СупрОтив і талановитА непотріб

Стосовно питання, що я починаю першим.
Так, Микола Дудар, про якого я до сьогодні не сказав жодного слова, 12 квітня цього року написав у своїй рецензіїї на мій «Відкритий лист головному редакторові ПМ» такі слова про мене: «завдяки старанням гундарьОва я заблокував коментарі… безумовно, талановитА непотріб… (взагалі-то непотріб - чоловічого роду) таке враження, що воно тут як спецпроект…»
Тобто я з-під пера цього дописувача виступаю аж у трьох іпостасях: він, вона і воно…

А от як Дудар складає вірші:

Власноруч відтяпав шмат…
Проковтнув. І задихнувся.
Лиш почув вдогін він мат,
Взяв й в супрОтиві проснувся…
Зась, нікого… сам на сам
А вікно чомусь зашторив.
З того бо… виднівся Храм,
А за Ним виднілись гори…
То таке… То назавжди!
Ти дивись, застрягло в горлі…
Задихався — і ожив.
Вибачайте вже… аmsorі.

(Микола Дудар «То таке…»)

А це вже моя імпресія від його творіння:

Власноруч відтяпав вірш…
Мій читач аж задихнувся.
Мат почув вдогін я лиш.
Взяв й в супрОтиві проснувся…

Автор: Юрко Дар
2024 рік

Ювілейний Мусі-пусі


Сьогодні прочитав сатиричний вірш «Мусі-пусі»:

 Є вуйко. Пише мливо натщесерце,
Від заздрощів погавкує на світ.
А я сатирик. Полюбляю з перцем
Жувати його твори на обід.

Аж казиться, аж піниться поетик!
Потуги творчі марні! Хоч убий.
Та графоман у квецянні упертий
З Пегаса день і нічку топить лій.

До крові лошакові стер підковки,
Зігнув хребта скотині у дугу...
Сьогодня, як і вчора - настрій ловкий,
Регочуть музи. Я ж бо - ні гу-гу.

Щоправда, зранку був «дядя Юра». А після обіду - вже «вуйко». Але так, звичайно, поетичніше.
Безперечно, такий сатиричний шедевр не може не викликати цілком природних заздрощів. Отже, спробував і сам скласти щось у такому дусі…
І зверніть увагу - у мене тут жодного прізвища!

Я сатирик Мусі-пусі,
ось такі пишу писюсі.
Враз хребта зігну в дугу!
Всі замовкли? Ні гу-гу…

Автор: Юрко Дар
2024 рік

***
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано
як бути у компанії поганій.
Але якщо воно
іде на дно,
то виринає у зеленій твані.

***
А куцому до зайця є одна
дорога, що веде його угору,
але вона
ось-ось досягне дна
і поведе до унтера мордору.

***
А в Україні зайві генерали
або верховний офісу – двійник,
тому й міняло,
що надиктували,
бо десь-то мало того, що не втік.

***
А ми, таки, плазуємо до миру
і, може, Україні повезе,
якщо кумири
хоч на йоту щирі,
як менеджери, у обоймі ze.

***
А нашу дорогу «еліту»
в Америці за дурнів мали,
бо танцюристу
і туристу
на сцені кеди заважали.

Реляція
А у Європу нам іти не пізно –
і Томос є, і армія в бою,
і декому забороняють... візу,
і... ні на яку голову не лізе
те, що обрали люди на свою.

03/24

Ми ще пізнаємо уповні
зачаєне комічне зло,
що вивертається назовні
як явне ще одне пуйло.
Є паралелі історичні,
але реакції нема...
рішає, нібито, величний
і не відповідає, звично,
за скоєне біля керма.
Чому немає перемоги?
А, може, не туди веде
оманське чучело двоноге?
Чому немає допомоги?
Тому... що офіс украде?
А на московії ще видно:
її лакея єрмака,
колаборацію совка...
і ошкіряється огидне
чудовище вурдулака,
тому що пізно, очевидно,
його утнути до пенька.
Але за кого... ні, не дуже
іспанський сором опече,
коли почуємо іще,
чому Америці байдуже
як тій калоші у калюжі,
що протікає і... тече.

03/24

На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?

Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,
Бо смакує, ніби манну.

Зранку скаче і до ночі:
То алюром, то галопом.
Бережися, - можеш лопнуть!
Жаба давить, сліпнуть очі,

Бо в поетів є сонети,
Акровірші, тавтограми,
А у Галі - "вінегрети",
Наче з дуба впала "дама".

Доскакалась на порталах,
Видаляють язикату,
Заборонені їй батли.
Іподром чекає Галю.

***
Ще галасують недобиті зомбі,
чому вони у себе, мов чужі,
ховаються і досі в катакомби,
або... за що русня метає бомби
туди, де їй немає ще межі.

***
Міняються лакеї як угодно,
а так як подобає – аж ніяк
і памороки неуку-народу,
який не голосує за свободу,
напевно, добиває... р-нєрмаки.

***
На Банковій триває параноя,
але альтернатива цьому є –
або ума немає у героя,
якого обирали як плейбоя,
або кроти взялися за своє.

***
ОПе працює, наче... Мата Харі
та апробує заданий сценарій,
що як на зло не реалізував,
але хоч показово налякав
царя із агентурою у парі,
аби було... що босу обіцяв.

***
Величний бреше іноді затято,
що слуги у народу є одні
і їм немає місця на війні,
тому як подобає ухилянту,
репрезентує витрішки дурні.

***
У рейтингу не кожному дано
лукавити і дибати угору,
а як реально, то – іти на дно
до рівня унтерфюрера мордору.

Мораль
Якщо багате бідному на зло
як хижа птиця набиває воло
своє або володаря престолу,
то буде як не раз уже було,
коли його у небо підняло
і гепнуло наопашки додолу.

03/24

До смурного віршаря
Знов прийшло нещастя…
Бо напала й «витворя»
Слова швидка Настя.

Із породи він ослів,
Хлопець не ледачий.
І летять кавалки слів
Далі, ніж він бачить.

В цій купається «красі»,
Як в земному раю.
Розміри віршові всі
Достеменно знає.

Вилами він по воді
Пише. Їде «стріха».
Застосовує тоді
Наш братан – пірихій!

Раптом жінка в стилі «ню»
Промайне по хаті.
Він – хореєм – хорейню –
Почина писати.

Курячий лунає сміх –
Писало погнуте.
Він – сатирик. Може всіх
Ямбом ямбонути.

А як схоче хтось за то
Та послати з даху,
Прикриває, мов щитом,
Звично амфібрахій.

Всіх повчать писати – це
Найлюбіше діло.
І регоче нам в лице
Дактиль оскопілий.

Зрозуміло вже й коню,
Чом не дмуть пасати…
Ямбонутий хорейнюк
Знов сіда писати.

13 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)

Сатирою нікого не уб’єш,
тому її боятися не хоче
ні поц із булавою, ні... авжеж
отой, із росіяндії без меж –
з якого вікіпедія регоче,
сахається, але таки, ірже...
так само із дебелої коняки
у галіфе, але без фаберже
отамечки... оба у негліже –
вагомі кандидати на гілляку.
Нема чого розчулюватися,
якщо наразі плакати охота,
аби не очаровуватися
і не ліпити ангела із чорта.
Як не хитруй, а лихо не мине
ані шута, ані царя Гороха
і казочка кінчається потроху,
якщо усім лишається одне, –
через поріг пересадити Оха.

03.2024

Каннський фестиваль


По алому килиму Каннів
крокують недоторкАнні -
справжні майстри слова,
грамотності еталони,
мегазіркИ екрана:

СОБОЛЬ, СУШКО і УКРАЙНА.
___________
П р и м і т к а саме для цих майстрів:
Канни - місто у Франції.
Про історію кінофестивалів краще промовчати -
вже занадто для першого разу…

Автор: Юрко Дар
2024 рік

Учора - Погорєлов, сьогодні - Соболь


Здається, ще вчора у Миколи Погорєлова (Соболя) було все: і рейтинги - вищі, ніж навіть у Сергія Жадана, і власні заяви, що він, Соболь, - це навічно, і гучні успіхи у боротьбі зі зросійщеними, яку цей поет із абсолютно російським прізвищем Погорєлов, автор близько 700(!) віршів, що написані, за його ж словами, саме російською мовою, - чомусь почав не із себе…
А сьогодні картина трішечки змінилася…

Учора рейтинги - вище неба,
численні плоди творчих мук…
Сьогодні ж у стійці бути треба:
знов від Желіби потужний хук!
Наразі лишилися вірші-клони
і фрази затаскані злого клоуна…
Скажіть, де набратися сил, щоб знов
те нівечити, що зросійщено?

Автор: Юрко Дар
2024 рік

Галині Украйні


Над сайтами літає, мов примара,
і сіє розбрат і постійні чвари.
Якщо не встиг, то заблокуй,
інакше спокій твій - ку-ку…
Сімнадцятеро вже заблокувало!
Та все одно це надто мало…

Автор: Юрко Дар
2024 рік

Сонце підняло́ся,
тане чоколяда...
У Маруськи мої
Скінчилась помада.

- Любчику, рятуй ня!
Що маю робити?
Не буду ж я з варгом
Тріснутим ходити...

- Є над нами Воля!
Зате будеш знати.
І для поцілунків
Рот лиш відкривати...

2010

Мізки мої шкварчать, мов грінки:
Ну й вередуля - вереда!
Така прекрасна зовні жінка
Мою печінку доїда.

Нехай вона тобі смакує,
Бенкет проходить весело -
Ти ж непроста є вередуля -
Міс Вередуля Всесвіту!

Багато в мене ще смачненьких
Лишилось нутрощів - гуляй!
Кохаю так тебе, маленька,
Я не за апетит - за драйв.

2011

На росії в Україні
всі – багатії
і тому брати повинні
знищити її,
історично поховати,
і в аналах написати, –
на росії Україну
хочуть москалі...

Головує ще у Раді,
ніби, не свиня,
та у ОПі на нараді
никає русня.
Дуже хоче рулювати
і нікому не казати,
як гальмує все у Раді
головна свиня...

А на самій верхотурі
геній на коні
копіює у натурі
вивихи русні.
Україну поховав,
всьому світу показав,
як планує верхотура
зраду на війні...

02/24

***
Не пишуться вірші.
Лякає ЧаПе –
чим гірше, тим ліпше
ерзацу ОПе.

***
Якщо і ніяке
тасує війська,
тоді у вояки
корона тяжка.

***
Триматися влади,
причина одна –
ніякої зради
не спише війна.

***
Та годі лякати,
що буде майдан,
якщо винуватий
один отаман.

***
Якщо обираєш
паяца-цабе,
чому не вважаєш
виною себе?

***
Останні етапи
цієї війни –
урізати лапи,
що біля казни.

Інклюзія
Готові до бою
майбутні герої
своєї одної
Вітчизни сини,
якщо переможе-
мо плем’я вороже,
тоді уже, може,
не буде війни.

02/24

Як побачить, що Остап
Хоче йти до нього, –
Головою крутить цап
Й виставляє роги.
Задирає грізно хвіст,
Зводиться на дибки, –
Закипає в ньому злість
На Остапа швидко.
Бо довів його до сліз
Той минулим літом,
Як старався крім двох кіз
Цапа подоїти.
01.02.24

***
На раші не чекають миру,
їм знову, – Київ подавай!
Але і цьому буде край,
коли вампіра і кумира
евакуюємо у рай.

***
Ще воюємо і треба
кожному солдату,
типу зелі і кулеби,
видати лопату.

***
І ми побачимо здаля
вперед ногами москаля,
хоча і... може бути,
червона мафія кремля
своя зеленій хунті.

***
У офісі на підлу зраду
(чию?)
позакладало вуха,
але тримаються за владу
свою
як воші за кожуха.

***
Війна ніколи не дає
нікому те, що треба,
хвалити Бога, є своє,
а зайве армія доб’є
і на землі, й у небі.

***
Не уживається совок
у хаті малороса,
тому й отримує урок –
лише осиковий кілок
укоськає барбоса.

Кульмінація
А філософія рече, –
усе минає і тече,
міняється і чахне,
коли у світі гаряче́
або оскомина пече –
московією пахне.

01/24

Тоненькі пальці, мов у піаністки
заплетені короткі КІСКИ
з бантами в стилі сюр…
ВОНА носить гузно от кутюр!

А може вона балерина колишня?
Колишня… ЗАЙВА айва… лишня…

Мінус НОГА – уже не балерина!
Нога колишня
привіталася в метро з дверима…

Антрактом вітер ГРИМА…

2023

***
Росія визволяє три віки
від нації Бандери українців.
Але навіщо ми, сякі-такі,
у відповідь на бомби по столиці
поцілили у їхні літаки?

***
Не лікар я, та маю на увазі –
у хворої совкової сім’ї
діагноз є... поїхали по фазі.
Вертаємося на круги свої
у просторі, у психіці, у часі.

***
Немає репутації у гнид,
а рейтинги – лише більмо на оці.
Лишається єдине – суїцид
і харакірі у новому році...

***
Кілок на лобі декому теши,
усе одно у нього чорне – біле.
Та хоч собі сьогодні не бреши,
навіщо вчора обіляв дебіла.

***
Не жадібні бувають москалі
у ейфорії і на епатажі –
все під ялинку: сушки, кораблі,
ракети, батальйони, екіпажі.

***
Руїною окопана земля
готова до чергової атаки,
аби плюгаве пугало кремля
як шишку почепити на гілляку.

Ітоґо:
Уже на носі високосний рік.
Колядники із офісу активи
украдені пакують на Мальдіви,
омани, емірати, в інший бік...
злодійкувата партія базік
очікує на новорічне диво.

Педі Ем на ПМ

Все лайниськом дрище,

Він не пише поем,

Весь у гнойовищі.


В нього збочень інтим

Він ЛГБТище.

Просто заздрить він тим,

Хто від нього вище.


Хто поезії є

Справжня тут окраса.

Того враз обплює

Заздрість підараса.



Педі Ем на ПМ

Скліщився, собака

Йди ти за кораблем -

Х.й тобі у сраку.

Педі Ем на ПМ

Все лайниськом дрище,

Він не пише поем,

Весь у гнойовищі.


В нього збочень інтим

Він ЛГБТище.

Просто заздрить він тим,

Хто від нього вище.


Хто поезії є

Справжня тут окраса.

Того враз обплює

Заздрість підараса.



Педі Ем на ПМ

Скліщився, собака

Йди ти за кораблем -

Х.й тобі у сраку.

          І
Елліни ідіотами вважали
далеких від політики людей,
які ніколи і не воювали,
і не ішли тому у генерали
як нині найвеличніший Мойсей,
який веде уже чотири роки
(утомлений, небритий, одинокий)
до перемоги. Не було ідей,
то виліпили ідола, що нині
хіба-що, не розп’ятий. Та єдиний
месія цього світу... не єврей.

          ІІ
І в Україні є позеленілі
мутації ідіотичних рас,
які воліють зупинити час
і бути паразитами на тілі
у нації, як це було не раз
в історії, у кого чорне – біле,
а суща правда, нібито, брехня,
кого оберігає кацапня,
аби не переводились дебіли,
які – за владу і її бабло.
То й маємо собі царівну-жабу,
у голову якої не дійшло,
що біля неї діють їй на зло
агенти штибу офісного штабу.
Анциболи Талмуду й Каббали
боялися агенції Сіону
і не опам’яталися, коли
у піку явно що Наполеону
героя часу нашого найшли.

          ІІІ
Не угадаю із якого разу
ці шукачі угадують себе –
і загребуще, що усе гребе,
і те, що єресь квакає до сказу,
і той невиліковний ідіот,
якому ніколи зашити рот,
хоча і треба... та немає часу
і нікому лічити цю заразу,
аби не лікувати весь народ.

11/23

Що це за дивний випа́док:
йде у листо́паді – дощ!
«Дуже потужна нови́на!» –
всі повторяють разо́м...

Людоньки! Ви́падок – звичний;
місяць у нас – листопа́д;
й ра́зом із тим – у «шашличній»
є новина́ для нарад:

Вождь не буває потужний.
І не потужні слова.
І не народ... Й не Залужний...
Трактор потужний, бува.

(листопад 2023)

Сьогодні Олександр Сушко, нарешті, зірвав майже повний джек-пот:
6 місць у «Вибраних віршах» і водночас 5 - у «Вибраній прозі». Ми вже
якось казали, що, приміром, Іван Франко чи Павло Тичина зпопеліли б від
сорому після такого нав‘язливого просування своїх творів…
Але зараз інші часи й інші герої…


Соромиться іще народець красти.
У мене ж совість – лишній рудимент.
Втелющився до панівної касти:
Із бульбашок вичавлюю процент…
Людва голодна. Сиплеться монета,
Удатно перепродую товар.
Уже не лізе. Звикнув просто жерти,
Халявний уковтну і скипидар.
Олександр Сушко «Добре торгувалося!» (Це лише один шедевр із шести, що
вибрали до «Вибраних віршів»).


Я віршик не соромлюсь скласти -
з порожніх слів вичавлюю процент.
Шляхетної не знаю зовсім касти:
у мене ж совість - ЛИШНІЙ рудимент.

Звичайно, краще: ЗАЙВИЙ, але так у автора. Можливо, дотепніше…

Автор: Юрко Дар
2023 рік

У своєму нарисі «Про конфлікт Соболь - Гундарєв»
Микола Соболь так і не дає чіткої відповіді на мої цілком конкретні запитання:
- коли він припинить публічне хамство на мою адресу;
- коли перестане займатися відвертим плагіатом і
- коли співець «пальчиків в анусі» і «роздертих дуп» Олександр Сушко, нарешті, задовільниться хоча б трьома, а не вісьмома (!) із дванадцяти місць у Вибраному, щодня забираючи їх в інших талановитіших авторів. Не можу навіть й уявити, щоб, скажімо, Іван Франко чи Павло Тичина погодилися на таке нав’язливе просування. Але то були люди іншої групи крові…
І наостанок свіжий приклад «випадкових» запозичень Миколи Соболя:

«У полисках осіннього дощу
НАПІВЖУРБА, НАПІВЛЮБОВ…»
Микола Соболь «Напівтони осені»

«В чиїх очах не заблищила іскра
НАПІВКОХАННЯ чи НАПІВЖУРБИ?»
Максим Рильський «Шопен»

У полисках осіннього дощу
напівмоє, напівчуже, усе напів…
А дощопад на вулиці не вщух,
неначе вже не мій осінній спів…

Автор: Юрко Дар
2023 рік

Микола Соболь присвятив мені текст (віршем це назвати складно) - «Юркотварь».
Можливо, це його вдячність мені за вірші «Білий птах з чорною ознакою», «Кульбабка», «Біль», «Трава» та інші, що публікуються як в Україні, зокрема на сайтах «Поезія Вільних» і «Спільнота Василя Симоненка», так і за кордоном, на які створюються міні-фільми та ілюстровані листівки…
А може, так Соболь віддячує мені за те, що я наводжу численні приклади, коли він використовує у своїх поезіях навіть не окремі образи, а цілі рядки інших поетів… До речі, у своєму передостанньому, 1256-му, вірші він, нарешті, придумав власний образ - порівняв себе із кедами. Це для вчителя фізкультури цілком органічно…
Після подібних «присвят» від таких, як Соболь, краще розумієш, що живеш не даремно…


За вірші «Кульбабка», «Гроза» і «Трава» -
дарунок від Соболя ось - «Юркотварь».

Автор: Юрко Дар
2023 рік

Николаю Погорелову (Соболю)


Учитель-сэнсэй физкультуры,
устав от брусьев и матов,
вламывается в литературу,
как с автоматом, с матом.

Учитель-сэнсэй физкультуры,
возомнив себя Дантом,
вламывается в литературу -
с вторсырьём плагиата.

Учитель-сэнсэй физкультуры,
запутав клубок запятых,
вламывается в литературу -
святая святых…

Но это не слёт полуграмотных гуру,
а мир чести и чистоты -
здесь были Стус, Симоненко, Сосюра…
А что тут делаешь ты?!

Автор: Юрий Гундарев
2023 год

Пріючи зупиняюсь посеред дороги
Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні
Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі
Не забути спитати від вайфаю паролю.
Зупиняюсь перед залізним парканом
Зухвалість пропала
Мрію про сигарету
Нарешті приймає мене якась дама
Потягало її життям напевно.
Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку
З повним мішком шукаю вбиральню
Вриваюсь в кімнату, де є добрі люди
Схоже завадив їм, та все ж підказали.
Пройшовся районом, в такому не був ще
Не був як жилець, а так звісно ходив
Всюди лиск автівок, акуратні газони
Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив.
Кімната забита, всі сплять перед працею
Гори сумок під столом і ліжками
Веду себе тихо, лягаю на нижню
Яка дивна удача, не люблю високо спати
День другий, 12-та, не дихаю носом
З вакансією мене таки намахали
Читаю дурниці що пише куратор
Не довга зупинка, час знову речі збирати.

Ніколаю Погорєлову (Соболю)

«Тож закрий свій писок свинособака зросійщена!» (Цього разу я на прохання автора, який пишається тим, що грамотність - його слабке місце, не редагую авторського тексту, залишаючи його без коми і кличного відмінка).
«Лишилося лисину намастити…»
Ніколай Соболь-Моголь. Зі збірки есеїв «Мистецтво діалогу».


«Та змасти ти вже лисину маслом,
сучий сине, зросійщений пес!..»
Бачу лисе чоло Тараса -
посміхається сумно з небес.

Був Куліш... Котляревський… Гоголь…
Творці божественних слів!
А тепер ось такі, як Соболь -
оспівувач сивих птахів…

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік

ІГасити маяки не маю права,
бо їм видніше, поки на межі
землі і неба сяють міражі...
отак і виникає... дута слава,
фальшиві друзі, бестії лукаві,
і гонорові екс-товариші,
і віршомази запасної лави,
які на зло наївної душі
не помічають опуси чужі,
зате своєму репетують, – браво!

ІІСвоє гіпнотизує читача,
моє і коле очі, і лякає...
«нема пророка у своєму краї».
Та є кому тримати на плечах
неповторимі образи натури,
рекламою оперення фігури
зозулі біля півня-павича...
.............................................
у мене мотивації не більше
до римування, ніж у будь-кого,
але і нині, як було раніше,
немає ради чого і... чого
вигадувати неймовірні вірші.
Та муза апріорі ще живе
і ніжний лірик ще пиляє роги,
коли його оцінює небога,
показуючи дзеркало криве,
і коронує автора інверсій,
які до куп не туляться ніяк,
зате у чудака є купа версій
подумати, чим думає дивак,
коли блукає «мислію по древу»,
ну... як бояни, може... на печі
описує оголену Мінерву
і білобрисе чудо уночі.

ІІІУсе – як є. Та ось у чому фокус:
уміла рима – це не чудеса,
важливіше явитися на показ,
аби клював народ на тілеса.
Цінуємо і посмішку, і усміх,
і декольте, і... горе не біда,
коли відома фабула – вода,
але навіщо той шалений успіх,
якщо у тебе фікція у вусі,
а кульчики шліфує тамада.

08/23

Кораблик сів на мілину.
Й не просто сів, а зрісся з нею.
Пустив коріння. Затісну
дали посудину Енею.
Тож він утік. Дав драпака.
Чкурнув на лайнер більш мобільний.
А ця конструкція хистка
тирчала з обмілі безцільно.
Але ж пристанок, як-не-як.
Знайшлися судну постояльці,
на мілизні торують шлях
по найбурхливішій з дистанцій.
Співають, п’ють, шукають дно,
підперезаються вітрилом,
богам звітують, голосно
ганяють вітерець кадилом.
Човен пливе. Той самий вид.
і береги, чомусь, ті самі.
Хтось з подорожніх трохи зблід,
застрягнувши в болотній гамі.
І ледь порипують боки
й попутників обридли лиця.
Увесь маршрут самі крапки.
Їх хтось наставив. Для годиться.

19.03.23

Миколі Соболю

У своєму новому вірші «Вибори - то святе» Сенсей пише,
що не любить владу… А от я, наприклад, не дуже люблю, коли
нас, читачів, тримають за … Побачив я у цьому черговому шедеврі
фразу: «УРВАТИ ПИРОГА ПОБІЛЬШЕ» і зрозумів, про примусити
Сенсея не уривати пирога чужих текстів - це все одно, що
заставити Ощасливця поділитися з кимось хоча б одним місцем
(із восьми!) у Вибраному…
І наостанок все ж таки кілька слів про любов до влади. Гадаю, всі
ці манірні пози (у дусі Ощасливця) «люблю-не люблю», мовляв, бачите,
який я хоробрий (влада - а я її не боюся!), зараз є абсолютно недоречними,
коли перед владою стоять такі випробування. А хоробрість - це там, на
фронті! Тут же це трохи змахує на клоунаду…
Переконаний, сьогодні принаймні не треба заважати владі, зокрема й
такими віршами (про художній рівень взагалі мовчу), як «Вибори…».


Вірш вийшов знову про вІрші -
про те, як Сенсей Ги-ги
прагне урвати побільше
явно чужих пирогів.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік

Мені сусід набив, пробачте, пику
(я нащось в очі зазирнув йому),
у льосі зіпсував діжницю шпику
та потрощив у гірці хохлому.

    А я культурно так відповідаю:
    «Я патріот, між іншим, вашу мать!»
    І дуже імпозантно виглядаю,
    ще й українські титри миготять.

Коли, дивлюсь, – летять ворожі дрони;
не можу зрозуміти: звідкіля?..
Та в мене – є кіно для оборони!
Хоча від них – горить уже земля...

    І я потужно так відповідаю:
    «Культура – це важливо, вашу мать!»
    І дуже імпозантно виглядаю,
    ще й українські титри миготять.

І раптом – люди, люди, всі сердиті...
Але – це, певно, боти та тролі.
На мітинги ж не можна їм ходити, –
так само, як і тим, що на «нулі».

    І я культурно всім відповідаю:
    «Я ж – уряд ваш, забули, вашу мать?!»
    І дуже імпозантно виглядаю,
    ще й українські титри миготять...

20.07.2023

Миколі Соболю

Микола Соболь адресував мені, людині, яку він абсолютно не знає
і яка майже на двадцять років від нього старша, такі слова:
- доведеться лисину солідолом таки натерти, щоб блищала, як
у собаки яйця,
- лисий пень,
- дурніших світ не бачив ще писак,
- обхезався почьотний журналіст,
- шмарклі тобі витру,
- поетичний імпотент тощо.
У День державного службовця 23 червня цього року у сесійній залі
Українського парламенту я отримав Подяку Голови Верховної Ради -
«за багаторічну плідну і сумлінну працю в Апараті Верховної Ради
України, високий професіоналізм і зразкове виконання службових
обов‘язків». До речі, моє фото у вишиванці великим планом було розміщено
на офіційному порталі Верховної Ради. Принагідно колеги з Апарату, які
читають мої твори, запитували мене, а хто такий Соболь і хто дав йому
право так по хамськи поводитися?..
Щойно я прочитав його новий вірш «Петра і Павла», й у мене виникає
природній сумнів, а чи має моральне право писати про «Божих днів нектар»
особа, яка несе в собі таку лють, яка здатна виливати на незнайому людину
цілі потоки бруду?
Коли ж я намагався виправляти численні помилки у його текстах, то
отримав відповідь, що він як автор може писати як завгодно, а такі, як
я, повинні за ним все прибирати. Більше того, Соболь цинічно зауважив,
що збирається мене повчати - сіяти розумне, вічне, добре…

Сіє Микола добре і вічне:
він відтепер Леонардо да Вінчі.
Це толерант, освітянт і талант -
просто гігант!
Отже, вінсієвінсієвінсіє…
Аве Микола!
Аве Месія!

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік

У кожного уявлення своє,
чому на раші дивні еківоки.
Не кожен урка має свого кока,
який його кувалдою уб’є.

Не ясно, чи ридати, чи радіти.
У генерали повару пора...
і граються з вогнем великі діти,
бо убивати – це цікава гра.

Але і їсти треба... не лопуцьки...
і пити, і закушувати теж...
і бацька тут надійніший від пуцьки,
якого «на коня» не переп’єш.

Оце і вся біда перевороту.
У ящик не зіграє карапуз,
бо черті – за, а баба йошка – проти.
У бункері керує інший туз.

Бо це тобі не гра на балабайці,
аби дурити дику кацапню.
На караулі павуки у банці,
не вистачає кожному меню.

У грі на виліт правила забуті.
І фальш-акорди арії почуті –
на шельму Бог рукою показав,
та схоже, гаму буде інший дути,
бо увертюру вичищення путі
не тільки композитор починав.

06/23

ІЄ такі в історії моменти,
що не гірше за армагеддон
діють із війною в унісон,
наближаючи кінець планети.

А планета діє навпаки...
.........................................
На парад готується агресор
і хоча скасовані полки
невмирущі, на чолі процесу
за свої щурячі інтереси
виступають інші мудаки.

ІІНа арені явна параноя...
мацає московію Китай,
симбіоз рептилії й ізгоя
(зайві тварі у ковчезі Ноя)
вирішили будувати рай.

Ну, а де? Звичайно, на руїні.
А за що? Оказія була –
обирати жертвою козла
і за те, що нині в Україні
нація висміює пуйла.

Гуманоїд цей у мавзолеї
має місце... наче, фараон...
мумія його займає трон...
мітить кров’ю володіння Геї
як усі помішані пігмеї
і його двійник Наполеон.

ІІІУкраїнофобія не казка.
Дурнику закони не указ
і воно не визнає поразки.
Перемога не рятує нас...
бестія за згодою Європи
буде воювати до потопу
в чорний день...
але у той же час
є надія на Ілона Маска,
що усе вирішує за раз...
може, побудує зорельоти
і невиліковні ідіоти
полетять освоювати Марс.

05/23

квітень. дуже багато курю. на гілках вже бруньки. в макітрі кудлатій заграли любовні блюзи... білет за лаштунки. довкола усі кохаються дуже ніжно. я ж полюбив медузу. мов камінь наріжний.
місто пахне кавою.
потяги - пилом.
вона
мовила,
що
читаючи
керуака
я
здаюся
їй
милим.
тане останній сніг, а із ним мої руки. звуки спадають стокато. і почуття стікають безжально. на. сірі. картаті. брюки. люди яскраві відстукують марші бруківкою в модних тренчах. не заступив поріг як прощались - просто втупився в плечі.
ввечері в душу немов насипали гору вугілля:
я згадав,
як
зображав
наше
весілля.
губи
майже дорослі -
обвітрені.
і роздерті.
- я не міг
уявити,
що
це
кохання
не
до
самої
смерті.
квітень. дуже багато курю. як інакше?
та, що робила мене щасливим, жалить, не можучи м'якше.

2.V.MMXXIIIp.

Вже найвища пора підійшла,
Аби дати тягла для пуйла,
Щоб згубився навіки і слід
За поріддям чухонських боліт.

Аби все генероване зло
У могилу забрало пуйло.

Я сам не свій,
бо у мені
то сяк, то так,
то так, то ні.

Вони в мені
і я у них,
а ті та інші –
не з таких.

Вона і він –
це не воно,
а ти і ви –
не те й не то.

17.04.2023 р.

На Воду хтось бомагу в суд подав,
що буцім то вона такеє виробляє
що у ріці ніхто життя не мав -
то яму вириє, то виром закружляє,
то рибок до півсмерті поганяє,
то раптом течію свою́ зупинить;
а, одним словом, всім і всюди свинить...

За прокурора тут була́ Лисичка,
що за парфумами не видно було личка.
- Водичка ж її плавати навчила
і з її роду ще нікого не втопила...
Сказала Лисонька таку промову:
- Я Воду добре знаю, чесне слово!
І б"є себе хвостом у груди:
- Чи довго ще таке чинитись буде!?
Я пропоную кляту засудить
і після суду в річці утопить!

Та головний суддя Ведмідь
сказав:- Е ні!
Кидай, Кумасю, тут мені крутить
і голову морочити мені!
Я пропоную також засудить
і стратити на лЕгкому вогні...

На цей раз не послухались Лисички
і Воду вкинули до пічки...

Ще більш незрозуміла ситуація –
Забув суд відмінити конденсацію.

1978

ІПарафія убога має рай,
де є вовки, ягнята, божі вівці,
попи... владика й нелюди-убивці,
звільняють їм обітований край.

ІІВертаються каліґули й нерони
із ядерною бомбою в руках
і кожному бажається корони,
хоча тоді усіх чекає крах.

Всі люблять... або Богу помолитись,
або мамоні... знає піп і дяк,
кого, чому і за що трафить шляк...
від мене може й легко відхреститись,
а від своєї совісті – ніяк.

Все очевидне легко подолати.
Імперії роковані щезати...
не визначені тільки-но часи,
коли усі дебелі супостати
потоншають... позбудемось яси
і піде в ад черговий імператор.

ІОстанній бастіон – улус... увесь
уже окупував один балбес
і з ним його оточення огидне:
воєнні, штатні і церковні гниди,
гундяй – під боком, сатана небес,
а в Києві у лаврі – мерседес,
насильники, злодії... і не видно
нікому атріцатєльний прогрес.

04.2023

Три ноги ножиць краяли край долу долівки,
поруч два гризлі гризли вірша задню кінцівку,
вулики вулиць плутали пута у Афродіти,
в мою макітру маку насипте, хай і не зійде,
та задарма матиму я чим торохтіти.

14.03.2023 р.

Любов сліпа.... а ось – по розрахунку,
буває, витворяє чудеса,
коли його за емоційні муки
а заодно її – бабуню-юнку
поезія несе у небеса.

Що їхало, то те йому і пара,
і здибає такого не одна,
однакові, що він і що вона –
володарі сізіфового дару
вилазити і падати до дна.

Затягує дуети у болото
його(її) спокусливий вампір.

Найлегше переводити папір,
малюючи незаймані висоти.

Уміють оперетні патріоти
самі себе підносити до зір.

03/23

Люди не відрізняються від рослин.
Не вірите? Просто придивіться на них.
Маленькі діти, підлітки, дорослі -
Всі вони шукають благ земних -
Так само, як і рослини!..
І для кожного свій клімат,
І своє місце під сонцем.
І в кожного своє ім'я,
І в кожного свій соціум.
Тому можливо рослиною є людина?!.

Люди, наче, рівні... а рівніші
виросли як дощові гриби
у зеленій ніші
для афіші
слави, марнослів’я і ганьби.

Карли обіймають п'єдестали,
їхні шкапи зайняли суди...
щук піймали,
трохи налякали
і... сухими вийшли із води.

Алібі засвідчила лисиця –
є така посада у ОПе...
для годиться
навіть і тупиця
зовні не таке уже й тупе.

Не біда, що трохи ще зелені
і не можуть обійти пуйла,
на арені
файні теревені –
вища гладіатору хвала.

Показові не одні реформи,
всьому є прописана ціна:
яйця в нормі,
вояки у формі,
що украли, списує війна.

Росія вірує в царя
Довіку й без ума.
Тому і трощить все підряд
Великоро́сівський вар’ят,
Бо вибору нема.

Така паскудна рабська суть,
Гнилий менталітет.
Коли ж чортяки їх візьмуть
І їхні душі упадуть
В клозет на букву зет.

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
зелену капусту насічу
і волам хвоста я накручу

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
зелену капусту заслужив
кума із комою запросив

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
зелено мені і ти повір
скоро зеленітиме весь двір

зелено я хлопець зелений
є капуста добра у мене
маю я далеко всі жалі
бо не лох а ґазда на селі

8 Листопада, 2019

Поки молодий,
Доти спритний.
А як постарієш,
Вже не бігаєш!

Місячна ніч, зірковим покровом
Вкрите. Так самовіддано вкрили.
Немов хтось зі своєю любов'ю,
Освітлює шляхи, які не раз змінили
В своєму житті... Хто ти?.. Хто ти?..
Скажи, благаю, бо неможливо
А ні жити нам, ні відпочити.
І чомусь лише осіння злива
Дає пару хвилин, щоб встановити сили свої, які після оголених нервів
Дзвонили вітром на кленових вітах.
І виривалися з корінням дерева...
О, небо жовтневе,
Жовтим відтінком впало на сонце.
І в цьому світлі, я побачив себе...
Багаття Калинове
Освітлює місячні ночі, що палають зорею.
О, яке люте горе, яке страшне це горе...
Роздвоєння...
Прийшла в гості до мене людина.
Я з радістю, промовив: "Заходьте, прошу".
І вона зайшла, поводила себе вільно
Немов у себе дома, провела обшук.
О, ні, то не обшук, то натхнення
В моїй голові наробило непорозуміння.
І дурниці здалися... І думки як стерня
Кололи мої почуття...

Я, кум, дві лопати.
І я манав город копати.
Дістану горілки пляшку,
Та скажу: "Куме, тобі ж не важко.
Починайте першим,
І коли втомишся, я завершу".
Кум говорить:"Який хитрий ти,
Я не буду несправедливість терпіти,
Тому першим буду пити".
Я говорю: "Ну, добре,
Бо робити у нас море".
Кум випив пів пляшки,
І почав роботу.
Я сиджу, і дихаю тяжко,
Бо я єврей і сьогодні субота.
І як би так сказати,
Що сьогодні не буду працювати?