ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Кучерук - [ 2018.07.31 05:31 ]
    * * *
    Т. І...
    Стрічай мене в своїм чеканні
    І в русі тіні на стіні, –
    Почуй в усталенім мовчанні
    Відлуння зродженого “ні!..”
    Знайди мене в своїй печалі
    І в тузі пліток та легенд, –
    Страждай безмовно і надалі
    Під їхній акомпанемент.
    Побач мене в своєму житлі,
    Як відсвіт сонця на рядні, –
    Відчуй у мороці та світлі
    Надій покинутих вогні.
    Зумій у кволому мигтінні
    Свічок осяяння знайти, –
    Шукай у вірності й сумлінні
    Плоди й коріння самоти…
    29.07.18


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (3)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.31 00:56 ]
    Хтось білить небо
    Густі мазки. Хтось тихо білить небо.
    Перисті хмари затирають синь.
    Раптово думка вигулькне про тебе,
    Неначе темна пляма навскоси.

    І ворухнеться щось у серці знову,
    Вже не щемить, лиш тихо промайне –
    Що так було колись усе чудово…
    Та не турбує більше це мене.

    Відходять темні плями у минуле.
    І світла тінь облуди відплива.
    Вона вже не зворушить, не розчулить…
    Стирає хмара всі химер «дива».

    27.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  3. Козак Дума - [ 2018.07.30 23:30 ]
    Спати – небезпечно!

    Свободолюбство – майбуттю основа!
    «Земля і воля!» – гасло над гербом.
    Народ, що спить, зникає поступово,
    а то і просинається… рабом.




    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  4. Козак Дума - [ 2018.07.30 23:38 ]
    Не просто
    Хто землю прихопив, хто булаву
    чи інший шмат народного майна.
    Триматися нелегко на плаву,
    якщо ти лише не кусок лайна…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2018.07.30 23:31 ]
    Бачу тебе
    Тільки тебе бачу я серед ночі,
    тільки тебе знову бачу удень.
    Губи мовчать, але серце шепоче –
    бачу тебе, хочу тебе, лише тебе…
    В нашім саду вже розквітнули вишні,
    пісню завів не одну соловей.
    Думи навіює щемно-невтішні
    запах солодкий чужих орхідей.

    Лише твоє ім’я знов промовляю я,
    що чарівніше за спів солов’я.
    Чиста краса твоя, ніби роса в гаях,
    ніжна лебідко, кохана моя…

    Де ми ходили крутими стежками –
    папороть інша там нині росте.
    Клени стрункі піднялись поміж нами,
    в споминах наше кохання цвіте.
    Нам про минуле нагадують діти,
    що на стежках тих змінили батьків.
    Та і вони розлетяться по світу,
    їм не уникнути жвавих років…

    Лише твоє ім’я все промовляю я,
    що чарівніше за спів солов’я.
    Чиста краса твоя, ніби роса в гаях,
    ніжна лебідко, кохана моя…
    Бачу тебе, тільки тебе,
    любу тебе, милу тебе.
    Хочу тебе, тільки тебе,
    знову тебе, лише тебе…

    27.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  6. України Сокор - [ 2018.07.30 22:03 ]
    Матір всіх людей.
    Жив Адам в саду Едема,
    Бог його там поселив.
    Щоб була дружина,
    Жінку Бог йому створив.
    Це для Бога було просто,
    Жінку Він створив із ребра.
    І під стать Адаму ростом,
    І любов у них була .
    Щоб тіло жінки було ніжне
    І приємне для руки,
    Бог зібрав з усього світу,
    З троянд білі пелюстки.
    І додав до розмаїття
    Жовті темні кольори,
    Щоб жінки були у світі
    Незрівнянної краси.
    Очі жінки вбрали Небо,
    Проміння Сонця і зірок.
    Бог додав, бо це так треба,
    Росинки з вранішніх квіток.

    А в уста додав Він меду
    І ложку терпкого вина.
    Щоб муж мав насолоду
    І любов хмільна була.
    Бог їй дав чарівний голос,
    Ніжні почуття.
    І родючість, як житній колос,
    Щоб квітло на Землі життя.
    Жінку Бог назвав Єва,
    Вона Матір всіх людей.
    Шануйте Землю, як Едему,
    І родіть у світ дітей.
    На шостий день кінчив творіння,
    Бог на сьомий день спочив.
    Людей, Землю і насіння,
    Бог благословив і освятив.





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Олена Балера - [ 2018.07.30 13:13 ]
    Лоліта
    В думках не зринули бажання, коли зірки униз летіли,
    Вона угору не дивилась, приречено ковтала сльози.
    Вона – легкий весняний промінь поміж судилищ і святилищ.
    Вона вчинила нерозважно, не відчуваючи загрози.

    Цікаво, де вона? В пустелі посеред ангельських потилиць,
    Там, де скляні пречисті висі від неї не приймають позов?
    А, може, просто і звичайно, коли іще не звечоріло,
    Аби збагнути непрожите, мандрує небом у пірозі?

    Вона – ромашка в чистім полі, яку спалив пекельний дотик,
    Її світанки – без кохання, її самотність – океанна.
    Відчайні крики у мовчанні почути був нездатним жоден,

    Вони розтанули у тиші. Для неї літо – ненастанне.
    Лети ж туди, сумлива німфо, навіки із дитинства родом,
    Де час давно уже не плине, де вічність перев’яже рани.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.30 08:25 ]
    Килимками...


    Килимками календула чи нагідки - як для кого...
    Абрикос наш понівечив дядько - зальотний прогрес.
    Визирають пажі, фланірують дофіни з-за рогу,
    кучеряві перуки запилені... рій танцівниць, поетес ...

    Вигопцьовує фертик, бо має свистульку з Опішні.
    Докачають меди, привезли секондхенд у міста.
    Огудиння сплелося, врожайно, по зливах - розкішно.
    А наука - ділити земелечку - ох, непроста...

    Привітай реформати, працюй аж до сьомого поту.
    З-за бугра однокласники шлють онучатам жалі.
    Розмоталися бухти незримого давнього дроту.
    І наливки сливові течуть із прабабних сулій...

    Падекатри граків... падеспані синиць... пишнотрав'я.
    Матіоли запахли. Не сниться - зчужів Яготин.
    Чорновусий Вітрисько сміється: "... та грав я..."...
    Розсипає цяцянки на тло золотих павутин...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.07.30 06:52 ]
    Солоденьке
    Помажу лірика медком,
    Потиличників годі.
    Із тилу ритиму підкоп,
    Хвалебні оди в моді.

    Писака гарний він, дивак,
    Чутливий і сльозавий.
    Від ласки миттю умліва,
    Цвіте як мак від слави.

    Шпандьорить прудко про дуби,
    Потрощене кохання.
    Його я майже полюбив,
    Як віника у бані.

    Клює на "Браво!", "Клас!", "Віват!",
    Кажу: - Я - шанувальник!
    А ти ж бо - геній! Мудрий скальд!
    Пегасовий напарник!

    Нектаром вушка намастив,
    Погладив по макітрі...
    Втіка титан! Кричу: - Куди?
    Сиропу ляпку витри!

    30.07.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.30 02:56 ]
    Поправляйхер-Критикуй
    Гартувала з пелюшок
    Мамочка малого.
    І впустила – це був шок!
    Лобом об підлогу.

    Та минули дні сумні,
    Що не шкода й праці.
    Заживало все на нім,
    Наче на собаці.

    Голова його – пуста.
    Серце ж – має злобу.
    І хлопчисько виростав
    Дуже твердолобий.

    Хоч олії в голові
    Не стачало в нього.
    Вірші він писать нові
    Ласий до знемоги.

    Тріску в оці у сусід
    Помічає зроду.
    А в своєму, як той дід,
    Не бачить колоду.

    Нападає, наче тать,
    Бо, напевне більше,
    Любить він критикувать,
    Ніж писати вірші.

    А на критику в свій бік
    Вперто дулі тиче.
    Цей невіглас-чоловік
    Дуже войовничий!

    Ти тут, дурню, не бикуй!
    Дам! Не здасться мало!
    Поправляйхер-Критикуй
    Так його назвали.

    Зна, як всіх вмочити в гидь,
    І де ставить коми.
    А як Образи ліпить –
    Діло незнайоме.

    Наголос у словнику
    Перевірить може.
    Свій поставить Критикуй –
    Зовсім неспроможний.

    А створить неологізм?
    Борони, о Боже!
    Це для нього – онанізм,
    І Прокруста ложе.

    Слів гидких у кожен твір
    У віршАх мастрячить.
    Джентельменський це набір
    Джентельмена вдачі.

    У повчаннях – в молоко
    Поціляє "гуру".
    Це - зашорений дурко –
    Поправляйхер Шура!

    30.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  11. Тата Рівна - [ 2018.07.29 23:45 ]
    по дощу (післяпрогулянкова рефлексія)
    Це місто сердешне миле ніби умите Матір’ю
    Стереометрія простору під паттернами дощу – під останніми краплями –
    Така…. –
    Німби ліхтарних стовпів – остовпів алкоголік-гуляка і я остовпіла –
    Змито усю провінційність місто оголене стерео огорнуте небом стерво
    Захоплене у полон сірих калюж й холодного подиху –
    Озонової хвилі – дихай! Кричить мені місто. – Дивна ти дика ти –
    Ось твій декатилен хвора на все горло птахо. Краплі важкі мов тахо*…
    Наче удар важковаговика
    З верби з берези граба та дуба з кожної гілки з кожного даху
    З кожного помаху крил з кожного капелюха з кожного божого духа –
    Краплі важкі мов тахо… вбито задуху збиту пилюку пущено до водостоків
    Надмірний об’єм кровотоку стоки мого міста знову бурлитимуть мовби після
    Битви двох велетенських Моріарті на полі їх власної морфійної брані
    Дощ місту вимив вуха дощ йому вимив рани дощ був його Іоаном
    Залиті вулиці заснули заколисані оргАном дощу – ця ніч для спасенних
    Бредемо із песиком булькаю черевиками – блажен хто йде
    Вузькою смужкою суші між рукавів Океану
    Ми йдемо по дощу
    Я впаду – і наступним дощем встану
    Я вимию вуха мого міста я вимию його рани я буду його Іоаном
    Його стереометрією простору
    Коли мені на смужці вузькій
    Світла у світі Ра не стане

    Краплі важкі мов тахо —
    Падай
    Птахо...


    *тахо - українські патрони для мисливської зброї


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  12. Татьяна Квашенко - [ 2018.07.29 20:56 ]
    из Ланы Перлулайнен. Близнецы
    На последней черте у тризны
    Не нарушу законов тиши.
    Что умела я в этой жизни?
    Хлеб испечь и писать стихи лишь.

    Раздвоили так дни и ночи,
    Что никак не замкнуть мне круга.
    А у вечности божьи очи
    И тот голос из детства - друга.

    Голос этот был голос музы.
    Время скрылось, творя пространство,
    Как Евангелие от Босха,
    Растерявшимся, злым и странным.

    И тогда, по веленью жизни,
    Стала строить на небо башню,
    Где меня спросили:
    - Куда ты
    Лезешь с лестницей личной?
    Страшно..

    Средь вселенной я как на бритве.
    Ты, судьба, погнушалась мною.
    Близнецы во мне чинят битву -
    Никогда и Всегда – игрою.

    Я сутра становлюсь земною
    Половиной. А как стемнеет –
    Превращаюсь в того, кто со мною
    Обреченность бессмертья делит.

    Брат, а я не хочу бессмертья.
    Так оно не идёт, нескромно.
    Ночь смеется. И кто-то третий
    Замахнулся звездой в лицо мне.

    Так и нет мне спасу, братишка.
    Я раздвоена, хуже нету:
    На два имени, на две фишки -
    На мой хлеб и стихи об этом.

    2013


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Олександр Сушко - [ 2018.07.29 19:27 ]
    Спасіння
    В питанні віри я - лопух, профан,
    Ні підступів не бачу, ні обману.
    Пророк із джунглів крутить хараман,
    Святим письмом притиснув до паркану.

    - Є заповідь, мій сину, "Не вкради!".
    Киваю, бо погоджуюся з гуру.
    В моїй кишені, чую, шарудить,
    Націлився на сотенну купюру.

    Зійшлися: за брошуру - п'ятдесят,
    За екзорцизм дорожче - півзарплати.
    Розцілував! І каже: - Я твій брат!
    Давай на церкву перепишем хату!

    І день, і ніч молитимуся я
    Аби до раю вигнали з геєнни...
    Аж тут надбігла жіночка моя,
    Сокира у правиці! Навіжена!

    Вернулась пізно. Просить: - Дай води.
    На обусі - карміном - всохла крівця.
    Стирчить із рота жмуття бороди,
    Гарчить, немов поранена тигриця.

    Спасенний муж! Розсіялась мана!
    Пірнаю звично в пазухи обшири.
    Прозрів, бо є розумниця-жона,
    Магістер теології та віри.

    29.07.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  14. Володимир Бойко - [ 2018.07.29 02:21 ]
    Ігри слів - 2.2
    Для бабусі повитухи
    Обламалася житуха.

    Пиячиська незугарні
    Опинились в буцегарні.

    Капітану корабля
    Не вернути ні рубля.

    Не шалійте комуністи –
    Подадуть на «зоні» їсти.

    Не шалійте наркомани –
    Поздихаєте з дурману.

    Не шалійте москаляки –
    Не забракне вам гілляки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  15. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.28 22:48 ]
    Напій ночі
    Темно-кавове небо -
    робуста, арабіка?
    І яскраве горнятко-Місяць
    палає всю ніч.
    Дивовижа напій
    для поетів, художників,
    мрійників,
    що в сяйливу нічницю
    зустрічаються з вічністю
    і бесідують з нею
    віч-на-віч...

    Щосекунди,
    щомиті
    скресають у небі
    огненні жарини -
    і духмяним потоком
    ллється дивонапій
    в філіжанки
    для спраглих Землі
    без упину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (5)


  16. Артур Сіренко - [ 2018.07.28 14:26 ]
    Тема дощу: серед крапель
    Серед дощу ми як на Корсиці липня,
    Конвент алегорій, метафор – постреволюції дня.
    Цей мокряк, ця негода, цей день – наш Тулон,
    Я парасолю здіймаю як дах, капелюхом трикутним:
    Між небуттям і буттям, між минулим й майбутнім:
    Між нами і небом, а краплі як кулі й шрапнель:
    Четвер Ватерло і субота Гренобль, і хвилини-улани,
    Ми трохи повстанці, вандейці, ледь-ледь партизани
    У цьому двобої, в цій битві, на полі війни,
    Яку донкіхоти місцеві чомусь називають коханням,
    Ми миємо ноги в калюжах, йдемо як Христос по воді,
    А в подумках Ельба, сто днів, корабель і вулкан,
    Чи може Єгипту голодний сумний караван.
    Не знати, що там за віконечком - липень, чи брюмер,
    Чи може до консула просто прийшов костюмер,
    Чи може мундир поміняв молодий офіцер –
    Отой, корсиканець – дивак і Мольєр,
    Чи просто Париж-Станіслав – свято торішнього листя,
    І ліс слимаків, і вогкість альпійська Далмацій,
    І небо далеких і білих хмарин-декларацій,
    І наші тіла – гарячі, як сонце над селищем Аустерліц:
    Останні атаки гвардійців, десь наш Талейран
    Блукає кавалком туману. Пишу про вечерю в Брокере,
    Кліссон та Євгенія нам наливають вино:
    У келихи літа – тесані з буку, і круглі, як Місяць оповні,
    Виноград Патагонії пахне вітрами пампасів:
    На острів Святої Єлени пливе корабель почуттів:
    Вітрило шовкове і біле як сніг – оксамитом чорниці
    І вечір вологий наплів нам якісь небилиці,
    Завершився день. Чи епоха. Кохана, пробач,
    Я ненароком подумав, що ти Жозефіна.
    За хмари ховається Місяць-калач,
    Стежками мовчання блукає сумна Прозерпіна.
    На барикадах кохання бодлерівський сплін:
    Це дощ – безликий художник ілюзій. Це він…


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Тамара Швець - [ 2018.07.28 12:53 ]
    Кращих ліків не знайти...
    І зелені, і рожеві,
    І з румянцем на щоках,
    Соковиті , солоденькі,
    Люблять їх дорослі, й діти
    Звуть їх ........у нас !(яблука )
    А, як кажуть у народі,
    Кращих ліків не знайти,
    З’їв їх декілька у ранці,
    І бадьорим будеш ти....

    28.07.18 8.38


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Козак Дума - [ 2018.07.28 10:20 ]
    Іржава душа*

    Полюбив я твій стан і голос,
    за твій кожний боровся волос.
    Ти з чужою ж жила душею
    і була та душа з іржею.
    Та любов говорила гнівно, –
    Зчищу ту я іржу все рівно!
    Буревії були, пожари
    і роздори тяжкі, і чвари…
    Все ж стерпіти було несила –
    в тій пожежі любов згоріла,
    бо лишилась іржа іржею
    із чужою, як ти, душею…

    01.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Шоха - [ 2018.07.28 09:01 ]
    На все життя
    У нашій долі як у тому полі –
    усе, що є, плекає кожен сам,
    і край дороги битої тополі
    із далини ще кланяються нам.

    З усіх усюд вертаємо додому,
    хоча уже ніхто не впізнає.
    І лиш єдина стежечка знайома
    нагадує далеке житіє.

    Чи не отам рибалили за лугом?
    А ось де у чергове вороття
    востаннє попрощалися із другом,
    не знаючи, що то – на все життя.

    А тут черпали сили із криниці,
    остуджуючи губи і чоло.
    І від цієї чистої водиці
    смачнішої ніколи не було.

    А біля школи синьої, старої
    у зелені ялинок щовесни
    чекає й досі охоронець-воїн
    минулої забутої війни.

    А поза муром, яром, косогором
    замучені колись голодомором,
    лежать уже й не відаємо хто...

    А он сидить, убитий свіжим горем
    дідусь, який похоронив учора
    онука, що вернувся із АТО.

    07. 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  20. Олександр Сушко - [ 2018.07.28 07:11 ]
    Кохання післявечорове
    Узяв гітару, бринькнув ноту фа,
    Жона підсіла на дубову лаву.
    Кохатися у темряві - лафа!
    Блідавий місяць глипає ласкаво.

    Заліз у деку спати махаон,
    Відклав удень яєчка на капустку.
    Рулада - гарна. Пісня - як вогонь!
    Кохана зняла ліфчика та блузку.

    Найбільш яскрава зірка літа це -
    Звичайно, Вега, із сузір'я Ліри.
    Пора знімати залишки парцел,
    Впаде кохана в руки сувеніром.

    Нас двоє - рай і пекло, сміх і гріх,
    Небесне лоно розчахнуло браму.
    Украв сюжет у мене Стівен Кінг,
    Перетворив на сексуальну драму.

    Набринькався, душевно відпочив,
    На жінку глянув - одібрало мову.
    Кохатися прекрасно уночі,
    Коли усе довкола загадкове...

    22.07.2018р.

    Реальність

    Давайте помріємо трохи...
    В Криму хазяйнує "Рошен",
    У море вмочаються ноги,
    А фіги вкраїнські уже.

    Повсюди чуби запорожців,
    Вишиванки носить народ.
    Массандра хлюпоче у бочці,
    Бо кожен хахол - патріот.

    Росія - чудова сусідка,
    Шанобливо хилить главу.
    У жінки - із тризубом литка:
    Елегія! Рай наяву!

    А очі розплющив - і пекло,
    Розстріляні, взяті в полон.
    Щасливе майбутнє померло,
    На Сході - дими і вогонь.

    Зірвалася міна під плугом,
    Як завжди - сусід обманув.
    Мій ворог прикинувся другом,
    То ж діти ідуть на війну.

    28.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  21. Ігор Терен - [ 2018.07.27 21:28 ]
    Тюрма і добріі люди
    Не орками населена тюрма,
    але і це не додає їй честі.
    Душа істоти кожної – пітьма,
    але немає чорної до смерті.

    За ґратами, за стінами її,
    на волі - заарканених не менше.
    І судять їх і «наші», і свої,
    яким кусати іншого не вперше.

    Холоднокровно мацає змія
    слабкі місця, аби вп’ястись у груди.
    Чи це не ти, коли страждаю я,
    і це не помічають добрі люди?

    А що удієш, коли це юрма,
    яку окупували зайди-обри.
    Немає орків, але є ще кобри!

    І я їх помічаю не дарма.
    У мене криміналу ще нема,
    але на те і є ще люди добрі.

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.27 15:46 ]
    Вечорове кохання
    Місяць і зірка – закохана пара,
    Чом на все небо одна?
    Інші усі заховались у хмари,
    В лоно небесного дна.

    Зірка полярна, немов королева –
    Найяскравіша з усіх.
    Сяйво її золотаво-сталеве –
    Ночі химерної гріх!

    Ковдрою наче сповив їх раптово
    Вітер легенький за мить.
    Ох і кохання палке вечорове –
    Небо палає й димить!

    22. 07. 7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.07.27 12:44 ]
    Жбурніть нужденним…
    Жбурніть нужденним… (Вже й не до жалю?
    Самим би – вдосталь борошна та шоу.
    Відгризену по лікоть – дожують
    і на десерт
    попросять
    корнішонів).

    В майбутнім бракуватиме добра.
    Картинками з минулого не втішитись.
    До раю? Радо! Хто уже не раб?
    У нього шанс помножиться на тисячу.

    На статус переміщених осіб
    надмірний попит нині у малечі.
    Не впав, але… знесилено присів
    на ґанку золотому королевич:

    уже й сивини вибілили чуб,
    а батька
    чернь
    усе ніяк
    не скине…

    Жбурніть нужденним! Хто іще не чув?
    Рушають мовчки.
    Викрививши спини.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  24. Тамара Швець - [ 2018.07.27 10:25 ]
    Помічник не замінимий ...
    На листочку слід залишить,
    І слухняний він завжди,
    Помічник не замінимий
    На письмовому столі ... (олівець)
    27.07.18 8.18


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2018.07.27 08:40 ]
    Про важливе
    Бомжак окрада зухвало
    Порожню сусідську дачу.
    Мені ж до вподоби сало,
    А владу в гробу я бачу.

    Нема тридцять літ порядку,
    Чкурнули у США мойсеї.
    А бабця лаштує латку
    На юпці із бумазеї.

    Облизує кішка лапу
    (у льосі сметани горщик).
    Повз носа летять кульбаби,
    З кишені тікають гроші.

    Паця уже не кувіка
    Не торсає вереск шиби.
    Несе часничину жінка
    Й окрайчик житнього хліба.

    27.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.49)
    Коментарі: (2)


  26. України Сокор - [ 2018.07.27 03:18 ]
    Вітри навівають.

    Зернятко злітало з гілки додолу,
    Вітер підняв його високо вгору.
    По вітру воно у світ мандрувало,
    Де приземлиться зернятко не знало.

    Впасти хотіло в квітках, чи в саду,
    Можливо край поля впаду.
    Може впаду на лугах, біля річки
    Чи там в лісах, де дуби та смерічки.

    «Куди ж я лечу?» - я вітру питаю.
    Та, ба! Наймення свого я не знаю.
    Хіба я могло запитать у “батьків”,
    Якщо я не мало зелених листків.

    Вітер понісся долиною в полі,
    Квіти ростуть там й трави шовкові.
    Впало зернятко, за землю вхопилось,
    Ясеном-красенем воно розпустилось.

    Не було на полях такої рослини,
    Могутній широкий він красень долини.
    З вітром шумить, листками шепоче.
    А зрілі зернятка злітати вже хочуть.

    Тож в людині плід в лоні зростає.
    Долі своєї плід ще не знає.
    Поки що ласкають мамині мрії,
    В його житті будуть різні події.

    Людина в житті шлях свій шукає,
    Що на шляху людина не знає.
    За “вітром” іде, яке людство навіє.
    Та кожна людина за себе більш мріє.

    Шлях обирає на добро чи спокуту.
    І хрест свій несе на радість чи муку.
    Кожна людина на лад свій мудрує,
    Те, що придумала — то, те й збудує.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Марія Огнєва - [ 2018.07.26 23:56 ]
    ***
    Забери мене з собою,
    Відведи на край землі.
    І я піду за тобою,
    Крізь морози і дощі.

    Відведи мене у казку,
    Де будемо тільки ми.
    Дай хоча б одну підказку
    Й стану я тобі крильми.

    Обійми мене міцніше
    Назавжди. Не відпускай.
    Стане у моїй душі ясніше
    Це, для мене, - наче рай.

    Покажи мені свій Всесвіт
    Розкрий мрії і думки.
    Я люблю тебе всім серцем
    Й відчиню усі замки.

    Будь зі мною завжди поруч,
    Ні на мить не залишай.
    І не повертай ліворуч.
    Я кохаю тебе. Знай.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Олександра Кисельова - [ 2018.07.26 19:50 ]
    Перфекціоніст
    Хто рухає прогрес, високі має цілі,
    Хто робить світ цікавим, досконалим.
    А де межа можливостей людей у тілі,
    Де компроміс із прагненням зухвалим.

    Бар'єри, планка, так добралися до суті.
    Невдачі неминучі, є помилки.
    Врятує гумор їх завзятість в каламуті,
    В неідеальність вірять понеділки.

    Якщо пороги щастя зависокі, важко
    Радіти сонцю чи дощу, дрібницям.
    Скарби ідеаліста бездоганні, пташко,
    "Літати" "не літати" - є різниця.

    26.07.2018
    НЙ


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.26 10:47 ]
    Сонливе пообіддя
    Ще липень золотавий зеленню буяє,
    І прохолоду вилива після дощу.
    І вітер-легковій ледь-ледь гілки торкає,
    І пестощі дарує кожному кущу.

    Скидає небо все біленьку хмар керсетку,
    Від спеки мов його – оголена душа.
    Дуби і ясени у графському маєтку
    Смарагдами вгорнули чарівливих шат.

    І скрізь, куди не глянь, сонливе пообіддя,
    Куняють волоски утомлені трави.
    Хитавиця дерев у змореному літі…
    Богине дрімоти, у сіті світ лови.

    21.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  30. Адель Станіславська - [ 2018.07.26 10:16 ]
    * * *
    Фарбувала волосся доні -
    засріблилося сивиною -
    здалась раптом: вколов хто серце
    глою...
    А колись заплітала коси
    темно русі пахкі... Дитино,
    як то час безнастанно мінить
    людину...
    Ти дитя мені, я ж бо мама і дитина
    своєї мами...
    В'яжуть дні срібло-сизі будні
    нами.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2018.07.26 09:01 ]
    Крізь час
    Сідає сонце. Гасне яра мідь,
    Летять ключі до вирію стокрилі.
    А час нікого з нас не пощадить,
    Додолу гне, висріблює у тиглі.

    Не втюхаєш йому хабар-"джинсу",
    Не оголосиш безпардонно "брексіт".
    Життям йому виплачуєм ясу,
    Бо ми для нього лиш родзинки в кексі.

    Не вірю, що життя - невдалий жарт,
    Чи випадкове зчеплення молекул!
    Бо після себе залишаю сад
    І бірюзи думок коштовні глеки.

    Я знаю - не кінець земля сира!
    Спочинок це, очищення,- не плаха!
    Лечу крізь час у розчерку пера -
    Дає дорогу Хронос Вогнептаху.

    25.07.2018р.

    Благодать

    Жінка люта. Ув очах огні -
    Із рубіном не купив каблучку.
    - Будеш цілуватися, чи ні?
    Заспокойся, на ось, півполучки.

    Інша половина - то сім'ї,-
    Комуналка, транспорт, харчування.
    Порадій за мужа, я ж - піїт,
    Віршики утьопую прегарні.

    Кум твій не напише і рядка,
    А у мене товпи епігонів.
    Хоч нема фазенди, літака
    Але маєм тертушку для хрону.

    А паперу - гори! Завались!
    На Парнасі скоро вручать німба...
    Чуєш -просить їсти спиногриз,-
    Йди, купи картопельки та хліба.

    Хух, подріботіла в магазин,
    Із душі на мить скотився камінь.
    Тїиша...вірш плететься з бірюзи....
    Не сім'я, а ідилічна гавань.

    25.07.2018р.

    Переміни

    У цьому світі все уже не так,
    Блакитнозадим возродився Каїн.
    У кабана облущився п'ятак,
    А думав, що такого не буває.

    У дів піпетки стали за мужів,
    Зачаття непорочне вже гроші.
    В безглузді не шукаємо межі,
    Святе письмо тлумачить піп без Мойші.

    З Чигирина рукою до Черкас,
    Але повзеш по ямах як амеба.
    Розширюється Всесвіт, прірва, газ,
    Була гора - тепер смітник до неба.

    Був кролик, півник. Нині - павіан,
    З його м'ясцем готується підлива.
    І хто ти - сонетяр чи графоман -
    Для читачів реклами неважливо.

    У казна-що вироджується вірш,
    Читати лячно, носом кровотеча.
    Та крізь асфальт росте м'який спориш,
    На хмарочосі яструб в'є гніздечко.

    26.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  32. Козак Дума - [ 2018.07.26 07:12 ]
    Манкурти
    Ви народились, виросли, жили
    в дарованій батьками Україні.
    Так чом же Батьківщину продали
    за кусень хліба ви, невдячні тіні?!

    Училися ходити по землі
    планидою вам даної Вітчизни,
    її любили, як були малі.
    Чому ж тепер співаєте їй тризну?

    Навчала і путівку у життя
    дала вже нелюбима Україна.
    Вселяла віру в щастя й майбуття
    вона вам віку добру половину.

    Співати вчила батьківських пісень
    і тут навік діди ваші почили…
    То звідки ж Неньку майже кожен день
    картати берете уперто сили?!

    Ви Україну зрадили давно,
    змінили хати на ординські юрти.
    Здається кращим вам чуже багно…
    Які ви українці? Ви – манкурти!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  33. Козак Дума - [ 2018.07.26 07:01 ]
    Нарешті

    Далеко уперед ступило людство,
    настав нарешті двадцять перший вік.
    В минулому лишилося паскудство,
    коли не знав альтернативи чоловік.

    Гуляю рідним містом і радію,
    широкий вибір на найтонший смак.
    Як душу спраглу звідусіль леліють
    шедеври, що створив якийсь мастак.

    Салони унітазів і сифонів
    чи шмуток авторських, спакованих в тюки!
    А студії прокладок і тампонів –
    уяву розривають на шматки…

    Нарешті сталось, Господи, здійснилось –
    ми права вибору нарешті досягли!
    Злетіли так, що й уві сні не снилось!!!
    Як вправно нас насправді ж запрягли…

    25.07.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Шоха - [ 2018.07.26 06:35 ]
    Недосконалий сонет
    Невесело безжурному мені
    дивитися на бісову роботу,
    що люди в основному-то смішні,
    такі смішні, аж плакати охота.

    То забавляють Марса на війні,
    то як орфеї ударяють струни,
    то забувають звуки чарівні
    і лаються як ідоли Перуна.

    Але у цьому світі все не так.
    І з букви ем заслужений чудак
    натягує на деко арфи нерви.

    І падають із неба деркачі,
    і уночі вичитують сичі
    науку осовілої Мінерви.

    07.20l8


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  35. Микола Дудар - [ 2018.07.26 00:51 ]
    І знову дощ
    Дощ… дощ і знову дощ
    і вкотре прохолода
    я спізнююсь. отож
    побачення, народе…
    Вона чекатиме
    ( дай Боже! ) на Подолі
    а ще гадатиме
    що я без парасолі…
    затори. люто ллє
    і хмари безпросвітні
    в руках моїх кольє
    і наміри солідні…
    25-07-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  36. Алла Смулка - [ 2018.07.25 23:09 ]
    Без назви
    Брудні слова. Терплю. Мовчу.
    Немає правди. Стільки болю.
    Ти загасив мою свічу
    І привидом пустив на волю.

    Зарозумілий, як завжди.
    На все - про все у тебе -- вічність.
    Блукаєш в пошуках біди,
    В спіраль закручуєш циклічність.

    Маленький поштовх. Дивина!
    Буденність попелом сміється.
    Ти -- сам. А я вже -- не сама.
    Моє життя тепер -- фортеця.


    Рейтинги: Народний 0 (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  37. Софія Мацькович - [ 2018.07.25 21:35 ]
    Слухай стукіт з легень, будь страшенно самотнім
    Слухай стукіт з легень, будь страшенно самотнім
    Серед тисяч сердець, що здаються одним.
    Видихай почуттями, вдихай ту безодню,
    Що наповнює горло, як голову сни.

    Стань комусь ідеалом, комусь - тихим болем,
    Що стає солодавим, як в пляшці сироп.
    Проростай крізь асфальти і власну утому,
    Розглядай, ніби зорі, думки в телескоп.

    Відшукай у траві вже забуту дорогу,
    Закохайся у небо без тями, без меж.
    Будь щасливим від того, що завжди ти з Богом,
    Будь щасливим від того, що просто живеш.
    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Олександра Кисельова - [ 2018.07.25 21:02 ]
    Зоріло
    У мене спрага, болить все тіло,
    Людська зневага осточортіла.
    Шукаю воду джерельно чисту,
    Собі на шкоду шукаю змісту.

    Все що зоріло, все що тримало,
    Все що згоріло, згоріти мало.
    Смугасті ранки, щоденна кава,
    Суцільні рамки, своя Полтава.

    Там, на балконі, стільці упали,
    Ці дні в долоні, пообступали.

    Прийдіть хто-небудь, стільці упали,
    Стоять їм треба, щоб не лякали.

    25 липня 2018 р
    НЙ


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  39. Володимир Бойко - [ 2018.07.25 20:38 ]
    Ігри слів - 3.2
    Не журіться, депутати –
    Не дадуть попролітати.

    Не журіться, трансвестити –
    Поки вільно вам свистіти.

    Не журіться дипломати –
    Ще ніхто не вмер від мату.

    Не журіться злодіяки,
    Ви поліції .... ніякі.

    Не журіться шапкокради,
    Бо ніхто із вас не сяде.

    Не журіться тролі й боти,
    Бо поплатна ця робота.

    Не журіться, малороси –
    Вас потруять дихлофосом.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  40. Ігор Терен - [ 2018.07.25 18:45 ]
    Нестагдарт 4×7
    І
    Осоловілим є такі поради:
    допоки гонор спати не дає,
    пізнай себе таким, який ти є
    і не спіши як голий до наяди.
    А совісному досить пам'ятати,
    аби себе реабілітувати,
    не треба бути кращим, аніж є.

    ІІ
    Чого немає, того й хочеш.
    Поет чекає Божий дар,
    а не перо і каламар,
    крові солоної – комар,
    по шапці – гопники і «овоч‚»,
    голодний – «хліба і видовищ»,
    але не волю і «Кобзар».

    ІІІ
    Часи не ті. Та є – герої!
    Освічені, культурні!
    Закваски іноді й старої,
    та друзі закадичні.
    Ну а мої – літературні,
    буває, що і з перепою,
    але зате – ліричні.

    IV
    Чи є оказії, чи ні,
    а «генії» в полоні звички
    як ті телята після гички.
    І як за інших, що дурні,
    буває соромно мені.
    Але котуються брудні
    шути у білих рукавичках.

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  41. Марія Дем'янюк - [ 2018.07.25 17:48 ]
    Річка
    Місячний гребінь чесав коси річки -
    Радісно хлюпали хвильки водички.
    Зорі лілеям про щось шепотіли -
    Зорі-лілеї від щастя жовтіли.
    Сиза хмарина гляділась у води -
    Дзеркало-річка сріблилось від вроди.
    Білий туман над рікою піднявся -
    Ранок під ковдрою вже прокидався.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  42. Гренуіль де Маре - [ 2018.07.25 17:02 ]
    Дуже дощове
    Ти шукала себе, а траплялась лише тривога.
    Ти забула ім’я, бо тебе ним ніхто не кличе.
    Грім напитував у парасоль до землі дорогу –
    Ти відмахувалась: не тутешня я, чоловіче.

    І чого над ключками надій було так тремтіти -
    Он усе позмивало: грядки, і гріхи, і згадки.
    По коліна в сльозах переходиш убрід це літо,
    Втрапить блискавка в невід – почнеться усе спочатку.

    Запинають хлющі твій близький і непевний овид,
    Всі стежки – під водою, обплутались геть лататтям.
    А лукаві казки не врятують, не клич їх знову –
    Сім дірявих міхів під дощем будеш церувати…


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  43. Володимир Бойко - [ 2018.07.25 10:10 ]
    Ігри слів - 3
    Зажурились депутати –
    Як би не попролітати.

    Зажурились трансвестити –
    Як би їм не просвистіти.

    Зажурились дипломати,
    Коли їх покрили матом.

    Зажурились злодіяки,
    Що діла у них ніякі.

    Зажурились шапкокради,
    Що скінчилися паради.

    Зажурились тролі й боти,
    Що багато в них роботи.

    Зажурились малороси –
    Потруїлись купоросом.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.25 09:22 ]
    Видива Попелюшки
    1

    Сироп словесний злизуй, не минай,
    хвали котів, погладь безкрилі плечі.
    Запевнить автор: "Вір - я Менелай!".
    За мить - Єлена... і розбитий глечик.

    Метаморфози, риби на стежі.
    Відходиш вбік - лящить: "Куди поділась?".
    У молоці пташиному ножі.
    Грам солідолу втер... і зблякла віла.

    2

    Дараби, хащі, лілії, дурман...
    Согдійці, українці варять зупу.
    Призборюю розкльований волан.
    Ховаю сукню в сизу шкаралупу.

    Чавунчики та слоїки чужі.
    Брунатний коник ласує осотом.
    Лускаті обладуночки в іржі.
    Золу просію на шарлат усоте.

    3

    Кудись веде запір'єна тропа.
    Зозуленя розхитує гніздечко...
    І знов пожежа - від мого снопа.
    Агов! - кричу... колодязь недалечко.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  45. Тетяна Левицька - [ 2018.07.25 08:24 ]
    Куріпка та Кречет
    Птиця птиці говорила:
    "Ти, Куріпко, рябокрила.
    У степу твоє сідельце.
    В небесах ширяє птах.
    І не чорний, і не сірий,
    та йому нема довіри.
    За оперенням лебідки
    часто криється хижак.
    Він тобі замулить очі,
    поневолити захоче.
    Той, кому заприсяглася
    у вересових кущах,
    з тебе погляду не зводить.
    Де струмочка тихі води,
    заростями тамариску
    ти водитимеш курчат."

    До поради дуже рідко
    прислухалася Куріпка.
    ЇЇ мрії конюшинні -
    неабиякі чудні.
    В серці тільки білий Кречет,
    він щодня до неї крекче.
    Кличе: «Кьяк, як буде добре
    у казковій стороні».

    Бачить зорі світанкові,
    крила сповнені любові,
    сонця ладанку коштовну,
    хмар весільні кольори.
    Пролетіла кілька кроків,
    впала в ковилі високій,
    а злетіла... Сокіл вдарив
    дзьобом, кігтями згори!

    Що з того, що говорила:
    "Ти, Куріпко, рябокрила.
    У степу твоє сідельце.
    В небесах ширяє птах.
    І не чорний, і не сірий,
    та йому нема довіри.
    За оперенням лебідки
    часто криється хижак!»

    2018р.



    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Прокоментувати:


  46. Ольга Паучек - [ 2018.07.25 07:10 ]
    Квітне, пахне череда
    Ось настала середа -
    З неба сіє дощик,
    Квітне диво-череда...
    Ми її у горщик
    Назбираємо, поллєм
    З дощику водички,
    Підігріємо обох
    І умиєм щічки.

    Будем гарні, запашні,
    Посмішкою щирі,
    Заспіваємо пісні
    У здоров"ї - мирі,
    Сонця завтрашню пору
    Привітаєм радо,
    Щоб веселка у саду
    Звалась виноградом.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.07.25 06:32 ]
    Рецензія на вірш Ярослава Чорногуза «Кінець весни»
    Серед усього поетичного творчого розмаїття в сучасній українській поезії виокремо твори Ярослава Чорногуза . Що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних мовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? Майстер (якщо він себе таким вважає) мусить відповідальніше підходити до того, що буде надруковане у періодиці або увійде до книжок.
    Напівархаїчна стилістика - це ще півбіди. Але граматичні та семантичні помилки – це вже перебор. Аби не бути голослівним – візьму, наприклад, один з його творів і спробую відсторонено розібратися, що до чого. Для початку подаю оригінал твору.

    Кінець весни такий, неначе літо…
    Вже спека, майже люта, навкруги.
    І комарі нахабні, ненаситні
    Навколо все описують круги.

    Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї,
    В запаморочливих змаганні-грі.

    Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки
    Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки.

    Як морем розлилось благоухання –
    І кольорів і запахів парад…
    Це – квітів шаленіюче кохання
    Наповнює поезією сад!

    5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)

    "Кінець весни такий, неначе літо…" (оці прямі порівняння рясніють із твору у твір, це несмак у поезії, їх краще зовсім уникати, а не натикувати ледь не в кожному рядку.)
    "Вже спека, майже люта, навкруги." (майже люта спека - люта дурниця, ще й коми обидві зайві; і що таке спека навкруги? А якщо не навкруги, то десь в одній точці? це як діти пишуть: весна на подвір'ї... а на вулиці весни вже немає? Загалом, навкруги - зайве слово.)
    "І комарі нахабні, ненаситні" ( мають бути коми отак:
    "І комарі, нахабні, ненаситні,
    Навколо все описують круги." (все - зайве слово, краще було б уточнити, що комарі описують - не круги, а кола! - навколо людини, тоді рядок мав би сенс. Я вже вказував авторові, що коло - це лінія, а круг - це площина. Не зрозумів різниці.)

    "Лише трава не всохла, а буяє,
    Ще свіжість не втекла із вечорів.
    Сплелись черемха і бузок в розмаї, (КВР - поганючий збіг)
    В запаморочливих змаганні-грі." (граматична помилка: означення в множині до однини іменника, тут узагалі важко визначити рід для означення, бо іменники різних родів, недолуго підібрані слова, як дуже часто буває в автора, бо він не дуже витрачає час на те підбирання. Тобто - запаморочливих - множина, змагання-гра - однина. Має бути "В запаморочливому змаганні-грі (в цьому випадку буде на один склад більше), або "Запаморочливих змаганнях-іграх" (в цьому випадку не буде рими).

    "Кому між них надИхатись удасться,
    То він, без перебільшення таки " (зайва кома, зайве слово ТО, зайве слово ВІН, замість них треба було ТОЙ)
    "Спроможний захлинутися від щастя,
    Його мов наковтавшись навіки." (на вікИ пишеться окремо)

    "Як морем розлилось благоухання – " (благоухання - відвертий московізм; як морем - граматична помилка, мало би бути так: Як море, розлилось - АБО: морем розлилось
    І кольорів і запахів парад… бракує коми після кольорів)
    "Це – квітів шаленіюче кохання" ( шаленіюче - неукраїнське утворення, наша мова позбувається активних дієприкметників на уч-юч-ач-яч, вони їй не характерні, у словниках такого слова немає, казатиме, що неологізм авторський - дурня, тоді це московізм; та й тире там зайве, хоч можна сприйняти як авторський знак)
    "Наповнює поезією сад!"

    Висновок: тема банальна, жодної знахідки поетичної; образи традиційні, бідні; незрозуміло взагалі - для чого це було писати.
    Звичайно, Ви можете зі мною сперечатися. Але погодьтеся – все вищевказане правда.
    Людина не дає свої вірші на перевірку літредакторові, не може вийти з образного і тематичного штампів, завмерла в технічному розвиткові.
    Авторові ще рости і рости. Сподіваюся, що точка росту ще не закрилася.

    Учора прочитав його твір, у якому він спробував описати мене у ролі графомана. Про купу граматичних помилок не казатиму. І так все зрозуміло. Дивує інше - нащо обсценна лексика, нащо так пласко писати сатиру? Українська мова така багата! Берешся за такий відповідальний і складний жанр - художна якість твору теж повинна бути на висоті. Навіть якщо ненависть застилає очі.
    А чи вдалося це мені - судити Вам, шановні читачі.

    Лікування

    Буслик не літає в небі гордо,
    Прихворів. Лікую, аж пищить.
    Вже не пише віршів про природу,
    Після клізми брьохає в кущі.

    Світ шептав йому: - Ковтай жабисьок!
    Не дочув, чи розум в лобі здох.
    Бо штрикнув у бока підлий бісик -
    Хоче на Парнасі вить гніздо!

    Дзьобиком вистукує рулади,
    Штудіює геніїв вночі.
    Видав книжку. Звісно, що по-блату,
    Буде ще. Перо вже умочив.

    Наковтався Лесі Українки,
    І Костенко Ліни випив дзбан.
    І поперли віршики-нетлінки,
    Виконав за Спілку творчий план.

    Славою дешевою упився!
    Аж хита, неначе од вина.
    А таланту (якщо чесно) - мізер,
    Основний - отой, що у штанах.

    Не біда, о "поетичний гуру",-
    Лікувати випало мені!
    Повернись! Вливатиму мікстуру -
    Гумор і сатиру запашні.

    24.07.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)


  48. Анастасія Поліщук - [ 2018.07.24 23:37 ]
    Мовчазне інтермеццо

    Якщо хочеш про щось говорити, що ж...
    спершу помовч.
    Так, щоб тіні в куточках очей призвичаїлись до
    твого настрою,
    наміру,
    погляду,
    потім уздовж і упоперек
    виміряй кожен готовий рядок,
    так, щоб він у вустах поміщався,
    не був громіздким чи занадто малим
    для такого великого дня,
    коли сонце так вчасно спіймало свій новий зеніт,
    Коли хмари легкі,
    коли небо синіє.
    Однак
    не втрачай того присмаку слів, що торкнувся до губ,
    Не шукай рафінад у коробках беззвучних кліше,
    будь собою у кожному складі,
    занурся у звук,
    ніби він тобі досі незнаний зі склепів печер.
    еклектично плекай те, що крутиться на язиці,
    комбінуючи примітивізм і довершеність у
    мовленнєвих гармоніках.
    Лиш не забудь, що стоїть
    на початку тире,
    мовчазне інтермеццо для вуст.


    Рейтинги: Народний 0 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2018.07.24 22:50 ]
    Сурогати
    Нам нині замінили сурогати
    продукти, речі, навіть почуття.
    Сміття цього скопилися кагати,
    змутніло вельми нинішнє життя.

    Душі палких поривів усе менше,
    емоцій щирих не стає і слів…
    Цінуються вони усе дешевше,
    бо сурогат позиції зміцнив.

    За цноту видається сутенерство,
    уже таке стрічалося не раз.
    Любов змінилась дикістю – партнерством,
    а з почуттів залишився… екстаз.

    По-іншому ці речі називати –
    як заміняти сечею саке.
    Серед людей все більше сурогатів:
    без форми, стержня – підле і бридке!

    В суспільстві геть андроїдів засилля,
    настав незрозумілий нині лад.
    Олжа панує, підлість і свавілля –
    його «величність» ниций сурогат.
    * * *
    Не хочу я нічого напророчить,
    свою і долю людства не кляну,
    але скажу відверто, прямо в очі –
    ми допустили цю лиху війну!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.07.24 12:49 ]
    Графоман
    Пасквілі він пише - придивіться,
    Хоче царювати, править всіх.
    Це – таланту справжнього убивця,
    І тупий повчальник, дурносміх.

    Не проси, не випросиш і миру,
    Бо натура ця плебейська зла.
    Думає, що одіж вдяг сатира,
    А насправді – в машкарі козла.

    Він пролізе через голки вушко,
    Аж до гниди змалиться козел –
    Графоманчик гнидявий крисушко,
    У шпарині дірку прогризе.

    Хоче, щоб йому казали: тато,
    Наче він для всіх – душа свята!
    Захотів лелекою вуж стати,
    Та рожденний повзать – не літа!

    24.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   459   460   461   462   463   464   465   466   467   ...   1855