ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2026.03.05 07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.

І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні

Тетяна Левицька
2026.03.04 19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери

Татьяна Квашенко
2026.03.04 17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.

Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение

Ігор Шоха
2026.03.04 16:41
                    І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.

                    ІІ
Ми сіяли історію одні,

С М
2026.03.04 11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти

Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас

Юрій Гундарів
2026.03.04 10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо

Борис Костиря
2026.03.04 10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.

Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:42 ]
    Тому, кто не был
    Тому, кто не был

    Как всегда, стоишь в стороне.
    Век сменился, но ты все тот же.
    Ты не враг. И не друг ты мне.
    Но с чего ты решил, что можешь

    С убежденным видом лица,
    Обо всем со знанием дела,
    Тошнотворно и без конца
    Извергать убедительно-смело

    Водопады изысканной лжи?
    Вроде, так. Но вот незадача-
    Прежде, чем все охаять, скажи,
    Что ты сделал, чтоб было иначе?

    Так и сгинешь ты, не познав,
    У экрана на простыни белой,
    Как мороз до кости продирал,
    Как земля под врагом горела,

    Как мы шли к основе основ...
    Твой мирок до щели был сужен,
    И в вершеньи судьбы миров
    Никому ты здесь не был нужен.

    И поэтому я спросил,
    Отделяя зерно от плевел,-
    Мне не важно знать, ГДЕ ТЫ БЫЛ.
    Я скажу тебе, ГДЕ ТЫ НЕ БЫЛ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493091
    рубрика: Лирика
    дата поступления 17.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:04 ]
    Про друзів. Гуру і Учень. (притча)
    Про друзів. Гуру і Учень. ( притча )

    Раз Учень до Гуру прийшов, і питає-
    Скажи, повелося з прадавніх ще днин,
    Що кожна людина товариша має.
    То скільки ж їх треба? Багато? Один?

    Замислився Гуру... Питання цікаве-
    Буває один... А буває і ні...
    І хлопця запрошує- будь-но ласкавий,
    Із яблоні яблучко дай-но мені!

    Стриба по-під гілкою Учень- висока...
    Та поряд на щастя є товариші...
    Один на одного на плечі широкі
    Полізни... Не встояли... Впали усі!..

    Нарешті втлумачив! Я все розумію!
    Нам друзів багато потрібно, коли-
    Неначе маля, Учень думці радіє-
    Нам скрутно- припони долати могли!

    У відповідь Гуру- Нам друзів, дитино,
    Потрібно багато!.. Всміхається він-
    Якщо зависОко, то може, драбину
    Принести додуматись міг хоч один!!!
    ....... ....... ....... ....... ....... .......
    Є Гуру. Є яблуко. Друзі втомились.
    Та розуму щось до кінця не навчились...
    Бери ноги в руки- мерщій по драбину!..
    Будь, Учню, розумним. Врятуй Україну.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498159
    рубрика: Байка
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:32 ]
    Отказ
    Отказ

    Я был наивен, может, и смешон,
    В своем желаньи лезя на рожон.
    Ты "паузу" взяла на этот раз,
    И мудро был мне предрешен отказ.

    Я был смешон... Но также был и горд.
    Корабль ушел. И оголился порт
    Моих желаний. Выдержал укол,
    Что в самомнение воткнула мне. Ушел.

    И- поняла... И- все. Возврата нет.
    И молча смотришь в раненый рассвет...
    И вот, излившись утренней тоской,
    Ты не в гармонии сама с собой.

    Когда бредешь по улице в ночи,
    О чем поют фонарные лучи?
    О чем грустишь, минуя сумрак дня?
    О том, что не изведала меня?



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477475
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 06.02.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:59 ]
    Мудрість навчання (притча)
    Мудрість навчання ( притча )

    Великий Гуру якось раз сидів
    На сонечку. Дививсь ото на гав,
    Медитував, смачні самоси їв,
    Чи може просто хмари розганяв...

    Прийшла до нього жіночка з малим,
    Та попрохала- Гуру! Поможи,
    Аби малий солодкого не їв.
    Що не корисно це йому вкажи!

    Замисливсь Гуру... Потім відповів-
    Прийдіть за тиждень! Жіночка пішла.
    Як повернулись, він сказав- Малий!
    Не їж солодке!.. Отакі діла...

    Стоять розгублені... Та слово золоте
    Від Гуру сприйнято дитям немов наказ.
    Все не відходять... Жіночка на те
    Його здивовано запитує нараз-

    Великий Гуру! Розкажи, чому
    Лише за тиждень ти вказівку дав?
    Він відповів- це я зробив тому,
    Що сам солодке їсти відвикав!
    .......... .......... ...........
    Якщо ти майстер поклику свого,
    І учнів хочеш ти своїх навчить,
    То майстер-клас не вчити їх того,
    Чого іще не вмієш сам робить.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498060
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Ігор Шоха - [ 2014.10.26 22:28 ]
    За крок до влади
    Ну ось вона – народна перемога.
    Тепер єднайтесь у одне ядро:
    свобода, батьківщина й допомога
    самим собі і людям на добро.

    А як і не проходить правий сектор,
    то голосуйте за його права –
    направити електоральний вектор
    туди, де б’є гетьманська булава.

    Скасуйте гімняну́ недоторканість,
    люструйте опозицію дурну,
    щоб оновити Раду ще одну...
    І не прогайте історичну даність:
    без віче і черго́вого Майдану
    очолити і виграти війну.

                                  26.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (3)


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:50 ]
    Тема любви (16+)
    Тема любви ( 16+ )

    Час вечерний. Сказать пора,
    Объяснить, что сыграна роль.
    Рубль на входе, любви игра,
    Рубль на выходе. Разница- ноль.

    Этот темно-вишневый закат
    Нам напомнит, что кончился день.
    Струны рвутся опять и опять.
    Это нервы- прошлого тень.

    Только снова и снова мы
    Как в атаку идем друг на друга.
    Как страшит ощущение тьмы...
    Как пугает зимняя вьюга...

    Вот и полночь. Лови, лови
    Миг слиянья!.. Вновь я в тебе
    Упиваюсь темой любви,
    И сдаюсь, утомясь в борьбе...

    Ты устало лежишь на плече,
    И плечу от тебя тепло.
    Мы продолжим в этом ключе.
    Успокойся. Утро пришло.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483130
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:03 ]
    Старенькій торгівці
    Старенькій торгівці

    На вулиці узбіччі, де покИ
    Міліція ще не здирає мито,
    Старенька бабця продає грушки.
    Я підійшов і зажадав купити.

    Купити?.. Ні... Я гроші всі віддам
    В твої від старості і праці спраглі руки.
    Стою і сили не даю сльозам,
    Збагнувши, як в житті терпіла муки

    Від влади, від жорстокості людей,
    Як зрадила тебе твоя держава,
    Як "мусор" гроші вимагав з тебе,
    Забувши, що таке і честь і слава...

    Старенька, дай тебе я обійму!
    Ти- честь. Ти- слава. Незалежна. Сильна.
    Ти як могла, все йшла скрізь цю пітьму,
    Як Україна. Вільна. І- не вільна.

    Дай Боже, щоб ти вдало продала
    Нехитрий свій товар, дарунок літа,
    Доїхала щасливо до села,
    І мала вдома їсти що і пити.

    Онучкам любим щоби ти змогла
    За продане гостинців накупити,
    Для діток тягарем щоб не була...
    І- щоб ніхто не заважав дожити...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481974
    рубрика: Лірика
    дата поступления 26.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:37 ]
    Паук и бабочка
    Паук и бабочка

    Бабочка в красивом опереньи
    Над цветком порхала вся, пока,
    Радуясь полета наслажденью,
    В сети угодила паука...

    И врала, вся ужасом объята-
    Без него, мол, белый свет не мил.
    Все пыталась вырваться куда-то...
    Не смогла, и выбилась из сил.

    Покорясь случайному плененью,
    Согласилась сети убирать,
    Отдаваться сладко без смущенья,
    И паучьи ласки принимать...

    Так жила, объята то ли страхом,
    То ли страстью- ты поди, пойми...
    Не порвать сетей единым махом...
    Так бывает даже и с людьми...

    Но порыв к цветам не остановишь,
    Красочных желаний не убьешь,
    Даже если пут порвать не можешь,
    Если к горлу приставляют нож...

    И- паучьей ревностью убита.
    Высосана страстью паука.
    Лишь цветные крылышки раскрыты
    В трепетном порыве ветерка.

    Тела нет, остался легкий кокон,
    Как напоминание о том,
    Что парила в небе одиноко
    Одухотворенная цветком...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476290
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:58 ]
    Страшна зброя (потішу вас, бо щось ви всі сумні)
    Страшна зброя (потішу вас, бо щось ви всі сумні)

    Брязкіт дзенькає в небо
    Стародавніх щитів.
    Що ж тій армії треба?
    Бойових хом"яків!
    Що прямують сердито
    З войовничим "ХРУМ-ХРУМ"!
    Що скарають бандита
    На поталу і глум!
    Ці відважні солдати
    Вдачу мають таку-
    Ворогів волохатих-
    Та куди ж???... ЗА ЩОКУ!!!...
    І коханці- самиці
    Отого хом"яка
    У коханні згодиться
    Диво-зброя- ЩОКА...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504061
    рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
    дата поступления 09.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:21 ]
    Сімейка, та не Адамсів (дуже актуальна байка)
    Сімейка, та не Адамсів ( дуже актуальна байка )

    Дуже люблю я писати байки.
    Тільки скажіть- напишу залюбки.
    Хочете слухати? Ось вам одна
    Баєчка мила. Та дуже сумна...
    .......... .......... ............
    Ножиці хлопчик схопив серед ночі.
    Здуру в пітьмі собі виколов очі.
    Саме в цей час мати донечку мила.
    Кинула в ванній. Малого схопила.

    Бігає мати з дитям на руках.
    Доня в цей час утопилася. Жах!
    Мати побачила- плиг у вікно!
    Насмерть розбилась, вже їй все одно.

    Батько прийшов з чергування нічного.
    З горя застрелив малого сліпого.
    Випив горілки, дав волю сльозам,
    Потім пішов і застрелився сам.
    ........... ............ .............
    Що за дурниці, скажіть-но на милість?
    В хаті нікого живим не лишилось.
    Як не припиним бардак в Україні-
    Хто ж тоді жити лишиться в країні?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497771
    рубрика: Байка
    дата поступления 09.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:02 ]
    Ухожу...
    Ухожу…

    Да пошло все к чертям!
    Этот город чужой.
    Это лампы вольфрам-
    Солнца свет неживой.
    Город детства ушел
    Убываньем тепла...
    Как фантомная боль,
    Детства память ушла...
    Этот город исчез,
    Как скрипящий паркет
    Довоенных домов-
    Память прожитых лет.
    Из "стекляшек" пустых
    Мегатонных громад
    Лица "зайдов" чужих,
    Словно рыбы, глядят.
    Холодами сквозит
    С высоты эстакад...
    Прожит жизни кульбит.
    Цикл замкнулся. Назад
    Вход закрыт на запор.
    Это рана в судьбе-
    В детства радостный двор
    Не вернуться тебе.
    Да гори все огнем!
    Все равно, как уйти...
    Сумрак ночи и днем
    Сердце может нести...
    Кончен бал. Ухожу
    Мимо рыбовитрин
    В мира нового жуть,
    Безнадежно один...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:44 ]
    Рабиня (16+)
    Рабиня ( 16+ )

    У залі, де віск, мов сльоза, омиває свічки,
    Оголена вся, білотіла, цнотлива Рабиня,
    Присвяту Господарю, ніжний танок, залюбки
    Для мене ти з шалом коханки виконуєш нині.

    Тобі ці жорстокі світи непотрібні були,
    Навіщо холодна потреба буремної волі?
    Кайдани, тоненькі і ніжні, намистом лягли
    На шию, і тіло стікає бажаннями. Доля

    Твоя не у тому, щоб шмата черствого шукать,
    Втішаючись думкою, що от одірвешся, вскочиш,
    Та підеш від мене... Як гарно в таночку кружлять
    З таким відчуттям, що для мене ти створена. Ночі

    Наповнені трунком п"янким поцілунків. Грудей
    Тих подихів ніжних, і лона вологого шалу...
    В неволі солодкій щасливіша серед людей-
    Уява не висвітлить наших "Пирів Валтасара"...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:23 ]
    Ироничный вопрос (16+)
    Ироничный вопрос ( 16+ )

    Скажи, ну когда ты наелась любви?
    Ленивы и вялы движенья твои,
    Прохладного тела холодный ожог,
    И "вялотекущи" движения ног.

    Ленива прохлада твоих поцелуев,
    Живот не дрожит в предвкушении страсти...
    Под "телик" лежишь ты без жара в крови...
    Когда ты успела наесться любви?

    Так сельский, откормленный гостем котяра
    Всю ночь от еды не отходит угара.
    Он "Вискасом" пузо набьет до ушей,
    И ловит мышей... И не ловит мышей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468267
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:18 ]
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча

    В Прадавній Греції здавна
    Філософи писали притчі.
    Сподобалась мені одна...
    Оця... Жіночо-чоловіча...

    ...Струнка Овечка молода
    Раз Вовка хижого зустріла,
    І ну тікати, бо шкода,
    Як в пащі згине юне тіло.

    Та все кричала на ходу-
    Рятуйте! Ме... Рятуйте! Мамо!..
    І от, на щастя чи біду,
    Забігла в огорожу храму.

    Спинився Вовк. В святі місця
    Йому дорога перекрита.
    Промовив він- Моя Вівця!
    Одначе будеш ти убита.

    Якщо не з"їм, то жрець тебе
    Хоч як, та принесе у жертву!
    Відповіла Вівця на те-
    Усе одно мені, де вмерти!

    Їй Вовк- Який меркантилізм!
    Яка вузька в Вас точка зору!
    Вам все одно, та не мені-
    Я їсти хочу, як на горе!..





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497369
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:43 ]
    Заздрісники. Така собі прадавня притча
    Заздрісники. Така собі прадавня притча

    Великий стародавній Бог
    Раз вирішив порозважатись.
    Заздрісників одразу двох
    Призвав, і став пропонувати-

    Просіть, що хочеться кому!
    Не забувайте лиш одного-
    Я рівно вдвічі дам тому
    Хто другим буде. Слово Бога

    Міцніше сталі. Тут-таки
    Заздрісники давай гадати,
    Що попросити, допоки
    Від заздрощів не постраждати.

    От каже зрештою один-
    Мій Боже! Вибий мені око!
    Замисливсь Бог... Питає він-
    Навіщо дурість ця жорстока?

    Ага- сміється заздрісник-
    Хоч від цього зазнаю болі,
    Та втішусь, іншому коли
    Повибиваєш ти обоє!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:14 ]
    Вуж та Чапель. Байка
    Вуж та Чапель (Байка. Таке ви ще не читали)

    Хитрющий- прехитрющий Вуж
    Схотів, пролізши крізь болото,
    Залізти в хату, та чимдуж
    Затято взятись до роботи-

    Перекусати хазяїв,
    Наїстись сала у коморі,
    Спалити наостанок хлів...
    Коротше, наробити горя.

    Та поки дурень радо ліз,
    Від щастя закотивши очі,
    Під"ївся Чапель- довгий ніс,
    Його сковтнувши серед ночі.

    Мабуть, прийшов мені гаплик-
    Подумав Вуж, та все ж поліз
    Поміж кишками до сідниць,
    Щоб вилізти, неначе Глист.

    Та файний Чапель- мудрагель
    (як довгий ніс, то й довгий розум!)
    Сідниці деревом підпер-
    А ну, вилазь, якщо ти в змозі!

    Так лазив Вуж, туди- сюди,
    Аж поки весь перетравився.
    І тільки бачили Глисти,
    Як Вуж дурний занапастився.
    ....... ....... ....... .......
    Побачить можем паралель-
    Коли в чужу залазять хату,
    То цих непроханих гостей
    Назад не можна випускати!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
    рубрика: Байка
    дата поступления 24.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.20 00:52 ]
    Беспилотник
    Беспилотник

    Беспилотник кружит, беспилотник...
    Взгляд суровый, как око грозы.
    Беспристрастный такой и холодный,
    Весь рельеф разложив на азы,

    Безучастный к страданью и боли,
    Как размеренный звездный предел,
    Выявляя падение воли,
    Все заметил. Учел. Улетел...

    Тихий связи канал. Стонет ветер...
    Вызвал бурю. И бурей накрыл.
    Или- не доложил. Не заметил...
    Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
    рубрика: Лирика
    дата поступления 15.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Володимир Сірий - [ 2014.10.16 23:24 ]
    Ловлю мелодію небес
    Ловлю мелодію небес,
    І усуваю серця стрес, -
    Його не раз низькі частоти
    Скубуть, немов штанину пес.

    17.10.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  23. Валерій Хмельницький - [ 2014.10.16 10:04 ]
    Габріела (КСПЛ-15)
    Як ікрою млинці їй намащував,
    Відбувалось те наче у сні -
    Кава стигла в горнятку гаряча і
    Ніжно гладив я ніжки стрункі.

    Опиралась тоді так легесенько,
    Ну, а я скористатись не встиг.
    Обійшлася мені, ох, недешево,
    Але що ж, але що ж – менше з тим.

    Не залишилось долара жодного
    (Що ви - євро тоді не було!),
    Ані крони, ні марки, ні злотого -
    Лиш єдиний жетон на метро.

    Назбираю за рік трохи песо я
    І на байку - у Сан-Кристобаль:
    "Габріело, до мене прити́снися,
    Ми – в Бразилію, на карнавал!"


    16.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Владимир Высоцкий Городской романс"


  24. всеслав всеслав - [ 2014.10.14 10:26 ]
    ритмiзоване повнiстю
    вулиця Калініна
    вулиця Гагаріна
    вулиця Чапаєва
    вулиця Колхозная

    Тракторная уліца
    уліца Строітєлєй
    уліца Цвєточная
    уліца Совєтская

    уліца Центральная
    уліца Московская
    уліца Зельоная
    Заводская уліца

    вулиця Дзержинського
    вулиця Базарная
    вулиця Пархоменко
    вулиця Беззубова

    вулиця Слєсарний Овраг
    вулиця Красний Флот
    уліца Классовий Враг
    уліца Гуйтєврот

    вул. 324-ї Стрілкової Дивізії
    вул. Патріса Лумумби
    вул. Полковника Валькевича
    вул. Космонавта Ніколаєва

    вулиця 50-ліття СРСР
    вулиця 60-ліття СРСР
    вулиця 70-ліття СРСР
    вулиця 80-ліття СРСР

    вулиця Леніна
    вулиця Маркса
    вулиця Енгельса
    вулиця Крупської

    Устакаси
    Хурынлых
    Василькасы
    Ільбеші

    вулиця Кукшумська
    вулиця Шота Руставелі
    вулиця Свободи
    вулиця Перемоги


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  25. Ігор Шоха - [ 2014.10.14 00:34 ]
    По драбині Якова
    Росте руїна. Падає Донбас.

    Вмирають люди. Родяться каліки.
    Наш простір опановують владики.

    Колись казали, – все лікує час.
    Але усе, що об’єднало нас
    тепер так само рухнуло навіки.

    Єднає доля, убиває зло.
    Либонь добро і любить, і прощає,
    аби душі нічого не було
    якщо не в пеклі, то хоча б у раї.

    Бо у душі ми – діти-малюки.
    І наші ігри – бути залюбки
    супроти маячні і показухи.
    Якщо такі ми неугодні Духу,
    то нащо це безсмертя на віки?

    Воно і атеїсту не потрібне,
    і вояку, і лівому совку,
    і тим, mersi bocue, що на боку,
    і то́му, що дурне, тому що бідне
    і вічному Кощеєві подібне,
    і тим, кому давно уже, – ку-ку.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (8)


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:01 ]
    Коричнева пляма (сюрреалістична байка)
    Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

    Якось сімейка одна дуже мила
    Дачку під ключ в передмісті купила.
    Батько в міськраді провадив афери...
    Гроші водились в корупціонера.

    От вся сімейка за стіл посідала...
    Дивляться- Боже! На стелі зростала
    З кожною миттю коричнева пляма...
    Від переляку скінчалася мама.

    Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
    Тільки за стіл опісля посідали-
    Пляма на стелі нова, як на грець!
    Батьку настав з переляку капець...

    Хлопчик- мажор залишився один.
    Як же то житиму?- думає він-
    З горя повішусь!- вірьовку узяв,
    Та й на горище поліз, бо ж як знав-

    Гак там на стелі міцнючий такий...
    З горя повіситись- шлях не важкий.
    Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
    Глянув- картину побачив таку-

    Он на підлозі сидить кошеня.
    Там воно... пісяє... кожного дня...
    ..... ..... ..... .....

    Знаєм "гаранта" одного тепер,
    Що від яйця якось мало не вмер.
    Зведений згодом народом на пси,
    Втік, загубивши червоні труси.

    А на трусах тих коричневі плями...
    Так і пішов... до чортячої мами...
    То ж перед тим, як добряче злякатись,
    Може, сходи з кошеням... прогулятись?


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
    рубрика: Байка
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:48 ]
    Балакучі хомяки (байка)
    Балакучі хомяки ( така собі цікава байка )

    У одній країні милій-
    Здогадайся сам, якій-
    На прилавках раз з"явились
    Балакучі хом"яки...
    Та такі ж іще драйвові-
    Що не скажеш, наче в сні-
    Все незмінно, слово в слово,
    Переказують мені...
    Невідомо, як це стало,
    Що слова у хом"яків
    Трансформуючись, міняли
    Те, що ти сказать хотів.
    Якось дивно відтворилось-
    З чиїсь легкої руки
    Мова хазяїв змінилась
    В виконанні хом"яків.
    Згодом- хочеш, чи не хочеш,
    А- скачи вже, бісів враже!-
    Хом"яки собі белькочуть
    Не своє, сусідське кажуть.
    А під ту сусідську мову,
    Що її не чуєш суть,
    Інші тихо-хом"яково
    Все несуть, несуть, несуть...
    Не помітили, як сало,
    Неприховане на горе,
    Під шумок перетягали
    До сусідів у комору.
    Поки гнати їх на весну
    Роздивилися, нажаль,
    З балачками перенесли
    До сусідів весь врожай.
    Врешті-решт, як роздивились,
    Почали до біса гнати-
    Повтікали до сусідів,
    Ще й грозяться покусати.
    ..... ..... ..... .....
    То ж до того, як ви спати
    Полягаєте на лавку,
    Перш сходіть порозглядати,
    Що з"явилось на прилавку.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
    рубрика: Байка
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Ігор Шоха - [ 2014.10.05 23:37 ]
    Осінь-волонтерка
                                  І
    Осінь пише образи крилаті
    у далеких обріях землі.
    Відлетіли перші журавлі
    і останні зграї винувато
    в небесах курликають жалі.
    В’януть коси білої берези
    і жовтіє вересневий лик.
    Жовтень ще до осені не звик.
    П’яний вітер, вчора ще тверезий
    шарудить у кучерях осик.
    І журба не оминає краю.
    Ронять сльози ще скупі дощі.
    Щедра осінь роздає плащі.
    Перша фаза битви з урожаєм
    виграна коржами у печі.
    Літні діти неймовірно щирі
    до якоїсь гавані летять
    мріями із осені у вирій,
    із любов’ю до життя і миру
    носяться ключами лебедят.

                                  ІІ
    Цього року осінь партизанить.
    Багрянцем умились шахтарі.
    Виють «гради» і у серце ранить
    ранніми ракетами зорі.
    Осінь і наліво, і направо
    роздає граблі і рогачі.
    Наступає на граблі держава,
    рогачами б’ються діячі.
    Осінь червоніє, що свободу
    продають Росії по рублю,
    що беззуба лірика бомонду
    заглядає в зуби москалю.
    Із-за тину зиркають сусіди,
    ласі на скоромне і чуже
    упритиск до горла із ножем,
    і конем це лихо не об’їдеш,
    як сюди повадилось уже.
    Не пускає осінь у Європу.
    Грається «містралями» Париж.
    Під фанеру танці, – опа-опа,
    а у голові, – шумєл камиш.
    Ми ще уповаємо на осінь,
    бо надії іншої нема.
    То війна, а то зима на носі.
    Так і сяк – і холод, і пітьма.
    Впали роси на жита. І осінь
    ронить самоцвіти у покоси
    на кривавій нічиїй межі.
    Стерні покололи босі ноги
    біженцям. І зчовгані пороги
    оббивають найманці чужі.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  30. Ігор Шоха - [ 2014.10.04 22:18 ]
    Електорату ДЛНР
    Були ви синьо-білі і червоні.
    Є й інші марки якості людей.
    Made in Ukraine – це гнані і голодні,
    і сироти, й убиті у полоні,
    і матері похованих дітей.

    Донбаська карта мічена, та бита.
    Крові хотіли? Нате полину.
    Хотіли бути ближче до корита
    і годувати мафію бандита?
    Обрали владу. Вибрали війну.

    Немає влади. Вас чогось навчили?
    Такі ж і хитромудрі і дурні.
    Хотіли Рашу? Риєте могили.
    Хотіли брата? Маєте дурило
    і будете глаголити одні.

    Оце і все: і музика, й програма,
    і маршируйте під убогу гаму,
    глаго́ляйте на всю губу і рот.

    Ходіть тузами. Обирайте даму.
    Та не спішіть, коли вперед ногами
    вас «от ворот» чекає поворот.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  31. Анонім Я Саландяк - [ 2014.09.28 17:34 ]
    У тінях словоблуддя…
    … промінчик сонця скоса
    на долівці…
    та й на столі
    маліє
    потрошки
    тане-тане…

    німа спокуса -
    листок багряний
    на тарілці -
    бУла…
    і срібні ложки
    та… золота монета…
    і на вечерю пані Осінь
    уже прибула
    боса…
    та вже не та
    що колись бУла
    і не у гості -
    вже непоступлива та вперта -
    лягла на стіл оферта…

    холоднО-сіра просинь
    майнула
    тривожним тремом…
    наповнивши кімнату
    млосним щемом…
    а тьмяним світлом
    марева-софіти
    сяйнули…
    а примари ночі
    бабиного літа
    басом гукнули:
    що - нудиш світом…
    у сяйві сцени?
    і вдавши усміх чемно
    мов би судді
    вже лагідно... сказали:
    годі лякатися
    та ховатися
    в нюансах словоблуддя!
    28. 09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Шоха - [ 2014.09.25 23:11 ]
    Візії кривих дзеркал
                   Я не поет, а лише плагіатор
                   задивленої в містику душі.
                   Який не є, котуємось – аматор.
                   А переіменують, – агітатор,
                   то й що мені? З калюжі, чи з межі –
                   у задзеркаллі все одно чужі.
    І за віки об’єм їх не обняти.
    Ленініана місії усіх
    героїв із ідеями святих.
    І всі – отці російських демократій.
    І годі їх усіх порахувати –
    не вистачає ані рук, ні ніг.
                   Лютує, шаленіє пропаганда
                   аматора дзюдо і карате.
                   Але і є реакція на те –
                   це наша самопоміч і громада.
                   Ой, дусається* Раша безпощадна
                   на юне, і нове, і золоте.
    І на Мазепу дується вселенська.
    І за Бандеру ще ідуть бої.
    Віссаріони** гнівають Шевченка.
    О любі Добролюбови мої,
    є воля, є! Але така куценька,
    що і не видно милої її.
                   Чи може бути воля у худоби?
                   Вона була і є у козаків.
                   А їм відомо ще споконвіків:
                   простори завойовують нероби,
                   як нині кацапня низької проби,
                   аби доїти нації рабів.
    Вона й своє перевела нінащо.
    А нині суне носа у чужі
    корита. Перемоги – міражі.
    Сама себе укоськає, ледащо,
    латаючи останні рубежі,
    але і їй уже не буде краще.
                   Їй і самій огидні байстрюки,
                   манкурти, яничари, охлократи,
                   не відаючі, де є їхня мати...
    Весна минула. Де бойовики,
    готові безоплатно все-таки
    за неї, окаянну, воювати?

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (3)


  33. Валерій Хмельницький - [ 2014.09.22 16:39 ]
    Переглядів сторінки автора: 100 000
    Сторінку переглянули сто тисяч
    Разів. Ого! Подяка - читачу!
    О, зазирнути б кожному у вічі
    І запитати: "How do you do?"

    Цікавлюся не жартома, а справді,
    Чи вам до шмиги, що у мене є -
    Бо я і сам, колись до слова спраглий,
    Тепер пишу - і як воно моє?..

    Прокоментуйте - звісно, як є змога,
    І поділіться враженням про вірш,
    І не судіть тоді занадто строго -
    Мовляв, не бачили ще вірша гірш!..

    Бо я пишу, як біль тривожить душу,
    Коли у грудях пазури скребуть,
    Коли й не хочу - та писати мушу...
    А, може, й кину це коли-небудь...


    22.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  34. Олександр Олехо - [ 2014.09.22 14:32 ]
    КаПе
    КаПе. Капе(ць!) мені наснився, а прозорий…,
    неначе тільки вимите вікно.
    А ще такий високий і здоровий –
    як не гляди, чистісінько Мурло.

    Бере мене за лацкан і питає:
    - Ну що, навчився просвітляти вірш?
    А то дивися – рейтинги упали,
    аби що-небудь не упало гірш.

    За те, що-небудь, я боюся більше –
    роблю обличчя, що усе гаразд.
    За тебе напишу, кажу я вірша
    і виставлю громаді на покАз.

    Капе скривився: - Годі тріпотіти…
    Не потерплю адептів я імли.
    Ото ж лікуй затемнення у вірші
    і пам’ятай, що разом сила ми.

    Шаную рух – угору по спіралі,
    поезії освоюю пласти.
    Назад дивлюся – щось таки здолав я,
    але КаПе ще мушу підтягти.

    22.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  35. Серго Сокольник - [ 2014.09.22 02:35 ]
    Байка про Гієну
    Одна Гієна- "Круть і верть",
    Підліш трусливого шакала,
    "Свята та божа", ніби смерть,
    Над тілом Лева завивала-

    О горе, горе! Як болить!-
    Не прислухАлись! Я ж казала-
    Не можна спротиву чинить-
    От бачите, що з Левом стало?

    Сидів би тихо у кущах-
    Не огризався на мисливців,
    Все б тамував у серці страх-
    Не згинув би. Живим лишився.

    У зоопарку б тихо жив,
    Поміж гієн й бридких шакалів.
    Всім посміховиськом служив,
    І пальці в нього всі б тикАли!..

    З бридкої пащі линув гній,
    Коли Гієна завивала.
    Заслухалась на власний вий...
    І тіло Лева розтерзала.
    ... ... ... ...
    Коли країна у вогні-
    Не слухай підлих "пацифістів".
    Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
    Не слухай іх продажну пісню.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
    рубрика: Байка
    дата поступления 13.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Володимир Сірий - [ 2014.09.19 22:12 ]
    ***
    Під обгорточкою вроди
    (Я не раз вже був закляк)
    Демон лиха колобродить,
    Лазить заздрості слимак.
    І тоді краса зваблива,
    Що була мов дивний гість,
    Димом вицвілого дива
    Безпардонно очі їсть.
    А, бува, - простенько зовні,
    Фішка моди не нова,
    А душі комори повні
    Ніжним спокоєм єства.

    Хочеш, - пий краси водицю,
    Ахай - охай повсякчас,
    Чи ж душею зупинися
    У ясі святих прикрас.

    Жаль, не всім стає потуги
    Межі визначити ці,
    Ми ж бо долі тільки слуги,
    Страв призначених - їдці.

    20.09.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  37. Олександр Олехо - [ 2014.09.19 19:43 ]
    свинка-глинка
    привид мрії тче безсоння
    ніч вмикає світло дня
    ловить сонце підвіконня
    сито хрюкає свиня

    по хребті розріз-щілина
    я вкидаю щастя днів
    свинко-глинко ти не винна
    що із роду товстунів

    ти стоїш на підвіконні
    вже багато жирних літ
    протираєш очі сонні
    і чекаєш на обід

    не вгамую я сьогодні
    твій чудовий апетит
    бачиш осінь дні холодні
    і натхнення дефіцит

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (23)


  38. Анонім Я Саландяк - [ 2014.09.14 13:35 ]
    З Тетяни Мілєвської - “Ну, что, игрок” - непереклад
    Ну що? Гравець! Піде на дно Титанік?

        Ну, что, игрок, прошел урок…
            Тетяна Мілєвська

    Ну, що, гравець, - все нанівець?
    Минув урок - ціна печалі
    байдуже… Досвід каже далі:
    та не мели таких дурниць!

    Лице пооране… питання “апріорі”
    (ти ще й не був) уже неміряно стояло…
    але… щоб ти не був – коли таке тобі бувало?
    Говорить досвід: та ж в абсурднім морі,
    і не малі
    пливуть та йдуть на дно реальні кораблі!
    13.09.2014 18/55
    Тетяна Мілєвська

    Ну, что, игрок

    Ну, что, игрок, прошел урок -
    Цена назначена печали
    Тебе не впрок. Но твой порок:
    Теперь уже не до деталей!

    Морщинный тик. Когда-то крик
    Ты не услышал и едва ли
    На твой порог вираж дорог
    В сочувствие тебе послали.
    30/01/2014 17/41



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  39. Володимир Сірий - [ 2014.09.12 13:05 ]
    *-*-*
    Сів на лоні юності моєї
    Бриз осінній мовчки на спочин,
    Витягнув нев"янучі ідеї
    Зі своїх золочених торбин.
    На проміння сонячні розвішав
    Крапельки свяченої води,
    Щоб зростали з музикою вірші,
    Наче саду райського плоди.
    Заховав жалі в тумани ранні
    І хандру в імлисту мряку теж,
    Дав снагу на успіх у коханні,
    На невдачу - в справі ворожнеч.
    Все візьму від нього, як належне,
    Хай за ним зима і все таке,
    І мене направду не бентежить
    Саду позолочення стрімке.

    13.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  40. Олександр Олехо - [ 2014.09.12 10:40 ]
    Гумореска на поетичну тему "Офеліє, о німфо..."
    Офеліє, о німфо… Ач, друзяко,
    наснилося таке у еро-сні:
    що не торкни – усюди тепло, м’яко;
    що не роби – то не почуєш «ні».

    З тієї мари вік би не виходив.
    Там стільки Муз, лишень би стало сил.
    Із того сну магічної свободи
    з’являється віслюк із двійком крил.

    І ти – не ім’ярек, а Санчо Панса,
    посібник у борні добра зі злом.
    А далі – Дон Кіхот, а може, Данко.
    Ну і з коханням, звісно, не облом.

    Офеліє, о німфо… Ач, проспався.
    Десь за вікном гуркоче потяг вдаль.
    Але-парад і акт, що не удався.
    Ти – не герой у п'єсі. А не жаль...

    12.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (19)


  41. Олександр Олехо - [ 2014.09.09 20:30 ]
    заштопані органи мислення
    нейронами нервами нИтками
    заштопані органи мислення
    приходять потвори із бИтками
    двоїчного бітного числення

    руками кінцівками цівками
    будуємо риємо зводимо
    окопи і доти з домівками
    ворожі фортеці обходимо

    ростемо уверх вертикалями
    ховаємо мрії за обрії
    померлих рубаємо шаблями
    заради осанни історії

    а потім утомлені славою
    жінками обідом увагою
    скріпляємо елі розвагою
    і спати рушаємо правою

    08.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (16)


  42. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.08 17:55 ]
    До хмар
    Ми з вами різні:
    Нам поряд тісно, -
    Небесне дійство
    Увись гука.

    Розмови кислі
    На землю тиснуть
    Дощем без мислі -
    Одна вода.

    05.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  43. Ігор Шоха - [ 2014.09.08 15:00 ]
    Пупи і лисини землі
    Є вічні народи. Є копії,
    як демон і ангел зорі.
    І знищити нас – це утопія.
    Росія не вища, допоки є
    наш пуп у найвищій горі.
                   Літали й над нами супутники,
                  носили і нас кораблі,
                   та правили нами безпутники,
                   являлись незвані і тут таки
                   щезали, як таті, в імлі.
    Були і таланти брехливості,
    та й досі ще є, як на гріх
    намісники нашою милістю,
    що рівень своєї значимості
    поставили вище усіх.
                   Уїлись у серце опричники,
                   що хочуть крові, як ропи,
                   і їхні таємні поплічники,
                   свої православні язичники:
                   усякі попи і пупи.
    У небі робили окраїну
    з руків’я земної осі.
                   І пупом рекли себе каїни.
    А без України нема її –
    Росії у межах Русі.
                   Нема і не буде, – ату її! –
                   замішаної на крові́
                   у Чуді, у Мері, Москві –
    то п’яної і непробудної,
    то надто високо заблудлої,
    як лисина на голові.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (8)


  44. Володимир Сірий - [ 2014.09.07 21:39 ]
    Я заночую в Музи нині
    Я заночую в Музи нині,
    На нот подушечці засну...
    Люблю лягти на половинну,
    Хоч можу і на четвертну.

    Щемливі лоскоти гармоній
    Нехай присняться уночі,
    Щоб зранку вирієм з долоні
    Скрипічні злинули ключі,

    І стрепенулись душ хмарини
    У вишині органних гам,
    І все, що є святе в людини,
    Жива осяяла снага.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  45. Ігор Шоха - [ 2014.09.07 13:36 ]
    Аве, Раша
    Good bye, unwashed our Russia,
    країна хамів і рабів.
    Ніколи не була ти наша,
    а відтепер і поготів.
                   Травись добутим нашим газом,
                   давись украденим баблом,
                   але не сподівайся разом
                   ні в Києві, ні «за бугром»
                   сидіти за одним столом.
    Конай, тюрма усіх народів,
    колос на глиняних ногах.
    Як чорна притча на устах,
    упадеш каменем у воду
    і перетворишся у прах.
                   Прощайте, блазні навіжені,
                   і ти, утопія на сцені,
                   невиліковна як більмо,
                   і на захопленій арені
                   найбільше світове гальмо.
    Умита кров’ю молодою,
    доточуєш свої роки,
    але у чаді параної
    твої месії і ізгої
    прокляті будуть на віки.
                   Хамелеони із Росії,
                   не порятує мімікрія
                   продажних душ подвійне дно.
    Уражена, як язва світу,
    твоя годована еліта
    на ладан дихає давно.

                                  08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Олехо - [ 2014.09.05 19:01 ]
    Дорога
    Іду, бреду, буває – спотикаюсь,
    та огріхів дороги не ганю.
    За ті баюри перед віком каюсь,
    б'ючи поклони шостому коню.

    Мільйони доль заучено топтали
    спокусами устелені путі
    і часто-густо в ями потрапляли,
    бо мали ноги, звісно, не святі.

    Як і усі, я дибаю у далі.
    Хай жалощі беруть мене в кільце,
    у душу не пускаю я печалі,
    від втоми утираю лиш лице.

    Як довго дріботіти ще? Не знаю.
    Та дбаю за дорогу, як мету,
    бо дару передбачення не маю,
    коли і що зупинить цю ходу.

    Отож іду – з надією, без неї.
    Волію не шукати вищу суть.
    Летять у небо чорні скарабеї
    і воскресіння сонячне несуть.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  47. Олександр Олехо - [ 2014.08.30 07:55 ]
    Свинка
    Кому потрібна ця війна?
    Хіба не вбий – не актуально?
    Та має силу сатана –
    безумну силу, не моральну.

    Давно – мізерне і низьке…
    закомплексоване дитинство.
    Тепер – цинічне і слизьке…
    доросле і огидне свинство.

    Лжу хрюкає на цілий світ.
    Дивись, громадо, – чисте рило,
    і тишком риє чужий пліт.
    За тином щедро уродило.

    В чужий город, в чуже життя,
    з уставом права «хто сильніше»,
    несе усякого сміття
    і кожен день усе рясніше.

    Тих посіпак – орда і рать.
    На троні свинка – командором.
    Кому біда, їй – благодать
    зі всім її кнурячим двором.

    Така ось видиться дурня…
    А що город? Було б до столу,
    якби не хижа та свиня,
    а ще щурі зі свого роду.

    29/08/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  48. Олександр Олехо - [ 2014.08.28 07:14 ]
    Чи запізно у небо до раю
    чи запізно у небо до раю
    чи зарано у пекло до зла
    на чеснотах душі погадаю
    і можливо вгадаю хто зна
    а утім не удячна то справа
    своїх плюсів і мінусів рать
    шикувати і зліва і справа
    як гріхи і святу благодать
    хто відсіє лукаве й сумлінне
    може той що усюди й ніде
    він поділить на вічне і тлінне
    все живе заодно і мене

    28/08/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Костюк - [ 2014.08.25 21:22 ]
    Послання до штабного генерала - зрадника
    Пихатий генерале, як живеш?
    Я вчителька, що того хлопця вчила,
    В якого свіжовирита могила,
    В яку ти і сльозинки не проллєш...
    Бо що для тебе сльози матерів,
    Хлоп`ята, що ішли "живцем на міни"...
    Тих броників хватало половини
    Аби ти свій мільйончик заробив...
    Жорстокий генерале, як ти міг
    На нари запроторити хлоп`яток.
    Що п`ятий місяць вчились воювати
    Без сну і їжі, падаючи з ніг...
    Вітання ще від сивих матерів
    Тих пацанів, яких ти підло зрадив,
    Яких дотла чужі палили гради,
    Бо ціль по них хтось все-таки навів...
    Пихатий генерале, зручно так
    В тоновано_броньованій машині...
    У сина твого очі також сині,
    І спить він, як і той, мабуть, навспак?..
    Ти знаєш, що у кожному селі
    Тепер щодня чекають похоронок?..
    Ти вміло прикриваєшся законом,
    Що не проб`ють ні кулі, ні жалі...
    Як найманець на цій святій землі...

    19.08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  50. Тата Рівна - [ 2014.08.22 23:01 ]
    Вірш про собаку
    спить Центральна і Західна, вже й позіхає Схід
    сплять вояки, цивільні, колодязь та самокат
    спала б я собі також, та горе – не спить мій кіт
    він стрибає як слон по мені уперед-назад

    ці коти, я скажу вам, потвори вони з потвор
    і не треба зважати на мімімішність облудну
    бо створіння котиське - насправді дряпучий Тор
    і воює із людством створіння це препаскудно
    умикає перпертум мобільний мявкучий мотор
    коли спати вляглися усі культурні люди

    спить Гавана, диван, спить москаль й маленький москіт
    навіть мишка комп'ютерна й та задрімала наче
    та не спить мій страшний, ненормальний тварюко-кіт
    він немов дурнуватий стрибає собі і скаче

    я клянуся - в той день чи в ту ніч як терпцю капець
    як урветься терпець і буде мені до сраки
    що котів нам із космосу поприсилав отець
    для нірвани. - Я плюну й куплю таки собаку!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   47