Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Всі в лабіринтах, але кожен у своєму,
Намагаючись вихід із нього знайти.
Тернистий і складний цей шлях, серед міріад зірок,
По зірках ми прокладаємо шлях,
Вони ж мовчки з висоти на нас дивляться.
Вони сяють вогнем і манять небесні світила.
Відірвати неможливо свій погляд,
Діаманти розсипані всюди,
Чумацький шлях від землі далеко,
Але люди сяйвом його насолоджуються.

Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Так мати звертається до неба,
Бо матері просять в неба
щасливої долі своїх дітей.
Жовтий - то хліб.
Так мати хліб пече із пшениці,
Бо земля родить пшеницю.
Мабудь, звідси і пішло: «хліб - усьому глава».
Зелений - то здоров’я.
Так матір рослинами лікує рани захисникам,
Бо ліки цілющі знайшла.
Червоний - то любов
Так матір всіх любить своїх дітей,
Бо любов - божественне диво.
І взяла до рук рушникове полотно
і різними нитками вплітала
Візерунки оживляла:
Вітер і поля,
Ліс і шум діброви.
Красу землі,
Пам'ять предків
На рушник лягли.
Наповнювався казкою
Диво рушничок
Добротою і ласкою-
Мамин оберіг!

Використання літератури:

Куєвда В. Психологічні ретроспекції української етнокультур- ної моделі : монографія / [В.Т. Куєвда, Т.В. Ковтунович> ; за ред. М.-Л. А. Чепи. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. — 104 с.

Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
і два серця б’ються разом.
Бо ніч запалала і палаючи
перейшла тихо в ранок,
Дівчата я вам все розповім…
У мене відносини справжні.
Я нікого не помічаю крім нього
за цей час ти в думках моїх
і я в своїх думках про тебе одному розтану,
наповнюючи кожну годину життям прекрасним,
ти живеш в спогадах моїх.
Коли ти покидаєш мене…
Мені холодно без тебе
і важко жити,
бо ти не можеш замінити весь світ…
Мені тебе лише бракує.
Моя загадковість тебе зачарувала,
бо ти найкращий для мене.

Translation:
Someone was playing the strings
And the sound of the notes created a melody
And immersed deep in the soul,
and inspired us to dance…
And we danced all night until morning,
awakened love is alive
and in the heart of the wings spread…
And the light filled the shadow,
and two hearts beat together.
Because the night was burning and burning
passed quietly in the morning,
Girls, I'll tell you everything…
My relationship is real.
I don't notice anyone but him
during this time you are in my thoughts
and I will melt in my thoughts about you alone,
filling every hour with beautiful life,
you live in my memories.
When you leave me…
I'm cold without you
and hard to live
because you can't replace the whole world…
I just miss you.
My mystery fascinated you,
because you are the best for me.

Використання літератури:

1. Черрі Фентезі Танцювати для тебе: Фентезі/Черрі,- 2022.- 54 с.

2. Мойєс Д. Роман На крилах мрії: Роман/ Джоджо Мойєс,- 2020.- 512 с.

Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передбачила ніч
А там за зоряним покривалом в Космосі
живуть планети
та мало хто знає, що вони кружляють в Вальсі Всесвіту,
рухаються і дихають вдалину пливуть у Космосі.
Там зірки сходяться притягуючи світлом
в тумані зоряному міражі та світлом проникало мені в очі.
Зірка впала в світогляді, як вічна сльоза.
А там мрія моя живе, яка здійснює моє бажання.

Translation:
I looked at the starry sky,
covered with a stellar veil
and saw my star twinkle with light.
This star was burning with living fire
and she showed me the way in the starry sky,
which I found in the strewn sky.
These stars are guarded in the temple of lights, predicted the night
And there behind the starry blanket in space
living planets
and few know that they are circling in the Waltz of the Universe,
move and breathe in the distance float in space.
There the stars converge attracting light
in the mist of the star mirage and the light penetrated my eyes.
The star fell in the worldview like an eternal tear.
And there lives my dream, which fulfills my desire.

Використання літератури:

1. Цвєтков В. Енциклопедія Зоряне небо. Галактики, сузір’я, метеорити: енциклопедія/Валентин Цвєтков,- 2016.- 64 с.

2. Ванякіна А., Дружинець А., Троян А. Книга Зоряний пил під подушкою. Дитячий альманах: книга/Ася Ванякіна, Анна Дружинець, Анастасія Троян,- 2020.- 96 с.

Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
особливо до грошей.
Немає ігривої чужої маски на обличчі,
душа співає душевні пісні в собі.
Ніби сміюся ридма в дзеркало криве
заглядаю і очі бачать два світи.
Намагаючись втекти від брехні,
а виявляється втікаю від себе,
але завіса відкривається, і
я знову граю подвійну гру
зображаючи щасливі та ідеальні ролі.
Скільки ж можна в блазні (шута) нам грати.
Ми живемо у світі чужих масок,
усі ми граємо чиюсь роль
змінюючи чужу маску на обличчі
чи намагаємося зіграти.
Хтось грає добре,
хтось мимоволі складає чуді маски на обличчі,
а потім починає шукати щось нове…
Правду бачити дуже важко…
Тому брехня у свій полон схопила…
Люди не змінюються чуєте не змінюються…
У цьому житті у кожного роль своя.
Якщо ви думаєте, що людина змінюється за ради вас,
то ви глибоко помиляєтесь…

Translation:
I'm standing on the stage and I can't understand
what role should I play.
Play a double game on stage
played me:
I playfully change someone else's mask on my face,
heartache and tears in my eyes
weary soul,
manifestations of greed for everything,
especially for money.
There is no game alien mask on the face,
the soul sings soulful songs within itself.
It's like I'm laughing in a crooked mirror.
I look and my eyes see two worlds.
Trying to run from the lies
but it turns out I'm running away from myself,
but the curtain opens and
I'm playing double game again
portraying happy and ideal roles.
How much can we play as a joke.
We live in a world of alien masks
we all play a role
changing someone else's face mask
are we trying to play.
Someone plays well
someone involuntarily folds the wonders of the mask on his face,
and then he starts looking for something new ...
It's hard to see the truth...
Therefore, lies captured in their captivity ...
People do not change hear do not change ...
In this life, everyone has a role to play.
If you think that a person is changing for you,
then you are deeply mistaken ...

Використання літератури:

1. Гордер Ю. Роман У дзеркалі, у загадці: Роман/Юстейн Ґордер, - 2017

2. Перл М. Біблія для дітей Добро і зло. Біблія-комікс. Захопливий гостросюжетний роман: Біблія доя дітей/Майкл Перл, - 2018. - 330 с.

3. Маринина А. Детектив Чужа маска: детектив/ А. Маринина. - 2019

У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
Так побороти свій страх…
Є змога вчитися на своїх помилках,
виправляючи їх і рухатися далі,
пам’ятаючи, що краще підніматися з Землі
на гору, аніж навпаки.
Але я почала втрачати віру в себе
і трохи згодом я побачила маленьку іскру
у темряві,
і я почала молитися господарю печери…
В печері мерехтіла іскра, ніби знак подає:
«Тобі я віру на руках несу до Бога.
Надія скрасить тяжкі години буття,
щоб палав вогонь любові»,
інші не розуміють, що це мій вибір.
При цьому не бачивши свій шлях,
бо мені потрібна сильна рука,
щоб побачити, те що не бачать інші.

Translation:
In the dense forest stands an indestructible mountain,
And there is a cave in the mountain.
Watching with black eyes...
I have the choice to climb the mountain
or enter a cave.
Walking down the dark road...
In the dark you can not see your dear ...
With the goal of going the hard way…
So conquer your fear...
There is an opportunity to learn from your mistakes,
correcting them and moving on,
remembering that it is better to rise from the earth
up than vice versa.
But I started to lose faith in myself
and a little later I saw a little spark
In the dark,
and I began to pray to the owner of the cave...
A spark flickered in the cave, as if giving a sign:
“I believe in you in my arms I carry to God.
Hope will brighten up the difficult hours of life,
to burn the fire of love,
others do not understand that this is my choice.
While not seeing your way,
for I need a strong hand,
to see what others don't see.

Використання літератури:

1. Згама Н. Роман Світло та темрява: Роман/Наталия Згама,- 2020 - 286 с.

2. Шевчук В. Роман Око прірви: Роман/ Валерій Шевчук,- 2022.- 197 с.

Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня

Віряни несуть до церкви
Великодній кошик і святкові свічки засвітились,
І всі частинки освятились…

Це справді
День перемоги Духа над
Підступністю плоті, що
Прагне сховати людську душу.

День перемоги нашого
Страху вічної смерті,
Що не дає з середини
Себе зруйнувати…
Господь дарує Ангела з небес.

Так розуміючи суть
Поточного моменту,
Скажимо урочисто:
«Воскрес Христос -
Господній син!»
І радіють всі «Христос Воскрес на небесах!»
І на підтвердження
Почуємо, ніби луна:
«Воістину, Воістину Воскрес!»

Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по нашій рідній Батківщині.
Боріться - так! Ми молимося за своїх героїв
Боріться - поборете! Слава Україні

Вночі місто моє порожнє
У крізь відображення бачу міріади зірок – вечірнє місто.
Жінка – вітер
по місту мчить.
Не зупиниться жінка – птах.
Жінка - буря над світом майорить у темряві.
А ночами грає вона - просто буря,
вічно одна
і скаче по кутках як тінь.
Забравши з порожніх вулиць свій локон.

В твоїх очах глибина любові бездонні океан,
і почуття твої - хвилі безмежності,
ніжне море спокус, сподівання.
Таємниці мої житимуть на дні безодні видно світло.
Любов приходить і йде, приносить блаженство та біль.

Висота кохання безмежна, як наш Всесвіт,
Чарівна ніч малює з зірок візерунки,
і до себе в обійми несе!
Ніби впала з неба зірка.
До самої глибини серце торкнеться,
На висоту небес піднесе особисто,
як кажуть "Крила на п'ятах".
Раптом явився блиск небесного світла,
допомогаючи коханим подолати перешкоди.

Translation:
My city is empty at night
Through the reflection I see a myriad of stars - an evening city.
The woman is the wind
sweeps through the city.
The woman-bird will not stop.
A woman is a storm over the world fluttering in the darkness.
And at night she plays - just a storm,
forever alone
and jumps around the corners like a shadow.
Taking your curl from the empty streets.

In your eyes the depth of love is a bottomless ocean,
and your feelings are waves of infinity,
gentle sea of temptations, hopes.
My secrets will live at the bottom of the abyss, the light is visible.
Love comes and goes, brings bliss and pain.

The height of love is limitless, like our universe,
Magic night draws patterns from the stars,
and carries him into his arms!
Like a star fell from the sky.
The heart will touch to the very depths,
To the height of heaven will personally lift,
as they say "Wings on the heels."
Suddenly there was a glint of heavenly light,
helping loved ones overcome obstacles.

Використання літератури:

1. Романівська М. Книга Шахти в небі: книга/Маія Романівська,- 2022.- 40 с.

2. Стеценко С. Роман Чорна акула в червоній воді: Роман/Станіслав Стеценко, - 2021.- 118 с.

3. Аткінсон С. Проза Котячий путівник нічим небом: Проза/Стюарт Аткінсон,- 2019.- 64.

Квітка кохання розквітла в мені і в тобі
Огорнувши нас неймовірним кохання
І зв'язала нас міцно червоною ниткою навіки,
Так нас з'єднали самими небесами,
То квітка кохання пророкувала наше щастя

Я і ти - фундамент світобудови.
Ти дав мені свої Ангельські крила
Я віддала тобі свої Ангельські крила
І ми піднялися вгору, до неба, до зірок…
Щоб ми могли окунутися в безодню космічних почуттів
І ці космічні почуття живуть в Міріади зірок,
Де нам відкрита карта із зірок
І ми торкнулися Всесвіту удвох.
Виявляється у Всесвіті живе своя музика,
яка грає на струнах зірок…

Translation:

You and I are the foundation of a peace - building .
You gave me your angel wings
I gave you my angel wings
And we went up to the sky, to the stars.
So that we can plunge into the abyss of cosmic feelings
And these cosmic feelings live in a myriad of stars,
Where is a map of the stars open to us
And we touched the Universe in two.
Live music manifests itself in the Universe,
playing on the strings of the stars...

Використання літератури:

1. Денисенко Л. Проза Коли ангельські крила смердять перегаром: Проза/Лариса Денисенко, - 2014

2. Полк Я. Фантастика Депре. Початок: фантастика/Яро Полк, - 2023.- 64 с.

Я ніколи не звикну,
Я не вмію до заяложеного слова звикнути.
Бо ці заяложені слова, що живуть у тому роті.
До гарного слова нам треба звикати,
Щоб мова була як дзвінке джерело,
Як кажуть: «подумай сім раз, перед тим, як сказати»,
Щоб гарні слова твої чули люди
Щоб гарні слова твої людям радість несли
Щоб гарні слова твої мелодійно дзвеніло…

Ми незалежні,
як птахи - самовільно літаємо в небі,
ризикуючи впасти і розбитися
Ми вільно пархаємо в небі
без кайданів ніхто надіти не зможе…

Ми незалежні,
як коти - свавільно гуляємо самі по собі…
Ми зі своїм поглядом рожевим!
Гаряча блискавка затремтить,
А у очах вогнем шаленим
Нестерпна бестія кипить.

Така жага до нестримної волі
герої не вмирають

Я - Північ, бо тіло моє - Земля,
Мій Спасителю, я - ілюзорна Земля,
Я молюся духу Земля,
бо де я не була, не забуваю благословенну Землю,
яка кружляє у космічнім вальсі…
Вітри Галактик - вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритми танцю по Землі.

Я - Схід, бо дихання моє - Повітря,
Мій Спасителю, я - антарктичні Вітри,
Я молюся духу Вітру,
бо слухаю вітри, що щепочать мені…
Вночі із хаосу безсоння,
Коли мій Всесвіт ожива -
Кидаю слова на вітер
не шкода нехай зникають,
А люди як по картах ворожать…

Я - Захід, бо кров моя - Вода,
Мій Спасителю, я - лазурова Вода,
Я молюся духу Води,
бо торкаюся Води та відчуваю її.
Із води виходила жінка
Здивовано очима кося…
І душа очима промовля:
«Життя пройде, немов вода,
І відцвіте, немов вишнева гілка…
В житті одна помилка - не біда,
Біда, коли усе життя - помилка»

Я - Південь, бо дух мій - вогонь,
Мій Спасителю, я - миготливий Вогонь,
Я молюся духу Вогню,
бо дивлюся на вогонь відчуваючи тепло.
З небес подібно до Прометею,
що вкрав таїнство Вогню.
Гуде вогонь - веселий сатана,
Червоним реготом вихоплюється з печі…
Підкинув сухого листя та дрова,
Щоб продовжував горіти.

Я прошу чотири могутні сили
Направлять мене та захищати мене
від злих духів.

Використання літератури:

1. Роки Н. Казка Чотири стихії: Казка/ Нурії Роки,- 2019

2. Мехеда І. Стаття Таємниці Шляху Земної Могутності – відкриваючи Італію та секрети Ватикану: Стаття/Ігор Мехеда,- 2023

Останній день перед Різдвом
і добрі і злі духи блукають по світу, що пройшов.
Наступила новорічну ніч, дивна тиша,
зорі в небі запалали у різдвяну ніч.
Цієї ночі засяяло небесне світло.
Ангели вітають весь світ
Христос народився в цю мить.
Раптом на вулиці, всі співають хором колядку:
Христос народився!
Славімо його!
Христос народився!
Славімо його!
Христос народився!
Славімо його!
в цю світлу мить уся родина до столу сідає,
щоб поласувати смачного
та привітати Різдвом Христовим один одного.
бо Христос є те Світло,
яке "в темряві світить, і темрява не огорнула його".
В його присутності Спаситель може принести
нам Божий мир, любов та світло!

В душі моїй вирує полум'я,
Там нескінченна боротьба.
У мене одні згоряють страхи,
Інші мучають мене.

Бо я не боюсь втратити
Я боюсь залишитися сама.
Я не боюсь темряви -
Я боюсь мешканців цього середовища.
Я не боюсь висоти -
Я боюсь з неї полетіти.
Я не боюсь простору -
Я боюсь у ньому померти.
Я не боюсь смерті -
Я боюсь процесу...

Виявляється я боюсь сама себе
Тому необхідно
Перебороти свій страх -
Значить подолати себе.
Значить не дати обставинам
Здолати себе.
Значить показати,
Що ти сильний духовно?
Значить довести собі,
Що ти вартий багато чого.

Боротьба моя складна, як тортури,
Але я не опускаю руки
І лише вона моя спроба
Щоб розірвати хибне коло.
Виявилося, що щастя у простому криється...
2021

У будинку жахів гуляли ночами
Літаючі привиди
Всіх лякали хто заходив
Або жив в будинку жахів
Від переляку всі тікали
Залишаючи будинок
І ніколи не повертались

Не клич мене
Я і так сама прийду
Не жени мене
Я сама піду,
Лише стверджую…
я немов привид, немов тінь, яку не видно,
Блукаючи в темряві
і ти мені скажеш іди впекло
або благословиш мене в ім'я Святоі Трійці
я бачу сон, що приречений,
край стражданням не близький,
якоюсь тінню захоплений,
Слідовавші за мною
все втративший в житті привид

Настала пізня пора
Все заснуло, тільки
Наша тінь
Танцювала на стіні
При палаючої свічки
І ось настав ранок
Свічка догоріла,
Тільки наша тінь залишила
Слід на стіні…

Подивися як гарно
На місто опустилося
Синє небо з зірками
Нам зірки посміхалися
І ми гуляли нічним містом…
Є лише синє небо
Та дихання Всесвіту
І ми залишилися удвох по
Всій околиці

Я не та, і ти інший
між нами промайнула
тінь забутого кохання.
Роки марного чекання
Залишили в серці рани.

У неба попрошу я
Про щастя, про порятунок,
Про кохання,
Щоб наше кохання
не згасало і не зникало.
Горіла довго та яскраво,
Щоб наші серця доторкнулися
До кохання… чи тіні…
Бо любов жива
І жити не перестане

Я йду в напівтемрява
Дивлюсь тихенько тінь
Крадеться моя за мною
Куди я вступлю,
Туди вона
Я все намагаюся відвернутися,
Але мені нікуди не подітися від неї
Вона зі мною
Живе у мені

Новорічна ніч настала
Все стихло, тільки за вікном
Завірюха ожива
Все мела замітала свої сліди залишені за собою
Ми шлях вели.
Раптом виє - завиває снігом завірюха

В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі один одного втратити

В моїх думках коханий чоловік,
Це образ, майже нереальний
Але зовнішній вигляд - імпульсивний і брутальний
Думка про нього зігріває мені душу,
Він зі мною ночами і днями
Коли зустрінемося у реалі…
Раптом іскра пробіжить між нами
Не дозволимо собі один одного втратити

Я дівчинка пацанка вмію постояти за себе
Смілива, сильна, справедлива
Всі мене називають дівчинка - пацанка
В мені живе бунтарський дух,
Так не Ангел я, але не демон
Я с дитинства з хлопцями товаришую
І до сих пір

Дивлюсь на іграшок - ляльок
і вони дійсно іграшки - ляльки,
як гравець вимушено
зображати з себе іграшку - ляльку,
хоча це дуже складно.

Ось мене і подарували
У день народження купили
Є улюблена іграшка - лялька
У мене, у мене
Це моя найкраща подружка іграшка - лялька
Для мене, для мене
Без мене вона вже не може
Без мене, без мене
Втекти вона в будь -який момент не хоче
Від мене, від мене
Стане, в очі ласкаво дивитись
На мене, на мене
Вона всі подаруночки знаходить
За мене, за мене
Ім’я їй сама дала я
Я сама, я сама
Стала всім вона рідна іграшка - лялька
У мене, у мене

Ніч спустилася на землю.
Очі прекрасні чаклують.
Секс і пристрасть вирують в тиші.
Немає нікого тільки ми удвох,
Світанок спустився на землю.
Очі прекрасні горять,
Секс і пристрасть має продовження.
Автор: Наташа

I love your way.
In him the spacious.
My way is long and thorny.
There is a way of victory, failures,
sorrow and grief.
There I’ve made a lot of mistakes.
I am helpless, but at the same time,
I have willpower,
in the end results are ibvious.
Author’s: Natasha

Я - відьма
Наворожила відьма зла, створюю я людям зло.
Наворожила відьма добра, створюю я людям добро.
Допоможіть мені - я тобі допоможу, але попереджаю:
Якщо ти робиш людям зло - все повернеться тобі бумерангом.
Якщо ти робиш людям добро - все повернеться тобі бумерангом.
Автор: Наташа

Telling people
To tell it
and what happens
If you tell me to do something
and I will do it.

Telling people
To tell it
and what happens
If you tell me not to do something
and I won’t do it.

You need to have your opinion.

Author’s: Natasha

Твоя душа вічна,
Вона крила має.
Вона літає...
Куди піде ніхто не знає,
Може знов переродитися в іншому тілі,
Може в рай піде,
А може в пекло піде,
Хто знає що вона хоче.
Автор: Наташа

Дід Мороз живе в далекій країні
Та в новорічну ніч мандрує по всьому світу
Він везе вітання і подарунки - Вам!
Підкладає під ялинку,
Всіх вітає з Новим Роком!
Автор: Наташа

Раніше була кріпосна - а тепер дворянка.
Була я звільнена від кріпосного стану
та вихована за рахунок пана…
Так, я вийшла заміж за пана!
Тепер вона кохана та бажана,
І носить на руках її пан.
Та він дозволяв їй за викуп
на волю відпускати кріпосних селян.
Ось так вона допомогала сільським кріпакам
добитися вільної від пана
І навіть не зважаючи на зміни…
Та досить вже його чекати наказів,
В усьому твоя воля
Автор: Наташа

Використання літератури:

Вовчок М. Повість Інститутка: Повість/Марко Вовчок,- 2021.- 156 с.

Моя любов жива і жити не перестане.
Моя любов від біди і дощу не тікає,
І вона бореться, щоб вічно жити.
Автор: Наташа

Ніч настала,
по нічному небу зірки пливуть.
Зірка інколи з неба летить.
Вже час, вже час загадати бажання -
Зірка, зірка,
загадала я бажання,
Коли здійсниться моє бажання.
Автор: Наташа

I have faith in someone
I can't believe without faith.
I love someone
I can't live without love.
I hope in someone
I can't hope without hope,
But hope dies last.
Author’s: Natasha

We spend money all know how.
We save money all know how.
The rich are all easily.
The beggars are all afford.
The poor are all hardly.
Author’s: Natasha

Наша Україна - рідна Батьківщина
Роками, ти нагороджувала наш край:
Лісами, морями, родючими землями,
річками, озерами, степами, горами.
А ми твої діти насолоджувалися і
насолоджуємося твоєю красою - Україна.
Наші пращури боролися за рідну землю,
на якій ми народилися та цінуємо її,
але деякі люди не цінують твого багатства і досі.
Твій час настане і люди зрозуміють тебе.
І тоді ми відродимо твоє багатство.

Translation:

Ukraine is Native Homeland
for years you are rewarded our land
fertile land, forests, steppes, rivers, lakes, seas and mountains
and we are your children have enjoyed
and enjoy your beauty Ukraine
our ancestors fought for native land
on which we were born and appreciate her,
but some people still don't appreciate your wealth
the time comes and people will understand you
and then we will restore your wealth

Автор: Наташа

Використання літератури:

1. Рідна країна моя – Україна / Авт.-уклад. М.Богатиренко.- Донецьк: БАО, 2006.- 64 с.

2. Сергій Плохій Історія України Брама Европи: історія України/Сергій Плохій.- Харків 2018.-495 с.

Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріхи таємничою сповіддю.
В полоні темряви моя душа перебуває
І в цей момент чую голос дивний,
То хтось тихенько шепоче мені:
Ти не намагалася говорити із своєю Душею?
Зі Своєю душею, можливо маленькою,
А можливо великою...
Хочеш Дізнатися, що думає вона про тебе,
Як поведе себе при розлуці з тобою,
Та коли настане цей день та година.
Як їй жилося в єдності з тобою,
Чи Пробачить вона розуму і тілу мої гріхи,
Я попрохаю відпущення гріхів своїх,
І які поглинає таємниця сповіді,
Щоб сповідь могла очистити мої гріхи,
про які я дізналася на таємниці сповіді
Я Сподіваюсь, що пробачить вона мені... Амінь!
Бо Очищена ж від гріхів душа представляє собою
Нареченою Божою,
Спадкоємицею раю,
Співрозмовницею Ангелів.
І Нехай це буде під знаком Рози,
Під її квітами...

Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як належну честь віддати чоловіку?»-цар запитав.
Кому ж, як не мені, подумалось, та честь належить?
І щиросердо порадив я володарю півсвіту:
«Зодягнути в царські шати, посадовить на царського коня
І хай котрийсь там із сатрапів, тримаючи повіддя, кричатиме:
«Так честь належну віддає наш цар!»
Дружина й гості, видно, вже знали правду,
Та я не міг спинитись: лють переповняла
При спогаді однім: Мордехай сидів на тім на коні…
Юдей, що так і не вклонивсь мені, Гаману,
Без чиїх порад цареві аж ніяк не обійтись.
А я тримав повіддя й кричав, як Ахашверош звелів.
За сором слід відплатить подвійно:
На Мордехая вже шибеницю зводять,
А непокірне й гордовите його плем’я
Зо дня на день чека погибель:
Царська печать уже скріпила мій указ.
«Не чини цього!»- дружина й гості.-
Якщо з юдейського насіння Мордехай,
Перед яким сьогодні зачав ти падать,
То не здолать тобі його нізащо!»
Не послухав, хоч зненависть і пиха
Уже попідруки вели мене до лиха.
Та ще якого!.. Відки ж було знати,
Що й Естер-цариця – теж з-поміж юдеїв?!
Вчинила в себе учту цареві та мені...
Учту, що зашморгом от-от скінчиться.
А, може, й для десятьох моїх синів.

P.S.
Ставши правою рукою Ахашвероша, Мордехай розіслав в усі кінці царства новий указ, щоб юдеї розправлялись зі своїми напасниками. Відтоді й досьогодні 14 адара (за місячним календарем) вони справляють свято Пурим, назване так, бо, перш ніж здійснити свій зловісний замір, Гаман кидав жереб-пур. Того дня неодмінною стравою є коржики – «Вуха Гамана». Мабуть, для того, щоб він на тому, а новочасні юдофоби на цьому світі прислухались до голосу Історії.

В Едемі знов зацвіли проліски,
Наче безхмарне посліпле Небо
Знову тикало тремтячими пальцями
В землю м’яку і омріяну.
Час міряють вітряні годинники:
Вітряки стали хвилинниками,
Календариками і хронометрами:
Прийди, Капелло, квітневої ночі –
Серце Брахми – засяй на небосхилі
Жадань і мрій.
Коли Місяць був погризений мишею До
Я збирав сухий очерет торішній
Для хати одвічної самоти,
Яку мурував з людьми вересу,
(Наче не чернець я, а вільний муляр)
Для стріхи, де ховалися птахи,
Замовкаючи в передчутті сутінок –
В передчутті тьми вороних коней.
Я нетутешній –
Стою на всіх вітрах березня
Крижаніючи на землі зелених троянд,
Відчував біль, коли дерева плакали,
Згадуючи числа, якими міряли Всесвіт,
А потім малювали його на глині
Фарбами кольорів крові і ночі,
Слухали, як проростає зерно
І очікували повернення жайвора
На пустку заквітчану,
На гостинну камінну пустелю,
Так, мандрівниче, так…

Манячий лабіринт любові.
Він такий чарівний,
Він такий небезпечний.
Там спалахнуть твої та мої почуття,
Та нехай наші почуття нерозділені,
Але ж вони не згаснуть.
На кожному повороті дня
У лабіринті любові вони
то палять тебе та мене,
То ніжно гріють.
А ми намагаємося зрозуміти,
що відчуваємо один до одного
Ось знову поворот крутий
Що криється за ним, не знаємо,
але знайдемо у лабіринті любові, те що шукаємо

Ти, подивися, подивися,
ми в дзеркальних стінах.
Ти вгадай де ти, де я.
Ми дивимося у дзеркала,
і бачимо горить наш вогонь кохання
Не втекти, не втекти нам
Від того, що бачимо у дзеркалах.
З своїм відображенням не розійтися, не розійтися
в різні боки не зможемо в лабіринт дзеркал.

Манячий лабіринт дзеркал
Ми давно блукаємо в ньому, але тільки
Манячий лабіринт дзеркал
Не відпустить нас,
Бо ми продовжує блукати в ньому

Так манить лабіринт любові до тебе і до себе
І ми в нього ступаємо обережно
І відчуваємо, як це можнливо
Душою її відтінки на собі

Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:

«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо злочинці.
Народ, Господе, гноблять,
Глумляться над спадком Твоїм.
Вдову й гера вбивають, мордують сиріт
Та ще й кажуть:
«Не побачить Господь,
Недопетра Бог Яакова».
Наберіться глузду зарозумілі!
Порозумнішайте дурні!
Невже Той, хто дав вухо,- не почує?
Хто створив око,- не побачить?
Той, хто карає народи, чи ж і вас не скарає?»
І чекаю миті, коли це станеться, і незламна моя Україна Продиктує ганебній Росії свій вирок.

Автор - кожна людина, свою життеву книгу пише.
Важлива справа – керувати собою, діями, настроєм та вчинками.
Тепло, любов, усмішку дарувати – гармонія, позитив.
Оточуючих поважати, підтримувати в добрих справах.
Радіти успіхам інших - головне для мирного, щасливого життя! 15.03.24

Плямистий сон –
Фарбований вохрою:
Там хижка на березі Ерідану
З очеретяною стріхою:
Трохи сопілок і трохи човнів,
Трохи солі – в торбині, де схований світ
Моїх вигадок.
А вода все так само прозора –
Що вчора, що завтра,
І береги журавлині
Так само карбують тінь
Німого апостола березня.
Трохи крижинок – як все тимчасових,
Можна почати цю гру –
На три чверті драбини,
Що спрямована в Небо –
Теж тимчасове (направду),
Тільки Фатум
(Про нього мені прокричав журавель –
Отой, нетутешній, плямистий,
І нагадали шнурівки – на берцах)
Карбує щось вічне – нетлінне.
Одвічне. І псалмозоряне.
Під флорином Місяця
На лобі овечого пагорба
Гортаю свій сон – наче літопис,
Наче світ, що тікає від нас в невідоме,
Від нас – вершників синяви.
На гілці старої верби
Побачив якось соловейка,
Що віршує шотландською.
І щось знає про піктів.

Розкрию очі –
і здивую ніч
небаченням своїм…
Закрию очі
і згадаю день,
бо ніч…

13 червня 1989 р., Київ

Мені потрібне слово, а не слава

Слово джерело інформації,
Слово живить магічною енергією,
Складаючи чудові рядки,
І тому мені потрібне слово

Комусь потрібна слава
Хтось воліє купатися в славі,
А комусь не потрібна слава
Бо слово краще слави

...Якщо ти поглянеш на понурені голови квітів та їх зігнуті стебла,
Якщо пильно вдивлятимешся в перший сніг
Запримітиш, як вони відбиваються у тобі тисненням своєї жури...
Як замерзають краплі осінньої музики,
Як ламаються тонкі пагони, що впивалися соками,
Як чиєсь життя вписується в орбіту молодого стовбура,
Хто окрім тебе всотає цей день словотвором,
Коли невловимий порух її очей, що знаходить опору
В спогляданні речей оглядається
На безкінечне існування землі,
Що не знаходить свого берега вічності
Та благально промовляє:
«Прошу тебе, зупинися...»
Ми вже знаємо, як пришивають
Ґудзики щастя зіниці коханої,
Як кулі прошивають серце воїна;
Ми слухаємо краплі дощу, звуки літер,
Як поезія тріщить і розходиться по швах
Скидаючи всесвіт квантової фізики,
Як закохана дама скидає свою білизну
Кутаючись у дотики ночі, а ти пізнаєш її знайомі контури.
Коли раптом вона зникає.
Облізають спогади. Плутаються літери.
Шорпу етбе пинузяси,
Та навіть тоді ти боятимешся відмовитися від літер,
Від цієї точки без якої звалишся у глухий хаос.
І тому вона відтворює свій голос. Знову і знову промовляючи:
«Прошу тебе, зупинися...»

22.11.2023

Я стою, дивлюся на небо,
Знаю, десь ти, як і я зараз
Через орбіту, дивишся
Точно так само, на небо
З небес не зводиш очей
Між нами небо й земля,
Бо я як і ти поруч, я як і ти скрізь
Падали зорі в долоні
І з’єднавши нас незримим павутинням
Нитка сплітає нас й кудись же заведе
і закручувалась щильно у вузлики
Так мене щодня, щоночі твоє кохання тримає…
Так тебе щодня, щоночі моє кохання тримає…

Зачіпав мене своїм поглядом, зачіпай
Зачіпала тебе своїм поглядом, зачіпаю
Говорив мені своїми зоряними очами, говори
Говорила тобі своїми океанськими очами, говорю
І торкаємося один до одного струнами душі,
То виник тонкий зв’язок між нами
У тиші ми залишили свої тіні
І знову разом зустрічаючи світанок
Хай знову судять нас, всі хто не любить,
Дивлячись на нас серед людей,
що тонуть, як і ми
в безодні злості, крізь роки
різних злетів та падінь у виру дна

Я стою, дивлюся на землю,
Знаю, десь ти, як і я зараз
Через орбіту, дивишся
Точно так само, на землю
З землі не зводиш очей
Між нами небо й земля,
Бо я як і ти поруч, я як і ти скрізь
Падали сльози в долоні
І з’єднавши нас незримим павутинням
Нитка сплітає нас й кудись же заведе
і закручувалась щильно у вузлики
Так мене щодня, щоночі твоє кохання тримає…
Так мене щодня, щоночі моє кохання тримає…