

Всю душу із мене висотує мавка,
Притиснув до ліжка борвій.
В розчахнутій гілці стрибає кульбабка -
Долонею гладжу її.

У променях сонця стелюся барвінком,
Зливаються серцебиття.
У Яня та Іня рождається зірка -
Маленький клубочок життя.

11.22.2018р.

Доста глупства! Посивіли пейси,
Додалося у лобі ума.
Покататися на пікінесі
Ізнадвору гукнула кума.

В упряж "левів" пакую попарно,
Трохи сала стоплю з ненажер.
Пси могутні, потягнуть титана,
Я ж манюній - із пудом центнер.

В мудрих пустощах треба терпіння,
Від утіхи вигукую "Ах!".
Їздив, браття, учора на свинях,
А на тижні літав на слонах.

Батожищем вперіщив кусючок,
Щоб "Хюндаєм" помчали на схід.
Бо вважаю - для справи так лучче,
Надто тлустий в блохастиків вид.

Зледащіли! Не тягнуть корита!
Під ногами калюжки руді.
А котиську накручують діти
Пишні вусики на бігуді.

P.S:

Крики болю втонули у жартах,
Завтра іграшки будуть нові.
Вчиться син катувати у тата:
Буде гицель. Такий як і він.

10.12.2018 р.

Зміни

Від оглядин стигне кров у венах,
У дружини форм таких нема.
Чоловічий клуб, шесток, арена,
Танцівниця ногу підійма.

Бо щодня качається в спортзалі,
Випадає з топіків, тунік.
А у жінки моцний торс у салі,
Дві філейки, наче кавуни.

Задрижали у спіралях гени,
З дівою в уяві мартопляс.
Прикриває листячко вербени
Сексуально-еротичний паз.

Пік оргазму. Ми - країна вільна!
Геть моралі фіговий листок!
Вдома ж тихо. Під вікном дружина
Вишива Ісусика з хрестом.

Хай до Відня їде працювати,
Лоном торгуватиме щодня.
Шлюб сьогодні шеляга не вартий,
Долар у кишені - ось рідня!

10.12.2018р.

Знову

Нежить у поезії - це норма,
Стримувати чмихи сил нема.
Вчитель каже: - Тут потрібна кома,
Там поставив крапочку дарма.

На папір стрибають закарлюки,
Хутко січку хрумає читач.
Кожен твір народжується в муках!
Від душі! Пегасику, не плач!

Мастурбую музоньку щоденно,
Руки утомилися, їй бо!
Та канцони лізуть із глютеном,
А сонети загриза грибок

Ну то й що? У кожного є вади!
Тож до біса критику дурну!
Заздрісник шепоче: - Кинь писати,
Краще цвяхи забивай в труну.

У читців перехопило подих,
Вирячили очі о-го-го!
Це у мене вичмихнулась ода,
Геніальна! Звісно, про любов.

10.12.2028р.

Якщо поезії немає у душі -
Нелегко жити, серце в онімінні.
Тому Пегас щодня ірже: - Вставай! Пиши!
Коли жуєш чи робиш омовіння...

Найголовніше - ухопити олівця,
Заглибитись у думах в потойбічне.
І - бац! Лопух перетворився на митця,
А графоман уляпався у вічне.

А соловей співа про небо голубе -
Спинися та послухай голос Бога!
А знизу кіз гурточоч в противагу "Бе-е-е!",
Рохкоче аріозо сита льоха.

Квакочуть жаби тлусті хором у ставку,
Ропуха голос подає з калюжі.
Прийшов у гості знову з дримбою мій кум -
Оглух я, друзі, одягну беруші.

07.12.2018р.

Є в оркестрі скрипки та валторни,
Вік учились грати недарма.
Та свистулька внадилась моторна:
Гвалту - доста, музики - нема.

Нині моду правлять недоріки,
Чисті ноти - фарс, не той фасон.
Моцарт на роялі хай не тринька,
Є "маестро" з Диркіна-Фасо.

Плетиво крикливо-какофонне
Свердлить мізки чемним слухачам.
На додачу - пищик епігонить,
Бо погано музику вивчав.

Зве на поміч дримбу й козобаса,
Бубон у квартеті - диригент.
Гримнула прелюдія до "вальса",
Відень онімів і Будапешт.

Поспливали дохлі раки й риби,
Від музик перелякався й сам.
Дикунам наставник непотрібен,
Можна вити й так у небеса.

06.12.2018р.