ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.28 10:07 ]
    З Новоріччям, рідний краю!
    Барвінковий рідний краю,
    Ти Подільська сторона!
    Новий рік знов зустрічаєш,
    Келих щастя пий до дна.

    Очі радістю іскряться
    Твоїх дочок і синів,
    Хай все можеться і вдасться
    Та прийде кінець війні.

    Хай вертаються додому
    Всі наші захисники,
    Не зазнати щоб нікому,
    Що пережили вони.

    Сядуть всі за стіл святковий
    Із родиною разом.
    Миру, злагоди й любові,
    Доля засіва добром.

    Подоляни й подолянки!
    Росяних чудових ранків,
    Сонячних погожих днів,
    Тихих гарних вечорів.

    Зоряних ночей спокійних,
    Впевнених в житті вам кроків,
    Друзів вірних та надійних
    Іще на багато років.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  2. Ванда Савранська - [ 2016.12.28 01:22 ]
    Жінка складає пісню
    Ось і жовтень. А лист не жовтіє
    (Чи то краще сказати “не жовкне”?),
    Ранній іній його приморозив.
    Що то жінка! Співає і мріє,
    Хоч немає про що, а не мовкне!
    (Хоч банально римуються “сльози”.)

    Чи то сльози, чи біль, а чи лихо
    (Може, краще згадати “кохання”?),
    Чи кохання збентежило душу...
    А вона собі тішиться тихо,
    Ронить жінка пісні на світанні...
    (Розважаючи яблуню й грушу.)

    27.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.28 01:40 ]
    Зимовий сад
    Зимовий сад, зимовий сад
    Принишк, завмер на мить без вітру.
    І знову шелест… і не в лад
    Співає пісеньку нехитру.

    І вторить десь йому пташа,
    Ледь чутно й ніби напівсонно.
    Згасати день не поспіша,
    Привітно підніма долоні.

    І усміхається немов
    Голубооке піднебесся
    Листок на гілці хоч схолов –
    Як пташка пурхає й сміється!

    27.12.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (11)


  4. Ванда Савранська - [ 2016.12.28 01:31 ]
    * * *
    З любов'ю старою стрічатись не треба:
    Згадаєш, як біль наплива,
    Як вчишся шептати до квітів, до неба
    Не мовлені вчасно слова,
    А сонячні мрії лишилися в літі
    Й немає дороги туди,
    І мусиш боротися в темному світі,
    Щоб радість здобути з руди...

    Про все не розкажеш і вже не розрадиш,
    Роки — це життя, це не мить.
    З любов'ю старою удруге ти зрадиш,
    То хай вона в пам'яті спить.
    Не ятри тепер свою визрілу душу,
    Не збуриться й інша душа.
    Хіба що тобі вона зовсім байдужа,
    Хіба що вже зовсім чужа...

    27.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Олехо - [ 2016.12.27 09:28 ]
    І зрадниця у губи поцілує
    - А де отой, що говорив: я – Син?
    Ти був із ним, ти був йому слугою!
    - Не знаю я, про що ви. Я один.
    Ідіть собі, я хочу супокою.

    - Його розп’яли на ганьбу і сміх,
    а ти йому підтакував у слові.
    - То був не я, хіба таке б я міг…
    Я присягав єдиному Єгові.

    - Він – лжепророк, лукавець, єретик …
    А ти йому клонився, як святому.
    - Не був я з ним, я до Талмуду звик.
    Іду із молитов собі додому.

    - Минає ніч, вже півень кличе день,
    і я утретє зраджую Ісуса.
    Витьохкую оманливих пісень.
    Сказати правду, Господи, боюся…

    -----------------------------

    Бува, і ми, коли сягає жах,
    від свого відмовляємося… всує,
    бо піде мить і проспіває птах,
    і зрадниця у губи поцілує.
    26.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  6. Олексій Кацай - [ 2016.12.27 07:59 ]
    Одисей
    Обіпершись на промінь,
    міцніє затяте залізо,
    набуваючи форми
    швидкого, як вітер, клинка,
    і броньованим простором
    напинаються хвилерізи,
    аби втримати часу цунамі
    від мого ривка.

    Втім… Хто я в цьому просторі?
    Ні Термінатор, ні Рембо…
    Непримітний, немов космодрому
    обвуглена п’ядь…

    Над тобою буяє,
    на хмари розірване, небо
    й клапті радіохвиль
    у бездонні глибини летять
    із іржавих антен,
    а з жалобних зіниць телескопів
    струменить безнадія
    в сирен потойбічне виття
    і у прихистку
    інопланетної Пенелопи
    тихо з м’язів у всесвіт
    височується життя.

    Піді мною зринає
    життя на далекій планеті…
    Поміж нами гріховна
    безодня земної любви…
    Але, наче водою живою,
    у трас очереті
    вимивають бентегу вони
    із думок жаливи.

    Тож, дістатись до тебе
    то є дуже гарна ідея:
    я врятую тебе
    від тяжіння чужих зазіхань!..
    Бо космічне кохання
    оживляє завжди Одисея
    у чудовому смітті
    прадавніх
    земних спогадань.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  7. Василь Мартинюк - [ 2016.12.26 14:12 ]
    Пора поете

    Війна без жалю б’є обличчя,
    І біль вичавлює сльозу.
    На грані нового сторіччя,
    Не оминули ми грозу.

    А світові авторитети?
    Для них війна то тільки гра.
    Бери перо своє поете,
    На поле ратне вже пора.

    Уже пора тобі до бою,
    За всенародний інтерес.
    Поклич поетів за собою,
    І небайдужих поетес.

    Ти не помреш у тому герці
    За Україну, за своє.
    Бо пісню ту що є у серці
    І слово, куля не уб’є.

    2016р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Василь Мартинюк - [ 2016.12.26 12:49 ]
    Поверніться лебедята
    Куля серце перетяла,
    Крапля крові в землю впала.
    Дика куля з автомата,
    в серце ранила солдата.

    Надлетіли лебедята,
    Зупинилися крилята.
    Взяли душу в перевесла,
    Попід хмарами понесли.

    Залишили тіло спати,
    Залишили спочивати.
    Спить у полі кволе тіло,
    Там де маківки зацвіли.

    Почав дощик накрапати,
    Став солдатик оживати.
    Поверніться лебедята,
    Поки дощик ллє
    ще надія є.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  9. Володимир Бойко - [ 2016.12.26 12:28 ]
    Світло твоїх вікон (автопереклад)
    Крізь морок ночі вікна твої сяють,
    Нестримно кличуть хлопців молодих,
    Болить душа, і сам себе питаю:
    Чому ж мене немає серед них?

    Кому ж ти ласки пристрасні даруєш,
    Хто уст твоїх нектар жагучий п’є,
    Кого очима дивними чаруєш,
    І хто всю ніч спочинку не дає?

    Я винен сам, бо сам я відступився –
    Бо надто душно стало в суєті.
    Пробач мені, якщо я помилився.
    Я старомодний. Та й часи не ті.

    2008








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (4)


  10. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.26 10:37 ]
    Зима показує характер
    "Білий сніг на зеленому листі"-
    Пам"ятаєте пісню таку?
    Так і сталося в нас.Знову близько
    Закружля Заметіль у танку.

    І покаже Зима свій характер:
    Захурделить, закрутить,сипне,
    Морозенка вона кличе брата
    Хай річок й озерець не мине.

    А льодами скує міцно-міцно,
    Малюватиме квіти пером,
    Кіньми білими прилине Вітер
    І шагатиме їх батогом.

    Всі разом будуть бешкетувати,
    Реготати і сипать сніжок,
    Що нічого не видно й за крок.
    Натомившися, вляжуться спати.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  11. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.26 10:14 ]
    Стояли дві тополеньки
    (пісня)

    Стояли дві тополеньки,
    Із вітром гомоніли.
    Зелені були вчора ще,
    А нині - золотії.
    Стояли дві вербиченьки
    Гарненькі кучеряві,
    І ноги мили в річеньці
    Та коси розплітали.

    Червоні горобиноньки,
    Як рідні дві сестриці,
    Секретами ділилися,
    Звіряли таємниці.
    А вільхи, дві подруженьки
    Сережки приміряли,
    А може на заручини
    Їм їх подарували?

    Стояли дві берізоньки,
    В горошок сукні білі,
    Вродливі та стрункі вони,
    Хоч зараз до весілля.
    І молоді дівчатонька
    На ці деревця схожі.
    Нехай же доля щастя їм
    Й любові наворожить.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Олехо - [ 2016.12.26 09:43 ]
    Коли ілюзій кінчиться мара
    Коли ілюзій кінчиться мара –
    утрата сенсу(плакати, радіти)?
    Я – Магомет(не йде моя гора).
    Я – поганин(замовкніть, неофіти).

    Не знаю я, чи сумніви сумні,
    а чи утіхи грішної принади
    рахують до життя в минулі дні
    усі здобутки, промахи і вади,

    але вага із світу не речей,
    із світу не тяжіючої далі,
    стискає карк до вивиху плечей
    або хребет ламає в ідеалі.

    Коли не вибір залишає крок,
    тоді і убивають, щоб любити,
    і на могилі зведений курок
    утішно клацне: ми з тобою квити…

    25.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  13. Василь Кузан - [ 2016.12.26 08:13 ]
    І знов народжується той
    *
    І знов народжується той,
    Кого не змучаться ніколи
    Вести у храми й на престоли,
    Чи то ізгой, чи то герой?

    І знов співають: «Слава! Слава!»
    І озираються довкола:
    Чи не запросить хто до столу,
    Чи дасть копійку за слова?

    І знову біситься зима
    Морози з ланцюга спустила
    На натовп той, де груба сила,
    На той, де мудрості нема.

    А він являється ізнов!
    Його не будуть розпинати.
    Лиш так, щоби дивилась мати,
    Як із долонь сочиться кров.

    Але до того ще іти,
    Колядувати і говіти,
    Вирощувати дивні квіти…
    На гріб їх завтра принести.

    24-25.12.16



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  14. Марія Зубрій - [ 2016.12.25 22:43 ]
    Віє, віє вітер...
    Віє, віє вітер з півночі та сходу,
    Небо темно-сіре - просвітку нема...
    Що там нарікати на святу природу?
    Як на серці - осінь, на душі зима...

    Нам ніхто не зробить в заметілі - літо,
    Бо погоду в домі творим ми самі!
    Кожен день любити вчімося відкрито,
    Усміхаймось щиро Матінці-Зимі!

    Хай цвітуть на вікнах дивні білі квіти,
    Іній припорошить, морозець скрипить!
    В захваті сміятись будуть наші діти,
    Затишно у домі, як вогонь горить!..

    Як же небагато нам для щастя треба!
    Миру і надії, радості й тепла!
    Щоб над кожним домом посвітліло небо,
    І Любов до ближніх між людьми жила!
    12.12.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Марія Зубрій - [ 2016.12.25 22:59 ]
    Добрий вечір!
    Всім - Добрий вечір! Сонечко зайшло...
    Вогонь священний над Землею сяє!
    Пів світу зустрічає вже Різдво,
    Народження Ісуса прославляє!

    Про це співають Ангели з небес,
    І кожну душу радість зігріває!
    Бо сталось диво! - чудо із чудес,
    І людство Сина Божого вітає!

    Розділимо в цей вечір радість ми,
    Зі щирим серцем будемо багаті!
    Бажаєм всім - щасливої зими!
    Веселих свят і миру в кожній хаті!
    24/12/2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2016.12.25 21:43 ]
    Напівсон зимової пори
    Напівсон зимової пори
    У часи відлиги нетривкої…
    Смутку мій, зі мною говори
    Мовою святого супокою.

    Тисне трохи це зимове тло,
    У повітрі щось в`язке, мов іго.
    Хочу, щоб на серці відлягло
    Хоч на час непевної відлиги.

    Може, скресне крига навкруги,
    До грудей полине знову й знову -
    Хвиля щастя вдарить в береги
    Зміною розтрощеній любові!

    25.12.7524 р. (2016)

    Конча Озерна, півострів Печалі

    16 г. 06 хв.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  17. Ігор Шоха - [ 2016.12.25 20:14 ]
    Арія Дон-Кіхота
    Прошу слухати усіх, кому охота,
    про нечувану відвагу Дон Кіхота.
    В турнірах і боях,
    на званих вечорах
    ще майорить його непереможний стяг.

    І нехай усі на світі будуть проти,
    нерозлучні дульцінеї й донкіхоти.
    Як луки і поля,
    як небо і земля,
    як одинокий місяць і ясна зоря.

    Не надійні небеса і позолота.
    Та стійка любов і вірність Донкіхота.
    І він у білий світ
    несе, як заповіт,
    її чаруючий, її коханий цвіт.

    І тому-то, сеньйорити, і того-то
    у бою вінчає доля Донкіхота.
    Чекайте до вінця
    та бережіть серця.
    А лицарі стійкі і вірні до кінця.


                                  1996,2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  18. Микола Дудар - [ 2016.12.25 19:54 ]
    Чому один, а відчуття що двоє?..
    він торкався дощу
    він рівнявся на сонце
    я собі не прощу -
    ні дверцят ні віконця…

    виглядаю як лис
    трохи схожий на вітер
    застрелюся колись
    спершу спробую з літер…

    хто ж його породив
    ні спитати ні взяти?!
    серед страху і див
    ще півкроку до страти

    і було ні гроша
    ні притулку ні мрії
    хтось одів в торгаша
    хтось штовхнув до повії

    а воно а чи він
    все одно приголубив
    привело до Афін
    до просвіти від згуби

    тільки нині чомусь
    контробанда тай годі
    а ще бряцькає гусь
    і зів’яло в городі

    я дивлюсь з перехресть
    виглядаю - де ж родич?..
    а на ньому вже Хрест
    і на палі як здобич

    розіпнуть серед втіх
    на Горі всенародно
    випадковість чи збіг?
    виглядає природньо

    вже здебільшого в снах
    він приходить зненацька
    я ж йому в попихах
    заціловую лацкан

    наливаю обом
    все із того графина
    його трусить від бомб
    а мене від Кабміну…
    25.12.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  19. Олена Малєєва - [ 2016.12.25 18:59 ]
    Борися!
    Життя боротьба -то борися.
    Як жаркий вогонь - гори.
    Де треба - плющем стелися,
    Де можна - то гордо йди.
    Ступай по воді, бо змиє
    Всі зайві вона сліди.
    І в хвилях бурхливих сповиє
    Добути кінець доби.
    А вранці з тієї хвилі
    Постане воїнів рать
    Прекрасних в рушійній силі -
    Нехай вороги тремтять.
    Веди за собою військо
    І наступай раптово
    Розумно й відважно битись
    Учні твої готові.
    Іаков, Семен премудрий,
    Андрій, його добрий брат,
    Матвій, і Пилип, і Йосип...
    Лиш Юд серед них нема.
    Нехай з берегів виходить
    Отруйна кривава ріка.
    Чекати на краще годі -
    Надія така крихка...
    Втопи страх у непокорі
    І крик у душі змовчи...
    Коли ж запалати зорям,
    Як не тепер, вночі?


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  20. Нінель Новікова - [ 2016.12.25 17:27 ]
    Ліна Костенко Спини мене... переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО

    СПИНИ МЕНЕ…

    Спини мене отямся і отям
    така любов буває раз в ніколи
    вона промчить над зламаним життям
    за нею будуть бігти видноколи
    вона ж порве нам спокій до струни
    вона ж слова поспалює вустами
    спини мене спини і схамени
    ще поки можу думати востаннє
    ще поки можу але вже не можу
    настала черга й на мою зорю
    чи біля тебе душу відморожу
    чи біля тебе полум’ям згорю

    Перевод на русский язык

    Нинель Новикова

    ОСТАНОВИ МЕНЯ.…

    Останови уймись уйми меня
    раз в никогда любовь такую встретишь
    промчит она судьбы руинами
    за нею пустится вдогонку ветер
    она порвет покой нам до струны
    слова сожжет горящими губами
    останови меня угомони
    пока еще со мною ум и память
    пока со мной хотя пожалуй поздно
    уже пришла пора моей заре
    с тобою рядом душу отморозить
    или от страсти пламенем сгореть

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  21. Сергій Гупало - [ 2016.12.25 15:41 ]
    * * *
    Не підняти слова до жаданих висот,
    І тобі не повірить ніхто так, як хочеш.
    Не погодитись можна у царстві марнот,
    А у наших реаліях ти -- потороча.

    Ось і правда, і суть -- по землі попливли.
    Ти повинен терпіти це гріхопадіння.
    А не можеш -- то блазнем побудь, на столі
    Поклади неосудне округле каміння.

    Подивується, ніби ображено, гість:
    «Я – не зло, я – утоми і віри осколок…»
    А твоя оболонка торкнеться обійсть -
    І луна: замикається вічності коло.

    Це також непогано. Життя! Повнота!
    Як утомишся добре – лежи і осмислюй,
    Що на світі ти – ще примітивний мастак:
    Хоч і повністю чесний -- сердечний навмисне.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Шоха - [ 2016.12.25 14:53 ]
    Рефлексії на враження
    ***
    Приходять сни
    із літа до весни,
    а розказати нікому,
    буває,
    коли її немає.

    ***
    – От і побачились.
    Не пізнає́ш ...свою? –
    Це – із колись.
    Не бачу, а стою.
    А на межі – нікого і ніде.
    А час іде.

    ***
    Малюю очі,
    а думки урочі
    закреслює жура самотини.
    Минулі мрії
    і мої надії
    оповивають кольорові сни.

    ***
    І у свята яса –
    нічого не робити
    і думати, але не говорити, –
    пробачте, небеса.

    ***
    У мене карма Савича.
    Напишете мені, –
    і гавані,
    й пристанища,
    й причали,
    і...
    мене ловили і...
    піймали.

    ***
    Минає час,
    і день,
    і місяці́...
    Літа...
    І досі десь
    у самому кінці –
    мета..

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  23. Олексій Кацай - [ 2016.12.25 13:31 ]
    В Сузір'ї Пегасу
    Весь пропахнувши безмежжям,
    я нічний згадаю степ,
    де межи зірок Пегасу
    заблукали табуни.

    Де старенька Андромеда
    доньку жде окрай села,
    де Волосся Вероніки
    терпко пахне чебрецем…

    Ми купалися із нею
    в запашних сузір’ях трав:
    навіть зараз материнка
    у скафандрі пахкотить.

    Синтезоване повітря
    б’ється в просторі легень
    чи зітханням, чи луною
    тупоту та змахів крил.

    То летить скакун з Пегасу
    ген до тебе, Вероніко,
    щоб ти звихрила на ньому
    космос вітром степовим.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  24. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:03 ]
    *** (Бо час. Бо Введення. Бо ніч...)
    ***
    Бо час. Бо Введення. Бо ніч.
    Бо небо визріло до снігу.
    Бо з нас ніхто іще не виграв
    У світі вічних протиріч.

    Скажена у вогні зима.
    Я не врятую од гармати,
    Але я можу обійняти
    Так, як ніхто не обійма.

    Вже третє Введення. І вже
    Таке відторгнення немиру,
    Що Бог, напевне, нам не вірить
    І більше нас не береже.

    Густа на Введення метіль –
    Кисіль, розведений на крові…
    А нам хоча би до Покрови
    Безумство вивести звідсіль…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (3)


  25. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:20 ]
    *** (Ніч клинописом перепише...)
    ***
    Ніч клинописом перепише
    Світ по снігу до неспання.
    Задивована: білі вірші
    Хтось розсипав у срібній тиші! –
    Йду. Збираю. Несу, як вишні,
    Як у пазусі кошеня.

    Моя знахідко нетутешня!
    Хто згубив тебе край зими?
    Донести б тебе обережно,
    Загорнувши в тепло одежі,
    В свою душу беззастережну,
    Між небесним і між земним…

    Ти не бійся! Ти будеш жити –
    Відігрію і відпущу…
    Ти підеш в яблуневе літо,
    У нестриманий чардаш вітру
    І в осінній ноктюрн дощу.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  26. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:43 ]
    *** (Усе не втямлю – і для чого...)
    Усе не втямлю – і для чого
    У час ненависті і сліз
    Смішна, самотня, як панчоха,
    Із віршами на перекіс
    Душі, причетної так само
    До святості, як до гріха,
    Я розкошую щедро ямбом,
    Весну ховаючи в рукав?

    А зовсім поруч – похоронки
    Наздоганяють вдів зрання,
    І до останньої воронки
    Ще вирва болю й вороння.

    Війні, трирічній, мов одвічній,
    Що смерть вгодовує живцем,
    Я по-дитячому панічно
    Боюсь дивитися в лице.

    Віршами бою не спинити,
    Та в них – посвячення у плай.
    Лишають їх, як зерна, дітям
    Вже на прийдешній урожай.

    І не бояться недомовок
    Світи, що в серці прижились.
    Душа, долучена до Слова,
    Зросте потрібною колись.


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.46)
    Коментарі: (3)


  27. Юлія БережкоКамінська - [ 2016.12.25 12:36 ]
    Із листів жінки
    Третій рік живемо наздогад
    Від Покрови і знов – до Покрови.
    Йде зима. І черешневий сад
    Спокушає оберненням в дрова.

    Він зануриться в сніг, як у ніч,
    Він вбереться востаннє у пряжу,
    І на час, обживаючи піч,
    Сад мій літо своє перекаже.

    Я не знаю сильніше тепла
    Мого саду і того, хто поряд.
    Я так само згорала дотла,
    Сад – від жару.
    А я – від горя.

    Хочу тиші як клятви, як знак,
    Що вже час закладати прийдешнє
    Там, де сад залишив післясмак
    І війни, і вогню, і черешні.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  28. Любов Бенедишин - [ 2016.12.25 10:10 ]
    Роздуми над хлібиною
    Правда людства жива:
    Всьому хліб голова.

    Ми ж до нього – з ножем:
    Краєм, кришим, жуєм.

    Хтось насититься сам,
    Крихти кине птахам.

    Буханець… візаві…
    Що в його голові:

    Сівачеві пісні?
    Ярий стогін стерні?

    Славослів’я єлей?
    Біль голодних смертей?

    Знає все, що було…
    Хліб цілую в чоло.

    Думка не полиша:
    В хліба теж є душа.

    24.12.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  29. Василь Мартинюк - [ 2016.12.25 10:21 ]
    Повечір’я

    Що за задум на лиці?
    Наче мармур ночі.
    Два маленькі промінці
    Зорі - ясні очі.

    Десь далеко вдалині,
    Тліє повечір’я.
    Ти всміхаєшся мені,
    Я ж – одне довір’я.


    На траву роса паде,
    Свіжий вітер війне.
    Холодає, я тебе,
    Одіну в обійми.

    1982р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Олехо - [ 2016.12.25 09:22 ]
    Гріхи
    Чужі святі, чужі талмуди,
    зате гріхи таки свої.
    Хоч і волієш їх не чути,
    але голосять… солов’ї.
    Куди не глянь, вони усюди –
    помірні, так собі, малі…
    Одні печуть тавром у груди,
    усілись інші на чолі.
    Гріхи одверті і під спудом,
    усталені, як день і ніч,
    людьми прощенні, самосудом
    і покаянням біля свіч.
    Ходою тихою й галопом
    у веремії суєти
    поміж любов’ю і пороком
    блукаю я, а може, й ти…

    23.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  31. Ніна Виноградська - [ 2016.12.24 23:53 ]
    На Різдво

    Яке Різдво, коли у нашу хату
    Непрохана прийшла раптова смерть,
    Яка забрала в діток батька, тата,
    Наповнила бідою дім ущерть.

    Комусь Різдво, бабусі - голосіння,
    І дикий крик матусі з-за стола.
    Втекла надія наша на спасіння…
    А на порозі нашім - півсела.

    Коли устигли все оце почути?
    Бо це ж матуся перша новину,
    До телефону звечора прикута,
    Узнала, подзвонивши на війну…

    І на родину в цей різдвяний вечір
    Наклала смерть своє страшне тавро.
    Лягла війною на худенькі плечі,
    І принесла біду, взяла добро.

    І враз пустою стала наша хата,
    Хоча тепер заповнена людьми.
    Залишила війна мене і брата
    Без тата. Але як чекали ми,

    Його дзвінка у цей різдвяний вечір,
    Почути щоб вітання з далини.
    А замість цього в хаті товкотнеча,
    З-під хустки в мами пасмо сивизни.

    І на очах людей застигли сльози,
    На цілий світ лунає мамин плач…
    Святковий вечір втік у верболози…
    Нажаль, у смерті не бува невдач.
    24.12.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  32. Серго Сокольник - [ 2016.12.24 22:24 ]
    Золота рибка
    Вірш створено у співавторстві з поетесою Тетяною Череп-Пероганич

    Хтось котиться кОлобом... Вирвано ріпку...
    Дожерла Ворона свій сир залюбки...
    В акваріум змолоду вкинуто Рибку...
    В палаццо шаблонне... (Читайте казки!..)

    Заграють на стінках смарагдові зблиски,
    Мов сто Алладінових скарбопечер...
    I'm sorry!.. Зупинка!.. Чому не на місці
    Те риб’яче серце, що жаром пече?

    В перснЯх золотих годувальника руки
    Із кормом корисним... Візьми, оближи!..
    І множиться від бездіяльної муки,
    Доводить до сказу той риб"ячий жир...

    Єдине бажання, якого від тебе
    Жадає ловець - ти його назавжди...
    Зникають під псевдо- неоновим небом
    Таємні бажання... Хвостом по воді...

    Чотири стіни... Як їх Рибці здолати?!
    Хіба у думках, а чи може у снах?
    Свої не розкриє господарю карти-
    Бажання, комусь навіваючі жах…

    VIP-зона – і тут головна він персона!
    Із рибки свободу зідрав, як луску…
    Чотири стіни – до мети перепона,
    Ти чим заслужила покару таку?

    Сама, мабуть, винна... Дала себе взяти...
    Пірнула в акваріум – розум був де?!
    Краса ця, у воду стікаюча, клята,
    А як врятуватись – немає ідей...

    Вона молода. Їй би треба любити!
    Та й імідж у рибки – рабиня бажань.
    Як в Господа волі тепер заслужити,
    Позбутися як «золотих» домагань?

    Хвилюється – хвилі хвостом розганяє,
    Не вірить, що дійсністю стане мета,
    Бо через четверту із стін споглядають
    На неї два хтивих очиська Кота…

    ...стрибок в невідомість з обридлого блиску...
    Де Рибка? Хазяїн знічев’я тупив.
    Босоніж наскочив на риб’ячу кістку...
    Кіт ситий... Погрався скоріш... Недоїв...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116122410955


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  33. Ольга Значкова - [ 2016.12.24 21:45 ]
    Замість молитви
    Аби не додати болю -
    Спамом запаюю вікна.
    Задум до глуму звикне,
    Лиши лише трохи контролю.
    І за ніч, як відсіч те "друзі",
    Втручання влучає по суті,
    І душить заношене худі.
    Тримає, латає по смузі
    і бісить ескізність молитви,
    Смішні та невтішні неправди.
    Б-же, мій друже, дай ради!
    Зайди з-за спини, вибий бритву.
    У трюмі, в трюмо коридорах,
    З півсто тих апостолів скаче.
    Я пада у воду гарячу,
    У лячній, невдячній покорі.

    грудень 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Василь Луцик - [ 2016.12.24 17:29 ]
    ***
    Ридає розчарована блядота –
    ніяк не вбачить сенсу у житті.
    Шукає сині вічності ворота,
    та їх серця для пошуку не ті.

    Бо лиш герой, повіривши видінню
    страшного духа, взявши за броню
    палюче світло – не загине тінню,
    а стане вічним втіленням вогню.

    Бо лиш поет, не тонучи в розмові,
    узявши чесне золото любові,
    із неї викує смертельний ніж.

    А ти, нові будуючи порядки,
    і прополовши збур’янілі грядки –
    свої навіки слабкості заріж.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  35. Любов Бенедишин - [ 2016.12.24 16:20 ]
    Мамин хліб
    – Причащайтесь,
    їжте, любі,
    святе моє тіло! –
    усміхається калач
    нам
    окрайцем білим.

    – Пригощайтесь,
    не цурайтесь,
    ламайте проворно! –
    підморгнув і житній корж
    першим
    куснем чорним.

    Дух домівки…
    Хоч не з печі –
    з шафки духової,
    сонцем
    над столом пливе.
    Світить над журбою.

    …З трепетом перехрещу я
    скибку запахущу:
    в хліб,
    замішений з любов’ю,
    Бог
    вдихає душу.

    24-26.12.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  36. Петро Дем'янчук - [ 2016.12.24 15:13 ]
    Невагомість
    Я так ніколи не тужив
    Я так ніколи не вагався
    Я до і після розділив
    Коли між нами світ стирався

    І осінь плакала дощем
    Ключами небо роверансом
    Палав я вражений вогнем
    Спустошений болючим жахом

    Коли хто думав , чи гадав
    Що все так станеться раптово
    Хто у любові щастя мав
    Для того все минає довго
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2016.12.24 15:54 ]
    Іспит
    Не плач за тим хто не жалкує
    Сліпий від власної ваги
    Не йди за тим хто вже не чує
    Помер від пустоцвіту гри

    Лети чим далі , забувайся
    Не ранься лезом самоти
    Забудь не варте , розкривайся
    Цвітінню гідної весни

    Тоді і станеш помічати
    Тоді і станеш вірить в те
    Що цілить там , де хоче знати
    Твоє кохання , чи чуже.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.24 10:14 ]
    Лебеді-лебедики
    (пісня)

    Лебедики-лебеді,
    У блакитнім небі ви
    Махали крилятами,
    Із нами прощалися.

    Лебеді-лебедики,
    Летите далеко ви
    Через море синєє,
    Яке грає хвилями.

    Бо впадуть сніжиночки
    Пухом лебединим вже,
    Мороз скує річеньку,
    Сховає водиченьку.

    Як вена-паняночка
    В зелень заквітчається,
    Знову горді лебеді
    Прилетять до нас тоді.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  39. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2016.12.24 10:20 ]
    Господиня зима
    Заколисана вітром заснула зима,
    Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво
    Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,
    Темну постать свою по кутках десь ховає.

    Під ногами сніжок на морозі скрипить
    І старезні дуби всі стоять, мов сторожа,
    Із м"якенької хвої у зимоньки ложе,
    Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.

    Вранці знову до рук біле сито візьме,
    Кучугур височенних насіє-навіє.
    Що вона господиня, хай кожен збагне
    І виконує справно її повеління.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Олехо - [ 2016.12.24 09:35 ]
    Що рік наступний нам готує?
    Що рік наступний нам готує?
    Якого щастя сурогат?
    Бажання миру, ладу всує
    і неодмінний плагіат?

    Здоров’я щоб, а ще багатства…
    Казкова паличко, гряди!
    Вже на столі марніють яства.
    Гей, небожителі, сюди!

    Старий й новий роки зустрілись –
    рукостискання, неформал.
    У голу кістку пси вчепились,
    в театрі часу повен зал.

    Вистава йде, ось на екрані
    вузько-поштива голова
    у одежині від Армані
    віщає правильні слова,

    що тяжко нам, та ми встаємо
    і гідно виклик несемо.
    Дрібниця наче, а приємно.
    Давай, друзяко, поїмо,

    Бо наготовлено чимало,
    а вже годинник північ б’є.
    Ось олів’є, копчене сало
    і до сальця, звичайно, є.

    На пересіченні умовних
    і наслідкових величин
    у мить зеро роки жертовні
    штовхають люду часоплин

    у коло вічної гризоти
    і невмирущої мари,
    що кануть в Лету всі негоди,
    підніме щастя прапори

    отої славної країни,
    де все до ладу і гаразд,
    де нівельовані руїни,
    немає дук і повно ґазд.

    О люди, люди, небораки,
    ждемо на коду лже-вистав –
    на гору лізуть наші раки
    свистіти дружно: час настав…

    23.12.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  41. Олена Балера - [ 2016.12.23 21:48 ]
    Amoretti. Сонет XLII (переклад з Едмунда Спенсера)
    Терплю я у коханні муки злі,
    Усе ж приємні, хоч і біль не стих:
    Що більше розросталися жалі,
    То більше дух отрути умістив.
    Даремним є бажання утекти,
    Звільнити розум від пекельних сил,
    Бо радощі безмежні в путах тих,
    Ти у заставу й серце віддаси.
    Хай буде бранцем ясної краси,
    Живе в полоні, скуте ланцюгом,
    Щоб інший шал його не спокусив
    І не поглинув пристрастей вогонь.
    Кохану – хай жорстокість обмине,
    Яка до скону доведе мене.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  42. Володимир Бойко - [ 2016.12.23 21:50 ]
    Модель
    Худа, неначе висохла гіляка,
    Лишились тільки шкіра і кістки.
    Цікаво подивитись на собаку,
    Що кинеться на неї залюбки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  43. Микола Дудар - [ 2016.12.23 21:02 ]
    Думки
    у засідці сидиш один
    думки повзуть у дві колони
    одна у бік «сковороди»
    а друга в церкву до Ікони
    і знову ти на самоті
    у центрі
    майже зубожіння
    а ще лишилися оті…
    для чорнозему як
    насіння
    23.12.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (6)


  44. Олександр Олехо - [ 2016.12.23 13:00 ]
    Минає час і все хороше тане
    Минає час і все хороше тане,
    ховаючи люб’язне у ніщо.
    Подяка Богу, якщо ниють рани,
    а не байдуже зиркає: а що?...

    Є ентропія фізики і щастя.
    На віки вічні втрачене тепло.
    Гаряче серце криють чорні масті,
    і горб росте, де в ангела крило.

    Життя іде, хороше і не дуже.
    - Налий-но, доле, ще раз на коня.
    - Ну, будь здоров і прощавай, мій друже.
    У голі п’яти колеться стерня…

    22.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  45. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.12.23 11:51 ]
    Допоки я мандрую космосом

    А я нікому не скажу,
    Що ти встаєш зарано,
    вдосвіта,
    Неспішно у ранкових вправах,
    Неспішно п’єш ранкову каву,
    Допоки я мандрую космосом,
    І піді мною простирадла,
    Моє ім’я неначе мантру
    Ти промовляєш тихо поспіхом,
    Я усміхаюся крізь сон,
    І бачу Ріо-де-Жанейро,
    І чую спів «ель коразон»,
    Про неї, про Любов, про неї!
    Я ніжуся, і аромат
    Із кухні дразнить мої ніздрі,
    Волосся жмут уже пропах
    Кавовим димом, пахне місто.
    Я ніжуся. І мружусь, ще!
    Потягуюся усім тілом,
    Оголюю своє плече...
    Від щастя ніби захмеліла.
    Пірнаю у м’який халат,
    Занурююсь в духмяну ванну...
    Ні, я нікому не скажу,
    Що ти встаєш зарано.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  46. Ігор Шоха - [ 2016.12.23 09:14 ]
    Паростки лихоліття
    Січе завірюха суворі обличчя.
    Несуть урагани у інше сторіччя.
    Вичавлює вітер сльозу.

    Негода гартує ім'я чоловіче…
    Але у нікуди і нація кличе,
    якщо не іде на грозу,

    якщо виростає німою лозою,
    а лико обдерте у неї козою
    на горе і лихо своє.

    Нічого не чує і ходить сліпою
    за тою, що ніби веде за собою,
    а ради й собі не дає.

    Сікли і садили. Усяке бувало.
    І гілля вербове лозою ставало.
    Усе – із роси і води.

    Із редких парней залишилося мало
    тієї еліти, що ріпу чесала
    сивіючої бороди.

                   12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Маслов - [ 2016.12.23 08:24 ]
    Вертеп
    Когда пустыню сумрак обнимал,
    они пришли сюда, ведомы верой.
    Уже звезду вынашивала тьма,
    и вол дыханьем согревал пещеру –
    большой и верный, словно древний род.
    Пожёвывая сено, у порога
    стоял осёл, упрямый, как народ,
    не ведающий истинного Бога.

    Сплетались воедино языки
    горящего огня под низким сводом,
    простёртым, как ладонь большой руки,
    заботливо над яслями у входа –
    над каменной кормушкой для скота,
    что ныне колыбелью света стала.
    Над тем, в ком отразилась высота
    безмерного, родившегося в малом.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  48. Серго Сокольник - [ 2016.12.22 23:28 ]
    Лакримоза осени
    Стихотворение создано в соавторстве с поэтессой Натальей Цыгановой

    Разливается красками вечности
    Отгоревший огнем листопад
    Наших встреч календарной беспечности...
    И уже не воротишь назад
    Это диво процесса познания,
    Что на жизни разлито холсте
    Примитивом картин Пиросмани. Я
    Дорисовываю в темноте
    Одиночество ветренно- зимнее,
    Словно вдаль уходящий трамвай,
    И подернута савана инеем
    Память сердца... Но все же жива...

    Неслучайных случайностей вестница
    Не щедра на покой... значит, мы
    Не могли в этой жизни не встретиться...
    Взяв сердца друг у друга взаймы,
    Мы совсем не учли- все, что временно-
    На губах постоянством горчит.
    И трамвай на холсте, неуверенно
    Зазвенев в посеревшей ночи,
    Растворится в предутреннем мареве
    На последнем из тысяч колец
    В листопаде, сгорающем в зареве
    Двух рассыпанных в искры сердец...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116122300208


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  49. Ігор Шоха - [ 2016.12.22 22:10 ]
    Неприборкана мить
    Щастя нема у ристалищі ратному,
    і на кону даленіє мета.
    Є тільки мить на шляху поетапному,
    що у людей – лиш одна суєта.

    Вічна імла не гарантія спокою,
    і не зове сивина пірамід,
    поки зоря проти ночі глибокої
    манить мене у сіяючий світ.

    У далині все існує століттями,
    та не туди лине мрія моя.
    Чим дорожу, що ціную на світі я –
    це тільки мить на межі житія.

    Щастя мине і біда не порадує.
    Тільки й життя, поки серце горить,
    поки зоря, що зірвалась і падає,
    іншій зорі подарує цю мить.

    1997-2016



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  50. Іван Потьомкін - [ 2016.12.22 19:28 ]
    Необрізаним і недорізаним

    Необрізані й недорізані,
    Що вам лишилося ще ділить:
    Повість гіркаву минулих століть
    Чи в гронах червоних калинову віть?
    Не читайте ту повість нарізно.
    Разом гортайте її сторінки,
    Разом заходьте в села і штетли,
    Від крові та пожарищ іще теплі,
    З серцем відкритим на помах руки...
    ...Ось і остання сторінка. І що ж?
    Гірко, немов од ягід терпких калини.
    Гірко і прикро, і по єству дрож,
    Начебто в гості біду покликали.
    А між рядками без горя жили
    Ті, хто штовхали вас на Голгофу.
    Ті, кому разом ви кісткою в горлі були,
    Ті, кого біль ваш не ятрив анітрохи.
    Ті, хто під’юджував вас осоружно
    Змовою, підкупом, а чи й оружно...
    Стільки на розбрат пішло століть
    Замість творити одну родину!..
    Хай же на древі нової Вкраїни
    Квітне також і юдейська віть.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   582   583   584   585   586   587   588   589   590   ...   1855