ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось

Леся Горова
2024.02.23 09:08
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
Сковзує со

Світлана Пирогова
2024.02.23 08:53
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.

Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в пр

Віктор Кучерук
2024.02.23 05:22
Врізалася клином
Зграя журавлина
В почорніле скупчення хмарин, -
Розчахнула сміло
Нерозривно ціле,
Ні на мить не стишуючи плин.
Подалася далі
Над моїм причалом

Сергій П'ятаченко
2024.02.22 22:08
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги

у першої голос журливий він душу до денця

Євген Федчук
2024.02.22 20:01
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
В ній, кажуть, Феодора царювала.
Хоча пройшли віки уже з тих пір
Та й досі люди згадують про то,
Яка була красива й справедлива.
Як люди почувалися щасливо
В її правління. Не жалівсь ні

Ігор Деркач
2024.02.22 17:44
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.

***
А на війні до перемоги

Олена Побийголод
2024.02.22 15:52
Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,

Ярослав Чорногуз
2024.02.22 12:38
Німіють щастя висі неозорі,
Ніяких поміж них нема розмов.
Неначе звуки із консерваторій,
Вібрують тонкострунно, бо любов

Як дама у кокетливім капорі* --
Тремтлива, ніжна, витончена мов --
Нечутний навіть стук її підборів -

Леся Горова
2024.02.22 11:28
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом - чутно пісню солов'я.

Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине

Тетяна Левицька
2024.02.22 09:38
Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
те, що небо в дари нам послало.
Бо закохана жінка — душі берегиня,
а бездушна — загострене жало.

Спрагле серце болінням виснажують думи,
і нема їм кінця, а ні краю.
Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,

Світлана Пирогова
2024.02.22 08:57
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.

Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,

Віктор Кучерук
2024.02.22 05:33
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Якщо можливість є поспати
Цієї тужної пори.
Блукає тиша по кімнаті
І морок хату затопив, –
Немає більше що казати,
Крім побажання: Мирно спи!..

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.

Надія Тарасюк
2024.02.21 18:40
Що для нас українська
Рідна батьківська мова?
Солов'їв спів пречистий
Чи струмки барвінкові?
Чи усмішка в зіницях
Із кохання уткана?
Що для нас українська? -
Віра! Слава! Єднання!

Іван Потьомкін
2024.02.21 17:05
І затихне земля. Небес око багряне
Померкне поволі на димній межі.
І постане народ із розшарпаним серцем
В надії на диво бодай хоч одне...

Під місячним сяйвом врочисто стане,
Готовий на свято й на пострах готовий.
І вийдуть тоді невідь звідки юнак

Леся Горова
2024.02.21 11:01
Ще сонний ліс. Та все ж - привіт, мій друже!
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив.

Сухим підліском під ногами хрустко.
Шипшина розгубила жменю ягід,
Що ніби з них зробив

Козак Дума
2024.02.21 10:55
Ми звикли цінувати гроші
і марно витрачати час.
Вони усіх кладуть на ноші,
вбиваючи людей у нас…

Жагу розбурхують, жадобу
і нищать добрі почуття.
Вони породжують хворобу,

Олександр Сушко
2024.02.21 08:38
Отарі необхіден ватажок,
Очільнику - громада працьовита.
Мені ж миліші терції та квінти,
І стиль письма, м'який, неначе шовк.

Було, під носа сунули скарби,
Тягнули на Парнас і на Голгофу.
Та не потрібна вільна птаха богу,

Віктор Кучерук
2024.02.21 05:44
Ще не видно у темряві згуслій
До тісного подвір’я заїзд,
А вже чути – вовтузяться буслі
В одному із навколишніх гнізд.
Хоч утомлена пара з дороги,
Та до справи взялася мерщій, –
Порядкують птахи довгоногі
У схололій домівці своїй.

Микола Соболь
2024.02.21 03:50
Біля ставу цвіте конюшина
непримітна прикраса землі.
Чи звертає увагу людина,
як її полюбили джмелі?
Щойно сонечко небо зігріє
трударі пасманисті вже тут
і здається, що – Ave Maria –
їх крильцята невтомні несуть.

Світлана Пирогова
2024.02.20 08:53
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.

Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.

Ігор Шоха
2024.02.20 08:47
Мене не доганяють ні вовки,
ні миші... і телята ще не з’їли,
усупереч, якщо не завдяки
усьому, що розтягує роки
й літа, які вкорочують зоїли,
не розпинаюся на всі боки.

ІІ

Микола Соболь
2024.02.20 07:22
На столі хлібина, біла скатертина,
в рамочці маленьке фото край стола.
Зачекалась мати на вечерю сина,
вже й свічі пломінчик вигорів дотла.

«Де ж ти любий сину, первісточку милий?
Ні земля, ні небо не дає відвіт.
Полетіла б ненька, аби мала крила,

Віктор Кучерук
2024.02.20 05:39
Відшуміли хуртовини
І морози відійшли, –
Сонце топить щогодини
Сніжні мури та вали.
Потекли струмки вздовж вулиць,
Затуманились лани, –
Серед лютого відчулись
Теплі подихи весни.

Володимир Бойко
2024.02.19 23:24
Боротьба не припиняється,
Україна – поле бою.
І найгірше розпаляються
У розбірках між собою.

Як себе перекалічимо –
Ворогам робити нічого.

Юрко Бужанин
2024.02.19 15:34
Мізки мої шкварчать, мов грінки:
Ну й вередуля - вереда!
Така прекрасна зовні жінка
Мою печінку доїда.

Нехай вона тобі смакує,
Бенкет проходить весело -
Ти ж непроста є вередуля -

Леся Горова
2024.02.19 08:55
Ще не встигло зніміти одне, розболілося інше.
Крила гублять перо від важкої тужби. Світе мій!
Заливаєшся болем і виєш усе голосніше,
І мільйони життів у вогні ненажерливих війн.

Де межа, за якою не буде чого виглядати
Ні з високого трону царів, ні

Віктор Кучерук
2024.02.19 05:24
Ми, українці, - залізні.
Навіть якісь кам'яні,
Раз в оцю пору зловісну
Не горимо у вогні.
Хоч він щодня обпікає
Наші змужнілі тіла, -
В полум'ї вистояти маєм,
Щоби здолать москаля...

Микола Соболь
2024.02.19 04:39
Не така весіння ніч, щоб спати,
повня заспівала за вікном.
Чи відпустить до світанку мати,
юності надихатись теплом?
Щоби пам’яталося з роками:
аромат акацій, ніби грог,
як тебе торкаюся губами,
соловей витягує – тьох-тьох…

Сергій П'ятаченко
2024.02.18 21:44
хмари важкі наче вісті зі східних фронтів
чорні неначе зневіра мов крик гайвороння
ніч стало важко любити – тепер поготів
важко в імлі розпізнати це ті чи не ті
хто там іде нам назустріч крізь ночі безсонні

хто це торкається пальцями наших облич
н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ольга Олеандра - [ 2024.02.14 12:45 ]
    Вітри
    Вітри дмуть у різні сторони,
    на різні боки хитають.
    Приносять послання ворони,
    урочисто їх вручають.
    Вручають різкими поривами,
    дрижанням й хитанням стін,
    мжичкою, хлющею, зливою –
    потребою перемін.

    Ти чуєш, вітри збираються,
    сильнішає їхній тиск?
    Залежане видувається,
    міняючи обрис та вміст.
    Міняючи на незвідане,
    хвилююче та звабне,
    прозове, а може й з римами,
    що сповнить і надихне.

    Вітри ті не зважать, не зглянуться,
    чекаєш ти їх чи ні.
    Налинуть, святково одягнені
    в одежі свої видувні.
    Ти можеш втекти, ховаючись
    від цих невгамовних вітрів
    й вдивлятись їм вслід, гадаючи
    що саме ти упустив.

    09.02.24


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  2. Галина Украйна - [ 2024.02.03 11:27 ]
    Кава
    Кава-пава розпустила
    Духмʼяні обійми …

    Пригортає й кличе-кличе
    У краї, у мрійні …

    Краї спокою і фарби,
    Повні сонця й моря,

    Де і тихо, й шумно-тихо
    Хвиля, ніби в жорна,

    Всю тривогу в пух небесний
    Перемелить ніжно …

    Пустить душу … політати …
    В цьому ранку сніжнім …

    За вікном білюща днина,
    Морозець-забава …

    Тепло з холоду глузує …
    Пʼємо з ним ми каву …


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ольга Олеандра - [ 2024.01.22 11:59 ]
    Любити
    нічого невиправного нема
    все, що болить, є засоби зцілити
    всміхається засніжено зима
    підказує – любити

    у заметіль, опісля хуртовин,
    в нашаруваннях льоду
    немає для окриження причин
    й не бýло – зроду

    нестача загостряється тепла
    нерозумінням, що із цим робити
    зима шугою душу обтяла
    й повторює – любити

    28.12.23


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2024.01.19 16:12 ]
    На згарищі сансари*
                    І
    Ми обирали по досьє
    смішного дилетанта,
    тому і маємо своє...
    а що було і досі є –
    на совісті ґаранта.

    Бо у баталії за мир
    не всі наїлись гички,
    герої, ясно, що не ми,
    та й між зеленими людьми
    є сірі чоловічки.

    Усе кінчається колись,
    а ми іще не нажились
    бодай у світі цьому,
    який пізнали до війни,
    коли не відали ціни
    усьому.

                    ІІ
    Нечиста сила нас несе
    до миті рокової,
    де відбувається усе
    реально не зі мною.

    Біблійне слово упарсин
    живого убиває
    і я у світі не один,
    кого уже немає.

    Але нікого не виню,
    молюсь за душі сущі,
    які на лінії вогню
    воюють за грядуще.

    Такого бути не могло,
    якби у світі не було
    заслуженої кари...
    щезає місто і село,
    та виживаємо на зло
    сансарі.

                    ІІІ
    Видибуємо із пітьми,
    юродиві – по волі
    тупоголової юрми,
    раби своєї долі.

    Дедалі важчає іти
    до осіянної мети,
    якої не почули,
    бо не лише мої світи
    поглинуло із висоти
    минуле.

    01.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Гундарєв - [ 2024.01.14 12:02 ]
    Мур
    Немає сліз -
    гірких валіз,
    на дні яких лиш сум…
    Немає дум,
    лише уламки фраз,
    пустих образ…
    Усе гаразд.
    Усе давно мовчить
    під білим стягом.
    Лиш тихо плаче уночі
    забутий янгол…
    Немає вже, здається, сил
    на невідоме завтра.
    Сьогодні ж падає на стіл,
    неначе бита карта…
    Немає сліз -
    гірких валіз,
    на дні яких лиш сум,
    що б‘є, мов струм,
    точніше, бив,
    о мур журби…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Герасименко - [ 2024.01.05 18:02 ]
    Трава новорічна
    Вогнестрільно натхнення вулкан
    у замріяне серце поцілив,
    бо трава новорічна, бо зелень –
    феєрично яскрава, палка!

    Захотілось хурделиць полкам
    називатись: легким і веселим,
    бо трава на узбіччях, бо зелень –
    нелогічно яскрава, палка!!

    У душі ні на мить не змовкав
    шквал пісенний лісів і поселень,
    бо трава на газонах, бо зелень –
    незгасимо яскрава, палка!!!

    2022-2023


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  7. Іван Низовий - [ 2024.01.03 18:04 ]
    * * *
    Все важче легковажити.
    Роки
    Не відпускають душу на дозвілля,
    Де все душі дозволено,
    Де зілля
    Встеляє м'яко топтані стежки;
    Де ще нема означених шляхів
    Від пункту А до пункту Б,
    Де вільно
    Ходити безконтрольно й безприцільно
    По цілині, в раю із реп'яхів.
    Все важче легковажити.
    Пора
    Важких думок і виважених рішень,
    Пора переоцінки зла й добра
    Без переменшень і без перебільшень.





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  8. Юрій Гундарєв - [ 2023.12.28 10:38 ]
    Сходи
    Наче щаблі прозорі,
    ці сходи старі
    запрошують нагору -
    де лиш попіл мрій…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  9. Ольга Олеандра - [ 2023.12.20 12:48 ]
    Зимове проміння
    Вертає в зиму сонячне проміння.
    Сліпучо визирає із верхів
    блакитних пологів небесного склепіння.
    Роз’ятрений мороз віджебонів
    й знесилено розтікся по окрузі,
    калюжами докірними лежить.
    Йому всміхається [вони ж насправді друзі]
    зимова нероз’ятрена блакить.

    Грудневий щем на часі календарно.
    Чи має бути щемною зима?
    Морозонько, розлючений і хмарний,
    ти сам себе лютуєш задарма.
    Стікається відлучене проміння,
    бере льодисте місто під крило,
    вертаючи зимовому рипінню
    його незамерзаюче тепло.

    20.12.23


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  10. Юрій Лазірко - [ 2023.12.15 17:23 ]
    за кроками послiдовностi
    кажуть
    що я
    вправний політ
    джмеля
    свіжа видма
    мертвого моря
    теплі стіни
    про мене говорять
    більше
    ніж вікна
    мовчать

    і не печаль
    на мій вірш
    печать
    а нанесений
    сонцем ирій
    я вмираю
    і народжуюсь
    в мирі
    кожна мить
    оприлюднення
    стуку

    час
    оспівує мадри
    і муку
    він
    окреслює нас
    як фужер
    оксамитість вина
    а дорога
    інтриги родзинки

    пам'ятайте мене
    за зупинку
    слова світлого
    на устах
    за сірник
    на неспалених
    мостах
    і причетність
    до розуміння

    тінь
    таки не покриється тінню
    а за днем
    намалюєтся ніч
    так і житиме
    у мені
    ледь осмислена
    послідовність...

    29 Листопада 2021


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  11. Юрій Лазірко - [ 2023.12.14 18:34 ]
    його величнiсть крок
    з миттєвостей
    складається душа
    його величності
    дарованого кроку
    не залишається
    невпинне
    у віршах
    та переспіване
    приносить спокій

    крізь мене проросте
    казковий ліс
    і золотом наллється
    серця нива
    у небі
    до якого не доріс
    розтане синь
    і розродиться злива

    і падатиме голос
    що блукав
    між горами подій
    у снах пророчих
    чола торкнеться
    сонячна рука
    на білий світ мені
    відкриє очі

    на повні груди
    я вдихну людей
    всі їхні радості
    усі печалі
    питатимусь
    де добрий час іде
    чому нестерпний
    не рушає далі

    горіти дням
    і рутами цвісти
    давати шанс
    і забирати подих
    допоки є наснага
    щоб іти
    за відчуттям причетності
    та роду

    17 Лютого, 2021


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  12. Юрій Лазірко - [ 2023.12.14 18:51 ]
    може я
    може я
    ще не Образ Божий
    не те світло
    не той мотив
    що лягає
    чи то ворожить
    чи вином
    утече з води

    може я
    не такий далекий
    не втаємнений
    не простий
    а чекання
    на дощ
    у спеку
    чи коли
    вже горять мости

    то злітаюся
    снами вічно
    на могили батьків
    і мрій
    то вмовкаю
    мов потойбічний
    після збору
    думок
    на рій

    то до себе
    іду
    на прощу
    то до кнайпи
    від самоти
    в мене
    ділиться світ
    на тощо
    і на те
    що не відпустив

    в мене
    все вигорає
    важко
    добре слово
    чи прикра мить
    і давно
    не співає пташка
    в грудях тісно
    коли щемить

    забуваю
    себе у римах
    там дракони
    не сплять
    та все ж
    Бог зі мною
    а може
    з ними
    Він шукає
    для себе меж

    і впирається
    в серця стінку
    словом дихає
    слово жне
    в кожнім подиху
    щось
    від жінки
    що любила
    колись
    мене

    14 Лютого, 2021


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  13. Юрій Гундарєв - [ 2023.12.09 18:52 ]
    Чуття

    Порожня, мов кімната, голова,
    в якій гуляє одинокий вітер…
    Я часом чую, як росте трава,
    поміж собою розмовляють квіти,

    освідчуються в коханні риби -
    все навкруги освячене любов‘ю,
    і гребені на хвилях, наче німби,
    спалахують над темною водою…

    Натягнуті чуття, мов тятива, -
    здається, що один на цілім світі…
    Порожня, як кімната, голова,
    в якій гуляє божевільний вітер.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  14. Леся Горова - [ 2023.11.30 08:45 ]
    Поторочі
    А сни мої, як завжди, поторочами
    За третіми півнями розсипаються,
    Тікають в ранок полем потолоченим
    Озимої мороженої парості.

    Про що мені шептали в ніч безмісячну?
    Питали хитро- а запам'ятаю чи?
    Собі дорогу за туманом мітячи,
    Щоб не минуть моє вікно, вертаючи.

    Жену їх, та шкребуться перелазами .
    І тільки ніч у шибку гляне злодієм,
    Залазять тихо, мимрять недоказане,
    Й до ранку знов шукаю з ними броду я.
    02.2023.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (6)


  15. Ольга Олеандра - [ 2023.11.26 14:32 ]
    Вітання осені
    Повітря щік торкається пестливо.
    Не заважає шерхлість рукавиць.
    Вітання осені, розлукою щемливе.
    А у галуззі – порхання синиць.
    А по землі – жагуче танго листя.
    Під небом – парування крихт тепла.
    Поблякле листопадове охвістя
    й розмитий слід майнувшого крила.

    Щока повітря холоду не вчує.
    Зимові налетілі холоди –
    крижинками виблискуюча збруя
    довкіллю не встановлює лади.
    Допоки у гіллі шуршать синиці,
    допоки по землі танцює лист,
    допоки у небесну черепицю
    осінні дні мереживом вплелись.

    26.11.23


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  16. Ольга Олеандра - [ 2023.11.23 13:38 ]
    Відчайдушний двобій
    Дводенний сніг – розвідник зимовий,
    шпигуючий, не криючись, усюди.
    Листопаде, виходиш на двобій?
    Останній тиждень свій відстоювати будеш?

    Збирайся! І покірливо крокуй
    наздоганяти побратима літо.
    Вже першим залпом зледенілих куль
    знесло твій стяг позліткою розшитий.

    Ну що тобі той тиждень? Це ж абсурд.
    Ти знаєш, що приречений вмерзати
    у прошарки льодистих кучугур.
    Морозяні заряджено гармати…

    Здаєшся? Чи погорда не дає?
    Чи впертість [ненасить] не дозволяє?
    Це володіння, календарно, ще твоє –
    формальність, що нічого не міняє.

    Сніг-резидент, зухвалий та жорсткий,
    господарськи гуляє по окрузі.
    Листопаде, лякатися не смій!
    І бийся! В повну силу й без ілюзій!

    23.11.23


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Прокоментувати:


  17. Ігор Шоха - [ 2023.11.21 22:51 ]
    Вже на часі
    ІОплакує себе у небі осінь
    на золото потоками води.
    Це наші кольори, які і досі
    політики і діячі, дорослі,
    не поміняли. Віють холоди,
    іде зима і, з нею по дорозі,
    іде війна колоною орди,
    не замерзає, не перемагає,
    але на цій дорозі залишає
    криваві незагоєні сліди.

    ІІІдуть живі, але... на кращі села,
    де і раніше мріями жили.
    Кацапія їм шиє постоли,
    Європа апелює, – ще не вмерли,
    Америка – що не перемогли
    корупцію і мафію раніше,
    аніж країну захопили інші
    парафіяни ОПи... і ярма...
    ...............................................
    нікого ця опінія не тішить,
    тому і зброї меншає все більше,
    і гроші – ніби є, але нема.

    ІІІГадаємо, – а що керує нами,
    коли лякає істина словами
    нового гімну і не майорить
    у небі позолотою блакить
    знамен, які... не догори ногами?

    Де унизу – духовне, а земне
    панує угорі над головами –
    нікого ні війна не омине,
    ні горе, ні руїна, ні цунамі.
    Земля жива і дух її летить
    до сонця. Композиція велить
    інвертувати кольори місцями,
    але на це не вистачає тями...

    Уже – на часі,
                бо життя
                            це мить,
    що володіє нашими умами.

    11.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  18. Нічия Муза - [ 2023.11.12 23:46 ]
    Прощальний круїз
    Фата-Моргана іншою буває –
    cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
    не Роза, не Лілея, а Sisi
    принцесою ці заводі лишає.

    Запам’ятаю небо, і прибій,
    і гавані затишні і надійні,
    де я була в ілюзії твоїй,
    але одне одному необхідні.

    Я бігаю по хвилях... на бігу,
    виконуючи ритуальний танець,
    та не міняю пана на слугу...
    шукай мене, літаючий голландець.

    Твої надії на морському дні.
    А я... А я полину по Дунаю
    у незабутні вечори і дні,
    куди не я... «А’ROSA» повертає,
    роняючи блукаючі вогні
    у течію минаючого раю.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  19. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.06 18:36 ]
    Прокрустово ложе
    Пишут упрямо угрюмые бездари
    целые бездны -
    стихотворения,
    рассказы и повести -
    и всё без зазрения
    совести,
    и всё - однодневки…
    Как тоскливо без Евтушенко,
    как без Тычины пусто -
    как в ложе Прокруста…
    Вижу вдруг - как перст одинок,
    бродит по небу усталый Блок.
    - Эй, - кричу, вот резинка, сотри
    все случайные в мире черты!
    Лишь улыбнулся мне Александр,
    тихо побрёл в поднебесный бар…

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Губерначук - [ 2023.11.01 18:25 ]
    Ніби вже й ніч…
    Ніби вже й ніч…
    Погасло небо.
    Земля не дихає,
    Земля летить…
    шукає більшого,
    шукає виходу,
    поки ще ніч,
    поки є ще час,
    поки Космос кругом,
    поки день погас..,
    поки тінь моя –
    невидимая..,
    поки тінь моя –
    не моя…

    20–21 квітня 1989 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», стор. 118"


  21. Сергій Губерначук - [ 2023.10.15 17:10 ]
    Ода грошам
    "Куплю – продам."
    "Куплю – продам!"
    "Куплю – продам!!!"
    Не купував – не продавав ніколи.
    Мене маленьким вигнали зі школи
    за те, що рахувати вчився сам.

    Вигадуючи власні величини,
    мораль яких ясна́ лише мені,
    я за́вжди помиляюсь у ціні,
    коли кажу, що цей товар – безцінний.

    Я бачу райдугу – радію і живу,
    кому платить за неї? – я не знаю;
    хай платить той, хто зайві гроші має –
    мільйоном райдуг кличе Голівуд.

    Я мав кохання горде й безкоштовне,
    яке найшло на побутовий риф,
    де вимальо́вувало свій страшний тариф
    за кожний поцілунок, слово кожне.

    Коли вмирає дорога душа,
    ти нищиш все, всього себе продав би;
    ой, гроші-гроші, ви продажні баби!
    той, хто їх мав – даремно поспішав.

    Між статком і нестатком – середина,
    де балансує більшість громадян,
    там ходять гроші – це душевний стан,
    в якому завжди втомлена людина.

    "Куплю – продам."
    "Куплю – продам!"
    "Куплю – продам!!!" –
    кричить планета і торгує жваво –
    на всі скарби́ поширюється право.
    Стає цікавим, скільки коштуєш ти сам…

    23 жовтня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 114"


  22. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.14 12:31 ]
    Разговор с Богом
    Предлагаемое читателям стихотворение опубликовано в этом году в майском номере интернет-журнала «Глобус», который выходит в Чикаго (США) на двух языках - английском и русском. Издание занимает активную проукраинскую позицию. Среди его авторов - писатели Дмитрий Быков, Виктор Ерофеев и Михаил Веллер, актёры Ада Роговцева и Александр Филиппенко, публицисты Андрей Пионтковский и Артемий Троицкий…
    Мне посчастливилось опубликовать в этом журнале несколько рассказов и более тридцати стихотворений, значительная часть которых написана и, естественно, опубликована на украинском языке и имеет антивоенную направленность.


    Вдруг почувствовал: ещё совсем немного,
    и душа в небесный путь отчалит…
    Что же мне сказать придётся Богу,
    не молчать же тупо, словно чайник?..

    Так и есть - я пред Его очами,
    жизнь-отчёт поставлена на кон:
    «Сыновей растил, не спал ночами
    и пахал порой, как сивый конь…

    Врать не буду: да, грешил немного,
    часто шёл, как поезд, под откос,
    выходил опять я на дорогу
    и шипы вытаскивал от роз!»

    Он спросил: «Сынок, ты хочешь правду? -
    и в глаза внимательно смотрел. -
    К счастью, ты весьма далёк от ада,
    но для рая тоже не созрел…

    Возвращайся-ка, дружок, на землю,
    собери в кулак свои грехи,
    и разбрасывай вокруг, как семя,
    то, что Я тебе даю, - стихи!

    Чтобы в темноте они лучились
    светом, благородством, добротой…
    А за каждый стих - простой и чистый
    Я тебе добавлю день земной!»

    Я услышал голоса: «Осанна!»
    и к руке почтительно приник…
    «А что делать, если вдруг иссякнет
    этот Твой божественный родник?»

    Долго так молчал Всевышний,
    голову на руки положив,
    а потом спросил меня чуть слышно:
    «А зачем тебе такая жизнь?!»

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  23. Сергій Губерначук - [ 2023.10.08 20:40 ]
    Життя
    Тобі канун. І чорна рвана рань.
    Мов рана – сонце. Мов Нірвана.
    Прожого лупнула і знов пірнула в твань.
    Світлоефект зробила темна сила.
    Нова смертельна ніч
    старий словник відкрила –
    і для початку цей епіґраф ось такий.
    Тобі канун. Мені – твоя Нірвана.

    Прийшов мій Вознесенський, Ойстрах мій,
    мій Брамс не так короткий, як щасливий,
    мій любий Стінґ, мій Бах новий-старий,
    мій Сальвадор Далі честолюбивий,
    прийшов. Прийшов і я.
    Ми не згуртуємося, ми?
    Зара́ні вдячний.

    День плавати навчився без води,
    я пропускаю в нім кораблик віршомовний.
    Тобі він на́що? Захлинешся ти,
    мій враже кровний.
    Тебе врятую я, якщо неглибоко,
    якщо не глибоко ця злість є у мені,
    мій враже кровний…
    Ні.

    Якщо гітара вдосконалить лад
    до самих меж найближчої Нірвани,
    то зупинити зможе кровний брат
    блаженство дня останнього на ґрані.
    І ширші стануть звуки у гітар,
    і неушкодженим повернеться Ікар,
    мій кровний брат,
    себе всепокоритель.

    А отже епілог мій – твій канун.
    Навчись у брата всі висоти брати.
    Ціна за це – сімсот священних рун,
    які я буду вголос віршувати.
    Якщо не ворог ти, продай мені життя,
    яке не гріх назвати словом я́.

    20 лютого 1996 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 121"


  24. Сергій Губерначук - [ 2023.10.06 23:31 ]
    Чорна субота і вірш про неї…
    Чорна субота і вірш про неї.
    От і не стало маленької феї.

    Бджілки літають, струмок сюркоче.
    Твій повелитель нічого не хоче.

    Що то бажання і що то надії.
    Супроти смерті нічого не діє.

    29 червня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 80"


  25. Сергій Губерначук - [ 2023.10.01 17:32 ]
    Не схожі ні на кого
    Не схожі ні на кого люди
    снують їдять – їдять, снують…
    Хто їх зупинить, хто розбудить?
    Вони ж своїх, себе жують!

    Будують нібито сумлінно
    загальнолюдський інститут –
    от – ні! – майбутні покоління
    бездумно обкрадають тут!

    Їх там попереду – немає…
    Нікого, чуєте?! Зима!
    голодна, вічна і німая,
    без сонця, світла і тепла.

    Куди тепер? В безкраїй космос
    чи в океан до мертвих риб?
    щоб знов роздягненим і босим
    навчитись вперше говорить?..

    31 травня 1989 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Шоха - [ 2023.09.03 21:06 ]
    Творче безсоння
    ІПора заснути і не спиться,
    перед очима міражі:
    осінні візії, жар-птиця
    у небі, у руці синиця –
    асоціації душі...
    асиміляція любові,
    акумуляція у слові,
    анігіляція іржі.

    ІІМоя фантазія усоте
    перебирає кольори
    веселки, знизу догори,
    в основі сині, вище жовті
    як наші давні прапори –
    руно небес і сині води...
    так мало бути і було,
    але знайшлися верховоди,
    які історії на зло
    змінили кольорове тло
    і негатив дали народу.

    ІІІ
    Пора проснутися, пора
    перемивати душі й кості,
    бо лопає земна кора...
    .....................................
    на все не вистачає злості,
    не всім ще хочеться добра
    і золота у високості.

    09.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  27. Сергій Губерначук - [ 2023.08.28 21:26 ]
    Лишаючи когось незнано з ким…
    Лишаючи когось незнано з ким,
    доводиться ще й не таке вважати.
    Ввижається все зрадництвом низьким.
    Лишається не знати і лежа́ти.

    На ту поталу кинуті листи
    літають од адреси до адреси.
    Тікаєш, нетямущий, з міста ти
    до совісті, до злої критикеси.

    Намірюєшся вивчити думки,
    як ті слова у букварі найперше.
    Біжать години в тебе, як віки,
    глобально, боляче, на тлі великих звершень!

    Знаходиш сяйво Боже у кутку,
    за днем приходить свічка до ікони,
    стоїть, мов на прощальному містку,
    горить і молить, як поет до скону.

    За лабіринтом цим – страшніший лабіринт,
    хоч легко осягнути простір зором.
    Якби ж знаття! Куди вкрутнути ґвинт,
    щоб розвалити весь бардак знадво́ру?

    Цей світ майне коротким манівцем,
    затисненим скарба́ми між ґалактик,
    але бажання це, й не тільки це,
    загорне цілу Біблію у фантик!

    22 червня 2004 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 47"


  28. Юрій Гундарєв - [ 2023.08.28 10:28 ]
    Дякую

    За всіх, хто у скруті опинявся поряд,
    за кожну стежину, що виводила на дорогу,
    за кожний загублений у натовпі погляд…
    За кожну мить - дякую Богу.

    Оніміють ноги - лишаються руки,
    відмовить права - повоюю шульгою!
    Недаремно кажуть: до зірок крізь муки…
    За кожну мить - дякую Богу.

    Щастя - це коли у душі свічка.
    Вдячний за друга, вдячний за ворога,
    за поривання намріяні й розвінчані…
    За кожну мить - дякую Богу.

    Відвернуться всі - залишаєшся ти,
    як завжди, недосяжна, красива, строга,
    ми - пара Шагала, що над містом летить…
    За кожну мить - дякую Богу.

    А якщо опинюся сам-один, як перст, -
    ніби хмара у небі геть одинока,
    все одно із вдячністю нестиму хрест…
    За кожну мить - дякую Богу.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  29. Юрій Поплавський - [ 2023.08.10 15:34 ]
    Там, за обрієм
    Ось потихеньку я дістався краю
    Так, того краю де вже вибір жде
    Чи скніти далі на шляху до Раю
    Чи жити тут до поки життя йде?
    Питань безмежність тут, безмежна вічність
    Там.
    За обрієм життя чекає.
    А Відповідь? Коли Її Величність
    До нас зійде, чи може десь чатує?
    Не буде відповіді тут!
    Тай там ніхто не скаже!
    Бо вже тоді із нас вони не знімуть пут.
    Хтось співчутливо так дорогу вкаже
    І від воріт ключі тихенько продзвенять.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  30. І Батюк - [ 2023.07.17 00:26 ]
    Ялівцева душа
    Ялівцева душа, що буятиме завжди – зарівно яка пора
    І її платонічне кохання до ницого, голого тіла -
    Як обплетена хвіртка з колючих рожевих троянд
    для зневірених,
    Як уявний друг Вістен Одена чи для когось - Бог Віздома.

    А вона набагато вища од нас усіх:
    Релігійних фанатиків, скептиків, атеїстів
    Поки ми гриземо себе із середини та других
    В наукових і просто безсенсових квазі диспутах.

    А вона як хлопчисько, що дуже уміло сховався
    І тепер як довкола нього рояться уперті діти,
    Він сидить спокійно у діжці і втримує свій хизуватий сміх,
    Позаяк мудрість, як щастя притриматись любить тиші.

    І душа ялівцева, до того ж, усепроникна,
    І витає в тумані питань і у містиці часу,
    Бо не їй затушувать світло
    перед раптовою істиною,
    Бо не їй заплющувать очі від ласу дикого джазу.

    Тож нехай підноситься вільно над нами, мов дужий птах,
    Бо з висот ліпше видно місця для звитяжних прагнень,
    І якщо до етеру не дано доторкнутись нам,
    Хай у душах наших безслівно світить
    таємна правда.

    5.VII.MMXXIIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Сергій Губерначук - [ 2023.06.22 10:08 ]
    ХХІ століття
    Земний ковчег на хвилях вічного життя
    то піднесеться, то пірне в космічний шторм!
    Ми на планеті цій – неміряна сім’я,
    а наші голоси – багатомовний хор!

    Ми так живемо від війни і до війни,
    і Бога славимо, бо грішний кожен з нас.
    Летять віки, приходять діти – дочки та сини,
    і сивий дід онукам каже: «Пошли вам, Боже, кращий час».

    ХХІ століття, нам надію пошли!
    Хай нащадки оцінять, якими ми були і як жили.
    ХХІ століття промайне між зірок!
    ХХІ століття – двадцять перший урок.

    Хай наші долі вже у вимірах нових,
    бо не стоїть на місці світовий прогрес.
    Але ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих,
    і в нашій пам’яті воістину воскрес!

    Тримає іспит наше людство молоде
    задля ідеї гуманізму і добра.
    Якщо і в цім столітті раптом знову мир впаде,
    то цілий світ з руїн підніме дитячий сміх, дитяча гра!

    ХХІ століття, нам надію пошли!
    Хай нащадки помітять, як легко ми і просто жили.
    ХХІ століття промайне між зірок!
    ХХІ століття – двадцять перший урок.

    Наш космічний корабель
    мчить у вир чужих світів!
    Десь існує інша паралель
    для бездоганних життів,
    наших нових життів!

    ХХІ століття промайне між зірок!
    ХХІ століття – двадцять перший урок.
    ХХІ століття, нам надію пошли!
    Хай нащадки помітять, як незбагненно просто ми жили.

    ХХІ століття промайне між зірок!
    ХХІ століття – новий урок.

    З нами – Бог!

    18 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 154–155"


  32. Ігор Деркач - [ 2023.06.15 20:51 ]
    Реальне об’явлення
    ІСвяте письмо поволі, та збулося
    у місиві релігій і подій...
    і Гоголя – читай, та розумій.
    Аж дибки підіймається волосся,
    коли у храмі чути біса, – ось я...
    а на амвоні об’явився вій.

    ІІМосковії доволі ідіота,
    аби кипіла брага і робота.
    А іншого нічого не дала
    історії ця світова гидота
    окрім війни і явного козла
    із мордою і ратицями чорта.

    Міняє масті войовничий кінь,
    а у сідлі опудало волає, –
    кради і убивай, кому не лінь.
    Об’явлення Іванове триває
    і більшої трагедії немає
    як ця аж до десятих поколінь.

    А братія вітає супостата,
    що догорає у сусіда хата...
    і молиться дияволу щодня
    несамовита хижа кацапня.
    І як таке із люттю не обняти,
    аби упало в пекло із коня?

    ІІІПалаємо до ворога любов’ю...
    такий дано народу заповіт –
    терпіти сатану багато літ...
    ..............................................
    а нині умиваємося кров’ю
    за те, що потурали безголов’ю,
    яке донині забавляє світ.

    06/23


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. І Батюк - [ 2023.06.10 19:16 ]
    * * *
    її пальці шалено скачуть,
    виграють у пістрявому ритмі.
    — як не ноти ми, хто ми, Боже,
    у вогкому серпня повітрі?

    збита музою аплікатура
    у глибокому пьяно-блюзі.
    — Боже, останній ґудзик
    до ґнота її аркебузи!

    і в шаленому русі точок,
    зосереджених в силуети,
    ніжним доторком крапає дощ
    — кап —
    на її браслетик.

    чи то марю я, чи причáїв
    і ковтнув забагато лиха,
    "Боже, пробач!" - У відча́ї.
    — ти залишиш
    на цій
    щоці
    доторк
    терпкого
    літа?

    10.VI.MMXXIIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Сергій Губерначук - [ 2023.06.05 15:21 ]
    Тепер я добираю сили йти…
    Тепер я добираю сили йти
    у безмеж, у тривогу і за браму,
    обрамленого барикадами Абрама
    бажаючи знайти.

    Він має вчену степінь Бога.
    Я маю трохи меншу і тому
    моя душа – Його мала небога, –
    лягає полежати у труну.

    1994 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 103"


  35. Юрій Гундарєв - [ 2023.06.04 11:01 ]
    Благословение
    Храм не построить на слезах и крови,
    влагой окропи лежащего плашмя.
    Господи, благослови
    мя.

    Нерв оголи, на ход провидь,
    встань, даже если смят.
    Господи, благослови
    мя.

    Я в ожидании вечном любви,
    руки воздев, стою стоймя.
    Господи, благослови
    мя.

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  36. Ігор Герасименко - [ 2023.05.31 10:18 ]
    Тополиний змах
    Тихо линув
    тополиний
    пух.
    Тупо линув.
    Дух на мухи
    дмух!

    На потухлі.
    Видув тільки
    двох.
    Похилився
    і не дихав
    мох.

    Птах поранений
    коханням
    пах.
    Тихо линув
    тополиний
    Бах.

    30.05 – 02.07. 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  37. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.27 13:52 ]
    Софийская площадь
    Тебя приветствует заснеженной булавой
    Богдан на площади январским вечером.
    Сияют золотом прямо над головой
    Софии куполов зажжённые свечи.

    Снежинок поцелуи ловишь губами.
    Ресницы бьются, как крыльями мотыльки.
    И легким дыханием прадревняя память
    касается озябшей до боли щеки.

    Ты — счастлив.
    Ты — вечен.
    Ты — светел, как снег.
    Мгновение останавливается, почти
                    как у Гёте.
    И снова время продолжает свой бег
    по писанным Богом нотам.


    Автор: Юрий Гундарев
    2018 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  38. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.08 11:32 ]
    РА

    Так нежно, будто виноград,
    я соберу твой светлый взгляд.

    Когда почувствую косу,
    его с собою унесу.

    Он будет мне в иных мирах
    как солнце маЛенькОе РА…

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Гундарєв - [ 2023.05.05 10:12 ]
    Пльонтане

    Іван Марчук створив унікальний стиль у живописі, який
    жартома назвав «пльонтанізм» - від слів «плести», «пльонтати»…


    Пульсація перших крапель.
    Вікно у ниткАх - Марчук.
    Розріжемо яблуко нАвпіл.
    Слова позникали - мовчу…

    Хіба тут слова потрібні?
    Наш жанр - це німе кіно…
    Збігають струмочки срібні.
    Дощить.
    Ми удвох.
    Вікно.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  40. Оксана Рудич - [ 2023.04.28 19:31 ]
    Дивовижа
    Напиши мені кілька рядків
    прямо на жовтому місяці
    (бо листя кленове давно перейшло в іржу,
    а вітер слова Твої десь розгубив дорогою)…
    Ці ночі січневі такі кришталево-прозорі,
    що я роздивлюся усе, до найменшої літери:
    і порух нервовий зважнілих Твоїх повік
    над теплою хмаркою подиху,
    й метелики пальців – середнього і вказівного –
    на чорному тлі тактичних Твоїх рукавиць
    (таких мерехкі й органічні,
    неначе ніколи й не знали ні струн, ані клавішів).
    І, навіть, відчую пульсацію серця…Воно
    владне зрушить арктичні льоди,
    може зливу пройти поміж краплями,
    вміє вірити так, що вода на вино,
    а сміття на бурштин перетвориться,
    здатне Юду пробачити, перш ніж убити –
    таке бо затяте і любляче…
    Я бачити мала його би наскрізь,
    Читати, мов вірш, мною писаний…
    Натомість воно і для мене - якась дивовижа
    (ні злегковажити, ні упіймати, ні осягти…),
    що за виграшки втне писати розлогі листи
    Просто на жовтому місяці.
    2023р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.26 09:26 ]
    що б ви обрали?
    бути безсмертними чи помирати?
    знати, коли і як помрете чи не знати?
    і якщо обирати, від чого, то що обирати?


    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.24 19:43 ]
    Боль



    Юрию Тригубенко,
    харьковскому поэту и архитектору











    Знаете, когда кровь стынет,
    когда даже жить не хочется?
    Это когда ты теряешь сына,
    воя от одиночества…

    Это когда твой город любимый,
    который ты намечтал и вычертил,
    бомбили,
    бомбили,
    бомбили,
    с карты жизни пытаясь вычеркнуть…

    А утром, как обычно, кофе завариваешь…
    Вдруг
    творческий луч как причастие -
    и пишешь кровью, а стихи раздариваешь
    да просто так -
    на счастье!

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Губерначук - [ 2023.04.23 17:35 ]
    Скаче кінь з невидимкою у сідлі…
    Скаче кінь з невидимкою у сідлі,
    нарочитий чудними командами,
    через яр, через море – і знов по землі
    курс тримає путями безладними.

    І ніколи не впав, і копита не збив,
    для стороннього щастя підків не губив.
    Хто в сідлі? Хто той кінь? Ти не бачив його?
    Завжди мимо промчить – круги тебе кругом!

    Зупинився б хоч раз біля ясел моїх,
    повних сіна, вівса і самотності.
    Видно, вершник ніяк не втече од усіх.
    Кінь привчився до безповоротності…

    З невиди́мою волею ми несемось,
    осідлавши відразу любов’ю когось.
    Ми минуле минаємо з ґрацією,
    світ шокуючи демонстрацією.

    7 березня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2) | ""Перґаменти", стор. 6"


  44. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.21 10:45 ]
    Юркодар - 12
    Василеві Буколику

    Есеї Василя Буколика вражають духовністю,
    глибиною і любов‘ю до їхніх видатних героїв…

    Про кожну мить титанів дбає,
    в них розчиняє власне его:
    і знов долаєш шлях Абая,
    і бачиш сум в очах у Цвейга…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  45. Сергій Губерначук - [ 2023.04.20 12:06 ]
    Калейдоскоп думок…
    Калейдоскоп думо́к, мов пам’ято́к культури,
    колишніх, домої́х, ледь пі́днятих з руїн,
    цей якнайдовший шлях у світ літератури,
    цей лабіринт у склі розбитих Україн,
    мене ані́ шалить і мало інтриґує,
    бо все, буквально все – то іґрек, зет чи ікс,
    які дурна рука лише автоґрафує,
    бо кожна думка є струмком у Стікс.

    16 січня 2001 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», с. 114"


  46. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.17 22:06 ]
    Володимир Сосюра
    Якось студенти попросили Володимира Сосюру прочитати вірш
    «Так ніхто не кохав». Після хвилинної паузи поет відповів, що не
    зможе цього зробити, бо буде плакати…


    Та нехай серце вкрилося лАтками,
    все ж кохатиму - навіть без сил…
    Зуби стисну, щоб не заплакати,
    й кров візьму замість мертвих чорнил.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Губерначук - [ 2023.04.17 11:49 ]
    Критичний реалізм
    Знаю, що дурний,
    а кажу – розумне.
    Знаю, що нема,
    а таки – даю.
    Тільки ж не беруть:
    згодні, а бояться.
    А я що, не боюсь?!.

    20 червня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», с. 113"


  48. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.14 11:30 ]
    Страта
    Мене на площу привели для страти,
    я ледь дійшов з розбитими ногами…
    У вічі пильно подивився кату,
    і відповідь отримав батогами.

    Навколо раптом все зареготало,
    коли із натовпу каміння полетіло…
    Одразу сонце зовсім чорним стало,
    неначе в небі вирили могилу.

    На мене насувався подих зламу -
    розчавили, принизили, зламали…
    Але я відчував флюїди мами -
    в її обійми заповзав, як равлик.

    А потім все замовкло, оніміло -
    хтось вимкнув регіт бісових симфоній!
    Мов човен, пропливало мертве тіло
    в калюжі теплій і такій червоній…

    Та раптом дівчинка - руда, як сонце,
    питає тихо, чи я буду пити,
    так очі світяться, неначе два віконця…
    Я зрозумів, що буду далі жити.

    Але тягар образ з плечей я скинув -
    вони ж не знали, що було робити…
    Засяє знову сонце в небі синім,
    щоб просто жити…
    Жити і любити.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  49. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.13 19:22 ]
    Моя душа
    Летить душа
    за небокрай -
    у тихий рай…
    Не поспішай!

    Моя душа,
    як на хресті, -
    на самоті…
    Не залишай!

    Моя душа
    ковтає жаль
    чужих страждань…
    Не зневажай!

    Кричить душа
    від тих заграв -
    червоних справ…
    Ні, не прощай!

    Летить душа,
    за небокрай -
    у тихий рай…
    Не поспішай!

    Не поспішай…
    Не поспішай…
    Не поспішай…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  50. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.08 06:46 ]
    Геній у шортах
    50 років тому, 8 квітня 1973 року, відійшов
    у вічність геніальний іспанський художник
    Пабло Пікассо.
    У Львові є чудовий пам‘ятник митцю
    (автор - талановитий український скульптор
    Володимир Цісарик).
    Художника зображено з голим торсом, у
    шортах та босоніж. Він стоїть і курить -
    абсолютно вільний, яким і був за життя…


    Я малював те, про що думав,
    а не те, що бачив…
    Пікассо


    Справді фантасмагорична казка:
    не холодні трикутники й куби,
    а промовисті очі та губи…
    Унікальний об‘єктив -
    ПікАссо.

    Справді фантасмагорична казка…
    Шалені гроші?
    Жінки?
    Овації?
    Божий дар плюс каторжна праця -
    до болю,
    до муки,
    до сказу.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   39