ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Інеса Завялова - [ 2018.02.22 12:08 ]
    Скрипка


    На вулиці зима, снігу намело.
    Різдво... гасають колядники.
    Циган із скрипкою
    Біля воріт стоїть...

    Та проситься на скрипці грати.
    Так тепло, затишно вдома.
    Музика трохи постояв, зігрівся,
    Та так протяжно та чутливо грав.

    Неначе з раю музика звучала.
    Ту скрипку старого цигана донині
    Пам’ятаю. Чарівні звуки, чарівні
    Муки – музики життя.

    На вулиці мороз...
    Випита чарка одна, друга...
    Різдво...
    На вулиці зима, а скрипка

    Доброго музики гра та гра...



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.22 10:46 ]
    Удвох


    Екстазні місяці...
    Кружляння... завірюха...
    Коханця від поезій Ліліт не відтягти...
    Балансували вдвох на крайці, лезі... Сухо.
    Обжити залишається прокурені кути.

    До кинутої - зась... Від яблук тих оскома.
    Для музи помаранчі. Волога нагота.
    А вуса пожовтіли... Нуртує незникоме...
    Ліліт вбиває дітищ... горбочки нагорта.

    Волосся смоляне, ланцюг предовгий - пума.
    У погляді хижачки - шторми, кармінний блиск.
    Вдягла кольє тонке... Череваневі: "нумо..."...
    Вгризається у серце жаги ядучий диск.

    .........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2018.02.22 08:08 ]
    Я живу!
    А кохана сьогодні гаряча,
    Шалом дихає від божества.
    Обціловую їй кожен пальчик -
    І змертвіла душа ожива.

    Ми навчилися щиро любити
    Без щитів, без брехні та одеж.
    Одізвались луною бескиди:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Зачаровує голос наяди,
    Звів з ума та проторених стеж.
    В унісон шелестять водоспади:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Солов'ї облаштовують гнізда,
    Ми в своєму газдуємо теж.
    А діброви нашіптують листям:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Крилець ангелів чується шерхіт,
    Щастя кличе в зелену траву.
    Поринаю у сонячний легіт:
    - Я кохаю! А отже - живу!

    22.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  4. Сонце Місяць - [ 2018.02.22 02:37 ]
    манé
     
    перетинаються зірками
    вона рахманна книжний він
    що полюбляє гексалгін
    & придорожній цвіт кав’ярні

    школяр огидник лицемір
    проз поневірені нагоди
    світила що заходять сходять
    & капелюхи набакир

    танцюючі свічадні плями
    мовчання що питоміш слів
    зі сленгу кілерів хмелів
    & сповідей таких безтямних


     ι∫)


    & крізь дощі сніги уперті
    зі сном котрий знічев’я щез
    невірогідні силуети
    вертепи слідом чорних мес

    & непробачена відвертість
    у недоказаних віршах
    війна жаскіша післясмерті
    гати душі нетлінний прах

    & ти що перебув наразі
    осяянь пишних зайвий чар
    у круговерті до відрази

    вдогін розвидненим речам


     ſ∫)




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  5. Іван Петров - [ 2018.02.22 01:11 ]
    Я – не...
    Мені аби із кимось розмовляти,
    тому що я знаю, як це
    усім потрібно...
    Нам завжди знайдеться об
    чім, тому що над ранок –
    розвиднюється!..

    Я можу змовчати, але
    чи ти розмовляти –
    вмієш?
    Мені завжди –
    трішечки в радість,
    якщо... зігрієш?

    Взаємність спалахує
    нетлінучим вогником –
    байдуже, що міжстатево...
    І ти вже, мабуть, не кличеш,
    коли – ми вже...
    екстерном?

    Якби ти змовчала,
    то і я б не зник,
    віриш?
    Але як-
    би – не закричала... то
    і я не звик
    так... грішно.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  6. Серго Сокольник - [ 2018.02.21 23:43 ]
    Ми довіку одні. Пісня
    I
    Знов на вулиці сніг...
    Сніг на вулиці, мов тоді...
    Мов тоді, як кружляв танок
    Вітер сили кохання.
    Час затьмарення збіг,
    Досягнувши межі надій.
    Ми бажання хмільне вино
    Відіп"ємо востаннє.

    ПРИСПІВ
    Наші дні перелічені.
    Ми вінцями увінчані
    Не вінчальними, терену,
    Кров стікає на сніг...
    Запитаємо з відчаєм
    У любові і вічності-
    Наше щастя химера? Ні?
    Ми довіку одні...

    II
    Поза вікнами ліс
    Білі голови похилив,
    Мов засніженістю дерев
    Уклонився любові.
    Відлітає кудись
    Лебедина пір"їна снів...
    Все ми відали наперед,
    Те що буде, з тобою.

    ПРИСПІВ
    III
    Ніч кружляє танок
    Зі снігами, що відлетять,
    Ніби білі птахи зими,
    У країни далекі.
    Їм кінчається строк.
    І у літнім вогні згорять
    Ті птахи, що насправді-ми...
    Розставатись нелегко.

    ПРИСПІВ


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118022000862


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  7. Володимир Бойко - [ 2018.02.21 21:39 ]
    Граблі
    Повторюємо залюбки
    Одні й ті самі помилки,
    Бо від колиски і до ями
    Шляхи устелені граблями.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  8. Олександр Сушко - [ 2018.02.21 19:44 ]
    Кожному - своє
    Всім відомо: кожному - своє,
    Графоману - сіра базгранина.
    Безупину черевань жує -
    Не дивися, це сумна картина.

    Настрочив сонетика на пні -
    І одразу читачам у лоба.
    Буслик жабку упіймав на дні,
    Визира перетинка із дзьоба.

    Що ж, давайте, браття, тет-а-тет,
    Бо інакше стане тільки гірше.
    Лірику строчити - це святе.
    З гумором історія складніша.

    Ось, приміром, квітка є - будяк,
    З виду - кожен скаже - неказиста.
    А незграба зажене шпичак
    В руку, язика, причинне місце.

    А розумний наварив декокт
    Та лікує голову і нирки.
    Уживають кропиву й осот,
    Як немає молока у жінки.

    Їсть теля отаву молоду,
    Пиріяку розтирають зуби.
    А троянди гарні у саду,
    Посадив уже чотири клумби.

    Дме сатирик в гумору дуду,
    Лірики сплітають мусі-пусі...
    Так до чого думку я веду?
    Тьху, забув! А ви, шановні друзі?

    21.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  9. Сергій Гупало - [ 2018.02.21 18:16 ]
    К о л о
    Рвонути б і піти, куди не ходять наші,
    Де я не свій, не твій і часто – сам не свій.
    Про мене думають: «І він уже пропащий…»,
    А я віршата укладаю у сувій.

    Вони мої, я – їхній. Отже, разом – добре.
    Таку мою самотність не помітить гурт.
    І на своїй хиткій землі – у ньому «обри»;
    Від них і доброго про мене – ні гу-гу.

    Плітки і серіали – для гурта потреба;
    Щоб мильні бульки… і щоб я навік замовк…
    То в Україні щастя буде аж до неба,
    І котик – я, вчорашній невловимий вовк.

    Це дивне коло -- ну, ні так ні сяк не рветься!
    Іду, біжу по ньому я без ланцюга.
    Шукаю сіль землі, а в душу -- ніби перець:
    Штрафрота рідна , що вимучує «Гу-га!»

    «Ура» їй заборонено, як вищу радість.
    У війську -- хлопці сильні, вічно молоді.
    А в рідному селі та у чужому граді
    Ми щастя вилами писали по воді.

    Такі шляхи були, а нині – роздоріжжя.
    Але упертим є куди із них піти.
    Іще туман кругом і добре бути крижнем.
    Озвуться постріли – то можна у світи.

    Вітри летять у спину, а на віях – попіл,
    І попелястий кіт дорогу перебіг.
    А значить, не пора – галопом по Європах!
    Я краще у ворожки придбаю оберіг.

    Освітлює шляхи він ліпше, аніж орден.
    Себе я не беріг – покупка збереже.
    І що мені тоді ботфорти і білборди?
    А ще – близькі негідники й далекі орди…
    В них – яйця Фаберже, ідеї – Бомарше!

    Коли печаль позаду – то нечутна радість.
    Тоді новий закон – і добрий я усім.
    А серце знов таке, як у співця Еллади,
    І вічність навкруги, і доленька – шарада,
    І біль – сліди мої малечі на росі.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.21 13:16 ]
    А мова рідна...
    До Дня рідної мови.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  11. Домінік Арфіст - [ 2018.02.21 13:37 ]
    сад
    старого саду літні вітражі
    розмореного сонця міражі
    старого храму музика небесна…
    легкого серця сила безтілесна
    співає і безглузде і просте…
    літає серце дивне і пусте
    такими незбагненними світами
    де пустота ховається в тамтами
    воліючи таємної руки…
    і яблука – лукаві малюки
    пірнаючи у світанкові роси
    польоту незміре́нного не просять –
    цілують землю в жадібні вуста…
    і стугонить любов’ю пустота…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.21 13:35 ]
    Сію-вію...


    Слово-екстазі... пріла полова...
    Роззираюся. Маски... юрма.
    Волелюбство у тренді. Обмови.
    Пломінкого мистецтва нема?

    Вимудровує метр на задвірках,
    бевзь хапає пшонце на льоту.
    Сію-вію, міняючи мірки,
    струм-пісок і летку блекоту.

    Плаче автор блідавий над пивом.
    Гріє пісня серця в бліндажі.
    Я леліяла іскру... Щаслива!
    Наставляли рогач не чужі.

    Серед попелу, штучної хвої
    вогненосні жар-птиці - лови.
    Розгортаються вайї... сувої...
    ...потяг мчить... відлік бід - з голови.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  13. Петро Скоропис - [ 2018.02.21 11:35 ]
    З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень».
    Затіють спір батьки вночі.
    І фраз оривки, і плачі
    велять, не спитуючи віч,
    склепити ті хутчій.

    Їх реплік ляпаси німі,
    і крик дрімлюги у пітьмі.
    Дзиґар у головах кує,
    і гул у голові.

    І хутко кидає у дріж
    не те, що чути лживу річ,
    а те, у чім – дитя обох –
    зізнаєшся собі ж:

    і не зітхнеш, і вислиза,
    немов у матері, сльоза.
    "Розбудиш сина".– "Ні, він спить".
    І віч стулити – зась!

    І чути гріх, і що робить.
    І не гучніше, чим рипить
    ще ліжко, те і чує ніч,
    що слід таїти вочевидь.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (10)


  14. Ночі Вітер - [ 2018.02.21 11:45 ]
    Віршик від Машки-замарашки
    Вранці встала, позіхнула
    І транзитом в туалет.
    На веранді вже холонуть
    Бурячки на вінегрет.

    Шубу їсти не під силу,
    Остогидло олів*є.
    Суп гороховий зварганю, -
    Чарку сам собі наллє.

    Я ж піду до ресторану,
    Модню сукню одягну.
    Мо, чужий якийсь пригляне
    І підтягнеться ко мну.

    Помєчтала, походила,
    Хай як хочуть, - знову спать!
    Зимно. Кіт до хати вскочив.
    Буду шерсть йому чесать.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (10)


  15. Інеса Завялова - [ 2018.02.21 10:15 ]
    Прощай, коханко мила
    Прощай, моє кохання, прощай!
    Бо я уже старію, і так кохати,
    Як я кохав у молодості
    Уже не вмію,
    А якщо спалахує кохання-жар,
    То серце каже мені:
    – Тихше!
    Не марь примарами краси,
    То молодості дар і сила!

    Прощай моє кохання, тепер я поважний дуже!
    Я в роздумах життя, я в роздумах про тишину!
    Дарую я тобі, коханко мила, не себе,
    А лиш вчорашнього спокусу та спокуту.

    Дарую затишки полів та розмарина шелест.
    Прощай, коханко мила!



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Інеса Завялова - [ 2018.02.21 10:18 ]
    Насолода

    ***
    В коханні мої мари, в коханні мої кари.
    З тобою я кохаюся, з тобою п'ю росу я трав.
    Кохання моє мука... солодка та жорстока,
    Пекуча та медова, неначе сіль солена.
    Кохання наче спека, неначе спрага.
    Я п'ю, та хочу ще – чарівна насолода.
    Коли нас тільки двоє,
    Коли поміж тобою й мною кохання живе,
    Коли твоє сердечко до мого проситься...
    До мого стежки в'є.

    ***

    Всі наші пристрасті в коханні.
    Коханко моя, я тебе кохаю.
    Кохаю... стільки – скільки можу я.
    Коханко люба, я тебе не знаю.
    У цьому щастя радості з тобою.
    Всі мої пристрасті в коханні.
    Коханко моя, я тебе не знаю.
    Моє ти марево, ти мій священний рай.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2018.02.21 00:29 ]
    Вирок віршоробові
    Недопоет - резинка без трусів,
    Чи защіпка від порваних підтяжок.
    У мене ти пощади не проси -
    Не буде графоманові поблажок.

    Вважав - пророк. А придивився - бевзь,
    Мервою слова просмерділо лігво.
    Тікай хутчій у верболози, пес,
    Не варто зустрічатися із тигром.

    Та борзописець просить хижака -
    До слави шия недоріки звикла.
    Здеру у нього м'ясо з кістяка,
    Писакою заполірую ікла.

    Із виду він дебелий, моцний зух,
    Але зустрівся із управним катом:
    Вже не втече блощиця, загризу -
    Плодити годі сірі віршенята.

    Зіграй востаннє на дуді шансон,
    Сплакни, як вмієш, у опале листя.
    Не буде бризу. Повернувсь мусон,
    Для віршороба тут немає місця.

    21.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 4 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.20 23:23 ]
    Осанна
    Не перелічити нам усіх,
    Вад у нас зібралося чимало.
    Над убогими сміятись гріх,
    Тож одного ми таки похвалим.

    Сотворив ти, душка, стільки "див",
    Так багато пишеш за добу ти,
    Як би хто за кількістю судив -
    Міг би ти Шевченківську здобути.

    Нам тебе читать... хой вовком вий! -
    Любимо, привчилися багато
    Убирати несмак стильовий...
    А поради любиш ти давати!!!

    Прочитаєш, то хоч падай ниць,
    З іншим не поплутаєш, ні, ти це!
    Стільки у порадах тих дурниць,
    Заслужив насправді перше місце.

    Чиряки, резинки від трусів,
    І кальсони й інша "хріновуха"...
    Ти давно вже першість тут посів!
    Та чому пов"яли наші вуха?

    Оповив "ПМ" увесь дурман
    Од Душка задушливого стану.
    Наш Душко - найкращий графоман,
    Будяки у студію - осанна!!!

    20.02. 7525 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  19. України Сокор - [ 2018.02.20 22:07 ]
    ЄДНІСТЬ — ЦЕ СИЛА


    Ми сотні літ були в неволі,
    Під “старшим братом” у ярмі,
    В нас вічний дух до волі
    Надію викував у горні.

    Сини і Дочки став Майданом,
    За Україну й отчий дім,
    Та яничари за наказом,
    Свинцем стріляли в груди їм.

    Майдан стоїть, в вогні палає,
    Під градом куль і гранат.
    З гордим серцем стрій зростає,
    З батьками є сестра та брат.

    Щитом із дерева прикривши,
    Серця надій, та треба йти.
    За Волю люди кров проливши,
    Щоб Волю дітям зберегти.

    До волі дух в серцях палає,
    Ще від пращурівських колін.
    Неволю в єдності здолаєм!
    Україна встала із руїн.

    Нема в житті тієї сили,
    Щоб скорить український Рід.
    Об'єднались всі родини,
    В міцний нескорений нарід.

    Грудень 2014



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.20 22:02 ]
    Порада графоману
    Краще хрін косити наяву,
    Ніби щось у себе відірвати,
    І кебету викинуть в траву,
    Щоб дурниць оцих тут не писати.

    20.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2018.02.20 21:32 ]
    Повчальне
    У матусі я слухняний син.
    - Йди,- рече,- почухай метру спинку.
    Підіймаю генію труси,
    Та раптово луснула резинка.

    Може, в цьому й є якийсь резон -
    Полірнути лірику штиблети.
    Та ж поези всі - суціль мусон:
    Є кабака, та нема кебети.

    Бачу руку мертву, неживу -
    Пише про природу і погоду.
    Краще хрін косити й кропиву,
    Гарбузи носити із городу.

    Хай стриба однині без кальсон
    Як не вміє на сопілці грати.
    У спесивця на душі - мусон,
    А у мене - бризи і пасати.

    20.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.02.20 21:29 ]
    Майдан
    Небесну сотню проковтнув жертовник.
    Змагаються за владу зграї вовчі.
    А місяць плив за хмарами уповні,
    Офіру більшість споглядала мовчки.

    Кривавиці позмивано калюжі,
    Пора на Схід - під "Урагани" й "Гради".
    Усім хто вижив, чи не був байдужим,
    До рук ножі уклали й автомати.

    Шавкоче кум: - На фронт я не поїду!
    За амбразуру - жінчина запаска.
    Живе комфортно, сита аскарида,
    А у окопах не знімають касок.

    На пагорбах печерських - бусурмани,
    Деруть хабар, проценти, лико, мито.
    Героям - бойовища і Майдани,
    А тлі - грошва, посади і корита.

    Пахтить на всю країну шоколадка.
    Лихвар керує. А насправді - краде.
    Облаштував офшор - кошерну грядку,
    А люд за так працює на багатих.

    Майдан живе. Кучуються бульбульці,
    Не розібрати - Масниця чи тризна...
    Пливе красуня в соболиній шубці,
    А поруч інвалід - нога залізна.

    Потомлених будити дуже важко.
    На жаль, потрібно палицями й матом.
    Ще трохи - і дограє люті бражка:
    Був хліборобом. Стану, певно, катом.

    19.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  23. Мирослав Артимович - [ 2018.02.20 20:51 ]
    Ненаситним…
    Потворний світ, коли ячить війна –
    Розруха душ, свідомості гармидер:
    О, де віками вимріяний лідер,
    За ким постане месників стіна.
    Ряди зімкнуться – голці впасти ніде,
    І не страшить їх навіть сатана…
    Наразі – ще жирує сарана.
    Не тратять апетиту дармоїди.
    Ятряться рани. Множаться гроби.
    На фронті виють канонади вражі.
    АТО – різня на смерть у макіяжі…
    Цабáнить люд всевладнії лоби:
    «Ілюзія безкарності – омана,
    Їдка тоді чекає вас осанна!..»

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.20 20:34 ]
    Помилка
    У долоні сам собі плещи,
    Що знайшов отут помилку... Нате!
    Так, мусони, справді - це дощі,
    А вітри -усе ж таки пасати.

    Може і писав те сам крізь сон,
    Тільки майстер вміє так писати -
    Тільки сон навіює - мусон,
    А його розвіюють - пасати!

    Сни уже розвіялися всі,
    Навіть цей - про мир на цьому сайті,
    Бачу, як вистрибує з трусів -
    Опонент - зраділо-підлуватий!

    20.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (1)


  25. Олександр Сушко - [ 2018.02.20 18:53 ]
    Учитель
    Життя в убогих, звісно, що не мед,
    Жаліти варто зламаних, нужденних.
    Але голівку підставля поет:
    - Погладь! Утіш! Зліпи хвали вареник!

    Шепоче глузд: «Писати не дано.
    Лише титани виб’ються у скальди.
    В поезії ти - неук, творчий гном,
    В розбитому панно шматочок смальти».

    А графомани – щирі шахраї,
    Не виживають без ковтка уваги.
    Регоче мій товариш (не зоїл!),
    Читаючи абабагаламагу.

    Учителя знайшов. Прошу: - Веди!
    Зірви з моїх писань потворні шати!-
    Шаткує майстер всі мої труди
    Важким мечем гармонії та правди.

    Розвіявся поез невдатних прах,
    Наставника знання вантажу в трюми.
    О, як було непросто попервах
    Різьбити чисто піднебесні руни.

    Не знав пощади, знижок, броні, пільг,
    Пощезли недоречності і вади.
    Виштовхує учитель за поріг:
    - Крило тверде. Прийшла пора літати.

    19.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (12)


  26. Лариса Пугачук - [ 2018.02.20 15:40 ]
    В літі
    Дитинко, ховайся, бо грім,
    гуляти не смій в цій порі:
    небесний вогонь тріскотить.
    І дощ косарює за ним,
    і світ розважає, німий
    в цю мить.

    А потім веселка ген-ген,
    і радісний подив легень,
    і пташки лунке цвінь-цвірінь.
    І наче намоклий статист
    лягає здивована тиш
    на рінь.

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (19)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.02.20 15:31 ]
    Як і ти
    Що ж це за жінка попалась така?
    Мимрить постійно "Не хочу".
    Я би їй поцілував п'ятака,
    Ніжку попестив дівочу.

    Чи застара, непридатна для втіх?
    Мудра - аж руки трясуться.
    Каже "Кохатися з бабою - гріх".
    В Біблії писано, буцім.

    Перелопатив увесь фоліант,
    Ох і діла чудотворні!
    Кожен дідок - сексуальний гігант,
    Бабці до гробу моторні.

    Пані столітні - квітки молоді,
    Бюстами гріли отави.
    Я би полащитись також хотів,
    Щастя малює уява...

    Сердиться жінка, складає сонет
    Про платонічне кохання.
    Я ж - облисів, не жагучий брюнет,
    Випали зуби останні.

    Буду творити любов як і ти!
    Рими вишіптують губи...
    Кличе пустунка до ліжка "Прийди!":
    - Я вже між персами, люба!

    20.02.2018р.



    Рейтинги: Народний 4.33 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  28. Олександр Сушко - [ 2018.02.20 13:10 ]
    Мусони
    Легенькі мусони. А, може, пасати?
    Читач нині сонний - все можна писати...

    Пегас (бідна шкапа!) - старенький і кволий,
    Ачей не побачать колеги проколи.

    Борлак пиво хлеще, у ляпках папери,
    Поези для тещі, жони і Венери.

    Неначе, можливо, напевне і мовби:
    Писалось ліниво - натоптаний ковбик.

    Взуваю для вальсу порепані кеди:
    Уже на Парнасі: віншуйте "поета"!

    19.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  29. Володимир Бойко - [ 2018.02.20 13:30 ]
    Чотири роки по тому
    А що змінилося відтоді...
    Де влада, там і кримінал,
    Гуляють вбивці на свободі,
    Неправосуддя править бал.

    Над краєм паморозь і сутінь,
    Усі стежини – в закордон.
    Щось лиховісне, наче путін,
    Наврочує армагеддон.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (4)


  30. Ігор Герасименко - [ 2018.02.20 12:15 ]
    Небесній Сотні
    Хлопці, вже четверті роковини
    вся в сльозах держава відзнача.
    Тільки ті, хто в смерті вашій винні,
    ча-ча-ча танцюють під "Кача".

    А країна котиться в безодню,
    торгашів штовхає торжество.
    Тих, що на Донбасі кращих сотню
    жадібно помножили на сто!

    Як на небі вашим світлим душам?
    Де погрози "Раші" не страшні.
    Чи приємно не приймати участь
    у мишиній нашій метушні?

    Втім, не тільки з римувань комірки
    України славлю я красу.
    Хлопці, як і ви з-над хмар, повірте,
    миру їй і мудрості прошу!

    Хлопці, як і ви з надхмар`я, знайте,
    винуватих покарання жду,
    з думкою, що й найкрутіший снайпер
    на прицілі Вищого Суду!

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  31. Інеса Завялова - [ 2018.02.20 09:13 ]
    Театр


    Театр, сцена, в залі тиша.
    Мов монисто світле,
    Мов рідкісні перлини
    Звучать слова,

    До серця долинають.
    Гра акторів – суть жива.
    Забуваєшся у залі.
    Декорації яскраві.

    Аплодує зал!

    Глядач на час якийсь
    Провалився в мрії...
    П'єсу про кохання
    Зал вдихав...

    Майстерна гра.
    Театр колише зорі-снів.
    Колише дні кохання смілі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Інеса Завялова - [ 2018.02.20 09:35 ]
    ***
    Колише нині вітер трави,
    Колише теплі спогади,
    Колише наші світлі мрії.
    В країні нашій ясній,
    В Україні милій
    Навідь зірки небесні –
    Все світле зоряне небо
    Шепоче, молить, просить!
    Щоб мирним було сьогодення,
    Щоб сонце було,
    Щоб воно світило
    Щасливим жовто-блакитним сяйвом!
    Щоб єднало нас братерство,

    Діди та прадіди славетні
    Єднали миротворством!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Галантний Маньєрист - [ 2018.02.20 01:24 ]
    На трьох
    Я кохаю обох вас -
    ви тонші за мрії і сни,
    і хоч різні, як зорі,
    та разом – дві ближні струни.

    Поодинці ви – мука,
    розгублені образ і суть,
    та, обох обійнявши,
    тримаю Усесвіт, мабуть!

    І в триєдності дива
    горять білотілі сніги,
    і погода мінлива
    не має вже тої ваги,

    три дороги самотні
    зібрали в обійми одне
    тонкосрібне здіймання -
    зникоме
            земне
                    неземне.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  34. Вікторія Лимар - [ 2018.02.19 23:24 ]
    Жертви майдану
    Невинні, як діти – нечувані жертви,
    Бо мирний майдан тільки прагнув протесту!
    Хотілось кайданів позбутись нарешті,
    У гідності жити – за це вони мертві!

    Роками цю гідність топтали, вбивали –
    Терпіти ненависну мусили владу!
    Приходила інша в обіцянках зрада!
    Ошукані, вкотре, ось так виживали.

    Невже їм не страшно, тиранам заклятим,
    Звернулись до зброї, людей розстріляли,
    А руки,замочені в крові, сховали.
    Тому, не повинні тепер ми мовчати!

    Скорботою, відчаєм сповнені, горем,
    Батьки і сини, всі хто є небайдужі,
    Боротися треба, бо духом ми дужі!
    Хоча і пекельним пронизані болем...

    19.02.2018
    Свидетельство о публикации №118022000326




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  35. Дружня рука - [ 2018.02.19 22:53 ]
    Подароване серце
    Куди покладеш моє серце?
    У серце своє звісно.
    У серці твоєму так тепло.
    А може у ньому тісно?
    Хоч зовні здається маленьке,
    Насправді велике – велике.
    І серце – то зовсім не скринька,
    Хоч стежка до нього вузенька …
    У ньому степи й океани,
    У ньому глибокі тумани,
    У ньому яскраве сонце
    Світить в маленьке віконце …
    А може візьмеш у долоню?
    Хіба тобі я бороню.
    А може підкинеш у небо,
    Але упіймати теж треба …
    А може повісиш на груди
    І я не піду вже нікуди?
    Буду любуватись сонцем,
    Що грітиме через віконце …
    І навіть коли я далеко,
    Не маю з собою серця.
    Лише невеличку частинку
    Позичив собі на хвилинку …


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Володимир Бойко - [ 2018.02.19 22:14 ]
    * * *
    Не перейди ту межу
    Честі – від знади до зради.
    Втрапиш у сутність чужу,
    І не одержиш розради.

    Не заблукай у гріху,
    Не оступись, бо ніколи
    Більше не буде шляху
    Вийти з порочного кола.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  37. Сергій Гупало - [ 2018.02.19 21:25 ]
    * * *
    Я легко – жайвором літаю,
    Проміння сонця – струни – рву.
    І кличу пісню, кличу Таю,
    Плекаю пам’ять зорову.

    З горіха зерня люба-мила,
    Іти до інших не дає.
    Вона, як мама, раму мила,
    Тому-то серденько моє

    Із нею разом на обійсті
    Пливе, наповнене життям.
    І я не раз,не два, а двісті
    Разів почув серцебиття

    Своє, її, а значить – наше.
    Слова крихкі – якась мана.
    І вже ніхто нам не підкаже:
    Це щастя чи нещастя в нас?..


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (5)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.19 19:43 ]
    Сивий сон
    Зимі не завше притаманні
    Ці відчуття: як дощ-мусон,
    Весь день – немовби у тумані,
    Весь день – неначе сивий сон.

    І часу невагомі хвилі
    Навіюють сонливий стан.
    І дрімота до ліжка хилить,
    Повіки склеплює й вуста.

    Ще у саду так біло-біло,
    Пускає позіхи зима.
    Природа – мов осоловіла,
    Дрімає стоячи, сама.

    У флегматичнім часоплині
    Сонливе бачу диво он –
    Немов жаринами в каміні,
    Вогнями закуняв неон…

    18.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (5)


  39. Ірина Вовк - [ 2018.02.19 18:58 ]
    "Майдан: на 4 роковини"
    Ромчику… Гурику… Очі твої тернові…
    Поле Життя несходжене… тихо на Полі Крові…
    Лихо на Полі… Холодом віє лихо…
    Чом же завжди перед боєм – так божевільно тихо…

    Ніч яка – Боже! – тривожна... підступна… свавільна…
    Зараз або ніколи!.. Буде Вкраїна вільна!
    Вільна… велична… розкута – як в піднебессі птаха…
    Мовлено тричі: «БУТИ»!.. Неба простерта плаха -
    «Смерть ворогам»!..

    …Конає
    Лжі безпросвітня темінь...
    Що то готує день нам? - вигострить з серця кремінь?..
    Виносить в серці щемінь… пізні слова любові…
    Що то готує день нам! – Стежку на Полі Крові…

    …А що росте без коріння? -
    тіл крижана безодня…
    …А що зійде без насіння? –
    з сонцем… Небесна Сотня…
    А що по ній заграє? -
    скрипка… між хмари сині…
    серце без сліз заволає:
    «пливе кача́ по тисині»…

    Серце без сліз заплаче – і стрепенеться птаха…
    В крівці терпкій гарячій Неба роздерта плаха…

    «Ка́ча пливе»… Одначе
    людно на Полі Крові –
    Тиха молитва, наче
    пізні слова Любові…

    …Серце стерня поколе… Сповниться болем ущерть:
    «Зараз або ніколи!
    Всі на Майдан!..
    На смерть!»*


    *Останній запис Романа Гурика перед смертю.



    18 лютого 2018р


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (7)


  40. Василь Світлий - [ 2018.02.19 17:05 ]
    Якось тужливо
    Перевелися зими кволі,
    Злі перевіяли вітри.
    І тільки зорі, тільки зорі
    Не всі попадали згори.

    Далеко сонце не в зеніті,
    Сусідські докучають пси,
    А так хотілося трембіти,
    Небесні чути голоси.

    Колишнє – постать величава,
    Забуте – слава і стежки.
    Не вимальовує уява
    Дитинства милі береги.

    Усе минається на світі.
    Здобути- втратити-піти…
    Сьогодні надто є не світлі
    Примхливо плетені рядки.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (22)


  41. Сонце Місяць - [ 2018.02.19 17:00 ]
    лютий
     
    місто вистелює відстані
    понад & понад
    тихо сковзнувши від стіни
    блискає вогник

    дегенеруючи пристрасно
    вдома & втома
    сяйні бажання вистигнуть
    як до вподоб їм

    вíват о зоряний рицарю
    довга ~ не довга
    путь через присмерки

    та й перемога




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (20)


  42. Інеса Завялова - [ 2018.02.19 16:55 ]
    Тихо з тобою
    Тихо з тобою...

    Края неба, края хмаринки
    Я торкнувся рукою.
    Ніжні дотики шастя,
    Тремтливі хвилинки.
    Так сміливо літає
    Моя вільная птаха.
    Я за тобою, кохана,
    та хоч би й на плаху.
    Тихо літаю...
    В озері краплі прозорі
    Говорять з тобою.
    З чистою росою,
    З сонцем ранковим
    Я шепотів про нашую долю:
    Вони нас освятять,
    Вони нас зігріють,
    Люди не люблять,
    Люди нас кривдять.
    Батько та мати
    Нас розлучають.
    Сміємось ми птахами,
    Сміємось зорею,
    Літаємо високо,
    Коханням літаєм.
    Тихо з тобою...
    Світлими крилами,
    Світлими маревами,
    Ангелами ясними
    Ми красиві з тобою.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Ночі Вітер - [ 2018.02.19 14:34 ]
    Машка-замарашка
    Я готую смачно-смачно
    Так, що дух захопить враз.
    Кухня в мене – місце злачне,
    Нагодую без образ.

    І, повірте, всім згодиться,
    Особливо мужичкам.
    Встигну я причепуриться
    І з вечерею подам:

    Бутильок крутої бражки,
    Пиво, водочку, абсент,
    Коньячок, кому не тяжко.
    І до спальні, - на десерт!


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (16)


  44. Лілія Ніколаєнко - [ 2018.02.19 14:13 ]
    Одкровення змія
    Глава 1.

    Я музою твоєю не була,
    (а втім, як знати потайні бажання?).
    Жагучі ноти, ніби друзки скла,
    Так дзвінко б’ються, так нестерпно ранять,
    Що аж з душі сочиться кров і крик,
    До забуття цнотливу тишу поїть.
    Чи ТИ героєм був моєї гри,
    Чи лиш фантом, навіяний тобою?
    Не знаю, що робитиму я з ним –
    На біс покличу чи пошлю до біса.
    Втомилась я. В красиву клітку рим
    Не ловиться твоя душа-гульвіса.
    Тим часом інша (добра і земна)
    Наллє тобі трояндового чаю.
    Про мене ж, мій нескорений, не знай.
    Мовчатиму. А люди хай гадають.

    Глава 2.

    Я створена була з твого ребра,
    Та віддалася змію на поруки.
    І вирвалось прозріння із пера:
    У тебе – муза, а у мене – мука.
    Давав талант, але не відав Бог,
    Що вірші стануть одкровенням змія.
    Та яблуко було одне на двох.
    Не поділили. Попіл рай завіяв.
    І не дано знайти святий Грааль
    Тому, хто осягнув гріховність раю.
    Нам соромно зірвати одяг-фальш,
    Лиш у рядках нага любов гуляє.
    А ти хоч небо розпиши жалем,
    Хоч всоте відречися від натхнення.
    Не виросте з гріха новий едем.
    Для Єви ти не вимолиш прощення.

    Глава 3.

    Напнув лукавий Ерос тятиву.
    Спокуси на землі снують юрбою.
    Я іншого кохаю наяву,
    Та зраджую в поезії з тобою.
    А ти люби лиш музу і не смій
    Живих вінчати лаврами богині.
    Нас пов’язав навіки хитрий змій,
    Спаливши наші крила янголині.
    І знову випадає чорна масть,
    Жага у жилах закипить сильніше.
    Хай муза мій цілунок передасть,
    Взамін не жду нічого я, крім віршів.
    В них істина й омана обнялись,
    У них розмай замерзлі душі будить.
    Пишу без адресата вкотре лист.
    А що між нами – хай гадають люди.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (1)


  45. Ольга Паучек - [ 2018.02.19 13:26 ]
    ... блаженніше й не треба
    Потріскують дрова в печі
    У полум"ї бажання,
    Сердитий вітер за вікном
    Вимолює зітхання...

    Душа зігріється у снах
    Теплом твоїх долоней
    І не котитиметься дощ
    З очей слідом солоним...

    Потріскують дрова в печі
    І зігрівають небо
    Тепло душі в полоні рук -
    Блаженніше й не треба.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  46. Олена Багрянцева - [ 2018.02.19 11:43 ]
    Забувай про свої тривоги і слухай дощ...
    Забувай про свої тривоги і слухай дощ.
    Пароплави твої повертаються в тиху гавань.
    Утомилась земля одягати холодний саван.
    Зачекався весни посивілий від смутку гравій.
    Віє білим теплом від самотніх цукрових площ.

    Зачиняй мої двері і грій у долонях сни.
    Виривай сторінки, на котрих причаїлась зрада.
    Не вагомі тепер помилки і колишні вади.
    Доведеться тобі ще чимало сказати правди.
    Бо розтануть сніги.
    Бо світанки зійдуть ясні.
    19.02.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  47. Галина Михайлик - [ 2018.02.18 23:50 ]
    *****
    Я дякую Тобі за цю сльозу,
    за мій політ, іще такий недавній,
    п'янких думок немовлену красу
    в морозяній казковості різдвяній,
    барвистих вогників космічну пектораль,
    вібрації єдвабних обертонів…

    Портал цей зачиняється, на жаль.
    У буднях особистих марафонів
    між турнікетів правил і умов,
    умовностей надуманих паролів –
    дистанція засніжених верстов
    в туманності гіпотетичних ролей…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  48. Вікторія Лимар - [ 2018.02.18 23:33 ]
    До світлої пам'яті Сергія Нігояна
    Душа здригнулася – завмерла:
    Крижини дотик, спалах – струм
    Пробіг по тілу, наче жерлом
    Дістав глибин сердечних струн.
    Майдан січневий - ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ
    Число трагічне - ВІН упав!
    Смертельний постріл перший, другий…
    Не випадкові – кожен знав.
    Сім’я його із Карабаху
    До України прибула.
    Шукаючи притулку, даху,
    Війною скривджена була.
    Березноватівки оселя,
    Що недалеко від Дніпра,
    Село квітуче і веселе –
    Там підростає дітвора.
    На землях щедрих України,
    Що стала рідною йому,
    Він народився – став їй сином,
    Сергієм названий тому.
    Вірменська й українська мови –
    (Шевченка з пристрастю читав)
    Обидві рідні , безумовно,
    Та й вірші залюбки писав.
    Гвардійцем звали, бо сміливий,
    Дорослий, мудрий чоловік.
    Та погляд добрий,світлий, щирий.
    Все сам вирішувати звик.
    Як проповідник, до молитви
    Звертався часто і читав.
    Обрав безкровний шлях у битві,
    До миру словом закликав!
    Та не судилося – жорстоко
    Життя цей постріл обірвав.
    У снайпера холодне око –
    І справно, влучно він стріляв.
    Потвора хижа і кривава
    Продовжує ганебний шлях.
    У двадцять років обірвала
    Життя – у вирій злинув птах,
    В останній! Порожнеча, туга
    Та відчай в батьківських серцях!
    Невичерпного болю смуга
    Безжалісно забила цвях.
    Війна не має виправдання!
    Страшна дорога – в нікуди…
    А Батьківщина – у стражданнях.
    Народе, розум свій буди!
    Юнак мав мрію й віру чисту,
    Щоб врятувати рідний край.
    Це Нігоян Сергій! Всевишній
    Покликав душу світлу в рай!

    01.01.2018
    Свидетельство о публикации №118021900083






    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  49. Домінік Арфіст - [ 2018.02.18 20:52 ]
    доля
    я їм твій хліб, о доле моя дивна…
    плачу́ піснями… пла́чу у ночах
    у кляшторі зачинений монах…
    сміюсь у небо – сонячна дитина…
    Еллада… доля… далина ельфійська…
    розчинена у морі кров дорійська…
    із темного колодязного дна
    мені небесна сяє глибина…
    веде мене прозорими віками
    античний усміх молодої мами…
    у хвиль не затихаючий потік
    я словом задихаючись – утік…
    утік не я… втекла земля з-під мене…
    я арфою Орфея… з ойкумени
    до Таврії лечу-лечу здаля…
    колись мене обні́ме ця земля…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  50. Гренуіль де Маре - [ 2018.02.18 20:26 ]
    Та відчепись уже…
    Одчепися, моя печале –
    Що ж ти назирці йдеш за мною,
    З ринви скапуєш снігом талим,
    Повниш хату порожню луною?

    Глянь: синіють сніги під вечір,
    Шерхне крига в слідах слюдою…
    Забуваю невдалі втечі
    І від тебе, й від себе самої.

    А вона чимчикує – й годі,
    Щось на вухо мені бурмоче
    Про відлигу і зимні води,
    І позиркує жалісно в очі,

    І воркоче котом приблудним…
    Їй би, як і тому котові,
    Щоб не в свято лиш, а й у будні –
    Кусень хліба і дрібку любові.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   487   488   489   490   491   492   493   494   495   ...   1855