ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.15 21:05 ]
    Мрії теж вкриває сивина...
    Мрії теж вкриває сивина,
    Голос хрипне й часом чути скрип,
    Їх лякає серця глибина -
    Там не світить жоден смолоскип.

    Мрії теж вмиваються сльозами,
    Коли двері замкнуті на вічність,
    Як морозять скептики думками:
    "І яка ж у мріях цих практичність?"

    Мріям теж всміхається самотність -
    Часто в гостях п'є із ними чай,
    Іноді вселяє безтурботність,
    Та у суть стріляє зазвичай.

    Мрії досить часто помирають,
    Так і не здійсняючись, на дні.
    Та є й ті, що старості не знають
    І дарують щастя молоді.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.11.15 16:01 ]
    Паска
    Нас рабами ліпили із глини,
    А сьогодні із Богом на ти.
    Провисають хрести на коліна,
    Діамантами сяють персти.

    Йдуть "святенники" в храм на молитву,
    Повні торби водяри, ковбас.
    Оселедці вклонятимуть Жиду
    Аби Він од нечистого спас.

    Б'ють нещирі бездумно поклони,
    Гучно гази гурчать в животах.
    Світять в небо медалі, корони,
    Чути "дай" у неситих ротах.

    Опустіла господня скарбниця,
    Розглитала добро сарана.
    В рай до Мойші бредуть українці,
    Турготять, аж у пеклі луна.

    Був Спаситель у нас. Нюхав сало.
    Не давав люду красти аж рік.
    Сіяв щедро. А чув тільки "Мало!" ,
    Дуже хутко в Ізраїль утік.

    Біс у жадібних виграє битву,
    Зовсім трохи уже до біди.
    Піп у церкві читає молитву,
    Суне віхоть у цебра води...

    15.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  3. Тата Рівна - [ 2017.11.15 14:40 ]
    Коли...
    Коли загине останній гебістський послід -
    Вже розкладеться на атоми та плями,
    Тоді тільки Бог приїде до України,
    Стане ногами,
    Торкнеться руками
    Ляже обличчям на землю її вологу -
    І заридає, як батько, а не як Бог,
    Як Той, що пестив і Авеля, і Каїна
    Що вчився добре в своїй божественій школі.
    Й за жодних обставин, тобто – ніколи
    Не сплутає Україну й о(у)країну.
    Як той, хто проти всіх камуфляжів
    Й не схвалює хрестові походи.
    Звісно, він ще вимастить ноги кров’ю, гімном та сажею.
    Звісно, він визнає, що навіть Бог часто буває дон Кіхотом
    Коли не всі вітри – його коні,
    Коли не всі ріки – його жили.

    Інколи Бог довіряє ідіотам,
    Які усе палили б й усе - спалили….

    На згарищі цього світу ще довго літатиме вохра,
    Бо кров, зварена з залізом, кружить, мов пластівці.
    І скаже тихенько апостолам, що він – контра!
    Що кожна дитина, яка замерзла у таборах,
    Яка розстріляна чужими татами чи мамами,
    Яка заморена у муках й стражданнях Христових -
    Стала маленьким янголом смерті й нині в міських дворах
    Виловлює нащадків тих, кому тоді було добре
    Їсти, спати, тримати автомати в руках, кидати людей до кліток
    Ламати ребра кволим.
    Але прийшла пора… на все прийшла пора -
    І вітер ліг, як втомлений алкоголік.

    Коли загине останній гебістський послід,
    Вихрещений в соборах, вивчений за кордонами,
    Виплеканий у купелях чужих сліз.
    Коли перестануть летіти кістки з-під коліс
    Божественого байка -
    Тоді він спиниться, зніме шолома й скаже – ВСЕ!
    Ви – живі, ви – подоба моя – люди,
    Ваше минуле тепер – чорна байка, лякалка для нащадків,
    Бузувірів чи тих, кого життя ломане під дих -
    скаже
    А поки!
    Діти
    Упирів, пийте кров дітей своїх!
    А мені -
    Дайте спокій!

    15.11.2017
    Рівне


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  4. Козак Дума - [ 2017.11.15 13:38 ]
    Ненависть
    Ненависті не дай перемогти,
    дарма не витрачай на неї сили,
    і як тебе спокуса не просила б,
    вгамуй ворожість – стежку до біди.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2017.11.15 13:19 ]
    У хвилини відчаю
    Життя безжально трощить на шматки,
    ти робиш за помилкою помилку?
    Перед очима знову вітряки,
    не знаєш, як дожить до понеділка?!.

    Я вірю, що колись настане час,
    обніме хтось тебе і відчай схлине,
    усі шматочки разом водночас
    зберуться якось знову воєдино!

    Раптово заспівають солов’ї,
    а за плечима вмить проб’ються крила
    і біди враз розвіються твої,
    наповнить вітер подрані вітрила!

    В собі як зможеш відчай побороть,
    а ще і силу страху подолати –
    зіллються в купу власні дух і плоть.
    Їм не завадять вже ніякі ґрати!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  6. Козак Дума - [ 2017.11.15 13:27 ]
    Вибірковість спостереження
    Ніхто не бачить ваших сліз,
    проблем, що гаманець порожній.
    Пропустять навіть болю віз,
    а по́милку – помітить кожний!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  7. Козак Дума - [ 2017.11.15 11:21 ]
    Спогади про перше кохання
    Червону троянду в осіннім саду
    ще вітер холодний колише.
    Неспішно вузькою стежиною йду
    туди, де кохання залишив.

    Туди, де гостинно шумлять вартові
    завжди в Ясиновій діброві.
    Не раз і не два де сиділи в траві,
    колись о порі вечоровій.

    Пісні нам співали дзвінкі солов’ї
    і роки зозуля кувала.
    Ти слухала мовчки зізнання мої,
    та очі тебе видавали.

    Палали ті лагідні очі вогнем,
    світили як вранішні зорі.
    Тепер на душі залишється щем
    і спогади з присмаком моря.

    Пішла ти у вічність, голубко моя,
    зорею яснієш із неба.
    І слухаю пісню сумну солов’я
    давно я, кохана, без тебе…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  8. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.15 09:23 ]
    Криниченько, живи!
    (пісня)

    На зеленім бережечку
    Є криниченька,
    Там холодна і джерельна
    Б"є водиченька.
    Видно дно - така прозора
    Та смачна-смачна,
    У спекотну літню пору
    Помічна вона.

    І пташина прилітає,
    Та приходить звір,
    Люди, котрі тут бувають
    Щиро вдячні їй
    За водиченьку цілющу,
    Що дає снаги.
    Ой, криниченько-матусю,
    Довго ще живи!

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2017.11.15 08:36 ]
    Осінні візії
    Посміхнусь листопаду,
    забуду про дощ і негоду,
    прогуляюся парком,
    накинувши тепле пальто.
    Не любив я ніколи
    похмуру і мокру погоду,
    та не хочу чекати
    на тебе в порожнім авто.

    Зупинюся під кленом,
    в кінці прохідної алеї,
    де з тобою в часи ті
    далекі стрічались не раз.
    Пригадаю, волошки,
    троянди, ромашки, лілеї
    як тобі дарував і
    твій стан обіймав повсякчас.

    Хай скимить2 падолист
    і сумує за променем сонця.
    Хай чекає зима
    на казковий до міста прихід.
    Бо немає, на жаль,
    від гірких помилок охоронця –
    тож, гуляючи парком,
    сумливо дивлюся услід.

    Та чому дотепер
    зупиняєшся ти біля клена,
    щосуботи чекаєш
    когось, як тоді восени?
    Час лежить під ногами
    у тебе, мов листя черлене,
    що нерідко ночами
    мої переповнює сни.

    І збагнути не можу,
    чому дотепер приїжджаю
    я до іншого міста
    у пору осінню оцю.
    Подивлюся на тебе
    і юність шалену згадаю –
    знов радію туману,
    дощу, холодам, багрецю…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Володимир Бойко - [ 2017.11.14 22:01 ]
    Захисникам Сталіна (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    Це оті, що кричали: «Варраву
    Відпусти нам на свято», оті,
    Що Сократу отрути налляли
    У тюремній глухій тісноті.

    Те пекельне питво би їм влити
    В їх паскудні, брехливі роти,
    Тим, що си́ріт пускають по світу,
    Всім отим, що на ймення «кати».


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  11. Ігор Шоха - [ 2017.11.14 22:42 ]
    Залізом по склу
    ***
    Не надихає ні тиша мене,
    ні епіграма паяца. Одне
    одного варті і вірші.
    Адже поезія – це щось одне,
    а бутафорія – інше.

    ***
    Якщо даємо відкоша,
    то анулює у азарті
    усе твоє чужа душа.
    Але тому вона й чужа,
    що ми ріднішої не варті.

    ***
    Не знаю, що таке есе,
    як не наклеп на себе.
    Але якщо понад усе
    одне якесь ні те, ні се,
    то так йому і треба.

    ***
    Що гени є, і їжаку відомо.
    Тому-то і кусає за живе
    те, що живе і діє підсвідомо
    у череві sovetikuso homo
    надією на дзеркало криве.

    ***
    Шокують Музу іпостасі
    героїв у загальній масі
    периферії житія.
    Чому розумному не раді,
    коли дурному на заваді
    стає чиясь поезія?

    ***
    Усе було під небесами
    і на нове не сподівайся,
    але данайців із дарами
    усе таки остерігайся.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  12. Домінік Арфіст - [ 2017.11.14 21:32 ]
    віє вітер по Волині...
    віє вітер по Волині
    студить зболені долоні
    виє біль по Україні
    скачуть коні… скачуть коні…
    назбирала собі болю
    від кісток народу Леся
    той прикличе собі долю
    хто ім’ям землі назветься…
    і кохала… і кохали… –
    все взяли слова молитви…
    болю не утамували
    ні європи ні єгипти…
    віє вітер – ту́жна флейта…
    море хвилями здіймає…
    і навіщо мені Ялта
    якщо Лесі тут немає…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  13. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 18:35 ]
    Гнів
    Людська шальга не має меж.
    Христа розп'яли підлі кмети.
    Тепер від гніву не втечеш,
    Спливає кров'ю вся планета.

    Щодня убивства, крики, гвалт -
    Старі, малі, царі, убогі...
    Єгова злиться не на жарт -
    Віддав нас чортові на роги.

    За богострату - Холокост!
    Вселенська дика ворожнеча!
    Нечистий піднімає тост
    Аби кипіла кровотеча.

    І це - початок. Не кінець.
    Не зійде з рук дурна офіра.
    Під ніж кладе рабів Творець,
    Невтомно грюкає сокира.

    У храм, звичайно, ти сходи,
    Під час молитви не карають.
    Та це даремнії труди -
    Шляхи загачено до раю.

    Я не очікую чудес,
    Ось-ось із небом будем квити.
    Але шепчу: - Христос воскрес!
    Інакше, друзі, нащо жити?

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.11.14 17:58 ]
    Тещин пиріжок
    Мовить жінка: - Йди голитись!
    Колють вуса, борода!
    Ти, неначе йєті з лісу,
    Мичка дибиться руда.

    Шерсть на грудях і у носі,
    Пахви, наче буйний ліс.
    Все, із мене вовни досить!
    Краще б ти малим обліз.

    Що за мода пелехата?
    Ти ж - поет, а не дикун!
    Вижену в підвал із хати
    Як не вистрижеш ковтун.

    Я дослухався реляцій,
    Тещин пиріжок погриз.
    У свічадо - глип уранці...
    А макітра вже без кіс!

    Щезли оселедець, пейси,
    В мене зляк, анабіоз.
    Вже подумав - буде меса,
    Місяць гикавка, пронос.

    Тарганів труїв на тижні,
    В здобу сипав порошок.
    Хоч не взяв мене Всевишній,
    Та отримано урок.

    Жартувати, звісно, можна -
    Так діди чинили теж.
    Та якщо глава порожня,
    То до пекла попадеш.

    14.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2017.11.14 15:35 ]
    Бородата байка
    В давнину жила в Диканьці кралечка Оксана,
    покохала вона палко, але не султана.
    Уподобала та дівка, ви вже мабуть чули,
    козаченька молодого на ім’я Вакула.

    Та пиха панянці юній дуже заважала –
    черевички, що цариця носить, забажала.
    Перевірити хотіла наміри козачі,
    а тепер у самотині дуже гірко плаче.

    За взуттям козак поїхав в гості до столиці
    і ноги його немає в дівки у світлиці.
    Може, інша заспівала юнаку осанну,
    а тому забув Вакула про свою Оксану…

    Хоч уже не молоденький, як отой Вакула,
    та полковник він козацький – дід Сашко, Мачула.
    Тож не личить козарлюзі про любов молити,
    а тим паче – з забаганки бороду голити.
    За своє життя він бачив не одну царицю
    і по мешти не попреться навіть у столицю!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Адель Станіславська - [ 2017.11.14 15:02 ]
    Усе перетерпиться
    Усе перетерпиться...
    біль образ,
    і просто біль,
    що серце чуле кришить...
    Він білий,
    не бува його біліше,
    я в цьому пересвідчилась
    не раз...
    Бо чорнота - знеболена,
    німа
    ані ніяка...
    глупа собі темінь.
    І скільки б не велось
    про це полемік -
    я вірю в те,
    що осягла сама.
    Я вірю... знаю -
    біло він болить
    і біло-біло сиплеться
    на скроні.
    І тільки серце
    ружиться червоно,
    як біла ця негода
    відшумить...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2017.11.14 15:00 ]
    Круговерть
    Життя ще не минула й половина,
    та вже прогрес гайнув за небокрай –
    допитливих очей шкільна країна
    перетворилась в прихисток Wi-Fi.

    Летять роки, нас накриває осінь,
    усе частіше озираєм тил,
    де із верхівок вже столітніх сосен
    звисає рам‘я розових вітрил.

    Біжить удаль незвідана дорога,
    минувшині немає вороття.
    Уже не за горами зустріч з Богом
    і фініш школі з назвою „Життя“…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Олехо - [ 2017.11.14 13:57 ]
    * * *
    А десь далеко… за вікном,
    чи може ближче… уві сні,
    ходила осінь з батогом
    і проганяла сяйні дні.

    А потім плакала у ніч
    і дріботіла по дахах –
    нема на небі зоре-свіч
    і відлетів останній птах.

    Зі злата одягу униз
    упали листя і вірші.
    В уяві ти... осінній приз.
    А поза нею муляжі…

    11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  19. Тетяна Левицька - [ 2017.11.14 11:20 ]
    За хвилину до...
    За хвилину до щастя його обійми,
    Ще колиба весни в порцеляні магнолій.
    Ще далеко до розбрату, чвар і пітьми,
    Ще не ділиться навпіл ні небо, ні поле.

    За хвилину до болю його обійми.
    Світ не знатиме смутку, а горе спіткає.
    На підошвах нескорених - попіл війни,
    Повна копанка жовчі між адом та раєм.

    І тоді, коли янгол затулить крильми,
    Гостра куля свинцю не шукатиме жертви.
    За хвилину до плачу його обійми,
    За хвилину до щастя, до болю, до смерті.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (2)


  20. Василь Мартинюк - [ 2017.11.14 10:08 ]
    Спинися

    Ще трави шумлять і ще квіти буяють,
    Та день вже вібрує осінній.
    Ти туди не ходи я тебе умоляю,
    Там у вітті сплетінні ховаються тіні.

    Ще днина ласкавить в зеленім величчі,
    Зупинися, світ зупинивши.
    Я лиш буду блукати в твоєму обличчі
    І тонути, тонути в зіниці все глибше.

    Світлом визріє спів, а потім лиш сниться,
    Земля не буде уже раєм.
    Та поки ще ця осінь під сонцем піниться,
    Ще кохана не квапся в безкрає,
    Спинися.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Олена Балера - [ 2017.11.14 10:11 ]
    ***
    Коли жагою думки осяяні світи
    У просторі і часі губились випадково,
    Тоді усе прожите вкривав туман густий,
    Розгойдувався зором якийсь непевний овид.

    І розум був безсилим належно осягти
    Такий хаос безмежний і змінені умови,
    А пам’ять все кришила минуле на крихти,
    Які на мить зникали і воскресали знову.

    Правічний страх нового прощався назавжди,
    Майбутнє посміхалось і простягало руку,
    Надії оживали і танули льоди,

    А день співав довкола привітно і стозвуко,
    І сумніви, й тривоги він обертав на дим,
    І час мене був згоден узяти на поруки.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  22. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.14 09:13 ]
    ***
    Мереживо буднів сплелось у цупкий гобелен,
    Я ним затулю себе від за вікном непогоди
    І стану, подібно шукаючим істини дзен,
    Дивитись в глибини своєї людської природи.
    Дощі розкладу на мільйони дрібних краплин,
    У натовпі танець побачу листочка з берези,
    Дорогу, якою іду, до найтонших щілин
    Розгляну й сама усвідомлю усі генези.
    Я душу свою розчиню у горінні свічі,
    У хлюпоті озера, виблискові роси,
    А більше за все - у теплі на твоєму плечі
    І буду мовчати про все це, тож слів не проси.
    Лиш поруч сиди й відчувай так, неначе востаннє.
    Ці миті, повір, нам забути уже не вдасться,
    Бо тільки тоді - в мить серцевого завмирання-
    Нарешті відчуєш хто ти і в чому ж щастя.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Ніна Виноградська - [ 2017.11.14 06:14 ]
    У передзим'ї

    Іще сніги не впали на охололу землю,
    Осінніми дощами хмарина омива.
    Відчутне передзим’я, та як я відокремлю
    Твої гарячі руки й остуджені слова?

    Нічого не змінилося ще у нашім колі -
    Робота, дім і друзі, гітара в вихідні.
    Та тільки передзим’я вже відчуваю в долі,
    Тепліє від каміна, та холодно мені.

    В невизначенім часі такі ж хиткі стосунки,
    Хоч ти зі мною поряд, але думками з ким?
    І обпікають губи холодні поцілунки,
    Де в передзим’ї нашім замість вогню лиш дим.
    14.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Шоха - [ 2017.11.13 22:15 ]
    Все, що собі
                                І
    Дуже економно за життя,
    маючи і зайві, і зелені,
    упорядкувати до пуття
    на могилі те, що по кишені.

                                ІІ
    Уявляю пам'ятник собі,
    де уже не виростає зерня
    і немає хати. На горбі
    я стою і граю на трубі
    у високій порослі із терня.

    Заросла доріженька моя
    бита – за окопами, полями –
    і до школи, і до тої ями,
    де карбують кожному ім'я,
    що запам'ятали школярами.

    Виконали місію одні.
    Ну а я ще дибаю до краю.
    Як іду, то що робити маю,
    як не рити пам'ятник війні,
    що майбутнє наше убиває?

                                ІІІ
    Економно бути як усі,
    хто живе на власній бараболі
    і шукає істину у полі
    босими ногами по росі,
    парією – у юрбі месій,
    а собаці – кісткою у горлі.

    Залишаю дім, криницю, сад,
    все, що у труді тримали руки.
    Хай за діда порадіють внуки,
    що не оглядаюся назад
    і займу неоцінимий ряд
    після неминучої розлуки.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  25. Серго Сокольник - [ 2017.11.13 20:01 ]
    Осіннє песимістичне
    Світлі дні повернули на скін,
    Мов поема, де ми розпрощались,
    У якій безтурботні хмарки
    Відлітають у Вирію далеч,

    І омани чекає полон
    Терпко-солодко-жадано-злагід,
    Де останнє осіннє тепло,
    Мов плоди приморожених ягід,

    Що приваблюють смаком оман
    "вінопІтія" присмаку шеррі...
    ...не поему, а диво-роман
    Ми напишем на долі папері

    Не чорнилом розлуки, вином,
    Поєднавши тіла і бажання...
    ...світлі дні обертаються сном,
    І хмарки, мов пташини останні,

    Відлітають у теплі краї...
    Ми не того герої роману...
    Дописали частини свої
    Ми чорнилом із крові, кохана...

    ...як римується "кров" і "любов"!..
    Ох і рима!.. Стоїть за дверима
    Та, що всьому основа основ...
    Хмари...
    Вирій...
    Утримай!..
    Отримуй!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117111310369


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  26. Любов Бенедишин - [ 2017.11.13 17:09 ]
    Сам...
    Міцній-кучерявся, пагінчику,
    допнися до власних узвиш…
    Мій хлопчику, мій мізинчику:
    і снишся мені й болиш.

    Вже тямиш, як важко й радісно
    виходити із темноти.
    Футболка од фарби райдужна,
    до музики ключ золотий…

    Амур випускає стріли -
    вціляє то в гриф, то в мольберт.
    Бідовий: будуєш тіло.
    Невтомний: шукаєш себе.

    …Минатимеш урвища, лежбища.
    Підставиш плече небесам.
    У норову грива лев’яча.
    Самсон… самородок… сам…

    13.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  27. Іван Потьомкін - [ 2017.11.13 17:36 ]
    Єрмак

    Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
    Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
    Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
    ***
    Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
    Хто, як і він, сокирою й хрестом
    На дружбу спокушав далекі од Москви народи.
    Не спить Єрмак. Ну,як заснуть, коли перед очима -
    Кремль. Ось цар зіходить зі свойого трону
    І при боярах сповіщає, що сибірський край –
    Однині під його всесильною рукою.
    А потім по-батьківськи цілує Єрмака- героя...
    І од видінь спокусливих таких хропе вже й отаман...
    ***
    Не сплять лиш ті, хто мав би завтра буть
    Порубаним чи навіки приреченим на рабство.
    Кучум, їх славний проводир в помічники негоду взявши,
    Привів народ свій праведний суд чинити.
    І навіки заснули вояки, не скуштувавши насолоди бою.
    Лиш отаман добрався до ріки і, може б, подолав Іртиш,
    Та панцир мідний - царевий щедрий дар,
    Що в січах часто виручав, знесилив у поєдинку з хвилями.
    ***
    Буря ревла. І грім гримів.
    І вітер мовби голосив по-людськи:
    «Пильнуйте ненаситних нових єрмаків,
    Бо ж для Москви все вільне має стати підневільним!»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  28. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.11.13 16:46 ]
    Троянди й виноград щодня усе дорожче...
    * * *

    Троянди й виноград
    щодня усе дорожче.
    (Обходжу манівцем
    нервовий цей базар.)
    Чи вернеться колись
    колишній мій азарт?
    Навкіл панує зло,
    не здолане добром ще.

    А скільки провідних
    пішли вже в небуття!
    І скільки парадигм
    із ними разом рушили…
    Приваблюють ряди
    і ягодами, й ружами –
    та всі кудись летять,
    затуркані, летять.

    То ж, кожному – уклін,
    хто долі не скорився
    і все іще живе
    красиво і корисно.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  29. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:43 ]
    Іду
    У чаполочі позіха п'яниця,
    Свитину покриває кушпела.
    А я дружину ухопив за цицю,
    Кажу, аби хутчій мені дала.

    Такі жадані еротичні миті!
    Зустрілась пташка, врешті, з козаком!
    Свій ніс мені уперла в підборіддя,
    Розгнівана, чмихоче їжаком!

    І каже: - Брати мусиш вельми ніжно!
    А ти, неначе з лісу потурнак:
    Хапаєш грубо! Впазуряєш хижо!
    Манери - ниці! Геть відсутній смак!

    Ось ніжка - доторкнись її легенько.
    Долоньку в пущу тихо заведи...
    О, чуєш, як забилося серденько?
    Не поспішай, води туди-сюди...

    Цілуй вустами хтиво біля пупа...
    Дивись як настовбурчився сосок!
    Тепер кажи "Тебе кохаю, люба!
    Який чудесний в тебе голосок!"

    Чигають звідусіль солодкі муки,
    Від "киці" не ступаю ні на крок.
    Вже сивий. Та люблю таку науку.
    Пора - дружина кличе на урок.

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  30. Олександр Сушко - [ 2017.11.13 16:00 ]
    Біль
    Сьогодні актуальний колір сірий,
    Нефантазійні сни, пласкі думки.
    Мене розумні кликали у вирій,
    Але зрадливцям не подав руки.

    Узяв до рук важкого автомата.
    Бо тут війна. Розвітрюється приск.
    Лежать в багні мечі, діряві лати.
    Герої мертві. Опливає віск.

    Мороз на вікнах шиє візерунки,
    Крізь вилом у кордоні дме шальга.
    Здригає тиш гроза - гарматний гуркіт:
    В убивстві вже не бачимо гріха.

    Похнюпилися вуса, оселедці,
    Пательні облаштовують чорти.
    А я любов затискую у жменьці,
    І в пазусі ховаю від біди.

    Жінки мудріші. Бачать краще, глибше.
    Нема у лона друзів, ворогів...
    Моя ж стезя - дзвінка цвинтарна тиша.
    Чому ж тоді маля оце пригрів?

    Наснилось поле. Я без обладунків.
    У небі чути жайворини дзвін.
    На живота кладу коханій руки,
    Вона шепоче: - Чуєш? Буде син...

    13.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  31. Володимир Вінокуров - [ 2017.11.13 11:32 ]
    Без пафосу
    Ми звикли вже до хліба і видовищ:
    Нам грандіозність, велич подавай!
    Там, де нема бовванів й посміховищ,
    Навіть на диво, дурню, не зважай.

    І в мене так: життя немов тенета,
    Робота-дім... Пустеля і пісок.
    А в хорі стукотів сердець планети
    Вже зазвучав новенький голосок.

    І сталось це так тихо й непомітно,
    Без феєрверків і падінь зірок,
    Що не повірилось. Невже так скритно
    Різкий в житті стається поворот?

    Ось так, без пафосу, без декорацій
    Звершається найбільше із Чудес.
    Не чутно в той момент гучних овацій
    І промінь не спускається з небес.

    В прихованій від зору круговерті
    Твориться Богом Таїнство буття.
    В єднанні двох сердець забилось третє,
    Змінивши назавжди моє життя.

    10.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.13 09:09 ]
    Вже осінь поринула у листопад
    Вже осінь поринула у листопад,
    Як в піну морську або ще океану,
    Але не блакитну - яскраво-багряну,
    Й купається в ній вже котрий день підряд.

    Русалкою золотокосою йде,
    Листочки-сонця розсипає навколо,
    Та ними встеляє і ліс вона й поле,
    Мереживо вітер гойдає руде.

    Ще десь загубилась травичка зелена,
    Що срібне намисто вдягла із роси.
    І розлилася у серденьку в мене
    Хвиля тепла від такої краси.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Козак Дума - [ 2017.11.13 08:47 ]
    Тема для роздумів
    Два мільярди ударів – середнє життя!
    Два мільярди ударів – вся сутність буття?
    Задля чого, людино, прийшла ти у світ
    і як довго триватиме долі політ?.

    Монотонно і дрібно лунає «тук-тук» –
    свого серця ти чуєш уривчастий звук.
    Що оте означає для кожного з нас? –
    це питання постане, лише прийде час.

    Поміркуй, чоловіче, для чого живем.
    Аби здобрити з часом пісний чорнозем
    чи кишені набить, втамувати жагу,
    у суспільстві підвищити власну вагу?.

    Мо’ тебе забавляє один лиш процес,
    аби его своє піднести до небес?
    Всіх рівняє земля, як злочинців тюрма,
    а кишень в дерев’яній одежі – катма!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Домінік Арфіст - [ 2017.11.13 01:19 ]
    мантра осені
    о ясноока моя осінь… рудокоса…
    вітрами вимолена… милості не просить…
    о темновода… поля денного пати́на…
    студена сепія… покинена дитина…
    дощо́ве диво… заколисування сили…
    у небі білому птахи заголосили…
    душа задумана засяяла журбою…
    о моя осене, ми Лазарі з тобою…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  35. Володимир Бойко - [ 2017.11.12 22:24 ]
    О ні, я не тебе любила (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    О ні, я не тебе любила,
    В огні згоряючи палкім,
    Скажи мені, яка ж то сила
    В печальнім імені твоїм.

    Переді мною на коліна
    Ти став, немов чекав вінця,
    І доторкнули смертні тіні
    Спокійно юного лиця.

    Пішов ти не по перемогу,
    По смерть. О, ночі глибина!
    Не знай, мій ангеле, нічого,
    Про те, чом нині я смутна.

    Як сяйво райського проміння
    Світне над стежкою на мить,
    Як несподівано пташина
    З снопа колючого злетить,

    Я знатиму: це ти, убитий,
    До мене линеш всім єством,
    І уявляю берег зритий
    Над закривавленим Дністром.

    Забуду дні любові й слави,
    Забуду молодість нараз,
    Душа в пітьмі, путі лукаві,
    Твій подвиг, образ твій яскравий
    Я збережу по смертний час.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Шоха - [ 2017.11.12 20:42 ]
    Гібридна перемога
    Годі воювати, пане-брате.
    Наша «слава-гей!» – у голові.
    Русаків напхали – цілу хату.
    Неохота плисти у крові.

    Ми не є володарі країни.
    Витісняє націю «глагол».
    Хилитає ерою руїни
    Ванька-Встанька і її «хохол».

    А керує «жидорва» пархата.
    Пацифісту вручено перо.
    Олов'яні нищаться солдати.
    Патріоти – Ізя і П’єро.

    Годі вже хилитися калині.
    Ми вже завойовані. І нині,
    хочемо ми того, а чи ні –
    чесні і мудріші, що єдині,
    люди вірять іншій Україні.
    Нетерпимо у «своїй русні».

                                          11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  37. Олександр Сушко - [ 2017.11.12 19:51 ]
    Не кінець
    У торгівлі кум - акула,
    Має склад і магазин.
    Тюбетейки з Барнаула,
    Із Парижа - кринолін.

    Є пір'їна з Гондурасу,
    І засолений кентавр.
    Бевзь на чудо блима ласо
    І обнюхує товар.

    Ось, кілечко для носяки,
    Спінер, бульки і батут.
    Жуйні гумки, свіжі раки -
    Все нове, окей, зер гут.

    Вдома ж - валяться полиці,
    Із хламіття сотні скирт.
    Книг нема. Та є дурниці:
    Косяки, шприци і спирт.

    Плід гнилий тримає гілка,
    Щось під ніс бурчить мудрець.
    А в сусіда гра сопілка,
    Отже, світу - не кінець.

    12.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  38. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.12 18:39 ]
    Новорічне
    Як Новий рік святкує нічка?
    Глядить прямісінько у річку.
    Смереки, сосни і ялини
    Навколо річки-скатертини.
    Їх гілки-рученькі яскріють -
    Про чудо Новорічне мріють.
    А в небі Місячний ясир
    Зіркам наказує:" Мерщій!"
    І вітер рученьки хитає:
    На гілку зіронька сідає.

    У Новорічну дивоніч
    Вже й сон покинув теплу піч,
    І видноколо дивувалось
    Як сосни в зорі повбирались!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Олехо - [ 2017.11.12 16:29 ]
    Хвора Муза
    У залі чорній кішка
    агатової масті –
    старокитайська фішка
    у філософській казці.

    І нині стане вчора.
    І вчора кане в Лету.
    А Муза… чисто хвора,
    відмовила поету

    писати мозаїчне
    про зорі і епохи,
    про невмируще вічне
    і прозаїчне трохи.

    Про все, що зирить око,
    оте, що ліком третє.
    І лізуть рими боком,
    і сниться критик-йеті.

    Сновиди-поторочі,
    без висі і без лету,
    приходять серед ночі
    завадити поету.

    Та буде день і їжа,
    духовна і не тільки,
    прострочена і свіжа –
    яєчня, пиво, Рільке…

    Яєчня дасть наснаги.
    Марія напрям руху
    життєвої відваги:
    слоном назвати муху…

    Осанна без імення,
    представлення без п’єси...
    Поете без натхнення,
    єси ти чи не Єси?

    Стає у чергу завтра
    заримувати Лету,
    а Муза бає мантру:
    відмовити поету,
    відмовити поету,
    відмовити поету…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.11.12 11:37 ]
    Листопад
    У іній огорнуло серця сад -
    Пішла у Лету втомлена матуся.
    Надворі осінь. Мряка. Листопад -
    Його любити я навряд навчуся.

    Прекрасна квітка рано відцвіла,
    У цьому є також моя провина.
    Тепер твій дім у лісі, край села:
    Сира могила, хрест і домовина.

    З калини листя смиче вітровій,
    А на щоці сльоза тремтить гаряча.
    Шерхоче срібний дощик у траві -
    Це Бог зі мною разом тихо плаче.

    У листопаді ти прийшла у світ.
    Тепер немає. Є нещасна муза.
    Рука торкнулась до надгробних плит:
    Цей місяць я любити не навчуся.

    12.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  41. Любов Бенедишин - [ 2017.11.12 11:21 ]
    Перехожий

    Гадаєте, що Бог – як дідуган:
    то крекче на сльоту, то хворі ноги
    закутує у хмар густий туман?
    А Він іще додумує роман,
    снує сюжет…

    Закохана у Нього
    ця осінь, що танцює падеграс.

    Бог – просто перехожий випадковий
    (навушники, кросівки «Адідас»)…
    Він, може, поспішав отак не раз,
    щоб осені сказати: «Ви – чудова!»

    12.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  42. Домінік Арфіст - [ 2017.11.12 10:47 ]
    дівчинко моя...
    дівчинко моя… казочко моя… кізочко моя невагома…
    розпатланих косенят запашна золота солома…
    в небо стрибаєш… гладиш руку мою що пише…
    все крім любові – залишене… все крім радості – лишнє…
    тихо шепочеш усі скоромовки мої – ваганта і скомороха
    мавпочка моя… мавочка… Пеппі Довга Панчоха…
    ти закохаєшся – ясно ж! – лишень у Пітера Пена
    морем маритимеш… що тобі там якась мурена? сирена?
    ти колись проведеш мене у останню путь – ні сльози́-ні сло́ва –
    де душа моя у клино́писі… у тайно́писі... душа моя – мова…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  43. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.12 10:51 ]
    Лист Невідомому
    Ти знаєш, осінні істерики вже в печінках,
    Тужливо, як пес, заглядають в скелети вікон
    І хочеться швидше втопити себе у гарячих склянка,
    Із чаєм з кафе в інтер'єрі з легеньким шиком.

    Стираючи пучки об склянок отих конденсат,
    Сплітаючи коси із думки про найтепліше
    І щоби при цьому ніякий сторонній нітрат
    Не вбив філософію в стилі відомого Ніцше.

    Ти знаєш, а холод не сочиться крізь пальто,
    Хоч як би не мріяв про з різного боку надриви,
    Проносяться повз перехожі та з громом авто,
    Не маючи в дану секунду альтернативи.

    Ти знаєш, вже вкотре пишу ексцентричні рядки,
    Збираю реальність і фентезі в пам'яті скрипти,
    І світле волосся скрутивши у завитки,
    Шукаю змістовні й по справжньому дійсні молитви.

    Відправлю тобі це, закинувши вітру в кишені -
    Нехай віднесе телеграму місцевого значення.
    Читай ті звістки кострубаті та трохи скажені
    В хронічно скісних каліграфних думок позначеннях.

    24.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 10:22 ]
    Чужі




    Спокійно розійшлися і без сліз,
    Неначе все життя були чужими.
    Свобода свіжа, кажуть, із коліс,
    Прийшла весною, переживши зиму.

    Не згадую, щаслива, що одна,
    І вільна, мовби в піднебессі птаха.
    У зраді тій була твоя вина,
    Виходить, що з тобою я – невдаха.

    У попіл – наш багатолітній шлюб,
    Де все надвох – і радощі, і біди.
    Та прощення не хочу чути з губ,
    Ми вже чужі і, навіть не сусіди...

    Весняний дощик з неба на траву,
    Всьому приносить життєдайну силу.
    Без тебе гідно й далі проживу.
    Любов майбутню підніму на крилах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  45. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:30 ]
    Молитви чужим богам

    Чужим богам довірили серця
    З народження до самого кінця.
    Буття страхом наповнюючи вщерть,
    Усе життя чекати тільки смерть.

    Відволікати від нагальних дум
    І сіяти у душах чорний сум.
    Не піднімати вгору голови,
    Не бачити ні сонця, ні листви.

    Релігія зробила з вас рабів,
    Щоб ви забули щастя, радість, гнів.
    Слов’яни сонцю і дощу з віків
    Присвячували танець свій і спів.

    Бо вільними були, вклонялись Ладі,
    Дажбогові раділи, а не владі.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  46. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:41 ]
    Осінній кососік

    Надлягають, гуснуть хмари,
    Розгостився тучний дощик.
    Пірить так, що з вітром в парі
    Злива миє парки, площі.

    Все навкруг заворосилось,
    Потемніло, звісно, осінь.
    Довго буде йти кропило,
    Доки сніг впаде на коси.
    10.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  47. Ніна Виноградська - [ 2017.11.12 09:21 ]
    Без тебе


    1

    Я руки прстягаю уві сні,
    Біжу тебе, щасливого, стрічати.
    І ми удвох заходимо до хати,
    Де ти смієшся сонячно мені.

    І заздрять нам не тільки вороги,
    Бо, навіть котик наш чекає ласки…
    Я прокидаюся з цієї казки —
    Самотня річка лиже береги…

    2

    А що ж тепер лишається мені —
    Гарячий сніг, а чи холодне літо,
    Де градом все утоптано, прибито, —
    Холодні сльози і німі пісні?

    І вічний стогін вітру вітру в буревій,
    Заплакані дощем осінні вікна,
    І холоду й морозу гострі ікла —
    Розбитий глечик сподівань, надій…


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Лубкевич - [ 2017.11.12 02:20 ]
    ***
    Броджу по Риму, хоч не був тут зроду
    Мій мозок спить, дає мені свободу
    Пересування. Території без віз
    Без документів, напханих валіз

    Туман. Вузенькі вулички. Прекрасну Мону
    Зустріти можна в площині балкону
    Нейронний усміх, кращий за стандарт
    Як натяк, символ, чи поганий жарт

    Чи дме тут вітер, я не пам'ятаю
    Хоч пам'ять є, вона оберігає
    Кордони Его. Щодо кольорів,
    Вони бліді у половини снів

    Вінок абстракцій, збуджена уява
    Малює образи.. І знов твоя поява
    Закрутить почуттів калейдоскоп
    Допоки ранок не натисне “стоп”

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  49. Вікторія Лимар - [ 2017.11.12 01:28 ]
    Неллі
    Хотілось спитати в Сергійка і Насті,
    А де ж забарилася квіточка щастя?
    Нарешті,з′явилася, дівчинка Неллі!
    Мовчить вона щось, але очі веселі!

    З тобою будемо ми гратися разом,
    В крамниці все скупимо ми раз за разом!
    Дівчатко це зробить мені макіяж,
    А потім,мабуть,буде ще і масаж!
    Фарбовані очі та нігті, вуста,
    Для НЕЛЛІ то радість та й втіха проста!

    Ось яка стала - "модерна" бабуся,
    Від рученяток її - посміхнуся!
    Та все в них виходить,бо жваві, швидкі,
    Всі рухи приткі,як пір′їнки, легкі!

    У нашому домі є квіточка щастя!
    Що скажуть про неї, Сергійко та Настя?
    Гарненька,кумедна ця дівчинка Неллі!
    Грайливо вмить стало у нашій оселі!

    23.05.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  50. Вікторія Лимар - [ 2017.11.12 00:39 ]
    Жизнь в мелькающих страницах
    Крылья потеряла птица –
    Только снится ей полет.
    Обувь в шкафчике пылится-
    Все свою хозяйку ждет!

    Как же хочется промчаться,
    Чтобы пыль пошла столбом!
    И по полной -оторваться,
    Чувством жить,а не умом.

    В танце жгучем закружиться,
    На высоких каблуках,
    Только с музыкой сродниться,
    Без усталости в ногах.

    Крылья отрастут ли птицы?!
    Может явью станет сон?!
    Жизнь...Мелькают в ней страницы.
    Вот и старость шлет поклон.

    11.11.2017
    Свидетельство о публикации №117111200472


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   513   514   515   516   517   518   519   520   521   ...   1855