ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.08.15 14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …

Борис Костиря
2026.08.15 13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.

Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.

Ігор Шоха
2026.08.15 13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –

Тетяна Левицька
2026.08.15 12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.

Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,

Ірина Вовк
2026.08.15 10:22
Нова зоря над попелищем Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.

Віктор Кучерук
2026.08.15 07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,

Ірина Вовк
2026.08.14 11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав

Віктор Кучерук
2026.08.14 07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.

Артур Курдіновський
2026.08.14 04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.

Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,

Артур Сіренко
2026.08.13 23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с

Борис Костиря
2026.08.13 13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.

Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,

Ірина Вовк
2026.08.13 09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С

Віктор Кучерук
2026.08.13 06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26

Ольга Садкова
2026.08.12 22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.

Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.

хома дідим
2026.08.12 20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю

Борис Костиря
2026.08.12 13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.

Слушний час забарився, спізнився.

Ірина Вовк
2026.08.12 10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най

С М
2026.08.12 09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує

Артур Курдіновський
2026.08.11 16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!

У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,

Олена Побийголод
2026.08.11 16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)

Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.

Тягнула зі стаканчика

Володимир Бойко
2026.08.11 14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.

Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти

Борис Костиря
2026.08.11 12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.

Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2014.12.05 14:53 ]
    Наші люди
    Напоготові торбини і клунки.
    Всюди приймає земля.
    Наші і в Раші, і тут – подарунки:
    і яничари, й манкурти, й ушуйки,
    і патріоти кишені і шлунку,
    і кривослав’я Кремля.

    І́ди виписують Брути новітні,
    змоченим кров’ю пером,
    внутрішньо темні, а зовні – привітні,
    судячи націю із підворітні,
    вірші читаючи Новозавітні,
    а пам’ятають – зеро.

    І про Бандерію, і про Вітчизну,
    і про життя в боротьбі
    все ще прямуючі до комунізму,
    і переповнені духом фашизму,
    перепираючи чорну білизну
    і Україні, й собі.

    Господи, скільки всього несусвітнього,
    чорного, злого, убивчого, грішного
    у ойкумені Твоїй.

    Боже, чекаємо реанімації,
    бо на закони єдиної нації
    поки немає надій.


                                  11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Олехо - [ 2014.11.26 16:28 ]
    «Як куля в лоб...
    «Як куля в лоб, то куля в лоб!
    Зате все справедливо!»
    Навіщо кров? Для чого? Щоб
    лиш бідкатись тужливо.

    Минувся час, та й не один
    (актори, гасла, сцена),
    і у душі гірчить полин,
    душа немов перчена.

    Якщо не зараз, то коли,
    хоч дрібку для народу.
    Чи далі ми оті козли,
    що мекають зісподу?

    На полі мрій зросла снага,
    та косарі з косою
    її під корінь. Ми – трава
    з кривавою росою?

    Багато слів та мало діл –
    такі у нас печалі.
    Їх дев'ять є, пекельних кіл.
    Вже шість пройшли, а далі?

    Заплаче мати в котрий раз
    і знову кача плине.
    Стає щоразу менше нас –
    вмирає, їде, гине…

    У Ярославни сліз катма,
    немає і княгині.
    І зріє в юрмищі «Ганьба!»,
    уже не вчора – нині.

    Якщо так станеться і знов
    омана запанує,
    вже не кричи, що куля в лоб,
    бо то таке, почує…

    26.11.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (26)


  3. Олександр Олехо - [ 2014.11.25 18:25 ]
    У колі днів
    У колі днів сидить лукавий час,
    тасує й пропонує карти-мрії.
    Хто скаже "пас", а хто візьме на "раз" –
    у прикупі дві доленьки-повії.

    Одна марою затуманить ум,
    розкаже про пишноти цього світу,
    а інша заведе у чорний глум,
    де каянь нуль і безплідь заповіту.

    А час шепоче: це твоє, бери.
    Жагою заплідни його суцвіття.
    Що поза паєм – полум’ям гори.
    Нащо тобі ще сльози лихоліття?

    Гоню цей час лукавого життя,
    та він стоїть у шатах сьогодення.
    Свят-вечір буде і пісна кутя –
    чи не захоче Божого прощення?

    25.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  4. Олександр Олехо - [ 2014.11.24 11:05 ]
    Гра
    Червона кішка – марево багряне.
    Тече життя між пальцями епох.
    А чи надовго пальців часу стане?
    У небо слів росте чортополох.

    Стають навдибки ті, що менші ростом,
    або щаблями лізуть догори.
    Запалені жагою, а чи просто
    омріяні, вливаються до гри.

    - Лови удачу! – як одне із правил
    для юрмища позерів і личин:
    хто ставить на зеро, хто робить double,
    долаючи дорогу до вершин.

    Зірве топ-куш якийсь обранець долі
    і, з криком Єс! гасаючи півдня,
    впаде у транс, де мари напівголі
    уже сідлають білого коня.

    А інші до круп’є стають у чергу
    за долею, за фішкою, чи так.
    І той, що грища наглядає зверху,
    хто б що не думав, а усе ж мастак.

    Такою грою наділити глину,
    піддатливу, аморфну і м’яку…
    Кидаю жереб. Око часоплину
    буравить плоть до ребер кістяку.

    22.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  5. Валерій Хмельницький - [ 2014.11.23 13:37 ]
    Непотріб
    Сказала жінка: «Ти – непотріб!
    Невдаха, чуєш, із невдах!
    За течіє́ю плинеш вкотре -
    Від тебе в мене їде дах!»

    І я побрів собі неквапом,
    Щоб не вертатись звідтіля,
    Туди, де сніг шорсткий, лапатий
    І де замети на полях,

    Де вітер дме в лице щосили
    І жужмом сніг у очі б’є,
    А хуртовина ніби квилить -
    І в ній промовив: «Це – моє».


    10.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (22) | "Олександр Олехо Пародія на Непотріб"


  6. Николай Васильевич Гром - [ 2014.11.21 22:37 ]
    Портсигар
    Бернард казав, що всі ми ідіоти.
    Ми прагнемо угору, туди де смолоскип.
    Минаємо усі життєві перешкоди,
    але бік форд уже горить.
    Не помічаємо задишки і тривоги.
    У серці біль і плевра шелестить.
    Запалення бронхіти і саркоми.
    А ти гадав що він недогорить?
    Нажаль горить палючим сірим димом.
    Що ти його з легень так часто видихав.
    Тепер ти зрозумів, що нам Бернард заповідав?
    Та пізно друже дертися у гору.
    Ти ж розумієш це остання мить.
    Упавши ти не встанеш вже ніколи !
    Бікфордів шнур усе горить, горить !


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Николай Васильевич Гром - [ 2014.11.21 22:20 ]
    Чорно-бiле
    Удача дивна річ! Чому вона зникає?
    Про це напевне навіть Бог не знає
    Усі близькі вже відвернулися від тебе
    Одне питання чи її так треба?
    А полоса життя темнішає щоночі
    І жити так я більше вже не хочу
    Так я втомився годі з мене сліз
    Смертельний якір на душі,
    тягар турбот повис.
    Я не чикатиму на сонце
    і не спиню свій корабель
    Пливу туди де захід сонця
    Ось це напевне мій кінець!
    Я поглинаюсь темнотою,
    чом загубив життя радар
    Сховалось сонце за горою,
    і темно там і лячно там
    Та завжди так не може бути!
    Не може вічно і світить.
    Ти не гонись за сонцем друже,
    а просто-просто обернись
    Бо десь зайшло, а десь вже сходить
    ти не дивись в один кінець
    Бо втративши свій шанс свободи
    ТИ зрозумієш це кінець!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Олехо - [ 2014.11.20 11:21 ]
    Усе є вибір
    Усе є вибір – як в житті рости:
    у шир довкілля з епіцентром в пузі,
    а чи угору яблуні трясти,
    а чи униз, скоряючись недузі.

    Усе є вибір… Господи, прости.
    Забув про душу – от що серце крає.
    А їй куди, приземленій, рости,
    якщо вона у сні вже не літає.

    19.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  9. Николай Васильевич Гром - [ 2014.11.19 03:15 ]
    Без змiн
    А я гадав що буде якось інше.
    А я й не думав, що буде ось так.
    Зупинется серденька, а між іншим
    весь світ не зупинити аж ніяк.

    Та що казати про шалений вітер.
    Про сніг і дощ, там срібний десь туман.
    весь світ не зупинити, а між іншим.
    В старій хатинці помираю сам.

    І холодно і лячно щей скорбота.
    І розум мій окутаний журбов.
    І світ вже не сприймаю, як раніше.
    Здається сон, жахливий сон.

    Тут пів землі гуляє так безбожно,
    а решта у скорботі і жалю.
    Невже кінець? невже не стихне вітер ?
    Не зупинити нам симфонію ось цю !

    Мені не бути заключним акордом.
    Я стану крапельков серед дощу.
    І світ не зупиню тепер вже точно.
    Житття триває тут!!!

    симфонію дощу не обірвати.
    І музику вітрів не зупинить.
    А сніг усе додолу припадає.
    Та світ не зупинити ні на мить


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ераст Іваніцький - [ 2014.11.18 22:36 ]
    ******
    Колись настане День, мине твоє життя,
    Чи в світі цьому чи уже в труні
    Про тебе скажуть: «Жив для Майбуття!»,
    Або гидливо чвиркнуть – у лайні.
    Ні-ні. Не правний нас ніхто судить,
    Бож навіть Бог і той грішити міг,
    Та час від часу думаєш про мить,
    Й останню постіль, у яку би ліг.
    Коли пливе байдужий час навкруг,
    Лиш ти, як вир, шукаєш шлях новий,
    І крізь ворожий стрій думок-недуг
    До чогось прагнеш, доки ще живий.
    Підйом-падіння, знову те саме.
    Це рух по колу, чи таки вперед?
    Щось спонукає, ніби в спину дме,
    Полишиш пам’ять гірку, ачи мед?...

    Ераст Іваніцький, листопад 2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Олехо - [ 2014.11.18 16:00 ]
    Ідея-фікс
    Ідея-фікс, що люди – браття.
    Тече і хлюпає ріка,
    десь уночі горить багаття
    і чинить суд своя рука.

    Ріка, ріка… в ній тоне суще,
    плисти втомившись у воді.
    Галера. Мостик. Злоімуще.
    І нижній ярус – там «святі».

    Наглядачі, як ланка долі.
    Стікає піт з понурих днів.
    Обжився раб у звичній ролі –
    ну що за рай без стусанів?

    У колі ниці і багатства
    ідея-фікс не проживе.
    Хіба її у пута рабства?
    Хай бідолаха вік гребе.

    Багаття душу не зігріє,
    а тіло трохи, абияк.
    Жаринка щастя сонцем тліє,
    в блаватку рядиться будяк.

    Ніч у степу – безмежжя неба.
    Палахкотять примари мрій.
    Хтось утікає з того степу.
    Серед чужих давно він свій.

    Ідея-фікс згорає в часі
    і гріє помисли лихі.
    Шумує зло у біомасі.
    Чи біо винен? Мабуть, ні…

    Своя рука – своя владика.
    Поліно в оці – то дурняк.
    Краватка, гонор, сита пика.
    А що в душі? Живе слизняк.

    Мажорів їде авто-рота.
    Обличчя-мім, щілини уст.
    пихою сповнені істоти,
    зате в кишені «мані» хруст.

    Ідея-фікс на дні моралі:
    багно, почвара, сморід дня.
    Сідлає гнів у чорні далі
    свого огненного коня.

    Та залишилася надія,
    ця довгожителька життя –
    прийдЕ сіяч і сон посіє,
    а в ньому ера золота.

    18.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  12. Олександр Олехо - [ 2014.11.17 15:24 ]
    Любов і кров
    Любов і кров – спокусливо близькі.
    Таврує час поношені обличчя,
    личини слів, та рими ті слизькі
    мандрують із сторіччя у сторіччя.

    Ось Дилетант шукає слово «кров»
    в означеннях аматорського блуду
    і плутає бажання та любов
    у світі упередженого суду.

    А ось Митець згори хулить: Ганьба!
    Не гоже йти, де ходжена дорога,
    достойний путь – затаєна тропа,
    де хтось колись убив єдинорога.

    А може – вибирає кожен сам,
    блукаючи в гармоніях бедламу,
    бо є надія, що духовний храм
    оцінить сенс й уживаного краму.

    17.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (13)


  13. Олександр Олехо - [ 2014.11.06 11:47 ]
    Гумореска "Іронічне"
    Відпочивай, захекана житухо.
    Я мрію розкладаю на склади –
    і усмішка від вуха і до вуха,
    і погляд очманілий: то куди?

    Туди, дружок, де поспіху немає
    і хай би що та абияк усе,
    надія із кишені визирає
    і вимисли в реалії несе.

    Аби так жити, щоби не тужити,
    усяке лихо зводити в ніщо,
    і по землі без клопоту ходити,
    і не питати в талану: за що?

    Аби так жити, як у казці дурень –
    щоб на печі, в сметані карасі,
    цибуля, шинка, солонини кусень
    і оковита в ранішній росі.

    А ще красуня, що завжди під боком,
    її очей спокусливих жага –
    так цілий вік крокує рік за роком,
    а казочка і досі ця жива.

    Бо маячня ніколи не вмирає
    і дурнів не маліє топ-число.
    А може, так: ледащо спочиває,
    бо видумав для інших колесО?

    05.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  14. Серго Сокольник - [ 2014.11.02 22:19 ]
    СМС
    СМС

    Когда мое сердце тревожит
    Волнующий звук СМС,
    Что с этим, любимая, может
    Сравниться? Как громы с небес,

    Как выстрел, как дребезг бокала
    От милой далекой привет...
    Ты пулю мне в сердце послала-
    И сразу пишу я ответ...

    И нити вселенной схлестнулись
    В сердцах, что тоскуют, любя.
    Я в сердце пошлю тебе пулю,
    И пуля настигнет тебя...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469926
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 02.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.11.01 04:34 ]
    Хеллоуин. Акт
    Хеллоуин. Акт.

    Темный Ангел в ночной полудреме летел...
    Утомленно и сонно в чары действа глядел,
    Как осенние ведьмы в липкой тине болот
    Брали хлад омовенья в свой последний полет...

    Над печальной землею Ангел Зла пролетал
    В состояньи покоя... Озирал? Надзирал?
    И шалунья, в чьем сердце черный клекот ворон,
    Совершала в почтеньи реверанса поклон...

    И иная, которой уж касается тлен,
    Что сменила с позором свой талант на домен,
    Расслоенная телом, но еще хороша,
    Обнаженно хотела, чтоб коснулась душа

    Этой матрицы мрака, этих глаз седины...
    Вдруг завыли собаки на рожденье луны...
    Утомленный увидел... Как покровом накрыв...
    Индульгенцию выдав... Ей грехи отпустив...

    Над болотною тиной стон оргазма витал...
    Утомясь Хеллоуином в темный край улетал
    Он, осенней идилии объявивший конец...
    Тьму в ночи осветили искры женских сердец...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533853
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.11.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.30 12:26 ]
    Авторські шедеври
    Коханий любить їх до пива,
    Я – замість хліба до борщу.
    – Ти де рецептик відхопила? –
    Спитайте – скромно помовчу.

    А потім випалю нескромно,
    Що то – мій авторський рецепт,
    Одна з десятка вдала спроба,
    Та зараз мова не про це.

    Натерши плавленого сиру,
    Розмию дріжджі в молоці.
    Давненько тіста не місила...
    – Матусю, ти печеш млинці?

    – Ні, будуть сирні витребеньки! –
    Годину тісто підросте –
    Його розкатую тоненько,
    Заняття миле і просте.

    Формую палички із тіста,
    В олії смажу – і на стіл.
    Заправлю борщ, і сядем їсти,
    Чекати вже не маю сил…

    А я іще й не встигла навіть
    Обід подати для сім’ї –
    Вже дітки з чаєм наминають
    Шедеври авторські мої.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  17. Олександр Олехо - [ 2014.10.29 08:25 ]
    То що, Росіє з Путіним укупі
    То що, Росіє з Путіним укупі,
    вподобала метаном торгувать?
    Ще трохи зачекай – в глибокій дупі
    опиниться уся Кремлівська рать.

    Живем у часі, де усе відносно –
    імперська велич, нафта і Газпром.
    Одне та інше – буде суголосно
    в єднанні із охлялим капшуком?

    Андреа Россі – інженер від Бога
    і автор копійчаного тепла.
    Без газу жити є реальна змога.
    Першопрохідцю – слава і хвала!

    Холодний синтез? Розпад? – то деталі.
    Спромігся фатум для життя людей
    із чаші життєдайного Грааля
    пролитися дощем благих ідей.

    Ніхто ніколи не зламає ходу,
    бо як не є, ресурси – то регрес.
    Подяка долі, а найперше Богу,
    опікуну нужденних із небес.

    А що Росія з Путіним укупі?
    Сибірська неозора АЗееС…
    Сидітиме в морозяній шкарлупі,
    гарчатиме у небо ретро-пес.

    28.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:03 ]
    Конец любви. Самоубийство
    Конец любви. Самоубийство

    Умирает любовь. Умирает мечта.
    И сегодня в мой дом ночь приходит не та.
    С темных стен безнадежно глядят пауки,
    И душе невозможно избыться тоски...

    Эта ночь обнаженно-кровавою раной
    Режет душу. Всплывающий образ туманный
    Промелькнет, не задев, не нарушив покой.
    Досылаю патрон недрожащей рукой,

    Обреченно гляжу в темноту потолка,
    И бессильно свисает с постели рука...
    Пистолет у виска. Пуля в тело вошла...
    Я спокоен. Я умер. Любовь умерла.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487590
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 23.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:51 ]
    Несподіванка. У кафе
    Несподіванка. У кафе.

    З тобою у кафешці
    Сиділи. Йти вже мали.
    Втомився. Цілий вечір
    на мене "нависала”...

    Претензії “тулила”,
    Що я такий-сякий.
    Що не такий. І знову-
    Що знову не такий...

    І я вже сам не знаю,
    Навіщо все це слухав.
    Вже приміряв виделку,
    "Лапшу" знімати з вуха...

    Навіщо ти цю зустріч
    Призначила мені,
    Коли мене готова
    В кошмарнім бачить сні?

    Хотів вже розплатитись
    І поскоріш піти,
    Як раптом несподівано
    Спитала сумно ти,

    І дивно забриніла
    У голосі любов-
    Я завтра буду вільна...
    Зустрінемося знов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488309
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 26.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:48 ]
    Я йду
    Я йду

    Мені набридло. Я втомився
    Тривожити завмерлу тишу.
    Лиш смуток в серці залишився.
    Дарма. Тобі його залишу.
    Твоїх бажань метаморфози
    Вже не торкнуться, не зігріють.
    Я йду. Весняний цвіт мімози
    Дарую, як загибель мрії.
    Ти не відчула, як змінились
    Типові обриси кохання.
    Тілесний шал пікантно виливсь
    В примарно-марні сподівання...
    Прощай. Свій смуток я сховаю
    Глибоко так, що не побачиш.
    І ти, на те я сподіваюсь,
    Тим самим холодом віддячиш.
    Мене нема. Тебе не стане
    В холодній світу коловерті,
    І сонце, як кривава рана
    Сідаючи, повільно змеркне.
    І лиш колись, коли світами
    Черговий березень полине,
    Себе спитаю- що ж це з нами?
    Навіщо ж я тебе покинув?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488435
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:46 ]
    Весенние цветы
    Весенние цветы

    Весною пышно расцветает... ревность,
    Когда девчонки одевают босоножки,
    И прелесть ног преодолеет верность,
    Как корм не впрок коту при виде кошки.

    Весною пышно расцветают... ссоры,
    Когда, себя сомненьем тяжким истязая,
    Как птичка, упорхнет в открытые затворы
    Твоя любимая, от ревности сгорая.

    Под небом солнечных дождливых взвесей,
    Когда так сладки эротические сны,
    Порыв желания хандрой уравновесив,
    Срывайте радостно подснежники весны.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488838
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 28.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:57 ]
    Опавший лист
    Опавший лист

    Снег сошел. И лист опавший,
    Переживший зимний снег,
    Словно вспомнив день вчерашний,
    Закружился по весне

    В вихре ветра, что из сеней
    Пыль сомнения метет,
    Что в потоке ощущений
    Позабыл ушедший год...

    Вновь в свободе многоточья
    независим, позабыл
    Тот застенчивый листочек,
    С кем под снегом рядом был...

    Так и я в потоке ветра
    Новый ветренный порыв,
    В парусах грядущих лета
    Поцелуем изловив,

    Упаду и вновь восстану...
    Но, по-новому любя,
    В сердце вдруг заноет рана-
    Как я буду... без тебя?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:06 ]
    Ми із тіні
    Ми із тіні

    Сліпуче сонце? На підмостках
    Ви ролі граєте невпинно
    На публіці. Все дуже просто.
    Та ми- складніші. Ми- із тіні.

    Це непогано. Не засліпить.
    Кохання шал не виїсть очі.
    Гірка образа не скалічить
    Душі і тіла. Ми не хочем

    Здобутком бути на загальній
    Арені світла-примітиву...
    І тіла твого аморальність
    Відчути я жадаю хтиво,

    Та не у світлі, що спаплюжить
    зливання хіті, поз сюжети.
    Не дай- но Боже нам одужать
    Від цього. Все ж-бо ми поети

    Не наносного примітиву,
    Де все, неначе в протоколі,
    Розписує кохання диво,
    Як хрест тяжкий лихої долі.

    А ми, тіла у тінь вдягнувши,
    Від світла сонця нею вкриті,
    Свою обрАнність осягнувши,
    Досягнемо блаженства миті.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490235
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 23:46 ]
    А я оце, бачиш... (заміжній коханці)
    А я оце, бачиш… ( заміжній коханці )

    А я оце, бачиш, весь день по тобі сумував.
    А я все в обличчя сторонніх людей заглядав.
    Твій погляд ловив серед сірих облич уночі...
    Та ти не моя... Ти заміжня, хоч криком кричи...

    І мною весь вечір ти мариш в сімейнім теплі.
    І буде до втечі манити мій образ в імлі...
    Готова покинути все, утекти в темну ніч в чому є.
    Готова на все... Та обов"язок все не дає...

    Я в мороці смутку до тебе скрізь ніч дотягнусь,
    І серця здобутком таємного шалу торкнусь.
    Моя ти тілесно, і серцем навіки моя.
    Нам доля всміхнеться. І вірно чекатиму я.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493842
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 20.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 23:57 ]
    Разошлись пути
    Разошлись пути

    Все прошло... Что мы можем еще сказать?
    И молчим. Стон немой во тьму улетает.
    А ведь мы... Мы ведь раньше могли летать
    В небесах, разгоняя вороньи стаи...

    Мы стоим на развилке земных дорог.
    Из одной вышло две, но они поуже...
    И по ним нас навеки разводит Бог...
    Бог любви... И любви он уже не нужен.

    Все прошло. Мы молчим. Да к чему слова?
    Разошлись по дорогам необратимо
    Две судьбы. Два желания. Чувства два.
    Смолк оркестр. Окончание пантомимы.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506394
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:49 ]
    Ще заміжній коханці
    Ще заміжній коханці

    У тебе дилема- любов і сім"я.
    Це, може, проблема не тільки твоя-
    У мороці світу, у холоді снів
    Злий вітер співа охололі пісні...

    Проблема у тому, що щезла любов
    До того, кого повсякчас знов і знов
    Ти бачиш щоночі, ти бачиш і вдень...
    Та серце не хоче застиглих пісень.

    Зірватися хочеш крізь млу і дощі,
    У темряву ночі в промоклім плащі,
    Щоб щастя в обличчя дмухнув буревій,
    Щоб серце зігріти у здійсненні мрій...

    Так вийшло. Тебе не засудить ніхто.
    Твій обраний плащ не зимове пальто,
    Що раз одягнувши, не знімеш повік.
    Моя ти. Посунеться твій чоловік.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515163
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 03.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Кондукторше
    Кондукторше

    Как смотришь ты... С презреньем, свысока...
    -билета нет? -сойдешь на остановке!
    И спазмы мысли, как дрожащая рука,
    В карманах разума находят "заготовки"...

    Нашел! Нашелся! Вот!.. Улыбки сладкий яд...
    -купил билет? -пройдите в глубь салона!
    Пройду... Но Боже, отведи свой взгляд
    Кондукторши трамвайного вагона!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513788
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 27.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:31 ]
    Щодо незадоволення коханняи (філософсько-еротичне)
    Щодо незадоволення коханням ( філософсько-еротичне )

    Чи винен я, моя маленька,
    Що інтерес до тебе згас?
    Весела, ніжна, солоденька,
    Без меркантильності прикрас,

    Іний би мав, та був щасливий
    Тебе, і думав би собі-
    Яке ж-то щастя привалило...
    А може й ні... Не думав би...

    Але не я. Потік гарячий
    Кохання, пестощів, бажань
    Я довго-витончено вдячу
    На відповідь тобі. Це дань

    Моя тобі... Та ти не можеш
    Зіграти роль, коли моє
    Бажання ти нестримно ловиш,
    І саме те мені даєш,

    Що хочу я, чого жадаю,
    Окрім загальних почуттів...
    Не зрозумієш... Не пізнаєш..
    Ти гарна... Та вже відлетів

    Мій інтерес тієї ночі,
    Що так жадала діалогу...
    Та ти не можеш... Чи не хочеш...
    Ти створена не задля цього...

    Ти можеш те лиш, що ти можеш,
    Ніяк не більше. Ця програма
    В тобі незмінно-непорочна,
    Як цнота Єви і Адама...

    А я шукав в тобі не Єву,
    (давно ця тема відлетіла)...
    Шукав гріху проросле древо,
    Шукав Ліліт прекрасне тіло,

    Шукав безумства зорепаду,
    Шукав зірниці серед ночі,
    Шукав в тобі свою відраду.
    Життя і смерть... Та ти не хочеш,

    Вже вдягнена у втому шалу,
    Задовольнить усі бажання.
    Потреби в цьому ти не мала...
    То марні й мОї сподівання...

    Отак удвох скрізь ночі морок
    В сплетінні тіл себе проносим.
    Фантазій цвіт звели на порох...
    Та відпустити не попросим

    Одне одного. Ми- надбАння
    Міцної дружби. Сексу зливи.
    Це нам замінює кохання.
    Ми гарні люди. То ж не диво,

    Що механічно давим ложе
    Без барв, без вишуків, сюжетів...
    Та я поет... І дай-но Боже
    Зустріть мені Свою Поетку...

    Ми вдвох чинитимемо дії
    Такі, що світ не бачив... Боже!..
    Удвох здійснити наші мрії
    Одне однОму допоможем...

    А ти, мала, іще зустрінеш
    Собі, на щастя, чоловіка.
    Як механічне піаніно,
    Сімейне щастя з ним довіку

    Зіграє вальси Мендельсона.
    І я, вдоволено-драйвово,
    Вдягнувшись у костюм фасону
    Знайомого, вас поздоровлю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 09.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:01 ]
    Удвох у душі (16+)
    Удвох у душі (16+ )

    Водоспадом потік неземний
    Нам на голови... Наші тіла
    Наче втиснуті у душовій...
    Душно в душі... Мені ти дала

    У долоні налитий шампушь.
    Як гладенько він тіло лоскоче!..
    У струмку пустотливих відлунь
    Ми з тобою не чуємо... Хочеш,

    Зараз голі і мокрі, удвох
    Ми полинем в еротики рай?
    Ти присіла... Торкнулася... Ох!..
    Лиш кохання мого не змивай!...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501666
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 28.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:08 ]
    Зустріч. Заміжній коханці (16+)
    Зустріч. Заміжній коханці ( 16+ )

    Ти одружена панна...
    Розумію, що ти
    Задля миті кохання
    Можеш час не знайти.

    Та затішений мрією
    Щоб була ти моя,
    Про кохання з надією
    Розповім тобі я.

    Ситуації бачення
    Я своє розповів,
    І на перше побачення
    У готель заманив...

    Моя люба паняночко,
    Ти до мене прийшла,
    І така перелякана
    В першу зустріч була,

    Що летіли застібоньки,
    Об підлогу дзвеня...
    Ми кохались заглиблено
    З ночі і до рання...

    Наполохані рученьки
    Обвивали нараз
    Еротичними муками
    Ексцентричний екстаз,

    Тріпотливо-шокована
    Ти тремтиш, наче лист...
    Дотик шкіри шовкової...
    Як непроханий гість

    Я собі розмальовую,
    Як здолавши межу,
    До жіночно-медового
    Твого лона входжу...

    Ти вершини уявності
    Як реальність збагни,
    І в відкритості таїнства
    Вся віддайся мені!..

    Ти гладенько-оголена...
    А на смак ти яка?
    То з кислинкою солодко...
    Далі терпко-гірка...

    А яка ти у пластицї?
    Мов в чарівному сні
    Твоє тіло заласкане
    Все тремтить на мені...

    Наша зустріч скінчилася...
    Нас розносять вітри...
    Ти нестриманість хтивості
    Приховай до пори.

    Наші зустрічі в мареві
    Перехрестя шляхів-
    Наче погляд у таїни
    Потойбічних світів...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498864
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:17 ]
    Таинство женщины
    Таинство женщины

    Ах, эта женщина! Задумка хороша
    В руках Создателя... И тело, и душа-
    Суть совершенство... Из ребра Адама-
    Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-

    Ты удалась. И все же- пар кипит.
    Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
    Не менее прекрасной, чем вторая
    (благодаря которой были изгнаны из Рая

    Супруги проклятые- Ева и Адам)...
    Ответ на многое она подскажет нам
    О том, что женщина- творение прекрасное,
    Но также- женщина творение опасное...

    Ловите женский искренний порыв,
    Но осторожно, а иначе будет взрыв,
    С которым ядерный смешным бы показался!
    О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:54 ]
    Цікава байка про вибори і вибір
    Цікава байка про Вибори і вибір

    Я звусь Байкар (хоча й не Байкер.
    А був же Байкером колись...)
    От розкажу я зараз байку,
    А ти на себе подивись...
    ..... ..... ..... ..... .....
    В усіх Птахів велике свято-
    День Виборів (а може- ніч...)
    Найкращий серед кандидатів-
    З хвостом розпушеним- Павич.

    Птахи! Погляньте, що за красень!
    Життя почнеться чарівне,
    Коли у творчому екстазі
    Хвоста свого він розгорне!

    Всі згодились. Та ось Ворона
    Питає хрипко- Wery well !
    То що, хвостом нас оборонить
    Павич, як нападе Орел?
    ..... ..... ..... ..... .....
    Краса нічим не допоможе
    В борні досягнення мети.
    Лише могутня сила може
    У боротьбі допомогти.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513378
    рубрика: Байка
    дата поступления 25.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:10 ]
    Детские игры
    Детские игры

    Играют мальчики в войну,
    И понарошку убивают,
    И понарошку умирают...
    Играют мальчики в войну....

    Им предстоит еще пройти
    Огни сражений настоящих,
    И боль кровавых ран горящих
    Им предстоит еще пройти...

    Играют девочки в любовь,
    И понарошку обожают,
    И понарошку изменяют...
    Играют девочки в любовь...

    Им предстоит еще пройти
    Жестокость мнимых ожиданий,
    Измен и разочарований-
    Им предстоит еще пройти...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:44 ]
    Війна Мишей з Котами. Майже дєдушка Криладзе (байка)
    Війна Мишей з Котами. Майже дєдушка Криладзе ( байка )

    Будуємо ми дім новий.
    Красу землі, окрасу світу.
    Одвічно світло- молодий,
    Як щастя- подихами літа...

    А хто не хоче жити в нім-
    Пішов до бісової мами!..
    От я вам байку розповім...
    Хоч... Про війну... Мишей з Котами...
    ...... ...... ...... ...... ......
    Війна іде- ні круть, ні верть.
    Онуку передай від діда,
    Що Миш приречена на смерть,
    Як на Кота війною пІде.

    Та Миші в герці воювать
    Так перемоги зажадали...
    То щоб Котів перелякать,
    На лоба... роги почіпляли.

    І гримнув бій... Їдять Коти
    Їх сірі лави без розбору.
    Мишей не встояли ряди,
    І Миші кинулись у нори.

    Хоч повелось спрадавна так-
    Як б"ють- тікай! Простіш простого...
    Втекти не можуть аж ніяк
    В нору. їм заважають роги!

    Хоч як, хто це надумав, тих
    Нещасні Миші проклинали,
    Коти переловили їх
    І до останку поз"їдали...
    ..... ..... ..... ...... ......
    Подумай ти над цим, покИ
    Прямуєш в Свято до Причастя,
    Як от чужі дурні думки
    Нараз призводять до нещастя.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512973
    рубрика: Байка
    дата поступления 23.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:09 ]
    Двойственность отношений
    Двойственность отношений

    Ты приходишь порой ненадолго...
    Многоликость- харизма твоя.
    Как поэзия буйности вольной...
    Как журчащая песня ручья...

    Наши души в скрещении судеб
    Обрели этот двойственный дар...
    Мы БЫВАЕМ... Хотя и не БУДЕМ...
    И под снегом бушует пожар...

    Ты приходишь порой ниоткуда...
    Кто ты? Жизнь или смерть? Все равно-
    Ты моя и иною не будешь...
    Ты не будешь... И мне не дано...

    Нам счастливыми БЫТЬ не судилось.
    Нам счастливыми вышло- БЫВАТЬ.
    Мы судьбе отдаемся на милость-
    Удержать бы... И не потерять...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505812
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 17.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:52 ]
    Лисиця і півень. Слово і дія (філософська байка)
    Лисиця та Півень. Слово і дія. ( філософська байка )

    Людина хоче буть почута.
    Навести розуму мости,
    І слово, в панцир не закуте,
    Хоч на останок донести...

    Така на світі чудасія...
    Бажання слухати нема-
    Хоч будь Пророк ти, хоч Месія,
    Що не кажи- усе дарма...

    Ну що ж... Як слухати не хочуть-
    Станцюєм бойовий гопак!..
    Та це не зараз... Не до ночі...
    То байку розповім, чи як?
    ....... ....... .......
    Схопила Півня раз Лисиця.
    Вже зібралась посмакувать,
    Та якось теє... Не годиться
    Без приводу життя лишать...

    Вона йому- ти на світанку
    Нікому спати не даєш!
    А він- то я буджу щоранку,
    Щоб щастя не проспали вже ж!

    Йому Лисиця- ти, поганцю,
    Перетоптав усіх сестер!..
    А він- то щоб зносили яйця,
    І з голоду ніхто не вмер!

    В Лисиці нерви "на порозі"-
    То що ж тепер мені робить,
    Коли відмовками ти в змозі
    Мене вечері полишить?

    Що не скажу- на все ти маєш
    Розумну відповідь давно.
    От вуха я позатикаю,
    І з"їм тебе усе одно!
    ....... ....... .......
    Ото ж. Якщо лихої ночі
    Тебе зберуться грабувать,
    І слухати тебе не хочуть-
    Слова навіщо витрачать?

    Що слово, як воно не діє?
    На бій бери ангажемент.
    Не слово, а конкретність дії-
    Найкращий буде аргумент.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511246
    рубрика: Байка
    дата поступления 14.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:02 ]
    Притча про каву життя
    Притча про каву життя

    Один веселий Вчитель
    Навчанням притомив
    Своїх розумних Учнів,
    І кави всім налив

    У посуд, що у домі
    У нього пребував.
    У дорогі й дешеві
    Чашки порозливав.

    Із кухні на підносі
    Все виніс. Юнаки
    За мить порозбирали
    Всі дорогі чашки.

    Лишилися дешеві.
    Сміється він на те-
    Отак собі майбутнє
    Своє оберете!

    Життя в чашках- то кава.
    А гроші- то чашки.
    Вони- добробут, слава,
    Це все показники

    Життєвої підтримки,
    Та не саме життя.
    А кавові краплинки-
    Як кроки до буття.
    ....... ........ .......
    Найбільш щасливі люди-
    Не ті, що краще мають.
    А ті, з того, що мають-
    Найкраще здобувають.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498618
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:42 ]
    Тому, кто не был
    Тому, кто не был

    Как всегда, стоишь в стороне.
    Век сменился, но ты все тот же.
    Ты не враг. И не друг ты мне.
    Но с чего ты решил, что можешь

    С убежденным видом лица,
    Обо всем со знанием дела,
    Тошнотворно и без конца
    Извергать убедительно-смело

    Водопады изысканной лжи?
    Вроде, так. Но вот незадача-
    Прежде, чем все охаять, скажи,
    Что ты сделал, чтоб было иначе?

    Так и сгинешь ты, не познав,
    У экрана на простыни белой,
    Как мороз до кости продирал,
    Как земля под врагом горела,

    Как мы шли к основе основ...
    Твой мирок до щели был сужен,
    И в вершеньи судьбы миров
    Никому ты здесь не был нужен.

    И поэтому я спросил,
    Отделяя зерно от плевел,-
    Мне не важно знать, ГДЕ ТЫ БЫЛ.
    Я скажу тебе, ГДЕ ТЫ НЕ БЫЛ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493091
    рубрика: Лирика
    дата поступления 17.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:04 ]
    Про друзів. Гуру і Учень. (притча)
    Про друзів. Гуру і Учень. ( притча )

    Раз Учень до Гуру прийшов, і питає-
    Скажи, повелося з прадавніх ще днин,
    Що кожна людина товариша має.
    То скільки ж їх треба? Багато? Один?

    Замислився Гуру... Питання цікаве-
    Буває один... А буває і ні...
    І хлопця запрошує- будь-но ласкавий,
    Із яблоні яблучко дай-но мені!

    Стриба по-під гілкою Учень- висока...
    Та поряд на щастя є товариші...
    Один на одного на плечі широкі
    Полізни... Не встояли... Впали усі!..

    Нарешті втлумачив! Я все розумію!
    Нам друзів багато потрібно, коли-
    Неначе маля, Учень думці радіє-
    Нам скрутно- припони долати могли!

    У відповідь Гуру- Нам друзів, дитино,
    Потрібно багато!.. Всміхається він-
    Якщо зависОко, то може, драбину
    Принести додуматись міг хоч один!!!
    ....... ....... ....... ....... ....... .......
    Є Гуру. Є яблуко. Друзі втомились.
    Та розуму щось до кінця не навчились...
    Бери ноги в руки- мерщій по драбину!..
    Будь, Учню, розумним. Врятуй Україну.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498159
    рубрика: Байка
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:32 ]
    Отказ
    Отказ

    Я был наивен, может, и смешон,
    В своем желаньи лезя на рожон.
    Ты "паузу" взяла на этот раз,
    И мудро был мне предрешен отказ.

    Я был смешон... Но также был и горд.
    Корабль ушел. И оголился порт
    Моих желаний. Выдержал укол,
    Что в самомнение воткнула мне. Ушел.

    И- поняла... И- все. Возврата нет.
    И молча смотришь в раненый рассвет...
    И вот, излившись утренней тоской,
    Ты не в гармонии сама с собой.

    Когда бредешь по улице в ночи,
    О чем поют фонарные лучи?
    О чем грустишь, минуя сумрак дня?
    О том, что не изведала меня?



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477475
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 06.02.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:59 ]
    Мудрість навчання (притча)
    Мудрість навчання ( притча )

    Великий Гуру якось раз сидів
    На сонечку. Дививсь ото на гав,
    Медитував, смачні самоси їв,
    Чи може просто хмари розганяв...

    Прийшла до нього жіночка з малим,
    Та попрохала- Гуру! Поможи,
    Аби малий солодкого не їв.
    Що не корисно це йому вкажи!

    Замисливсь Гуру... Потім відповів-
    Прийдіть за тиждень! Жіночка пішла.
    Як повернулись, він сказав- Малий!
    Не їж солодке!.. Отакі діла...

    Стоять розгублені... Та слово золоте
    Від Гуру сприйнято дитям немов наказ.
    Все не відходять... Жіночка на те
    Його здивовано запитує нараз-

    Великий Гуру! Розкажи, чому
    Лише за тиждень ти вказівку дав?
    Він відповів- це я зробив тому,
    Що сам солодке їсти відвикав!
    .......... .......... ...........
    Якщо ти майстер поклику свого,
    І учнів хочеш ти своїх навчить,
    То майстер-клас не вчити їх того,
    Чого іще не вмієш сам робить.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498060
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2014.10.26 22:28 ]
    За крок до влади
    Ну ось вона – народна перемога.
    Тепер єднайтесь у одне ядро:
    свобода, батьківщина й допомога
    самим собі і людям на добро.

    А як і не проходить правий сектор,
    то голосуйте за його права –
    направити електоральний вектор
    туди, де б’є гетьманська булава.

    Скасуйте гімняну́ недоторканість,
    люструйте опозицію дурну,
    щоб оновити Раду ще одну...
    І не прогайте історичну даність:
    без віче і черго́вого Майдану
    очолити і виграти війну.

                                  26.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (3)


  44. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:50 ]
    Тема любви (16+)
    Тема любви ( 16+ )

    Час вечерний. Сказать пора,
    Объяснить, что сыграна роль.
    Рубль на входе, любви игра,
    Рубль на выходе. Разница- ноль.

    Этот темно-вишневый закат
    Нам напомнит, что кончился день.
    Струны рвутся опять и опять.
    Это нервы- прошлого тень.

    Только снова и снова мы
    Как в атаку идем друг на друга.
    Как страшит ощущение тьмы...
    Как пугает зимняя вьюга...

    Вот и полночь. Лови, лови
    Миг слиянья!.. Вновь я в тебе
    Упиваюсь темой любви,
    И сдаюсь, утомясь в борьбе...

    Ты устало лежишь на плече,
    И плечу от тебя тепло.
    Мы продолжим в этом ключе.
    Успокойся. Утро пришло.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483130
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:03 ]
    Старенькій торгівці
    Старенькій торгівці

    На вулиці узбіччі, де покИ
    Міліція ще не здирає мито,
    Старенька бабця продає грушки.
    Я підійшов і зажадав купити.

    Купити?.. Ні... Я гроші всі віддам
    В твої від старості і праці спраглі руки.
    Стою і сили не даю сльозам,
    Збагнувши, як в житті терпіла муки

    Від влади, від жорстокості людей,
    Як зрадила тебе твоя держава,
    Як "мусор" гроші вимагав з тебе,
    Забувши, що таке і честь і слава...

    Старенька, дай тебе я обійму!
    Ти- честь. Ти- слава. Незалежна. Сильна.
    Ти як могла, все йшла скрізь цю пітьму,
    Як Україна. Вільна. І- не вільна.

    Дай Боже, щоб ти вдало продала
    Нехитрий свій товар, дарунок літа,
    Доїхала щасливо до села,
    І мала вдома їсти що і пити.

    Онучкам любим щоби ти змогла
    За продане гостинців накупити,
    Для діток тягарем щоб не була...
    І- щоб ніхто не заважав дожити...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481974
    рубрика: Лірика
    дата поступления 26.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  46. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:37 ]
    Паук и бабочка
    Паук и бабочка

    Бабочка в красивом опереньи
    Над цветком порхала вся, пока,
    Радуясь полета наслажденью,
    В сети угодила паука...

    И врала, вся ужасом объята-
    Без него, мол, белый свет не мил.
    Все пыталась вырваться куда-то...
    Не смогла, и выбилась из сил.

    Покорясь случайному плененью,
    Согласилась сети убирать,
    Отдаваться сладко без смущенья,
    И паучьи ласки принимать...

    Так жила, объята то ли страхом,
    То ли страстью- ты поди, пойми...
    Не порвать сетей единым махом...
    Так бывает даже и с людьми...

    Но порыв к цветам не остановишь,
    Красочных желаний не убьешь,
    Даже если пут порвать не можешь,
    Если к горлу приставляют нож...

    И- паучьей ревностью убита.
    Высосана страстью паука.
    Лишь цветные крылышки раскрыты
    В трепетном порыве ветерка.

    Тела нет, остался легкий кокон,
    Как напоминание о том,
    Что парила в небе одиноко
    Одухотворенная цветком...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476290
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:58 ]
    Страшна зброя (потішу вас, бо щось ви всі сумні)
    Страшна зброя (потішу вас, бо щось ви всі сумні)

    Брязкіт дзенькає в небо
    Стародавніх щитів.
    Що ж тій армії треба?
    Бойових хом"яків!
    Що прямують сердито
    З войовничим "ХРУМ-ХРУМ"!
    Що скарають бандита
    На поталу і глум!
    Ці відважні солдати
    Вдачу мають таку-
    Ворогів волохатих-
    Та куди ж???... ЗА ЩОКУ!!!...
    І коханці- самиці
    Отого хом"яка
    У коханні згодиться
    Диво-зброя- ЩОКА...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504061
    рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
    дата поступления 09.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:21 ]
    Сімейка, та не Адамсів (дуже актуальна байка)
    Сімейка, та не Адамсів ( дуже актуальна байка )

    Дуже люблю я писати байки.
    Тільки скажіть- напишу залюбки.
    Хочете слухати? Ось вам одна
    Баєчка мила. Та дуже сумна...
    .......... .......... ............
    Ножиці хлопчик схопив серед ночі.
    Здуру в пітьмі собі виколов очі.
    Саме в цей час мати донечку мила.
    Кинула в ванній. Малого схопила.

    Бігає мати з дитям на руках.
    Доня в цей час утопилася. Жах!
    Мати побачила- плиг у вікно!
    Насмерть розбилась, вже їй все одно.

    Батько прийшов з чергування нічного.
    З горя застрелив малого сліпого.
    Випив горілки, дав волю сльозам,
    Потім пішов і застрелився сам.
    ........... ............ .............
    Що за дурниці, скажіть-но на милість?
    В хаті нікого живим не лишилось.
    Як не припиним бардак в Україні-
    Хто ж тоді жити лишиться в країні?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497771
    рубрика: Байка
    дата поступления 09.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:02 ]
    Ухожу...
    Ухожу…

    Да пошло все к чертям!
    Этот город чужой.
    Это лампы вольфрам-
    Солнца свет неживой.
    Город детства ушел
    Убываньем тепла...
    Как фантомная боль,
    Детства память ушла...
    Этот город исчез,
    Как скрипящий паркет
    Довоенных домов-
    Память прожитых лет.
    Из "стекляшек" пустых
    Мегатонных громад
    Лица "зайдов" чужих,
    Словно рыбы, глядят.
    Холодами сквозит
    С высоты эстакад...
    Прожит жизни кульбит.
    Цикл замкнулся. Назад
    Вход закрыт на запор.
    Это рана в судьбе-
    В детства радостный двор
    Не вернуться тебе.
    Да гори все огнем!
    Все равно, как уйти...
    Сумрак ночи и днем
    Сердце может нести...
    Кончен бал. Ухожу
    Мимо рыбовитрин
    В мира нового жуть,
    Безнадежно один...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   48