ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.25 05:53
За Змієві вали полину,
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.

Віктор Кучерук
2024.11.25 05:17
Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит

Володимир Бойко
2024.11.25 01:10
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей. Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого. Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації. «Сибір неісходима» так і пре з к

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь

Іван Потьомкін
2024.11.24 19:38
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився. І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:32 ]
    Не благай про кохання, не треба
    Не благай про кохання, не треба

    Покотилося сонце по небу
    В неозорій ясній вишині...
    Не благай про кохання, не треба.
    Не потрібно цього вже мені.

    Он на сонце насунули хмари...
    У гаю не щебечуть пташки...
    Розчинилось кохання, мов мара.
    Відійшло. Хай лікують роки

    Нашу біль. І сльозинки солоні,
    Світло-чисті, мов пам"яті щем,
    Покотились дощем у долоні...
    Повновісним осіннім дощем...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499167
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 15.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:35 ]
    Воспоминание (одной... крымчанке)
    Воспоминание (одной… крымчанке)

    А ты одна идешь вдоль моря мокрым парком...
    Твой "новый"- да, таки неплох... неплох... как муж...
    Но... Вспомнив встречи, где я был твоим подарком,
    О нем подумаешь- объелся бы ты груш!..

    Как ни пытайся, но забудешь ты едва ли
    Тот старый шкаф, где в темных зеркалах
    Слиянья тел мы наших часто наблюдали,
    Взмывая в небо в эротично-сладких снах...

    Той старой комнаты таинственные звуки,
    Когда в ночи ты вся испуганно во сне
    В меня вжималась... И невидимые руки
    Теней узоры рисовали на стене...

    Вовек из памяти не вырвешь, не забудешь
    Слова любви, что нежно в ушко говорил,
    И любовался, как в постели кушать будешь
    Тот теплый супчик, что на ужин я варил...

    Конечно- кончено. Полет видений темных...
    Но навсегда, пускай придет наш смертный час,
    Те наши образы извечно будет помнить
    Старинный парк, который верно любит нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496053
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 01.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:52 ]
    Наложница, разденься! (16+)
    Наложница, разденься! ( 16+ )

    В гиперфункции света
    Обнаженно дрожишь предо мной...
    В ожидании этом-
    Подойди. Свое тело открой!

    Сбрось одежды оковы.
    Вся нагая, ты так хороша!
    Мне отдаться готова,
    Ты в томленьи стоишь, чуть дыша...

    Подойди без смущенья,
    Не прикрыв свое лоно рукой.
    И в свободном движеньи
    Поколеблен постели покой...

    Сбрось сандалии долу,
    И, ладонью касаясь груди,
    Босоногостью пола
    Ты прохлады покой ощути.

    Упади на колени,
    Утопая в постели туман.
    Дал тебе повеленье
    Древний демон греха- Ахриман

    Распластать свое тело,
    Словно в жертву отдав, предо мной,
    И мучительно-смело
    Насладиться своей наготой.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489758
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 02.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:57 ]
    Ночь любви в поле (16+)

    Ночь любви в поле ( 16+ )

    Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
    Несозревшая рожь шелестит у виска...
    Мы с тобою лежим да на грешной земле,
    И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...

    Было таинство дня, и вечерний закат...
    И безумство огня, словно пламенный ад...
    Охладила порыв вездесущая мгла....
    Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...

    Мы нагие лежим да на поле ржаном...
    Я в тебе недвижим... И движим... А потом
    За разрывом-травой потянулась рука,
    И дрожит свет ночной, словно жилка виска...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:33 ]
    Минута встречи
    Минута встречи

    В эпоху, когда рушатся миры,
    И мера жизни слишком коротка,
    И на пороге чУмные пиры,
    Минута встречи- как же ты сладка!..

    И ожиданье встречи сквозь тебя
    Пройдет, как "дней связующая нить",
    И из последних сил крепишь себя
    Желанием единственным- дожить.

    Дожить, чтоб из протянутой руки
    Испить любви короткой звездопада.
    Мы наших тел сплетенные венки
    Наденем друг на друга, как награду

    За все, за все, что испытали мы
    Идя дорогою тернистой к этой цели.
    Она, как свет среди кромешной тьмы-
    Для этого мы только уцелели.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:33 ]
    Мы не знакомы (16+)
    Мы не знакомы ( 16+ )

    Мы не знакомы. Я не помню
    Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
    Стриптиз передо мной исполнив,
    Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
    Мне не почувствовать, не видеть
    Прохладной тела белизны...
    Мне Вас изменой не обидеть
    В несмелом трепете весны.
    Я не познаю, как несмело,
    Остатки гордости храня,
    Мне подарив нагое тело,
    Вы вся, надевшись на меня
    В любовном сладостном дурмане,
    Себя пронзив стрелой любви,
    Мне отдадитесь. Сам я ранен
    Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
    Из непреложенных усилий,
    Фантазий, не осуществив
    Своих желаний, Вы незримы,
    Как домик карточный сложив,
    Своим мечтаньям потакая.
    Мы не знакомы. Я поник.
    Порыв желаний истекает,
    Как влагу поглотил родник.
    Вы не приложите усилий
    Ко встрече. Но порой ночной,
    Явившись в звезд небесной сини,
    Во снах Вы будете со мной,
    Пройдя прохладой темных комнат...
    И я готов Вам обещать-
    Я Вас не помня буду помнить...
    Не зная буду познавать...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 15.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:12 ]
    Эксгибиционистка (16+)
    Эксгибиционистка ( 16+ )

    На камне девушка лежала
    Изящно спинку изогнув,
    Совсем нагая. Чуть дрожала
    Воды поверхность. Я, нырнув,

    И вынырнув чуть-чуть подале,
    Ей любовался из воды.
    Пришел ее любимый парень...
    Я, словно путая следы,

    На камень загорать соседний
    Неловко лег... Ну а она,
    Одетая лишь в ветер летний,
    Вдруг подошла. И на меня

    Глядела как-то странно очень...
    Затем вернулась к пареньку,
    И предо мною, днем, не ночью,
    Ему отдавшись, на боку

    В изгибе спинки, и со стоном
    Совокуплялась на виду,
    И все глядела, как с укором,
    Ну почему, мол, не иду

    Я третьим к ним... Оцепеневши,
    Смотрел я, затаивши дух...
    Все кончилось. Собрали вещи...
    Уходят... И услышал вдруг-

    Ты извини, конечно, парень-
    Сказала, платье теребя-
    Я виновата... Как в угаре...
    Вся возбудилась... От тебя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.23 08:47 ]
    * * *
    У горі світ, сп`янілий від вина,
    У смерті світ, що без вина сп`янілий.
    Сто тисяч літ лише одна вина:
    Там гине дух, де душ п`яніє тіло.

    25.06.07.

    * * *
    Із порохом закинь порохівницю
    І простягни обійми не вороже.
    Ворожать темні на твою темницю.
    Та світлий ангел серця на сторожі.

    25.08.07.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (18)


  13. Світлана Панчук - [ 2014.10.18 23:43 ]
    Якби...
    Якби я малювала Мрію,
    У неї було б Твоє лице
    І очі Твої пильні
    І усмішка щира.

    Якби я слухала Гармонію
    У неї був би Твій голос
    І кроків Твоїх відлуння
    У коридорах вічності

    Якби я шукала Істину
    Тебе б знайшла я, Господи,
    Але це жодній смертній
    без божевілля не суджено.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.18 01:15 ]
    Боль разлуки
    Боль разлуки

    Отблеск свечи, отраженный в окне,
    Мечется серая тень по стене...
    В душу змеей заползает тоска-
    Ты от меня далека... Далека...

    В памяти ярче опять и сильней
    Солнце тобой очарованных дней.
    Неба разлуки холодный оскал...
    Что я сказал... И чего не сказал...

    В пропасть забвения годы летят,
    Рвется струна- кому рай, кому ад...
    Вспомню я, в бездну сходя с высоты
    Рай, что на миг подарила мне ты.

    Пламя в ночную тоску истечет.
    Ветер развеет и прочь унесет
    Пепел бессмысленно прожитых дней...
    Боже! Когда же мы будем умней?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467625
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 22.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Олександр Олехо - [ 2014.10.16 11:48 ]
    Будь-ласка, дайте руку...
    Коли на дно саме ти упадеш, коли
    зневіра і життя з'єднаються у муку,
    почуєш знизу стук і голос із імли:
    - А є хто угорі? Будь-ласка, дайте руку...

    28.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  16. Юрій Лазірко - [ 2014.10.14 03:05 ]
    тонше тiльки змах
    тонка розмова тонше тільки змах
    життя повітря під крилом колібрі
    я пригорщами вітру неміч вибрав
    прорвало слово тишу і нема

    в несамовито-певній голові
    де вседозвілля подихи ворушить
    чекають воскресіння мертві душі
    закопують в думках себе – живі

    там вічно прибувають холоди
    надовго не затримуюся дії
    і сонце не купається в надії
    де місяць вийде чистим із води

    там переходять з війнами воли
    які тягли недавно мед зі сіллю
    і смерть справляє щонедень весілля
    де поминальні ломляться столи

    таке вагання – легше вбити лінь
    а від мовчання – краще вже кричати
    нехай хвилює свічку цнота хати
    то ніч прийшла із відрами по тінь

    не серце а збіговище доріг
    не співрозмовник а опале листя
    яке ж позавіконня голосисте
    яке воно недихання зорі

    то ж мало світу більше пустоти
    не зацвіли кути іконним духом
    та мироточить те що Бог прослухав
    і не зникає те що відпустив

    2 Жовтня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (11)


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.14 02:09 ]
    Охота (16+)
    Охота ( 16+ )

    Как и я, ты охотиться любишь.
    Ты со мной, ты в меня влюблена...
    В эту ночь ты охотиться будешь
    На меня! На меня! На меня!

    Ружья наши стоят в турникете...
    Ты со мною- и это не сон!..
    Мы одни в эту ночь на планете
    Отворили охоты сезон...

    Огоньки по болотам блуждают...
    Тени тьмы паутину плетут...
    Мы с тобою в палатке и знаем-
    Силы зла нынче нас не найдут.

    Ты ко мне влажным телом прижалась,
    И в истоме любовной горя,
    Обреченно со мной целовалась
    До утра! До утра! До утра!

    Ветер кроны деревьев колышет...
    Догорает костер у реки...
    Мы единым желанием дышим,
    И желанье сжимает виски...

    Завтра мы этот остров покинем.
    Завтра нас разлучат города...
    Только в памяти сердца отныне
    Мы останемся здесь навсегда...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473957
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Світлана Костюк - [ 2014.10.13 01:39 ]
    ***
    ця каштанова стиглість осені
    гіркувато_солодка терпка
    ця чаїна печаль над долею
    ця застигла в повітрі рука
    передзвонами хризантемними
    відлітає душа чиясь
    а моя над шляхами богемними
    просто полум`ям зайнялась...
    невгасиме полинне полум`я
    світлі розсипи почуттів
    так жертовно згорає душа моя
    в шумовинні стражденних днів
    посилаючи в космос незвіданий
    заримовані коди мрій
    він такий незбагненний і відданий
    не чужий мені вже не чужий
    тихі сповіді вислуховує
    пеленає оголену суть
    в нас із космосом спільна мова є
    спільний обрій і біль як ртуть
    ця каштанова стиглість осені
    ця незрима доріг висота
    розсипаю в холодному просторі
    віру
    вірші
    свої літа...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  19. Мерсі Флай - [ 2014.10.09 21:37 ]
    Натхнення не впасти
    Невже так тяжко - вірити в Добро?
    Невже так просто - втратити надію?
    Стикаючись із диким холодом,
    Несемо в світ дитячу мрію.
    Вітри гуляють в наших головах,
    Для сумніву в нас двері привідкриті.
    Нечуєм слів - в нас діє тільки страх.
    Забули й те, чиї ми діти.

    ...Впізнавши у собі Велику міць,
    Здолавши сумніви і біль тілесний, -
    Підем туди, де Батьківський поріг,
    Де жде нас всіх Отець Небесний.

    Усмішку злу зітри з лиця свого,
    Це незнання, це страх - це не дорога!
    Христос прийшов, - чи слухали його?
    Він мир приніс, посіяв у нас Слово...

    Любов'ю ми народжені у світ,
    Любов'ю в світі будем виживати.
    Прийнявши все - підем де та Зоря!
    Щоб щирим серцем Небо покохати.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  20. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  21. Світлана Костюк - [ 2014.10.08 20:33 ]
    ***
    ***
    ми з осінню зіграєм в дві руки
    цю увертюру для стрімкого падолисту
    і для життя позбавленого змісту
    на темних колах світлої ріки...
    зіграємо зіграємо "на біс"
    для жолудів опалих і каштанів
    для почуттів невидимих фонтанів
    для всіх земних акторів і актрис...
    ми мріяли зіграти так удвох
    надривно_тихо ніби на прощання
    мелодія буває теж остання
    у ній фінальні ноти пише Бог...
    уявимо що скоро вже фінал
    що спалюєм себе на попелищі
    І звуки підніматимуться вище
    понад підмостки сцени понад зал
    так грають на межі або у сні
    без партитури і аплодисментів
    задля любов`ю зцілених моментів...
    ти підіграєш осене мені ?..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (23)


  22. Ігор Герасименко - [ 2014.10.03 11:55 ]
    Дуету поетів і поезії
    Ну ось і осінь сунеться у гості
    особою веселої оси.
    Гуляємо оглядини у хости,
    і поки сонце не знесли норд-ости,
    даруєм хості промінці усі!

    Ожина сині додає, озону,
    запалює політ озимина,
    а золото березове прозору
    сльозину від падіння зупиня.

    У хаті, у культурному окопі,
    чекаєм окупації зими,
    укутані надіями, укупі.
    І з нами, що до полум`я прикуті,
    Поезіє, кохайся і живи!

    03.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  23. Галина Михайлик - [ 2014.09.30 10:54 ]
    Вірі, Надії, Любові і матері їх Софії
    …Без Віри і Надії? Без основ?!
    Триєдність - щонайвища їхня сутність:
    прийми на ВІРУ і НАДІйсЯ на ЛЮБОВ
    без роздумів, умов – і явиш МУДРІСТЬ…

    30.09.- 01.10.2008 (2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (21)


  24. Владислав Лоза - [ 2014.09.29 18:26 ]
    Отаман
    да смотри не промахнись, атаман
    і не слідуй течією ріки
    твій товариш нині - біль
    роз`ятрених ран,
    що із тилу зове полки

    чтоб не дрогнула рука невзначай,
    щоб не зрадив зброєносець і плуг,
    ти - знеможений з дороги - змагай,
    змагай,
    розриваючи власний круг

    да смотри не заряди холостых,
    і не будь до перехожих німим
    і нехай позаду тебе
    палають мости
    вогневищем сліпим, важким

    да не думай о петле палача
    якщо очі твої палить ртуть
    це такий дарунок замість
    леза меча
    всім, що стали на ствердний путь

    29.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  25. Віктор Ох - [ 2014.09.27 00:12 ]
    На Берлін
    Уявлю собі власний Берлін, де звучить все органним акордом.
    В ньому все гармонічне й казкове, бо своєї мети досягло.
    Кожен камінь в бруківці й будинки – усе тут довершене й горде.
    Молоде тут плекає надії, а старе – все, що є – зберегло.

    Тут філософом кожен стає. Всі щасливі, але не наївні.
    Інженер може «як» показати, а поет розказати «чому».
    Цілим світом це місто стає – досконале, багате, чарівне.
    Звуків море, вогнів мерехтіння небуття розганяє пітьму.

    19.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  26. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.26 12:31 ]
    * * *
    Мій опоненте з осені,
    Слова, що зріли досі ще, -
    У зиму перейдуть.
    Стаю ногами босими
    У небо, повне просині, -
    Вивільнюється суть.

    На тверді неба - рішено.
    Шляхами світу спішено.
    У русі - тільки зміст.
    Маленька кулька зоряно
    Летить і диха зморено.
    А на раменах - міст.
    28.09.07.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (21)


  27. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.23 08:20 ]
    * * *
    Ходила жінка довкола Сонця Землею.
    Казала жінка: я буду, Сонце, твоєю.
    Розкрите серце пробили стріли промінні -
    І стало небо сліпучо-біле, нетінне.

    Солодка Мова пробудить ранок серпневий.
    Відкрию кроки, незнані досі для мене.
    У небі - голуб. У дзьобі - гілка вогненна.
    Висока воля прихилить небо до мене.
    22.08. 2006р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (16)


  28. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.22 18:14 ]
    З дна
    За чертою – чертог. Чорний чорт
    Через час чоловічий чаклує.
    Чиряком червоніє, чваніє
    Чемпіоном чернечих чавлінь.

    Тане тінь. Тоне танк, темну твань
    Трутом терши. Теракот.
    Тамбурин тарабанить туманно.
    Темний вік...

    Волос виє. Вода. Віє вітер
    В вітрила. Ворони
    Вирують в висі. Висій ворох –
    І виросте віз. "Вистав варту" –
    Вуста велемовно віщують.
    Воля пахне пшеницею.
    Фана з трисуттям. Сурма...

    Сумно. Степ стуманіло сваволить.
    Сходить сонце. Світає. Сохлі стебла
    І паморозь. Іній. Павутина ув
    Інеї має. Соки сплять.

    Перший проблиск приходить
    Причинно. Перегодя привірливо – вірш.
    Віриш в волю і вартість веління.
    Знов готуєш весною леміш.

    І над хатою дим піднімає
    Той димар, що забрали за борг.
    Вкотре світло свічі повертає.
    Ще ні разу (?!) не зраджений Бог.
    05.12.2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (11)


  29. Владислав Лоза - [ 2014.09.20 18:15 ]
    Гуманітарне саторі
    У горнилі всесвітньої спеки,
    що роз`ятрює зболені рани,
    ми - лінгвісти без бібліотеки
    та належного фінансування.

    Ми, що завжди занадто ретиві
    в наріканні чумного зеленим,
    несподівано для колективу
    зіштовхнулися із феноменом:

    там, де смертним стачало кебети
    все продовжувати бойовисько,
    червонясте арґо кулеметів
    потіснило
    з широт
    авестійську.
    18.09.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  30. Світлана Костюк - [ 2014.09.20 12:14 ]
    ***
    мила дівчинко кіски навсібіч
    кулька справжня ця не повітряна
    ельфи вимерли клич а чи не клич
    дуже холодно дуже вітряно...
    люба дівчинко ці твої синці
    на колінцях печать реальності
    лінії жорсткі стиснеш у руці
    хочеш справжності хочеш справжності
    дівчинко моя фея чарівна
    піднесе тебе та не винесе
    у земнім раю кожен день війна
    чи почує хто коли гине ВСЕ
    дівчинко моя довго вчилась ти
    набивати на серці гулі
    ці смішні твої в нікуди листи
    ніби схлип мовчазної зозулі...
    бачиш дівчинко долі шкереберть
    на догоду чужих апетитів
    це життя земне то повільна смерть
    гра нечесна слизьких космітів
    люба дівчинко як же зберегти
    дивний острів що ти створила
    ...і летять листи
    в нікудИ листи
    як обрізані
    білі
    крила...
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  31. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.17 18:21 ]
    Любов і спротив
    Що є Любов? І що є біль Любові?
    Коли ми чиним опір їй - болить.
    І в кожнім жесті, думці, в кожнім слові
    Є поза щастям нездійсненна мить, -
    То спротив свій, чи світу, чи природи...
    Чи поза світлом є які народи? -
    Це ті, яких нічого не болить...

    08.04.2006р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (21)


  32. Олександр Олехо - [ 2014.09.15 12:31 ]
    Дурість гри
    Позираю на крісла згори,
    а людське виглядаю знизу.
    Мабуть, дурість цієї гри
    до амебного щастя звикла.

    Під ногами зникає стезя.
    Ляк невідання ниє невпинно.
    У якому три-де вище «я»
    прийме думи мої гостинно?

    Бонзи слів і саме життя
    світ штовхають у різні бОки.
    Не одягну я того шиття,
    не засвою чужі уроки.

    15.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  33. Олександр Олехо - [ 2014.09.09 20:30 ]
    заштопані органи мислення
    нейронами нервами нИтками
    заштопані органи мислення
    приходять потвори із бИтками
    двоїчного бітного числення

    руками кінцівками цівками
    будуємо риємо зводимо
    окопи і доти з домівками
    ворожі фортеці обходимо

    ростемо уверх вертикалями
    ховаємо мрії за обрії
    померлих рубаємо шаблями
    заради осанни історії

    а потім утомлені славою
    жінками обідом увагою
    скріпляємо елі розвагою
    і спати рушаємо правою

    08.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (16)


  34. Олександр Олехо - [ 2014.09.08 11:02 ]
    Усе іде по колу
    Усе іде по колу. Замикає
    усяка мить свою минулу тінь.
    Опісля завмирає і чекає
    річного циклу неминучу тлінь.

    І знову коло. На скрижалі часу
    нанизані епохи і віки,
    і світ несе свою розумну масу
    за течією вічної ріки.

    Але ці миті, сущі гонорові,
    за тим, як відійти у небуття,
    таяться у бажанні, дії, слові
    і це ми називаємо «життя».

    08.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  35. Олександр Олехо - [ 2014.09.05 19:01 ]
    Дорога
    Іду, бреду, буває – спотикаюсь,
    та огріхів дороги не ганю.
    За ті баюри перед віком каюсь,
    б'ючи поклони шостому коню.

    Мільйони доль заучено топтали
    спокусами устелені путі
    і часто-густо в ями потрапляли,
    бо мали ноги, звісно, не святі.

    Як і усі, я дибаю у далі.
    Хай жалощі беруть мене в кільце,
    у душу не пускаю я печалі,
    від втоми утираю лиш лице.

    Як довго дріботіти ще? Не знаю.
    Та дбаю за дорогу, як мету,
    бо дару передбачення не маю,
    коли і що зупинить цю ходу.

    Отож іду – з надією, без неї.
    Волію не шукати вищу суть.
    Летять у небо чорні скарабеї
    і воскресіння сонячне несуть.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  36. Владислав Лоза - [ 2014.09.03 21:18 ]
    Мої герої
    Мої герої - сектанти, що колять собі у вену уламки метеоритів, розбовтані у воді;

    і некомбатанти у свитах, що фактор примирення й сонця без остраху щодо грабунку тримають у бороді;

    й веселі льотчики в масках, чиї полігонні шедеври на практиці переходять постійно у мертву петлю;

    а ще альпіністи-вигнанці, що взяли занадто високо і забрані вітром вершинним до себе за це без жалю.
    ***
    Мої герої - не з неба, хмарини для них - не транспорт; натомість укрзалізницю обрали усі вони,

    й хоча у тьмянім вагоні кондуктор вишукує зайців, ніхто не жалкує про те, що далекий від вишини.

    Фіделі скуйовджених вулиць, апостоли переходів, похмурі ісуси хрущовок, архангели мокрих доріг, -

    для них мої мармур і море, для них мій папір і ліки, для них мій маяк і бункер,

    і вірші мої для них.

    Серпень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Олександр Олехо - [ 2014.09.03 18:26 ]
    Час
    Збігає час, як молоко з каструлі.
    А ще тече, немов іржавий кран.
    А ще спішить, як молодість на гулі.
    А ще летить, немов аероплан.

    О всевидюще неоптичне око,
    без принципів, моралі і чеснот,
    ти механічно відміряєш кроки,
    униз падеш, піднявшись до висот.

    Твоє кліше безжалісно карбує
    монети сиві на людських висках .
    Ні слів мольби, ні стогону не чує
    хода твоя в реаліях-роках.

    Єство твоє – без духу і без плоті,
    та посох твій вражає і богів.
    Як ниць життя ховається в ілоті,
    так тулиться безсилля до років.

    Тобі дарма – що велети, пігмеї.
    Усяку сутність поглинаєш ти,
    лиш тінь бліду лишаючи від неї,
    зеро бажань колишньої жаги.

    Ніхто не може в серці зупинити
    наснагу часу навівати страх,
    але не варто милості просити,
    бо кожна ява перейде на прах...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  38. Нанея Золотинська - [ 2014.09.03 09:48 ]
    I am. One…
    2013р
    Я - один. Ти – два.
    Методична програма
    Виважена, екзотична, щоденна,
    Крім того, нами обов’язкова до виконання.
    Простір заповнений завданнями.
    Ставлю галочки та крапки, викреслюю зайве, вириваю сторінки, змінюю блокноти , записую нові слова і числа.
    Звичайний перелік корисних природніх функцій фальшивонав’язаної банальної буденності.
    Важливо виконувати особливу умову –
    Тримати уявою свято і не викидати з вікон сміття (то викликає чужу тривогу і негативне збудження оточуючої суспільної маси, убогої уяви квартирних мешканців, що діляться зі своїми сусідами тарганами і запахами приготованої їжі.)
    Я – один. Із натовпу представників людської раси жіночого роду.
    Моє завдання – виконувати функції.
    Ти - один. Представник тієї ж породи чоловічого роду.
    Теж маєш завдання і керуєш себе правилами.
    А потім. Ми повертаємось до будинку.
    В нас одне ліжко і там немає правил –
    Кохання –
    (це не спосіб продовження роду)
    То фантазія, заради якої готові до кінця здійснюватися бажання Всесвіту, одиниць і цілих копалина ресурсів, світ для життєвих цінностей - тут
    я +ти і це все рівне апсолютності.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Шоха - [ 2014.08.28 11:28 ]
    Ностальжі без адреси
                   І
    Існує нібито сім’я.
    Усі далеко і високо...
    А як буває одиноко,
    я згадую:
                  – Це ти?
                                – Це я!

    І в цьому істина проста.
    Звела нас доля на години
    і залишила
                         ...роковини
    і ледь опалені уста.

    І цілий рік – рука в руці,
    коли у лічені секунди
    ми дихали на повні груди.

    І погляд вічності в кінці.
    І як русалки у ріці,
    тебе ніколи вже не буде.

                   ІІ
    За ланню не полює Артеміда
    і Аталанту не жене Актей.
    Данайцями забута Енеїда,
    у Пенелопи – милий не Еней.

    У віщі сни являється Медуза...
    Але ніколи не явилась ти
    як інколи повинні давні друзі
    луною не почутого прости.

    Нічого проти вічності не маю.
    Але не уявляю на землі
    оази у пустелі, у імлі,
    що краща від існуючого раю.

    І як у пеклі, серед ночі, часом,
    ота Горгона...
    – Господи, боронь, –
    і, як ласо, охоплює щоразу,
    і опікає душу, як вогонь.

    Але у діалозі мало дива:
    – Ти хто?
              – А ти?
                   – Я вічності зима.
    Її і заглушити неможливо,
    але і чути сил уже нема.

    І приступом глухої ностальгії
    охоплює забуте почуття...
    Але туди немає вороття.

    І туманіють силуети мрії –
    у юності утрачені надії,
    у вічності украдене життя.

                                  2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  40. Нанея Золотинська - [ 2014.08.28 10:14 ]
    Мисливець
    2013р
    Ось постріл, шпигую. За тобою. І вполюю твою душу.
    Зупиню все, що могло мати якись зміст чекання.
    Принесу все це в жертву,
    пущу потік хвилювань ножем спостереження,
    все що є – все віддам.
    За бажаним сппокоем ти дасиш можливість відчути знову твій запах
    і всім єством знову на полювання.
    Я полюю на тебе. І впіймаю.
    Я мисливець. Жадібний, кровожерливий, голодний.
    Я полюю виключно на тебе.

    Ще лише крок – і ти в пастці мов звір в проблемах.
    Та є момент пошуку. Незкінченний.
    Де душа в тобі, коли знайдеться?
    ЇЇ я запах чую, думала це так легко.
    Всі континенти проходять повз мене.
    Ти вдихайся, відчуй присутність.
    Маю зупинити, завершити місію.
    Я мисливець. Йду на полювання.

    Все, мета і вже нічого не потрібно – все інше ніби в порох.
    Жертвую, ножем перерізаю горлянки всім зайвим емоціям.
    Я – мисливець.

    Інстинкт рухає тілом у напрямку слідів лісових.
    І в момент будь який можу злетіти і з висоти побачити тебе.
    Відчуваєш, як наближається моє єство до моменту завершення міссії.
    Я мисливец, полюю виключно влучно.
    Виключно залежний мисливець.

    Все вдихаю носом повітря – дихаю, шукаю.
    Твій запах. В цьому і є проблема пошуку – твоя душа.
    Відчуваю її запах і вирушаю знову і знову на полювання.
    Завершити місію.

    Всі континенти повз мене.
    Тебе бачу. І запах від душі.
    Ти маєш бути готовим.
    Я - непомітною.
    Йду полювати.
    Я мисливець.
    Ти будеш впійманий.

    Ще крок. Ще.
    Я мисливець, тебе впіймала.
    Ти – моя жертва.
    Міссію завершено.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Олехо - [ 2014.08.28 07:14 ]
    Чи запізно у небо до раю
    чи запізно у небо до раю
    чи зарано у пекло до зла
    на чеснотах душі погадаю
    і можливо вгадаю хто зна
    а утім не удячна то справа
    своїх плюсів і мінусів рать
    шикувати і зліва і справа
    як гріхи і святу благодать
    хто відсіє лукаве й сумлінне
    може той що усюди й ніде
    він поділить на вічне і тлінне
    все живе заодно і мене

    28/08/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  42. Нанея Золотинська - [ 2014.08.27 09:33 ]
    Час на дотик
    2014р
    На дотик час до болю вже знайомий. В самотніх пустощах чекання серед стін із нами в хованки все грається минуле. У снах сміливих мрійливих відтінок надають життю ці ігри. І не знаєш знайдеш їх тіні димні в шафі чи на кухні. Зненацька в очі дивиться із дзеркала минуле, бо гра триває й досі. Та тепер трішки змінились правила. Тепер гравці всі ніби хворі. У параноїдальних приступах думки. Немов у трансі з голосу все виринає щосекунди нове слово. Схвильовано складаю їх в рядки. Немов мої солдати стоять струнко – літера за літерою. Вже готові до війни… і захищають музою із підсвідомості врятоване в пориві творчої недуги – в серці пустоти. Серед усіх – живих чи мертвих – німа та усна є домовленість. Не зупинити. Лиш допомогти пустому серцю тому по вінця чистою любов’ю сповнитись і збутись в мить. Життя. Хоч і з відтінком, певним присмаком знесилення та втоми. Солдатам літерам з листів нікуди не піти. Стоятимуть і далі. Адже для цього автором породжені. Свій час й обов’язок мають ствердно так проголосити в момент потрібний істинну свою повинні. Її несуть в словах своїх в думках уяву збурюючи. Так. Інакше може і не бути. Та точно знаємо усі – нам точно… однозначно не вистачить змоги забути… Ми пам’ятатимем завжди…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Нанея Золотинська - [ 2014.08.26 09:44 ]
    Я – твій соціопат
    2013р
    Я – твій соціопат, замкнений у власному просторі. Той світ навколо мене - домашня оборонна фортеця, вузького призначення, чіткої квадратної форми. Беззупину малюю на стінах фортеці то схід сонця, то зорі осінньої пекучої холодом ночі. Все чекаю, ніби самотня, ніби прозора, безбарвна і не помітна. Ось тут у куточку скрутившись клубочком, прикривщи тільце пухнастим хвостиком – твій соціопат прикидається кицею, і ніби спить. Та все ж підглядає одним оком, чи не зник з мого простору твій образ, чи не змили сльози фарби зі стін. Чи достатньо такої присутності, чи потрібно таке нам призначення. Тут тільки я непомітна та прозора і не боюсь бути наодинці. Тут день триває роками, ночі століттями. Тут сон прикриваю руками, бо розквітає тендітними квітами моя дрімота, така ледь тривка і така ж непомітна. І не знайти підтверджень власного існування – все гадаю – є чи немає. Все не знаю і досі – я сплю чи дрімаю. У чеканнях розчиниться слово, розіб’ється на літери й зникне. Та залишить по собі наслідки, заляпає фарбами малюнки на стінах. Знову ранок розпочне їх реставрацію, світанки та заходи, на які, можливо, заглянеш на хвилинку. Зробиш вигляд, ніби з радістю і на довго. А потім ідеш на англійський манер, не сказавши прощай. І картина на стіні, там є ти і є я. Ми такі невідомі та різні. Я за кавою, димом, питанням та самотністю, мов за вуалями , захована. Не так як ти, все на виду і всім помітний. Гучний такий та галасливий. Коли ти завітаєш знов до мене, я пригощу кавою, затанцюю танцями, солодощами, пестощами. Так з любов’ю, ніжно, невагомо, прозоро – по чесному. Покажу свій куточок, як сплю тут прикидаючись та вкриваюся хвостиком. Надто вже особиста інформація, якраз для тебе. Того, що зовсім не знає мене і не відає душу самотню. Ту, що ховається, замикається у власному просторі, в домашній оборонній фортеці, вузького призначення,чіткої квадратної форми. Соціопат по вуха закоханий у твою нестримність, сидить тихенько в куточку і чекає. Кава холоне, не грає вже музика. Не буде танців. Лишається дим, що закутує, в сни заколисує, просочується всіма шпаринками. Як я чеканнями у тебе просочуюсь кожною клітинкою. Три крапки… - це значить зверни увагу, який сон глибокий, як це важливо, щоб ти звернув увагу і розбудив цілунком, як у казці. Тоді все буде саме так: Вони жили довго та щасливо.
    Кінець.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Нанея Золотинська - [ 2014.08.26 09:10 ]
    Де ти? Ось був лишень і вже немає…
    2014р
    Де ти? Ось був лишень і вже немає…
    Поринувши у справи з головою
    ти втік з буденності моєї
    знову залишивши самою.
    А всі? Куди поділись друзі
    Ті що казали вічні істини
    Немає. Лише тут на одинці із собою…
    Сумую и розмовляю, дихаю і помираю
    А потім оживаю знов… і все сама з собою.
    Безкровна і напівпрозора
    Без крил і німбів – швидше навпаки.
    На вигляд і на дотик квола.
    Застрягши в голові думки
    Нікуди не підуть. Вони ж бо
    Єдині хто назавжди, залюбки
    Залишаться зі мною. Золото
    Душі моєї давно знецінене
    До рівня зовсім непотрібності.
    І документи всі печатками завірені
    В підтвердження гострої необхідності
    Залишити в самотності мене.
    Так шкода. Сумно. Відчуваю небезпеку.
    Вона все стукає у вікна кожен день.
    Добре було б піти відвідати аптеку
    Знайти пігулки там від болю у душі
    Та знаю. Що таких мікстур немає.
    До безнадії знову пишу ці вірші
    А змісту й зиску все життя моє ані краплиночки не знає…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Нанея Золотинська - [ 2014.08.25 09:10 ]
    Казка про щирість
    2014р
    Кажу завжди, що думаю. Роблю тільки те що хачеться. Цим в щент зруйнована і заплямована репутація. Кінець кінцем мало чим стурбована. Швидче відсутня. У світах своїх закутана, від суспільства я захована. Я – є любов. Закохана у небесну таку глибоку і незвіданну блакить. Тут в хмарки пухнасті закутана дрімаю снами-мріями. Вже зовсім не задаюся цілями і змісту не шукатиму мабуть більше ніколи. Байдуже все, що так нав’язано старанно думкам і пам’яті – забуду, зітру навіки. Тут у світі мрій немає спогадів. Не місце сумнівам й обмеженням. Лише свобода, і глибокий подих геть до країв наповнює легені. Потоки благодаті незкінченної заповнюють пусті колишні форми тіла. Закінчується час застарілих принципів зневаги й конкуренції. Нова єпохо розпочинає часу свій відлік. Тож зло все розуміє, і напевно, тому так зі всих сил пручається. Залишити собі хоч щось, хоч шматочок ним зруйнованого світу. Та цим лиш збурює, активізує вихід з темряви вселюдську свідомісь. До просвітлення кожним кроком резонує простір наших душ. І поки все вже врешті станеться, і та небесная блакить замінить попередні принципи. Тоді нарешті ми поглянемо увись. І всі прозріємо, знов оживемо. Так новий шанс планеті подауємо, збережемо дім свій. А шлях прямий, легкий і радісний знайдем в простій і непорочній щирості.
    А поки все ще не сталось так. Я тут у хмарах, небесами звільнена тихенько подрімаю мріями. І кожним подихом своїм зі всесвітом ставатиму все ближче. Ось такий от дивний сон. Чи казка. Чи утопія. Колись може й реальність.
    Кінець. А хто слухав – молодець. Того до себе гостювати з радістю запрошую. Небесну цю блакить тут покажу, на вашу власну хмарку посаджу і поділюся досвідом із дихання. Разом вчитимемось мудрості. Ми, люди, маєм знати що відповісти Богам на вітання. Ось таке буде зізнання. Цього увесь Всесвіт хоче і я разом з ним, дрібна, та неподільна, його частиночка. Це означає, що так тому і бути.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Ілона Перепротілароне - [ 2014.08.23 20:32 ]
    ***
    Плету незайману тривогу,
    Зігріє місяцю стопу.
    Шнурівками зв’яжу убогу
    Сонливу слізну надкрасу
    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  47. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.21 19:57 ]
    * * *
    Читаєм міжряддя.
    А як читати
    Листи порожні -
    Уздовж?
    Впоперек (теж можна,
    Лиш у майбутнім,
    Набутім
    Нинішнім стартом.
    Варто.)?
    Їх ми читаємо на перетині
    Найвищого сходження
    Часу у простір.
    Просто
    Пізнаємо
    Очима серця.

    25.09.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  48. Олександр Олехо - [ 2014.08.21 12:28 ]
    Чорне-біле життя
    * * *
    Життя, чаклун і біс, малює чорні кола.
    У них – чужа біда і правда чиясь гола.
    У них потвори зла поєднані ланцями
    і ненаситне «Я» владичить над умами.

    Життя, митець і Бог, малює білі кола.
    У них – свята любов без ниці і престолу.
    У них немає слів на війни і незгоди
    і преподобне «Ми» об’єднує народи.

    Життя таке як є, порочне і духовне,
    наповнене нічим та істинно змістовне.
    І ти, самітник мрій, блукаєш, наче в полі,
    у гамах кольорів, у тому диво-колі…

    * * *
    А життя, – така паскудна штука,
    розігнавши марево надій,
    вибирає для гостинця дрюка,
    учащає в хату на постій.

    Не скажу я : - Сука! То занадто.
    Є і час високих почуттів,
    але сподіватися не варто,
    що усе так буде, як хотів.

    А життя, – така чудова штука
    (хай і б’є ключем по голові),
    інколи відкине свого дрюка,
    тицьне в руки щастя: це тобі…

    Не скажу я: - Едем! То занадто.
    Чорні смуги не минають нас,
    але духом падати не варто,
    кожного очікує парнас.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  49. Олександр Олехо - [ 2014.08.20 10:56 ]
    Усе минає
    Усе минає й це мине.
    Потвора жаху і пороку
    щоночі чавкає мене
    і перетравлює потроху.

    Я відчуваю хруст кісток
    і серце падає у вирву.
    Немає сил зробити крок
    із гулу прі до тиші миру.

    Зробивши ставку на зеро,
    чужу зневаживши свободу,
    штампує лжець своє тавро
    на мрії іншого народу.

    Усе минає й це мине.
    Уже минулося півроку.
    Потвора чавкає мене,
    а чи не вдавиться… до строку?

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  50. Олександр Олехо - [ 2014.08.18 12:40 ]
    Час живе у світах
    час живе у світах
    паралельно дотичних
    у осяяних снах
    на полянах суничних

    обірвали плоди
    у саду одкровень
    залишили ряди
    через дерево пень

    це задовго до нас
    трус робили в раю
    та нашли тільки глас
    ще гординю свою

    напоїли той глас
    і волав глашатай
    залишіть мені час
    заберіть собі рай

    подивись навкруги
    то вогні то ножі
    точать яро клинки
    на кривавій іржі

    ось минулася ніч
    але день не настав
    із огарками свіч
    демон з пекла постав

    і розмову веде
    за дорогу у храм
    за духовне святе
    все нашіптує нам

    я принишк і притих
    я ховаюсь у тінь
    я помер серед тих
    кому мріяти лінь

    я воскрес межи слів
    на поляні суниць
    де борні чорний гнів
    умирав горілиць

    і здається мені
    що немає війни
    то блищать не вогні
    а осяяні сни

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)



  51. Сторінки: 1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   39