ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.03.04 19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери

Татьяна Квашенко
2026.03.04 17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.

Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение

Ігор Шоха
2026.03.04 16:41
                    І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.

                    ІІ
Ми сіяли історію одні,

С М
2026.03.04 11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти

Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас

Юрій Гундарів
2026.03.04 10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо

Борис Костиря
2026.03.04 10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.

Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Карен Рамосова - [ 2009.10.24 22:36 ]
    ***
    Та он де ви звірі!
    Впивайтеся в шкіру!
    Попийте моєї крові невпинні!
    А я й не чекала і гадки не мала,
    знайшли ви гадюки і все відібрали.
    Куди ж ви несете вже тіло холодне?
    Вам мало життя мого , звірі багрові?
    Стомилася, досить, закрийте у клітці,
    вдягніть мої очі в чорні завіси.,
    не буду дивитись і чути їх голос,
    як ріже байдужість лезом по скроні.
    Як боляче можна вдарить людину
    не прикладаючи , навіть , силу.
    Чому їх пустив ти, а не їнший?
    Я знала коханний, невже ти навмисно?
    Невже так приемно дивитись на сльози?
    Впивайтеся звірі,з мене вже досить!

    2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Карен Рамосова - [ 2009.10.24 15:54 ]
    ***
    Прагнем до сонця, обпалюєм крила,
    Шукаючи де краща, наштовхнемось на каміння.
    Завжди чогось замало, завжди чогось бракує,
    своїми ж руками,щастя ми руйнуєм.

    Чому ж ми не цінуємо,чому усе не те?
    Ми прагнемо покою, та й спокій дістає.
    Завжди шукаєм винних, ми в помилках своїх.
    За мрії не здійсненні, ми лаєм увесь світ.

    Та може просто жити нам спробувать хочь раз?
    Без цих порожніх слів, лайок та образ.
    Не думати де краще, радіти що вже є.
    Життя воно прекрасне, воно у нас одне!


    2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Ярина Тимош - [ 2009.10.14 12:05 ]
    Кава
    Тобі мозки я полоскала.
    І ти мені їх полоскав.
    Не до смаку любові кава –
    із сорту найгіркіших кав.
    То хай тобі твоє воздасться,
    мені – моє. І будь здоров.
    Від кави збудження, як трясця,
    що називаєш ти «любов».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (1)


  4. Василь Кав'юк - [ 2009.10.01 07:11 ]
    Тінь
    Шлях життя проходить крізь печаль,
    А вітер розвіває тихо голос серця,
    Полине погляд стрімко вдаль,
    І розіб’ється у зачиненії дверці.

    Поглянь, як річка протіка понад містами горя,
    А ми камінням стоїмо під стінами Гоморри.

    Сірчане полум’я розвіє нашу душу,
    Заллє солоними слізьми небес .
    Тепер пекельне світло споглядати мушу,
    Зачинить двері в вічність триголовий пес.

    Пройти свій шлях не зміг не озирнувшись,
    Не завтрашнім я жив, страждав минувшим.

    Чому не зміг я зняти ці окови страху,
    Не Прометей я, не несу вогонь.
    Залиш мене коли душа бажає краху,
    Я просто тінь що дивиться на лінії долонь.


    Рейтинги: Народний 4.88 (4.88) | "Майстерень" 4.88 (4.88)
    Прокоментувати:


  5. вп ратмм - [ 2009.09.28 17:58 ]
    Я є
    Я не хотів те зробити, що знов наробив,
    Я не люблю втрачати своє світло в вогні,
    Не бачачи себе йти незнати куди,
    Згорати у полум"ї й залишатись в пітьмі.

    Втрачати своє цінне в житті я не готовий,
    Тримаючи щось у своїх голих руках
    Я це не зроблю ніколи - іще раз повторю,
    Воно назавжди залишиться у моїх думках.

    Бачити весь світ і відчувати його
    Набагато цікавіше чим тонути в екстазі,
    Непобоятися обрати все і зразу в одно
    І стрімко йти все далі й далі й далі.

    Я собі пообіцяю один раз і сильно -
    Я більше не стану в таке от добро
    Я ніколи не стану небесним світилом,
    Допоки не піду лиш за своїм єством.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Андрій Мирохович - [ 2009.09.21 11:06 ]
    один день ганни
    а зранку раптом випав сніг
    птахи здивовано дивились
    як босоніж ти вийшла в сад
    і на стару зчорнілу годівничку
    ти кришиш свіжий хлібчик
    щедрота рук твоїх
    сміх каркітливий
    сміх та й годі


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (1)


  7. Андрій Мирохович - [ 2009.09.20 10:50 ]
    ми
    ти звала мене сонечко
    я звав тебе сонечко
    так ми і жили
    два сонечка
    на спітнілій долоні
    божа корівка
    полети на небо
    дай божим діткам
    молочка


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  8. Анастасія Саковська - [ 2009.09.18 20:53 ]
    Вона
    Болить і знову вибухає,
    Кипить і рветься і кричить,
    Давно життя уже немає,
    Але вона ще хоче жить.

    Коли всі сплять,вона співає.
    У білий день вона мовчить,
    Та не від страху...Вона чекає,
    Чекає вирішальну мить.

    Усі сміються-вона плаче,
    Нема з ким веселитись їй,
    Та не від смутку,бо гаряча,
    У вічній гордості своїй.

    Несамовита,горда,божевільна,
    Відривається під джаз,
    І натура в неї сильна,
    Не така,як у всіх вас.

    Що про неї тут казати,
    Не така вона як всі,
    Хоч і має свою слабкість,
    Віддаватися собі,

    Віддаватися природі,
    Розмовляти на самоті,
    І кричати собі годі!
    Годі жити у брехні.

    Та брехня це не те слово,
    Що підходить точно в ціль.
    Егоїзм гризе наново,
    Душить,давить,як та міль.

    Егоїзм її руйнує,
    Самолюбство в дзвони б'є,
    Що в середині панує?
    Зло? Добро? Чи мабуть все?

    Все,що є у цьому світі,
    І страждання почуття,
    Як боротись? Як з цим жити?
    Як іти у майбуття?

    Чи закрити на все очі,
    Й жити,нібито нема...
    Всього того,що так тріпоче,
    І рветься,душить...Вона сама!

    Сама собі у тмі блукає,
    І щось без тями собі внуша,
    Вона вихід з тьми шукає,
    Бо вона-моя душа!!!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  9. Юлія Скорода - [ 2009.09.15 16:27 ]
    Кохай!
    Кохай мене, любий, кохай,
    Допоки півні не запіли,
    Допоки жадаю, кохай!
    Солодким зроби моє тіло.

    Кохай мене, любий, кохай!
    Уперше – та так, як востаннє.
    Хай гори здригнуться, нехай
    Сусіди не сплять аж до рання.

    Кохай мене, любий, кохай!
    Цілуй мене палко у груди…
    Ах ти ж комуняка!?. Тьху, ай,
    Вернé від такого зануди.

    23.06.2009 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  10. Дмитро Дроздовський - [ 2009.09.08 19:56 ]
    Безформне
    Де ще вчора сніг лежав по коліно,
    Там сьогодні плаче жайвір над млином
    І чекає на пожовклу весну;
    Я ніколи в ніч оцю на засну.

    І блукатиме самотній злодюга,
    Розтиняючи і кості, і плуга,
    І не вродить більше спілий врожай,
    Тільки сонця із безодні хапай.

    А чорти тепер дешеві, глевкі,
    Всі вже чубляться, й тонкі, і пласкі,
    В оно врем'я був і гаспид, і Бог,
    Тільки я — старий нікчемний Сварог.

    За вікном і сонцецвіття, і млин,
    І життя п’ятизавимірний плин,
    По мені стікає струмінь води,
    Я вродився не туди й не сюди.

    І за пашнею розкинувся брід,
    Хуртовина замітає мій слід,
    І не буду я чекати на день,
    Як мій сад — це тлінь пожовклих пісень.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  11. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2009.09.08 10:53 ]
    Другу
    Чому холодні стали твої руки?
    Чому не чути голосу твого?
    Чому не чути серця твого стукіт?
    І вже навіки зупинилося воно.

    Над тілом твоїм вже сира земля.
    Хтось принесе для тебе свіжі квіти.
    Та тільки плаче матінка твоя,
    Бо важко смерть твою їй пережити.

    Минають дні, а ти вже не прийдеш.
    Й не зможемо з тобою говорити.
    І не подзвониш, не напишеш SMS.
    Й на пиво вже з тобою не сходити.

    Як дивно смерть твоя прийшла для нас
    І як злий жарт, ми вірить не хотіли.
    Й банально говорити ці слова,
    Та ми по своєму тебе усі любили.

    Життя твоє тобі байдужим стало.
    Так жаль, що мало в ньому ти прожив.
    Чом воно рано так тебе розчарувало.
    Й безповоротно ти його розбив.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  12. Микола Шевченко - [ 2009.09.02 17:54 ]
    Нехай хоч...
    Примножуються
    сім`ї бджіл,
    зростають тигрів
    популяції.
    А замість інтегралу школярі,
    вивчають... євроінтеграції.
    Околиці столиці - у облозі
    Чупакабри!
    Зате в техробітниці школи - зась
    нової швабри.
    А вчора вгледів привида Європи - ліз
    в маршрутку!
    Довештався бідака... Розчавили хутко.
    Стонадцять ліктів - то
    страшнюча сила.
    А як зробити, щоб бабуся
    місця не просила?
    Щоб на руках дитя у мами
    не кричало?
    Щоб місць на всіх
    сидячих вистачало.
    Щоб не дурили
    земляків "ковбасовали",
    в ситро отрути-барвників
    не додавали.
    Потроху добираються й до
    хліба...
    Мов за Шевченком:
    "подуріли" ніби...
    Вас пронесе,
    нехай для когось смуток.
    Понад усе - отримати прибуток.
    А там - хоч не рости тра...
    ...Колись оте кіно скінчиться, і субтитри
    ряснітимуть собі,
    від прізвищ в рамках...
    Нехай хоч їсть народ,
    нехай хоч плямка...

    02.09.09


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.35) | "Майстерень" 5 (5.28)
    Прокоментувати:


  13. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2009.08.29 21:42 ]
    * * *
    Я не хочу мріяти – мрії збуваються
    Я не хочу вірити – віра ламається
    Я не хочу думати – думка міняється
    Я любити не хочу, бо кохання вбиває нас

    Я не знаю що завтра для мене чекати
    Я й гадки не маю , що від долі бажати
    Я зовсім не знаю в яку сторону йти
    Коли в серці лиш біль й гіркий смак пустоти

    Кожен день однаковий, графік в нього простий
    Кожен день чорно-білий, просто сірий якийсь
    А ти й гадки не маєш, де ж ті фарби узяти
    Щоб у барви яскраві кожен день малювати

    І тече ця ріка , поступово ламає
    Забирає життя , і тебе не питає.
    Не дає тобі шанс щось вернути й змінити
    Не дає тобі право по своєму жити.


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" 5 (5.17)
    Прокоментувати:


  14. Костянтин Мордатенко - [ 2009.08.15 07:36 ]
    Складна штука
    Хочу бути дельфіном,
    щоб з хвилею битися….
    Мовчання – через коліно:
    і золото стало крицею.

    В церкві службу відстій,
    Свічки горять, як затіва,
    за здоров’я і упокій
    справа і зліва….

    В кишені три гривні є –
    дай жебракові, чуєш?
    Хай на здоров’я проп’є –
    хоч одного врятуєш…


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.39) | "Майстерень" 5.38 (5.3)
    Коментарі: (11)


  15. Тетяна Роса - [ 2009.08.14 20:26 ]
    :) Компліменти
    О… комплімент… Це так приємно…
    Їх хтось придумав не даремно.
    Законна форма лестощів. Відтак,
    Від компліментів навіть чорний грак
    Враз почувається неначе пава – яскраво.
    За компліментами ховаються… Цікаво,
    Яку мету ти маєш за словами,
    Як стелиш лестощі на відстані між нами?
    О… комплімент! Це так приємно…
    Якщо мета потрібна нам взаємно.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  16. Микола Левандівський - [ 2009.08.14 15:02 ]
    Дуже Негламурна поезія
    Була вона мідна
    іржавоволоса
    курила лиш slimзи –
    легкі папіроси…
    її так любили матроси!

    натужливим поглядом
    поїла та їла…
    ламала формати
    душі і тіла

    і Феніксом з попелу
    вставала щорання
    її так хотіли…
    всім треба кохання

    лиш сотня зелених
    за гріхопадіння…
    ще сотня додасться
    за збочені вміння

    а може…
    талант в неї був
    до поетики?
    зворотів риторики?
    канонів естетики?

    до чого ж нудярська
    й злиденна риторика
    цього соціального ролика!
    розкрити недоліки...?

    вона була мідна
    іржавоволоса
    курила легкі папіроси
    і тіло її
    на смак абрикоси…
    її так любили матроси!
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (14)


  17. Галантний Маньєрист - [ 2009.08.14 14:43 ]
    Загадка
    І переконують красуні: "Щоби з нами
    було вам легко, тепло - мало імпозантно
    перебирати-грати-ніжити словами!
    Серця втішаються лише ділами!.."
    Діла ж їм видимі у кожнім чоловіку!..
    Чому тоді їм раз-у-раз досадно
    у мужі власному надибувать каліку?





    © Copyright: Володимир Ляшкевич, 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  18. Тетяна Роса - [ 2009.08.13 09:15 ]
    Облом (жарт)
    «Порожнє ліжко – за тебе, мила!» - ото так да …
    Смакую вірша, прикривши очі - не молода,
    та все ж бо жінка, якій кохання – не звук пустий .
    І серце б’ється, і вірш здається…ну… не чужий.
    Збираю душу, щоб мандрувала десь у астрал,
    бо тут же вірші за почуттями – прям серіал.

    Астрал – це боже
    і прекрасне,
    і лізуть всі туди без мила.
    Туди, я думаю,
    це ясно,
    і я потрапити хотіла.

    Аж раптом бачу, під віршем нижче, є коментар:
    «Я сам дивуюсь на цю дурницю, що написав!»
    Усе. Нокаут. І я без тями, бо цей удар -
    наче коліном куди не треба - в астрал попав.
    Яка халепа. Ну ти ж бо, жінко, і наївняк.
    Чоловіки ж бо жонглюють словом… ну просто так.

    Та біс в ребро
    тобі, поете,
    ти може й гарний, чоловіче,
    та за облом
    такий з астралом
    тобі подряпала б обличчя.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  19. Женчик Журер - [ 2009.08.12 16:45 ]
    Кров твоя – кавунова м’якоть
    Кров твоя – кавунова м’якоть
    Ребра – решітка на вікнах дому
    Забуті слова проростуть м’ятою
    Наллються у склянки міським водогоном

    А тіло – простий автомат із кавою:
    Закинеш гроші – отримуєш напій.
    Я вчора дивився кіно Куросави
    Довго закони вивчав… Хамурапі

    І усвідомлював сутність жіночу.
    Прозріння бахнуло, наче молот:
    Жінка схожа чимось на тамагочі
    Хіба що швидко не дохне з голоду,

    А так: пониє, поспить, побавиться,
    Побачить, що без уваги – і піде.
    Сам же кусатиму себе за палець,
    Кричатиму: жінки – Гетери або Ізіди?

    Вона ж зустріне мене й спитається:
    Ну що там, як там, знайшов чи іншу?
    А я, побачивши з нею китайця
    Промовлю: Господи, дай їй грішній

    Простого китайського чи то щастя,
    Чи що в комуністів це по фен-шую?
    Краще було би не зустрічатися,
    Бо от сиджу тепер, плачу, віршую,

    Мізкую, чи буде їхня дитина
    Цілком нормальним громадянином?
    А не якимсь неякісним хунвейбіном,
    Що пустить кулю у спину мамі,

    І потім чхатиме на традиції,
    Не вдома їстиме, а у фаст-фудах
    Споганить мову, а їй по пиці
    Ніхто й не дасть за такий проступок.

    Ото залазить таке у голову,
    Коли з образи відвернеш спину.
    Тоді притиснусь до тебе голим:
    «Пробач. Відроджуймо Україну!»


    12.08.09


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" 5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  20. Юлія Фульмес - [ 2009.08.12 11:33 ]
    Репортерка світської хроніки
    Проґавила... Вважай мене немає
    Серед панянок в пишних горностаях.
    Банальна пісня: не внесли до списку,
    Мабуть, боялись розголосу. Риску
    Підвів швейцар. Завжди когось підводить,
    Від шефа до клієнтів, і нагоди
    Відтоді годі кращої чекати,
    Як милості порожніх банкоматів.
    Тому не варто опускати планки,
    І пальчиком до губ держу мовчанку
    У пошуках скандальної родзинки,
    У сподіваннях прикрої заминки...
    Напередодні цілу ніч не спалось
    І навіть тема визріла „така ось
    Біда на ексклюзивні босоніжки—
    Вибоїни червоної доріжки”.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (9)


  21. Микола Левандівський - [ 2009.08.11 17:36 ]
    Негламурна поезія
    «Вы любите розы?
    А я на них срал!»
    В. Маяковский

    Не треба мені тюльпанів –
    а сотню їдких помад
    аби малювати п у т а н у
    царівну тілесних принад.

    Медового голосу хочу
    імбиру 100 грам і пломбір
    малюю помадою очі
    щоб виїла хтивості зір.

    Малюю помадою тіло
    подай мені, може ще туш
    чекай, сподівайся на диво
    та серця мого не руш.

    Не чіпай його ніжно руками
    поцілунків з повітря не жди
    під ногами – моїми ногами
    свою душу мені не стели.
    2009


    Рейтинги: Народний 5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  22. Віталій Ткачук - [ 2009.08.10 16:18 ]
    Місто заміниться містом
    Місто заміниться містом,
    Порожнє ліжко – пустим.
    Вечеря – звичкою їсти,
    Повечір – розшуком змін.
    Речі народять речення,
    Упишуться в інтер’єр.
    Дів проведуть приречених
    Гаремом гарних манер.
    Діви засвітять звабливо,
    Вади – на буден день.
    І роздадуть, як яблука,
    Фальші курних пісень.
    Діви захочуть розкоші,
    Подвигів. Сліз. І десерт.
    Запроклинають пошепки
    Вроду, народження, смерть.
    Ліжка застелять ранами,
    Сном без зливання рук.
    Сон надійде під ранок:
    «Дощ. Біжимо! Цілуй…»

    2007


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (5)


  23. Віктор Цимбалюк - [ 2009.08.09 19:12 ]
    Пам’ятник і капуста
    ..Я встретил его у закройщика камня -
    стоял перед зеркалом гений;
    хотел он, чтоб мерку сняли с него...
    для будущих поколений
    Жак Превер «Великий человек»

    ...Нанизуючи на перо слова,
    Які чомусь виринають з моєї пам’яті,
    Я іноді думаю раптом: “Овва!
    Кому тепер поставлять у державі цій пам’ятник?”

    …Бо каже на майдані до Тараса Богдан:
    - Дивись, знову мітять капустою,
    В те місце де стояв бюст «вождю могікан»,
    В те місце, де тепер пусто...
    Послухай, Тарасе, ти мені поясни,
    Навіщо жбурляти капусту,
    У гріб, який вже й так давно перегнив,
    У місце, в якому пусто?...

    - Послухай, Зіновій, ти вже тут літ триста,
    Та маєш якусь дивну вдачу...
    Бо ж якщо капустою чоловікові в писок,
    То можна ж отримати здачі!..
    Ти ж бачиш, нема ні поляків, ні турків,
    Ні татарви, якщо я ще при пам’яті...
    От і жбурляють капусту, придурки,
    В те місце, де був бюст чи пам’ятник...
    Добре, що в них ще хоч трохи є глузду!
    Не дай Бог, прийде «новий воїн»,
    І стане метати зігнилу капусту,
    У місце, в якому також буде пусто,
    Туди, де були ми з тобою!...

    ...Нанизуючи на перо слова,
    Які чомусь виринають з моєї пам’яті,
    Я іноді думаю раптом: “Овва!
    Кому ще розвалять у державі цій пам’ятник?”

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 10.09.2007 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  24. Анна Хані - [ 2009.08.09 18:53 ]
    Wild_bird
    Вот это я, дикая птичка, я родилась поэтом
    Зимой я улетала на юг, к вам возвращалась летом
    Вот это вы – воробьи на проводе
    Круглый год веселитесь в городе
    С интересом внимаете моим рассказам
    Я грустно завидую вашей жизни проказам
    Я попрошусь с вами на зиму
    Вы в ответ – не хватит мне силы
    Я как всегда соглашусь и красиво так охну
    Пока однажды не останусь и сдохну



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Любов Долик - [ 2009.08.05 10:22 ]
    Медикаментозний синдром
    аптечка,
    перша медична допомога,
    пігулка швидкої дії...
    і все це - я,
    бо рятую одного чоловіка
    від самотності,
    відчаю,
    провалля (або бетонних стін)
    обставин.
    а може то він рятує мене
    від провалля (або бетонних стін)
    обставин,
    відчаю,
    самотності.
    і саме він для мене -
    пігулка швидкої дії,
    перша медична допомога,
    аптечка...

    колись ми це називали
    любов
    а тепер навіть язик не повертається
    так сказати
    усе стерлося
    самотністю
    відчаєм
    проваллям( і бетонними стінами)
    обставин

    колись кожен мав здоров"я
    і щирий сміх
    а тепер має лише
    медичні засоби
    для боротьби із хворобою:
    аптечку
    першу медичну допомогу
    пігулку швидкої дії....






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  26. Диковинка Лісова - [ 2009.08.01 23:42 ]
    (в спогадах)
    Я не встигла до світанку
    прихопити сон з собою,
    одинока біла чайка
    пішла в море з головою...
    Бог з тобою
    до цієї миті був на крилах...

    Нас вже двоє!
    Двоє хвилею накриті,
    сіллю вмиті.
    Біля тебе я на дні
    кілька днів
    отого щастя і спокою,
    і тихенькою ходою
    я втечу...

    Я не встигла до світанку
    попрощатися з тобою.
    Одинока біла чайка
    теж під воду з головою,
    з диким криком...
    Я із віком
    перестала
    босоніж піском гуляти,
    в море чайкою пірнати
    й на світанку зустрічати
    мокрі хвилі...


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  27. Микола Левандівський - [ 2009.07.24 13:00 ]
    Пародійно-жартівливе і трішки серйозне
    Я стомився.
    це небо… це дрантя…
    хмари смогу і купа лайна
    ну навіщо я всім обіцявся
    не курити, не пити вина

    Всі повчали мене, як хлопчину:
    «ну навіщо тобі це питво?
    схаменися нарешті, дитино
    і навідайся в рідне село»

    Ну не треба, я дуже хороший
    хоч люблю цигарковий дим
    а вина не люблю анітрохи
    щоб не спитись таким молодим

    Я люблю свою гарну дружину
    за уста її ніжно-хмільні
    не мордуйте в мені ЛЮДИНУ
    за провини мої смішні.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  28. Тетяна Шабодей - [ 2009.07.15 15:01 ]
    Я Осінь... Я Пані...
    Я розчесала
    Волосся хмарині
    Червоним гребінцем.
    А там, де сивина сходу,
    Лишила килим
    Устлів рясних.
    На сльози неба відповіла
    Посмішкою веселки
    Бабиного літа.
    Я Осінь... Я Пані...
    Крадійка Літа...
    Не судіть мене
    По теплих ненароджених днях...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  29. Володимир Мельников - [ 2009.07.15 08:26 ]
    При владі всі тепер хороші
    При владі всі тепер хороші,
    У вишиванках всі вони...
    Якби ще їм не красти гроші
    З кишень народної казни.

    При владі всі тепер хороші –
    Пухнасті, білі, золоті...
    Але, якби не крали гроші,
    То не були б такі святі.

    При владі всі тепер хороші,
    Та в бур’янах державний сад...
    Понапихалася за гроші
    Силенна сила до посад.

    При владі всі тепер хороші...
    І хто до влади не прийде,
    Він із бюджету наші гроші
    Собі в кишеню покладе.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  30. Ніна Сіль - [ 2009.07.10 13:19 ]
    Химерні мурахи
    Літо:
    мурахи відрощують крила -
    хочуть летіти -
    прозорі блискучі крила -
    летіти у вирій -
    це так романтично, ах! -
    ви бачили в небі
    ключі крилатих мурах?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  31. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:48 ]
    валюта
    Как меняю валюту в банках,
    Обменяю себя на Вас.

    Я на пишность своей осанки
    обменяла Ваш третый глаз


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Андрій Мирохович - [ 2009.06.25 09:25 ]
    сусіди
    григорій іванович любить вранці грітись на сонці.
    підставивши йому жовті ребра та сиве волосся
    на грудях і ногах руках
    втискує пергаментову шкіру спини та плечей
    у прогріте дерево лавки.
    звикло читає місцеву пресу
    і трохи злостиво коментує вкрай недолугі кроки влади
    най би вже сі повсирали нарешті до курвимами
    його дружина марія степанівна
    підтакує йому із прочиненого вікна
    вона погоджується
    що буває вкрай рідко тому особливо цінується
    най би мама їх висцяла по кропиві
    найдухів франсуватих
    газет вона не читає


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  33. Юрій Сегеда - [ 2009.06.19 13:22 ]
    Якби ти мала автомата... :)
    Якби ти мала автомата,
    Була б за все мені розплата.
    Я йду і знаю, в чому винен,
    А ти стріляй мені у спину,
    А хочеш – просто серце вийми.

    Та тільки б не дивитись в очі,
    Бо видно в них, кого я хочу.
    Та тільки б не дивитись в очі,
    Бо ми задушимось в обіймах.
    Стріляй чи просто серце вийми…

    І за любов була б розплата,
    І я зронив би кров солону,
    Якби ти мала автомата…
    А так – лиш пилочки для нігтів
    І пляшечки одеколону


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  34. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:55 ]
    Мою свідомість ґвалтує телевізор
    Мою свідомість ґвалтує телевізор
    Жорстоко, в розкарячку, і не щадно
    Лежу пом’ятий в ліжку
    І мрію про теплу вану

    Не можу я поскаржитись на нього
    Не в міліцію, не в прокуратуру
    А лише натискаю пульта,
    Знімаючи напругу!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (3)


  35. Віктор Цимбалюк - [ 2009.06.12 10:35 ]
    Думка
    …Політик, всівшись за трибуною вальяжно,
    Глитає час, перегортаючи газету…
    Краватку модну вивільняє пальцем всує,
    І так, між іншим, вкрившись потом, голосує…
    Здавалося б, ну що мені до того?...
    Політик, це ж не Бог і не Дорога…
    Але одна деталь… Одна деталь – газета,
    Оце так папараці! Схоче – зловить!...
    Політик…Рада… І газетний заголовок:
    «Чому не вільно божевільному поету?»

    Кумпала Вір, 12.06.09р.,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  36. Бастинда Гингема Бастинда Гингема - [ 2009.06.02 20:47 ]
    Эволюция деградации
    Когда вам серебро пытаются затиснуть вместо золота,
    Когда серпом тупым по наковальне лупят вместо молота,
    Когда в огонь, чтоб потушить, вливают только спирт горячий,
    А немощного человека бьют за то, что он лежачий, –
    Подумайте: давно ль средневековье так минуло очень,
    А тот космический прогресс, какой столь скоро нам пророчат,
    Так близок? Чёрта с два! Услышьте, о безумцы, это слово:
    Мы лишь из неолита делаем свой шаг к средневековью.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  37. Дмитро Дроздовський - [ 2009.05.29 18:07 ]
    Послання
    Гірко від того, що біле зробилося чорним.
    Ви, хто вгризаєтесь в нерв й випиваєте кров,
    Нащо до мене йдете? А пішли бо ви «к чорту»,
    Знову, і тричі, й вовіки ідіть собі знов!

    Вам не здолати мене і не випити крови.
    Житиму так, як хотів і як Бог написав.
    Бийте, стріляйте, руйнуйте, викопуйте рови!
    Я собі йтиму, нехай би вас дідько забрав!

    Ви, у труні, мов мерці, все чекаєте чаду,
    Хочете світ замінити на врізаний тромб
    І, причаївшись, зірвати його під браваду
    Пафосних слів і каміння з розірваних бомб.

    Пийте-гуляйте, мерці, а мене не чіпайте.
    В силу вогню вам ступити не дасть амулет.
    Геть забирайтесь, як втратили душу! Зникайте!
    В людських обличчях почвари ламають хребет.

    Лезо меча просіче демонічне повітря.
    Вийдуть замучені жертви диявольських мес!
    Ви, хто пускаєте слину й жовтасту селітру
    Марно готуєте. Я ще не вмер — а воскрес!

    Нащо мене зачіпати? Навіщо вам зброя?
    Ви, може, серце не втратили в домнах очей?
    Люди Христа — тільки юдине плем’я. Вас двоє
    В сутності першій, забитій у труни січей.

    Гірко від того, що біле зробилося чорним.
    Ви, хто вгризаєтесь в нерв й випиваєте кров,
    Нащо до мене йдете, не для вас ця аорта?!
    Вчора й сьогодні, і тричі, й вовіки ізнов!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  38. Володимир Мельников - [ 2009.05.28 00:12 ]
    Випадок у метро
    „Офіцери не всі солдафони”, -
    Випадково розмову почув.
    „Хто?
    Вони?
    Це порядність, реформи?!”
    „Не кричить так”.
    „Та я не кричу!
    Почитайте що пишуть в газетах!
    Через них і нестача грошей!
    Їх цікавлять зірки, “еполети”
    І надумані пільги лише!
    Та вони ж “мафіозі” в лампасах!
    Почитайте, правдива стаття!”
    То був голос, як кажуть, із маси...
    То був вирок. Не суду. Життя.
    І відводив розгублено очі
    Та мовчав молодий капітан.
    Не втручався в розмови жіночі ,
    Хоч болючим був “ляпас” від дам.
    Стиснув зуби і вийшов з вагону...
    Що цим людям сказати він міг?
    Що отримав зірки і погони
    Він за службу. Хіба це є гріх?
    Що затримали знову зарплату
    І вже в котре позичив на хліб,
    Що малі вже не просять у тата,
    Коли бачать “цукерковий” кліп...
    Було соромно й гидко за пресу,
    За оплачену щедро брехню
    І газету, що, наче агресор,
    В маси кинула “бомбу-свиню".

    м. Київ, 1999 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  39. Чорнява Жінка - [ 2009.05.24 13:49 ]
    Листування з Богом
    Сон у літню ніч академіка На…. лауреата На…, голови На…, дійсного члена На…, etc., etc, etc

    Скажи мені, всемогутній Боже,
    мені – знавцю гітар і гетер –
    на що життя моє нині схоже,
    нащо зі мною ти так тепер?

    Були ж часи: повага, дівчата,
    ну, так, за гроші… Але ж ти знав!
    Ех, суча доля-Махабхарата,
    хоч головою у власний став!

    Ну, так, змовчав, коли слова чекали,
    ну, так, на пару своїх доніс…
    але ж я потім за гробом ніс кали
    і очі ховав від людей униз.

    І дім свій – колишній маєток графа –
    купив за безцінок (ну, так,– дерибан),
    там все, як треба: акваріум, арфа
    і металевий під струмом паркан.

    Підвалам, що з вогняною водою,
    позаздрив би перший пияка – Вакх,
    але на питання: «Хто зі мною?»
    луна по кімнатах шепоче: «нах-х-х».

    Королівський пудель, схожий на лева,
    якихось там заморських кровей,
    вбачає в нозі моїй королеву
    і юза її, як хвойда Бродвей…

    А Ти мені – блискавку-листоношу
    жбурнув з небес, як дротик у ціль,
    дякую красно і більше не прошу
    здіймати у відповідь стільки хвиль.

    Читаю вкотре – і матом лаюсь
    таким, що навіть фікус засох:
    «А ми за ціну не домовлялись».
    І підпис короткий: Бог.


    Рейтинги: Народний 5.86 (5.57) | "Майстерень" 5.75 (5.57)
    Коментарі: (64)


  40. Володимир Мельников - [ 2009.05.10 20:02 ]
    Байка про Горобця та Солов`я
    На конкурс композиторів до гаю
    Прибув „музичний геній” із Огайо –
    Відомий композитор і митець,
    Професор, академік – Горобець.

    Його пісні у жанрі „чік-чірік”
    Стають „хітами” всюди кожний рік
    І внаслідок цих „музо-епідемій”
    Він – дійсний член музичних академій
    Та голова всіх конкурсних комісій,
    Журі престижних і культурних місій...

    У гаї тім знаходився і я,
    Коли там „розглядали” Солов’я.

    -Послухайте, оцей сіренький птах,
    Не маючи музичної освіти,
    Прислав на конкурс нам свою сюїту!
    -Ганьба йому!
    -У нього „з’їхав дах”! –
    Кричали дипломовані ворони,
    Сороки і амбітні горобці –
    Відомі в шоу-бізнесі митці....

    А чи потрібна Солов’ю „корона”
    І визнання від пана Горобця,
    Якщо талант – це вищий дар Творця?
    Творіть! Не заздріть! Справжньому радійте!
    Талант – шануйте... Даром – володійте...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  41. Юрій Лазірко - [ 2009.05.02 00:50 ]
    За звичаєм у нас
    Під неба накривку зірки опалі
    покришуться думками у безмежжя,
    як пір`я придаватимуть дедалів
    вогню словесному.
    За звичаєм у нас
    весну стрічають на лівобережжі
    до того часу як
    на грудях зляже наст
    і можна легко на живе ступати,
    збивати сухостій, з калини
    сопілку вирізати, казематом
    лякати царство сну.
    Триматися в умі
    за дольку помаранчі. Нині
    правиця правлена
    ватагою кумів.
    Це панібра(ля)тство, витворене нами,
    покличе знов на барикади,
    обвішане по совість орденами,
    прикрите спинами,
    дорогу прокладе
    собі і тим, хто пестить владу
    хто за христинами
    піде – він знає де.
    Він знає як і чим з нелюддя люду
    тягнути сік, вкладати шпали.
    Суд не наважиться, Бог не осудить,
    бо весни веснами,
    та звичаї у нас.
    Полярне літо, осінь вкралась
    і так по-рідному
    лягає наст.

    1 Травня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  42. Микола Шевченко - [ 2009.04.30 13:12 ]
    Роздивляюся світлини...
    Роздивляюся світлини,
    ковтаючи слину.
    Морти-натюр - від кутюр,
    гіркоти полину.
    Арт-мистецька мішанина,
    кострубато-вдала.
    Та не знайдеться світлини,
    щоб душа зридала!
    Нестандартно, згоден, бачу,
    пафосом сповито.
    Не ридаю - тихо плачу:
    не талановито...
    Чи то сОбі, з пережаху,
    сам здійняв жердину?
    Що то є талан, невдахо?
    То всі твої кпини...
    Грошенят пішло чимало,
    на одну оздобу.
    І багацько вже придбало,
    хоч ціна у лоба,
    гамселить, осоловіло,
    єврами-нулями.
    Кожне себе уявило,
    бонзо-королями!
    Де ж, сердеги, ви дістали
    гламурної пихи?
    Ніби ж вчора ще латали
    кутюрні проріхи...
    Хвацько-влучно "пропіарить"
    долоня долоню.
    "Тусується" знай, "базарить":
    "Ой, ну шо я гОню?"
    ...А чи ж виходу немає?
    Чи ніхто незнає?
    "Вихід там" - це охоронець
    на двері киває...
    ...Не піду вже роздивлятись
    на оті світлини.
    Кожен ладен помилятись.
    Не вистачить
    слини...

    30.04.09



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (8)


  43. Володимир Мельников - [ 2009.04.25 22:21 ]
    Мусимо змагатися
    У житті трапляються
    Часом неприємності.
    Там сусіди лаються,
    Тим бракує чемності.
    Та, якщо не першими
    Ви прийшли до фінішу,
    Був один упертішим,
    Решта йшла повільніше.

    І не варто плакатись
    На якісь обставини,
    Хто не вміє квапитись,
    У житті останнім є.

    Час бездумно втрачений
    Важко надолужити,
    Якщо ви пиячите,
    Честь свою паплюжите.
    А якщо у цьому ви
    Інших винуватите,
    І святих не цьомайте,
    Бо однак все втратите.

    І не варто плакатись
    На якісь обставини,
    Хто не вміє квапитись,
    У житті останнім є.

    Кожен від народження
    Богом обдарований,
    Але не походженням
    Шлях до мрій керований.
    Тож навіщо люди нам
    Зайвим перейматися?
    За усе, що любимо
    Мусимо змагатися.

    І не варто плакатись
    На якісь обставини,
    Хто не вміє квапитись,
    У житті останнім є.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  44. Володимир Мельников - [ 2009.04.25 22:40 ]
    Що найстрашніше у житті?
    Що найстрашніше у житті? -
    Спитав малий у тата, -
    Можливо гангстери “круті”,
    Що мешкають у Штатах?

    Сам вчора бачив у кіно,
    В усіх вони стріляють
    І за годину в казино
    Мільйони заробляють.

    Так, синку, є й у нас “круті”,
    Та ми дамо їм ради.
    А найстрашніше у житті -
    Це “вірних” друзів зрада.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.33)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Мельников - [ 2009.04.25 22:02 ]
    Про зорі та сірники
    Людина, що запалює “зірки”,
    Є не завжди яскравою зорею,
    Але творцям комфортно біля неї.
    Для Ватри теж потрібні сірники.

    Та, часом, нам ніяково, коли
    Сірник, що вже згорів, себе вважає
    За Полум’я, ще й зорі зневажає,
    Хоча давно темніший від Смоли.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  46. Володимир Мельников - [ 2009.04.25 22:09 ]
    Про гроші
    За гроші купимо усе, -
    Доводять “гаманці” пихаті, -
    За гроші ректор сам до хати
    Диплом престижний принесе.

    Це дійсно так, бо “гаманці”
    Спроможні стати й астронавтом,
    Скупити золото і нафту,
    Тримати владу у руці...

    Але натхнення Божий дар
    І за мільярди не купити,
    Як неможливо пісню вбити,
    Коли з життя іде Пісняр.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Мельников - [ 2009.04.25 22:52 ]
    Байка про Зло
    Миколі Луківу

    У Вашім прагненні творити –
    Бажання з вічним говорити
    І словом Зло перемагати,
    Якого надто ще багато...

    Це Зло – нахабне і крикливе,
    Амбіціозне, вередливе,
    У чомусь – навіть досконале,
    Бо має все – зв’язки, канали,

    Імунітети і майдани,
    Бо вміє правити стадами,
    На бібліях давати слово,
    Збрехавши раз, брехати знову...

    Ви неспроможні не творити,
    Не бачити, не говорити,
    І Правді двері не відкрити...
    А Зло? – жиріє у „корита”.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  48. Дмитро Дроздовський - [ 2009.04.17 20:24 ]
    * * *
    Крапля. Остання. Червона.
    В келих. Аж чорний. Бездонний.
    Випити ртуті з амвона.
    Вітер звива вітрогонний.
    Втеча. Холодність мовчання.
    Мармур по шкірі, мов лезо.
    Вирвати шкіру. Здичання.
    Бігти. Постійно. Тверезо.
    Втеча — єдина молитва.
    Варвари будуть за нами.
    Світ — марафонна гонитва.
    Ми ідемо за світами.
    Нас заховай у світанні,
    Вітре, холодний і пінний,
    Будемо там ми нетлінні,
    Будемо сіяти зрання.
    Ввечері йтимем. Бруківка.
    Зорі. І небо під нами.
    Ніч — мов безкровная цівка.
    Світ — перехрестя з горбами.
    Знаю, ще буде розмаю
    в ніч на Купала і повно.
    Певно, одвіку це знаю.
    Знаю, але невимовно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  49. Володимир Гнєушев - [ 2009.04.15 20:53 ]
    НАДІЯ БАНКІРА
    Про мій дефолт ти натякнула делікатно:
    «Твій курс валюти впав в моїх очах…»
    А я ж давав кредити «безвідкатно»,
    Влаштовував вечері при свічах,
    Я каву в постіль подавав щоранку,
    Окремим траншем – ківі й ананас!
    В тобі я бачив більше, ніж коханку –
    Резерв валютний, золотий запас!
    Я розумію, що жорстка всесвітня криза
    По депозитах б’є й по гаманцях,
    Та форс-мажор твого капризу
    Вчинив банкрутство у серцях!
    .............................
    Я відповім так само делікатно,
    Без екстраординарності в очах:
    «Ми кризу переможемо приватно,
    Без МВФ, і знову – при свічах…»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (14)


  50. Михайло Чухран - [ 2009.04.11 15:59 ]
    Власть
    Якби дустав я мало власти,
    То всьо змінив би'м на землі.
    Лишúлися б цигани красти,
    Лишúли б пити москалі.

    Бика не мучив би іспанець,
    А здав на мнясокомбінат,
    Забув про мафію йтальянець,
    Француз — забув би про розврат.

    Естонці би дустали крила,
    В’єтнамці — мало пудросли,
    Корейці очі би розкрили,
    А чукчі — в інститут пушли.

    Араб — любив би солонину,
    Юдак би — не шпекуловав,
    Забув би німець дисципліну,
    Згадав за неї югослав.

    Май мало чехи б пиво пили,
    Помив би з милом ся монгол,
    І накінець би ся навчили
    Мадяри грати у футбол!

    Американці позад нафти
    Не починали би войну,
    І русини, як аргонавти,
    Не йшли за щастям в чужину.

    І українець би на части
    Державу дерти перестав!
    На жаль, не маю тілько власти!
    А правда, добре, кіть би'м мав?

    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1) | "Вірш читає автор"



  51. Сторінки: 1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47