ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 17:00 ]
    Пора?
    Ось-ось закінчаться труди
    Стило і зошит - на поличку!
    Іду оглянути сади,
    Чи плодоносять щепи-дички.

    Геть пагін вигнутий, кривий!
    Під ніж похняблені віршата!
    Все ловко, чисто, без черви -
    На часі людям дарувати.

    Який яскравий аромат!
    Сміється сонце зі сторінки!
    Пахтять сатира, гумор, жарт -
    Від сльозотечі кращі ліки.

    Якщо заснув, чи охолов,
    Замучили чуттєві гами -
    Бери сонети про любов:
    Меди, божественні бальзами.

    А ось тривожний обертон -
    У бій труба військова кличе.
    Пробитий кулею жетон,
    Із ворогом кривава січа...

    А ці - про піднебесний храм,
    Про Сина Божого й Іуду.
    Болить душа? Газель віддам.
    Смакуй - увіруєш у чудо.

    Натхнення море. Не щеза.
    Пегаси обривають віжки.
    Рвонули знову в небеса.
    А, мо, пора верстати книжку?

    24.12.2017р.

    Газе́ль — ліричний вірш.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.12.24 12:46 ]
    А, може?
    На мистецький Олімп не протовпиться плебс,
    Під Парнасом невдаха чалапа.
    Ти - мені, я - тобі. От і весь літпоцес.
    Хочте здобичі? Суньте у лапу.

    Де потрібно - прогнись, воскури фіміам,
    Ляж у ліжко, поплескай в долоні.
    Бачиш премію, йолопе? Хочеш "гам-гам"?
    Запишися хутчій в епігони.

    У Європі в пошані - тираж, меценат,
    Читачі визначають найкращих.
    А у нас все журі - біля царських палат,
    На відкатах вгодовує пащі.

    Стати в чергу? Просити й собі мідяка?
    Та не досить нахабства і сприту.
    Догризають шакали м'ясце з кістяка:
    Солов'ю тут нема що робити.

    24.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (11)


  3. Василь Мартинюк - [ 2017.12.24 11:02 ]
    Засіваймо ще землю…

    Проминають і літа і весни,
    І натомлене болем життя.
    І ніщо, як Христос, не воскресне,
    Все відійде колись в небуття.

    Та здаватись не маємо права
    До кінця не пройшовши путі,
    Для нащадків залишивши справи,
    Незакінчені в цьому житті.

    Засіваймо ще землю щоб літом
    Золоті в ній дозріли жита.
    Що би тішилась сонячним світлом
    В небесах наша Сотня Свята.

    Ще будуймо розвалені стіни,
    Поки є і можливість і час.
    Захищаймо свою Україну
    Для нащадків у спадок від нас.

    Вже минуле для нас не досяжне,
    Лиш майбутнє надію несЕ.
    Люди, будьмо сміливі й відважні,
    І зробім для майбутнього все.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Вовк - [ 2017.12.24 09:07 ]
    "На відстані любові за пів кроку..."
    На відстані Любові, за пів кроку,
    наближення Різдва, Нового року –
    на відстані просвітлених облич,
    крізь темряву трагічних протиріч –
    пливемо за рікою, за рікою ...
    Збентежені, ми прагнем супокою,
    гармонії, духовності ... д а р м а ...

    ... Та в утворі віконних шиб Зима
    нас видивом різдвяних днів чарує –
    на покуті кутя хмільна парує,
    медами розтікається у світ ...

    ... Накуй мені, зозуле, “многа літ” –
    м е н і ... й о м у ... і нашому д и т я т і –
    пошли лише любові й б л а г о д а т і,
    примирення з земним буттям ... Утрьох
    відчуєм купно: проміж нами Б о г –
    нас мироносить і благословляє –


    на небі з і р к а мерехтливо сяє,
    провадить в ясла Божеє Дитя –

    народжуються наші почуття
    із попелу ... з серцебиття ... з нічого ...

    Б о ж е с т в е н н і ! Ми маєм так премного
    земних утіх і райських насолод,
    принад, спокус, невтолених свобод,
    що годі передати все у с л о в і.

    ... І все ж таки, н а й в и щ и й скарб Л ю б о в і
    не кожен з нас зуміє розпізнать!..

    ... Йде світом Коляда, небесна рать
    усе нечисте викропить водою ...


    Я йду до т е б е в пісні, з колядою –
    з надією: народжується день!

    ... Я йшла ... і йду ... і йтиму за літами ...
    Вітай мене н е л о ж н и м и устами :
    “Христос рождається, кохана ...”

    ... Дзень-дзелень ...

    (Зі збірки "СЕМИВІДЛУННЯ". - Львів:Каменяр,2013)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  5. Козак Дума - [ 2017.12.24 09:40 ]
    Розмови з тишею
    Із тишею ми мовчазні розмови
    ведем у ці зимові вечори,
    та пам’ять повертає знову й знову
    в далекі дні щасливої пори.

    Пригадую твої бездонні очі
    і посмішку веселу на вустах,
    а тиша про любов мені шепоче…
    Ну, зовсім підла загубила страх!

    Ось нічка розпустила темні крила,
    зірок парад на чорному рядні,
    і відірвати погляду несила…
    Чому приємно й затишно мені?

    Цікава співбесідниця ця тиша,
    а спомин душу лагідно ятрить.
    Життя само нову сторінку пише,
    та інколи й минувшиною снить…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  6. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:30 ]
    Дніпро
    Ревів й стогнав Дніпро колись,
    Вірші розповідають,
    А зараз греблі зіп’ялись,
    Що річці заважають.

    Дніпро тепер широкий став,
    Як птах перелітає?
    А там, де вітер хвилі гнав,
    Вода лиш зацвітає.

    Де Либідь бігла до Дніпра,
    Канаву там зробили.
    Весь бруд вона тепер збира,
    Ми все занапастили.

    Заводи скрізь тепер димлять,
    Де луки зеленіли.
    Десну та Прип’ять щоб згубить,
    Ми атом розтрощили!

    Та попри все, тече Дніпро:
    Струмки й річки збирає.
    До моря! Так завжди було,
    Дніпро нас всіх єднає.
    21/09/ 2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:23 ]
    * * *
    На Січі дуб. Під ним, напевне,
    Хтось з пращурів моїх бував.
    Як згинув? Слід чи залишився?
    Що про нащадків уявляв?

    Тепер вздовж берега заводи,
    Де Святослав колись сконав...
    Змінилось все: діброви щезли,
    Ланами степ широкий став.

    Віки пройдуть... І що тут буде?
    Те, що є зараз, відійде:
    Нові споруди, інші люди,
    Лише Дніпро не пропаде!
    30/09/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Федір Трох - [ 2017.12.24 00:33 ]
    * * *
    Степи, гаї, старі могили,
    Блакить у небі й золото ланів:
    Тут різнії народи жили,
    Тепер для нас цей край зацвів.

    Колись тут скіфи кочували,
    Немало й інших осідало,
    Щось будували, воювали:
    Але все те кудись зникало...

    Було... Та й відійшло воно,
    Старі могили залишились,
    Усе пропало вже давно,
    А потім ми отут з'явились...

    Як після нас? Хтось інший буде?
    Що ми створили пропаде?
    Але ж повік не щезнуть люди
    Де небо й поле золоте!
    5/5/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Домінік Арфіст - [ 2017.12.23 23:44 ]
    останній наказ татка...
    пустіть мене у той – далекий світ –
    мої прекрасні чудотворні діти…
    бабусю-богомолицю устріти
    якої ви не бачили… простіть
    що не зумів уберегти тепло
    у довгі зими нашого нагір’я
    усі байки родинного повір’я
    я розказав… там раю не було…
    там грецька… польська... караїмська кров
    із українською влили́сь у ваші вени…
    зробилася основою основ
    крилата мова… лад її пісенний
    пронизує таким серцебиттям
    такою тугою возносить душу вгору
    такою радістю осяює життя
    небесний голос янгольського хору…
    співайте, діти… крізь гірку сльозу…
    коли німі вуста запрагнуть слова…
    вплітайтеся у колос і лозу…
    вас вирятує і освятить – Мова…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  10. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:21 ]
    Час змін
    Вирує світ... Щось змінює народи
    Як по суботі гамірний Майдан:
    Хто прагне щастя, хто свободи,
    А поряд безлад й тисячі оман...

    Та ще й війна з "сусідом-братом",
    Століття вже такого не було:
    Тепер стоїть він супостатом
    Життя нас кров'ю розвело...

    Сутужно нам і далі буде...
    Розруха й злість.. Та плач стоїть..
    Борімось браття, ми-ж бо дома:
    Як вистоїм, то будем жить!

    Старі порядки вже зламали,
    А нове ще не проросло:
    Трудитись треба, адже знали,
    Що "поля за Майданом не було"....
    31/7/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:40 ]
    * * *
    Отчизну славім! Ще не вмерла:
    Є в полі й небі кольори,
    Пісні не всі переспівали,
    Кобзар ще дивиться згори...

    Ми патріоти! Поки є дібрави,
    Горілка, сало й пампушки.
    Жили, живем і будем жити,
    Хоть натерпілись за віки...

    Страждань багато! Від моголів,
    Князів, царів й секретарів.
    Косили війни та голодомори,
    В Чорнобилі полин згорів...

    Прокинься ненько! Дотерпілась,
    Нічого майже не лишилось...
    Прибрати треба те лайно,
    Що зараз зверху опинилось.

    Надіймося! На славу й волю,
    Багатство й розум щоб зійшлись.
    Трудімося! То краща доля
    Нащадкам буде тут колись.
    20/11/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Федір Трох - [ 2017.12.23 20:30 ]
    * * *
    Нема переводу козацькому роду,
    Хоч всяких напастей було.
    Пережили, стерпіли всі негоди
    Та знов нещастя принесло.

    Знялася буря. Усе навкруг ламає,
    В час змін нам випадає жить.
    Імла, а шляху ми не знаєм,
    Куди все йде не можем уявить.

    На двох – три гетьмани. Руїна,
    Роз’єднані вже сотні літ.
    Як чайка при дорозі Україна,
    По всіх світах наш цвіт.

    Колись й ми згинем. Як прадавні гуни,
    Ніщо не може вічно існувать.
    Усе відходить... Пропадуть й могили,
    Хтось інший буде щось тут будувать.

    Але допоки нам Господь дав сили,
    То треба йти: трудитись і любить,
    Дітей плекать та хліб ростити,
    В своїм блакитно-жовтім краї жить.
    01/02/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:19 ]
    * * *
    Не буває, щоб хтось ідеальний,
    Досконалий мов куля більярдна,
    Бо творив нас не Бог, а Природа -
    Ми химерна та хтива порода...

    Не буває сім'ї без роздраю
    Щоб у щасті завжди та покої,
    Бо живемо-ж далеко від раю -
    Кожна хата з своєю бідою...

    Не буває, щоб в місті, в державі
    Все у злагоді, мирі та славі:
    Розумніший - хто зверху - ворує,
    Ну а знизу сірота бунтує...

    Не бува, щоб братерські народи -
    Всі колись, десь й чомусь воювли...
    Кожен хоче собі лиш свободи,
    А тому кров чужу проливали...

    Все життя у борні проминає,
    Не буває гармонії в світі:
    Кожна мить щось рождає й ламає,
    Тут не рай - на землі маєм жити...
    19/9/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:21 ]
    Геть - money
    Першим хитрий Льоня був,
    Але термін не відбув.
    Небагато він накрав,
    Адже мав лиш “те, що мав”.

    Другим також Льоня став,
    Років з десять царював.
    Що будуємо не знав,
    Лиш себе не забував…

    Далі Вітю обирали,
    Але котрого не знали.
    Хуліган й бугалтер йшли,
    До Майдану довели.

    Так у нас бугалтер став
    І руками він не крав.
    Щось робить теж не старався,
    Все на когось зобижався.

    Зараз все занепадає,
    Знов кого обрать не знаєм:
    Юлю, Вітю-хулігана,
    Інших з того ж балагана...

    Юля вміє розмовляти,
    Хоче все поприбирати:
    Що собі, що нам лишить,
    Неможливо зрозуміть...

    Вітя-ж мало розмовляє,
    Кулаками лиш махає.
    Якби трохи більше знав,
    Ефективно б керував...

    Хто нам кращий? Що робить?
    Як життя своє змінить?
    Ми куди іти не знаєм
    І за це усі страждаєм.

    Щоби чільника обрать,
    То мету потрібно мать:
    Гетьмани тоді ведуть,
    Як усі до цілі йдуть.
    9/06/ 2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Федір Трох - [ 2017.12.23 19:08 ]
    Тля
    Три Льонi керували нами:
    Iллiч - герой та ветеран -
    Водив кришлатими бровами,
    У коммунiзм вiв - на таран.

    Макарович був iдеолог,
    Вiн навiть в шахи трохи грав
    На п'янцi в хащi бiлоруськiй
    Для нас державу заснував.

    Данилич, бля, у карти грав,
    Про ракети ще спiвав -
    Будувати щось не вмiв,
    Олiгархiв наплодив.

    Потiм Вiтi керували
    Їх Майданом обирали
    Вiтю-зека щоб прогнать
    До кровi прийшлось стоять

    Що час далi жде не знаю,
    Зараз же не уявляю:
    До яких пiр оця тля
    Керувать в нас буде, бля??
    (з росiйської) 10/4/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Козак Дума - [ 2017.12.23 19:50 ]
    Олжа
    Я стільки часу присвятив брехні –
    у пил напевно вистачило б стерти!
    Але вона, на жаль гіркий мені,
    і далі звідусюди лізе вперто…

    Вигадниця така, хоч сядь і плач,
    личин її ніза́що не злічити,
    а прудконога – носиться ускач
    і силується цноті всіх учити!

    Найповново́дніший із ви́гадок потік
    останнім часом – зазвичай реклама.
    Утрачено тим побрехенькам лік,
    то як офшорам матінка-Панама…

    За нею суне обіцянок сонм
    чиновників, діля́г і депутатів.
    Огидним уявляється те сном,
    не полічити підлості трактатів…

    Включають до любовного меню
    усе частіше ті інгредієнти.
    Велика є підозра на брехню –
    як чуєш, що кохатиме до смерти!.

    Що ракова пухлина організм,
    олжа́ суспільство нині підкорила –
    страшніше лише правовий садизм.
    Вона найкращим підтинає крила!

    Нікого і ні в чому не виню,
    я просто щиро не люблю брехню!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Гупало - [ 2017.12.23 19:05 ]
    Д о л я
    Позаду тінь. Вона – не та…
    Ти стиснув золото у жмені.
    Але босота, біднота
    Поцілять зором у кишеню.

    Для багатьох це – прецедент,
    Утаємниченості зброя.
    Аж ось іде кореспондент –
    Тебе опише, як героя.

    По тому – спробуй доведи,
    Що маєш іншу, власну, правду.
    Сидиш у тіні лободи.
    І знову схожий на принаду.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  18. Ночі Вітер - [ 2017.12.23 18:53 ]
    Между...
    Между слов и между чисел,
    Между солнцем и дождём,
    Мокрый весь, касаясь высей,
    Ангел мой скрипит крылом...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (9)


  19. Любов Бенедишин - [ 2017.12.23 17:20 ]
    Тайна Різдва
    Тяжка хода. Од смутку - сиво.
    Хай небезпека даленіє...
    "Ще потерпи, Пречиста Діво.
    Сьогодні світ весь при надії".

    - Отут і будем ночувати...

    ...Зоря розчулено заблима.
    Озветься криком Немовляти
    Блаженна Тайна за дверима.

    Сніжком до ранку все притрусить:
    Сліди, узбіч краї парчеві.

    ...Новонароджений Ісусик
    У сні всміхається Отцеві.

    23.12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  20. Світлана Ковальчук - [ 2017.12.23 16:20 ]
    Ця зима, крихка і полохлива
    Ця зима, крихка і полохлива,
    натривожить, назсипає дива,
    подмухами обрії розпише,
    подмухами, помислами…
    Тиша...
    Ця зима, легка й така ж вродлива,
    як і ти…
    Ці очі, погляд, сниво…
    Одійде картинно і сніжинно,
    а мені…
    Мені воно причинно…
    наче душу знов заворожило
    доторками, пальчиками, дивом,
    маревом гостинного кохання.

    Сніг оцей, хвилинно-візуальний,
    що його домислити несила…
    Чи було? Намріялося? Снила?



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  21. Павло ГайНижник - [ 2017.12.23 13:36 ]
    ВЕЛИКА ГОДИНА
    ВЕЛИКА ГОДИНА

    Велика година – нескорених мить!
    На Поступу крилах зліта́ нова Днина,
    У гарті розвою німіє блакить
    І спалахом голосу рве вись Дитина,
    Аби неофітів збудити й зродить
    Міць Духу у зрив. Упа́де зернина,
    Що з темені сяйво із Знань заіскрить
    Промінням світанку часів і Людина
    Зоре́ю природу Буття осінить.
    Із Думки і Чину воскресне Нови́на
    Й епоха Героїв й Творців засурмить:
    Зача́лася в світі новітня Родина!

    Павло Гай-Нижник
    23 грудня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Руслан Лиськов - [ 2017.12.23 12:59 ]
    Адамів плач
    Ти тихе небо над полями коло дому,
    Самотня стежка коло древньоі верби.
    Тебе шукаю, наче щастя, наче втому,
    У втомі тій відраду серцю від журби.

    В очах людей, вечірніх вікнах, у смерканні,
    У мерехтінні вогника в руках.
    Тебе шукаю навіть у чеканні,
    Між кроком серця, у зітханні на вустах.

    Ти подих птаха, ти промінчик полудневий.
    Скажи, прошепочи своє ім'я.
    Моя весна, мій дощик березневий,
    Моя надія і любов моя.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.12.23 12:03 ]
    Час метання дисків
    1
    Повзуча мімікрія - мов чума.
    Правдивець ухилився, хитре око...
    "Будь як усі..." - нарадила кума.
    Накинута дірява поволока.

    Вбивай, живи...
    ...тіп-топ... тіп-топ... тік -так...
    За тебе думав пан, йому видніше...
    Тікає непоступливий свояк.
    А ти перефарбовуй форт і нішу.

    Розвалений старий ілюзіон.
    Екран кіптявий, цербери далеко.
    Сприймай війну за лячний напівсон.
    Ще цівка Часу б'є в модерні глеки.

    Наобіцяли щасне відплиття.
    Погоничі штовхають на платформи
    Під наративне "забувай... затям...".
    І безголосся не хвороба - норма.

    2
    Спиняв навалу пращур... печі клав...
    Печаль висока, спечно, голубаво.
    І ні ковчега в полі, ні весла...
    Маріє Пресвята, спаси нас... аве...

    3
    Непопулярно думати, авжеж.
    У натовпі формується ідея.
    Виводять шавок, левів на манеж...
    Жорстоко мстяться кинуті медеї.

    Танечниці обходять черепи.
    Баляси... безголів'я... дим... афіші...
    Баласти-пересвідчення топи,
    Метання дисків споглядай із ніші.

    ..........
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  24. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 11:41 ]
    Біла пані

    В білій тузі земелька остила,
    Сіра позолота річку вкрила.
    Закружляла біла пані в танці,
    Вже немає більше осінь шансів.

    Все довкола стихло непорушно,
    Бо холодна красота бездушна.
    Так без сонця сумно в ріднім краю,
    Що без жалю туга серце крає.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2017.12.23 11:01 ]
    Житіє
    Погомонімо про високе,
    Є відповідний антураж:
    Подушка підпирає бока,
    Елегія, нірвана, блаж.

    В трюмо одсвічує менора,
    Стіну вкриває гобелен.
    На столику відкрита Тора,
    А в телевізорі "Кармен".

    Злетілись музи до оселі,
    Стило засовують до жмень:
    Година тихої вечері
    Й пустопорожніх одкровень.

    Засутеніло. Нині грудень.
    Одне лише пече й гойда:
    Співати більше я не буду -
    Мовчить Орфеєва дуда.

    Можливо, був і недоріка,
    І музику не ту учив.
    Чи нефотогенічна пика
    Відлякувала слухачів.

    У Полігамії в опалі,
    Евтерпа каже "Селяві!".
    Пегас підсовує скрижалі
    Аби писав новий завіт.

    Прощебетала доля "Годі!",
    Прогнала з міста у село.
    Сьогодні, кажуть, дуже в моді
    Тримати у руках перо.

    Атланти підпирають стелю,
    А я творю, ввійшов у раж.
    Жона вигукує з постелі:
    - Іди, картопельки насмаж!

    23.12.2017р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  26. Василь Мартинюк - [ 2017.12.23 10:17 ]
    Шила мати доні нову льолю…

    Шила мати доні нову льолю,
    Вишивала мати доні долю.
    Клала полотенце на долоню,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Шепотіли губи знову й знову,
    Вишивала квітку калинову.
    А калина білим цвітом квітла,
    Що би доля доні була світла.

    Матінка над льолею хилилась,
    Матінка над льолею молилась.
    Шепотіли губи без зупинку,
    А з очей котилася сльозинка.

    Вишивала мати думу тихо,
    Щоби обходило доню лихо.
    Вишивала мати в небі зорі,
    Вишивала мати квіти в полі.

    Поцілунки на сорочку лляла,
    Льолю до серденька притуляла.
    Шила мати доні нову льолю,
    Шепотіли губи доню, доню.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:59 ]
    * * *
    Шануймо суржик! Рідна мова,
    Колись ми з нею виростали -
    Хоча вона й не гонорова,
    Але ж ми іншої не мали.

    Батьки сучасного хотіли,
    Та знань у них не вистачало,
    То й говорили як уміли -
    Адже коріння їх тримало.

    Нащадки суржик не сприймають
    Щось кострубате, без традицій.
    Вони вже й інші мови знають -
    Старе ж дідам хай залишиться...

    Нас зараз кращого навчають,
    Та нашу сутність не змінити:
    Усі дитинство пам'ятають -
    То й будем "ШО" ми говорити!
    16/1/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Федір Трох - [ 2017.12.23 03:32 ]
    Рукописи не горять!
    Так, рукописи не горять!
    У морі паперовому зникають...
    Розтануть там і вірш, і фоліант,
    Найкращі сторінки там пропадають.

    Бувальщини з сідої давнини
    Людей сьогодні не вражають,
    Хоч кожну мить, все навкруги,
    Талмуди стародавні визначають.

    Пишіть! Хоча ніхто і не читає,
    Ніщо без сліду тут не пропаде:
    Майбутнє із рядків тих виникає,
    Які давно вже невідомо де...

    Шукайте! Бо нічого ж не зникає:
    Відкрили ви - колись оте знайдуть.
    Усе нове застосування має,
    Iнакше якось лиш назвуть...

    Творіть! Та не втрачайте віри,
    Бо рукописи ж не горять!
    Слова, ідеї зникнуть десь у вирі,
    А є лише Знання суцільний ряд ...
    (з російської) 10/12/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Іван Потьомкін - [ 2017.12.22 22:54 ]
    ***

    Вбивці мої іще хропуть,
    коли удосвіта іду я на роботу,
    ще за підкладкою їхніх піджаків
    ножі наточені до смерті причаїлись.
    Ще без шахідів, що в напівдрімоті
    дівчаток обіймають на тім світі,
    пристрої до вибуху не підключено.
    Ще руки підлітків розкидано на подушках,
    а не стискають ненависно каміння,
    з рогатки в голову не цілять...
    ...Не сплять лиш ті, хто чвари безнастану сіє,
    від імені Аллаха смерть благословляє.
    ...Не сплять і ті молодики,хто захища мене,
    коли рожевий ранок переходить в днину,
    хто мир оберіга в Єрусалимі.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  30. Ольга Паучек - [ 2017.12.22 19:09 ]
    .... саме такого...
    Солодкий щем осяяв душу
    І стрепенулись крила вій...
    Невже повік любити мушу
    Суворо-грізний погляд твій,

    Сухі уста мовчазно-вперті,
    Скупі на слово й похвалу...
    І серце... глибоко-відверте...
    Саме такого я люблю.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  31. Олександр Сушко - [ 2017.12.22 15:54 ]
    Це - любов!
    Хай падає правда як ніж гільйотини,
    Хай істини золото крапле з пера.
    Кохання - це праця. Щодня, щогодини.
    Віршоване щастя - це нонсенс, мара.

    Слова водоспадами ллються в сувої,
    Болотяну мавку рисує маляр.
    Кохання - це бій. Ти - фортеця, я - воїн.
    Зривається прапор - м'який пеньюар.

    На сцені актори, паяци, артисти,
    Ромео й джульєтти - за гріш балаган.
    Кохання - дует. Тільки два вокалісти.
    Нуртує в глибинах чуттів океан.

    У темінь крокує змаліла амеба,
    Голодна повія шепоче:- Плати!
    Кохання - довіра. Боятись не треба:
    Пощербиться зрада об честі щити.

    р.s:
    І карії очі, і чорнії брови -
    Це кара Господня, жахи, КеГеБе.
    Ребро із грудини поцупив Єгова,
    А нині це жінка. Під боком сопе.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (5)


  32. Ірина Вовк - [ 2017.12.22 11:14 ]
    "Пори року" (дитяча пісня)
    Придумала Мама донькам імена:
    Ось Літо і Осінь, Зима і Весна!

    Настане Весна - зеленіють ліси,
    Пташині усюди дзвенять голоси.

    А Літо прийде - все під сонцем цвіте,
    І ягідка спіла до ротика йде.

    Нам щедрая Осінь приносить плоди,
    Дарують врожай і поля, і сади.

    Зима застеляє снігами поля.
    Зимою дрімає і Мати-Земля!

    Зі дитячої музичної книжечки „В лапку джміль бере смичок”. – Львів:Ліга-Прес,2008.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  33. Козак Дума - [ 2017.12.22 09:14 ]
    Сонцеворот
    Настав нарешті справжній новий рік
    і знову на додаток день пішов.
    У давнину було так, з віку в вік.
    Саме сьогодні Новий рік прийшов!

    Сонцестояння зимнє – древнє свято,
    сьогодні найкоротший року день.
    Хай щастя наповняє вашу хату,
    дарує радість і вінок пісень.

    Колядки хай сьогодні вас вітають,
    добробут стане міцно на поріг.
    Пшеницею і житом засівають,
    щоб виріс щедрий і смачний пиріг!

    Історію нам треба пригадати,
    коріння предків наших, трударів,
    яку розповідали мама й тато,
    і Новий рік стрічати на зорі!

    Прийміть від серця щирі привітання
    у день зимового сонцестояння!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Володимир Бойко - [ 2017.12.22 01:02 ]
    * * *
    Закам’яніли порухи душі,
    Віддаленілих днів не повернути,
    Ти перейшла. Лишилися вірші,
    Яких могло ніколи і не бути.

    Твій шал в мені уже перегорів,
    Перепаливши душу аж до краю...
    Вогонь погас, та жар не перетлів.
    Пече мене … і досі зігріває.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (10)


  35. Василь Мартинюк - [ 2017.12.21 18:13 ]
    Понад полем…

    Понад полем, понад полем – гаєм,
    Полетіла думка в даль безкраю,
    Лиш тихесенько торкнулася крилом
    До хмарини що біліє над селом.

    Угорі між хмарами і небом
    Знаєш, світ малий мені без тебе.
    За тією хмаркою – завією
    Вслід летить душа моя замріяна.

    Ти несеш для мене мрії нові,
    Там де ти горять вогні кленові.
    Там де ти земля палає барвами,
    А без тебе мрії стануть марними.

    Ти душі необяснима сила,
    Ти несеш для мого серця крила.
    Здалини всміхнись мені кохана.
    Світ з тобою - квіточка весняна,


    Парище.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Любов Бенедишин - [ 2017.12.21 17:43 ]
    ***
    До Суду Страшного
    від осуду –
    мінус-плюс…

    – Люблю Тебе так,
    милий Господи,
    аж боюсь
    образити, вразити, зрадити,
    відректись…

    – Ще півень запіє три рази.
    Ти
    помолись…

    21.12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  37. Олександр Сушко - [ 2017.12.21 10:12 ]
    Мудра жона
    Кохана каже: - Дряпай про любов,
    І оминай важкі, гнітючі теми.
    Народ бажає єв і казанов,
    Альковів, мусі-пусів і гаремів.

    Аби по сторінках текла сльоза
    І в космос долітав сердечний гуркіт.
    Щоб тицяла молодка гарбуза
    І читачі заламували руки.

    Таких поез довкола сотні скирт,
    Зліпилися в один глевкий вареник.
    А в мене, що не вірш - то лабіринт:
    Сиди і думай, що сказав письменник.

    Рука малює злющого слона,
    Могутня бивня настромля кокоса,
    Та на коліна всілася жона,
    Цицьками настовбурчилася в носа.

    Не думав, що вигинистий задок
    Цікавитиме у моєму віці.
    А на папір уже стрибнув рядок:
    Гаразд, шановні, напишу про циці.

    21.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  38. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.21 10:32 ]
    Живи, село!
    А на долині пасуться корови,
    Водицю з маленької річечки п"ють,
    А значить село виживає потроху,
    Тут люди працюють, кохають, живуть.

    Та долі єднають, народжують діток,
    Вирощують хліб та плекають сади.
    Бо тут навіть сонце яскравіше світить,
    Всміхається місяць з-за хмар молодий.

    Повітря тут свіже, настояне влітку
    На травах цілющих.Ти тільки вдихни -
    Погане забудеться все на хвилинку,
    Немов би потрапив у рай неземний.

    Тут айстри та мальви квітують на грядках
    І сяють зірками ще на рушниках,
    В селі ж є хати, що усі в вишиванках,
    Хвала господиням, їх вмілим рукам.

    Бо бережуть тут традиції давні,
    Примножують славу дідів та батьків,
    Передають все надбання нащадкам.
    Живи ж бо, село ти во віки віків!

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Козак Дума - [ 2017.12.21 10:32 ]
    На дорозі чи роздоріжжі?
    Іще один спливає рік,
    мелькнув на горизонті фініш.
    Розчаруванням втратив лік
    і ти нічому вже не віриш?
    Черговий утікає рік…

    Куди летить він, рік старий?
    Туди, де жде нас вічний спокій,
    над кладовищем наших мрій
    де сум клубочиться глибокий?
    Чом так спішить цей рік старий?..

    Що нас чекає в році новім?
    Відсутність плану і мети
    та пустота в своїй основі,
    а ще – палаючі мости?
    Ми що, на іншім боці знову?!.

    І скільки буде ще тих рік,
    тих переправ і тих майданів?
    Ми вийдемо колись на пік
    чи так і втонемо в обмані?
    На що Всевишній нас прирік?..

    21.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  40. Сонце Місяць - [ 2017.12.21 06:01 ]
    Зимовий квартет
     
     #st.antonymus
     
    Був неспритним таким & лишився
    анічого не маючи проти
    хай іззовні як лох чи шістка
    у чуттях безперечний джокер
    на жнивах де циганки й намиста
    а поети віршують долю
     
    з очевидного змісту чи звістки в
    кольори & відтінки болю
    ще стрічаючи одновірців
    хто не спився ані збожеволів
    потикався від міста до міста
    розбиваючи душу поволі
     
    & тривали зірки пломенисті
    розповиті вечірньою млою
    над нетребним усім особистим
    не нав’язуючись із любов’ю
     
     
     
     #зміс
     
    міст через річку хоч її нема
    не аналогія у жоднім разі притча
    ніяк не розпач ані відчай
    у чим різниця пíтьма чи пітьмá
     
    сурма зими сурдинніше & зліше
    відлуння від імен поховані в снива
    найменша з милостей бува
    когось врятує не питай навіщо
     
    сурмить крізь їхній жах & їх тіла
    стосунки анічим не сенсаційні
    крізь мрії грішні вірші депресивніш
    чиє собаче ~ діло тлін ~ дотла
     
    банальщина брутальна зокрема
    поля що поглинають кладовища
    сніги у місті ніби як мости що
    через річки хоча їх і нема
     
     
     
     #фронтир
     
    наркотична брехня
    & терор
    будь пильним
    утримуй місце
    допоки все тихо
    забезпечуй комфорт
    хоч би як
    об’єктивність відстань
     
    шторми незабаром
    & комільфо
    блискавиці
    в їхніх зіницях
     
    якщо ти впадеш
    не дізна ніхто
    ніхто ж
    не вернеться звідси
     
     
     
     #bonafidæ
     
    діалектика ти & я
    між сувоями суми сумарум
    міцно скручена що сигари
    не розітнути ніяк
     
    призабуті чуття гулянь
    від нагальних трагікомедій
    у безхмарно червневий едем
    & аліса полює кроля
     
    гонорові хоч інь хоч ян
    циркулюють окресленим колом
    часом цирк наслідує горор
    & праві усі як не глянь
     
    десь-відставлений маніяк
    зійшовши на доброчинність
    святкуватиме уродини &
    пишатиметься сім’я
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  41. Домінік Арфіст - [ 2017.12.21 00:10 ]
    метро
    бо і сміх і гріх
    бо метро везе усіх:
    і метросексуалів
    і всіх інших сексуалів
    і навіть асексуалів
    і всі стоять у час пік
    і притулившись один до одного
    і думки переплелися
    і дотики що не матимуть розвитку
    і таємниці що не будуть розгадані
    і ніхто не читає в метро
    і потяг не має кінцевої зупинки…
    бо ніхто не знає куди їде…
    бо так хороше – просто притулившись…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  42. Козак Дума - [ 2017.12.20 22:20 ]
    Зимовий Миколай
    Попід гору, через гай
    йде зимовий Миколай.
    Поряд ангели кружляють
    і пісень дзвінких співають.

    Через річку, білим полем
    йде до нас Святий Микола!
    Роздає він привітання
    та виконує бажання.

    І великим, і малятам –
    всім, хто слухав маму з татом.
    Всім, хто в школі добре вчився,
    наполегливо трудився.

    Говорив хто правду людям,
    чемно вів себе повсюди.
    Хто пташину пригощав
    і малечу захищав!

    А для цього є причина –
    міх дарунків за плечима.
    По країні, з краю в край,
    йде зимовий Миколай!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2017.12.20 21:40 ]
    Жінка
    Сплелося все в тобі: турбота,
    любов і радість, і краса.
    І усміх, з присмаком скорботи,
    і сліз уранішня роса.

    Вирують пристрасті, бажання
    в тобі, як гейзер… Ні – вулкан!
    І на майбутнє сподівання,
    а ще в тобі живе… обман.

    Ну, як без нього в цьому світі?
    Без лицедійства і нуди́.
    Пізнання ябко1 і на світлі
    уже дає рясні плоди!

    Твоє жіноче лицемірство –
    то просто вищий пілотаж:
    фіглярство, інколи блюзнірство,
    що часто переходить в раж.2

    І все те пафосно, зі співом
    чи в танці, часом на балу,
    уперемішку, із надривом.
    І не забуде про хулу…

    Така звичайна жінка, мати,
    що просто величчю горить.
    Їй палко до снаги кохати
    і дуже легко погуби́ть!.

    Хай не спадуть твої вітрила
    і Бог тебе благословить –
    аби дарила лише крила,
    які підносять у блакить!



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  44. Федір Трох - [ 2017.12.20 21:18 ]
    * * *
    Нащо пишу? Не розумію.
    Лиш дещо бачив, мало вмію,
    Що буде далі я не знаю,
    Нащо оці рядки сплітаю?

    Не намагаюся чомусь навчити
    І душу я не хочу тут відкрити...
    Але не можу лиш мовчати,
    Хоч щось хотів би я сказати.

    Про те що поруч я писав,
    Помітив хто? Читає?
    Простії істини шукав,
    Та відгуку немає ...

    Ми світ повинні зрозуміти,
    Аби хоч якось тут прожити,
    А вірші - щоб допомагати
    Свій шлях іти та помирати ...
    (з російської) 14/12/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Сушко - [ 2017.12.20 18:05 ]
    Господи, прости!
    Плює нечема люду у лоби,
    Немає перешкоди нині хаму.
    Казав Спаситель "Ближнього люби",
    А я би краще посадив у яму.

    А ще би причепив до ланцюга
    І заштовхав би кляпище до рота.
    Людва боїться тільки батога,
    А будеш мирним - то пошле до чорта.

    Людина, кажуть, це дитя небес,
    Та око іншу прозира картину:
    Іде хазяїн. Поруч виє пес.
    Не жер із ранку, то гризе дитину.

    Сусіда каже: - Я боюся, пас,-
    І дременув, застрашений, із парку.
    А парубок сміється, каже "Фас!",
    Тож я в кишені мацаю ножаку.

    А далі - бойовик, жахіття, жесть,
    За спину заховав малого сина...
    Нещасний пес зустрів достойно смерть,
    А у господаря із пащі піна.

    Кого потрібно садовити в кліть?
    Мене? За те, що укривавив швайку?
    Нацьковують біду, а ви мовчіть,
    Під зуби суньте синову горлянку?

    Чи милосердя - звук уже пустий,
    Або знущання - це така зарядка?
    Шепочуть губи "Господи, прости!".
    Та ніж у плоть ввійшов по рукоятку.

    20.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  46. Микола Дудар - [ 2017.12.20 17:28 ]
    Тече Ріка...
    Тече ріка. Ріка асоціацій…
    Другиня дум призве на берег стріч
    Де втомлений від оплесків Горацій
    Ховав свої обличчя в кожну ніч…
    Пройдуть віки і хто-небудь спіткнеться
    Там стільки всього… всіх задовольнить
    Одним на очі, а комусь до серця
    Тоді й Ріка зупиниться на мить…
    20-12-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Гупало - [ 2017.12.20 15:52 ]
    * * *
    Якось дивно отак, що за мною багато іде.
    Я нікого не кликав, дивився у напрямку іншім
    І спромігся потішно штрикнути Медей-Галатей
    У чужих інтелектах, де вірш – це те саме, що вìрша.

    Зледащілі поети по-бабськи сичали не раз,
    І далося взнаки, і небесні хиталися знаки...
    А злостивці сказали, що пхаюсь я аж на Парнас…
    І посіявся сум, покровилось, посходило маком.

    Я нікого не кликав, це птиці шукали мене.
    Розбудили, і досі спокійно заснути не можу.
    То змалюйте це ви! Ей, сучасні Ван-Ґог і Мане!
    Так побачиться вічність і буде надійна сторожа.

    Я нікого не кликав, я просто посплю й відійду
    Де росою, де сонцем, хмаринками пуху тополі.
    Занесу задалеко свою почорнілу біду.
    Бо позаду колегам і власного лиха доволі.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Сушко - [ 2017.12.20 15:29 ]
    Поезія
    "Троянди й виноград" писав хороший лірик.
    Я теж, мабуть, поет. А фарби вже не ті.
    В одній руці - перо, а в іншій - сірий віник:
    Гармонію люблю. Але у чистоті.

    Дратуюсь як рука чіпля сусідні струни,
    Або коли маляр забризкав полотно.
    Охайні письмена - це піднебесні руни.
    І як плететься в'язь мені не все одно.

    Учуся день у день по-справжньому літати,
    До сонечка дібравсь, і падав у яри.
    Вдягаю словеса у найдорожчі шати.
    Не соромно за труд. Усе що є - бери.

    Я бачу як зі слів народжується пісня,
    Рокочуть небеса:- Твори! Не жди подяк!
    Поезія комусь - красиве і корисне.
    Для мене це - любов, багатство і життя.

    19.12.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  49. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.20 09:57 ]
    Сердита Завірюха
    А бабуся Завірюха
    Костуром усюди стука:
    Чи земля вже снігом вкрита,
    Чи міцна на річці крига,

    Чи кожухи є у кленів,
    Чи нема галяв зелених.
    Все ретельно перевірить,
    А тоді подме, повіє,

    Всі дороги замітає,
    Сніг угору підкидає,
    Просіва його крізь сито.
    Завірюха ой, сердита.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Вовк - [ 2017.12.20 00:56 ]
    "Ой хто-хто Миколая любить..." (сценарій)
    АНГЕЛ: Добрий вечір вашій хаті! Слава Йсу!
    ДІТИ: Вечір добрий! Слава навіки!

    АНГЕЛ: Де з молока тече дорога,
    де безліч зір, де царство Бога,
    я звідти йду і вість веселу
    несу у вашу я оселю.
    Ще хвилька, діти, і між вами
    тут стане Миколай святий.
    Він з щирим серцем і дарами
    опиниться в оселі цій.

    ЧОРТИК /вбігає/: Привіт, дзєнь добри, ґутен таґ!
    Вітаю вас на різний смак.
    Мене звуть Чортиком Антипком,
    Антихристом, Нечистим, Дітьком.
    До вас примчав аж із пекла:
    у вас - зима, в нас - хата тепла,
    у вас мороз за хвіст щипає
    і снігу в очі насипає,
    не дивиться що я тут гість,
    морозить, студить, як на злість.

    ...І голод дав копитам раду:
    я з'їв цукерки й мармуляду,
    горішки, груші і цитрини,
    смачненькі ябка, мандарини -
    і залишились тільки нові
    для діток прутики вербові.

    /показує дітям "різочки"/

    Кожен з прутиків придасться
    тим лінивцям, що не вчаться.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    лінюхів у нас нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: Хай ці прутики придбає,
    хто непослух в серці має!

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    неслухняних тут нема.

    /питає в діточок: "нема?",
    діти відповідають: "нема"/.

    АНТИПКО: До цих прутиків охочий,
    хто від всіх ховає очі.
    На словах він дуже чемний,
    а на ділі - неприємний.

    АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
    брехунів у нас нема.

    ДІТИ: Геть, Антипко!

    /Антипко ховається, але ще не втікає/.

    АНГЕЛ: Ви молитву пригадайте,
    на Антипка не зважайте.

    /нагадує: "Ангеле-хоронителю мій..."/

    ДІТИ /хором/: "Ангеле-хоронителю мій,
    завжди біля мене стій:
    рано, вечір, вдень, вночі
    будь мені до помочі!"

    /Антипко лякається молитви і втікає/.

    СВЯТИЙ МИКОЛАЙ входить втомлений.

    СВ.МИКОЛАЙ: Добрий вечір вам, громадо!
    Насилу добрався.
    Поспішав до вас я радо
    в путі підтоптався.
    Присяду я, відпочину,
    бо ноги не носять,
    сили мої старечії
    відпочинку просять.

    /сідає/

    Нині свято в вашім домі -
    і я вас вітаю -
    гаразду, здоров'я, долі
    щиро вам бажаю.
    Вчіться, дітки! Без науки
    і сонце не світить!
    А ліниві і неуки -
    то убогі діти.
    В праці, дітки, хто як може
    най батькам поможе,
    щоби тішилися вами
    і татко, і мама.

    ...А тепер біжіть скоренько
    до мене, маленькі,
    мій міх розглядати -
    дарунки приймати.

    ...А Ангелик чемно буде мені помагати.

    /Діточки отримують дарунки під благословення СВ.МИКОЛАЯ, в подяку вони співають, танцюють, розказують улюблені вірші/

    СВ. МИКОЛАЙ: Вітаю вас, милі люди,
    при вашій родині,
    нехай добро з вами буде -
    будьмо все єдині!

    АНГЕЛ: Нехай смуток ваш і горе
    спливуть за водою,
    хай їх втопить синє море
    з слізьми і бідою.

    СВ. МИКОЛАЙ: Мир несу я вам в оселі -
    щирість, правду, згоду,
    щоб завжди були веселі
    діти в вашім роду.

    АНГЕЛ: Щоб серцями не черствіли,
    не були байдужі,
    щоб ви інших розуміли
    в голоді і в стужі.

    СВ. МИКОЛАЙ: Щоб ви вміли любуватись
    з краси світу цього,
    щоб зуміли відцуратись
    усього лихого.

    АНГЕЛ: Щоби кривда в домі вашім
    і не ночувала,
    щоби правда в серці вашім
    повік панувала.

    Прощавайте, добрі люди!

    СВ. МИКОЛАЙ: Прощавайте діти!

    АНГЕЛ вкупі зі
    СВ.МИКОЛАЄМ: Мир хай завжди з вами буде
    й щастя розмаїте!


    /Відходять. Діточки радо ласують миколаївськими смаколиками - медівниками, пампухами, макаґіґами, водять таночки, співають... Свято триває/


    /з українських літературних джерел 30-40-их років/

    З ігрової практики театру "МЕТА" /Львів/.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   503   504   505   506   507   508   509   510   511   ...   1855