ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.15 10:53 ]
    Зима


    Амур задуб на дереві... Зима.
    Стріла примерзла кінчиком до шиби.
    На столику надкушена хурма,
    Качан капусти, хрін, баньката риба.

    Засніжений будинок між доріг.
    Укрився Карлсон шоколадним пледом.
    Одну стрілу скупий амур беріг.
    А бджоли крижані дзуміли: "Меду б...".

    Снігурку ніс чорнявий бородань.
    Рядилися вчорашні мацапури.
    На підвіконні гибіла герань.
    Сороки скрекотіли: "Ні - цензурі...".

    Лягали спати дітки, пси, ченці.
    Ліпились нісенітниці на стіни.
    Амур тримав насіння в кулаці.
    Горобчик цюкнув - хто ти? - у коліно.

    Блукали гноми в гетрах морквяних,
    Тепла й чудес шукали серед люду.
    Скрипіли берці... Бій титанів стих.
    "Нутеллу" смакувала тлуста Люда,

    Хиталась абажурна бахрома.
    Коханий потенційний ніс ялинку.
    Тремтить амур на дереві... Зима.
    ...хто принесе божкові одежинку?
    ..
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  2. Козак Дума - [ 2018.01.15 08:39 ]
    Серце
    Відомо: досвід – завжди сила,
    однак це лише словеса…
    Чому б життя нас не учило,
    а серце вірить в чудеса!..

    Голубить заповітні мрії,
    у казці думкою живе.
    Плекає чарівну надію
    і небом зоряним пливе.

    Біда його на шмаття крає,
    та щастя склеїть далебі…
    Отак життя і протікає
    у єдності і боротьбі.

    14,16.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  3. Козак Дума - [ 2018.01.15 08:56 ]
    Краще гірка правда
    Нещадну правду краще говорити:
    хоча і ранить, але час лікує,
    брехнею ніж надію подарити,
    що заспокоїть, а затим – лінчує!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:23 ]
    "Між Землею і Небом" (вальс)
    Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
    і твій погляд зависне, як висне захмарена синь -
    ти втомився з дороги, втомився від марного бігу –
    ти спинися – на Бога – спинися. Приста́нь – і спочинь…

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зморена Путь.

    Ти спинися, мій друже, на мить між отими снігами,
    між Землею і Небом зависни хоч зором німим -
    між крутими земними і білими хмар-берегами
    Віз везе Чумаків… Гей ви, коники, нумо за ним!

    Над тобою гасають на конях баских вітровії,
    заметілі, як панни-Сніжанни, сніжинки метуть…

    А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Праведна Путь.

    Ген на білій мережці змережана батькова льоля…
    Мерехтить, як зоря, його чинна-невинна душа…
    І тече-не стече в білий світ нерозтрачена воля,
    як тече молоко, коли смокче дитинно лоша.

    …І тоді - молоді, щойно вбрані у сніг заметілі
    свій танок новорічний одвічний святочно почнуть…

    А в твоїм надлегкім і прозорім – наснаженім тілі,
    наче віхола біла, біжить твоя Зоряна Путь.

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення".-Львів: Логос,1997.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  5. Козак Дума - [ 2018.01.14 17:20 ]
    Тіло і кров
    Я бачив, як брати вкушають тіло Бога
    і кров’ю запивають усе те…
    Лежить куди в нелегкий час життя дорога?
    Куди вона усіх нас приведе?..

    До спадщини Творця підхід такий хвилює,
    картина ця спокою не дає,
    бо один одного їдять миряни всує
    і ладні горло гризти за своє.

    Та за своє – то півбіди, вражає інше,
    на даний час біда в другому вже:
    Їдять живих людей і з кожним днем все більше,
    ще й кров’ю запивають, за чуже!..

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Вовк - [ 2018.01.14 17:31 ]
    "Оком, чи словом, чи співом..."
    Оком, чи словом, чи співом,
    чи то нечистим посівом –
    темним неправедним гнівом
    розпочинається рік –

    грішним, порочним зачаттям,
    зламаним білим лататтям,
    чи материнським прокляттям –
    гнів несусвітній упік.

    Свічка в руках побіліла,
    свічка в руках обімліла,
    свічка в руках обміліла –
    хуга відьомська гуде –

    холодно ніжкам ізбитим.
    холодно плічкам невкритим,
    холодно вічкам невмитим –
    свічка
    по воду
    іде…

    Снігом – босоніж… скажена!!!
    Снігом – босоніж… блаженна!!!
    Йде в снігопад Магдалена,
    Де всепрощенна Кутя…

    …Спалахом б'є зоряниця,
    Обертом йде паляниця –
    Десь там злучається Трійця:
    Йосиф…
    Марія…
    Дитя…

    Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  7. Мирохович Андрій - [ 2018.01.14 16:43 ]
    а серце що
    велике втомлене серце
    як старий футбольний м’яч
    контролюєш його але
    плач не плач
    якісь сторонні впливають на кожен рух
    вже мовчу про гравітацію силу удару
    божий дух
    а коли вже виходиш на лінію
    коли вже сам на сам
    з`являються янголи
    розверзаються небеса
    в них неприємні лиця слова гіркі
    ти поза грою
    і сперечатись якось не з руки


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  8. Козак Дума - [ 2018.01.14 16:31 ]
    Василя
    Як зима вертає в літо,
    так Василь проходить світом.
    Тож дозвольте привітати
    вас із цим веселим святом!

    Засіваю хату житом,
    у достатку аби жити.
    Вам насиплю ще пшениці
    на пухнаті паляниці.

    Щоб вареники пузаті
    не виводились у хаті,
    а також на пампушки,
    пиріжки і галушки.

    Додаю ще дрібку проса
    на густі травневі роси,
    на багатий урожай
    і на пишний коровай.

    Наостанок повну жменю
    засіваю вам ячменю,
    щоб дістало й на черінь.
    Слава Господу! Амінь!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  9. Мирослав Артимович - [ 2018.01.14 15:45 ]
    Сумно…
    Хотів промовчати…Але ж…
    Мовчанню теж межа буває,
    Коли поезію, без меж,
    Снобістська велич заливає.

    Одні у класики себе,
    Самодостатні, записали,
    А інші – тицяють щодень
    Без мір наплоджені шпаргали.

    Де ж поміркованості дух,
    І доброзичливості риси? –
    Лиш менторства їдкий сопух
    Й поламані у чварах списи.

    І кожен бачить лиш своє,
    А право інших зневажає…
    Як Конституцію, що є, -
    Але гаранта в ній немає…

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  10. Павло ГайНижник - [ 2018.01.14 13:07 ]
    ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)
    ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)

    Великий вибух – то оргазм Любові,
    Божественного прагнення життя
    У задзеркальній духовій вимові
    З Омеги в Альфу Сло́ва майбуття
    Космічної спіралі – в часи но́ві.
    Екстаз народження небесного буття
    Із порожнечі форми в світоснові,
    Зі смерті в дерть, у коло зачаття́
    Матерії живої, в ква́нти просторові
    Пологів Всесвіту. Він – таємне́ дитя
    Розлучення Галактик й сили волі
    Коду Енергії. Зіро́к серцебиття
    І апогей Нуля у Ма́ксимі. В цім лоні
    Є прірва Усьогó і чрево сповиття
    Реліктів Ха́осу і Ладу, пульс сваволі
    Запліднення Шляху́, земного сум’яття!

    Павло Гай-Нижник
    14 січня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Татьяна Квашенко - [ 2018.01.14 10:12 ]
    Старо-Ново-Годное
    Под звон колоколов,
    звонящих на Василия,
    ловлю, как птицелов,
    слова себе по силе

    и кутаю в снежок,
    идущий избирательно.
    Снег – это мой божок
    в кровати из тетради.

    Богам-снегам с небес
    спускаться опрометчиво –
    земля не для чудес,
    чудить здесь нечего.

    В незапертую дверь
    Снежинки - гостьи редкие.
    И птицелов теперь
    как птица в клетке.

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  12. Ольга Паучек - [ 2018.01.14 09:02 ]
    Небесні пушинки
    Наївні Сніжинки
    Додолу з хмаринки
    Пустились у перший похід,
    Спинитись хотіли
    На дерева крону,
    Або на шліфований лід...

    А Вітер Сніжинку
    Так трепетно любить
    Й шанує її чистоту,
    Він дме без упину,
    Щоби не дозволить
    Їй впасти в калюжну сльоту.

    Безпечні Сніжинки
    Небесні пушинки
    Покинули батьківський дім,
    Мандруючи світом,
    Кружляючи з Вітром
    Приносили радість усім.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Сонце Місяць - [ 2018.01.14 03:12 ]
    Проза
      
    титанія виходить із квартири
    на двір крізь парфумований відстій
    із нотками поцвілості й сечі
    кому під’їзд кому доречний нужник
     
    спішить на ліхтарі які дозують ніч
    & спрощують ловитву оберонів
    життя з якими тривіальне порно
    де темперамент означає темп
     
    там похапцем & нахильцем ше пиво
    там сестри не спілкуються роки
    вони докучливі й бездарно злі
    & розповіді їхні безпросвітні
     
     
     
      ✴   ✴   ✴ 
     
     
     
    сусіда, інженер, як те говорять
    з рейок з’їхав воював на сході
    вернувся пив над головою
    у самоті до світу колобродив
     
    затим його убив один краянин
    було встановлено, в автопригоді
    але водій пройшов усі контролі
    & живши майже безталанно
    засмучений, залишений на волі
     
    заходить на могилу після свят
    де з фото, ксерокопії простої
    йому всміхається солдат
     
     
     
      ✴   ✴   ✴ 
     
     
     
    позбавлені інтелекту
    те саме що божевільні
    тільки порядком чесніш
     
    загублять останній гріш
    погладять якого пса
    підуть посцяти в під’їзд
     
    за них потерпає зміст
    за них воюють солдати
    за них депутати всі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  14. Юрій Кисельов - [ 2018.01.14 01:27 ]
    Сіймо!
    Новий рік нині тільки на старті –
    ще не знати, що він принесе…
    Та шануймось – бо ми того варті –
    і подякуймо Богу за все!

    Україна в цей день посіває,
    аби рік обдарив нас добром.
    Хай же чують Париж і Гаваї,
    як щедрівки дзвенять над Дніпром!

    Не лише на врожай цьогорічний –
    ми ж не хлібом єдиним живі –
    сіймо «добре, розумне і вічне»,
    знань і мудрості зерна нові!




    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  15. Сергій Гупало - [ 2018.01.13 23:11 ]
    * * *
    Задалеко зайти – це немовби проблема сучасна.
    Небезпечно свій розум у сварці колег оголити.
    І терпимо – намріяні острів, папуга, піастри,
    Там ти зранку ще цар, а під вечір – не більше, ніж митар.

    Золотитися буде свобода від лисого чорта
    І полегкість у темні легені впливе кофеїнно,
    Забуруниться кров, бо забракне об’єму в аорті;
    І тому ти спинився, всміхнувся, пішов, як по мінах.

    І тобі все можливе і навіть болить Україна,
    І альбомні бажання знецінені, як випадкові.
    Та удруге не жити. Ця істина – ніби провина.
    Замовкають думки, що масони затіяли зговір.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  16. Володимир Бойко - [ 2018.01.13 22:05 ]
    * * *
    Усе безповоротно відлетіло.
    І надаремне думати про те,
    Кому тепер твоє належить тіло,
    Для кого твоя усмішка цвіте.

    Кого твої іскринки зігрівають,
    Кого твої торкаються уста,
    Для кого твій чарівний сміх лунає…
    Усе даремно – ти уже не та.

    Лишилася жевріюча надія,
    Благенький промінець в суцільній млі.
    Його я загасити не посмію,
    Бо як без мрії жити на землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (4)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 20:45 ]
    Учися
    Поетичний ліпиться пиріг,
    Заглевкий і кострубатий трохи.
    Засніжило? Пишеться про сніг.
    Ляпає із неба? Про вологе.

    Непогано базграти на пні,
    Прямо в душу зазира природа.
    Зачесалось дещо у мотні?
    То не гріх згадати і Ерота.

    В генія жар-птиця у руці,
    Він ширяє, я ж – цургичу пішки.
    На товар знайдуться покупці:
    Заковтнуть і ліверку, і кишку.

    Крутить задом в хащах павіан,
    Він самичкам симпатичний, любий.
    Кажуть, я – бездарний графоман,
    Що не втну – не ліпиться докупи.

    Ну то й що? Є гроші, інтерес,
    Щоквартально видається книжка.
    Утомився від прем’єр, імпрез:
    На Парнас пролізла сіра мишка.

    Тьохкає у пущі соловій,
    Бездоганні голос, партитура.
    А в інеті розкидають гній,
    І росте гора макулатури.

    А сатирик – підлий критикан -
    На титана марно кудкудаче.
    У Пегаса видоїв роман,
    Скоро друк. У мене вчись, чуваче.


    13.01.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  18. Домінік Арфіст - [ 2018.01.13 20:42 ]
    святий Домініку...
    святий Домініку, небесний патроне мій, братику,
    тепер зобов'язань на себе ніяких ніза́що не братиму…
    я житиму у простоті і безслав’ї дитинної радості
    (це та́кож гординя та вихід єдиний в моїй безпорадності)...
    в парадності слів – там ні совісті і ні порядності
    вирубують рими раби у своїй другорядності...
    святий Домініку, я так і не впорався з розумом
    тобою дарованим... тексти мої не для роздумів...
    я слово дароване й роздане поза законами...
    я не володію умовностями і канонами...
    удвох по світах манівцями мандруємо з Музою...
    я тихо живу – тільки плутаю Мову і Музику...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 19:44 ]
    Межінь
    1

    Єхидна слина - для сполуки слів,
    Чуже матюччя, що в борщах не тоне...
    Стою в імлі - одна із тих послів,
    яким ні орденів, ні заборони.

    Огляну лабіринти. Є свіча.
    Тьма артефактів, алогізмів. Кулі...
    О, як мені штормів не вистача!
    Козацькі чайки й весла затонули.

    Сваволя, брехні. Божество - хосен.
    Розлазяться вільготні небораки...
    Хто не зловився в шори - той спасен.
    Побачить юнь осонцену Ітаку.

    2

    На сході небо - аспідний кумач.
    До новоріччя дожили... до снігу.
    Маріє, мати Божа, розтовкмач -
    Хто втихомирить зайду, печеніга?
    .........
    2018



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  20. Вікторія Лимар - [ 2018.01.13 19:25 ]
    Старий Новий рік
    Щойно Новий рік зустріли,
    Вже "зістарився", прийдешний!
    Щось, мабуть, не зрозуміли,
    Та коли ж він встиг, сердешний?

    Тільки радісна малеча
    (Не боїться холоднечі)
    Мріє, буде посипати!
    І здоров’я всім бажати!

    Відкривайте двері, хутко!
    Сиплеться зерно навколо!
    Жити будете без смутку!
    А віддячити готові?!

    Жарти,вірші гарні линуть!
    Рік СТАРИЙ НОВИЙ крокує!
    Біль, нещастя й горе гинуть!
    Хай на зле не провокує,
    Щастя, радість, мир дарує!

    13.01.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  21. Василь Світлий - [ 2018.01.13 14:12 ]
    Свічадо
    Світе поезії бездонний,
    Світе на кінчику пера,
    Світе таємний, благородний
    Світи нам, світе, для добра.
    Не мною пройдені дороги,
    Не мною пізнані шляхи,
    Не мною випиті тривоги,
    Твоє це, світе! Все твоє…
    І не підкорені вершини,
    І недосяжні береги,
    Для рукотворної людини…
    Мовчи, мій голосе, мовчи !
    Зоря досвітня, янгол вроди,
    Ти - клич, що кинутий пітьмі.
    Скаламутити чисті води
    Не удається чортівні.

    ***
    Я – твій, мій світочу, мій світе,
    І від початку по всі дні.
    В тобі – світитися й згоріти,
    І воскрешатися – в тобі !

    13.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (13)


  22. Олександр Сушко - [ 2018.01.13 11:16 ]
    Опукле
    Замало у поезії вогню,
    Мудрується сумне, про вишні сфери.
    А треба еротичне, в стилі ню,
    Амури зачекались та Венери.

    Обожнюю жарке, на злобу дня,
    Аби у кожнім слові охи й зойкіт.
    Химери безтілесні - то дурня,
    Попухнуть читачі верліброокі.

    Сплітаються жагучі тілеса
    Аби пустими не були колиски.
    А євнухів обурює краса,
    Їжачаться мотрони монастирські.

    Закохані покращують геном,
    Бринькочуть серенади на віолах.
    А у поснулих скиснуло вино,
    Смикнув пеньок останній стоматолог.

    Горобчик на кватирці "фіть" та "фіть",
    У ліжку мавка мружить оченята.
    Кладу перо. А ви собі пишіть.
    Пора у рай, закінчую руладу.

    13.01.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 11:49 ]
    Істини хочу і сонця...
    Наводжу коментар клона-ніка, в якому події описані з точністю до навпаки.
    Я завжди полюбляла архаїзми чи маловживані слова. Свобода творчості.
    Ніколи не дозволила б собі "вельбучний" вживати саме тому, що в селі Вельбівне жив поет, нині покійний...
    Підозрювати в навмисному вживанні слова може той, хто сам спроможний на таке.
    Ми дискутували з Г.Михайлик, Галина вибачилася, мабуть, визнала, що підозри невмотивовані.
    Її переконувала Любов Бенедишин.
    Перипетія зі словом ВЕЛЬБУЧНИЙ дивна, я б її не згадувала, якби не оцей коментар якогось Валена Серца.
    Помітила його лише тоді, коли публікувала есеї Ірини Кримської-Лузанчук про своє зібрання творів.
    Сказати, що я дивуюся брехливості...нічого не сказати.
    Адже я знаю Ларису Пугачук-Прокопенко лише як жінку, яка просила для неї лишити дві мої щойновидані книги, палко просила, листовно. Придбала їх... Вихваляла. По телефону в день придбання. У коментарях захопливих на сайті.
    А через певний час написала ця ж Лариса, що есей "Сповідь поета в капличці "Птахокардії""...це висміювання її життя. Наче ми з Іриною її там описали. Як таке зі здоровим глуздом вбачати можна? Яка ціль була того звинувачення... Що нею рухало? Моя захоплива шанувальниця неприємно подивувала.
    Я у відповідь написала, вимагала вчитатися, визнати, що оббріхує нас - мене та автора есею.
    Адже там про мою творчість. Шість есеїв подаю разом, читайте, хто хоче.
    Лариса таки вибачилася. (Пояснила тим, що вона Ірину Кримську-Лузанчук... сприйняла як Ірину Лівобережну з іншого сайту. Але ж є текст есею. Де там про її особисте життя - незнайомої мені Пугачук? Абсурд).
    Нещиро.
    Потому неприязнь її помітна аж-аж.
    Ось вже клон якийсь мене намагається звинуватити в чомусь... Я писала прилюдно на сайті Прокопенко-Пугачук, що не хочу про неї чути, знати після такої історії. Я не принижувала її. Це мене обплітали брехнею.
    У жодних інтригах участі не брала.
    Про яку травлю можна вести мову... Хто кого "травить"...
    Я осторонь подій на сайті лишаюся давно. Подеколи заходжу, щось публікую.
    Засилля клонів приводить до того, що вони коментують в образливому тоні, оцінюють. Вискакують, як чортики з табакерки. Хто є хто?
    Я підтримую деяких авторів у небажанні спілкуватися з особами, що змінюють своїх клонів-ніків. Реальна особа остережливішою була б. Щодо обсценної лексики - Любов Бенедишин проти неї. Нам читати тексти анонсовані доводиться. Це як...вступити у лайно словесне.
    Вален Серц (невідомий телепень) провокує, пише дурниці римовані. Як от сьогодні. Віршик, на який я не зверну уваги.
    А Олександра Сушка пропонує видалити...
    ...
    Чи серйозні автори лишаться на ПМ?



    Вален Серц (М.К./Л.П.) [ 2018-01-09 22:38:33 ]
    Здається, що досить відповідна тема.
    Я виступаю як сторонній спостерігач, але як і небайдужа людина також. Отож, можна вважати, що я виступаю із позовною заявою...

    Щодо суті проблеми.
    Приблизно у квітні 2017 р. О. Сушко, переважно непрямим чином, але із надзвичайною наполегливістю почав виявляти вороже ставлення шляхом неоднозначних коментарів та віршів із неприємними натяками у бік Ю. Ерметова.
    Десь у травні розпалився конфлікт між Г. Михайлик та С.-М. Залізняк з приводу вживання слова "вельбучний". Під час цих суперечок С.-М. Залізняк почала відкрито принижувати Л. Прокопенко. За яку й вступився Ю. Ерметов.
    В якості спроби розв'язати це противостояння Ю. Ерметов опублікував аналітичну записку з приводу того твору С.-М. Залізняк, у якому вживалось слово "вельбучний". Зміст записки був дещо негативний стосовно С.-М. Залізняк, хоча якихось образ й не містив...
    Саме після цієї записки почалась відверта травля Ю. Ерметова з боку О. Сушка. І з допомогою публікації віршів, і з допомогою коментарів на сторінці Ю. Ерметова. Хоча безпосередньо прізвище Ерметова не вживалось, але ті образливі й навіть принизливі епітети, які вживались під час коментування Ерметова, дозволяють встановити безпосередній зв'язок поміж образливим змістом творів О. Сушка та, в даному випадку, особистістю Ерметова.
    Ю. Ерметов майже не відповідав на образи Сушка, за винятком однієї публікації. Та однієї відповіді на брутальний коментар Сушка на своїй сторінці. Після цього доступ Сушку до сторінки Ерметова був закритий.
    Але окрім надзвичайно дикої та нешляхетної поведінки Сушка вражаєче-неприємним виявилось мовчазне, а в багатьох випадках навіть схвальне ставлення авторів сайту ПМ до цієї травлі.
    Зокрема, непряму участь у ній прийняли Я. Чорногуз, Л. Бенедишин, М. Артимович, В. Дениско, В. Кузан та іще цілий ряд формально поважних авторів.
    Майже від самого початку Ю. Ерметов припустив замовний характер травлі, про що він відкрито і написав Сушку. Пізніше у одному з творів сам Сушко в цьому й зізнався. Тобто існує, вочевидь, іще якась фігура (скорше за все, літературна) за межами сайту, яка й ініціювала травлю.
    А сьогодні О. Сушко у своєму вірші "Я – кілер!" спробував перетворити цю травлю на свій подвиг або навіть на заслуговуючу поваги справу.
    Мені ж особисто, як сторонньому спостерігачу, просто цікаво, що ж викликало ці напади? Переглянувши у розділі "Коментарі" на сторінці Ерметова дописи навіть до тих творів, що були пізніше вилучені, а також ті, які він залишав на сторінках інших авторів, я не побачив жодної невмотивованої з його боку агресії або навіть критики в чиюсь сторону взагалі.
    Таку поведінку, у першу чергу, О. Сушка, а також мовчазну байдужість більшості авторів цього сайту я вважаю неприпустимою. О. Сушко, як виконавець брудного замовлення, повинен з цього сайту зникнути назавжди. Хоча мені особисто було б набагато цікавіше дізнатись, хто ж насправді попросив його розпочати це "літературне переслідування" або навіть "вбивство"?


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Шоха - [ 2018.01.13 10:35 ]
    Мелодійні парафрази
    ***
    Нема у мафії бентеги,
    а у політиці – війни,
    у небі – альфи і омеги,
    у Інтернеті... лише теги:
    куми, свати і ...брехуни.

    ***
    Росія обирає пацана.
    Європу обирає Україна.
    Релігію диктує сатана.
    Ну, а Корея має Су-кын-Ына...
    І поки дочекаємося Сина,
    то світові – капець або хана.

    ***
    Донбаський злодій навкруги,
    донбаський злодій...
    І плаче коник без ноги –
    нема мелодій.

    ***
    Палала країна,
    палала.
    За нею мафія
    стояла.
    За нею мафія
    блюла.

    ***
    Ой, на горі біда іде,
    яйця у кошики кладе.
    Ой, а на горі
    скотиняки у офшорі
    гроші пакують, аж гуде.

    ***
    А попереду кошовий,
    наче той півень бойовий,
    наче той петя,
    що роками не несеться,
    оберігає кошик свій.

                                          2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  25. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.13 09:20 ]
    Маланка-щедрувальниця
    А Маланка-щедрувальниця
    Гостинцями не нахвалиться,
    Бо водила селом кізоньку
    І співала усім пісеньку.

    У торбину їй накидали
    Пиріжків,горіхів всипали,
    Грушечок, рум"яних яблучок,
    Понесла додому разом все.

    Вранці засівав Василечко
    На добро золотим зернятком,
    Та на щастя й на здоров"ячко,
    Щоби в злагоді жилося всім.

    А за гроші та й насіяні
    Купив Маланці намистечко
    Червоненьке ще й перловеє
    І зізнався у любові їй.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.01.13 01:02 ]
    Жаління
    1

    Жаль чорну кішку з притулку,
    трохи - отих, третю стать...
    Господи, як же тут мулко.
    Де чистота-благодать?

    Рідні оплачуть убитих,
    Ярма осудить юрма.
    Крісла оплачені, свити...
    Правди чекаєш - нема.

    2

    Лантухом - тіло з віконця,
    вбитий безгрішний малюк.
    Істини хочу і сонця!
    ...темінь розвозить віслюк...

    Пошуки ролей, калимів.
    Стріли - будується щось...
    "Ми не мовчали... гули ми..." -
    Крекче дунайський лосось.

    Щуку - вчетверте у річку...
    Перефарбований лис...
    Ріж і монтуй кінострічку.
    Файлів неоновий блиск...

    У віртуальній кав'ярні
    гамір, пахотнява, сміх.
    Орден дали ординарній
    білці - надгризла горіх...

    Звалища бібліотечні.
    Сотий вітряк на піску.
    Нурти украй небезпечні.
    Перепочинь між акул.

    Ажіотажі... банкноти...
    Поле чекає хурдель.
    Серед кіптяви мерзота
    Варить війни карамель...

    3

    Хто б заховав мідні чани,
    Голуба миру шукав...
    Чубляться браття, прочани,
    В жертву несуть ярчука.

    Сльози, віночки, букети...
    У дефіциті Любов.
    Звичні Злоби піруети
    Поміж рясноти церков.
    .........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  27. Сонце Місяць - [ 2018.01.12 21:15 ]
    vigilant
     
    усупереч мовчанню знаєш ти
    про лишки що вертаються на берег
    музейну цвілість символів імперій
    погаслі й мертві маяки портів
     
    ці патина з іржею далебі
    ригідні строфи ледь не подагричні
    чи легіони ймень що крешуть вічність
    із небуття ну щó вони тобі
     
    давно вже літаки не кораблі
    а подорожі не пригоди чи романи
    підстаркуваті діти радше злі
     
    & день новий в якому знов намарне
    снів чатування у дзеркальнім склі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  28. Володимир Бойко - [ 2018.01.12 19:01 ]
    * * *
    Заходить сонце. Золотаві промені
    Ув очі сиплють відблиски вогню.
    Прекрасний світ, і сумувать чого б мені,
    Але жура підточує на пню.

    Людських облич потік пливе, хитаючись,
    Лиш одного в потоці тім нема,
    Того, що серце прагне, завмираючи,
    Довкола літо. А в мені – зима.

    І безнадія огортає хвилями,
    І дням невтішним загубив я лік.
    Ледь ворушу устами обважнілими,
    Мов камінь в горлі, застрягає крик.

    В очах мигтять примарливі видіння,
    Твій образ напливає, мов мана,
    Прибій журби жбурляє на каміння,
    І біль ножем надвоє розтина.

    Заходить сонце...


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)


  29. Домінік Арфіст - [ 2018.01.12 17:10 ]
    випивши мову...
    випивши мову як долю із річки буття
    музику сфер у слова перевтіливши... сенси
    в море безмежне мовчання… безмовне чуття…
    плине поет через коловорот екзистенцій…
    та́натос тане… санса́ра… химерою смерть
    сяє у темному лісі людської уяви…
    променем радості… жаром киплячої лави
    лине з-під ніг дорога́ і осмислена твердь…
    навпіл любов поділяє себе через біль
    і розділяє… і про милосердя не просить…
    тугу сховає у пісню мільйоноголосу…
    в Бога попросить єдино поетових слів…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  30. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.12 17:27 ]
    Апокриф

    Він вкотре її забував назавжди й остаточно,
    До пральки вкидаючи постіль з легким ароматом
    Розтріпаних кіс і розведених ніг. Кровоточив,
    Ривком видираючи з себе, і криючи матом

    Нервові заломлення губ, зацілованих звіром.
    Стиралась помада, звивалася шия Горгони,
    Як летом вітрильника вільного входив у біле
    Захмар’я гори, а долоня стискала патрони.

    Козацькою чайкою різко врізався в заплаву,
    Не брав полонених, бо пощо їх співи надривні.
    Триножив, вганяючи нігті у спину хлипкаву,
    А в горлі у неї скипали жоржини і рими,

    Бо в неї всі війни свої, бо гештальт перемоги
    Один на мільйон, не такий, що прописано в книгах:
    Отой полководець ввижався, як мінімум, богом…
    Хотіла піддатись, спадаючи снігом так тихо,

    Аж хрускіт фаланг видавався гучнішим за вибух,
    А стріли ключиць поціляли точніше образи.
    …Мій соколе сизий, опівночі снилися риби, –
    Дивилися тяжко, зрізаючи литки алмазом.

    О сизий сокОле, жорстокий, коханий! Твій постріл
    Пласким животом загніздився, пораненим птахом
    Звиває кубельце. Намулами ліпиться острів.
    Покинеш лиш мертвим – без жалю, без болю, без страху…

    Ламаючи крила, стираючи ступні до струпів,
    Укотре навічно ішов в чорні храми на требу,
    Де виклично-гордо гінкою струною прикута
    Та сука, та відьма, нагноєна скалка між ребра.
    3.12.2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (31)


  31. Марґо Ґейко - [ 2018.01.12 15:53 ]
    Наречена
    На обличчя душі натягну забуття арафатку
    Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!
    Випікає все те, що хибує з самого початку
    А торбину думок перекину за голе плече

    На фантазії - кукіль, на пристрасті - мідні вериги
    Одягну і піду, відшукаю собі іншу путь
    Доки можна втекти, доки повінь твоєї відлиги
    Не збурила льодів, підіймаючи спогадів муть

    Хай всихають озера, спокута випарює воду
    Залишає сліди на глевких берегах біла сіль
    Спокусився на юної німфи нефритову вроду
    Розгадав просто неба у шалі пташиних весіль

    Хай не грають оркестри, хай стихнуть пісні солов'їні!
    Хо́ри наших чуттів не триматимуть ніжності стрій
    Не давай ауфтакт! Горло стисли обійми зміїні
    Де померли метелики - рине кажановий рій

    Битим шляхом піду, забувай таємничу мольфарку!
    Що писала вірші, обертала в саке прісний рис
    У будиночку чайному з сузір’їв трусила заварку
    Розливала розваги на будь-який смак і каприз

    Галактичне морозиво клала в озерну креманку
    Найсолоніші з тез вистеляла Чумацьким шляхом
    Та із рози вітрів спромоглася зробити шарманку
    Ну а ти,… чоловіком не став, і не був женихом.

    Наче коней гнідих запрягаю хмаринок отарку
    І проїду повз тебе, молодик мені за ландо
    Вітражами промінь намалюю веселкову арку
    Перетну рубікон, розмежуюсь на «після» і «до»

    Не шукай! Не розпитуй! На наших лазурних дорогах
    Непролазними хащами бігають хижі вовки
    Не полюю уже, не танцюю на чортових рогах
    Не окутую мрії в небесно-прозорі шовки

    Не вдягаю фати, не побачиш північну Аврору
    Іншим світлом засвічена, хоч темний уже мій хітон
    Я сповідала гріх «Адвокату», а не «Прокурору»
    Наречена Христова. Йому віддала камертон.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  32. Павло ГайНижник - [ 2018.01.12 14:08 ]
    СЕНС
    СЕНС

    У вічних пошуках краси,
    До світла щирої любові,
    Йдучи́ крізь себе і часи
    У життєрадісній діброві,
    Ти чуєш тихі голоси
    І гуркіт зкам’янілий крові?

    То з пекла брязкають списи
    І стогнуть батоги шовкові
    У темних сховах. Чорні пси
    Роздерти рвуться веселко́ві
    Чекання мрій. З краплин роси
    Чи спрагнуть вени джерело́ві,

    Щоб не зотліти й до весни
    Пробігти осінь? Не в півслові
    Себе вшкребти в літопис й сни,
    В життєві зорі світанко́ві.
    Взнай сенс таємний й затисни
    В дум зойки серця колискові.

    Павло Гай-Нижник
    12 січня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Сергій Булат - [ 2018.01.12 13:37 ]
    Мої вірші
    В моїх віршах горить неспокій.
    Вони жагу життя в собі несуть,
    Прожитих одним скоком років
    Думок і мрій дорослих каламуть.

    Не знав, забув, чи поталанило,
    Знайшов наразі за таку мету -
    Жар кидати у днів горнило,
    Кувати свою мрію золоту.

    Де легко, важко, загалом - поволі,
    До неї крізь проблеми йдеш,
    Працюєш, до крові в мозолі,
    Друзів і близьких за собою звеш.

    Чи було так, а чи не було,
    Але мабуть таки урозумів -
    Щоб не пропало і загуло
    Давай тому, що захотів.

    Не пхни, крізь силу і до болю
    Свою любов і каяття.
    Не зміниш ти прожиту долю,
    А тільки спалиш майбуття.

    Твої знання - то є неволя,
    А досвід він як корабель.
    Залиш у гавані, чи нові моря
    Пройти йому де загибель.

    Штормить буває, чи ламає,
    Гне стяг додолу, як лозу,
    Знай, що без крові-поту не буває,
    Тре й скуштувати й гарбузу.

    січень 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  34. Ірина Вовк - [ 2018.01.12 12:41 ]
    Вертепні образки: «Марсельєза»…
    Предивна ніч – займається Зоря,
    Пречиста Мати, вбрана у намисто,
    тримає Богом послане Маля –
    і любо так… по-ангельськи врочисто…
    І все б нічого!.. Повниться обрус
    дванадцятьма ознаками Вечері,
    віднині в хаті житиме Ісус –
    прочинені до Світла вікна й двері,
    устелені долівка і поріг –
    вже й люд вертепний ломиться знадвору…
    Чогось Пречистій тінню сум наліг
    І «Stábat Máter» дисонує хору.
    – Не плач, Рахиле! – і кладе Рахиль
    у дар новорожде́нному Дитяті
    пастирський посох і єпітрахіль
    з благаннями Любові й Благодаті,
    бо ось нависла Ірода печать
    і на святочні, божії оселі
    іде війною іродова Рать
    з Косою Смерті на чужім веселлі.

    Пресвітла ніч – народження Христа,
    (махає Смерть Коси сталевим лезом) –
    І у вертепнім хорі нароста
    мелодія звитяжна «Марсельєзи»…

    (Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017-2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 12:28 ]
    * * *
    Чого ти хочеш, лицарю сучасний?
    Лише нудьгу за звичкою несеш.
    Жаркі думки, а сам – як вогнегасник,
    Ніхто не скаже, що ні те ні се.

    Немовби напростець пішов нестримно
    У полі, де цукрові буряки.
    І солодко: приборкані екстрими.
    І змія ти годуєш із руки.

    Наявний рух -- керуєш у злоформи.
    Поняття щезло про героя дня.
    Біжи! Не пізно! У ціні моторні,
    Їх обігріла давня маячня.

    Біжи, біжи, як зайчик, на удачу,
    І спробуй вірити: тебе не доженуть.
    Важезні очі підведе ледачий.
    З тобою він – як жертва куражу.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Гупало - [ 2018.01.12 11:59 ]
    * * *
    Як літай не літай, доведеться
    Впасти нижче поверхні землі,
    Що суцільна і рветься, як серце.
    Ось вона – гойдонулась в імлі.

    І немає отого зупину:
    Падолист, падодзвін, падопад…
    Падо-падо… і ти – бадилина,
    І тебе не вернути назад.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2018.01.12 11:54 ]
    Спасайте!
    Піїт я скромний, наче, не буржуй,
    Позаминулорічну їм тараньку.
    Не помолившись віршів не пишу,
    Вдягаю на кожуха вишиванку.

    Люблю природу, жінку та город,
    Не бряцаю хрестами на параді.
    Із виду - стопроцентний патріот -
    Святе письмо й іконостас у хаті.

    Блукаю поміж строф, рядків і рим,
    Строчу навлежачки, уприсяд, на колінах.
    Поезами завалений весь дім,
    Нема паперу, то пишу на стінах.

    Натруджена скрипить тендітна кисть,
    Проорюють чоло глибокі зморшки.
    Несу добро, красу, благую вість,
    Лише немає ні штанів, ні ложки.

    Казали "Геній! Видавай книжки!",
    А я простак, сприйняв слова на віру.
    Зібрав грошви дві скрині й три мішки -
    Продав гараж, машину і квартиру.

    Поплескав у долоні видавець,
    Подякував за творчість і співпрацю.
    Народ волає "Браво" Молодець!
    Давай, неси труди свої на тацю!".

    Купила книжку жінка, сват і брат,
    За гонорар придбав паленки кварту.
    Немає покупців, кишені мат,
    Полинули до Пізи меценати.

    Дописую верлібрів том новий,
    Обламує талант гілляку плідну.
    Агов, братове! Ось рахунок мій!
    Спасайте, я щезаю, гину, блідну.!

    12.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  38. Василь Світлий - [ 2018.01.12 11:48 ]
    У незвідану далеч
    А мені в далечінь,
    У таку далечінь,
    Де лише далечінь далечіней.

    Де за далеччю даль,
    І за далеччю даль,
    Де ця далеч росте безупинну.

    Це моє – висота,
    Височінь, вишина.
    Піднебесність і вись височіней.

    На високості виш,
    У склепінні горищ
    Маю намір твердий оселитись.


    12.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  39. Козак Дума - [ 2018.01.12 10:00 ]
    13. Праведність
    Сказав безумний, – Вже немає Бога,
    лиш брехуни і злодії кругом,
    не варто нам чекати допомоги,
    пропали ті, хто радує добром!

    З небес Господь людей оглянув спішно,
    безумця щоб розгледіти того,
    чи розуміє він, що Бог безгрішний,
    чи дійсно ще шукає хтось Його…

    Невже їм глупим розуму не стане,
    закон надалі щоб не попирать?
    Чи дурня Люцифер кричить вустами,
    що не потрібна Божа благодать?

    Лиш в праведності вся Господня сила!
    Для людства настає нелегкий час,
    бо праведників майже не лишилось,
    їх з кожним днем все менше серед нас…

    12.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2018.01.12 10:41 ]
    Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
    уявляю веселі бісики
    у очах, що ховаєш ти.

    Ой не зайчики, і не сонячні,
    і не лінії Ліссажу…
    Оживає удень і поночі
    еманація міражу.

    Невидимкою одинокою
    не міняється. І за це
    помережане поволокою
    незнайоме її лице.

    А за віями очі карі і,
    як сугестія у вікні,
    самота моя... А жура її…
    Ще чекаємо...
                       Уві сні…
    Висихають
                       мої гербарії.
    Ну за що
             це усе
                    мені?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (8)


  41. Ірина Сєдова - [ 2018.01.12 03:49 ]
    Не жду
    Я не буду боготворить
    ни тебя, ни кого-то еще.
    Я надежде скажу - гори,
    а мечта снова не в счет.

    Я не буду строить дома
    из песка, сказок и слёз
    или ждать без конца май,
    где полюбит меня Крёз.

    Но навстречу тебе иду
    повернуть просто нет сил
    мою нежность возьми - ту,
    о которой и не просил.

    Январь 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Софія Кримовська - [ 2018.01.11 23:20 ]
    ***

    Тоді іще літалося обом,
    І мірялися мрії, як обнови.
    І світ здавався білим і чудовим,
    І говорилось без крапок і ком.
    І небо розтікалося, як став
    І лоскотали п'яти сині птиці...
    Літалося... А нині тільки сниться
    Небесна гладь, прозора і густа...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (8)


  43. Іван Потьомкін - [ 2018.01.11 17:49 ]
    ***

    «Я не піду за музику, бо сі бою єго крику,
    Бо музика ледащиця, цілий тиждень волочиться»
    Приспівка до танцю

    В понеділок - на весіллі у селі сусіднім.
    У вівторок, як хропе,- скиглять діти бідні.
    У середу - з товариством на буйнім похміллі.
    Накидається на жінку - у четвер з ремінням.
    Порвалися в скрипки струни,- то в п’ятницю чинить.
    А в суботу - припадає знову до чарчини.
    У неділю - піти б в церкву, так штани пропито...
    ...То ж чи варто з отаким-от молодість губити?



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  44. Ігор Шоха - [ 2018.01.11 16:07 ]
    Аномалії мислення
    Може й не все я знаю.
    Факели – то химери.
    Мовлю, – Христос ся рождає!
    Чую, – а ти Бандєра...

    Чую усе про нього,
    але не знаю, звісно,
    що він робив лихого
    більше, ніж комуністи?

    Може, ціляв у спину
    то́му, яке ніяке?
    Може любив країну
    гірше аніж поляки?

    Націю дбав щосили
    і не брехав ні слова.
    А за ідеї вбили.
    Мало нам тої крові?

    Вже і Сосо відмили.
    Люде, питаю знову, –
    чим же вам догодили
    грозні і дяді вови?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  45. Домінік Арфіст - [ 2018.01.11 16:58 ]
    безсоння
    1
    манірна ніч готична… по дотичній
    усі часи… чудесні паралелі…
    пустелі всі і скелі… води вічні…
    азур морів у місячній пастелі…
    я схований у дух гірського вітру
    у павутиння бабиного літа
    у Будду і у сонячного Мітру
    і у мінойські лабіринти Крита…
    вогонь без міри – згасли піраміди
    всі перемоги – Піррові, здається,
    ефеба вік – політ ефемеріди
    життя фарбує і фарбує скельця…

    2
    на павутинні бабиного літа
    лечу-лечу у музику чекання…
    мій літній подив хлипнувши востаннє
    гора ховає сонцем розігріта…
    я відлітаю пасмами туманів
    під колискову лісу в сновидіння
    у журавлине жалібне тужіння
    крізь дивного життя земне тяжіння…

    3
    ми будемо жити… ми будемо жати жито…
    жалітимем все живе і з еллінами дружитимемо…
    ми будемо щастя щадити і щедро сади садити
    судів неправедних-скорих висміювати вердикти…
    впаде золотим зерном наша смерть у зелене диво
    і дихатиме земля уповільнено і правдиво
    і дмухатиме теплом нам на душі шовкове сонце…
    і Богу подякуєм за знесилюване безсоння…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  46. Василь Світлий - [ 2018.01.11 13:53 ]
    Триглядне
    ***
    Поет і муза…
    Не дует, конфуз.
    Сучасний туз не потребує муз.
    Йому цікаво: тема, текст і рима
    (Якщо відверто і коли без гриму).

    ***
    Поет і зламане перо.
    Митець і вкрадена жар-птиця.
    Де творчий стіл – там тускле тло,
    Де був Пегас – вляглась телиця.


    ***
    Вись – стеля, глибина – підлога,
    А творчість стелеться під ноги,
    Можливо винні ті дивани,
    Що наплодились горлопани.

    11.01.18



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  47. Козак Дума - [ 2018.01.11 10:28 ]
    12. Давидови псалми
    Допоки будеш забувати
    й ховати свій від мене лик?
    Чи довго ще себе картати
    я буду, Господи? Мій крик

    почуй, прийди на допомогу
    і ворога стрілою вразь!
    Він не злякався навіть Бога,
    вознісся наді мною враз!

    Як довго ще лунать тирадам
    в моїй знедоленій душі?
    Пишу тобі, мій Бог, рулади,
    сонети, фуги і вірші…

    Очам моїм дай, Боже, світла,
    щоб не заснув я смертним сном
    й ворожа сила не розквітла,
    малим щоб став він, ніби гном!

    На милість Божу уповаю
    і про спасіння знов молю!
    Новий псалом Тобі співаю,
    лиш одного Тебе люблю!

    11.01.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  48. Серго Сокольник - [ 2018.01.11 04:27 ]
    Погляд. Одній...
    Як цікаво дивитись... Примружені вічі...
    -Моно Лізо! "Колись"! Що за "Кодом Да Вінчі"
    Ти приховуєш- зраду свою несміливу,
    Чи чуттєвості зливу, чи хтивість звабливу,

    Що прикрита покровом сімейної долі?
    ...п"є з корита вівця розклонована Доллі,
    Що сім"ю зберігає від ночі до рання...
    Yes!.. Але Маргарита свій келих кохання

    Відпила, доторкнувшись душею до тіла,
    Отого, із яким так солодко грішила,
    Ще не відавши Майстра свого... Із фантазій
    Виникають реальні романи наразі...

    ...ти іще зберігаєш тепло свого дому,
    Та думками тікаєш до того Содому,
    Де смарагдова ніч лоскотатиме лоно...
    І розтоплена пічка холоне... Холоне...

    ...приховала ряднина оголені груди...
    Дочекатися днини... Що збудеться- буде...
    Відлетіти до мороку місця події...
    І у погляді не безнадія... Надія...

    Ти обов"язку спадок важкий у шухлядку
    Приховай, мов дитині своїй чоколядку,
    Що дістанеш утішить, коли вередує...
    -не дивися!.. Бо поглядом свічку задуєш!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011101481


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  49. України Сокор - [ 2018.01.11 03:48 ]
    Мрії збуваються.


    Тебе стрів надвечір біля ганку,
    Ніби сонця промінь в серці бив.
    В радості я мріяв аж до ранку,
    Промінь той, всю ніч мені світив.

    Хочу я тебе стрічати знов і знову
    І відчуть тепло її руки.
    В душі горить свіча кохання зову,
    Ти для мене сонце та зірки.

    Ти - світ новий в серці народився,
    Ніби з ним прожив я все життя.
    Як грім весняний небом прокотився
    Пробудив мої кохання почуття.

    В час щасливий я з тобою зустрівся,
    На Святий вечір, в Новий рік.
    І для мене світ земний змінився,
    Ти, є - моя кохана, а я твій, любий чоловік.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2018.01.11 00:08 ]
    Для науки!
    Сказати хочу, друже, без прикрас,
    що ми з тобою на краю безодні –
    настав нарешті розпроклятий час,
    не буде завтра краще за сьогодні…

    Та ми самі б собою не були,
    носи якби схилили й склали руки.
    Ми будем пити, друже, як пили,
    а печінки – залишим для науки!



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   497   498   499   500   501   502   503   504   505   ...   1855