ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Андрій Людвіг
2026.03.27 02:55
В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Марґо Ґейко - [ 2018.01.01 16:49 ]
    Й пляшку сухого вина
    Велична постать, лагідні руки, губи речисто мовчать
    Очі нещадні карі магніти, лава застиглих свічад -
    Альфа й Омега, магма пекельна, блиск вулканічного скла
    В цих океанах можна втопити змія вселенського зла

    Натовп навколо, вічна самотність, вдома та на чужині
    Бути зі мною хочеш, я знаю, сумно без тебе мені
    Ночі чування, безмір вагання, рветься терпіння струна
    Вип’ємо разом море кохання й пляшку сухого вина?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.01.01 16:15 ]
    З Новим роком, наче!
    Мене заколупав ажіотаж,
    Підземний гелгіт, лайка, штовханина.
    А нині - перше січня, спокій, блаж,
    Людей немає, дихається вільно.

    Сьогодні день похилений, хиткий,
    Люд перегар вихекує із дула.
    З Дніпра побіг напитись навіть Кий,
    Товпа ж лежить наморена, поснула.

    У переході пиво ссуть бомжі,
    Жують сиру тараню на закуску.
    І кожен має те, що заслужив:
    Хтось - алкоголь, а я - жіночу блузку.

    Сусіду свято - жирна ковбаса,
    Аби столи згинались від спиртяки.
    А я щодня кружляю в небесах,
    Відпочиваю в пазусі у мавки.

    Прийшов з роботи. Скоро буде ніч,
    Амур на кухні доїда салата.
    Мені знімає ладо шати з пліч:
    Ідем у ліжко, будемо "літати".

    Ширяли довго. Втомлене крило
    Вгорнуло щастя втішене під боком.
    Ми будем спати, гріти поролон,
    А вас, шановні друзі, з Новим роком!

    01.01.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.01 15:18 ]
    Епізоди
    1

    Всюди гідри, лицемірство, тупість.
    Справжньою лишатися чи ні...
    Пропливаю між мурен і гупій
    У хиткому жовтому човні.

    Годувальні для пернатих, теплих.
    Тьма вертепів для сліпих ляльок.
    Епатуйте, вигравайте еппли.
    Тиражуйте мантру: "...буде ок...".

    2

    Новоріччя. Ні на шеляг снігу.
    Ждуть розвою шолудиві пси.
    Радісно, червоно від розбігу.
    Молитовно прошепчу "єси...".

    Горобці злякалися петарди,
    На бруківці пазли, конфеті.
    Миру ждуть, воюють леопарди.
    Знишклі миротворці - у хвості.

    Свято нині. Тіштеся, радійте.
    Рік собаки доброї гряде.
    Хап гризеться за посаду війта.
    Круть палац над будами кладе.

    3

    Я відстала від юрми та моди.
    Хорт на сцену вийшов. Скавулить.
    Музо, домонтуймо епізоди!
    Гострі шпиці підбирають нить.

    Оптимізму дози не ударні.
    Мандаринку здоганяє кіт.
    Я б молола каву десь... у Варні.
    Та тримає рідний живопліт.
    ......

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  4. Лариса Пугачук - [ 2018.01.01 15:05 ]
    Пролог
    Неначе осінь: немає снігу.
    То й не зима!
    Туман у коси –
    росинки срібні рука зніма.
    Годинник збився –
    завмерлі трави у зелень йдуть.
    Тепло стрімливо скидає важкість набридлих пут.
    Хода мов танець, у грудях сонце,
    душа увись.
    Ще б заспівати…
    Ну де ти, пісне?
    Агов, проснись!

    01.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  5. Ірина Вовк - [ 2018.01.01 02:32 ]
    Новорічне
    За ту Любов, що серце зігріва,
    за тих людей, що поруч, крок за кроком
    з Надією, що вища за слова,
    живуть днем завтрашнім...
    За щастя! З НОВИМ РОКОМ!


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  6. Ірина Вовк - [ 2018.01.01 02:37 ]
    "Новий рік" (дитяча пісня)
    Новий рік, Новий рік –
    Добрий він чоловік:
    - Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
    Я ваш друг! Я ваш друг!

    Гості йдуть, щось несуть,
    Їм пиріг подадуть!
    Вилочки́ – на бочки́!
    А пиріг – у ручки...

    А по тім, а по тім
    Танцювати ходім.
    Стук-каблук! Стук-каблук!
    От так рух! От так рух!

    З дитячої музичної книжечки "В лапку джміль бере смичок". - Львів: Ліга-Прес, 2013.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  7. Нінель Новікова - [ 2017.12.31 22:41 ]
    Вітання
    Півень згинув-забіяка,
    Прихопивши сніг...
    Рік веселої Собаки
    Лащиться до ніг!
    З Новим Роком, творчі люди!
    Хай Вам мир і щастя буде!
    Дай Вам Бог добра і сили,
    Щоб Собака не вкусила!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.12.31 21:44 ]
    Зінське щеня
    Зі звалища надбіг блохастий пес,
    Штовхає гавра поетичну хвіртку.
    У мене хвилювання, спротив, стрес -
    Скажене, ще учепиться у литку.

    А, може, псяка зовсім молодий?
    Не бачив ані м'яса, ані сала?
    Оббріхує подвір на всі лади,
    Одважив щигля, виявилось - мало.

    Кусає за халяву лютий звір,
    Із рота піна виліта заразна.
    Потиличник для нього - перебір,
    Обпудиться умить здихля нещасна.

    Дивитися не можу без сльози,
    Правиця в пащу устромля сосиску.
    О, люди! О, манери! О, часи!
    Ще гавкнеш раз - візьму у руки різку.

    31.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2017.12.31 20:29 ]
    Одіссей. Продовження
    Все глибші, тонші проминулого сліди,
    на упокореній сітківці бруку тільки
    дощу нічного пил і марево вітринне, -
    земного суму барвні вогники розмиті -
    і каблуки леткі нової Пенелопи
    виспівують так мідно, мірно, як щити
    колись услід моїм човнам зі скель Ітаки.


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (15) | "Одіссей 3"


  10. Олександра Камінчанська - [ 2017.12.31 19:34 ]
    ***
    ростуть дерева, люди, Колізеї,
    добавилось сивин за цілий рік.
    і просить благ для Матері своєї
    ще нерожденний Богочоловік.
    так легко йти, водночас – так нелегко
    у вирі зрад, неправди, суєти…
    чекаєм знов натомлену лелеку,
    яка на крилах втримує світи…
    і вже у буднях, вимірах, у часі –
    відчутно хід прийдешньої доби.
    шалений роче, йди – не повертайся,
    на завтра світла прагнемо… аби…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  11. Мирослав Артимович - [ 2017.12.31 19:32 ]
    *** (9 років тому)

    Останній день старого року –
    Такий прозорий та ясний,
    І ранку срібна поволока
    Вістує вже про Рік новий.

    Блукаю вулицями Львова,
    У парку стишую свій крок,
    Іскриться паморозь ранкова,
    З-під ніг поскрипує сніжок.

    Завмерли в інеї дерева,
    Мов сивочолі вартові,
    А чисте-чисте плесо неба
    Над ними світиться вгорі.

    І перше сонячне проміння
    Верхів'я ніжно золотить.
    Краса казкового видіння
    Карбує в пам'яті цю мить.

    Остання роль старого року…
    Тепер його спочинок жде…
    Що ж, потрудився він нівроку –
    Я дякую за кожен день:

    За ласку рук – таку жадану,
    І за тремтливі почуття,
    За світ прекрасного роману,
    Що називається – Життя!

    31.12.2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  12. Микола Дудар - [ 2017.12.31 18:36 ]
    Рецепт 2018-го.....
    Прийдешнім роком в тридцять перше
    Шампанське злийте на доріжку...
    І ваш мільйон майбутніх звершень
    Вас вже чекатиме у ліжку
    31-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  13. Сергій Гупало - [ 2017.12.31 15:26 ]
    * * *
    Чому ажіотаж навколо,
    Якщо стрічання наодинці?
    В бісівськім серці закололо –
    Плітки кружляють, як ординці.

    А ми ж то – любим, любим, любим
    Оці піднесені розмови
    І несподівані розгуби,
    І власні шепоти медові!

    Жадане диво йшло за нами.
    І ось воно – присіло поруч.
    І нас торкаються вустами
    Небесні знаки та узори.

    І ми, як зорі, – зависокі,
    Прозорі в неземнім горінні.
    За вікнами – підозри кроки,
    Нема слідів, а тіні – сині.

    Це бродить людська заморока.
    Ми їй означимо вигнання.
    А нам – і нічка ясноока,
    І срібне ложе, і вагання,
    І тихі сумніви останні…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  14. Домінік Арфіст - [ 2017.12.31 15:17 ]
    триптих
    1
    мова… слово – не полова –
    сонця арфа світанкова…
    чародійка загадкова
    що ворожить на вірша́х…
    мова грається у тексти…
    мова бавиться в поетів –
    графоманів і естетів –
    а живе – у молитва́х…

    2
    на кого спраглі серця́ чекають
    ті від учительства геть тікають
    і не возносяться над юрбою
    і коли жертвують – то собою…
    уперто пнуться в учителі – нулі…

    3
    любов нікуди не зникає…
    це знає Авель…
    це знає Каїн…
    любов ніколи не вибирає –
    веде до краю…
    світ помирає
    і залишається тільки слово –
    летить до Бога… і знову… знову…
    все розпочнеться як завше – з раю…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  15. Марґо Ґейко - [ 2017.12.31 12:20 ]
    Триптих кохання
    І Фея Моргана
    З’являюсь під вечір із надр океану
    Сиреною зваблюю, ввожу в оману
    Малюю промінням й водою примари
    Дивуються маревам цим сірі хмари

    Дружина Едему, Аїду – коханка
    Сповідниця шлюбу, нестримна вакханка
    Я завтра інакша, ніж вчора і нині
    Зачата у штормі, народжена в піні

    Веселка – найкраща для мене кіфара
    Торкнусь її струн і вулкана-мольфара
    Могутності кратеру гратиму «Славу»
    Пекельну за вінця він вивергне лаву

    Контрастне повітря мене огортає
    Запитують часто, чи справді я – та є,
    Хто зводить чертоги оптичних палаців
    Тим зманює з курсу усіх мореплавців

    Єдиний мій одяг – волосся і хвилі
    Тому я беззахисна в повному штилі
    Гадають мужі, що візьмуть собі бранку
    Хапають мене, їм не жити до ранку

    Співаю солодше за звуки органу
    Чи хочеш побачити Фата Моргану?!
    Прив’язуйся міцно до щогли канатом
    Заклей воском вуха, бо голос мій – Fatum.

    ІІ Летючий Голландець
    У штормі я бачу красу бездоганну
    Реве корабель небу власну осанну
    На щоглах канати мов струни гітари
    Відточують хвилі об деку удари

    Тріпочуть вітрила - зітлілі лаштунки
    У діжках по трюму бовтаються трунки
    Сурмлять урагани тривожні фанфари
    Зникає за обрієм дужка кіфари

    Для нього цей день в ланцюгу лише ланка
    Звила уробо́рос фортуна-циганка
    Це плата така за сприяння гордині
    По Друге Пришестя буття в блуканині

    Порти не приймають вигнанця корсара
    Тож доля його невблаганна сансара -
    По колу пливти в колі злої команди
    У дрейфі жахати човни і шаланди

    Бояться його кораблі і фрегати
    Бо знають, що сенсу не буде благати
    Безстрашних, безсмертних, розхристаних ланців
    Команду нещадних, нещасних голландців

    Та мова гордині завжди - lingua franca
    Коріння її найчастіш - забаганка
    Збагнув капітан і кляне вже ту днину
    Коли оминути Мис* виклик він кинув

    Прирік корабель безмір вод борознити
    В оточенні мертвої заживо свити
    Змія їсть свій хвіст - це не матиме краю
    Тому я в мандрівці йому потураю

    Сміливо приборкаю Левіафана
    Вітатиму верхи свого капітана
    Я-Фея Моргана - богиня Астарта
    Розважу того, хто за дім має Та́ртар.

    ІІІ Музика
    Хмарини пливуть мов небесна армада
    З них вторує шторму громів канонада
    На арфах сталеві натягнуто ванти
    Зіграють нам тріо вітри-музиканти

    Поверхня води - це суцільна литавра
    Софіти засяють з сузір’я Центавра
    Під музику вітру в обіймах сирени
    Він слухати зможе любовні катрени

    Єдиними свідками будуть нам чайки
    Ковзнуть мужні руки на дві обичайки
    Стрункого, тонкого, звабливого стану
    Для нього я першою скрипкою стану

    Душа моя ширша ніж землі і води
    А в плоті до пекла і раю є сходи
    Два тіла зіллються в містичному танку
    Йому подарую себе без останку

    Замріяно стихне стихія навколо
    Проникливо гратиме він своє соло
    Зайде у містичні ворота з нефриту
    Кохатиме палко свою Афродіту

    Звучатиму ніжно в руках капітана
    Дозволено все, я лиш Фата Моргана
    Так буде сьогодні, останньої ночі
    Кохання-дарунок небес, а не злочин.

    “Est modus in rebus”

    Спиню обертання штурвалу фортуни
    На мапі долонь трактуватиму руни
    Мечем уроборос проклять розрубаю
    Строк дії спокути наближу до краю

    Лиш серце пульсує в режимі синкопи
    Пливи, розжени женихів Пенелопи!
    Шиття нескінченне нехай відміняє
    Забудь поруч неї про те, що десь я є!

    © Марґо Ґейко


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (7)


  16. Ночі Вітер - [ 2017.12.31 12:05 ]
    І перший сніг...
    І перший сніг, як перший поцілунок,
    І перша зустріч снігом на поріг.
    Зненацька відкривається рахунок,
    І винний в цьому просто перший сніг.

    Відчутно подих зримо, білосніжно,
    Тепло і радість в посмішці зійшлись.
    І тане день приречено і ніжно.
    Ти на прощання теж йому всміхнись.

    Ще трохи, ще. Ночами мерзне тіло,
    Думки летять кудись у заметіль.
    І те, що вдень словами відболіло,
    Вночі прийде, і знову тільки біль.

    Не хочеш поспішати вже додому –
    Навкруг зимово-чисте, голубе.
    І перший сніг зніма останню втому,
    І ні на мить не зраджує тебе.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (9)


  17. Олена Малєєва - [ 2017.12.31 12:35 ]
    Ти чуєш, у тілі підвищився градус
    Ти чуєш, у тілі підвищився градус
    І в грудях терпке вино дозріває
    Я в твоїх обіймах тремчу і тану
    Міцні поцілунки мені вставляють.

    Нам байдуже все: ця імла й падолист,
    Ось-ось перетвориться ніч на диво,
    Бо ні тепер, ні давно колись -
    Люди ніколи так не любили...

    Хапаю губами твій вдох і видих
    І вся проростаю в твоє коріння
    Від п'ят до волосся, твоя я милий,
    І хвиля за хвилею йде тремтіння.

    Ніч витинає бісером небо,
    Шумлять океани, гудуть вітри...
    І знаєш, насправді нічого не треба,
    Аби тільки разом, аби лиш ми...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2017.12.31 08:44 ]
    Готель "Каліфорнія"
    1
    Шлях пустельний, нірвана,
    Чубом грається бриз.
    Запах марихуани
    Піднімається ввись.

    Перебор. Дав промашку,
    Блима світло як звір.
    Голові дуже важко,
    І тьмяніє мій зір.

    Тисне втома на скроні.
    Метрдотель - зустрічай.
    Чую бемкання дзвонів -
    Це чи пекло, чи рай.

    Бачу дівчину кльову,
    Ледь не зсунувся дах.
    Народився я знову,
    І розвиднівся шлях.

    Приспів:

    Нумо до готелю "Каліфорнія"!
    Це чудовий світ!
    Це чудовий світ!
    Тут свобода всім, а не колонія.
    Є дівчата й спирт,
    До надгробних плит.

    2

    Дах пливе на ТіффАні,
    Її Бог - Мерседес.
    Парубки на дивані -
    От і весь інтерес.

    Вигарцьовує пара,
    Розпашіли тіла.
    Хтось танцює на пам'ять,
    Сум стирає з чола.

    Викликаю прислугу -
    "Принесіть но вина".
    Та мене не обслужать,
    Бо його тут нема.

    Розмовляють далеко,
    Спати геть не дають.
    Так, насправді тут пекло.
    Треба рушити в путь.


    Приспів:

    Нумо до готелю "Каліфорнія"!
    Це чудовий світ!
    Це чудовий світ!
    Це чудовий світ!
    Тут свобода всім, а не колонія.
    О, який сюрприз!
    Та чому я скис?

    3

    Стелі куртуазні,
    Льодяна шампань.
    Кажуть - всі ми в'язні
    Потайних бажань.

    Ми святкуєм! Прозит.
    Точимо ножі.
    Звіру треба крові,
    Всі вже на межі.

    Пам'ятаю двері,
    Втечу стрімголов.
    Кличе вітер прерій,
    Я на волі знов.

    Опустіла клітка,
    Тихо у саду.
    Я прийшов нізвідки,
    Знов туди іду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  19. Петро Скоропис - [ 2017.12.31 07:48 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Крапка щораз оковирніш, де край прямій.
    Віко хапає простір, як повітря – зябра.
    З губ, що усе огубили, крім "Боже мій",
    все гучніше лунає абракадабра.
    Віднімання, як дзиґу не розкрути,
    не на жарт переймається зовні даним;
    павутиною сковувані кути
    кімнатину вподібнюють чемоданам.
    Пак, з'їзди́ти нікуди. Далі не
    позрізниш златоуста і м’яту пику.
    І будильник так тіканням тишу тне,
    наче вибух за мить рознесе домівку.



    "1982"


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  20. Сонце Місяць - [ 2017.12.31 06:06 ]
    Zx
     
    вжеж ліпше бути клоуном манірним
    аніж сумлінно голим королем
    але сумую я немовби скраю прірви
    із давніх незапам’ятних проблем
     
    о квіти зла & мандрівці із ночі
    о все що не збагнувши був казав
    вмирає сміх у собі мовчки
    & в люстрові дзиґар іде назад
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  21. України Сокор - [ 2017.12.30 23:32 ]
    Горобці.
    В кущах щось метушилось.
    Горобці гуртом там бились.
    Пил і пух з кущів летіло.
    Все в кущах цвірінькотіло.

    Горобець один з верху
    В кущ впав лапками зверху.
    Там лежав він на спині.
    Не ворушиться? Аж ні.

    Ніби крикнув хтось: - Атас!
    Горобці замовкли враз.
    Галас, щебет припинився.
    Горобець один розбився.

    Як пташки змогли додуть,
    Що лежачого не б'ють.
    Тож, ніхто не став чекать,
    Горобці мерщій втікать.

    А лежачий оглянувся,
    Встав на лапки й стрепенувся.
    Як нічого й не було,
    Полетів в своє кубло.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Вікторія Лимар - [ 2017.12.30 22:08 ]
    Наш новий зірковий час!
    Півнику, готуйсь в дорогу!
    Час прийшов - даємо згоду.
    Новий рік уже чергує,
    Песик ніби вередує,
    Плани райдужні малює.
    Справдились його чекання,
    Недоречні тут змагання,
    Стануть дійсними бажання!
    Всесвіту святі закони -
    Надані найкращим трони!

    То ж зустрінемо Собаку!
    І пошлЕмо їй подяку!
    Хай полає, тільки трішки,
    Не кусає наші ніжки.
    Вірний, добрий, ти найкращий!
    Подаруй охапку щастя!
    Прожени усі хвороби,
    Бідність, лихо - геть у броди!
    Не зіпсують нашу вроду,
    Для добра створи нагоду!

    Миру, злагоди, здоров′я
    Не шкода - на вік наш довгий!
    Песик любий, щирий друже!
    Зачекалися ми дуже.
    Новий рік веди мерщій,
    ПошлемО йому уклін!
    Радо зустрічаймо Вас -
    Наш новий зірковий час!!!

    27.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  23. Сергій Гупало - [ 2017.12.30 20:49 ]
    Філігрань самоти
    Все хочеться чути кохане ім’я,
    Думки превеселі.
    Тому і романи – приваба, змія,
    Нудні карамелі.

    Стрибнемо ще вище, о жінко-бідо!
    А тема розлуки
    Для року, для попу хай буде хітом
    І з’єднує руки.

    А нам – охолоджене диво – меди,
    Даремні утечі,
    Сади здичавілі, біблійні плоди –
    Доземно сердечні.

    Вмиваю не руки – обличчя. Цвіте
    Все те, що тривожне.
    У нашій кав’ярні, як у вар’єте.
    І дика сторожа

    Комп’ютерно нас позаводить у гру
    «Секрети століття»,
    Бо в наших розмовах – еСБу-ГеРеУ,
    Інфляцій поліття.

    Огидно і гірко. І як же мені
    Тебе усміхати?
    Прицільні зіниці твої – огняні,
    Немовби до страти.

    І добре: у згадці, а не наяву
    Заплачеш дитинно:
    «Величне, містичне у нас рандеву,
    А щастя – мачина».

    Ти хочеш позаду і назирці йти.
    Сповільнюю кроки.
    Між нами лише філігрань самоти
    І тінь ясноока.

    Тебе не тривожу, та разом ідем.
    Болюче єднання.
    І небу, і долу цілюще оте
    Кохання, кохання…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  24. Олексій Кацай - [ 2017.12.30 17:25 ]
    Вісь
    Час – це просто
                       вісь обертання,
    що на себе
                       нанизує простір.
    І пронизлива ніч уносить
    вихрову геометрію
                       прірви
    у спіраль
                       нескінченних мандрів
    по гвинтах смерчоносних далей,
    де заселене зорями небо
    ледь парує
                       життя туманом.

    Цегляними сонцями
                       ранків
    осипається в ірій обрій
    і єднаються долі
                       морем
    вікон давньої світобудови
    в люстрі тисячолітнього
                       міста,
    обертаючись по орбіті
    найдавнішої
                       з тисяч галактик
    наймолодшого вибуху світла.

    Вибухає світило
                       містом,
    до фундаментів – інопланетним,
    розсипаючись
                       на обличчя,
    перехожих, автомобілі,
    і в перебігу бігу будень
    створює
                       центробіжну силу
    невидима вісь
                       обертання,
    що на себе накручує всесвіт.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  25. Любов Бенедишин - [ 2017.12.30 16:58 ]
    Несписаний аркуш
    Несписаний аркуш - не треба й конвертика...
    Адреси нема. Текст порву...
    Вмираю од страху не в камері смертника,
    не в сні, що жахав, - наяву!

    Я загнана в кут. Я оточена тінями,
    що прагнуть душевних тортур.
    Ковтаю сльозу між ослизлими стінами,
    вростаю в безвиході мур.

    Змирилась... Не прагну ні дива, ні доводів.
    Сама собі кат. Без реприз.
    Несписаний аркуш... І є час для сповіді.
    А потім - угору... чи вниз.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  26. Сергій Гупало - [ 2017.12.30 16:05 ]
    * * *
    І прийдуть до тебе непрошенці в гості.
    А скільки – не ясно, не перелічити.
    Остання хвилина стискатиме простір
    І буде далеко найкращий учитель.

    І стане свободи тоді забагато.
    Тебе як героя свої не побачать.
    І не налякають суворим комбатом,
    Ти -- здобич означена, прийшлим – удача.

    Сучасне дикунство, у нім - дивовижа...
    Для чого це фентезі тут, у реалі,
    Де шафи, скелети, нагострені лижі,
    Селючки Галинки, оаза Розалій?

    Рідненька земля і остання хвилина –
    І мужня і слізна, і вирва і рана.
    Вояк-доброволець – хитка бадилина:
    Як вижити? Пізно. Воскреснути? Рано.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Олехо - [ 2017.12.30 14:16 ]
    Добігає час...
    Ну що, панове, добігає час
    і знову рік готується міняти
    торішні думи у черговий раз
    і пропонує ліпшого бажати.

    Немов зупинка обігу життя.
    Позаду дні буденної наснаги.
    Попереду божественне дитя,
    як символ неодмінної звитяги.

    Не маєш віри? Що ж, ти не один.
    Але свята, традиції і серце…
    Кінчається остання із хвилин –
    вино ігристе на прозоре денце.

    А чуєш «Рри!»? Гарчить китайський пес.
    Не мопс, звичайно, але і не цербер.
    Луна летить, відбившись від небес,
    і губиться у схові п’ятих ребер.

    Як антитеза наших уповань,
    є віртуально-вічне «все минає»…
    Ось мить, ось крок… опівніч – зрима грань.
    За вічне щастя звичка наливає.

    Умовні знаки, дати, гороскоп
    штовхають пересічного у спину.
    Життя іде. Йому не скажеш «стоп»
    у щасну і утішливу годину.

    І не поквапиш, наче скакуна,
    подалі від негоди і халепи
    У літню днину – пісня цвіркуна,
    а на Різдво – колядки і вертепи.

    Хай буде так. Хай обертає час
    навколо сонця наші сподівання.
    І побажань нехай лунає глас,
    як символ невмирущого чекання,

    що в Рік Новий зірниці нагорі
    зійдуться в хороводі на удачу,
    а жовтий пес забреше у дворі
    про долю милосердну – не собачу…

    12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  28. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.30 09:39 ]
    Різдв"яне
    Ой, котиться, котиться та й нашим селом
    Голосна колядочка, в хату йде з добром.
    А там щедрувальники ходять із мішком,
    Вранці посівальники золотим зерном
    Засівають кожного, щастя зичать всім,
    Любові та злагоди.Нехай буде мир.
    І здоров"я множиться, відніметься зло,
    А достаток кожному додається знов.
    Радість хай поділиться з друзями навпіл,
    Сядемо разом всі ми за святковий стіл.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Бойко - [ 2017.12.30 08:21 ]
    Умом Россию не понять (Автопереклад)
    Росію розум не збагне,
    Тут надто розуму й не треба.
    Росія знає лиш одне –
    Паскудити довкола себе.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  30. Федір Трох - [ 2017.12.30 01:53 ]
    Спи
    День минув, то й гарно,
    Спати вже пора:
    Сонце десь пропало
    Місяць визира..

    Пташки не літають
    Та звірята сплять,
    Трактори всі стали:
    Треба спочивать...

    Іграшки заснули
    Й зайчик хоче спати.
    Нумо, умивайся
    Та мерщій лягати.

    Всюди сплять всі діти,
    Ніч вже, треба спати.
    Ну а завтра будем
    Новий день вітати.
    (з російської) 28/8/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.30 00:11 ]
    До ребусів «ПМ»
    До жаби прирівнять поета! –
    Де у людини розум, смак?!
    О недоріко-римоплете,
    Ви - облисілий мов їжак.

    Немовби хочете вколоти
    За справжність і високий ранг…
    І в лоб летить Вам за підлоту
    І б`є Вас власний бумеранг.

    Уже й вужі регочуть навіть,
    Навіщо тут ще й Чорногуз?
    Це ж графомана «жаба давить»,
    В болоті власнім він загруз.

    І досі кумкає потроху…
    А ми дозволимо – нехай!
    Підняв тут жаб`ячий цей хай,
    Мов бурю в склянці – І??? Ш??А.

    30.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (3)


  32. Домінік Арфіст - [ 2017.12.29 23:24 ]
    точка неповернення
    якось треба співати далі
    з порваною струною…
    жити треба
    з навіяною війною…
    дзвони б’ють по мені…
    б’ють за мною…
    жити на чужині – заплатити собою…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2017.12.29 22:02 ]
    Свято
    І знову Божич народивсь,
    І довга ніч у Лету кане.
    І біло усміхнулась вись,
    І світло прибува жадане.

    І тане сніг, і ручаї
    Дзюркочуть, навесні неначе.
    І грудень сльози шле свої,
    Немов розчулився і плаче.

    На радощах вітрець упивсь
    І віти шарпає сердито.
    І смокче, смокче білу вись,
    Немов горілку оковиту.

    25.12.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2017.12.29 21:11 ]
    Ребуси Майстерень(6)
    Остання обойма
    або
    Серія VI

    ***
    У Музи є своя толока.
    Вона являється сама,
    коли перекладає Б???о.
    І як би хто тоді не ойкав,
    вважай – Єсеніна нема.

    ***
    Високе і духовне пропадає,
    коли немає на сторінці цій
    у гущі анонсованих подій
    В????ії і А??и того краю,
    де націю не зраджує П??ій.

    ***
    Поез у стилі рококо
    чимало можна насушити.
    На те і є мій О. ????о,
    аби мішені решетити,
    ціляючи у молоко.

    **
    Поки жаба не дає ще цицьки,
    буде і пародія – о’кей.
    А коли являється Х?????????ий,
    то ніде не дінеться і ??ей.

    ***
    І Донкіхоти рушать гори.
    Найвищий упаде вітряк,
    якщо малює і говорить
    не Я-я-я, а Са????як.

    ***
    Кому ми пишемо – відомо.
    Але не меншає поем.
    Ініціює це свідомо
    за чашею кальяну й рому
    і В???дим??, і е??М.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  35. Олександр Сушко - [ 2017.12.29 19:50 ]
    Лечу!
    Ось воно, щастя кирпате,
    Зирить в кишеню мою.
    Треба із дому тікати,
    Досить пожив у раю.

    Нині дівчата що треба,
    Пальця у рот не клади.
    Свище вітрище із неба
    І надима животи.

    Я цілував, наче, писка,
    Трохи помацав поділ.
    Глипнув - чотири колиски!
    Гримають ложки об стіл!

    Що ж воно, людоньки, буде?
    Коловорот суєти...
    Діти - це та ще маруда,
    Завжди голодні роти.

    Ну, а дружина щоденно
    Хоче цукерку м'яку.
    Ціни - захмарні! Шалені!
    Допоможіть козаку!

    Вдома лишилася кашка,
    Харч запиваю дощем.
    Кличе до любощів пташка:
    - Хочу "літати" іще!

    Я на м'яке вже не ласий,
    Скиснув палкий ловелас.
    Кличу на поміч Пегасів,
    Хай однесуть на Парнас.

    В руку встромилася ніжка,
    Гасить кохана свічу.
    Знову колишеться ліжко:
    Охнув...злітаю...лечу!

    29.12.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (3)


  36. Марґо Ґейко - [ 2017.12.29 19:24 ]
    Homo Tacens (людина, що мовчить)
    На всіх мовах світу ти можеш мовчати
    Мовчання різниться за суттю і змістом
    Нехай для розмови лишаються чати
    В словах не завжди досить місця для істин

    У царині іншій завдасть квазі-мова
    Тональність стосунків і межі дистанцій
    Мовчання для того найкраща основа
    "Homo est animal loquens" et tácitus *

    Але ж кожна тиша, є тиша почасти
    Порожнє запліднити можна навмисно
    Складний ембріон мисленнєвий зачати
    Геном закрутити в спіралі зі смислом

    Тож містика погляду, пластика руху
    Чуттєві утворюють в душах прилоги
    І чутно їх добре, аби хто послухав
    Та чують не всі мовчазні DIAлоги

    Для двох діалог має власне звучати
    Мовчання є слово в чуттєвому танці
    Вгадаю, про що велемовно мовчав ти
    Про те, що давно наші душі коханці?!

    *"Людина - це тварина, що говорить" і мовчить (лат.)
    © Марґо Ґейко


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (5)


  37. Ігор Шоха - [ 2017.12.29 15:18 ]
    Ребуси Майстерень(5)
    Серія V

    ***
    Її ніщо не налякає
    у епопеї творчих мук
    за долю лірики і краю,
    але елегія минає,
    коли яріє ?у???ук.

    ***
    У неї місія – АТО,
    яку очолює ніхто
    від ордело до Коломиї.
    Є По?????ка од і до,
    а черевички ще пошиє.

    ***
    І на радіо, й на теле
    є щоденно тамада.
    І корупції – біда.
    Викорінює омелу
    оний падре К????а.

    ***
    Онєгіну її ім'я
    було як і поету бли́зьке.
    Я Вам пишу.. На те і я,
    аби на сцені житія
    усі помітили Л??????у.

    ***
    Що не гадай, але дивує мудрий
    із юною душею в унісон.
    Ховає лики за високі мури
    і візії окультної культури
    інкогніто тисячолітній ?о?.

    ***
    Бувають і надійні друзі,
    які не наламають дров,
    леліють лиш одну …із мов.
    «Усе на світі тільки Муза» –
    ще скаже Ю??й Ки??????.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  38. Олександр Козинець - [ 2017.12.29 13:43 ]
    ***
    Тривожилась. Трималась. Віщункою оберталась…
    Ворожила мені на комір сліди своєї помади.
    Рано бігла з дому, пізно поверталася
    Голодна, спустошена, виснажена, обкрадена.
    Потім півно́чі плакала. Стільки ж – гоїла рани.
    На ранок міняла зачіску, сукню й парфуми.
    Синці під очима затирала пудрою бездоганно
    Одягала усмішку, щоб ніхто й не подумав!
    Спи, золотце, спи! Ночі короткі нині.
    Ранок уже готує вівсяночку, тут, за рогом.
    Та хоча б іноді на роботі – пий чай з малиною
    І їж якесь печиво. Це краще, ніж геть нічого.
    Бо знаєш, краса сьогодні –дуже умовна штука.
    А застудитися легко, у тебе ж душа, мов протяг.
    Хочеш – я так спланую, щоб він у купе постукав
    Прямо на Новий рік, як тільки ти сядеш у потяг?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  39. Олена Багрянцева - [ 2017.12.29 11:28 ]
    А все буде добре. Я знову чекаю на потяг...
    А все буде добре. Я знову чекаю на потяг.
    У жмені тримаю зажурене сонце зимове.
    І куриться, стелиться шлях, наче книга прозова.
    Перону пасує січневий замріяний одяг.

    А все буде добре... Звикаю до правди гіркої.
    Три крапки між нами, як рейки, як балки сталеві.
    Я знаю, що ти не зустрінеш мене на кінцевій.
    Та лину в дорогу далеку стрілою стрімкою.

    А все буде добре. Бо сяють вокзали вогнями.
    Бо діти щедрують на долю щасливу і щедру.
    І пахне святково срібляста ялинка і цедра.
    І їде, несеться мій потяг
    Вперед
    За вітрами.
    28.12.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.12.29 11:30 ]
    Ребусом по ребусу-2
    Теля, буває, двох корівок ссе,
    Потроху - і у чорта, і у Бога.
    А метр правду любить над усе:
    Ховаймось, браття! Суне І??р Ш?ха.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (3)


  41. Мирослав Артимович - [ 2017.12.29 10:25 ]
    Ребусом по ребусу
    Такий удатний до портретних рим
    І гострий на слівце, немов Солоха,
    Що не сховаєшся нізащо перед ним,
    Коли у тебе цілить І??р Ш??а.

    29.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  42. Ірина Вовк - [ 2017.12.29 09:19 ]
    "А поради не буде уже ні від кого…"
    …А поради не буде уже ні від кого – ти сама собі пані!
    (Везуть сани кленовії пані у срібнім жупані)…
    А стежки́ все завіяні сніжними горами-долами:
    Скільки кубків відпито, жалів ненаситних подолано,
    А санчата все далі і далі, куди ж ви, нестерпнії, -
    У майбутнії вересні чи в роз’ятрені серпня дні,
    Чи у квітні в’юнкі, наче мислі вишнево смаковані,
    Чи у травні тремкі, чи у розпал червневої повені…

    Гей, розлуки, мов змії, під серцем пекучим заклубляться…
    Тільки й тої солодкої муки, як голуби любляться!

    У вишневім саду душка душку святу облюбовує крилами:
    «Гляньте, люди, на нас – в сей же час… в сей же час…
    вмійте бути щасливими»!

    Гей, розрадо, на думи облачені пла́чними хмарами-втратами –
    хто які стежки́-мережки́ не на рік – на вік обиратиме…

    В непролазних борах, на нічних берегах, над крутими обривами
    раптом зчується глас: «… ще є час… ще є час… -
    будьте, люди, щасливими»!

    Голубині уявлення щастя – для людини непросто це…
    Наче з раю на землю принесене заповітне яйце-райце…
    А в яйці-райці Стратим-птах сидить, течуть ріки молочнії,
    А в райці-яйці сивий Дух димить, що за ним все молодшає:
    Ген довкіл-довкіл ще маленьких нас світ мережиться…
    Жаботить зелен-гай… і хлюпоче Час, безбережиться…
    А із рік отих вдачних, молочних, дівчата зростуть норовистії –
    На широкому білому світі для краси завше місце є –
    На любов’ю обжитому світі, на світі предивному
    Голубиному бути добру і буяти красивому!..

    Розродіться вишневі дощі доленосними зливами:
    «Гляньте, люди, на нас – в добрий час… в добрий час… -
    будьте, будьте щасливими»!

    Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2017.12.29 09:51 ]
    Не здавайся
    Не корись! Ніколи не здавайся,
    як би тяжко не було тобі.
    Усміхайся, завжди усміхайся
    всім наперекір, а ще собі.

    Не корись ніколи і нізащо!
    Хай там що, хай тисячі пліток…
    Бо від того вже не буде краще,
    скорених не жалує ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2017.12.29 08:36 ]
    Епіграми

    Відкриється небесна брама
    і родить Муза епіграму.
    Чи личить взагалі поету
    писати оди і памфлети?
    Чи варто затівати битву,
    щоб ковзати по лезу бритви?
    Покращить щоб кардіограму –
    писать не треба епіграми!

    28.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2017.12.29 08:33 ]
    Натхнення

    Ранковим туманом з Інгулу
    за вітром натхнення пливе.
    Поверне уяву з загулу
    і враз все кругом оживе.

    Розквітнуть у думах довкола
    ріка, комиші, небокрай…
    А виведе дрізд своє соло –
    і Муза поверне в цей Рай.

    Я теж заведу власне соло
    і ляже строфою розмай.

    28.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  46. Козак Дума - [ 2017.12.29 08:42 ]
    Актриса

    Вона була актриса екстракласу,
    на сцені грала, сценою жила.
    В кохання ролях зали до екстазу
    доводила, трояндою цвіла.

    Трагедію також вона любила,
    у драмі розчинялась залюбки.
    Своєю грою тисячі скорила,
    чоловіки її кохали… і жінки.

    Богиня, німфа, грація, феміна –
    були всі ролі ці їй до снаги.
    Лиш за життя вона не розтопила
    в своєму серці вікові сніги…

    27.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  47. Серго Сокольник - [ 2017.12.29 04:56 ]
    Замітають сніги...
    ***невеличкі ноу-хау зміна ритму, симетрія***

    Замітають сніги
    Що було... І чого не було,
    Та здійснитись могло...
    Чи на те була добрая воля?
    Без питань, без огид,
    Я твоє відкидаю тепло,
    І гаряче чоло
    Покриває снігів парасоля.
    По шляхах льодяних
    Ти до мене не підеш розута...
    Та і я... Я не міг
    Розірвати минулого пута.
    Від побачень сліди
    Замітають сніги, замітають.
    Холоди, холоди
    Наші душі чекають... Чекають...
    Візерунками скло
    Помережила серця зима.
    Цілять стріл льодяних
    Наконечники з болю розлуки,
    Бо застиглих долонь
    Відігріти наснаги нема,
    І до літніх утіх
    Ти стежини окремо відшукуй.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117122901340


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  48. Василь Кузан - [ 2017.12.29 00:12 ]
    Містичний місяць дивиться на нас
    ***
    Містичний місяць дивиться на нас
    Крізь товщу літ, спресовану у космос,
    І пелену задавнених образ,
    Що проростають крізь бетон і досі.

    А ми йдемо крізь будні небуття
    По хідниках, маскованих під поле.
    Чумацький шлях ілюзії розтяг
    У вічність, що коханню стопи коле.

    Химери мрій нанизують думки
    На нитку Аріадни, що червоним
    На серці вишиває шрам, який
    Бажання болем холоду огорне.

    Рука в руці, немов у склянці сон,
    Що бурю обійняв і втихомирив.
    Бог алкоголю обійнявся з псом
    І помастив страждання наші мирром.

    28.12.17 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  49. Ігор Шоха - [ 2017.12.28 22:48 ]
    Ребуси Майстерень(4)
    Серія ІV

    ***
    – І почутим бути хочу,
    і боюся порчі.
    Отакої! Мало й мало.
    Не турбуйтеся за бали,
    пане В???е Н??і.

    ***
    На солов'я-розбійника у ліс
    ідуть Ілля, Добриня і Попович,
    а в бій іде з ракеткою, на біс,
    і з «перначем-пером» наперевіс
    ачей не дуже мирний Ар?????ич.

    ***
    У ПееМі неміряні штати,
    і поезії місця багато,
    і перо умокати пора.
    Л??я Г??и? уміє писати,
    а немає її «на гора».

    ***
    Перевелися нині д’Артаньяни.
    Овідії описують старе.
    Констанція не залікує рани.
    Лишаються поезії й романи,
    де Г???у??? і де-не-?? М??е.

    ***
    Звичайно – це не Чехов,
    але йому «прозит»,
    що виріс до О???? –
    і ревний мій колега,
    і майже одесит.

    ***
    Чому, не знаю, і чого,
    не реєструються поети
    і реєструється С???о…
    Усі поезії його –
    іще нечувані сюжети.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  50. Козак Дума - [ 2017.12.28 21:51 ]
    По лезу бритви
    Давно іду стежиною вузько́ю –
    усе вперед, до цілі, до мети!
    А думи заплелися у сувої
    вперемішку зі світла й темноти.

    Попереду лежить долина предків,
    позаду – частокіл скелястих гір.
    Минув немало різних осередків,
    але іду всьому наперекір.

    Не знаю, завтра що мене чекає:
    оса́нна, осуд, завидки чи сміх,
    та завжди те́пло й за́тишно буває
    в країні світлих роздумів моїх.

    Стежина ця для мене незабутня,
    лише́ вперед, немає вороття.
    Постійно між минулим і майбутнім –
    по лезу бритви на ім’я «Життя»!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   459   460   461   462   463   464   465   466   467   ...   1813