ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.23 13:35 ]
    Жінка в пісках


    Є художник моторний - віхтем
    намалює оте й оце.
    Ще й тримає: не варто бігти!
    Грію вишпортане слівце...

    Придивлюся... протру єдвабом.
    Не хвалю ті ерзаци, ні.
    Кіміфуса чи Кобо Абе
    наливає саке мені.

    Ринок стогне і кукуріка...
    Проза й вірші нікому не...
    Ріже ковбики недоріка.
    І халепне життя, й курне.


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  2. Тамара Швець - [ 2019.04.23 12:52 ]
    Книга ...
    Книга джерело
    Знань, умінь, пізнань –
    Серцю насолода !
    23.04.19 10.00–



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Левицька - [ 2019.04.23 12:03 ]
    Погляд
    Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
    пелюсткову чарівність лілеї,
    Мавку в озері мрій, божевільну любов
    й капучино у ліжко від Неї.

    Я шукаю в тобі теплий промінь очей,
    трепіт серця, цілунку хмільного.
    Птаха сильне крило в хмарнім небі, а ще
    позолочений хрестик від Нього.

    Те, що хочеш знайти, ти знаходиш в мені,
    навіть більше, що я можу дати.
    Ти в мені! А в тобі - мушлю бачу на дні
    моря грізного - бурі у чаті.
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (9)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.23 11:41 ]
    Дружня розрада (за мотивами твору Т.Левицької)
    Я ніколи не сяду без весел в човна,
    Без вітрил не пливу в океані.
    Моя подруго мила, від чого сумна?
    Чом душа, наче далеч туманна?

    Чи гостреньких любителька ти відчуттів?
    А чи жити набридло на світі?
    Позникали з голівоньки думи святі,
    Чи химерами всі оповиті?

    Доля добра бува. Та буває і зла..,
    Занесе на пороги неситі.
    Як же можна у далеч пливти без весла,
    Ризикуючи вмерти щомиті?

    Як же можна пливти по життю без мети?
    Все у вас, у жінок – таємниче…
    Та подумай голівкою трішечки ти…
    Ждеш, що небо до себе покличе?

    Чи безсила душа вже боротись зі злом,
    Смерті хоче, чортам на догоду?
    Ось рука моя дружня і човен з веслом -
    Попливемо на чистую воду!

    22-23 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.04.23 10:41 ]
    Карма
    Хто сказав, що любов - це дурман,
    Той зневаги та осуду вартий.
    Від лебідок відбою нема,
    Не встигаю красунь цілувати.

    Щойно пані сумній догодив,
    Встала з ложа, неначе з похмілля.
    Дарував їй солодкі меди,
    Еротичним одпоював зіллям.

    В мене серце гаряче, мов піч,
    А у мужа - засніжений камінь.
    На перині літали всю ніч,
    Одинокість виводили з карми.

    У столиці один я такий,
    Дар святенницький - дів рятувати.
    Проводжаю богиню за тин,
    А сестриця її вже у хаті.

    Кліпнув оком Амурчик нагий,
    А Венера брикнула ногою:
    - Йди, умілець, спокутуй гріхи,
    Обдаровуй нещасних любов'ю.

    23.04.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  6. Любов Бенедишин - [ 2019.04.23 08:25 ]
    Безсмертна
    Тулюсь до крила німоти:
    Не злюсь, не благаю, не плачу…
    Бували й меткіші кати,
    А цей – ще вагається, наче.

    Згасивши сумління вогні,
    Вигадує – як покарати.
    Так легко й спокійно мені
    За кілька пробачень до страти.

    23.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  7. Віктор Кучерук - [ 2019.04.23 06:47 ]
    * * *
    Лоскоче ніздрі запах пряний
    Розквітлих дружно абрикос, –
    Манливі пахощі дурманять
    Мене і збуджують чогось.
    Здається, в юності лиш пахли
    Так терпко й солодко вони, –
    Вдихаю жадібно і спрагло
    Цілющі подуви весни.
    21.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  8. Іван Потьомкін - [ 2019.04.22 21:11 ]
    Ніч

    Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
    На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
    Достеменно знаю,
    Чому це сонце, щебіт і сльоза,
    Життя многоголосий хор
    Являються щoночі,
    Нищать для рівноваги дану тишу.
    Достеменно знаю,
    Чому це аж занадто зримо виринає прірва,
    Куди нас кличе хтось дочасу...
    ...Не кожному судилось в землю цю врости,
    Щоб навіки лишатись краєвидом.
    Голосами доходить більшість.
    А все ж, як серце починає мовкнуть,
    Невже не голоси потойбіч прірви
    Так просять не зазирать туди?..
    ...Що б сталося зі світом,
    Якби над усіма владарювала ніч?



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  9. Вячеслав Семенко - [ 2019.04.22 19:23 ]
    Балада про помилку
    Вже звечоріло. Поховала.
    До цвинтаря вели сусіди.
    Стояла, наче скам'яніла.
    Заупокійну відспівали,
    розплився біль по хмарах сірих.

    Лише тоді здригнулась мати,
    коли по цинку домовини
    загуркотіло перше груддя.
    Майор звелів не відкривати,
    отець сказав - це не провина,
    нехай сусіди не осудять.

    З тих пір минуло часу досить.
    Сорокадення відтужили,
    вже зеленню укрились верби.
    А мати біль у серці носить,
    що не відкрили домовини,
    не бачила його померлим.

    Чи наречена, чи вдовиця,
    дівча постукає у двері.
    Посидять мовчки, склавши руки,
    дістануть з верхньої полиці
    листи солдатські між паперів,
    як свідків вічної розлуки.

    За ніччю - день, за тижнем - тиждень.
    Картопля в полі достигає,
    курчата вивелись нівроку.
    До осені ще літо вижде
    дощами теплими над гаєм.
    Душа гоїться крок за кроком.

    Був знову вечір. Чередою
    корівку гнала з пасовища,
    селом вертали з поля люди.
    Вже рідна хата за рікою,
    за вербами, все ближче, ближче...
    У мить зайшлися криком груди!

    На сходах ганку тихо, мирно
    сидів солдат. Наплічник збоку.
    Кришив скоринку хліба курям.
    Стояла, милувалась сином,
    ні слова, ні сльози, ні крику,
    вже під собою ніг не чула.

    Живий! Боялась, що примара,
    що видиво на раз розтане.
    Підвівся син, розвівши руки!
    Душа надіялась не марно
    на це спіткання нечекане,
    відживши від важкої муки!

    Ще буде - за страшну помилку
    майор приїде вибачатись,
    з очей щасливої дівчини
    стече непрошена сльозинка,
    новину рознесуть дівчата -
    він не загинув, не загинув!

    А зараз мить - синівські очі,
    синівські руки, Боже милий!
    У тих очах - незгасна пам'ять,
    у тих очах - відбиток ночі,
    якою жах смертельний квилив,
    ще й досі палить, палить, палить!

    Час непідвладний долю стерти,
    та лихові недовго скніти.
    Приходить за кінцем початок -
    подужавши загибель смертю,
    він повернувся з того світу
    могилу власну доглядати!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.22 16:41 ]
    Подих неба
    Хмарин прозорих дим –
    Легкий то неба подих.
    І сад увесь під ним
    Зеленим гіллям водить.

    Верхів`я – як мана –
    Укрила грива біла.
    Мов юність чарівна
    Раптово посивіла.

    І день лице своє
    У млі ховає гаю.
    Неону лиш кольє
    На грудях ночі сяє!

    21 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  11. Вікторія Лимар - [ 2019.04.22 15:56 ]
    В нову епоху
    Терпіння у склянку налито надміру!
    До краю дійшов терпець!
    Бо втрачений шанс та й немає вже віри:
    Для влади прийшов кінець!

    Роками війна йде, зруйновані мрії!
    Шкода, незворотній час.
    В чеканні вже згасла остання надія.
    Поліпшень не буде для нас!

    Разом згуртуватись повинні наразі!
    До розуму, вибір є!
    Брудних звинувачень відкинемо фрази,
    Бо віра наснагу дає!

    Це віра в майбутнє, бо молодість, розум
    Спроможні вернути мир!
    Обридла порожніх обіцянок проза.
    Створився від них пустир.

    До світу новОго відкриємо дверці!
    ЗнайдЕмо до нього шлях!
    Усі сподівання, тепліючи в серці,
    Підтвердяться, зникне жах,
    Засяє і блиск в очах!

    21.04.2019
    Свидетельство о публикации №119042205499





    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Сушко - [ 2019.04.22 14:49 ]
    Характерник
    Я ж неначе помер! Триста літ як уже поховали,
    Пам'ятаю, як клали кацапи живим у труну.
    З пекла рвуся на волю крізь диби, розп'яття і палі,
    Щоби діда на очі побачив байдужий онук.

    Хай помацає пальцями рану під серцем від кулі,
    Руки рвані залізом, на спині сліди нагая.
    Продавали мене як скотину у Кафі, Стамбулі,
    Гинув тисячу раз від ординця у лютих боях.

    А весною, між січами, з коником йшов за сохою,
    Сіяв жито-пшеницю, а жінку щоночі любив...
    Забур'янився рід, порядкують перевертні-гої,-
    Що ж завадило жити із честю, онуче, тобі?

    А нащадок заснув. Як не спить - відгодовує тушу,
    В хаті ладу нема, на городі по шию бур'ян.
    Я прийшов аби взяти твою покалічену душу
    І до пекла зіпхнути. А жити лишуся тут я.

    22.04.2019 р.









    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (6)


  13. Козак Дума - [ 2019.04.22 14:05 ]
    Розмова з другом
    Налий-но, друже, в келих синяви
    і спомини мої ти оживи
    про те, що вже зневажене й забуте,
    або закуте часом в молитви́…

    Налий за те, що темряву пройшов,
    свою дорогу поміж скель знайшов,
    за путь життєву, аж до сліз сутужну,
    за Місяць, що над хмарами зійшов.

    За те, що не скотився під укіс,
    свого хреста смиренно й гордо ніс.
    Ще за поля рясні троянд черлених
    і за друзяк хороших цілий віз.

    Згадаймо побратимів дорогих,
    багато з них немає між живих.
    За тих, хто ще мандрує терниками
    хитросплетіння різних дат і віх.

    Можливо пригадають нас колись,
    спитають – де і звідки ми взялись.
    Життя своє нам так прожити треба,
    щоб люд за нами плакав і моливсь.

    Хай світить срібний Місяць угорі
    і хилить вітер віти яворів.
    Як Бог відчинить нам небесну браму,
    данину віддамо ми цій порі.

    Полине шлях угору поміж хмар,
    де нас чекає кожного вівтар.
    Серця свої на нього покладемо,
    та душі вбережемо від почвар!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  14. Ін О - [ 2019.04.22 11:04 ]
    ...
    Навколо тумани...до кого ти йшла?
    Сорочка тонка та волосся вологе...
    Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
    Бліда та русява, два білих крила...
    До кого ти йшла ще допоки пливли
    Хвилини містралей до цих видноколів?
    Лиш очі, що ледь споглядали спроквола,
    На сутінках тихо писали псалми.
    Два темних крила...і лиш пір'я услід...
    Стелила дороги з червоних півоній.
    І вітер мереживом винним на скроні
    Лягав, наче пісня, що падала в сніг.
    Звучали дороги - не чули волхви...
    Не зчулася й ти, загубивши корону
    Богів, що тобі голосили прокльони
    Над прірвою цих навкруги попелищ.
    До кого ти йшла у небесну блакить?
    Струнка, наче дзвін, та із крові зіп'ята...
    Дивися...як венами плавиться ватра
    І сивіє губ твоїх вистиглий плід.
    Молися! Ще ніч, ще не стихли слова...
    Лягає тепло у простерті долоні...
    Це наша країна жоржин та півоній!
    Це наша країна - два білих крила...
    До кого ти йшла?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (4)


  15. Володимир Бойко - [ 2019.04.22 11:16 ]
    Наступного дня
    Повстаньте, голодні і гнані!
    Об землю ударимо лихом!
    Як нас москалі не дістануть,
    То гідно помремо від сміху!


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  16. Тетяна Левицька - [ 2019.04.22 10:32 ]
    Я сідаю у човен...
    Я сідаю у човен
    без весел, вітрил -
    течією, хай
    небо покличе.
    Мармуровий туман
    тужну душу покрив,
    берегів скам'яніле
    обличчя.
    Хвилі темні, лякливі
    у безвість пливуть,
    розмивають
    провалля піщані,
    піднімають із чорних
    глибин каламуть,
    тьмяні спогади -
    риби мовчання.
    Ні сполоханих дум ,
    ні чутливих ущерть
    губ ментолових
    не  відчуваю.
    Доля жалить змією -
    пороги і смерть?
    Чи затока і пристань -
    не знаю!


     


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (12)


  17. Ігор Терен - [ 2019.04.22 10:31 ]
    З височини
    Минають ночі. Дні за днями
    летять у сиву далину,
    де сонце люляє весну
    і літо вже не за горами.

    А доля має на кону
    усе, що визріло між нами,
    іще не сказане словами
    і не доказане зі сну.

    Але за синіми морями
    і за широкими лісами
    птахи із вирію летять.

    І я радію – у віконце
    до тебе заглядає сонце
    і обіцяє благодать.

    04/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  18. Олександр Сушко - [ 2019.04.22 09:33 ]
    Фінал

    Вдягнули дурня у порфиру,
    Вручили сало й коровай.
    До біса мову, честь і віру,
    Гримить голодне " Жрать давай!".

    І скільки би не говорив я,
    Що до - не мі, а ре - не ля,-
    Хахли обрали безголів'я,
    В трусах паяца-короля.

    Вручили недовіри вотум
    Своєму гетьману сини.
    Москва сміється чорнорота
    І неньку топить у війні.

    Чи буде краще? Ні, не буде!
    Князьки ділитимуть пиріг.
    У тренді нині ліліпути,
    Сліпців глухі поводирі.

    22.04.2019 р.










    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  19. Любов Бенедишин - [ 2019.04.22 09:58 ]
    Поїзд
    Нестримні веселощі…
    бал-маскарад…
    свистки…
    конфетті з мішурою…
    Помпезність еСВе –
    і убогість плацкарт…
    Дарма,
    всі захоплені грою.

    Мчить поїзд –
    вагонів! –
    крізь ніч…
    крізь туман…
    Ще вдосталь
    харчів
    і пального.
    Розвилки…
    провалля…
    А біля керма –
    нікого…
    нікого…
    нікого…

    22.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  20. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.22 08:59 ]
    Туману густа пелена
    Лугом, лугом, долиною
    Котиться туман
    І густою пеленою
    Усе огорта.

    Сіре простирадло стелить
    На зелен-траву,
    Уже мокрі всі дерева:
    Клена жовтий чуб,

    Кучерики на берізках,
    Пасма верб старих
    Нахилились низько-низько,
    Навіть вітер стих.

    Ще -туман обняв тополю
    За тоненький стан,
    Квіти теж накрив собою,
    До землі приклав.

    Хвиля білою здається,
    Наче молока
    Перекинулось відерце
    Й полилось у став.

    Так триватиме це доти,
    Доки із-за хмар
    Усміхнеться ясне сонце
    І...туман розтав.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Тетяна Левицька - [ 2019.04.21 20:39 ]
    Я можу
    Ти здатен розбити серце
    і вийняти здатен теж.
    А чи необхідно все це -
    від істини не втечеш?
    За те, що не долюбила,
    і брала чуже  - пробач!
    Почистив, розправив крила
    і зник у блакиті... Бач,
    хоч кепсько тобі та мушу
    сказати, що янгол щез.
    Я можу віддати душу,
    і вирвати можу теж!


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (6)


  22. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.21 15:17 ]
    Перепливу цю ніч
    Перепливу цю ніч,
    перепливу,
    перелистаю долю,
    пролистаю,

    вогнем свічі,
    високої свічі,
    зігріюся

    і помолюсь...

    Настане
    світанок.

    А ніч - як море,
    темна хвиля б'є,
    і думи розгойдались до нестями.

    Десь там далеко - зоряні вігвами,
    десь там - розчинені гостинно брами,
    а я маленьким човником пливу,

    перепливу цю ніч,
    перепливу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (8)


  23. Олександр Сушко - [ 2019.04.21 14:44 ]
    Думай!


    Ну як, в паяца гарна маска,
    Ковпак і рваний комбідрес?
    Зелена муха іорданська
    Це те, що Україні тре?

    Чувак - не плямка на газеті,
    На голову людві заліз.
    Знімайте, хохлаки, кашкети
    І кличте коміка на біс.

    Від радості не перший тиждень
    Глита горілочу урус.
    Сміються з вибору сусіди,
    Та я, братове, не сміюсь.

    Бо зрію смерть і кров невинну,
    Гукаю: - Розуме, ти де?
    Неукраїнець Україну
    В Москву на страту поведе.

    Дратує Порошенка ряшка?
    Війна з кишені топить лій?
    Терпи, хоча і дуже важко,
    Про шкурне думати не смій.

    21.04.2019р.





    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.04.21 11:17 ]
    Люби!
    Проклюнулися ріжки в баранця,
    А разом з ними тяга до ягничок.
    Писати про кохання обіцяв?
    Тепер терпи і правді глянь у вічі.

    Закліщили амурні почуття
    У хоті жорнах, сіють мислі грішні.
    Сусідонька ж, неначе той будяк,
    Мінлива, мовби тиск небес на тижні.

    А я святий - у цьому вся біда,
    Подобаються і будяк, і ружа...
    Та жінка злиться, каже "Куд-кудах!",
    Наказує за велелюбнісь мужа.

    Підморгують з-за тину товпи дів,
    Аби голубив і цієї ночі.
    Жінок Господь любити повелів,
    І я люблю. А ти роби як хочеш.

    21.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  25. Тамара Швець - [ 2019.04.21 10:48 ]
    Понеділок йде...
    Понеділок йде -
    Зміни свої звички -
    Ждуть успіхи !
    21.04.19 10.15


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ольга Паучек - [ 2019.04.21 07:29 ]
    Світанкове
    Ранкове місто
    Пісня зі змістом
    З дощу краплисто
    П"ю "ля-мінор",
    На непогоду
    Із переходу
    Влучно моргає
    Пан Світлофор.

    Місто ранкове -
    Сяйво шовкове,
    Промінчик блиснув
    Листом тополь...
    Веселим світлом
    Радо розквітне
    Сонячне місто
    Мрійливих доль.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  27. Вікторія Лимар - [ 2019.04.20 23:45 ]
    Дмитро Комаров
    За мотивами телепередачі "Світ навиворіт"

    В цікавий світ відкриє дверці:
    Розкрити зміст його та суть.
    Тріпоче в хвилюванні серце,
    Коли обставини несуть

    В жахливу неймовірну прірву,
    Де на краю – життєва мить!
    Перед загрозою всі рівні.
    Та Господа рука вершить.

    І Діма йде туди, де треба,
    В далекі закутки землі:
    Живуть там люди просто неба.
    Є радість й сум на їх чолі.

    Прості бажання мають й втіху.
    Тяжкою працею щодня,
    Латаючи буття проріхи,
    В чеканні завтрашнього дня.

    А він, веселий, гарний красень.
    Сміливий, люблячий екстрім.
    Добряк, що має щиру вдачу,
    Вперед, з цікавістю, та втім

    Вже скільки натерпівся лиха
    На обраному ним шляху.
    Дісталось вкотре й на горіхи,
    Та не показує пиху.

    Збагачує Дмитро світогляд,
    ВізьмЕ в полон і глядача.
    Цікавий пропонує огляд,
    Сюжетів досить, вистача.

    Чекаємо у нетерпінні:
    Куди запросить нас Дмитро?
    Його оцінимо ми вміння,
    Бо завжди поряд з ним добро.
    Міцної постаті ядро.

    20.04.2019
    Свидетельство о публикации №119042008951



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  28. Марґо Ґейко - [ 2019.04.20 21:38 ]
    Non bis in idem
    На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
    Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
    І бути таким, як належало бути герою –
    Очолити місто, звільнити його від ярма.

    Єдиному Богу звели білокамінний храм.
    А потім встелили одежею пильну дорогу
    І пальмове гі́лля втрапляло ослиці під ноги,
    За спиною скалилась схожа на череп гора.

    Найбільша ненависть у того, хто надто любив.
    Найглибша зневіра того, хто повірив занадто.
    Тому «Розіпни!» скаженіло волатиме натовп,
    Тому, як рабу, вимагатиме страти й ганьби.

    Два вироки Богу – священик хітон розідрав.
    Не знають, що коять, прости цим зневіреним, Отче!
    Там двічі і вбивць не карали за той самий злочин,
    Святого прирікши до двох найжаскіших розправ.

    До смерті вернувся на спині того ж віслюка.
    Тростиною били… за одяг вже кидали жереб.
    А ти надихав їх на це, о слизький людожере!
    А, може, й не знав, що на Бога звелася рука?!

    Що потім до тебе Йому доведеться зійти,
    Звільнити Адама і смертію смерть подолати,
    За зброю лишити нам хрест, а Причастя – за лати:
    Для греків – безумство, юдеям – спокуса між тим.

    На Нього чекали вони і чекаємо ми.
    Не в рабській подобі, а в образі царської слави.
    Ознаки отримає рід перелюбний, лукавий,
    Який розіп’яв і продовжив співати псалми.



    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  29. Вячеслав Семенко - [ 2019.04.20 21:09 ]
    Балада про звалене дерево
    Звалило дерево буревієм
    з могутнім тілом, зеленим зіллям.
    Лежало, впершись руками-гіллям...
    Здіймався ранок над ним повільно.

    Ще вчора хмарами лоскоталось,
    гніздо плекав ще на ньому сокіл,
    сміялось сонце йому звисока,
    щось таємниче йому шептало.

    А там, внизу - прозаїчні будні,
    турбот житейських рутина сіра,
    полює в сутінках звір на звіра
    від днів вчорашніх, до днів майбутніх.

    Упало. Корінь сточила зрада.
    Живцем розірвані, жили- вени
    кричать над вирвою німо, щемно,
    ще кровоточить струмками рана.

    Вершини в небі байдужо зверхні
    не чують крику за шумом вітру,
    чужі, далекі і непривітні...
    А долом вогко заносить смертю.

    Гілля повалене кози топчуть,
    снують мурахи зів'ялим листям,
    та часом пташок у день імлистий
    крилом невидимим затріпоче.

    Та впало зріле, живе насіння,
    промінням теплим удень зігрілось.
    І в нім життя ожило несміло,
    неначе дерева воскресіння.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  30. Олександр Сушко - [ 2019.04.20 18:21 ]
    Кольори
    Впала на аркуш поезії крапля,
    Перезирнулись Венера й Ерот:
    З горя ридає мальована краля,
    В ефемериді ерзацних жагот.

    Заздрить Ерато танталовій карі,-
    Музу хто хоче бере на приціл.
    Ані рицин, ні цианістий калій
    Не допоможе від товпищ митців.

    Лірик на платтячку торсає фалду,
    Лізе до циці впотьмах на рожен.
    Я ж бо - кулібний, любов - не для ґвалту,
    Цноту Полель від харит береже.

    Меццо - для ахів, для охів - бельканто,
    Мить - і коханці сплелись у клубок.
    У читачів задоволених свято,
    Шок від краси, естетичний амок.

    Може, усе що речу і неправда,
    Виправлюсь, браття, повірте, їй-бо!
    Плавиться в тиглі нечемна порада,
    Буду писати і я про любов.

    20.04.2019р..


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  31. Тетяна Левицька - [ 2019.04.20 13:53 ]
    Ходять янголи по світу...
    Ходять янголи по світу -
    білосніжні крила,
    зазирають в кожну хату
    чи добро вродило.

    Чи достатньо на причілку
    світлячків ласкавих,
    запускають в тишу бджілку,
    зорі кучеряві.

    Заколисують дитину
    в колисанці теплій,
    варять запашну малину
    для зимових щеплень.

    Додають цілющу тую
    в яблучні узвари,
    здирки, виразки бинтують,
    припиняють чвари.

    Душі змащують медово
    джемом обліпихи,
    мостять  подушки пухові -
    лебедині втіхи!

    Чепурять сади, городи, 
    і щебечуть в гаю.
    На землі до смерті годять,
    після відлітають

    в небеса, щоб лазурові,
    розсипати роси
    і ніщо,  окрім любові,
    навзаєм не просять.
    2019р

     


     


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (6)


  32. Козак Дума - [ 2019.04.20 12:35 ]
    Відкритий лист*
    Повідомляю через силу,
    що не дійшов до адресата,
    той лист, що совісті хватило
    у вас направити солдату.

    Того листа він не отримав
    і не поранився паскудством,
    не холодило в люту зиму
    його нечуване розпутство.

    Коли він піднімав бійців
    в атаку біля терміналу,
    іще нахабність ваших слів
    його душі не розтинала.

    І як у бій він крокував,
    мотузкою стягнувши рану,
    лист кілометри ще долав…
    Тоді для туги було рано.

    А як підкошений упав
    і смерть закрила йому очі,
    листа того ще не читав,
    бо не дожив герой до ночі.

    Труна була із плащ-палатки.
    У темряві міському парку
    ми поховали після схватки
    його під металеву арку.

    Над ним зоря на обеліску
    і тополина з вітром тужать…
    Але, зважаючи на звістку,
    вам те усе уже байдуже.

    Лише уранці, усі разом,
    опісля смерті адресата,
    ми прочитали ту образу –
    даруйте нам, простим солдатам.

    Не цитуватиму без толку
    усе, що нині серце крає,
    від імені усього полку
    лише гризоту нагадаю.

    Писали, утомилась ждати
    і іншого знайшла для себе,
    що одягла кохання шати,
    а тому – він уже не треба.

    Що розпрощалася з бідою,
    живеться добре, у достатку.
    Не переймаєтесь нуждою
    у лейтенантськім атестаті.

    Аби листа вже не чекав
    і вас не утрудняв би знову.
    Так, саме так – „не утрудняв“!
    Болюче відшукали слово…

    І все, і більше ні гу-гу…
    Перечитали терпеливо
    слова, що ніби на снігу
    у час війни знайти змогли ви.

    „Не утрудняй“, „муж“, „атестат“…
    На що ж ви душу проміняли?!
    А він же був герой, солдат!
    Ми з ним за вас тут умирали…

    В розлуці жити – серце бити,
    не всяк її лиху здолає.
    Не кожен може вік любити,
    на жаль, усе в житті буває…

    Хай не кохали уже більше
    і він тепер вам не потрібен.
    Нехай жили уже ви з іншим,
    Бог з вами й тим нікчемним злиднем,

    але ж який гріх у солдата,
    що часу вільного не знає!
    Що вас рятуючи від ката,
    себе три роки „утрудняє“…

    Що, відшукати не змогли
    хай слів гірких, та благородних?
    В своїй душі ви не знайшли,
    так зайняли б в кого завгодно!

    Бо у Вітчизні нашій єсть
    немало чистих душ, високих.
    Вони вам виявили б честь
    і ваші згладили пороки.

    Вони б за вас слова знайшли,
    щоб збадьорити чоловіка.
    Уклін від нас їм до землі
    за серце добре і велике!

    Не вам, жіночому загалу,
    од всіх, відірваних війною,
    ми написати побажали,
    щоб знали – ви тому виною.

    Чоловіки на фронті тут,
    в борні із ворогом й собою,
    з тривогою якоюсь ждуть
    листів із дому перед боєм.

    Ми начиталися лайна,
    тепер тихцем усі жалкуєм –
    а раптом все ж ви не одна
    й такого хтось іще скуштує…

    На суд дружин пошлемо вас,
    їх імена ви забруднили.
    Хоча на нетривалий час
    листом нам мозок отруїли.

    Нехай поставлять у вину,
    що душу чорну ви ховали,
    любили лиш себе одну
    і за дружину видавали.

    А бувший чоловік – убитий,
    тож далі бавтеся із новим.
    Загинув і на тому світі
    не потурбує зайвим словом.

    Живіть, а він вже без вини
    не відповість і не напише.
    Вже не повернеться з війни,
    під руку вас не стріне з іншим.

    Лиш за одне його прощати
    прийдеться вам, продажна юдо,
    що місяць-другий доставляти
    листи й надалі пошта буде.

    Нічого не удієш тут –
    листи від кулі повільніші.
    Вони пізніше надійдуть
    і потривожать вашу тишу…

    Там жодного рядка без вас
    немає… Це вам неприємно?
    То я беру у скрути час
    слова, написані даремно!

    Прийміть, нарешті, і від нас
    презирства міру, на прощання.
    Всі ті, хто зневажають вас –
    загиблого однополчани.

    12.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Бойко - [ 2019.04.20 10:19 ]
    Весна котяча (пародія)
    Знаю – кожної весни,
    Наче поторочі,
    Довгохвості нявкуни
    Верещать щоночі.

    Я на виклики оці
    Вчасно реагую –
    Сплю в зимові місяці,
    Навесні – марцюю.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2) | "Віктор Кучерук, "Попід вікнами коти...""


  34. Козак Дума - [ 2019.04.20 10:46 ]
    Рижий острів*
    Завсігди уміли коні плавать,
    але недалеко і неважно.
    „Глорія“ російською – це „Слава“,
    всім запам‘ятати це неважко.

    Корабе́ль ішов найменням гордий,
    океан мав намір перепли́сти.
    В трюмах коні, мордою до морди,
    але їх сумні чекали вісті.

    Ціле стадо… Вдалечінь пливли,
    тисячі підків в копита вбили.
    Щастя все ж вони не принесли –
    міна днище кораблю пробила.

    Люди сіли в шлюпки, весла взявши,
    коні слідом пли́ли просто так.
    Що ж робити бідним, бо, як завше,
    не було їм місця на плотах.

    Плив по океану рижий острів,
    в синіх хвилях острів плив гнідий.
    Зразу їм здалося – плавать просто,
    ніби в річці, більше лиш води…

    Та нема ні берега, ні краю,
    у ріки вони завжди були.
    Хвилі накривали рижу зграю,
    а вони все фиркали й пливли.

    Залишали коней рештки сили,
    ті іржали, тонучи в воді.
    Та ніяк вони не розуміли –
    чом їх люди кинули в біді.

    Врешті-решт розтанув рижий острів,
    всі втонули, згинули в імлі.
    Домом став їм океанський простір
    в сотнях миль від рідної землі…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  35. Тамара Швець - [ 2019.04.20 07:52 ]
    Серце берегти ...
    Серце берегти –
    Любов, тепло, посмішка-
    Кращі складові !
    20.04.19 7.16



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Ніна Виноградська - [ 2019.04.19 21:48 ]
    На козацькому цвинтарі

    Козацький цвинтар. Вікові хрести
    Вросли наполовину в рідну землю.
    Тримати і у вічність їх нести
    Так важко їй від болю.Час недремний

    Оберігає воїв, що з могил
    Уже ніколи на коней не скочуть.
    Бо віддали життя і стільки сил
    Країні рідній в давні дні і ночі.

    Лежать із ними люльки і шаблі,
    І травами вже поросли могили.
    А за дощами хмари-кораблі
    Пливуть у вічність. Зберігають сили,

    Щоб за снігами сходила весна,
    І сіялося в теплу землю жито,
    І зберігалась роду таїна
    Того, кого в степу знайшли убитим.

    Бо після нього дерево життя
    Не перервали голод, холод, війни.
    Та в кожен рід приходило дитя,
    Щоб родове гілля росло надійно.

    І ширилося, проростало вглиб
    Його міцне і молоде коріння.
    Козацький роде, з глибини садиб
    Вже не одне тут вийшло покоління.

    Що гарувало з ранку до зорі,
    Трудилося і обливалось потом,
    Коли за коси брались косарі,
    А Бог їх урожаєм за роботу

    Так щедро обдаровував усіх.
    І славився піснями край козацький,
    Як чувся на святки веселий сміх
    І гопачок, що танцювали хвацько.

    Пройшли цим шляхом покоління тут,
    Від тата й мами, з прадіда до діда.
    І край стоїть в вишневому цвіту,
    Хоча його не обминали біди…

    У землю вгрузли вікові хрести,
    Яких минуло перекотиполе.
    Землі так гірко біль оцей нести,
    Бо під хрестами сплять козацькі долі.
    18.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  37. Любов Бенедишин - [ 2019.04.19 18:13 ]
    ***
    Пригадаю - і світ мені світиться,
    і бентежить душі тихе озеро.
    Як же нам пощастило зустрітися
    в цьому безмірі: Часу і Простору?

    Впала зірка. Скотилася жеребом
    у бажання моє незагадане...
    Пахне спогад тюльпанами й березнем,
    пахне осінь журбою і ладаном.

    ...Згасне подив, як сон під повіками,
    вкриє світ пеленою бузковою.
    Як могли загубитись навіки ми
    в тісноті суєти містечкової?!

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  38. Адель Станіславська - [ 2019.04.19 18:23 ]
    * * *
    Кажуть, вибір до двох спростився...
    Кажуть, вибору в нас нема.
    Хоч би з Неба Христос спустився,
    бо надворі така зима
    серед цвіту весни,
    аж страшно...
    ...Вербний хід і осанни спів...
    Українонько горопашна,
    хто ж тя знов до ганьби довів?..
    Рідні діти... мов сучі діти,
    тешуть дошку твоїй труні.
    А довкола - весна і квіти
    й крига душ при Вербовім дні...
    Десь за тиждень при Великодні
    воскресатиме знову Спас...
    Миє руки пилат сьогодні,
    щоби вкотре розп'яли нас...
    Межи прутиків тих вербових
    геть принишк перед лінчем Бог.
    Чи дамося на хрест, братове?..
    Се повідає епілог...

    19.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  39. Тамара Швець - [ 2019.04.19 16:14 ]
    Зупинились...
    Зупинились ви,
    Тупік, спите, винити
    Нікого – лише себе!
    19.04.19 8.40


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Тамара Швець - [ 2019.04.19 16:39 ]
    Любити життя...
    Любити життя,
    Цінувати миті і часи,
    Насолоджуватись тим,
    Що маєм ми –
    Що може бути кращим,
    Мабуть ніхто не заперечить,
    Було і буде важливим
    В любі століття і віки!
    19.04.19 8.30


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Тетяна Левицька - [ 2019.04.19 13:22 ]
    Я люблю чужого чоловіка
    Сповіддю спокутувала гріх,
    з молитвами протяг тихо хлипав.
    Теплі сльози крапали до ніг,
    - Я люблю чужого чоловіка!

    Ніжності не пити із лиця -
    чуйний, зорепадний, білий сокіл.
    Не зривай горіха  до вінця
    радила матуся - світ широкий.
    В повені ріка - біда одна,
    на причалі човника гойдає.
    З неба ллється золота струна -
    місяць байховим частує чаєм.
    Розгойдав паливода  чимдуж
    гойдалку вербову, хвилю мружить .
    Стогне тиша зранена довкруж.
    Каяття душі - червоні ружі!
    Трепетний, зворушливий, такий
    пелюстковий, рідний, світанковий.
    Тільки б доторкнутися щоки
    і відчути музику любові!
    Знаю, що гніздечко в нього є,
    ні на що тепер не сподіваюсь.
    Та без нього серденько моє
    полонез Огінського не грає.







    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (14)


  42. Віктор Кучерук - [ 2019.04.19 10:37 ]
    * * *
    Г. С...
    Коли розвіються тумани
    І зникнуть запахи весни, –
    Про мене згадувати стане
    Хтось несподівано сумний.
    І не очікувано буде
    Звучати чийсь далекий спів
    Про щем посіяний у грудях
    Весняним чудом почуттів.
    19.04.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  43. Ніна Виноградська - [ 2019.04.19 09:37 ]
    Троянський кінь


    Впускаємо троянського коня
    У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
    Щоб вже не знати спокою ні дня,
    Розшукуючи в океані сушу.

    Бо хтозна, що чекає нас тепер,
    Тож балансуєм між війною й миром.
    Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,
    І не потрібен дім, твоя квартира

    На це і розраховують чужі,
    Оті, що тихо прийдуть убивати.
    Тарифами, де ціни на межі,
    Щоби ти сам пішов край світу з хати.

    І візьме ворог і ліси, й поля,
    Чорнозем наш, бурштин, титан і води.
    Комусь уродить вкрадена земля,
    Та не моїй країні і народу.

    Бо прийде цей страшний троянський кінь,
    Злякаєтесь - такого не чекали!
    А ви своїх відводили у тінь,
    Чужинців лиш до влади обирали.

    І гнулися до самої землі,
    Коли чужого бачили з порога.
    За зраду роду, смерті справи злі,
    Від вас вже відвернулись навіть боги.
    18.04.19



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  44. Олександр Сушко - [ 2019.04.19 08:53 ]
    Одна мить

    Який же цей чудовий світ!
    Достоєн полотна і вірша!
    ... Упав у грязь пахучий плід -
    На тин дружок садок мій ріже.

    Шляхами з товченого скла
    Ступаю босою ногою.
    А юнь безхмарною була,
    І неня ще була живою.

    Життя, здавалось,- довга нить,
    Не буде ні кінця, ні краю.
    Насправді - це одна лиш мить,
    Вдихнув - уже пора до раю.

    У пісні гами вже не ті,
    І барви зблякли у картині.
    В душі уже немолодій
    Все більше скалок самотини.

    Мене не знайдеш у піснях -
    Зотліли струни у Орфея.
    Дополум'янює весна
    В спондеях, ямбах і хореях.

    19.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  45. Микола Дудар - [ 2019.04.18 23:18 ]
    Одна із тисячі моїх історій
    Я бачив Смерть. Вона була звичайна
    Увічлива, спокійна… без емоцій
    Відмовилась було від мого чаю
    Мовляв, колись… але не в цьому році
    Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
    Крутилось коліщатко кінострічки
    Було у Ній приємне і пророче…
    І небо, океан… можливо й річки…
    І безліч безліч всякої дрібниці…
    І чаша у руках: Сльоза із Горем
    І я проснувся. Ні, сплю, сплю… ще сниться —
    Одна із тисячі моїх історій…
    18.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.18 21:35 ]
    Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
    сухе, і тепле,
    і пропахле глицею.
    А ще душа,
    до сповіді доспіла,
    а ще ті сосни,
    що старими птицями
    клюють вітри.

    Дзвіниця. Тіні звіра.

    Се тіло поривається,
    і дихає,
    і знає бути
    золотою рибою.
    Крізь подихи і продихи
    як тихо є.
    Як голосно ворушить
    серце
    глибами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  47. Козак Дума - [ 2019.04.18 21:43 ]
    Сховався
    В лікарні шок, аврал, переполох,
    десятки зо́ два привезли „швидкі“.
    Черепно-мозкові у десятьох!
    Травмовані – всі лисі мужики…

    Питає одного тихенько лікар, –
    Що сталося, у чо́му тут секрет?
    А той очима красномовно кліпнув
    і розповів нечуваний сюжет:

    Виною всьому он та лиса сука,
    з дружиною не зміг він розібратись:
    коли схопила та пательню в руку –
    він вирішив у натовпі сховатись…



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  48. Сергій П'ятаченко - [ 2019.04.18 21:10 ]
    ***
    Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
    Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
    І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
    Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

    Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
    Під снігом ще сплять первоцвіти й дівчата, мабу́ть.
    Рибини слів сторожко сплять у своїх праглибинах,
    І ве́ршею віршів зловити себе не дають.

    Жіноцтво і птаство вже планами з місяць вагітні,
    І кожна їх мрія прозора, неначе сльоза.
    Зустрінемось, друзі, за кілька годин вже у квітні.
    Рибина холодна тріпоче в руці й вислиза.

    І нам залишає терпкий післясмак післямови,
    І пару зужитої рими – льоди- холоди.
    Весна, поміж тим, підмальовує на́чорно брови,
    І не поспішає, і не поспішає
    сюди.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  49. Козак Дума - [ 2019.04.18 20:02 ]
    Плюралізм поглядів

    Сади квітують навкруги,
    у полі розпустились квіти.
    В ромашках, маках береги,
    за медом треба вже летіти.
    Так думала собі бджола
    і розминала два крила.

    Як гарно стрінуть кізяки,
    мерщій у звалище поринуть.
    Моя стихія – смітники,
    відходи, бруд, ганчірок віхоть…
    Бубніла у лайні по-вуха
    собі під ніс зелена муха.

    Трудитися мені не треба
    і пролітати сотні миль.
    Задовольняє всі потреби
    життя мого природний стиль.
    Мене обходять ризик, скрута –
    „топтав“ медок і думав трутень.

    Лінивих мух всі зневажають –
    гидота серед бруду й пилу.
    Дурні ж хай бджоли мед збирають,
    якщо їм бракне мозку й сили.
    Найвища у нахабності краса! –
    у вулик лізла напролом оса.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Віктор Кучерук - [ 2019.04.18 20:49 ]
    * * *
    Г. С...
    Тобі подобається світло...
    Мене приваблює пітьма
    Тим, що від яблуньок розквітлих
    І тіні жодної нема.
    Тебе завжди лякає вітер…
    Мене гнітить одвічно штиль
    Тим, що проросле зерня літер
    В рядки кидаю без зусиль.
    Коли я вмію розпізнати
    Єство гріха і зради суть, –
    Тебе, довірою багату,
    Усякий може обмануть.
    Тобі не вірити не можна, –
    А я лукавлю нині тим,
    Що вже стрибнути неспроможний
    У вир кохання за будь-ким…
    18.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   414   415   416   417   418   419   420   421   422   ...   1855