ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.06 06:43
Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.

Вікторія Лимар
2026.11.05 21:26
Пісня

Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.

Приспів:

Артур Курдіновський
2026.11.05 16:56
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.

Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,

Євген Федчук
2026.11.05 16:38
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла

Борис Костиря
2026.11.05 13:05
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.

За визначеним шляхом не приїдуть

хома дідим
2026.11.05 12:11
пора блекаутів і віршів
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот

Ірина Вовк
2026.11.05 08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)

(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)


ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас

Вячеслав Руденко
2026.11.05 08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть

Віктор Кучерук
2026.11.05 06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не

С М
2026.11.05 03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов

бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби

Катерина Савельєва
2026.11.04 16:29
Журлива осенi краса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.

Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,

Світлана Пирогова
2026.11.04 16:16
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.


Іду до лісу.

Борис Костиря
2026.11.04 14:37
Чи не була порожньою краса
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?

На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх

Вячеслав Руденко
2026.11.04 11:46
Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!

Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,

Кока Черкаський
2026.11.04 11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно

Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш

Ірина Вовк
2026.11.04 09:26
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що на площі Ринок, відбулася презентація ювілейного перевидання книги «Марія з Магдали» – релігійної драми маловідомого польського поета й драматурга Антона Шандлєровського в українськом

В Горова Леся
2026.11.04 08:10
Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.

Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею

Віктор Кучерук
2026.11.04 07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.

хома дідим
2026.11.03 23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен

Кока Черкаський
2026.11.03 14:53
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!

По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні

Борис Костиря
2026.11.03 13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.

Вячеслав Руденко
2026.11.03 10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.

Віктор Кучерук
2026.11.03 10:35
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.

Ірина Вовк
2026.11.03 08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»

(драматична містерія в голосах на дві з'яви)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний о

хома дідим
2026.11.02 23:38
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь

Володимир Бойко
2026.11.02 22:38
У москалеві присутній синдром вищості, але відсутній синдром вартості. Найбільша небезпека для цивілізації – дикуни, які вважають себе цивілізованими. Дідька чортом не настрашиш, а путіна Трампом. Основні функції диявола нині виконує путін. Об

Іван Потьомкін
2026.11.02 20:59
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Ігор Терен
2026.11.02 20:38
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.

ІІ
Одні й останні воїни у полі

Артур Курдіновський
2026.11.02 16:24
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!

Борис Костиря
2026.11.02 14:31
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.

Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,

Вячеслав Руденко
2026.11.02 12:44
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»

Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,

В Горова Леся
2026.11.02 12:18
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума

Юрій Гундарів
2026.11.02 09:59
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…

У День пам'яті помер

Віктор Кучерук
2026.11.02 05:58
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.

Кока Черкаський
2026.11.02 01:34
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.

Годинник цок-цок, та мені все одно,

хома дідим
2026.11.01 23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Домініка Уварова - [ 2009.07.29 15:30 ]
    Проща
    Просто сказати ТАК.
    НІ - ніколи.
    Просто вбити, продати,
    а ось зрадити - ні.
    Ти ходиш і йдеш довкола,
    і просто рахуєш дні.
    Неправда неправильна виймає морфієм очі.
    Хочу заснути, та я не сплю вже давно.
    Хочу купити мрію, та в мене скінчились гроші.
    А сон цей іде вже давно і давно,
    як старе радянське кіно.
    Хочу небесного раю, а бачу вселенське пекло.
    Хочу упасти в провалля - ти не пускаєш мене.
    Я...
    Божевільна зроду...
    І цього не зрозуміти.
    Життя повільно вбиває мене у мені.
    Прощення.
    Проща.
    Пробачення.
    Просто...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  2. Домініка Уварова - [ 2009.07.29 15:29 ]
    Проща
    Просто сказати так.
    Ні - ніколи.
    Просто вбити, продати,
    А от зрадити - ні.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Зоряна Ель - [ 2009.07.29 14:17 ]
    ***
    Так традиційно – квіти і вино…
    А, може, ну їх, ті стереотипи!
    Зберемо "зелені" - і на Кариби,
    Чи, краще на Гаваї – все одно:

    Колони пальм, і супровід гітари,
    І ніжності ванільного піску
    (Із запахом гавайського бузку),
    І мрій, пробуджених, тропічні чари...

    Текілою блакитної лагуни
    Підхопить нас одвічний ритуал -
    Ах, орхідеї,вулканічний шал,
    А над усе, як знак, магічні руни.



    27.07.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (16)


  4. Павло Погуц - [ 2009.07.29 13:02 ]
    Просто слова...
    * * *

    Сила вимірюється не тим, як сильно ти можеш вдарити, щоб повалити противника на землю.
    Сила вимірюється тим, який удар ти можеш витримати, щоб захистити те, що любиш понад усе.

    * * *

    Життя не вимірюється кількістю прожитих років,
    воно вимірюється секундами, які ти запам*ятав на все своє життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  5. Павло Погуц - [ 2009.07.29 13:09 ]
    Одного разу я ішов вулицею і ...
    Колись він ходив.
    Радів життю. Усміхався.
    Стежками у лісі гуляти любив.
    Жартував, дарував і часто сміявся.
    Відсміявся.
    Я зустрів його.
    А він без ноги.
    Обпертий на милиці, погляд сумний.
    Німий.
    В очах жаль. Біль. Позбавлені мрії.
    Я ішов, а він ні.
    Наші погляди зустрілись.
    Я не запитав, він не відповів.
    В душі болі розгорілись.
    В його очах заздрість.
    Я ішов, а він ні.
    Я ішов, а він не міг.
    І вже не зможе.
    Він прикутий до землі. До милиць.
    І вже не гуляти лісом. Не збирати гриби.
    Я пройшов. Він іти не в змозі.
    Його заздрісний погляд мене проводжав.
    В очах жаль.
    І його. І моїх.
    Він без ноги. Обірвані мрії.
    Він без ноги...


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Павло Погуц - [ 2009.07.29 13:57 ]
    Маска
    За усмішкою ти ховаєш біль і смуток печалі,
    Ти радієш і смієшся, ховаєш горя медалі,
    Ти гуляєш по ночах, ховаєшся від суті,
    В диму сигарет відбуваєш покуту.

    Вино, горілка, дешеві сигарети,
    Все іншим пацанам робиш ти мінети,
    Ти смієшся, в очах, здається блиск,
    А на самоті плачеш і в щасті шукаєш зиск.

    Кожний вечір одне і те ж - сміх,
    але я знаю - він несправжній.
    На серці пошрамований гріх
    і кинджал болю сакральний.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Сльоза Аметистова - [ 2009.07.29 13:37 ]
    Очі
    Сіро-сині... Прекрасні... Порожні...
    Карколомна стратегія втечі.
    Зазирни у мої тривожні...!
    У очах наших різні речі.

    Приховала від тебе погляд,-
    Зроби вигляд, що це пробачив!
    Маю сумнів... Ти маєш здогад,
    Що для мене ти дещо значиш...!

    2009 рік


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (10)


  8. Павло Погуц - [ 2009.07.29 13:32 ]
    1 ( З магії чисел)
    Одне життя, одна смерть,
    одне серце б*ється в грудях,
    одна душа полонила тіло вщерть,
    одна поразка несеться на ворожих кулях.
    Буває тільки одна справжня любов,
    і тільки одна в жилах розтікається кров,
    знов...
    Один Бог на небесах,
    один диявол у темних закутках душі,
    лиш одне добро творить чудеса,
    лиш одне зло губить душі людські.
    Одне чорне, одне біле,
    один я на цілому світі,
    і один ти...
    і всесвіт один.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Павло Погуц - [ 2009.07.29 13:29 ]
    * - - -* ---*
    Мої вірші сповнені смутку, незрозумілої туги,
    вони горять, як в темряві свічки,
    світять куди стежиною іти,
    мої вірші бояться пустоти,
    прагнуть щастя,
    але їм призначено по болі іти.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Павло Погуц - [ 2009.07.29 13:02 ]
    3 ( З магії чисел)
    Бог Творець, Бог Син, Бог Дух Святий -
    один Бог, але в особі трьох.
    Не зрозуміти закон цей непростий,
    але так є, як знаю, що ступаю крок
    у час.
    Минуле, Теперішнє, Майбутнє -
    мить, час і віковічність,
    як не забути незабутнє,
    так не скоротити вічність.
    Три хрести стояли на Голгофі,
    ступили ми у третє тисячоліття,
    у житті ми лишень гості,
    що спричинили так багато лихоліття.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Сльоза Аметистова - [ 2009.07.29 13:07 ]
    Інфікована самотністю
    Більша від смутку лише самотність...
    Нікого не здатна в кімнаті намацати.
    Немає потреби заплющити очі ,
    Щоб нікого не бачити...

    Немає потреби вітатись за руку,
    Тримати в обіймах кохану людину,
    Ділитись думками з своїм кращим другом,
    Вітати з святам щасливу родину...

    На полиці крила - непотріб під пилом.
    І в дзеркалі погляд лякає ворожістю.
    згубила в відразі все те , що любила...
    Я інфікована самотністю...


    ____________________________________2007 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  12. Павло Погуц - [ 2009.07.29 13:02 ]
    * * *
    Борися - побореш.
    Бийся - переможеш.
    Не здавайся - дійдеш.
    Не ламайся - не зламають інші.
    Ніколи не сумнівайся
    та за гріх покайся.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Сльоза Аметистова - [ 2009.07.29 13:35 ]
    Прощання
    Втратив актуальність задум самогубства,
    Бо і так вмираю без свого кохання...
    Я піду. І крапка! Не помітить людство :
    В світі стало менше на одне страждання...

    В світі стало ліпше на сльозу єдину.
    В світі стало тихше на одне зітхання.
    Стало менше місця лиш на домовину...
    В світі - всі, крім мене...
    Більше на прощання...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  14. Сльоза Аметистова - [ 2009.07.29 12:50 ]
    Ненавиджу, коли ти помираєш...
    Ненавиджу, коли ти помираєш...!!!!
    Як божевільна, поруч уночі
    Знов слухаю, як дихаєш й зітхаєш,
    Шепочеш імена або й кричиш...

    Здригаюсь ледь і правди я жахаюсь,
    Що знаю лиш одна і не скажу тобі :
    До скону й забуття тебе кохаю!!
    І порятунку у собі не віднайти.

    Я серце обманути намагаюсь.
    Я віддаюсь чужим палким рукам...
    Та все одно до тебе повертаюсь
    І хвору душу іншим не віддам!

    Ненавиджу присутність твого страху!
    Твій гріх чомусь й мені болить!
    Нехай він щезне чорним кволим птахом,
    У прірву стрімко й швидко полетить.

    Ти не сумуй. Не бачиш, я страждаю...
    Твої вологі очі - мені як два ножі.
    Ти плачеш - я тихенько помираю...
    Чи ти мій кат?! А чи спасіння ти...?

    У темряві побачу твоє сяйво.
    Зігріюсь біля серця, що горить.
    я божеволію... Вогонь красиво грає...
    Щезаю в полум`ї ...Але вже не болить...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  15. Галина Гальченко - [ 2009.07.29 12:43 ]
    Я не знала
    Схаменутися!
    І піти –
    Лиш туди,
    де тебе не буде.
    Де не будеш
    ятрити ти
    Моє серце
    в роздертих грудях.
    Буде – світ навколо
    І люди,
    Буде – сонце. І сміх –
    удосталь!
    Буде чуйність і чулість...
    Й хто зна –
    Може, буде -
    лиш тінь – самоти.
    Ну, а ти,
    А ти – відійди!
    Відмежуйся
    від мене мовчанням,
    Щезни вмить
    З тим забутим
    коханням,
    Із життя мого
    геть піди...
    Сталось те,
    чого не чекала...
    Я свій біль
    у слова увібрала –
    І роздерла його
    на шматки!
    Я себе – сама! –
    покарала.
    Я не знала,
    що ти – такий...
    2002



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  16. Павло Погуц - [ 2009.07.29 12:01 ]
    - - - - -
    Упав.
    Піднявся.
    Далі пішов.
    Знайшов.
    Не здався.
    В душі охолов.
    Втратив.
    Програв.
    Та далі ішов.
    Заразу страху в душі поборов.
    Ішов.
    Упав.
    І знову піднявся.
    В житті нікому він не скорявся.
    Просто ішов.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Христенко - [ 2009.07.29 10:20 ]
    БЕЗСОННЯ
    Зорі тихо кружляють у вікнах,
    Ніч – навшпиньки, як любляча мати,
    Ти, в надії, закрила повіки,
    Лиш думки не вкладаються спати.
    Наче сестри, розбіглись по лісі:
    Сліпить темрява, звалює втома –
    Доки вихід не знайдуть із кризи,
    Їм немає дороги додому.

    Полохливі, тривожні і гарні,
    Вкотре знову блукають по колу,
    І, напевно, ці пошуки марні –
    Не розгледіти в темряві Долю.
    Але, все ж таки , це не поразка –
    Лиш перерва для нової спроби:
    Переможемо іншого разу
    Всі проблеми, нещастя й хвороби.

    Ось, тримай мою віддану руку:
    Я з тобою – не бійся нічого!
    Чуєш: серце знервовано стука –
    Дай йому відпочити, хоч трохи.
    Хай насниться тобі щось хороше:
    Добра казка, можливо, лірична,
    Ну, а я – постою на сторожі,
    Роздивлятимусь любе обличчя.
    29.07.09р.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.51) | "Майстерень" 5.38 (5.42)
    Коментарі: (20)


  18. Елена Коробкина - [ 2009.07.29 10:29 ]
    Сад дітей
    Це ж сад дітей, що голодніють
    Під деревами, що від яблук рясні.
    А я дивлюся крізь паркан та бачу
    Химерну білу постать... Хто це?...
    Бабуся півсвідома, навіжена жінка?
    Хто білим мороком їм очі замутив?
    Тим дітям, що забули
    Плоди напівнадкушені в траві.
    Від вітру хвіртка все рипить...
    Вже не розбудить
    Рипіння зачарованих дітей...
    Воротарка мовчить... лише біла тиша...
    Повернемось до неї... мені час?


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  19. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.07.29 10:53 ]
    * * *
    День визрів у ніжній палітрі –
    З мережива яблунь і слив.
    Не рви моє серце на вітер –
    Я буду із дужих вітрів.

    Не рви мою душу на звуки –
    Бо звуки ці – до глухоти.
    Не рви мої вірші на круків –
    Затьмарять твої світи.

    Не стрілося випадкових –
    Ні дат, ні людей, ні снів…
    Не рви благодатне слово
    На тисячу мертвих слів.

    У цій непростій коловерті,
    Де праведник і фарисей, -
    Немає страшніше смерті
    Найближчих тобі очей.
    29.07.09.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  20. Віктор Максимчук - [ 2009.07.29 02:09 ]
    ЧИТАЧЕВІ
    До тебе, друже, як на суд,
    Самий іду… І в кожнім слові
    Думки і почуття несу,
    Палкої сповнені любові.

    Почуй у віршах голос мій,
    Побудь думками тут, зі мною.
    Хоча в душі – мов буревій,
    Та прагне все ж вона спокою.

    Візьми у світ з собою вірш,
    Бо в ньому – всі мої надії…
    І буде з ним тобі тепліш,
    Як душу холодом вповиє.

    Ведуть у світ нас всіх думки,
    Хоч кожному – своя стежина…
    Нехай для тебе ці рядки,
    Як ватрі – вогняна жарина.

    До тебе, друже, як на суд,
    Самий іду… І в кожнім слові
    Думки і почуття несу,
    Палкої сповнені любові.

    5 березня 2006 р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.3) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  21. Віктор Максимчук - [ 2009.07.29 02:49 ]
    ***
    Нехай рядочки стеляться, як доля,
    Коли рука торкнеться враз пера.
    Нехай гуляє вітер серед поля,
    Поки йому гулять іще пора.

    Нехай життя пливе, мов день осінній,
    Лише б душа не звідала тривог,
    І я орлом злетів би в небо синє,
    Якби ж мені дав сил і крила Бог.

    Хай матінка-земля, хай кожне поле
    Квітує в славі, множачи плоди.
    І хай буде на те Господня воля,
    Щоб райські плодоносили сади.

    А я, поет, буду вірші писати,
    Щоби духовність світу вберегти,
    І попрошу тебе, як свого брата,
    Мені у цьому теж допомогти…

    13 листопада 2008 р.


    Рейтинги: Народний 4.25 (5.29) | "Майстерень" 5 (5.3) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  22. Віктор Максимчук - [ 2009.07.29 02:39 ]
    ***
    Падуть на землю крапельки роси.
    Пливе у сизу далечінь дорога…
    Ти зупинись: покайся, попроси…
    Нема нічого вічного – крім Бога.

    Лиш Він всьому земному є Творцем,
    Лише йому підвладні наші долі.
    Коли живеш за Господом – взірцем,
    Зостанешся в життєвому роздоллі.

    Свої думки звіряй постійно з ним,
    З молитвою до Бога навертайся.
    Не будь в житті ніколи «показним»,
    Та у гріхах своїх щоденно кайся.

    І з честю свою ношу пронеси,
    Щоб відійшли з душі твої тривоги…
    Та зупинись: покайся, попроси…
    Нема нічого вічного – крім Бога.

    17 грудня 2007 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.3) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  23. Віктор Максимчук - [ 2009.07.29 02:07 ]
    ***
    Я тінь доганяю,
    Та сил не стає.
    Вона – відображення
    Тільки моє.
    Упала на землю
    І далі повзе.
    Спіймать намагаюсь –
    Ніяк не везе…

    15 березня 2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. Віктор Максимчук - [ 2009.07.29 02:00 ]
    БІДНА УКРАЇНА
    Бідна Україна
    Від «отців-хапуг»,
    Рвуть, мов ту свитину,
    Нищать, мов лантух.
    Боже, схаменіться,
    Може, досить вам?
    Довкруж озирніться,
    Щось лишіть синам.
    Все «прихвазували»,
    Всюди пустота.
    Та невже вам мало?
    Вже казна пуста.
    Голим стоїть поле,
    Ферми всі пусті.
    Полем віє воля
    На землі святій.
    А сьогодні знову
    Біжите в народ,
    Щоб брехню їм нову
    Тицьнути у рот.
    Як нам далі жити
    Підкажіть, «отці»?
    І кому служити
    За мідяк в руці?
    19 серпня 2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  25. Віра Шмига - [ 2009.07.28 19:59 ]
    * * *
    Я не старію–я іще росту.
    Мурашкою повзу
    до серця квітки.
    Я знаю смак нектару через втому,
    І чую його витвір по теплу
    Стеблини,
    що утримує мене...
    І не старію тому, що росту.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Лідія Дружинович - [ 2009.07.28 17:14 ]
    Наша ніч
    Ожинова ніч
    опустилась на місто.
    З комп'ютера - Goya.*
    Схолонув вже чай.
    З тобою мені так
    шалено-первісно.
    Втекти б десь далеко
    на краю самісінький край!
    Втекти б від ілюзій,
    від заздрощів ницих.
    Вони все руйнують.
    А ніч -
    наче чорне вино.
    Ми щойно кохані.
    Ми завжди потрібні.
    Спить місто
    давно.

    Бурштинова північ.
    О, ні! Вже за північ далеко!
    Так мало обіймів,
    цілунків, так ма...
    До мене прийшов ти самотнім,
    як чорний лелека.
    Далеко за північ.
    Зима.

    Лапатіє сніг.
    Десь не спиться вороні.
    Вустами торкаєшся мого чола.
    Сніг тихо виліплює кленам
    корони.
    З комп'ютера - Goya.
    Я знову -
    твоя.

    * Francis Goya - бельгійський гітарист, автор всесвітньо відомого альбому Nostalgia.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  27. Костянтин Мордатенко - [ 2009.07.28 16:15 ]
    Хитання
    Взоровзір компонування –
    тропарі з кондаками…
    Зірвана дорога і душа…
    Зсинобожитися? Піти з Вами?
    Скрапує крів з бардаша
    глИзява…
    - А що сталось?
    - Віра сконала …
    - Ми ж молилися…
    - Мало…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  28. Микола Левандівський - [ 2009.07.28 15:38 ]
    Язик
    Ти не тримаєш вже у роті
    свого слабкого язика
    втікає ніч, втіка із плоті
    густа як мед, прозора і чужа

    так якось тихо, стомлено і маломовно
    мені бракує твого язика
    пітьма клубочиться на бровах
    цілують сутінки вуста

    цей діалог – сліпа розмова
    твого слабкого язика
    він знову проситься на волю
    так маломовно проситься в уста.

    пожухлі губи – сонцем заціловані
    а твій язик – це той ще ас
    він розміняв уста на груди
    багатоликий спритний ловелас.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  29. Галина Батюсь - [ 2009.07.28 15:03 ]
    ***
    Мені не боляче…
    Вікно відкрите навстіж.
    Вечоріє.
    Думками марення мій спогад зачепився за плече.
    Між сутінками пахне теплим медом.
    Шаленіє.
    Прозора пам'ять заколисує мене..
    Світ поділився.
    Почорніло.
    Вінок терновий я залишила собі.
    Він вабить сміхом, теплим светром,
    Гойдає нерви, стомлює мене.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (3)


  30. Галина Батюсь - [ 2009.07.28 15:06 ]
    ***
    Зернистий дощ вистукує по скельцях,
    Червоні маки плачуть у росі…
    Вернись! Вернись до мого серця!
    Втри сльози різко, чисто–голубі…
    Цілуй вуста, мов ранки на світанках,
    Нервові пальці захисти крилом.
    Коротка ніч, химерно прохолодна,
    А день втече пекуче-ніжним сном.


    2009



    Рейтинги: Народний 4.5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (2)


  31. Галина Батюсь - [ 2009.07.28 15:34 ]
    ***
    Моє кінетичне, приховане, звичне...
    Від подиху літа народжене плідно.
    Солодке, мов осінь,
    Весняно - рум’яне...
    Цікаве, кумедне і трішки неждане.
    Яскраво блакитне і завжди привітне,
    Незвичне суничне,
    І навіть скептичне.
    Злеліяний щастям, він зваблений мною,
    Коханий, мажорний і трішки мінору.
    Защемлений святом, бувало сльозами
    Безмірно ревнивий, пекуче бажаний.
    Між щастям і горем - два кроки спокою.
    Коли все затихне, я буду з тобою.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Прокоментувати:


  32. Галина Батюсь - [ 2009.07.28 15:07 ]
    Батькові
    Як довго я не була дома,
    тут все змінилося...
    і тата вже нема.
    Залишилась сестра і мама,
    і я одна - у осені в гостях...
    Ховаю очі в себе на долоні,
    шукаю виходу - його нема.
    Я знову дома, так холоне скроня,
    Я відпустила в небо журавля.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (5)


  33. Вова Ковальчук - [ 2009.07.28 14:43 ]
    Лєрмонтов
    Слухай братуха є справа доможеш?
    Запитав давній знайомий

    Ми сиділи в напів порожньому барі
    Насолоджувались бердичівським пивом
    Нас оточувала прохолода наче в морзі
    Це був кращий варінт
    Ніж залюднені вулиці
    Ніж спека

    Я втомлювався від цього смаженого літа
    Почувався знесиленим
    Іноді хотілося стати річковою водою
    І повністю розтектися

    Звичайно допоможу
    Відповів

    Мене не покидало враженя
    Що я залишаюсь повністю сам
    В цій зоні відокремленій
    Від справжнього життя
    Від друзів

    Один друг якщо все складеться
    Буде мене відспівувати на похоронах
    Священик майбутній всетаки
    Інші просто зникають примарами

    Я дивлюсь на свого співбесідника
    Він теж
    Скоро буде далеко від мене як завжди

    Ти ще пишеш?
    Чергове питання

    Так звичайно

    Але ж не так як Лєрмонтов?
    Щоб з римою і зрозуміло?
    Якось закручено?

    Чому закручено?
    Начебто зрозуміло пишу

    Та не кажи
    Ондо твір був
    Бєлєєт парус одінокій

    Наше спілкування закінчується
    Я виходжу на вулицю
    Порожню
    Як бесіди зі старими друзями
    Як спогади
    Як теперешній стан

    Здіймається великий вітер
    І ось
    Я
    Самотнє вітрило
    Цього коробля вулиці
    Білію

    По спражньому самотній


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (7)


  34. Юлія Фульмес - [ 2009.07.28 12:10 ]
    Потяг
    Протяги в потязі різносторонні
    Стягують шию вузлом авантюри
    Публіка гарна ділки і профури
    Газетярі й охоронці колоній
    Легко зреклися себе на пероні

    Аби знайтись у курортних пригодах
    Місце під номером місце під сонцем
    Може щипнути здається що сон це
    Равлик матрацу сповзає по сходах
    Склянка із чаєм бурлить як негода

    Рівно вібрують розхитані нерви
    Збірку у руки і жодних співбесід
    Хочеться тиші немов під час меси
    Хай собі думають „рідкісне стерво”
    Хай забавляються трефом на черву

    Їм ще далеко тягнути валізи
    Повні питва і халатів із ситцю
    Плетивом колії Укрзалізниці
    Через мости і тунельні прорізи
    Просто до пекла без мита і візи


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (14)


  35. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:37 ]
    ***
    Кохай мене, поки я тут,
    Поки кохання можеш дати,
    Та поки варто ще кохати…
    А я візьму любов оту,
    Таку прекрасну і святу…
    Вберу її, мов ніжний подих,
    І понесу на чисті води,
    У світ широкий понесу
    Цю зачаровану красу…
    І будуть знати довкруж люди
    Як розпирає мої груди
    Твоє кохання, теплота…
    І твої лагідні вуста
    Спізнають дотик вуст моїх.
    І зрине в небо ніжний сміх,
    Мов птахи, дружньою юрбою,
    Бо я, закоханий тобою…
    Кохай мене до забуття,
    Бо вмієш так лиш ти кохати…
    Та знай, не буде каяття,
    Що цю любов – зумів спізнати.
    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:21 ]
    ***
    Репетиція розлуки,
    Репетиція обману...
    Свою ніжність на поруки
    Делегуємо туманам.
    Хай вони пестять таємно
    Нашу ніжність. І взаємно
    Бубонять слова приємних
    Нам пісень...
    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  37. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:42 ]
    ***
    Не страшно народжуватись –
    страшно з’явитись у цей світ
    з метою пізнання різного роду
    випробувань, переживань
    та потрясінь…

    Не страшно жити –
    жити, віддаючись задумам,
    улюбленій роботі, родині,
    близьким, друзям,
    вірі у Бога і все святе,
    страшно втратити сенс життя…

    Не страшно вмерти –
    страшно зоставити незавершеними
    розпочаті справи, страшно звикнути
    до своєї відсутності
    у цьому прекрасному
    людському світі…
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  38. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:52 ]
    ***
    Запах снігу, як запах сну…
    Запах тиші в німій ночі…
    По заштореному вікну
    Відбивається тінь свічі…

    Може бути, що тане сніг…
    Тих причалів уже нема…
    Я побачу тебе вві сні…
    Зрозумію – прийшла зима.

    Та зима, по якій льоди
    Дрейфували до твоїх ніг.
    Перекроїла холод ти,
    Лиш душа загорнулась в сніг.

    15 лютого 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:08 ]
    ВОРОЖКА
    Добра, а чи зла, через край…
    Хто серце гаряче остудить?..
    Ворожко, прошу, погадай!
    Що було? Що є? І що буде?

    Впаду, немов п’яний, у транс,
    В пориві сліпого азарту.
    Скоріш розклади свій пасьянс –
    Яка мені випаде карта?

    Не чую вже змучених ніг…
    Чи світить далека дорога?..
    А я вже дивлюсь за поріг,
    Бо знову стою край порога.

    До чого ж веде ворожба?..
    Хай гріх мій Господь не осудить!
    Скажи, що готує судьба?
    Що було? Що є? І що буде?

    3 березня 2006 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:13 ]
    ***
    Всьому свій час.
    Лише безпутні звуки
    Розчинені…
    І щось не те зі мною…
    Риплять дерева,
    Розіпнувши руки…
    І дихає хтось дзвінко
    За спиною.
    Розтанув час...
    І вже з мішка пустого
    Не витягну
    Ні радості,
    Ні страху...
    Душа живе ще там,
    Де плоть готова
    Знову горіти
    Й підійматись з праху.
    Ті вузлики на згадку,
    Що колись
    Зав’язував з трудом,
    мов свої мрії.
    Зотліли,
    Розв’язались,
    Розплелись…
    Й мені
    Не принесуть
    Уже надії?..

    3 червня 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  41. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:00 ]
    СКРИПКА ОСІННЯ
    Скрипка осіння – невидима мука:
    Листя спадає тихо з дерев.
    Ліс засинає, і в золоті звуку –
    Душу в обійми ніжно бере.

    Печальне падіння листя щоранку...
    Та все ще цвіте листопад!
    І фарб кольорових легкі обіцянки:
    Що вернуться птахи назад.

    Я сам у це вірю. А як же інакше?..
    Чекаю ж бо їх навесні...
    Скрипка осіння страждає і плаче,
    Кружляє у вальсі, як в сні.

    Ми з нею схожі. Я теж листочком
    Відійду в останній політ,
    А поки що долю римую рядочком
    Та з радістю дивлюсь на світ.

    Скрипка осіння знов кличе в гори,
    Сонечко з неба сміється мені…
    Хочу не раз ще у пишнім уборі
    Глянути в осінь прожитих днів!..

    14 жовтня 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:11 ]
    ***
    Не прийшов. І уже не прийде.
    Хоч ще вчора він марив тобою…
    Вітер свистом натужним гуде,
    Хмари гонить, мов хвилі рікою…

    Він тобі говорив про любов,
    Боягуз!.. Він спалив свої крила…
    Зупинись, і нутром не криви:
    Ти його, наче двері, розкрила

    Перед ним... І душі важче тому!
    Пустота, а не гіркість утрати…
    Як могла ти повірити йому,
    Коли міг він уміло брехати!

    Не прийшов. І уже не прийде.
    А інакше хіба ж могло бути?
    Біль жіночий, мабуть, пропаде,
    А із ним пропадуть усі скрути.

    12 жовтня 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:20 ]
    ЗАРОДЖЕНИЙ У СЛОВІ…
    Тарасові Мельничуку
    У ранковій росі
    Твоя тінь ожила
    В первозданній своїй основі.
    Наче річка, яка
    Почалась з джерела,
    Так і ти – зародився у слові.
    Світ – жорстокий тиран,
    Вічно мучив тебе,
    Боронив підійматись до сонця…
    І сьогодні мені
    Смуток душу шкребе,
    Все дивлюся на гори з віконця…
    Ти ж їх палко любив,
    І душею до них
    Марив небом частенько,
    Мов сокіл, здійнятись.
    Та зоставив їх нам,
    Все таких же, струнких,
    Хоч убраних охайно
    В бриндушковому цвіті…
    З плином часу змінились
    Епохи, їх стан.
    Вони втратили свою
    Усталену звичність.
    Як вода перейняла в собі океан,
    Так, Тарасику,
    В слові – ти вічність…
    У росині – зоря.
    Зоря світанкова,
    Ніби згадка жива,
    Що вікує в мені.
    Відійшов уже ти…
    Та зостався у слові…
    Своїм словом палким
    Сієш думи ясні.

    22 липня 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  44. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:32 ]
    ДОНЕЧЦІ НА СОН ГРЯДУЩИЙ
    Забудь, засни – нехай тебе
    Не потривожить мій неспокій.
    Хай світить небо голубе…
    Зимовий сон такий глибокий…

    Хай снігом пам’ять замете,
    Хоч то не сніг, а сукня біла…
    Й в душі своїй зостав святе,
    Та рідну матір, що любила…

    Хай ніч навіє ніжні сни,
    Хай не тривожить хуртовина.
    Ми разом діждемось весни...
    Я поруч, донечко, дитино.

    Нехай тепер тобі насниться
    Все, що було і не було.
    Зима ж, колись, та вгомониться,
    Тоді й повернеться тепло.

    6 лютого 2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  45. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:43 ]
    ***
    Дружині Орисі
    Тебе нема…
    І вже зима
    Всю душу в холод вповиває.
    Лиш день біжить...
    І ніч спішить...
    Та серце спокою не знає.
    В небі блакить…
    Як далі жить?..
    Нема з ким стати на пораду.
    А була ти…
    І всі мости
    Разом розводили ми радо.
    Тепер я сам...
    І полоса
    Ця чорна скоро не скінчиться.
    І мушу я,
    Любов моя,
    Жити по-новому навчиться.

    25 січня 2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  46. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:05 ]
    ***
    Вокзал Роздумів,
    Перон Сумнівів,
    Потяг у Невідомість...
    Пророчий шум юрби...
    Все це обіцяє нам
    Цікаві, забавні пригоди...
    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  47. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:10 ]
    ***
    Ви, мабуть,
    Забули,
    Що в підсумку
    Вірші стають травою,
    Узбіччям біля дороги,
    Або хмаркою
    Над головою.
    А ми йдемо,
    Не оглядаючись,
    Все вперед
    І вперед,
    У незнання
    І порожнечу,
    Коли нам старі загадки
    Розгадувати
    Немає часу,
    Немає бажання,
    Та уже й не під силу...
    А вітер
    Своїми довгими руками
    Розгойдує дерева
    І листя,
    Яке спадає з них,
    Кружляє над нами,
    Падає на землю
    Та перетворюється
    У слова...
    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  48. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:12 ]
    ***
    Жити.
    Просто жити,
    Як порядна людина.
    Жити задля певної мрії,
    Жити заради дітей,
    Родини, близьких...
    Ні від кого не залежати,
    Не бути ні перед ким у боргу.
    Нікому не робити
    Нічого поганого.
    Читати книги,
    Газети.
    Дивитись телевізор,
    Спостерігати,
    Придивлятись,
    Помічати й аналізувати.
    Пити і їсти
    Потік власних думок,
    Насолоджуватись ним.
    Чекати, втомитися,
    Коли рак на горі свисне.
    Полетіти в позаземні далі.
    Повернутися знову
    І спати у швидкому потоці
    Власних думок.
    І знову жити.
    Просто жити!
    2005


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Прокоментувати:


  49. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:26 ]
    ***
    Увійди в цей світ
    І відчуй кожен свій подих,
    І почуй кожен свій крок,
    І ти заглибишся в життя.
    Увійди в цей сплав
    З безлічі днів і ночей,
    З мільйонів хвилин і секунд,
    З безмовності світла й пітьми.
    І ти відчуєш їх.
    І думки до тебе
    Прийдуть одна за другою.
    Польотом у бездонну височінь
    Ти звуки наздоженеш.
    Але в серці твоєму
    Збережеться величезний запас
    Доброти і тепла,
    Радості і віри,
    Надії і любові,
    Бо в цьому – твоя міць.
    Незримою зіркою
    Впади у полум’я любові
    І цим зігрій себе –
    На серці розтане лід.
    Вітром зірвися,
    Хвилею бризни,
    Димком простелися,
    Сонечком блисни,
    Висуши сльози свої,
    Котрі викличу я
    Пристрастю мрій твоїх.
    Увійди в цей світ...
    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  50. Віктор Максимчук - [ 2009.07.28 03:04 ]
    ЖАДАНА МИТЬ
    Коли прикмети листопаду
    Зберуться у твоїм вікні,
    Зів’ялі грона винограду
    Постануть, наче уві сні.

    Летить-летить барвисте листя.
    Його вкриває сон-туман.
    Лиш мрії ті, що не збулися,
    Вдяглися в золото оман

    І зачаїлись під покровом...
    Та серце дужче стукотить.
    І все ж прийде цвітіння знову,
    Прийде твоя жадана мить.
    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1488   1489   1490   1491   1492   1493   1494   1495   1496   ...   1852